Рішення

від 06.06.2023 по справі 910/3079/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" червня 2023 р. м. РівнеСправа № 910/3079/23

Господарський суд Рівненської області у складі судді А.Качура,

розглянув матеріали справи

за позовом: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська бурштинова компанія"

про: стягнення в сумі 71 738,07 грн

секретар судового засідання: С.Коваль

представники:

від позивача: О.Качан

від відповідача: О.Хомич

ОПИС СПОРУ

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська бурштинова компанія" про стягнення в сумі 71 738,07 грн.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 27 липня 2021 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях та Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська бурштинова компанія" було укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності.

Позивач вказує, що ТОВ "Українська бурштинова компанія" під час дії договору належним чином не виконувалися зобов`язання, у зв`язку із чим виникла заборгованість з орендної плати за користування державним майном у сумі 71 738,07 грн

У своєму відзиві на позов відповідач зазначив, що до 24 лютого 2022 року відповідач належним чином виконував свої обов`язки, в тому числі сплачуючи всі належні орендні платежі.

Водночас після введення на території України воєнного стану, що було наслідком початку бойових дій Російської Федерації проти України, у період з 24 лютого 2022 року по 30 квітня 2022 року вся територія міста Києва перебувала у зоні проведення бойових дій, у зв`язку з чим, з метою захисту життя та здоров`я працівників товариства, відповідачем було прийнято наказ "Про простій", яким було зупинено виконання робіт у всіх відділах та структурних підрозділах ТОВ "Українська бурштинова компанія" на період з 24 лютого 2022 року до останнього дня строку дії воєнного стану.

Відповідач вказує, що з причин які не залежали від його волі, він не міг належним чином виконувати свої зобов`язання, що передбачені договором, і у нього зник майновий інтерес у продовженні оренди нерухомого майна, а сам об`єкт оренди не використовувався ним за цільовим призначенням.

Відповідач покликаючись на положення статей 762, 607 ЦК України вказує, що наймач звільняється від плати за час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає, а зобов`язання припиняються у зв`язку з неможливістю його виконання у зв`язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає.

Відповідач вказує, що 28 липня 2022 року надіслав позивачу повідомлення про настання форс-мажорних обставин та розірвання договору оренди на підставі статті 652 ЦК України, проте такий договір зі сторони балансоутримувача підписано не було.

З врахуванням наведеного відповідач вказує, що не визнає борг повністю, оскільки починаючи з 24 лютого 2022 року відповідач через форс-мажорні обставини не має змоги належним чином виконувати свої обов`язки.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01 березня 2023 року позовну заяву Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях передано за підсудністю до Господарського суду Рівненської області.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 10 квітня 2023 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, розгляд справи призначено на 09 травня 2023 року.

04 травня 2023 року відповідачем подано заперечення проти розгляду справи з повідомленням (викликом) сторін та відкладення розгляду справи.

09 травня 2023 року відповідачем подано відзив на позов.

Ухвалою суду від 09 травня 2023 року розгляд справи відкладено на 06 червня 2023 року.

18 травня 2023 року позивачем подано відповідь на відзив.

31 травня 2023 року відповідачем подано клопотання про зупинення провадження у справі.

31 травня 2023 року відповідачем подано клопотання про зупинення провадження у справі.

Розглянувши подані клопотання про зупинення провадження у справі суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення таких клопотань з огляду на наступні обставини.

Згідно з положеннями статті 201 ГПК України, у призначений для розгляду справи час головуючий відкриває судове засідання та оголошує, яка справа розглядатиметься.

З оголошення головуючим судового засідання відкритим розпочинається розгляд справи по суті.

Відповідно до статті 195 ГПК України, провадження у справі на стадії її розгляду по суті зупиняється тільки з підстав, встановлених пунктами 1-3-1 частини першої статті 227 та пунктом 1 частини першої статті 228 цього Кодексу.

У судовому засіданні 09 травня 2023 року суд розпочав розгляд справи, а зупинення провадження у справі не відповідає вимогам статті 195 ГПК України.

Як на підставу для зупинення провадження у справі відповідач посилається на положення пункту 5 частини 1 статті 227 ГПК України.

Відповідач вказує, що звернувся до суду з позовом про розірвання договору датою 24 лютого 2022 року.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України, суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.

Аналіз вказаної статті дає підстав вважати, що пов`язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі, в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиційне значення. Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі - у зв`язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов`язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Йдеться про те, що господарський суд не може розглянути певну справу через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок, обмеженості предметом позову, неможливості розгляду тотожної справи, певної черговості розгляду вимог.

Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з`ясовані та встановлені у цьому процесі, проте які мають значення для справи, провадження у якій зупинено. Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з`ясовувати чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

У разі зупинення провадження у справі на підставі пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України за вимогами статті 234 ГПК України у мотивувальній частині ухвали повинно бути зазначено, зокрема, обґрунтування висновків, яких дійшов суд при постановлені ухвали (висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.07.2019 у справі № 904/4233/18).

Отже, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному конкретному випадку зобов`язаний з`ясовувати: 1) як пов`язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом; 2) чим обумовлюється неможливість розгляду справи (аналогічний висновок викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.09.2019 у справі № 922/1962/17, від 17.12.2019 у справі № 917/131/19).

Провадження у справі необхідно зупиняти лише за наявності беззаперечних підстав для цього (висновки викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 904/3935/18, від 10.06.2019 у справі № 914/1983/17, від 16.01.2020 у справі № 908/1188/19).

А проте суд зазначає, що подані сторонами докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду, а тому вказане свідчить про відсутність об`єктивної неможливості розгляду даного спору. Відповідач не довів наявності беззаперечних підстав для зупинення провадження у справі

Суд зазначає, що у випадку встановлення іншим судом нових істотних обставин (наприклад прийняття судового рішення у іншій справі), сторона у справі не позбавлена можливості звернутись до суду з заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

В судовому засіданні позивач підтримав позов.

В судовому засіданні відповідач позов не визнав.

МОТИВИ СУДУ ПРИ ПРИЙНЯТТІ РІШЕННЯ

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.

27 липня 2021 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях (орендодавець/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська бурштинова компанія" (орендар/відповідач) було укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №5997-2021, відповідно до предмету якого орендодавець і балансоутримувач передають, а орендар приймає у строкове платне користування майно, зазначене у пункті 4 умов, вартість якого становить суму визначену у пункті 6 умов. Майно передасться в оренду для використання згідно з пунктом 7 умов.

Об`єктом оренди є нерухоме майно: виробничі приміщення №94, №95, №96, №97, №115, №117 площею 235,5 кв.м., розміщене за адресою: Рівненська область, місто Рівне, вулиця Київська, 94, що перебувають на балансі Державного підприємства "Бурштин України".

Строк дії договору 5 років з дати набрання чинності цим договором (пункт 12.1. умов до договору).

Відповідно до пункту 2.1. договору, орендар вступає у строкове платне користування майном у день підписання акта приймання-передачі майна. Акт приймання-передачі підписується між орендарем і балансоутримувачем одночасно з підписанням цього договору. Акт приймання-передачі майна в оренду та акт повернення майна з оренди складаються за формою, що розробляється фондом державного майна і оприлюднюється на його офіційному веб-сайті.

27 липня 2021 року сторонами підписано акт приймання - передавання майна.

Згідно з умовами пункту 9.1. умов до договору, розмір орендної плати складає 15 339,45 грн без ПДВ.

Згідно з умовами пункту 3.1. договору, орендна плата становить суму, визначену у пункті 9 умов. Нарахування податку на ту вартість на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством.

До складу орендної плати не входять витрати на утримання орендованого майна (комунальних послуг, послуг з управління об`єктом нерухомості, витрат на утримання прибудинкової території та загального користування, вартість послуг з ремонту і технічного обслуговування інженерного обладнання та внутрішньо будинкових мереж, ремонту будівлі, у тому числі: покрівлі, фасаду, вивіз сміття тощо), а також компенсація витрат балансоутримувача за користування земельною ділянкою. Орендар несе ці витрати на основі окремих договорів, укладених із балансоутримувачем та/або безпосередньо з постачальниками комунальних послуг в порядку, визначеному пунктом 6.5 цього договору.

Відповідно до пункту 3.3. договору, орендар сплачує орендну плату до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні, визначеному у пункті 16 умов (або в іншому співвідношенні, визначеному законодавством), щомісяця: до 15 числа поточного місяця оренди.

Згідно з умовами пункту 3.4. договору, орендар сплачує орендну плату на підставі рахунків балансоутримувача. Балансоуримувач виставляє рахунок на загальну суму орендної плати із зазначенням частини орендної плати, яка сплачується на рахунок балансоутримувача, і частини орендної плати, яка чується до державного бюджету. Податок на додану вартість нараховується на загальну суму орендної плати. Орендар сплачує балансоутримувачу належну йому частину орендної плати разом із податком на додану вартість, нарахованим на загальну суму орендної плати. Балансоутримувач надсилає орендарю рахунок не пізніше ніж за п`ять робочих днів до дати платежу. Протягом п`яти робочих днів після закінчення поточного місяця оренди балансоутримувач передає орендарю акт виконаних робіт на надання орендних послуг разом із податковою накладною за умови реєстрації орендаря платником податку на додану вартість.

Відповідно до пункту 3.7. договору, орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується орендодавцем (в частині, належній державному бюджету) та/або балансоутримувачем (в частині, належній балансоутримувачу). Орендодавець і балансоутримувач можуть за домовленістю звернутися із позовом про стягнення орендної плати та інших платежів за цим договором, за якими у орендаря є заборгованість, в інтересах відповідної сторони цього договору. Сторона, в інтересах якої подається позов, може компенсувати іншій стороні судові і інші витрати, пов`язані з поданням позову.

Як слідує з розрахунку позивача, борг відповідача з орендних платежів становить 71 738,07 грн, вказана заборгованість виникла за період з січня 2022 року по січень 2023 року, докази оплати вказаної заборгованості матеріали справи не містять.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів сторін

З наведених обставин видно, що спірні правовідносини є за своїм змістом майновими, договірними та стосуються оренди нерухомого майна що належить до державної власності. Спірний характер правовідносин базується на тому, що позивач вважає свої права в частині своєчасної оплати орендних платежів порушеними.

В свою чергу, на переконання відповідача, у зв`язку з настанням форс-мажорних обставин, у відповідача відсутнє боргове зобов`язання що становить предмет даного спору.

Як унормовано положеннями статті 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) та статті 174 Господарського кодексу України (далі ГК України) договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов`язків (господарських зобов`язань).

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України).

Частиною 1, 2 статті 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 536 ЦК України унормовано, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Положеннями статті 525 ЦК України, та частини 6 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з нормами статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з положеннями статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором.

Орендна плата визначається за результатами аукціону.

У разі передачі майна в оренду без проведення аукціону орендна плата визначається відповідно до Методики розрахунку орендної плати, яка затверджується Кабінетом Міністрів України щодо державного майна та представницькими органами місцевого самоврядування - щодо комунального майна.

У разі якщо представницький орган місцевого самоврядування не затвердив Методику розрахунку орендної плати, застосовується Методика, затверджена Кабінетом Міністрів України.

Орендна плата підлягає коригуванню на індекс інфляції згідно з Методикою розрахунку орендної плати. Якщо орендар отримав майно в оренду без проведення аукціону, відповідне коригування орендної плати на індекс інфляції здійснюється щомісячно.

Орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності.

Порядок розподілу орендної плати для об`єктів, що перебувають у державній власності, між державним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначається Порядком передачі майна в оренду.

Порядок розподілу орендної плати для об`єктів, що належать Автономній Республіці Крим, між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначається органами, уповноваженими Верховною Радою Автономної Республіки Крим.

Порядок розподілу орендної плати для об`єктів, що перебувають у комунальній власності, між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначається представницьким органом місцевого самоврядування

Частинами 1, 3 статті 202 ГК України передбачено, що господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином. До відносин щодо припинення господарських зобов`язань застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з нормами частини 1 статті 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з положеннями статті 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

Статтею 762 ЦК України встановлено, що за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення.

Частинами 1, 3, 5 статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно зі статтею 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з положеннями статті 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно з нормами частини 4 статті 286 ГК України строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

На підставі зазначених норм законодавства та встановлених обставин справи, суд робить висновок, що заявлені вимоги в частині стягнення заборгованості з орендної плати в розмірі 71 738,07 грн мають бути задоволені.

При цьому судом враховано, що матеріали справи не містять доказів оплати спірної заборгованості.

У своєму відзиві на позов відповідач зазначив, що до 24 лютого 2022 року відповідач належним чином виконував свої обов`язки, в тому числі сплачуючи всі належні орендні платежі.

Водночас після введення на території України воєнного стану, що було наслідком початку бойових дій Російської Федерації проти України, у період з 24 лютого 2022 року по 30 квітня 2022 року вся територія міста Києва перебувала у зоні проведення бойових дій, у зв`язку з чим з метою захисту життя та здоров`я працівників товариства відповідачем було прийнято наказ "Про простій", яким було зупинено виконання робіт у всіх відділах та структурних підрозділах ТОВ "Українська бурштинова компанія" на період з 24 лютого 2022 року до останнього дня строку дії воєнного стану.

А проте суд зауважує, що спірна заборгованість виникла з оренди приміщень, що знаходяться на території міста Рівного, яке не перебувало у зоні бойових дій.

Окрім цього суд з`ясував, що станом на 24 лютого 2022 року відповідач допускав неодноразове прострочення сплати орендних платежів. Зокрема станом на 24 лютого 2022 року відповідач мав прострочену заборгованість з орендної плати в сумі 21 922,76 грн, що спростовує твердження відповідача про належне виконання зобов`язань з оплати вартості оренди за період до введення воєнного стану. Частина цієї заборгованості в сумі 5 659,52 грн залишається несплаченою на день вирішення цього спору.

Відповідач вказує, що з причин які не залежали від його волі, він не міг належним чином виконувати свої зобов`язання, що передбачені договором, і у нього зник майновий інтерес у продовженні оренди нерухомого майна, а сам об`єкт оренди не використовувався ним за цільовим призначенням.

Згідно з нормами статті 24 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", договір оренди припиняється у разі: закінчення строку, на який його укладено; укладення з орендарем договору концесії такого майна; приватизації об`єкта оренди орендарем (за участю орендаря); припинення юридичної особи - орендаря або юридичної особи - орендодавця (за відсутності правонаступника); смерті фізичної особи - орендаря; визнання орендаря банкрутом; знищення об`єкта оренди або значне пошкодження об`єкта оренди.

Договір оренди може бути достроково припинений за згодою сторін. Договір оренди може бути достроково припинений за рішенням суду та з інших підстав, передбачених цим Законом або договором.

Згідно з положеннями статті 25 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", у разі припинення договору оренди орендар зобов`язаний протягом трьох робочих днів з дати припинення договору повернути орендоване майно в порядку, визначеному договором оренди.

Однак суд зазначає, що чинним законодавством та умовами договору передбачено порядок припинення договірних правовідносин, наслідком чого є оформлення сторонами правочину внесення змін до його умов щодо строку його дії, або оформлення договору про його розірвання та оформлення акту про повернення орендованого майна.

Наданий відповідачем примірник договору про припинення договору оренди від 26 липня 2022 року не містить підписів балансоутримувача та орендодавця.

На вказані обставини РВ Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях звернув увагу відповідача у своєму листі від 02 серпня 2022 року.

Відповідач вказує, що 28 липня 2022 року надіслав позивачу повідомлення про настання форс-мажорних обставин та розірвання договору оренди на підставі статті 652 ЦК України, проте такий договір зі сторони балансоутримувача підписано не було.

Щодо настання форс-мажорних обставин суд зауважує наступне.

Відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року №2024/02.0-7.1 визнано форс-мажорною обставиною військову агресію Російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24 лютого 2022 року. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків, згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт та ситуації, що з ним пов`язані (включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, ембарго, діями іноземного ворога): загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибухи, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані положеннями відповідних рішень або актами державних органів влади, закриття морських проток, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також обставини, викликані винятковими погодними умовами чи стихійним лихом - епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха, тощо (частина 2 статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України").

Відповідно до частини 1 статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України", Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності.

Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Згідно з положеннями статті 218 Господарського кодексу України, у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Таким чином, в той час як форс-мажорні обставини унеможливлюють виконання договірного зобов`язання в цілому, істотна зміна обставин змінює рівновагу стосунків за договором, суттєво обтяжуючи виконання зобов`язання лише для однієї із сторін.

У постанові Верховного Суду від 30 листопада 2021 року у справі №913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Воєнний стан на території України не означає, що відповідач не міг здійснювати підприємницьку діяльність та набувати кошти. Більше того, держава на даний час заохочує розвиток підприємницької діяльності з метою позитивного впливу на економіку країни (зменшення податків, митних платежів тощо).

Досліджуючи баланс інтересів сторін, суд зауважує, що у випадку неможливості відповідачем через введення воєнного стану в державі здійснювати підприємницьку діяльність, останній не був позбавлений можливості, узгодивши відповідну дію з позивачем. В матеріалах справи наявні докази, що свідчать про вчинення відповідачем дій спрямованих на припинення правовідносин між сторонами, водночас договір про припинення чи розірвання між сторонами укладено не було. Відповідач не був позбавлений можливості звернутись з позовом до суду про розірвання договору після відмови позивача в припиненні договірних правовідносин між сторонами.

Також суд зазначає, що наявність в Україні загальновідомих форс-мажорних обставин (здійснення широкомасштабної збройної агресії проти України), не звільняє відповідача від доведення обставин про те, яким саме чином вказана непереборна сила завадила відповідачу належним чином виконати свої зобов`язання перед позивачем. Таких обставин відповідач суду не довів. Відповідач зокрема не довів обставин які абсолютно унеможливлюють виконання договірного зобов`язання в цілому. Варто зауважити, що підприємства, установи та організації різних форм власності продовжували свою діяльність, в тому числі господарську, у місті Рівному після початку повномасштабного вторгнення Російської федерації та введення в Україні воєнного стану, зокрема і суд, котрий розглядає цей спір.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року у справі № 905/857/19 (провадження № 12-56гс21) також викладено висновок, що єдиним належним документом, який підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов`язань є сертифікат, виданий у порядку та на підставі статті 14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні".

У своєму відзиві на позов відповідач посилається зокрема на положення статті 617 ЦК України.

Згідно положень статті 617 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

А проте суд підкреслює, що предметом спору є стягнення боргу, а не штрафні санкції як відповідальність за порушення зобов`язання.

У своєму відзиві відповідач посилається на положення статей 607, 762 ЦК України.

Відповідно до статті 607 ЦК України, зобов`язання припиняється неможливістю його виконання у зв`язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає.

За змістом статті 762 ЦК України, наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Разом з тим, матеріали справи не містять обґрунтувань яким чином майно, що знаходилось на території міста Рівного, де не відбувались бойові дії, не могло бути використане відповідачем за цільовим призначенням.

Суд звертає увагу відповідача, що виявляючи бажання припинити договірні правовідносини останній не був позбавлений можливості припинити такі правовідносини у порядку, що передбачений договором, або у судовому порядку.

Окремо суд відзначає, що позивач у своєму листі від 02 серпня 2022 року вказав, що розрахунок заборгованості здійснено з врахуванням постанови КМУ від 27 травня 2022 року №634 "Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану", яким передбачено зменшення розміру орендної плати.

Також, посилаючись на істотну зміну обставин відповідач водночас не навів аргументів та обставин на підтвердження умов передбачених положеннями статті 652 ЦК України. Відповідач не надав суду доказів на підтвердження того, що сторони досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання.

Суд зауважує, що наявність істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, не може бути підставою для односторонньої відмови від виконання договірних зобов`язань або для одностороннього припинення таких зобов`язань.

Відповідно до положень статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Також, згідно з нормами статті 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Правилами статті 13 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Висновки суду

Встановлені обставини щодо прострочення виконання відповідачем договірних зобов`язань з оплати орендних платежів свідчать про порушення відповідачем прав позивача.

З урахуванням наведеного, суд робить висновок, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 71 738,07 грн є законними та обґрунтованими, а отже такими, що мають бути задоволені.

Розподіл судових витрат

Згідно з положеннями статті 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином судовий збір в розмірі 2 684,00 грн необхідно стягнути з відповідача на користь позивача у зв`язку із задоволенням позову.

Керуючись статтями 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 233, 238, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська бурштинова компанія" (01011, м. Київ, Печерський узвіз, буд 5, кім. 213, код ЄДРПОУ 38900925) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях (33001, м. Рівне, вул. Петра Могили 24, код ЄДРПОУ 42956062) 71 738 (сімдесят одна тисяча сімсот тридцять вісім) грн 07 коп заборгованості та 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп судового збору.

Позивач (Стягувач): Регіональне відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях (33001, м. Рівне, вул. Петра Могили 24, код ЄДРПОУ 42956062).

Відповідач (Боржник): Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська бурштинова компанія" (01011, м. Київ, Печерський узвіз, буд 5, кім. 213, код ЄДРПОУ 38900925).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Інформацію по справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Повне рішення складено та підписано 08 червня 2023 року.

Суддя Андрій Качур