Ухвала

від 07.06.2023 по справі 910/3162/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

07.06.2023Справа № 910/3162/22За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "КАРИОТА"

про розстрочення виконання рішення суду

у справі

за позовом Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "КАРИОТА"

про стягнення 2 196 000,00 грн,

Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники сторін:

від позивача: Сидорчук Я.О.;

від відповідача: не з`явилися

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України до Товариства з обмеженою відповідальністю "КАРИОТА" про стягнення штрафу у розмірі 2 196 000,00 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.09.2022, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.02.2023 та постановою Верховного Суду від 20.04.2023 у справі № 910/3162/22, позов задоволено повністю. Вирішено стягнути з відповідача на користь позивача штраф у розмірі 2 196 000,00 грн та судовий збір у розмірі 32 940,00 грн.

На виконання вказаного рішення суду 23.03.2023 видано відповідний наказ.

04.05.2023 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "КАРИОТА" надійшла заява про розстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2022 у справі № 910/3162/22.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.05.2023 розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "КАРИОТА" про розстрочення виконання рішення суду у справі № 910/3162/22 призначено на 29.05.2023.

26.05.2023 до суду від позивача надійшли заперечення щодо заяви про розстрочення виконання рішення суду.

У судове засідання 29.05.2023 з`явилися представники сторін, які надали суду свої пояснення/заперечення з приводу поданої відповідачем заяви про розстрочення виконання рішення суду.

Суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив оголосити у судовому засіданні перерву до 07.06.2023.

У судове засідання 07.06.2023 з`явився представник позивача. Представник відповідача не з`явився, про дату, час та місце розгляду поданої ним заяви про розстрочення виконання рішення суду повідомлений належним чином.

Представник позивача заперечував проти задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "КАРИОТА" про розстрочення виконання рішення суду.

Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "КАРИОТА" про розстрочення виконання рішення суду у справі № 910/3162/22, суд зазначає таке.

В обґрунтування вказаної заяви відповідач вказує про ускладненість виконання ним рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2022, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.02.2023 та постановою Верховного Суду від 20.04.2023 у справі № 910/3162/22, оскільки на рахунках підприємства відсутні обігові кошти, а негайне виконання вказаного рішення призведе до призупинення господарської діяльності відповідача і, як наслідок, до значних матеріальних збитків, в той час як розстрочення виконання цього судового рішення дасть змогу товариству погасити борг без завдання значних фінансових втрат для підприємства та надасть можливість надалі здійснювати господарську діяльність та виконувати зобов`язання перед іншими контрагентами.

Враховуючи зазначені обставини, відповідач просить суд розстрочити виконання рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2022 у справі № 910/3162/22 таким чином:

- часткове погашення заборгованості в сумі 557 235,00 грн до 04.06.2023;

- часткове погашення заборгованості в сумі 557 235,00 грн до 04.07.2023;

- часткове погашення заборгованості в сумі 557 235,00 грн до 04.08.2023;

- часткове погашення заборгованості в сумі 557 235,00 грн до 04.09.2023.

Позивач, у свою чергу, проти задоволення заяви відповідача про розстрочення виконання рішення суду заперечує з підстав її необґрунтованості.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

За приписами ч. 1 ст. 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Стаття 326 Господарського кодексу України встановлює, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

З урахуванням викладеного, відповідно до вимог Конституції України судове рішення по справі № 910/3162/22, яке набрало законної сили, є обов`язковим до виконання та має бути виконане.

Частиною 1 статті 331 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Відповідно до частин 3 та 4 статті 331 Господарського процесуального кодексу України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Законодавство України не містить вичерпного переліку обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення на підставі яких суд може прийняти рішення про надання розстрочки.

Тобто перелік "обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення" у національному законодавстві є нечітким. Обмеження стосовно можливого та допустимого строку розстрочки (відстрочки) виконання остаточного рішення у законі відсутнє.

Отже, суд, який прийняв рішення, має широкі дискреційні повноваження щодо підстав та строку для надання розстрочки виконання рішення, і у кожному конкретному випадку за своїм внутрішнім переконанням оцінює наявні у справі докази і вирішує питання про наявність чи відсутність обставин для вчинення таких процесуальних дій.

Водночас, слід враховувати, що 1) виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України № 18-рп/2012 від 13.12.2012); 2) невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України № 11-рп/2012 від 25.04.2012); 3) відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі "Горнсбі проти Греції" від 19.03.1997); 4) за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії"), а також беручи до уваги, те, що існування заборгованості, підтверджене обов`язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, "легітимні сподівання" на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить "майно" цієї особи у розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008), то з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація "потерпілій стороні" за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як "потерпілої сторони"; 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.

У Рішенні Європейського суду з прав людини від 20.06.2004 у справі "Півень проти України" (п. 35) зазначено, що право на судовий розгляд, гарантований ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), захищає також виконання остаточних та обов`язкових судових рішень, які в країні, що поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи при цьому шкоди одній зі сторін.

Також, відповідно до позиції Європейського суд з прав людини, зазначеної у його рішеннях, межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер. Обставини, які зумовлюють надання відстрочки виконання рішення суду повинні бути об`єктивними, непереборними, тобто виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд зазначає, що відповідачем поданими ним доказами не підтверджено наявності виняткових обставин в розумінні статті 331 Господарського процесуального кодексу України, які б ускладнювали чи робили неможливим своєчасне виконання судового рішення та які б могли бути підставою для розстрочки його виконання.

Посилання заявника на відсутність обігових коштів у підприємства, достатніх для погашення заборгованості, скрутне фінансове становище, необхідність виконання зобов`язань перед іншими контрагентами, сплати податків та зборів тощо, не приймаються судом до уваги з огляду на наступне.

Згідно ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилось неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.09.2022 у справі № 910/3162/22 встановлено факт порушення відповідачем умов договору № 2/ВЗЗ-2022 від 14.01.2022 щодо якості товару, а відтак і наявність правових підстав для стягнення з останнього штрафу у розмірі 2 196 000,00 грн на підставі п. 8.4 вказаного договору та ст. 231 Господарського кодексу України.

Отже, вказаним рішенням суду встановлено наявність вини відповідача як складової частини господарського правопорушення, в зв`язку із чим позов Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України задоволено повністю.

В контексті викладеного варто зазначити, що за положеннями статті 42 Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Згідно зі статтею 44 Господарського кодексу України підприємництво здійснюється на основі, зокрема, комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Такі обставини як наявність або відсутність економічного ефекту від укладених в ході підприємницької діяльності договорів та зростання договірних зобов`язань суб`єкта підприємницької діяльності є комерційним ризиком і суб`єкт підприємницької діяльності повинен самостійно нести відповідальність за власні комерційні ризики (постанова Вищого господарського суду України від 16.11.2011р. справа № 5023/2327/11).

Отже, вищевказані правові норми зазначають, що підприємство організовує свою господарську діяльність на власний ризик, що як наслідок, покладає на останнє нести тягар несприятливих наслідків такої діяльності. Ризики при збитковій підприємницькій діяльності несе сам суб`єкт господарювання, а відповідно неприбутковість відповідача стосується виключно діяльності самого відповідача, в зв`язку з чим, наведені ризики не можуть бути ризиками іншої сторони, оскільки в протилежному випадку порушується принцип збалансованості інтересів сторін.

Доказів реальної можливості виконати рішення суду у справі за умови надання розстрочення виконання боржником не надано, згоди стягувача на розстрочення виконання рішення суду не отримано.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що за наведеним відповідачем у заяві про розстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2022 у справі № 910/3162/22 графіком, перший платіж у розмірі 557 235,00 грн передбачалось сплатити до 04.06.2023. Однак, станом на дату розгляду вказаної заяви відповідача (07.06.2023), останнім не надано суду доказів на підтвердження сплати вказаної частки заборгованості.

Отже, оскільки відповідачем не доведено існування виключних обставин, які б підтверджували дійсне ускладнення або неможливість виконання судового рішення, заява Товариства з обмеженою відповідальністю "КАРИОТА" про розстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2022 у справі № 910/3162/22 задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 233-235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "КАРИОТА" про розстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2022 у справі № 910/3162/22 відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після оголошення та відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дня складення повного тексту ухвали.

Дата складання та підписання повного тексту ухвали: 08.06.2023.

Суддя Т. Ю. Трофименко