Постанова

від 06.09.2023 по справі 907/166/23

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" вересня 2023 р. Справа №907/166/23

м. Львів

Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого (судді-доповідача) Бойко С.М.,

суддівБонк Т.Б.,

Якімець Г.Г.

в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи

розглянув апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Едва-Груп» б/н від 28.06.2023

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 08.06.2023 суддя: Лучко Р.М., м. Ужгород, повний текст рішення складено 08.06.2023

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ЄШТ-Захід», м. Львів

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Едва-Груп»,

м. Берегове Закарпатської області

про стягнення 175 159,13 грн.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

24.02.2023 товариство з обмеженою відповідальністю «ЄШТ-Захід» (надалі ТОВ «ЄШТ-Захід») звернулося до Господарського суду Закарпатської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Едва-Груп» (надалі ТОВ «Едва-Груп») про стягнення 175 159,13 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач поставив відповідачу товар на суму 620 888,99 грн., проте відповідач оплатив його частково на суму 483 163,47 грн. у зв`язку з чим в останнього утворилася заборгованість в сумі 137 725,52 грн. доказів погашення якої відповідачем не подано.

При цьому за неналежне виконання зобов`язань за договором, у встановлений договором строк, позивач просить стягнути з відповідача штраф в розмірі 13 772,55 грн., 10% річних за користування чужими коштами в розмірі 18 200,87 грн. та 3% річних за кожен день прострочення в розмірі 5 460,19 грн. за період з 04.12.2021 по 20.02.2023.

Правовою підставою позову зазначено ст. 193, 216, 232 ГК України, ст.ст. 509, 530, 546, 549, 625 - 627, 629, 655, 692 ЦК України.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 08.06.2023 позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Едва-Груп» на користь ТОВ «ЄШТ-Захід» 137 725,52 грн. заборгованості, 13 772,55 грн. штрафу, 18 200,87 грн. - 10 % річних та 2600,33 грн. у повернення сплаченого судового збору.

В іншій частині позову щодо стягнення 3% річних в розмірі 5 460,19 грн. - відмовлено.

Мотивуючи судове рішення у даній справі, суд першої інстанції дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості є обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства та такими, що підлягають задоволенню.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем фактично двічі за один і той же період нараховано відсотки річні за порушення відповідачем зобов`язань за договором (10% річних від суми заборгованості п. 7.2. договору та 3% річних ст. 625 ЦК України). Таким чином, суд дійшов висновку про задоволення позову в частині стягнення 10% річних від суми заборгованості (на суму 18 200,87 грн.) п. 7.2. договору та відмову в задоволенні позову в частині стягнення 3% річних (на суму 5 460,19 грн.) ст. 625 ЦК України.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

ТОВ «Едва-Груп» (відповідач) подав апеляційну скаргу, в якій не погоджується з рішенням суду першої інстанції, вважає вказане рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи.

Обгрунтовуючи доводи апеляційної скарги апелянт посилається на те, що невиконання грошових зобов`язань відбулося не з вини відповідача, а у зв`язку з введенням на території України воєнного стану. Одночасно посилається на виникнення форс-мажорних обставин (лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 за № 2024/02.0-7.1) та підстави звільнення від відповідальності передбачені п. 8.1 укладеного сторонами договору.

Також апелянт зазначає, що місцевим господарським судом відкладено розгляд справи, проте не повідомлено відповідача про дату та час судового засідання.

Просить скасувати рішення Господарського суду Закарпатської області від 08.06.2023 та відмовити в задоволенні позовних вимог.

Узагальнені заперечення позивача

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує проти доводів апеляційної скарги, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення місцевого господарського суду без змін.

В запереченнях на апеляційну скаргу ТОВ «ЄШТ-Захід» посилається на правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 29.06.2023 в справі № 922/999/22 та від 31.08.2022 в справі № 910/15264/21 за змістом яких наявність причинно-наслідкового зв`язку між відповідними обставинами та невиконанням/неналежним виконанням зобов`язань підлягає доведенню відповідачем на загальних підставах.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 06.07.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Едва-Груп» б/н від 28.06.2023 на рішення Господарського суду Закарпатської області від 08.06.2023 в справі № 907/166/23 та ухвалено здійснювати розгляд справи № 907/166/23 в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Частиною 1 ст. 270 ГПК України встановлено, що в суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Відповідно до ч. 10 ст. 270 ГПК України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно з ст. 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, відзиві на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом першої інстанцій норм процесуального та матеріального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Згідно встановлених судом першої інстанції та неоспорених обставин, а також обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, і визначених відповідно до них правовідносин вбачається

05.11.2021 ТОВ «ЄШТ-Захід» (продавець) та ТОВ «Едва-Груп» (покупець) укладено договір купівлі-продажу за № 05112021 (надалі - договір), за умовами якого продавець зобов`язується передати у власність покупцеві визначений цим договором товар, а покупець, в свою чергу, зобов`язується прийняти товар і оплатити його вартість (п. 2.1. договору).

Асортимент товару сторонами визначено в п. 2.2. договору (шпон, шпон зрощений, клей, інші товари).

Відповідно до п. 3.1. договору товар поставляється окремими партіями. Під партією розуміється кількість товару, зазначена у видатковій накладній. Кількість та асортимент товару в партії узгоджується в кожному окремому випадку та визначається у видатковій накладній (п. 3.3. договору).

Умови поставки товару сторони обумовили в п.п. 4.1.-4.4. договору, за змістом яких поставка товару здійснюється на умовах FCA Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати ІНКОТЕРМС (в редакції 2010 року), або інших умовах, узгоджених сторонами в письмовій заявці чи додатковій угоді до цього договору. Передача товару здійснюється на складі продавця, що знаходиться за адресою: вул. Богданівська, 44 м. Львів, або з іншого місця, вказаного продавцем.

Продавець передає, а покупець отримує товар на підставі довіреності покупця та видаткової накладної продавця. Датою отримання (моментом поставки, відвантаження, передачі) партії товару є дата, вказана у видатковій накладній. Право власності на товар та всі ризики випадкового пошкодження/знищення товару переходять до покупця в момент передачі товару на складі продавця.

Згідно з п. 5.1. договору, ціна на товар, що продається за цим договором, встановлюється в гривнях на кожну позицію партії окремо.

Оплата партії товару здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок продавця протягом 30 календарних днів з моменту відвантаження партії товару (п. 5.4. договору).

Строк дії договору сторонами визначено в розділі 9 договору, за змістом п.п. 9.1., 9.2. договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє протягом одного року, але в будь-якому випадку - до завершення взаєморозрахунків за цим договором, включаючи нараховані штрафні санкції, проценти за користування чужими коштами та інфляційні втрати. Якщо за два місяці до закінчення строку дії цього договору сторони в письмовій формі не виявлять своєї відмови від нього шляхом надсилання такого повідомлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення іншій стороні, то дія договору продовжується на наступний строк.

На виконання умов договору продавцем передано, а покупцем прийнято товар на загальну суму 620 888,99 грн., що підтверджено видатковими накладними наявними в матеріалах справи і щодо цих обставин спору між сторонами не існує.

Передача-прийняття товару також підтверджується підписаним сторонами актом звірки взаєморозрахунків за період з 05.11.2021 по 06.02.2023, що сторонами теж не заперечується.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач частково виконав свої зобов?язання за договором в сумі 483 163,47 грн, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість в розмірі 137 725,52 грн. (620 888,99 грн. - 483 163,47 грн.).

Судами встановлено, що 31.10.2022 позивач надіслав відповідачу претензію від 27.10.2022 про сплату заборгованості за договором, яка залишена ТОВ «Едва-Груп» без відповіді та задоволення.

Крім стягнення основного боргу, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 13 772,55 грн штрафу, 5460,19 грн - 3% річних, 18 200,87 грн - 10 % річних за користування чужими коштами.

Спір у цій справі виник у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язання з оплати вартості поставленого товару за договором купівлі-продажу за № 05112021 від 05.11.2021.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).

Згідно з приписами статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, правовідносини сторін за договором слід кваліфікувати, як відносини щодо поставки товару.

Згідно із ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами частини 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно із ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Предметом апеляційного оскарження є незгода відповідача з рішенням суду в частині задоволених позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача штрафу в розмірі 13 772,55 грн. та 10% річних за користування чужими коштами в розмірі 18 200,87 грн. В інших частинах прийняте судове рішення не оскаржується.

Щодо вимог про стягнення штрафу.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пунктом 7.2. Договору сторони погодили, що у випадку прострочення оплати товару більше ніж 7 календарних днів, Покупець зобов`язується оплатити штраф у розмірі 10% суми заборгованості..

Таким чином, апеляційний господарський суд погоджується з висновками місцевого господарського суду про задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача 13 772,55 грн. штрафу (п. 7.2. договору) за прострочення оплати отриманого товару більше ніж на 7 календарних днів (137 725,52 грн. * 10%).

Щодо відсотків за користування чужими коштами.

Відповідно до п. 3 частини першої статті 3 ЦК України загальною засадою цивільного законодавства є свобода договору.

Згідно з ч. 3 ст. 6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом правового висновку викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 в справі №910/1238/17 визначено, що плату за прострочення виконання зобов`язання врегульовано законодавством, а саме охоплено диспозицією ч. 2 ст. 625 ЦК України. Тобто ця норма конкретизує визначений у ст. 536 ЦК України обов`язок боржника сплачувати проценти за незаконне користування чужими грошовими коштами.

Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом п. 7.2. договору сторонами визначено, що застосування штрафних санкцій у вигляді пені та штрафу не виключає додаткового застосування інших передбачених діючим законодавством санкцій, загалом нарахування процентів за користування чужими коштами з розрахунку 10% річних.

Як вбачається з поданих суду розрахунків, позивачем за період з 04.12.2021 по 20.02.2023, тобто за період неправомірного користування відповідачем чужими грошовими коштами (прострочення оплати вартості товару) нараховано 18 200,87 грн. як 10% річних.

Відповідно до правового висновку викладеного в постанові Верховного Суду від 18.11.2021, в справі №921/395/20 підставами для застосування до правовідносин сторін статті 536 ЦК України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством, а положення ч. 2 ст. 625 ЦК України в частині сплати процентів річних застосовуються за наявності порушення грошового зобов`язання.

Таким чином, апеляційний господарський суд погоджується з висновками місцевого господарського суду про правомірне нарахування відповідачу, у встановленому договором розмірі, - 10% річних від суми заборгованості, що становить 18 200,87 грн.

Спростовуючи посилання апелянта на наявність форс-мажорних обставин, які на думку скаржника є підставою для звільнення його від цивільної відповідальності, апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо (частина друга статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України").

Відповідно до частини першої статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

У постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі №913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Крім того, апелянтом не доведено причинно-наслідкового зв`язку між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконати конкретне зобов`язання.

Таким чином, той факт, що Торгово-промислова палата України засвідчила форс-мажорні обставини - військову агресію російської федерації проти України, сам по собі не є підставою для звільнення або зменшення відповідальності за невиконання/неналежне виконання договірних зобов`язань.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 29.06.2023 в справі № 922/999/22, яка в силу вимог ч. 4 ст. 236 ГПК України врахована апеляційним господарським судом.

Посилання апелянта на те, що місцевим господарським судом відкладено розгляд справи, проте не повідомлено відповідача про дату та час судового засідання спростовуються ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 19.05.2023 про відкладення розгляду справи (а.с. 85-86), яка відповідно до списку розсилки поштової кореспонденції (а.с. 87) в порядку, визначеному ч.5 ст. 242, ст. 285 ГПК України скерована відповідачу на адресу: 90202, вул. Фабрична, 53, м. Берегово, Закарпатська обл. та на офіційну електронну адресу: edva.group@ukr.net.

Крім цього, згідно з вимогами статті 43 ГПК України відповідач, з метою добросовісного користування процесуальними правами учасника судового процесу, повинен був стежити за рухом справи.

З огляду на викладене висновки місцевого господарського суду про часткове задоволення позову відповідають встановленим обставинам по справі.

Апеляційний господарський суд зазначає, що рішення місцевого господарського суду про відмову в задоволенні позову щодо стягнення 3% річних в розмірі 5 460,19 грн. апелянтом не оскаржується, тому в силу вимог ч. 1 ст. 269 ГПК України не перевіряється апеляційним господарським судом.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Рішення Господарського суду Закарпатської області прийняте з дотриманням вимог норм матеріального і процесуального права, а тому підлягає залишенню без змін.

З огляду на наведене, аргументи, викладені позивачем про заперечення доводів апеляційної скарги є такими, що відповідають встановленим обставинам по справі.

Апелянтом не спростовано висновки суду першої інстанції, які тягнуть за собою наслідки у вигляді скасування прийнятого судового рішення, оскільки не доведено неправильного застосування норм матеріального і процесуального права, а тому апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю «Едва-Груп» підлягає залишенню без задоволення.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 191 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1-3 статті 86 ГПК України (в редакції Закону №132-IX від 20.09.2019), суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи залишення апеляційної скарги без задоволення, апеляційний господарський суд дійшов до висновку про покладення на апелянта (відповідача) судового збору в розмірі 3 900,55 грн., який сплачений згідно з квитанцією за № 1ТЕЕ-8ТЕВ-НЕ8С-8917 від 28.06.2023.

Керуючись ст.ст. 86, 269, 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ :

апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Едва-Груп» б/н від 28.06.2023 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Закарпатської області від 08.06.2023 у справі № 907/166/23 залишити без змін.

Судовий збір в розмірі 3 900,55 грн. покласти на апелянта.

Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.

Головуючий-суддя Бойко С.М.

Судді Бонк Т.Б.

Якімець Г.Г.