Ухвала

від 18.05.2023 по справі 922/4571/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

"18" травня 2023 р.м. ХарківСправа № 922/4571/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді: Усатого В.О.

при секретарі судового засідання П`ятак А.С.

розглянувши заяву ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності (вх.№9356 від 26.04.2021), з урахуванням доповнень та уточнень, у справі

за заявоюВАТ "Лозівське АТП - 16309", м. Лозова доВАТ "Лозівське АТП - 16309", м. Лозова про визнання банкрутом за участю :

Сидори С.І.

ліквідатора - Черкасова С.А.

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Харківської області від 27.11.2014 ВАТ "Лозівське АТП-16309" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором арбітражного керуючого Мішина М.І.

Ухвалою суду від 26.04.2018 усунено арбітражного керуючого Мішина М.І. від виконання повноважень ліквідатора ВАТ "Лозівське АТП-16309", призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Черкасова С.А.

26.04.2021 до суду надійшла заява ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності (вх. № 9356), в якій заявник просить суд стягнути солідарно з колишнього керівника та засновників ВАТ "Лозівське АТП-16309":

- ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );

- ТОВ "Лозівський автопарк" (вул. Польова, 1 м. Лозова, Харківська область, 64602, код ЄДРПОУ 32353462);

- ТОВ "Лозівське автотранспортне підприємство-20341" (вул. Польова, 1, м.Лозова, Харківська область, 64602, код ЄДРПОУ 32266459);

- ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 );

- ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 )

грошові кошти в сумі 4454098,55 грн.

В обґрунтування поданої заяви ліквідатор зазначає про те, що ним було проведено аналіз щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та дій з приховування банкрутства чи доведення до банкрутства ВАТ "Лозівське АТП-16309". За результатами такого аналізу арбітражним керуючим в діях засновників та керівника боржника виявлено ознаки доведення ВАТ "Лозівське АТП-16309" до банкрутства, визначені п. 3.2 Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, затверджених наказом Міністерства економіки України від 19.01.20016 № 14.

Ухвалою суду від 05.05.2021 заяву ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності (вх. № 9356 від 26.04.2021) призначено до розгляду. Залучено до участі у розгляді заяви ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності (вх.№ 9356 від 26.04.2021) ОСОБА_1 , ТОВ "Лозівський Автопарк", ТОВ "Лозівське автотранспортне підприємство-20341", ОСОБА_2 , ОСОБА_3 як учасників справи про банкрутство щодо прав та обов`язків яких існує спір. Запропоновано ОСОБА_1 , ТОВ "Лозівський автопарк", ТОВ "Лозівське АТП-20341", ОСОБА_2 , ОСОБА_3 надати відзив на заяву ліквідатора (вх. № 9356 від 26.04.2021) про покладення субсидіарної відповідальності.

15.06.2021 ОСОБА_2 надав до суду відзив (вх. № 14133) на заяву ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності, в якому проти заяви ліквідатора заперечував.

Також, 15.06.2021 до суду від ОСОБА_3 надійшов відзив (вх. № 14134) на заяву ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності, в якому проти заяви ліквідатора заперечувала.

Крім того, 15.06.2021 до суду надійшов відзив ОСОБА_1 (вх. № 14140) на заяву ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності, в якому проти заяви ліквідатора заперечував.

16.06.2021 ТОВ "Лозівський автопарк" надало до суду відзив (вх. № 14330) на заяву ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності, в якому проти заяви ліквідатора заперечувало.

06.10.2021 до суду надійшов відзив ТОВ "Лозівське АТП-20341" (вх. № 23561) на заяву ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності, в якому проти заяви ліквідатора заперечувало.

Також 06.10.2021 до суду від ліквідатора надійшли доповнення (вх. № 23480) до заяви про покладення субсидіарної відповідальності.

Розгляд заяви ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності (вх.№9356 від 26.04.2021) неодноразово відкладався з підстав необхідності витребування додаткових документів для вирішення спору та за клопотаннями учасників у справі про банкрутство.

22.02.2022 до суду від ТОВ "Лозівське АТП-20341" надійшов відзив (вх.№ 4216) на доповнення ліквідатора до заяви про покладання субсидіарної відповідальності.

Того ж дня до суду від ліквідатора надійшли уточнення (вх. № 4209 від 22.02.2022) на заяву про покладання субсидіарної відповідальності, в яких арбітражний керуючий Черкасов С.А., посилаючись на низку судових рішень, а саме постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18.05.2021 та ухвалу господарського суду Харківської області від 11.10.2021, залишену без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 07.02.2022, просить стягнути солідарно з колишнього керівника та засновників ВАТ "Лозівське АТП-16309"- ОСОБА_1 , ТОВ "Лозівський автопарк", ТОВ "Лозівське АТП-20341", ОСОБА_2 , ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 1479564,55 грн.

Ухвалою суду від 22.02.2022 відкладено розгляд заяви ліквідатора (вх. № 9356 від 26.04.2021) про покладення субсидіарної відповідальності, з урахуванням доповнень, на 05.04.2022.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" (із змінами) у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан.

Згідно зі ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

З метою убезпечення від ризику життя та здоров`я людей, зокрема, учасників справи та працівників суду, судове засідання, призначене на 05.04.2022, не відбулося.

Проте, господарський суд Харківської області продовжує здійснювати правосуддя та працює у дистанційному режимі.

З метою подальшого розгляду справи ухвалою суду від 09.05.2022 призначено заяву ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності (вх. № 9356 від 26.04.2021), з урахуванням доповнень (вх. № 23480 від 06.10.2021) та уточнень (вх.№4209 від 22.02.2022), до розгляду.

Судові засідання з розгляду заяви ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності неодноразово відкладалися в умовах воєнного стану з підстав неявки учасників у справі про банкрутство.

Ухвалою суду від 13.10.2022 повідомлено учасників у справі про банкрутство про відкладення розгляду заяви ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності (вх. № 9356 від 26.04.2021), з урахуванням доповнень (вх. № 23480 від 06.10.2021) та уточнень (вх. № 4209 від 22.02.2022), на 22.11.2022.

22.11.2022 до суду від представника ОСОБА_1 адвоката Князєва В.В. надійшло клопотання (вх. № 14665) про відкладення розгляду заяви ліквідатора, у зв`язку з неможливістю адвоката Князєва В.В. прибути в судове засідання через участь у кримінальній справі, яка розглядається в Полтавському районному суді Полтавської області.

Того ж дня до суду надійшло клопотання ліквідатора (вх. № 14649 від 22.11.2022) про відкладення розгляду заяви про покладення субсидіарної відповідальності, в обґрунтування якого арбітражний керуючий Черкасов С.А. посилається на отримання ним на електронній адресі від представника ОСОБА_1 адвоката Князєва В.В. клопотання про неможливість прибути в судове засідання, призначене на 22.11.2022. До поданого клопотання ліквідатор надав докази надсилання клопотання від 22.02.2022 про уточнення заяви про покладення субсидіарної відповідальності та супровідний лист від 02.06.2022 про надсилання уточнень до заяви учасникам справи на електронну адресу адвоката Князєва В.В.

Ухвалою суду від 22.11.2022 відкладено розгляд заяви ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності (вх. № 9356 від 26.04.2021), з урахуванням доповнень та уточнень, на 17.01.2023.

17.01.2023 до суду надійшов відзив (вх. № 1113) на заяву ліквідатора, поданий представником ОСОБА_1 - Князєвим В.В.

Ухвалою суду від 17.01.2023 учасників у справі про банкрутство повідомлено про відкладення розгляду заяви ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності (вх. № 9356 від 26.04.2021), з урахуванням доповнень (вх. № 23480 від 06.10.2021) та уточнень (вх. № 4209 від 22.02.2022), на 31.01.2023.

Ухвалою суду від 31.01.2023 відкладено розгляд заяви ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності (вх. № 9356 від 26.04.2021), з урахуванням доповнень (вх. № 23480 від 06.10.2021) та уточнень (вх. № 4209 від 22.02.2022), на 14.03.2023.

01.02.2023 до суду від ліквідатора надійшло повідомлення (вх. № 2353), яке за своїм змістом є додатковим обґрунтуванням заяви про покладення субсидіарної відповідальності.

13.03.2023 до суду від ОСОБА_1 надійшли додаткові пояснення (вх. № 5981) на заяву ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності, у яких просить суд залишити без задоволення заяву ліквідатора.

14.03.2023 до суду від ліквідатора надійшло клопотання (вх. № 6115) про уточнення розрахунку суми стягнення до заяви ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності, в якому арбітражний керуючий Черкасов С.А. надає уточнення до розміру суми, заявленої до стягнення, та просить суд:

1) задовольнити заяву про покладання субсидіарної відповідальності на колишнього керівника та засновників ВАТ "Лозівське АТП-16309":

- ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 );

- ТОВ "Лозівський автопарк" (адреса: вул. Польова, 1, м. Лозова Харківської області, 64602, код ЄДРПОУ 32353462);

- ТОВ "Лозівське автотранспортне підприємство (АТП) - 20341" (адреса: вул.Польова, 1, м. Лозова Харківської області, 64602, код ЄДРПОУ 32266459);

- ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_2 );

- ОСОБА_3 (адреса: АДРЕСА_3 , ІПН НОМЕР_3 );

2) стягнути солідарно із колишнього керівника та засновників ВАТ "Лозівське АТП-16309":

- ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 );

- ТОВ "Лозівський автопарк" (адреса: вул. Польова, 1, м. Лозова Харківської області, 64602, код ЄДРПОУ 32353462);

- ТОВ "Лозівське автотранспортне підприємство (АТП) - 20341" (адреса: вул.Польова, 1, м. Лозова Харківської області, 64602. Код ЄДРПОУ 32266459);

- ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_2 );

- ОСОБА_3 (адреса: АДРЕСА_3 , ІПН НОМЕР_3 )

грошові кошти в сумі 476633,98 грн.

03.04.2023 до суду від ОСОБА_1 надійшли додаткові пояснення (вх. № 7938) до клопотання ліквідатора про уточнення розрахунку суми стягнення до заяви ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності, в яких ОСОБА_1 просить суд відмовити у задоволенні клопотання ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності та солідарного стягнення грошових коштів у розмірі 476633,98 грн.

14.03.2023 оголошено перерву у судовому засіданні з розгляду заяви ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності на 04.04.2023.

04.04.2023 оголошено перерву у судовому засіданні з розгляду заяви ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності на 11.04.2023.

11.04.2023 до суду від уповноваженої особи акціонерів ВАТ "Лозівське-АТП 16309" Сидори С.І надійшов відзив на заперечення ліквідатора (вх. № 8778), в якому ОСОБА_1 просить суд застосувати строк позовної давності до заяви ліквідатора про покладання субсидіарної відповідальності на засновників та керівника боржника та відмовити у повному обсязі у задоволенні заяви ліквідатора.

Судове засідання, призначене на 11.04.2023, не відбулося у зв`язку з перебуванням судді Усатого В.О. на лікарняному з 10.04.2023 по 21.04.2023 включно.

Враховуючи усунення обставин, які перешкоджали виконанню обов`язків судді, а саме - після виходу судді з лікарняного, ухвалою суду від 24.04.2023 призначено заяву ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності (вх. № 9356 від 26.04.2021), з урахуванням доповнень та уточнень, до розгляду на 18.05.2023.

17.05.2023 до суду від ліквідатора надійшла заява (вх. № 12385) про долучення до матеріалів справи доказів надсилання клопотання про уточнення розрахунку суми стягнення до заяви ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності на адреси колишнього керівника та засновників ВАТ "Лозівське АТП-16309".

Присутні у судовому засіданні ОСОБА_1 та ліквідатор зазначили про відсутність додаткових пояснень до раніше наданих.

Інші учасники у справі про банкрутство в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду заяви ліквідатора були повідомлені відповідно до вимог чинного законодавства.

Як вказано у Рішенні Конституційного суду України від 02.11.2004 №15-рп/2004 верховенство права - це панування права в суспільстві. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

В частині 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд вказує на те, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.1989 у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Суд зазначає, що питання про те, що певні обставини перешкоджають розгляду справи, вирішуються судом залежно від конкретних обставин справи.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

З урахуванням вищенаведеного, приймаючи до уваги, що явка учасників процесу судом не була визнана обов`язковою, а учасникам у справі про банкрутство надано достатньо часу, у тому числі в умовах воєнного стану, для реалізації їхніх процесуальних прав на подання відзиву, відповіді на відзив та заперечень, суд вважає, що зібраних доказів достатньо для розгляду заяви ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності (вх. № 9356 від 26.04.2021), з урахуванням доповнень та уточнень, за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши заяву ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності (вх.№9356 від 26.04.2021), з урахуванням доповнень та уточнень, дослідивши матеріали справи та враховуючи надані учасниками у справі про банкрутство пояснення, суд встановив наступне.

Ухвалою суду від 30.10.2014 в порядку ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" порушено провадження у справі про банкрутство ВАТ "Лозівське АТП - 16309", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Постановою господарського суду Харківської області від 27.11.2014 ВАТ "Лозівське АТП-16309" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором арбітражного керуючого Мішина М.І.

Ухвалою суду від 26.04.2018 усунено арбітражного керуючого Мішина М.І. від виконання повноважень ліквідатора ВАТ "Лозівське АТП-16309", призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Черкасова С.А.

Відповідно до абз. абз. 1, 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (який діяв на момент порушення (відкриття) провадження у справі про банкрутство ВАТ "Лозівське АТП - 16309") під час здійснення своїх повноважень ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою. У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями.

21.10.2019 введено в дію Кодекс України з процедур банкрутства, частиною 4 Прикінцевих та перехідних положень якого встановлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом,Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положеньГосподарського процесуального кодексу Українита інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Загальні умови для притягнення до субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у справі про банкрутство визначені Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Кодексом України з процедур банкрутства.

Банкрутство - визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедури санації та реструктуризації і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Кодексом, грошові вимоги кредиторів інакше, ніж через застосування ліквідаційної процедури (стаття 1 КУзПБ).

Відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 61 КУзПБ під час здійснення своїх повноважень ліквідатор, кредитор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.

Субсидіарна відповідальність у справах про банкрутство є самостійним цивільно-правовим видом відповідальності, який за заявою ліквідатора покладається на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника при наявності підтвердження вини вказаних осіб у доведенні юридичної особи (боржника у справі про банкрутство) до стану неплатоспроможності.

Розгляд питання про застосування субсидіарної відповідальності за доведення до банкрутства є дуже важливим на завершальній стадії ліквідаційної процедури, а саме коли ліквідатор вчинив всю повноту дій у ліквідаційній процедурі і ця повнота дій є безсумнівною для кредиторів.

Неповнота з`ясування ліквідатором обставин з якими пов`язана можливість покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на третіх осіб свідчить про нездійснення ліквідатором всієї повноти заходів спрямованих на виявлення активів для задоволення вимог кредиторів.

Отже, звернення ліквідатора до господарського суду про покладення на винних осіб субсидіарної відповідальності за доведення боржника до банкрутства є складовою принципу безсумнівної повноти дій у ліквідаційній процедурі.

Подібний за змістом висновок викладено у постановах Верховного Суду від 28.08.2018 у справі № 927/1099/13, від 17.06.2020 у справі № 924/669/17.

Згідно з правовою позицією Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 02.03.2021 у справі № 906/904/16, визначене частиною 5 статті 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (частина 2 статті 61 КУзПБ) господарське правопорушення, за вчинення якого засновники (учасники, акціонери), керівник боржника та інші особи, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, можуть бути притягнуті до субсидіарної відповідальності поряд з боржником у процедурі банкрутства у разі відсутності майна боржника, має обґрунтовуватися судами шляхом встановлення складу такого правопорушення (об`єкта, об`єктивної сторони, суб`єкта та суб`єктивної сторони).

Об`єктом цього правопорушення є суспільні відносини у певній сфері, у цьому випадку - права кредиторів на задоволення їх вимог до боржника у справі про банкрутство за рахунок активів боржника, що не можуть бути задоволені через відсутність майна у боржника.

Об`єктивну сторону такого правопорушення становлять дії або бездіяльність певних фізичних осіб, пов`язаних з боржником, що призвели до відсутності у нього майнових активів для задоволення вимог кредиторів. На відміну від Кримінального кодексу України та Кодексу України про адміністративні правопорушення, у положеннях яких законодавець чітко визначив диспозицію кримінального та адміністративного порушення з доведення до банкрутства та фіктивного банкрутства, частина 5 статті 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (частина 2 статті 61 КУзПБ) має власну диспозицію (зміст) правопорушення: "банкрутство боржника з вини його засновників чи інших осіб, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника…".

Однак, законодавцем не конкретизовано, які саме дії чи бездіяльність становлять об`єктивну сторону такого правопорушення. При вирішенні питання щодо кола обставин, які мають бути доведені суб`єктом звернення (ліквідатором) і, відповідно, підлягають встановленню судом для покладення субсидіарної відповідальності, мають братися до уваги також положення частини 1 статті 215 Господарського кодексу України та підстави для порушення справи про банкрутство, з огляду на які такими діями можуть бути: 1) вчинення суб`єктами відповідальності будь-яких дій, спрямованих на набуття майна, за відсутності активів для розрахунку за набуте майно чи збільшення кредиторської заборгованості боржника без наміру її погашення; 2) прийняття суб`єктами відповідальності рішення про виведення активів боржника, внаслідок чого настала неплатоспроможність боржника щодо його інших зобов`язань; 3) прийняття суб`єктами відповідальності рішення, вказівок про вчинення майнових дій чи бездіяльності боржника щодо захисту власних майнових інтересів юридичної особи боржника на користь інших юридичних осіб, що мало наслідком настання неплатоспроможності боржника.

Подібні правові висновки сформульовані у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.06.2020 у справі №910/21232/16, від 30.01.2018 у справі № 923/862/15, від 05.02.2019 у справі №923/1432/15 та від 10.03.2020 у справі № 902/318/16.

Оцінюючи будь-які дії/бездіяльність суб`єктів відповідальності щодо покладення на них субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство, суд має відмежовувати дії суб`єктів відповідальності, які належать до ризиків підприємницької діяльності, від винних дій таких суб`єктів, що мали наслідком настання неплатоспроможності боржника та відсутність активів на задоволення вимог кредиторів (стаття 42 Господарського кодексу України).

Тлумачення положень частини 2 статті 61 КУзПБ із застосуванням філологічного, системного та телеологічного (цільового) способів її інтерпретації свідчить, що у ній закріплено припис згідно з яким суб`єктами субсидіарної відповідальності за доведення до банкрутства є: 1) засновники (учасники, акціонери); 2) керівники боржника; 3) інші особи, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії.

Установлення причинно-наслідкового зв`язку між винними діями/бездіяльністю суб`єкта відповідальності та настанням негативних для боржника наслідків (неплатоспроможності боржника та відсутності у нього активів для задоволення вимог кредиторів, визнаних у процедурі банкрутства) належить до об`єктивної сторони цього правопорушення, обов`язок доведення якого покладається на ліквідатора.

Для визначення статусу особи як відповідача за субсидіарною відповідальністю за зобов`язаннями боржника ліквідатор має проаналізувати, а суд, розглядаючи заяву про притягнення до субсидіарної відповідальності та з`ясовуючи наявність підстав для покладення на цих осіб такої відповідальності, - дослідити сукупність правочинів та інших операцій, здійснених під впливом осіб, що сприяли виникненню кризової ситуації, її розвитку і переходу в стадію фактичного банкрутства боржника.

Статтею 61 КУзПБ закріплено правову презумпцію субсидіарної відповідальності осіб, що притягуються до неї, складовими якої є недостатність майна ліквідаційної маси для задоволення вимог кредиторів та наявність ознак доведення боржника до банкрутства, яка є спростовною, оскільки передбачає можливість цих осіб довести відсутність своєї вини у банкрутстві боржника та уникнути відповідальності.

Якщо дії третьої особи, які мали вплив на економічну (юридичну) долю боржника, викликають об`єктивні сумніви в тому, що вона керувалася інтересами боржника, на неї переходить тягар доведення того, що результати зазначених дій стали наслідком звичайного господарського обороту, а не спричинені використанням нею своїх можливостей щодо визначення дій боржника на шкоду кредиторам боржника. У такому разі небажання особи, яка притягується до субсидіарної відповідальності, надати суду докази має кваліфікуватися згідно із частиною 2 статті 74 ГПК України виключно як відмова від спростування фактів, на наявність яких аргументовано з посиланням на конкретні документи вказує процесуальний опонент. За статтею 13 ГПК України особа, що бере участь у справі, яка не вчинила відповідних процесуальних дій, несе ризик настання наслідків такої свої поведінки.

Розмір вимог ліквідатора до третіх осіб, які згідно із законодавством несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства, за приписами абзацу першого частини 2 статті 61 КУзПБ визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою. Вартість майна, яке було виведено з активів боржника, не впливає на розмір субсидіарної відповідальності, а його визначенню передує формування ліквідаційної маси.

Згідно з правовою позицією Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 01.06.2021 у справі № 911/2243/18, заява про покладення субсидіарної відповідальності може бути подана ліквідатором до суду в разі, коли буде встановлена недостатність майна боржника для повного задоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство.

Якщо після визнання боржника банкрутом за наявності ознак доведення до банкрутства юридичної особи - боржника погашення заборгованості банкрута є неможливим внаслідок дій та (або) бездіяльності засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, то такі особи можуть бути притягнуті до субсидіарної відповідальності за заборгованістю боржника допоки такі особи не доведуть протилежного.

Керуючись статтею 61 КУзПБ ліквідатором подано заяву про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на колишнього керівника та засновників боржника.

Відповідно до витягу з протоколу загальних зборів акціонерів ВАТ "Лозівське АТП 16309" № 1/8/2014 від 30.04.2014, з урахуванням висновків аудитора, було колегіально прийнято рішення про ліквідацію товариства.

Заява про відкриття провадження у справі про банкрутство була подана самим боржником - ВАТ "Лозівське АТП 16309", при цьому, порушень боржником термінів і процедури звернення судом встановлено не було.

Майнові вимоги ліквідатора, викладені в заяві про покладання субсидіарної відповідальності, розглядаються судом з урахуванням пропорційності та виправданості, а саме: співвідношення мети задоволення суспільного, публічного інтересу, наявності об`єктивної необхідності захисту приватного, суспільного, публічного, загального інтересу.

Критерій "пропорційності" передбачає, що втручання в право власності буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар".

При цьому ЄСПЛ у питаннях оцінки "пропорційності", як і в питаннях наявності "суспільного", "публічного" інтересу, визнає за державою достатньо широку "сферу розсуду", за винятком випадків, коли такий "розсуд" не ґрунтується на розумних підставах.

Під час судового розгляду було встановлено, що фізичні особи, які відповідно до заяви ліквідатора підлягають притягненню до субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями, що виникли більше 10 років тому, на час розгляду спору судом є пенсіонерами та відносяться до соціально-незахищених верств населення.

Юридичні особи, зазначені в заяві ліквідатора про покладання субсидіарної відповідальності є господарськими товариствами, що спеціалізуються на пасажирських перевезеннях.

Судом було встановлено, що відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб фізичних осіб-підприємців та громадських формувань засновниками ВАТ "Лозівське АТП 16309" є фізичні особи акціонери в кількості 393 - загальний процент внеску до статутного капіталу складає 42,78%; засновник ТОВ "Лозівський автопарк", статутний внесок складає 16,62%; засновник Регіональне відділення ФДМ України, статутний внесок 15,01%; засновник ТОВ "Лозівське АТП-20341", статутний внесок 12,48%; засновник ОСОБА_1 , статутний внесок 10,61%; засновник ОСОБА_3 , статутний внесок 1,41%; засновник ОСОБА_4 , статутний внесок 1,09%. Загальний статутний капітал ВАТ "Лозівське АТП - 16309" складається 772610,00 грн.

В якості доказів на підтвердження своїх вимог ліквідатором надано аналіз щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства.

Встановлення ознак доведення до банкрутства визначається Методичними рекомендаціями щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємств та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, затверджених наказом Міністерства економіки України від 19.01.2006 №14 (у редакції наказу Міністерства економіки України від 26.10.2010 №1361) (далі - Методичні рекомендації).

Згідно з п. 2 розділу І Методичних рекомендацій об`єктом аналізу є фінансово-господарський стан підприємств, зокрема фінансові, виробничі та інвестиційні аспекти діяльності.

Пунктом 3 розділу І Методичних рекомендацій визначено, що суб`єктами аналізу є власники, органи, уповноважені управляти майном, або особи, які заінтересовані в отриманні інформації щодо діяльності підприємства (державний орган з питань банкрутства, арбітражний керуючий, орган податкової служби, керівництво).

Відповідно до абз. 2 п. 3.2 Розділу ІІІ Методичних рекомендацій під час визначення ознак доведення до банкрутства аналізується рівень забезпечення зобов`язань кредиторів за період проведення аналізу.

Згідно з абз. 8 п. 3.2 розділу ІІІ Методичних рекомендацій у разі встановлення, що зазначені показники погіршилися протягом періоду, який аналізується, з`ясовується причина погіршення цих показників шляхом перевірки фінансово-господарських договорів підприємства.

Пунктом 3.2 Розділу ІІІ Методичних рекомендацій передбачено, що економічними ознаками дій з доведення до банкрутства може вважатися такий фінансово-економічний стан боржника, коли виконання умов договорів призвело до погіршення показників оцінки його фінансового стану, зокрема: підписання та виконання завідомо невигідних для підприємства (у тому числі фіктивних) договорів; необґрунтованої виплати грошових коштів, необґрунтованої передачі третім особам майна; прийняття нераціональних управлінських рішень, які негативно впливають на виробничу, торговельну, іншу статутну діяльність підприємства, що призводить до фінансових збитків та втрат; заплутування звітності, знищення документів або інформації, унаслідок чого неможлива ефективна робота підприємства тощо; невжиття заходів керівництвом щодо стягнення заборгованості (повнота та своєчасність проведеної претензійно-позовної роботи) - відмова від грошових (майнових) вимог; несвоєчасність (невжиття заходів) щодо розв`язання проблем у виробничому процесі, нездійснення господарської діяльності тощо.

Абзацом 10 п. 3.2 розділу ІІІ Методичних рекомендацій визначено, що навмисне погіршення фінансово-господарського стану підприємства можна визначити за такими основними ознаками: зменшення розміру, приховування та заниження оцінки майна, яке знаходиться у розпорядженні підприємства (передача активів іншій особі); штучне збільшення розміру кредиторської та дебіторської заборгованості (залишення за боржником лише кредиторської заборгованості без відповідного забезпечення) та інші, подібні дії.

Згідно з абз. 1 п. 3.2 розділу ІІІ Методичних рекомендацій визначення ознак дій з доведення до банкрутства здійснюється за період, що починається за три роки до дати порушення справи про банкрутство, у разі наявності ознак неправомірних дій відповідальних осіб боржника, що призвели до його стійкої фінансової неспроможності, у зв`язку з чим боржник був не в змозі задовольнити в повному обсязі вимоги кредиторів або сплатити обов`язкові платежі.

Пунктом 4 розділу І Методичних рекомендацій визначено, що активи це ресурси, контрольовані підприємством в результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до надходження економічних вимог у майбутньому. Доведення до банкрутства - умисне, з корисливих мотивів, іншої особистої заінтересованості або в інтересах третіх осіб вчинення громадянином-засновником (учасником) або службовою особою суб`єкта господарської діяльності дій, що призвели до стійкої фінансової неспроможності суб`єкта господарської діяльності, якщо це завдало великої матеріальної шкоди державі чи кредитору.

Суд звертає увагу на те, що наданий ліквідатором аналіз поданий до суду після реалізації майна боржника, прийняття комітетом кредиторів рішення щодо визнання погашеними зобов`язань шостої черги та вчинення ліквідатором дій з погашення кредиторської заборгованості другої та третьої черг у повному обсязі.

При цьому, з поданого аналізу не вбачається за можливе встановити прибутковість господарської діяльності, економічні причини та ділову мету, які переслідувалися при веденні діяльності підприємства; економічні причини збитків, погіршення показників та не отримання доходу від окремих господарських операцій; наявні комерційні ризики господарських операцій; причини та обставини відкриття провадження у справі про банкрутство. Також ліквідатором не враховано те, що справа про банкрутство була відкрита (порушена) за заявою самого боржника.

Висновок, що формується ліквідатором за результатами фінансового аналізу, передбаченого Методичними рекомендаціями, має містити всю інформацію, що могла б надати відповідь на вищенаведені питання.

Суд враховує, що відповідно до сталої практики Верховного Суду, звіт за результатами проведеного аналізу фінансово-господарського стану боржника, складений відповідно до Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства та доведення до банкрутства, затверджених наказом Міністерства економіки України від 19.01.2006 № 14, не становить безумовний доказ доведення боржника до банкрутства, а його наявність (або його недоліки) чи відсутність не є визначальним критерієм притягнення винних осіб до субсидіарної відповідальності, оскільки встановлення підстав для її покладення належить до дискреційних повноважень суду, які здійснюються судом за результатами сукупної оцінки всіх наявних у справі доказів, у тому числі й цього звіту, який є лише одним із засобів доказування.

Відповідні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 915/1624/16, від 08.12.2022 у справі № 9044387/19, від 07.03.32023 у справі №911/101/21 (911/3174/21), від 11.04.2023 у справі №904/5911/15.

Крім того, щодо наявного у звіті висновку ліквідатора про штучне збільшення розміру кредиторської заборгованості перед засновником - ТОВ "Лозівський автопарк", суд зазначає наступне.

Ухвалою суду від 11.10.2021, залишеною без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 07.02.2022, відмовлено у задоволенні заяви ТОВ "Лозівський автопарк" (вх. № 18559 від 12.08.2020) з грошовими вимогами до боржника на суму 2970000,00 грн.

З огляду на що ТОВ "Лозівський автопарк" не є кредитором у справі про банкрутство ВАТ "Лозівське АТП - 16309", а посилання ліквідатора на штучне збільшення розміру кредиторської заборгованості перед одним із засновників - ТОВ "Лозівський автопарк" на суму 2970000,00 грн не підтверджено належними доказами.

Згідно з ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що ліквідатором не доведено належними доказами причинно-наслідковий зв`язок між діями керівника та засновників боржника з неплатоспроможністю ВАТ "Лозівське АТП - 16309".

Враховуючи вищевикладене в сукупності, суд доходить висновку про необґрунтованість та недоведеність ліквідатором заяви про покладення субсидіарної відповідальності (вх. № 9356 від 26.04.2021), з урахуванням доповнень та уточнень, у зв`язку з чим вважає за необхідне відмовити в її задоволенні.

З огляду на те, що суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності (вх. № 9356 від 26.04.2021), з урахуванням доповнень та уточнень, заява ОСОБА_1 про застосування позовної давності не розглядається.

Керуючись ст. ст. 58-67 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. ст. 73, 74, 232-235 ГПК України, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності (вх. № 9356 від 26.04.2021), з урахуванням доповнень та уточнень.

Ухвалу направити ліквідатору, кредиторам, ОСОБА_1 , ТОВ "Лозівський автопарк", ТОВ "Лозівське АТП-20341", ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги в строки, передбачені ст. 256 ГПК України.

Повний текст ухвали суду складено та підписано 23 травня 2023 року.

Суддя Усатий В.О.