Постанова

від 12.09.2023 по справі 910/3079/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2023 року Справа № 910/3079/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Філіпова Т.Л., суддя Бучинська Г.Б. , суддя Василишин А.Р.

розглянувши у порядку письмового провадження без виклику сторін апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська бурштинова компанія" на рішення Господарського суду Рівненської області від 06.06.2023 р. у справі №910/3079/23, ухвалене суддею Качур А.М., повний текст рішення складено 08.06.2023 р. у справі № 910/3079/23

за позовом: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська бурштинова компанія"

про стягнення в сумі 71 738,07 грн

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська бурштинова компанія" про стягнення в сумі 71 738,07 грн.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 06.06.2023 р. у справі №910/3079/23 позов Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях - задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська бурштинова компанія" на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях 71 738 грн 07 коп. заборгованості та 2 684 грн 00 коп. судового збору.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська бурштинова компанія" звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська бурштинова компанія" на рішення Господарського суду Рівненської області від 06.06.2023 р. у справі №910/3079/23 від 06.06.2023р. - задовольнити в повному обсязі. Рішення Господарського суду Рівненської області від 06.06.2023 р. у справі №910/3079/23 скасувати в повному обсязі і постановити нове, яким у задоволенні позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська бурштинова компанія" заборгованості в сумі 71 738,07 грн за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №5997-2021 від 27.07.2021 року - відмовити в повному обсязі.

Листом №910/3079/23/4330/23 від 03 липня 2023 року матеріали справи витребувано з Господарського суду Рівненської області.

05.07.2023 до апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.07.2023 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська бурштинова компанія" на рішення Господарського суду Рівненської області від 06.06.2023 р. у справі №910/3079/23 в порядку письмового провадження. Запропоновано Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях у строк до 31.07.2023 р. надіслати до Північно-західного апеляційного господарського суду письмовий відзив на апеляційну скаргу, в порядку передбаченому ст.263 ГПК України та докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів відповідачу. Роз`яснено учасниками справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться без повідомлення учасників справи в строк передбачений ч.1 ст.273 ГПК України.

02.08.2023 р. на адресу апеляційного господарського суду від Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому позивач просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська бурштинова компанія» повністю, а рішення Господарського суду Рівненської області від 06.06.2023 у справі №910/3079/23 залишити без змін.

Відповідно до ч.10 ст.270 ГПК України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За приписами ч.13 ст.8 ГПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи ( абзац 2 частина 10 статті 270 ГПК України).

Від учасників справи клопотань про розгляд апеляційної скарги у цій справі в судовому засіданні з повідомленням учасників справи не надходило.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська бурштинова компанія" на рішення Господарського суду Рівненської області від 06.06.2023 р. у справі №910/3079/23 без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Розглянувши апеляційну скаргу в межах вимог та доводів наведених в ній, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши надану юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесені оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, Північно західний апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

1.Зміст рішення суду першої інстанції.

Судом першої інстанції позов Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях задоволено. Зокрема, Господарський суд Рівненської області встановив обставини щодо прострочення виконання відповідачем договірних зобов`язань з оплати орендних платежів, що свідчать про порушення відповідачем прав позивача. З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 71 738,07 грн є законними та обґрунтованими, а отже такими, що мають бути задоволені.

2.Узагальнені доводи апеляційної скарги та заперечення іншого учасника справи.

В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська бурштинова компанія" акцентує увагу на те, що після 24.02.2022 року УБК з причин, які не залежали від нього, не мало можливості належним чином виконувати свої обов`язки, передбачені договором, в товариства зник майновий інтерес у продовженні оренди нерухомого майна за договором, а сам об`єкт не використовувався ним за цільовим призначенням і УБК фактично з`їхало з орендованих ним приміщень за договором (про вказані факти достовірно відомо обом відповідачам).

Однак, суд першої інстанції зазначив, що УБК знаходиться в м.Києві, тоді як орендовані приміщення у м. Рівному, а тому він мав змогу їх орендувати. Проте, суд повністю неналежно оцінив наказ про простій, яким підтверджується повне зупинення господарської і трудової діяльності на підприємстві УБК через повномасштабну війну, а тому і орендовані приміщення через вказані форс-мажорні обставини не використовувалися. При ньому, даний наказ було повністю обґрунтовано прийнято з огляду на бойові дії в м. Києві, де знаходиться основний офіс УБК, на що суд також не звернув жодної уваги.

Крім того, у період з 24.02.2022 року до 09.03.2023 року лише кількість внутрішньо переміщених осіб, які виїхали з міста Києва в інші регіони України становить 411 579 осіб, а внутрішньо переміщених осіб, які виїхали з Київської області в інші регіони України - 261 200 осіб, що підтверджується додатком до листа ДП «Інформаційно- обчислювальний центр Міністерства соціальної політики України» вих. № 013-0773 від 17.03.2023 року. Вказане зумовило істотну зміну обставин і призвело до серйозного дефіциту кваліфікованих кадрів на ринку праці, що вкотре підтверджує відсутність для УБК підстав у скасуванні власного простою, оскільки на підприємстві фактично нікому працювати, а нових працівників з прийнятними умовами праці знайти вкрай складно.

Проте, суд першої інстанції взагалі ніяким чином не оцінив вищевказані обставини і надані на їх підтвердження докази, допустивши неповне з`ясування обставин, які мають значення для правильного розгляду даної справи.

При цьому, як зазначено в абз. 1 ч. 1 ст. 617 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Вищевказані обставини з моменту їх початку і до моменту офіційного закінчення є форс-мажорними обставинами для всіх суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по договору, що офіційно посвідчується Листом Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 року, (офіційний текст Листа розміщений на сайті Торгово-промислової палати України за наступним посиланням: https://ucci.org.ua/uploads/files/621cba543cda938266963l.pdf).

13.05.2022 року Торгово-промислова палата України на своєму офіційному веб-сайті в черговий раз підтвердила те, що вищевказаний лист є офіційним та достатнім доказом на підтвердження вищевказаних форс-мажорних обставин.

Вищевказані форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) у вигляді війни (воєнних дій) російської федерації проти України, що спричинили введення в Україні воєнного стану з 05:30 24.02.2022 року, а також їх наслідки (перебування м. Києва в зоні ведення активних бойових дій, введення простою на підприємстві УБК, масова міграція і внутрішнє переміщення мешканців м. Києва і Київської області і т.п.) є тими підставами, які звільняють УБК від відповідальності за невиконання та/або неналежне виконання своїх договірних зобов`язань, і водночас є доказами існування істотної зміни обставин, якими сторони договору керувалися під час його укладення.

Водночас, суд першої інстанції, дійшовши протилежних висновків, неправильно застосував норми матеріального права та зробив висновки, які їм не відповідають (у сукупності з фактичними обставинами справи).

Суд першої інстанції у своєму оскаржуваному рішенні протиправно не встановив, що УБК вчинило всі залежні від нього дії на припинення договору до звернення в суд з даним позовом, і що таке припинення не відбулося саме з вини і через бездіяльність балансоутримувача, а не УБК як орендаря.

Водночас, УБК не визнає вказаний борг повністю, оскільки починаючи з 24.02.2022 року і до сих пір воно не мало змоги через вищевказані Форс-мажорні обставини належним чином виконувати свої обов`язки за договором.

Що стосується суми основного боргу, то вона також не визнається УБК, оскільки всі вищевказані обставини дають підстави вважати, що у даному випадку були наявні всі 4 (чотири) умови (підстави) для розірвання договору датою 24.02.2022 року, передбачені ст. 652 ЦК України.

Підсумовуючи все вищевикладене, скаржник вказує на те, що з УБК не може бути стягнуто ні основну суму боргу (орендну плату), ні пеню за договором, починаючи з 24.02.2022 року, оскільки саме цією датою договір має бути розірвано судом у зв`язку з вищевказаною істотною зміною обставин та враховуючи неможливість УБК користуватися орендованими приміщеннями через вищевказані Форс-мажорні обставини.

Отже, УБК вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції має бути скасоване апеляційним судом з усіх підстав, передбачених ч. 1 ст. 277 ГПК України, які мають місце у даному випадку з огляду на все вищевикладене.

У відзиві на апеляційну скаргу Регіональне відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях зазначає що рішення Господарського суду Рівненської області від 06.06.2023 у справі №910/3079/23 є законним, обґрунтованим та таким, що прийняте із повним дотриманням норм матеріального та процесуального права. Враховуючи вищенаведене, просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська бурштинова компанія» повністю, а рішення Господарського суду Рівненської області від 06.06.2023 у справі №910/3079/23 залишити без змін.

3.Обставини справи, встановлені апеляційним судом.

27 липня 2021 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях (орендодавець/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська бурштинова компанія" (орендар/відповідач) було укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №5997-2021, відповідно до предмету якого орендодавець і балансоутримувач передають, а орендар приймає у строкове платне користування майно, зазначене у пункті 4 умов, вартість якого становить суму визначену у пункті 6 умов. Майно передається в оренду для використання згідно з пунктом 7 умов.

Об`єктом оренди є нерухоме майно: виробничі приміщення №94, №95, №96, №97, №115, №117 площею 235,5 кв.м., розміщене за адресою: Рівненська область, місто Рівне, вулиця Київська, 94, що перебувають на балансі Державного підприємства "Бурштин України".

Строк дії договору 5 років з дати набрання чинності цим договором (пункт 12.1. умов до договору).

Відповідно до пункту 2.1. договору, орендар вступає у строкове платне користування майном у день підписання акта приймання-передачі майна. Акт приймання-передачі підписується між орендарем і балансоутримувачем одночасно з підписанням цього договору. Акт приймання-передачі майна в оренду та акт повернення майна з оренди складаються за формою, що розробляється фондом державного майна і оприлюднюється на його офіційному веб-сайті.

27 липня 2021 року сторонами підписано акт приймання - передавання майна.

Згідно з умовами пункту 9.1. умов до договору, розмір орендної плати складає 15 339,45 грн без ПДВ.

Згідно з умовами пункту 3.1. договору, орендна плата становить суму, визначену у пункті 9 умов. Нарахування податку на ту вартість на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством.

До складу орендної плати не входять витрати на утримання орендованого майна (комунальних послуг, послуг з управління об`єктом нерухомості, витрат на утримання прибудинкової території та загального користування, вартість послуг з ремонту і технічного обслуговування інженерного обладнання та внутрішньо будинкових мереж, ремонту будівлі, у тому числі: покрівлі, фасаду, вивіз сміття тощо), а також компенсація витрат балансоутримувача за користування земельною ділянкою. Орендар несе ці витрати на основі окремих договорів, укладених із балансоутримувачем та/або безпосередньо з постачальниками комунальних послуг в порядку, визначеному пунктом 6.5 цього договору.

Відповідно до пункту 3.3. договору, орендар сплачує орендну плату до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні, визначеному у пункті 16 умов (або в іншому співвідношенні, визначеному законодавством), щомісяця: до 15 числа поточного місяця оренди.

Згідно з умовами пункту 3.4. договору, орендар сплачує орендну плату на підставі рахунків балансоутримувача. Балансоутримувач виставляє рахунок на загальну суму орендної плати із зазначенням частини орендної плати, яка сплачується на рахунок балансоутримувача, і частини орендної плати, яка чується до державного бюджету. Податок на додану вартість нараховується на загальну суму орендної плати. Орендар сплачує балансоутримувачу належну йому частину орендної плати разом із податком на додану вартість, нарахованим на загальну суму орендної плати. Балансоутримувач надсилає орендарю рахунок не пізніше ніж за п`ять робочих днів до дати платежу. Протягом п`яти робочих днів після закінчення поточного місяця оренди балансоутримувач передає орендарю акт виконаних робіт на надання орендних послуг разом із податковою накладною за умови реєстрації орендаря платником податку на додану вартість.

Відповідно до пункту 3.7. договору, орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується орендодавцем (в частині, належній державному бюджету) та/або балансоутримувачем (в частині, належній балансоутримувачу). Орендодавець і балансоутримувач можуть за домовленістю звернутися із позовом про стягнення орендної плати та інших платежів за цим договором, за якими у орендаря є заборгованість, в інтересах відповідної сторони цього договору. Сторона, в інтересах якої подається позов, може компенсувати іншій стороні судові і інші витрати, пов`язані з поданням позову.

Пунктом 12.1 Розділу І Договору визначено, що цей договір укладено строком на 5 (п`ять) років, з дати набрання чинності цим договором.

10.01.2023 наказом Регіонального відділення №20 від 19.01.2023 припинено дію Договору №5997-2021 від 27.07.2021.

23.01.2023 Регіональне відділення направило Орендарю лист №11-02-0297, у якому повідомило про припинення Договору оренди з 10.01.2023, на підставі ст.24 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», частини 1 статті 782 ЦК України, договору купівлі-продажу об`єкта малої приватизації - єдиного майнового комплексу державного підприємства «Бурштин України».

Окрім того, у вказаному листі Регіональне відділення проінформувало про необхідність виконання усіх зобов`язань за Договором оренди.

30.01.2023 Регіональне відділення направило Орендарю Претензію від 30.01.2023 №11-04-0371 щодо погашення заборгованості з орендної плати та пені.

Оскільки відповідач не виконав вимог претензії, Регіональне відділення звернулося до суду для захисту своїх порушених прав.

Як слідує з розрахунку позивача, борг відповідача з орендних платежів становить 71 738,07 грн, вказана заборгованість виникла за період з січня 2022 року по січень 2023 року, докази оплати вказаної заборгованості матеріали справи не містять.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 06.06.2023 р. у справі №910/3079/23 позов Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях - задоволено.

4.Правові норми, які застосовуються апеляційним судом до спірних правовідносин.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України).

Частиною 1, 2 статті 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 536 ЦК України унормовано, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Положеннями статті 525 ЦК України, та частини 6 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з нормами статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з положеннями статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором.

Орендна плата визначається за результатами аукціону.

У разі передачі майна в оренду без проведення аукціону орендна плата визначається відповідно до Методики розрахунку орендної плати, яка затверджується Кабінетом Міністрів України щодо державного майна та представницькими органами місцевого самоврядування - щодо комунального майна.

У разі якщо представницький орган місцевого самоврядування не затвердив Методику розрахунку орендної плати, застосовується Методика, затверджена Кабінетом Міністрів України.

Орендна плата підлягає коригуванню на індекс інфляції згідно з Методикою розрахунку орендної плати. Якщо орендар отримав майно в оренду без проведення аукціону, відповідне коригування орендної плати на індекс інфляції здійснюється щомісячно.

Орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності.

Порядок розподілу орендної плати для об`єктів, що перебувають у державній власності, між державним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначається Порядком передачі майна в оренду.

Порядок розподілу орендної плати для об`єктів, що належать Автономній Республіці Крим, між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначається органами, уповноваженими Верховною Радою Автономної Республіки Крим.

Порядок розподілу орендної плати для об`єктів, що перебувають у комунальній власності, між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначається представницьким органом місцевого самоврядування

Частинами 1, 3 статті 202 ГК України передбачено, що господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином. До відносин щодо припинення господарських зобов`язань застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з нормами частини 1 статті 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з положеннями статті 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

Статтею 762 ЦК України встановлено, що за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення.

Частинами 1, 3, 5 статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно зі статтею 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з положеннями статті 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно з нормами частини 4 статті 286 ГК України строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

5. Правова позиція апеляційного суду стосовно обставин справи і доводів апеляційної скарги.

Проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесені рішення, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 27.07.2021 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях (далі - Регіональне відділення) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська бурштинова компанія» (далі - ТОВ «Українська бурштинова компанія»), укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №5997-2021. Об`єктом оренди є нерухоме майно: виробничі приміщення №94, №95, №96, №97, №115, №117 площею 235,5 кв.м., розміщене за адресою: Рівненська область, місто Рівне, вулиця Київська, 94, що перебувають на балансі Державного підприємства «Бурштин України».

Оскільки, ТОВ «Українська бурштинова компанія» під час дії Договору належним чином не виконувало свої зобов`язання, виникла заборгованість з орендної плати за користування державним майном у сумі 71 738 грн 07 коп. Вказана заборгованість виникла за період з січня 2022 року по 09 січень 2023 року включно, докази оплати вказаної заборгованості матеріали справи не містять.

В подальшому, 10.01.2023 наказом Регіонального відділення №20 від 19.01.2023 припинено дію Договору №5997-2021 від 27.07.2021 та укладено Договір купівлі-продажу об`єкта малої приватизації єдиного майнового комплексу державного підприємства «Бурштин України» за адресою: м.Рівне, вул.Київська, 94 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будтранс-Логістик».

Підсумовуючи викладене, оскільки відповідач не виконав обов`язку зі сплати орендної плати у розмірі, порядку та строки визначені договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №5997-2021, чим порушив права позивача на своєчасне і повне отримання вказаних платежів, і таке право підлягає захисту, то суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог відповідно до здійсненого судом перерахунку розміру орендної плати з урахуванням умов договору та приписів законодавства, що за висновком суду становить 71 738,07 грн.

Звертаючись до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою скаржник стверджує, що після введення на території України воєнного стану, що було наслідком початку бойових дій Російської Федерації проти України, у період з 24 лютого 2022 року по 30 квітня 2022 року вся територія міста Києва перебувала у зоні проведення бойових дій, у зв`язку з чим з метою захисту життя та здоров`я працівників товариства відповідачем було прийнято наказ "Про простій", яким було зупинено виконання робіт у всіх відділах та структурних підрозділах ТОВ "Українська бурштинова компанія" на період з 24 лютого 2022 року до останнього дня строку дії воєнного стану.

Однак, колегія суддів погоджується із твердженням суду першої інстанції, що спірна заборгованість виникла з оренди приміщень, що знаходяться на території міста Рівного, яке не перебувало у зоні бойових дій.

Щодо настання форс-мажорних обставин колегія суддів зауважує наступне.

Відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року №2024/02.0-7.1 визнано форс-мажорною обставиною військову агресію Російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24 лютого 2022 року. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків, згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт та ситуації, що з ним пов`язані (включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, ембарго, діями іноземного ворога): загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибухи, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані положеннями відповідних рішень або актами державних органів влади, закриття морських проток, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також обставини, викликані винятковими погодними умовами чи стихійним лихом - епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха, тощо (частина 2 статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України").

Відповідно до частини 1 статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України", Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності.

Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Згідно з положеннями статті 218 Господарського кодексу України, у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Таким чином, в той час як форс-мажорні обставини унеможливлюють виконання договірного зобов`язання в цілому, істотна зміна обставин змінює рівновагу стосунків за договором, суттєво обтяжуючи виконання зобов`язання лише для однієї із сторін.

У постанові Верховного Суду від 30 листопада 2021 року у справі №913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Воєнний стан на території України не означає, що відповідач не міг здійснювати підприємницьку діяльність та набувати кошти. Більше того, держава на даний час заохочує розвиток підприємницької діяльності з метою позитивного впливу на економіку країни (зменшення податків, митних платежів тощо).

Досліджуючи баланс інтересів сторін, суди зауважують, що у випадку неможливості відповідачем через введення воєнного стану в державі здійснювати підприємницьку діяльність, останній не був позбавлений можливості, узгодивши відповідну дію з позивачем. В матеріалах справи наявні докази, що свідчать про вчинення відповідачем дій спрямованих на припинення правовідносин між сторонами, водночас договір про припинення чи розірвання між сторонами укладено не було. Відповідач не був позбавлений можливості звернутись з позовом до суду про розірвання договору після відмови позивача в припиненні договірних правовідносин між сторонами.

Також суди зазначають, що наявність в Україні загальновідомих форс-мажорних обставин (здійснення широкомасштабної збройної агресії проти України), не звільняє відповідача від доведення обставин про те, яким саме чином вказана непереборна сила завадила відповідачу належним чином виконати свої зобов`язання перед позивачем. Таких обставин відповідач суду не довів. Відповідач зокрема не довів обставин які абсолютно унеможливлюють виконання договірного зобов`язання в цілому. Варто зауважити, що підприємства, установи та організації різних форм власності продовжували свою діяльність, в тому числі господарську, у місті Рівному після початку повномасштабного вторгнення Російської федерації та введення в Україні воєнного стану, зокрема і суд, котрий розглядає цей спір.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року у справі №905/857/19 (провадження № 12-56гс21) також викладено висновок, що єдиним належним документом, який підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов`язань є сертифікат, виданий у порядку та на підставі статті 14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні".

Також, скаржник в апеляційній скарзі посилається положення статті 617 ЦК України, колегія суддів дослідила сказаний довід та вважає за необхідне вказати наступне.

Згідно положень статті 617 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Однак, колегія суддів вказує на те, що предметом спору є стягнення боргу, а не штрафні санкції як відповідальність за порушення зобов`язання.

Окрім того, відповідач в апеляційній скарзі посилається на положення статей 607, 762 ЦК України.

Відповідно до статті 607 ЦК України, зобов`язання припиняється неможливістю його виконання у зв`язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає.

За змістом статті 762 ЦК України, наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Однак, колегія суддів звертає увагу на те, що матеріали справи не містять обґрунтувань яким чином майно, що знаходилось на території міста Рівного, де не відбувались бойові дії, не могло бути використане відповідачем за цільовим призначенням.

Щодо доводів апелянта, стосовно того, що в даному випадку наявні підстави, передбачені ст. 652 ЦК України, для розірвання договору датою 24.02.2022 року, то колегія суддів вказує наступне.

З матеріалів справи вбачається, що Регіональне відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях та ТОВ «Українська бурштинова компанія» листувалися між собою з приводу розірвання договору за взаємною згодою сторін, однак договір про розірвання договору оренди не було підписано з боку балансоутримувача, що підтверджується листами вих. №18-02-1772 від 02.08.2022 року, №18-02-2471 від 24.10.2022 року, № 11-02-2581 від 07.11.2022 року, №18-02-2916 від 20.12.2022 року, листом ТОВ «Української бурштинової компанії» від 10.11.2022 року, адвокатськими запитами №01-31/10/223 від 31.20.2022 року., №01-15/11/223 від 15.12.2022 року, №01-16/12/223 від 15.12.2022 року.

Проте, 10.01.2023 наказом Регіонального відділення № 20 від 19.0.01.2023 припинено дію Договору №5997-2021 від 27.07.2021 з підстав передбачених п.12.7.1 Договору та ст.782 ЦК України, а також на підставі договору купівлі-продажу об`єкта малої приватизації - єдиного майнового комплексу держав підприємства «Бурштин України» від 10.01.2023 та акту приймання - передачі майнового комплексу державного підприємства «Бурштин Україні».

Згідно п.3.10. Договору, припинення договору оренди не звільняє орендаря від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла у повному обсязі, враховуючи пеню та неустойку (за наявності).

Відтак, вище вказаний довід колегія суддів оцінює критично та відхиляє.

Водночас колегія суддів зауважує, що наявність істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, не може бути підставою для односторонньої відмови від виконання договірних зобов`язань або для одностороннього припинення таких зобов`язань.

Відтак, колегія суддів погоджується із місцевим судом, що встановлені обставини щодо прострочення виконання відповідачем договірних зобов`язань з оплати орендних платежів свідчать про порушення відповідачем прав позивача.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог позивача про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в сумі 71 738,07 грн за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №5997-2021 від 27.07.2021 року.

Отже, судом першої інстанції за результатами розгляду справи було прийнято законне та вмотивоване рішення, а скаржником в апеляційній скарзі вищенаведені висновки суду першої інстанції не спростовано.

6.Висновки за результатами апеляційного розгляду.

Відтак, у апеляційній скарзі не наведено достатніх та переконливих доводів, на підставі яких колегія суддів могла б прийти до висновку про помилковість рішення суду першої інстанції.

Виходячи з положень статті 11 ГПК України, апеляційний суд виходить з того, що як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відтак, застосовуючи наведену практику європейського суду, апеляційний суд вважає що, враховуючи зміст статті 269 ГПК України, надавши оцінку основним доводам апеляційної скарги, а також не встановивши у рішенні суду першої інстанції неправильного застосування норм матеріального права в сукупності з відсутніми порушеннями норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, прийшла до висновку про відсутність таких доводів, які б були оцінені як переконливі і достатні для скасування рішення суду.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів за наслідком апеляційного перегляду приходить до висновку, що доводами апеляційної скарги висновків господарського суду не спростовано, підстав скасування чи зміни рішення, передбачених ст.277-279 Господарського процесуального кодексу України не встановлено, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення господарського суду - без змін.

Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта згідно ст.129 ГПК.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська бурштинова компанія" на рішення Господарського суду Рівненської області від 06.06.2023 р. у справі №910/3079/23 - залишити без задоволення, рішення Господарського суду Рівненської області - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і не може бути оскаржена в касаційному порядку згідно п.2 ч.3 ст.287 ГПК України.

Справу №910/3079/23 повернути Господарському суду Рівненської області.

Повний текст постанови складений "12" вересня 2023 р.

Головуючий суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Василишин А.Р.