Рішення

від 08.06.2023 по справі 907/166/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" червня 2023 р. м. Ужгород Справа № 907/166/23

Суддя Господарського суду Закарпатської області Лучко Р.М.,

за участю секретаря судового засідання Піпар А.Ю.

Розглянув матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄШТ-Захід», м. Львів

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Едва-Груп», м. Берегове Закарпатської області

про стягнення 175 159,13 грн

За участю представників:

позивача - не з`явився;

відповідача - не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЄШТ-Захід» звернулося до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Едва-Груп» про стягнення 137 725,52 грн боргу, 13 772,55 грн штрафу, 5460,19 грн - 3% річних, 18 200,87 грн - 10 % річних за користування чужими коштами, посилаючись на неналежне виконання відповідачем Договору купівлі-продажу № 05112021 від 05.11.2021.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №907/166/23 визначено головуючого суддю Лучка Р.М., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.02.2023.

Ухвалою від 02.03.2023 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі, постановив розглянути спір за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням учасників справи, встановив учасникам справи процесуальні строки для подання заяв по суті спору, заяв із обґрунтуванням заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Надалі, зважаючи на наявність невідповідностей в документах, копії яких долучені до позову, а також необхідність дослідження оригіналів доказів копії яких долучено до справи, суд ухвалою від 01.05.2023 призначив справу №907/166/23 до розгляду у судовому засіданні та повідомив учасників справи, що воно відбудеться 19.05.2023.

Судове засідання відкладалося на 08.06.2023 у зв`язку з неявкою сторін та з огляду на подане відповідачем клопотання.

Позивач участь представника у судовому засіданні 08.06.2023 не забезпечив, однак 07.06.2023 на адресу суду надійшла заява позивача від 30.05.2023 у якій Товариство просить суд провести розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач не скористався наданим йому правом заперечити проти позовних вимог та надати суду відзив на позов, його представник в судове засідання 08.06.2023 не з`явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи ТОВ «Едва-Груп» було повідомлено належним чином у встановленому законом порядку шляхом надіслання процесуальних документів у справі (ухвали про відкриття провадження у справі від 02.03.2023, ухвали від 01.05.2023 про призначення справи до розгляду в судовому засіданні та ухвали про відкладення розгляду справи від 19.05.2023) за офіційною електронною адресою ТОВ «Едва-Груп», яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (edva.group@ukr.net).

Окрім того, ухвала суду від 01.05.2023, яка була надіслана на офіційну юридичну адресу Відповідача (90202, м. Берегове (З) Закарпатської області, вул. Фабрична, 53) вручена Товариству з обмеженою відповідальністю «Едва-Груп» 12.05.2023 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за трек-номером 8850101773399.

Про обізнаність відповідача з розглядом означеної справи в суді безумовно свідчить і подане ТОВ «Едва-Груп» клопотання №17/05/23 від 17.05.2023 про відкладення судового засідання 19.05.2023, яке було задоволено судом, а відтак, проявивши належну процесуальну зацікавленість в участі у розгляді даної справи в суді, відповідача поза всяким сумнівом не був позбавлений можливості реалізувати права учасника даної справи, в тому числі заперечивши проти заявлених до нього позовних вимог або забезпечивши участь представника Товариства в судовому засіданні з метою надання пояснень з приводу заявлених до відповідача позовних вимог.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що Відповідач мав час та можливість надати свої заперечення з приводу предмета спору, та докази, які мають значення для розгляду справи по суті.

Згідно з ч. 2 ст. 14 ГПК України учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Згідно приписів ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, а тому відповідно до ст. 202 ГПК України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, зважаючи на процесуальні строки розгляду даної справи, які визначені в ст. 248 ГПК України, з огляду на ту обставину, що відповідно до ухвали суду від 19.05.2023 явка повноважних представників сторін в судовому засіданні не визнавалася обов`язковою, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників сторін.

Відповідно до ст. 233 ГПК України, рішення по даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки наявних в матеріалах справи доказів.

ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Правова позиція позивача.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань з оплати вартості за поставлений за Договором купівлі-продажу № 05112021 від 05.11.2021 товар (клей, лак, інші товари), у зв`язку з чим в нього виникла заборгованість в розмірі 137 725,52 грн, на яку позивачем нараховано 13 772,55 грн штрафу, 5460,19 грн - 3% річних, 18 200,87 грн 10 % річних за користування чужими коштами.

Заперечення (відзив) відповідача.

Відзив на позов відповідачем не подано.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ СПРАВИ.

05 листопада 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЄШТ-Захід», як Продавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Едва-Груп», як Покупцем укладено Договір купівлі-продажу №05112021 (надалі - Договір), за умовами якого Продавець зобов`язався передати у власність Покупцеві визначений цим Договором Товар, а Покупець, в свою чергу, зобов`язався прийняти товари і оплатити його вартість (п. 2.1. Договору).

Асортимент товару сторонами визначено в п. 2.2. Договору як шпон, шпон зрощений, клей, інші товари.

Відповідно до п. 3.1. Договору товар поставляється окремими партіями. Під партією розуміється кількість товару, зазначена у видатковій накладній. Кількість та асортимент товару в партії узгоджується в кожному окремому випадку та визначається у видатковій накладній (п. 3.3. Договору).

Умови поставки товару Сторони обумовили, зокрема, в п.п. 4.1.-4.4. Договору згідно з якими поставка товару здійснюється на умовах FCA Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати ІНКОТЕРМС (в редакції 2010 року), або інших умовах, узгоджених Сторонами в письмовій заявці чи додатковій угоді до даного Договору. Передача Товару здійснюється на складі Продавця, що знаходиться за адресою: вул. Богданівська, 44 м. Львів, або з іншого місця, вказаного Продавцем.

Продавець передає, а Покупець отримує Товар на підставі довіреності Покупця та видаткової накладної Продавця. Датою отримання (моментом поставки, відвантаження, передачі) партії Товару є дата, вказана у видатковій накладній. Право власності на Товар та всі ризики випадкового пошкодження/знищення Товару переходять до Покупця в момент передачі Товару на складі Продавця.

Згідно п. 5.1. Договору, ціна на Товар, що продається за даним Договором, встановлюється в гривнях на кожну позицію партії окремо.

Оплата партії товару здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Продавця протягом 30 календарних днів з моменту відвантаження партії товару (п. 5.4. Договору).

Строк дії Договору сторонами визначено в розділі 9 Договору, за змістом п.п. 9.1., 9.2. якого Договір набуває чинності з моменту того підписання Сторонами та діє протягом одного року, але в будь-якому випадку - до завершення взаєморозрахунків по даному Договору, включаючи нараховані штрафні санкції, проценти за користування чужими коштами та інфляційні втрати. Якщо за два місяці до закінчення строку дії цього Договору Сторони в письмовій формі не виявлять своєї відмови від нього шляхом надсилання такого повідомлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення іншій стороні, то дія Договору продовжується на наступний строк.

Судом встановлено, що на виконання умов укладеного Договору Продавцем, згідно з видатковими накладними № 796 від 05.11.2021 на суму 3089,04 грн, №797 від 05.11.2021 на суму 71 953,92 грн, №856 від 23.11.2021 на суму 71 422,56 грн, №890 від 02.12.2021 на суму 1788,72 грн, №912 від 10.12.2021 на суму 73 107,36 грн, №32 від 21.01.2022 на суму 8509,20 грн, №33 від 24.01.2022 на суму 76 295,52 грн, №126 від 21.02.2022 на суму 100 854,72 грн, №2395 від 21.09.2022 на суму 31 674,72 грн, №2428 від 29.09.2022 на суму 58 247,95 грн, №2585 від 07.11.2022 на суму 92 463,79 грн, №2627 від 15.11.2022 на суму 27 687,94 грн та № 2646 від 29.12.2022 на суму 3793,55 грн передано, а Покупцем прийнято зазначений в накладних Товар на загальну суму 620 888,99 грн, що підтверджується долученими до позовної заяви копіями зазначених видаткових накладних та не заперечено відповідачем у справі, навпаки, підтверджено Товариством з обмеженою відповідальністю «Едва-Груп» шляхом підписання Акту звірки взаєморозрахунків за період з 05.11.2021 по 06.02.2023.

Надіслана 31.10.2022 на адресу відповідача претензія від 27.10.2022 про сплату заборгованості за Договором, яка станом на час оформлення претензії становила 166 725,52 грн залишена Товариством з обмеженою відповідальністю «Едва-Груп» без відповіді та повного задоволення.

За твердженням Позивача, Відповідачем не виконано в повному обсязі зобов`язання з оплати вартості переданого йому за Договором згідно з видатковими накладними № 796 від 05.11.2021, №797 від 05.11.2021, №856 від 23.11.2021, №890 від 02.12.2021, №912 від 10.12.2021, №32 від 21.01.2022, №33 від 24.01.2022, №126 від 21.02.2022, №2395 від 21.09.2022, №2428 від 29.09.2022, №2585 від 07.11.2022, №2627 від 15.11.2022 та № 2646 від 29.12.2022 товару у визначений п. 5.4. Договору строк, здійснивши сплату вартості отриманого товару в сумі 483 163,47 грн, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість в розмірі 137 725,52 грн, стягнення якої разом із нарахованими штрафом, відсотками річними та відсотками за користування чужими коштами і є предметом судового розгляду у цій справі.

ПРАВОВЕ ОБГРУНТУВАННЯ І ОЦІНКА СУДУ

За положеннями ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Аналогічні за змістом норми містяться і в ст.ст. 509, 526 Цивільного кодексу України.

До вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з врахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За своїм змістом та правовою природою укладений між сторонами правочин є договором поставки.

В силу ст. 712 ЦК України, ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Загальними положеннями про купівлю-продаж визначено обов`язок Покупця оплати товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).

Відповідно до змісту п. 1 ст. 694 ЦК України визначено, що договором може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.

Частиною 1 статті 530 ЦК України обумовлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін ).

При цьому, приписи ч. 7 ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 ЦК України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи встановлено, що відповідачем на виконання умов укладеного між сторонами Договору отримано Товар на загальну суму 620 888,99 грн, а відтак, з врахуванням здійсненої Товариством з обмеженою відповідальністю «Едва-Груп» часткової оплати за Товар в розмірі 483 163,47 грн, слід дійти висновку про порушення Покупцем взятих на себе зобов`язань щодо оплати повної вартості отриманого ним Товару у визначений п. 5.4. Договору 30-денний строк, у зв`язку з чим на час розгляду справи в суді за Відповідачем рахується заборгованість за отриманий за Договором Товар в сумі 137 725,52 грн.

За таких обставин, сума основної заборгованості перед позивачем станом на час звернення з позовом та вирішення даного спору становить 137 725,52 грн, яка відповідачем не спростована, навпаки, визнана шляхом підписання Акту звірки взаєморозрахунків за період з 05.11.2021 по 06.02.2023, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення як заявлені обґрунтовано та правомірно.

Щодо вимог про стягнення штрафу.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пунктом 7.2. Договору сторони погодили, що у випадку прострочення оплати товару більше ніж 7 календарних днів, Покупець зобов`язується оплатити штраф у розмірі 10% суми заборгованості..

З урахуванням викладеного, суд вважає правомірним та обґрунтованим нарахування Відповідачу згідно з п. 7.2. Договору 13 772,55 грн штрафу за прострочення оплати отриманого товару більше ніж на 7 календарних днів (137 725,52 грн * 10%), а відтак позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення.

Щодо відсотків за користування чужими коштами та 3 % річних.

Положеннями п. 7.2. Договору сторонами визначено, що застосування штрафних санкцій у вигляді пені та штрафу не виключає додаткового застосування інших передбачених діючим законодавством санкцій, загалом нарахування процентів за користування чужими коштами з розрахунку 10% річних та інфляційних втрат в розмірі 3% річних за кожен день прострочення понад строк, вказаний у п. 5.4.

Згідно з ч. 5 ст. 694 ЦК України якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати. Договором купівлі-продажу може бути передбачений обов`язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем.

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Водночас, термін «користування чужими грошовими коштами» (стаття 536 ЦК України) використовується у двох ситуаціях:

1) одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу;

2) прострочення виконання грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

Законодавство встановило наслідки як надання можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (стаття 1048 ЦК України), так і наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх (стаття 625 ЦК України).

Означена правова позиція щодо застосування статей 536, 625 ЦК України відображена в пунктах 34, 35, 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17, пунктах 6.20-6.24 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 910/1238/17, пунктах 109-110 постанови Великої Палати Верховного суду від 18.01.2022 у справі №910/17048/17.

В правовідносинах, що випливають з договору купівлі-продажу товару в кредит проценти за час правомірного користування чужими грошовими коштами - в межах строку відстрочки сплати товару, - можуть визначатися відповідно до абз. 2 ч. 5 ст. 694 ЦК України в договорі купівлі-продажу, починаючи від дня передання товару покупцю.

Резюмуючи викладене, термін «користування чужими грошовими коштами» може використовуватися у двох значеннях. Перше - боржник до певного строку одержує можливість не повертати кошти (або оплату за товар, якщо мова йде про товарний кредит). Тобто, з дозволу кредитора він користується його грошовими коштами і вносить за це плату (проценти). Коли ж наступає строк повернення коштів, а боржник цього не робить, мова йде про неправомірне користування чужими грошима (постанова Великої палати Верховного Суду від 23.05.2018 р., справа №910/1238/17).

За правилами ч. 5 ст. 694 ЦК України в їх взаємозв`язку зі ст. 536 ЦК України продавець має право на одержання від покупця процентів від простроченої суми, розмір яких встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства та вказані проценти можуть сплачуватися, в тому числі, від дня передання товару продавцем.

Однак позов у цій справі в цій частині обґрунтовується саме неправомірним, незаконним користуванням відповідачем грошовими коштами через прострочення виконання грошового зобов`язання, у зв`язку з чим позивачем нараховано проценти в передбаченому договором розмірі.

Як вже зазначалося плата за прострочення виконання грошового зобов`язання врегульована законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто законодавство встановлює наслідки як надання можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу в межах дії договору (у вигляді сплати відсотків за користування чужими грошовими коштами), так і наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх (ст. 625 ЦК України).

При цьому, оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма ст. 536 ЦК України і охоронна норма ч. 2 ст. 625 ЦК України не можуть застосовуватись одночасно (в один період часу).

З урахуванням викладеного, за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти за час правомірного користування грошовими коштами, розмір яких відповідно до абз. 2 ч. 5 ст. 694, ст. 536 ЦК України може бути встановлено сторонами в договорі як плата за користування товарним кредитом, а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Таким чином, правова норма ч. 5 ст. 694 ЦК України в її системному зв`язку з ст.ст. 536, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що проценти, які вправі вимагати продавець після прострочення покупцем оплати вартості товару, проданого в кредит, в тому числі їх розмір, визначаються за правилами ч. 2 ст. 625 ЦК України, оскільки з диспозиції абз. 1 ч. 5 ст. 694 ЦК України не вбачається можливості нарахування процентів без встановленого факту прострочення оплати товару.

Водночас, судом враховуються також правові висновки щодо застосування ст.ст. 536, 625, 694 ЦК України, що викладені в постанові Верховного суду від 18.11.2021 у справі №921/395/20 за якими проценти річних, про які йдеться у частині другій статті 625 ЦК України, необхідно відрізняти від процентів за користування чужими коштами, передбачених статтею 536 названого Кодексу, позаяк стягнення процентів річних є заходом відповідальності за порушення грошового зобов`язання і одночасно способом захисту майнового права та інтересу кредитора, тобто зобов`язанням сплатити кошти, тоді як проценти, зазначені у статті 536 ЦК України, - це плата за користування чужими коштами, в тому числі за користування товарним кредитом (частина п`ята статті 694 ЦК України).

Як зазначено Верховним судом у вказаній постанові, підставами для застосування до правовідносин сторін статті 536 ЦК України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством, а положення ч. 2 ст. 625 ЦК України в частині сплати процентів річних застосовуються за наявності порушення грошового зобов`язання.

Водночас, з врахуванням обставин даної справи, судом встановлено нарахування позивачем відповідно до п. 7.2. Договору та в порядку ст. 536 ЦК України процентів за користування чужими коштами саме за період порушення грошового зобов`язання, що регулюється диспозицією ч. 2 ст. 625 ЦК України, вимоги за якою позивачем також заявлені до стягнення, що є недопустимим та не узгоджується з приписами статті 61 Конституції України, згідно з якою ніхто не може бути двічі притягнутий до відповідальності одного виду.

З урахуванням обставин даної справи такі відсотки за користування чужими коштами могли б нараховуватися позивачем за правилами абз. 2 ч. 5 ст. 694 ЦК України у випадку визначення такого права продавця в Договорі та за період до прострочення виконання відповідачем зобов`язання з оплати вартості отриманого в кредит товару.

Як вбачається з поданих суду розрахунків, позивачем за період з 04.12.2021 по 20.02.2023, тобто за період неправомірного користування відповідачем чужими грошовими коштами (прострочення оплати вартості товару) нараховано 18 200,87 грн 10% річних за ст. 536 ЦК України та за цей же період прострочення 5460,19 грн - 3% річних відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.

За наведених обставин, беручи до уваги вищезазначені висновки суду щодо одночасного застосування ст.ст. 536, 625 ЦК України після прострочення оплати проданого в кредит товару, суд вважає, що позивачем фактично двічі за один і той же період нараховано за ч. 2 ст. 625 ЦК України відсотки річні за порушення відповідачем зобов`язань за Договором, а відтак, беручи до уваги, що розмір відсотків річних за відповідне порушення сторонами визначено в п. 7.2. Договору, суд вважає правомірним нарахування відповідачу відсотків річних саме у встановленому Договором розмірі - 10% річних від суми заборгованості за кожен день прострочення, що за підрахунками позивача складає 18 200,87 грн, а відтак, позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення.

Позовні вимоги про стягнення 5460,19 грн - 3% річних з огляду на визначені вище мотиви до задоволення судом не підлягають.

Водночас, надаючи тлумаченню умовам п. 7.2. Договору, в якому 3% річних зазначені як інфляційні втрати, суд, зважаючи на різну правову природу відсотків річних та інфляційних нарахувань відповідно до ст. 625 ЦК України, з огляду на подані позивачем розрахунки позовних вимог, де 3% річних ТОВ «ЄШТ-Захід» обраховуються виходячи з наявного розміру простроченої заборгованості в період з 04.12.2021 по 20.02.2023 та без врахування встановлених Державною службою статистики України індексів інфляції в означений період, вважає заявлені вимоги в цій частині саме як відсотки річні, ане інфляційні нарахування, вимоги про стягнення яких позивачем суду не заявлено.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Положеннями статей 13-14 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статті 73 ГПК Украни доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Сторонами у справі не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності інших обставин ніж ті, що досліджені судом, а відтак, зважаючи на зазначене вище, позовні вимоги як обґрунтовано заявлені, підтверджені належними та допустимими доказами підлягають до часткового задоволення.

Розподіл судових витрат.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони у справі пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 126, 129, 221, 236, 238, 240, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Едва-Груп» (90202, м. Берегове (З) Закарпатської області, вул. Фабрична, 53, код ЄДРПОУ 41102247) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄШТ-Захід» (79024, м. Львів, вул. Богданівська, 44, код ЄДРПОУ 41518055) 137 725,52 грн (сто тридцять сім тисяч сімсот двадцять п`ять гривень 52 копійки) заборгованості, 13 772,55 грн (тринадцять тисяч сімсот сімдесят дві гривні 55 копійок) штрафу, 18 200,87 грн (вісімнадцять тисяч двісті гривень 87 копійок) - 10 % річних та 2600,33 грн (дві тисячі шістсот гривень 33 копійки) у повернення сплаченого судового збору.

3. В іншій частині позову - відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без участі (неявки) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного Господарського суду.

Повне судове рішення складено та підписано 08 червня 2023 року.

Суддя Лучко Р.М.