Рішення

від 22.05.2023 по справі 910/12238/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.05.2023Справа № 910/12238/22

За позовом Громадської організаціії «ДіаДіти Львів»

до 1) Львівської обласної ради;

2) Управління майном спільної власності Львівської обласної ради,

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмета спору, на стороні відповідачів: Комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради «Львівський обласний державний клінічний лікувально-діагностичний ендокринологічний центр» та Департаменту охорони здоров`я Львівської обласної державної адміністрації

про визнання недійсними пунктів рішення № 402 від 20.09.2022 та скасування наказу.

Суддя Сташків Р.Б.

Секретар судового засідання Гарашко Т.В.

Представники сторін:

від позивача - Шабаровський Б.В.;

від відповідача-1 - Савчук І.В.;

від відповідача-2 - Горак Я.П.;

від третьої особи-1 - Гарматін І.Й.;

від третьої особи-2 - не з`явився.

СУТЬ СПОРУ:

У листопаді 2022 року Громадська організація «ДіаДіти Львів» (далі - позивач) звернулася із вказаним позовом до Львівської обласної ради (далі - відповідач-1) та Управління майном спільної власності Львівської обласної ради (далі - відповідач-2) про визнання незаконними та скасування пунктів 1, 3, 4, 5, 6, 7, 9 рішення відповідача-1 № 402 від 20.09.2022 «Про реорганізацію комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради «Львівський обласний державний клінічний лікувально-діагностичний ендокринологічний центр» та комунального некомерційного підприємства «Львівський обласний спеціалізований центр радіаційного захисту населення» шляхом приєднання до комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради «Львівський обласний клінічний діагностичний центр» (далі - Рішення № 402) та похідну вимогу про визнання незаконним і скасування наказу відповідача-2 від 06.10.2022 № 15-к «Про комісію з припинення комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради «Львівський обласний державний клінічний лікувально-діагностичний ендокринологічний центр» (далі - Наказ № 15-к).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що, на думку позивача, оскаржувані Рішення № 402 та, відповідно, Наказ № 15-к порушують права громадян - членів громадської організації позивача та хворих на цукровий діабет на кваліфіковану, належну та своєчасну медичну допомогу, вільний вибір лікаря, вибір закладу охорони здоров`я та здійснення громадського контролю. Тому позивач з метою реалізації своїх статутних цілей та захисту законних прав та інтересів його членів, а також пацієнтів хворих на цукровий діабет вирішив захистити вищевказані права на охорону здоров`я.

У відзиві на позов відповідач-1 заперечив факт підсудності цього спору господарським судам України, оскільки вважає, що цей спір підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, позаяк між ним та позивачем відсутні господарські відносини. Також відповідач-1 заперечив і щодо позову по суті, зазначивши, що Рішення № 402 прийнято ним у межах наданих повноважень, і що з прийняттям цього рішення мова не йшла про скорочення існуючої мережі закладів, а лише про реорганізацію юридичних осіб з метою покращення якості та доступності медичного обслуговування населення, підвищення ефективності використання бюджетних коштів та кадрового потенціалу. Відповідач-1 зазначив, що своїм рішенням він не порушував права та інтереси позивача на охорону здоров`я.

Відповідач-2 позов також не визнав, оскільки прийняв Наказ № 15-к на підставі законного рішення відповідача-1. Вважає, що оскаржувані розпорядчі акти прийняті відповідачами відповідно до вимог чинного законодавства України.

Разом із відзивом, відповідачем-1 було подано клопотання від 16.12.2022 про закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), яке мотивовано тим, що вказаний спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

На думку відповідача-1 спірні правовідносини виникли у зв`язку із реалізацією ним як суб`єктом владних повноважень своїх управлінських функцій, а тому спір у цій справі пов`язаний із захистом прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин, і відтак заявлені позивачем вимоги мають розглядатися за правилами адміністративного судочинства.

06.02.2023 позивачем були подані заперечення проти клопотання відповідач-1 про закриття провадження у справі, у яких позивач вказав, що оскільки цей спір є спором щодо розпорядження комунальним майном, пов`язаний з припиненням діяльності юридичної особи (комунального підприємства), то він підлягає вирішенню господарським судом за правилами господарського судочинства. При цьому, позивачем зроблено посилання на правові позиції Верховного Суду викладені у постановах Великої Палати від 10.09.2019 у справі № 921/36/18, від 09.09.2020 у справі № 260/91/19 та від 27.05.2020 у справі №813/1232/18.

Розглянувши клопотання відповідача-1 про закриття провадження у справі, суд дійшов висновку, що цей спір, враховуючи суб`єктний склад, підлягає розгляду в порядку господарського судочинства. Мотиви вказаного висновку суду будуть викладені нижче у мотивувальній частині рішення.

Ухвалою суду від 15.02.2023 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Комунальне некомерційне підприємство Львівської обласної ради «Львівський обласний державний клінічний лікувально-діагностичний ендокринологічний центр» (далі - третя особа-1).

Ухвалою суду від 15.03.2023 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Департамент охорони здоров`я Львівської обласної державної адміністрації (далі - третя особа-2).

Третя особа-1 пояснень суду не надала. При цьому, судом враховано, що від імені третьої особи-1 на адресу суду 07.03.2023 надійшли письмові пояснення від 02.03.2023 № 67/01, які ніким не були підписані.

Відповідачі також зазначили, що аналогічні пояснення без підпису надійшли і на їх адреси. У поданому суду 04.04.2023 через електронний кабінет клопотанні відповідач-1 зазначив, що 29.03.2023 (вх. № 821) на адресу відповідача-2 надійшло пояснення директора третьої особи-1 Ю. Вендзіловича стосовно того, що він не надавав та не підписував жодних пояснень до Господарського суду м. Києва у справі № 910/12238/22 (копія цих пояснень Ю. Вендзіловича долучені до матеріалів справи).

Відтак, суд не бере до уваги пояснення, які надійшли від іменні третьої особи-1 без підпису.

Третя особа-2 через електронний суд надала письмові пояснення у яких повністю заперечила проти задоволення позову.

У судовому засіданні з розгляду справи по суті представник позивача підтримав позов у повному обсязі, а представники відповідачів та третьої особи-2 проти позову заперечували з вищевикладених мотивів.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи-2, дослідивши у судовому засіданні докази та оцінивши їх у сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

З метою покращення якості та доступності медичного обслуговування населення, підвищення ефективності використання бюджетних коштів та кадрового потенціалу, відповідачем-1 20.09.2022 на XIV черговій сесії VIII скликання було прийнято Рішення №402, відповідно до оспорюваних пунктів якого вирішено:

- припинити третю особу-1 шляхом приєднання до комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради «Львівський обласний клінічний діагностичний центр» (пункт 1);

- установити, що комунальне некомерційне підприємство Львівської обласної ради «Львівський обласний клінічний діагностичний центр» є правонаступником майна, прав та обов`язків третьої особи-1 та комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради «Львівський обласний спеціалізований центр радіаційного захисту населення» (пункт 3);

- установити строк заявлення кредиторами своїх вимог до третьої особи-1 та комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради «Львівський обласний спеціалізований центр радіаційного захисту населення» - два місяці з дня оприлюднення повідомлень про рішення щодо припинення підприємств (пункт 4);

- відповідачу-2: спільно з третьою особою-2 забезпечити здійснення в установленому порядку заходів, пов`язаних з припиненням третьої особи-1 та комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради «Львівський обласний спеціалізований центр радіаційного захисту населення» і їх виключенням з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також за попереднім погодженням із третьою особою-2 затвердити нову редакцію статуту комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради «Львівський обласний клінічний діагностичний центр»; забезпечити передачу майна, що знаходиться на балансах третьої особи-1 та комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради «Львівський обласний спеціалізований центр радіаційного захисту населення» на баланс комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради «Львівський обласний клінічний діагностичний центр»; спільно з третьою особою-2, комунальним некомерційним підприємством Львівської обласної ради «Львівський обласний клінічний діагностичний центр» забезпечити працевлаштування шляхом переведення працівників відповідача-1 та комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради «Львівський обласний спеціалізований центр радіаційного захисту населення» у комунальне некомерційне підприємство Львівської обласної ради «Львівський обласний клінічний діагностичний центр» (пункт 5);

- третій особі-2, комунальному некомерційному підприємству Львівської обласної ради «Львівський обласний клінічний діагностичний центр» (Р. Пукаляк): забезпечити створення на базі третьої особи-1 «Центру ендокринологічного здоров`я населення» та напрацювати клінічні маршрути надання медичної допомоги хворим ендокринологічного профілю в рамках госпітального округу Львівської області; зберегти надання спеціалізованої медичної допомоги постраждалим внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС та членам їх сімей на основі структури і кадрового складу комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради «Львівський обласний спеціалізований центр радіаційного захисту населення» за місцезнаходженням: 79066, Львівська область, м. Львів, вул. Морозна, 31 А (пункт 6);

- третій особі-1 (Ю. Вендзілович) передбачити витрати на процедуру припинення третьої особи-1 (пункт 7);

- контроль за виконанням рішення покласти на постійні комісії з питань охорони здоров`я та материнства (А. Ярмола) та з питань комунального майна (М. Седіло) (пункт 9).

Як убачається із преамбули Рішення № 402, останнє прийнято відповідачем-1 на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення законодавства з питань діяльності закладів охорони здоров`я», відповідно до статей 104 - 108 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 59, 78 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статті 16 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я», пункту 20 частини першої статті 43 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», із взяттям до уваги План розвитку госпітального округу Львівської області на 2021-2024 роки, затвердженого Госпітальною радою Львівської області, та з урахуванням висновків постійних комісій з питань охорони здоров`я та материнства і з питань комунального майна.

06.10.2022 відповідач-2 на виконання Рішення № 402 видав Наказ № 15-К, на підставі якого створено комісію з припинення третьої особи-1.

Позивач є добровільним об`єднанням фізичних осіб, створеним для здійснення та захисту прав і свобод людини і громадянина, задоволення суспільних, зокрема, економічних, соціальних, культурних, екологічних, та інших інтересів своїх членів та/або інших осіб (пункт 1.1 статуту позивача, затвердженого рішенням установчих зборів засновників позивача, протокол № 1 від 15.03.2019; далі - Статут).

Головною метою позивача є реалізація та захист прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних, та інших інтересів його членів, а також тих, на кого поширюється діяльність позивача (пункт 3.1 Статуту).

Основними напрямами діяльності позивача є: сприяння охороні прав дітей, підлітків, батьків (осіб що їх заміняють) у сфері освіти, охорони здоров`я, культури (підпункт 3.2.1 Статуту); соціальний і моральний захист дітей хворих на цукровий діабет (пункт 3.2.2 Статуту); сприяння здійсненню постійного нагляду за дітьми і контролю за дотриманням режиму інсулінотерапії, харчування, фізичним і психоемоційним навантаженням; сприяння здійсненню системної соціальної, консультаційної допомоги дітям та підліткам хворим на цукровий діабет (підпункт 3.2.9 Статуту), сприяння в організації відпочинку, оздоровлення та санаторно-курортного лікування дітей хворих на цукровий діабет (підпункт 3.2.10 Статуту); сприяння створенню центрів психологічної та фізичної реабілітації дітей хворих на цукровий діабет, підлітків (підпункт 3.2.11 Статуту).

З метою реалізації мети та основних напрямів діяльності позивач наділений правом представляти і захищати свої законні інтереси та законні інтереси своїх членів чи інших осіб у будь-яких органах державної влади, в тому числі судах, правоохоронних органах, у органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях усіх форм власності та підпорядкування (підпункт 2.4.2 Статуту).

Як слідує із пояснень позивача, з метою реалізації своїх статутних цілей та захисту законних прав та інтересів членів позивача, а також пацієнтів хворих на цукровий діабет, він вирішив захистити свої законні права в судовому порядку, оскільки виступає проти реорганізації третьої особи-1, вважає, що оспорювані пункти Рішення № 402 та Наказ № 15-к суперечить інтересам людей хворих на цукровий діабет, європейській практиці надання медичної допомоги таким пацієнтам. Позивач вважає, що оспорювані пункти Рішення № 402 та Наказ № 15-к порушують права громадян - членів громадської організації позивача та хворих на цукровий діабет на кваліфіковану, належну та своєчасну медичну допомогу, вільний вибір лікаря, вибір закладу охорони здоров`я та здійснення громадського контролю.

Відповідно до статей 15, 16 ЦК України, статті 20 ГК України і статті 4 ГПК України кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права, а також цивільного інтересу.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

При цьому, під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду відповідно до частини першої статті 16 ЦК України.

Вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Тобто, ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17.

Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (пункт 57 постанови від 05.06.2018 у справі № 338/180/17), тому суд повинен відмовляти у задоволенні позовної вимоги, яка не відповідає ефективному способу захисту права чи інтересу (див.mutandis висновки у пунктах 72-76 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц).

Заявлені позивачем вимоги зводяться до захисту прав членів позивача та осіб хворих на цукровий діабет на охорону здоров`я та медичну допомогу.

Статтею 49 Конституції України передбачено, що кожен має право на охорону здоров`я, медичну допомогу та медичне страхування.

Охорона здоров`я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм.

Держава створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування. У державних і комунальних закладах охорони здоров`я медична допомога надається безоплатно; існуюча мережа таких закладів не може бути скорочена. Держава сприяє розвиткові лікувальних закладів усіх форм власності.

Досліджуючи питання порушення відповідачами вищевказаних прав позивача (прав членів позивача та осіб хворих на цукровий діабет) на охорону здоров`я та медичну допомогу внаслідок прийняття оспорюваних пунктів Рішення № 402 та Наказу № 15-к, судом враховано наступне.

Частиною 1 статті 55 ГК України передбачено, що суб`єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов`язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Припинення суб`єкта господарювання здійснюється відповідно до закону (стаття 59 ГК України).

Частиною 1 статті 104 ЦК України передбачено, що юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Таким чином, під час реорганізації юридична особа припиняється, але всі її права й обов`язки у порядку правонаступництва переходять до нової (іншої) юридичної особи.

Реорганізація юридичної особи шляхом приєднання - це приєднання однієї або декількох юридичних осіб до іншої юридичної особи. При цьому ці особи припиняють своє існування, а їх права та обов`язки переходять до юридичної особи, до якої вони приєдналися. У результаті приєднання одна юридична особа включається до складу іншої юридичної особи, яка продовжує існувати далі, але вже в більшому масштабі. Приєднувана організація припиняє свою діяльність.

Відповідно до частини 8 статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» у разі приєднання юридичних осіб здійснюється державна реєстрація припинення юридичних осіб, що припиняються у результаті приєднання, та державна реєстрація змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі, щодо правонаступництва юридичної особи, до якої приєднуються. Приєднання вважається завершеним з дати державної реєстрації змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі, щодо правонаступництва юридичної особи, до якої приєднуються.

Злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду або відповідних органів державної влади (частина 1 статті 106 ЦК України).

Частиною четвертою статті 140 Конституції України передбачено, що органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, є районні та обласні ради.

Відповідно до статті 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування, зокрема, управляють майном, що є в комунальній власності; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю.

Частиною 2 статті 327 ЦК України передбачено, що управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Згідно з пунктом 30 статті 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, зокрема, створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідної територіальної громади.

Відповідно до частини першої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Таким чином, засновником та власником підприємства комунальної форми власності є територіальна громада, інтереси якої представляє відповідна рада, до компетенції якої належить здійснення розпорядчих функцій та вирішення питання щодо ліквідації, реорганізації та перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідної територіальної громади.

Частиною 7 статті 16 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» передбачено, що заклад охорони здоров`я провадить свою діяльність на підставі статуту (положення), що затверджується власником закладу (уповноваженим ним органом).

Відповідно до пункту 1.5 статуту третьої особи-1 (затверджений відповідачем-2; наказ № 69-С від 18.09.2020), остання перебуває у спільній власності територіальних громад Львівської області в особі відповідача-1 (власник), засновником третьої особи-1 є відпровідач-2, який діє від імені відповідача-1 на підставах та в межах, визначених законодавством України та делегованих відповідачем-1 повноважень. Галузеве управління третьою особою-1 здійснюється третьою особою-2 з урахуванням чинного законодавства України та відповідних рішень відповідача-1.

Пунктом 12.1 цього Статуту передбачено, що припинення третьої особи-1 здійснюється шляхом її реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації - за рішенням відповідача-1.

Згідно з підпунктом 7.2.14 пункту 7.2 вказаного Статуту до компетенції відповідача-2 належить призначення ліквідаційної комісії, комісії з припинення, затвердження ліквідаційного балансу та передавального акта.

Частинами 1, 2, 6 статті 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Держава не втручається у здійснення власником права власності.

Відповідно до частин 1-5 статті 16 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» органи державної влади та органи місцевого самоврядування сприяють розвитку закладів охорони здоров`я усіх форм власності.

Порядок створення, припинення закладів охорони здоров`я, особливості діяльності визначаються законом.

Мережа державних і комунальних закладів охорони здоров`я формується з урахуванням планів розвитку госпітальних округів, потреб населення у медичному обслуговуванні, необхідності забезпечення належної якості такого обслуговування, своєчасності, доступності для громадян, ефективного використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів. Існуюча мережа таких закладів не може бути скорочена.

З метою забезпечення територіальної доступності якісної медичної та реабілітаційної допомоги населенню визначається госпітальний округ. Органи місцевого самоврядування здійснюють планування розвитку мережі закладів охорони здоров`я комунальної форми власності, приймають рішення про створення, припинення, реорганізацію чи перепрофілювання закладів охорони здоров`я з урахуванням затвердженого у встановленому порядку плану розвитку госпітального округу.

Виходячи із зазначеного, відповідач-1 наділений господарською компетенцією як власник приймати рішення про реорганізацію третьої особи-1.

Рішенням № 402 припинено третю особу-1 шляхом приєднання до комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради «Львівський обласний клінічний діагностичний центр». При цьому, зі змісту Рішення № 402 слідує, що:

- комунальне некомерційне підприємство Львівської обласної ради «Львівський обласний клінічний діагностичний центр» є правонаступником майна, прав та обов`язків третьої особи-1;

- на базі третьої особи-1 забезпечується створення «Центру ендокринологічного здоров`я населення» та напрацювати клінічні маршрути надання медичної допомоги хворим ендокринологічного профілю в рамках госпітального округу Львівської області;

- забезпечується працевлаштування працівників третьої особи-1 шляхом переведення їх до комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради «Львівський обласний клінічний діагностичний центр».

Судом враховано, що з прийняттям Рішення № 402 не відбувається скорочення існуючої мережі закладів охорони здоров`я, а лише йдеться про реорганізацію юридичних осіб з метою покращення якості та доступності медичного обслуговування населення, підвищення ефективності використання бюджетних коштів та кадрового потенціалу.

Частиною 1 статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Позивачем, у супереч вимогам статей 13, 74 ГПК України, належними засобами доказування не доведено суду своїх позовних вимог, а також не спростовано обставин на які посилаються відповідачі та третя особа-2 на обґрунтування своїх заперечень на позов.

Зі змісту оспорюваних пунктів Рішення № 402 та Наказу № 15-к не вбачається порушення прав позивача (членів позивача та хворих на цукровий діабет) на охорону здоров`я та медичну допомогу.

Тому суд не вбачає підстав для задоволення позову.

Щодо юрисдикції вказаного спору, то суд зауважує наступне.

Статтею 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно зі статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами за якими певну справу належить розглядати за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом (частина 1 статті 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Відповідно до частини 1 статті 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (частина 2 статті 4 ГПК України).

Відповідно до пункту 10 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб`єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб`єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем.

При здійснені повноважень щодо управління об`єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, що перебувають в управлінні районних і обласних рад, останні не є суб`єктами владних повноважень у розумінні статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України, а є рівноправними суб`єктами майнових відносин, дії яких спрямовані на реалізацію свого права розпоряджатися цим майном відповідно до закону (господарської компетенції).

Прийняття відповідачем-1 Рішення № 402 щодо реорганізації комунального підприємства, є етапом реалізації волі власника (засновника) цього підприємства, не змінює правову природу спірних відносин і не перетворює цей спір у публічно-правовий. При цьому, відповідач-1 у спірних правовідносинах розпоряджаючись майном територіальної громади, реалізував організаційно-господарську діяльність, і діяв не як суб`єкт владних повноважень, а як власник юридичної особи (комунального підприємства), а тому оспорюване рішення в цьому випадку не є рішенням суб`єкта владних повноважень в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, а є рішенням власника (засновника) комунального підприємства, яким такий власник (засновник) реалізує своє право на реорганізацію комунального підприємства.

Відтак, ураховуючи суть спору та суб`єктний склад спірних правовідносин, оскільки спір у цій справі є спором щодо розпорядження комунальним майном, пов`язаний із реалізацією господарської компетенції власника (засновника) щодо реорганізації юридичної особи, то вказаний спір підлягає вирішенню господарським судом за правилами господарського судочинства.

Інші доводи сторін та третьої особи-2, наведені у наданих суду заявах по суті справи, судом розглянуті, але до уваги та врахування при вирішенні спору не приймаються, оскільки на результат вирішення спору не впливають.

Судові витрати відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на позивача та йому не відшкодовуються.

Керуючись статтями 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

У позові відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України, і може бути оскаржено в порядку та строк встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.

Повне рішення складено 08.06.2023.

Суддя Р.Б. Сташків