Постанова
від 06.06.2023 по справі 914/217/22
КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2023 року

м. Київ

cправа № 914/217/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Селіваненка В.П. (головуючий), Булгакової І.В. і Малашенкової Т.М.,

за участю секретаря судового засідання Ковалівської О.М.,

представників учасників справи:

позивача - товариства з обмеженою відповідальністю "Промагроресурс" - Дорошенка С.О.,

відповідача - Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України - Оленюка С.Л.,

розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Промагроресурс" (далі - Товариство)

на рішення господарського суду Львівської області від 02.12.2022

(суддя Березяк Н.Є.) та

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 03.04.2023

(головуючий - суддя Кордюк Г.Т., судді: Плотніцький Б.Д. і Скрипчук О.С.)

у справі № 914/217/22

за позовом Товариства

до Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі - територіальне відділення АМК)

про визнання недійсним у частині рішення адміністративної колегії територіального відділення АМК від 28.10.2021 №63/77-р/к у справі №63/1-01-31-2021.

РУХ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Позов подано про визнання недійсним у частині рішення адміністративної колегії територіального відділення АМК від 28.10.2011 № 63/77-р/к (далі - Рішення № 63/77-р/к) у справі № 63/4-01-31-2020 (далі - антимонопольна справа).

2. Позов обґрунтовано незаконністю та необґрунтованістю оспорюваного рішення внаслідок неповного з`ясування та доведення обставин, які мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні, обставинам справи.

Короткий зміст попередніх судових рішень зі справи

3. Рішенням господарського суду Львівської області від 02.12.2022, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 03.04.2023, у позові відмовлено.

4. Рішення та постанову мотивовано недоведеністю позивачем незаконності оспорюваного рішення.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. У касаційній скарзі Товариство просить скасувати оскаржувані рішення та постанову попередніх судових інстанцій з даної справи та в частині, що стосується позивача, направити справу на новий розгляд до господарського суду Львівської області.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

6. Обґрунтовуючи підстави для відкриття касаційного провадження, передбачені пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), скаржник зазначає:

6.1. суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішення застосували норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 28.10.2021 та 08.09.2022 у справі №910/20229/20, від 29.11.2022 у справі №910/13451/20, від 03.02.2022 у справі №910/15183/20, від 15.04.2021 у справі №910/17929/19, від 08.07.2021 у справі №915/1889/19, від 10.09.2020 у справі №910/23375/17, від 01.10.2020 у справі №908/540/19;

6.2. вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 13.04.2021 у справі №921/120/20, від 08.07.2021 у справі №914/938/20, від 02.04.2019 у справі №914/88/18, від 26.09.2019 у справі №914/1435/18, від 16.04.2019 у справі №916/1815/17, від 30.09.2019 у справі №914/10/18 та застосованих судом апеляційної інстанції;

6.3. відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування пункту 23 Тимчасових правил розгляду справ про порушення антимонопольного законодавства України, затверджених розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.1994 №5, та частини першої статті 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (далі - Закон) у подібних правовідносинах.

Доводи іншого учасника справи

7. У відзиві на касаційну скаргу територіальне відділення АМК заперечує проти доводів скаржника, зазначає, що наведені Товариством у касаційній скарзі постанови Верховного Суду не можуть бути враховані судом, оскільки у даній справі № 914/217/22 відмінні суб`єктний склад сторін, час, місце, підстави виникнення та зміни відповідних правовідносин, а також суттєво відрізняються фактичні обставини справи, і просить оскаржувані рішення і постанову залишити без змін, а скаргу - без задоволення.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ, ТА ЇХНІХ ВИСНОВКІВ

8. Згідно з Рішенням № 63/77-р/к:

- визнано дії ТОВ фірми "ЛЕГ" (далі - Фірма) і Товариства щодо узгодження своєї поведінки під час участі у конкурсних торгах за предметом закупівлі: "електрощітки" (ДК 021:2015:34630000-2) частини залізничних або трамвайних локомотивів чи рейкового рухомого складу; обладнання для контролю залізничного руху (ідентифікатори закупівлі UA-2017-10-31 -000637-b; UA-2017-12-08-000047-b; UA-2017-12-13-001793-с; UA-2018-04-11-000220-а; UA-2018-04-18-002553-a; UA-2018-06-13-000058-с; UA-2018-08-13-000308-а; UA-2018-08-20-000515-а; UA-2018-09-24-000016-в; UA-2018-09-28-000009-в; UA-2019-03-20-000194-в; UA-2019-04-16-000026-в; UA-2019-07-25-000106-с; UA-2019-08-29-000211-в; UA-2019-10-04-000703-с; UA-2019-10-11-000471-е; UA-2019-12-27-000853-а; UA-2020-02-19-000022-с; UA-2020-02-25-000707-B; UA-2020-03-04-004217-а; UA-2020-03-04-002068-в; UA-2020-03-05-000365-в;UA-2020-03-19-000025-c; UA-2020-04-08-000126-c; UA-2020-04-10-001321) - порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, що передбачене пунктом 4 частини другої статті 6 та пунктом 1 статті 50 Закону у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів;

- на підставі статті 52 Закону за вчинене порушення законодавства про захист економічної конкуренції, вказане в пунктах 1, 4, 7, 10, 13, 16, 19, 22, 25, 28, 31, 34, 37, 40, 43, 46, 49, 52, 55, 58, 61, 64, 67, 70, 73, накладено на Товариство штраф у сумі 17 000 000 грн.

9. Адміністративною колегією територіального відділення АМК в антимонопольній справі встановлено ознаки антиконкурентних узгоджених дій.

9.1. Між відповідачами в антимонопольній справі здійснювалися на митній території України операції з продажу та придбання, що оподатковуються податком на додану вартість.

Характер встановлених у Рішенні № 63/77-р/к договірних відносин свідчить про поєднання інтересів учасників торгів, що усуває непевність, а відтак усувається конкуренція між ними.

9.2. Властивості завантажених Товарисиством та Фірмою файлів не виключають можливості спільного походження цих файлів, а відтак координацію дій між учасниками торгів.

Як вбачається з матеріалів антимонопольної справи, під час аналізу властивостей електронних файлів, завантажених в електронну систему у Закупівлях 1-25, з`ясовано, що переважна більшість файлів учасників створена у форматі PDF - 1.3 із застосуванням програми "Саnоn", інші параметри файлів однаково не заповнені (Закупівлі-1, 2, 3, 8). Учасниками допущено однакові граматичні помилки у Закупівлях- 4,7,11,12,16,23 та однакові скорочення слів у назвах файлів у Закупівлях- 4,5,7,10,11,12,14,15,16,17,18,23.

9.3. Тендерною документацією замовника передбачено надання інформації про технічні, якісні та кількісні характеристики предмета закупівлі. Ненадання такої інформації Товариством ставить під сумнів реальність наміру здобути перемогу в них.

Товариство протягом 2017-2020 років жодного разу не перемагало в Закупівлях 1-25, при цьому в матеріалах справи відсутні докази пониження ціни (при тому, що зменшення цінової пропозиції підвищує вірогідність перемоги в торгах).

Товариство протягом 3-х етапів у 25 торгах не здійснювало пониження ціни, а залишало незмінною первинну пропозицію, що свідчить про відсутність волі до перемоги в торгах і підтверджує відсутність конкуренції між учасниками.

9.4. Обидва учасники торгів надали аналогічно оформлені документи з однаковими назвами й ідентичними табличними формами, довідки в однаковій табличній формі, однаково оформлені листи підтвердження, однакові умови оплати та строки поставки продукції, аналогічні декларації (з відхиленням від запропонованої форми), гарантійні листи однакового змісту, інформацію однакового змісту, довідки з однаковими заголовками тощо.

Товариство надало листа-гарантію за підписом генерального директора Євтушенка С.М., в якому зазначено, що Товариство в особі директора Вишняка С.А. "підтверджує ...", - тоді як Вишняк С.А. є директором Фірми.

9.5. У низці закупівель замовники вимагали надання банківської гарантії, при цьому тендерні пропозиції, що не супроводжується ними, відхиляються замовником. Товариство у жодних торгах не надавало банківської гарантії; відсутність цього документа гарантовано дискваліфікує учасника і є одним з маркерів імітаційної конкуренції.

9.6. Дії учасників торгів були синхронними у часі. Вони не були обмежені в часі стосовно подання своїх пропозицій від дати опублікування оголошення про закупівлі до кінцевої дати подання пропозицій. Подання ними своїх пропозицій у Закупівлях - 1, 5, 7, 8, 9, 10, 12, 14, 15, 16, 18, 19, 20, 21, 23, 24 в один і той же день з невеликою різницею в часі (або в межах доби) не може бути випадковим збігом обставин та може свідчити про координацію дій між відповідачами в антимонопольній справі.

9.7. За даними ТОВ "УКРНЕТ", між електронною скринькою, зареєстрованою за Товариством, і електронною скринькою, вказаною в реєстраційних даних Фірми, при реєстрації на електронному майданчику відбувалося неодноразове листування з 10.05.2017 по 22.03.2018, яке може свідчити про обмін інформацією між цими товариствами в період проведення Закупівель-5, 9, 10 та про координацію господарської діяльності між учасниками відповідних торгів.

9.8. Матеріали адміністративної справи підтверджують, що Товариство діяло не самостійно, не змагалося з Фірмою, що є обов`язковою умовою участі у конкурентних процедурах закупівлі; такі дії є спотворенням результатів торгів та усуненням конкуренції.

10. Товариство посилалося на те, що територіальне відділення АМК порушило положення пункту 26 Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затверджених розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.1994 №5 (далі - Правила), в частині належного повідомлення Товариству інформації про попередні висновки в антимонопольній справі, а також дати, часу та місця розгляду справи.

Згідно з пунктом 26 Правил копії подання з попередніми висновками (або витяги з нього, що не містять інформації з обмеженим доступом, а також визначеної відповідним державним уповноваженим, головою відділення інформації, розголошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які беруть участь у справі, або перешкодити подальшому розгляду справи) не пізніше ніж за десять днів до прийняття рішення у справі надсилаються сторонам та третім особам.

Листом територіального відділення АМК від 30.09.2021 №63-02/5432 на адресу місцезнаходження Товариства надіслано витяг з поданням від 29.09.2021 №63-03/234п про попередні висновки в антимонопольній справі. На підтвердження цього в матеріалах справи містяться відповідні докази (згаданий лист від 30.09.2021, реєстр поштових відправлень, список згрупованих поштових відправлень рекомендованих листів з відміткою Укрпошти, трекінг відстеження поштового відправлення Укрпошти із зазначенням про отримання листа Товариством 06.10.2021).

У розділі "Інформація щодо попередніх висновків у справах" на офіційному веб-сайті територіального відділення АМК 04.10.2021 розміщено інформацію щодо попередніх висновків в антимонопольній справі.

АКТИ ЗАКОНОДАВСТВА І ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

11. Причиною виникнення спору стало питання щодо наявності/відсутності підстав для визнання недійсним Рішення № № 63/77-р/к у частині, що стосується дій Товариства як порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 вказаного Закону, у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів.

Касаційне провадження у справі відкрито, зокрема, на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Отже, відповідно до положень цих норм касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

12. Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.

При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначаються підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.

Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Відповідно до імперативних приписів статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Для касаційного перегляду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховних Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.

Отже, підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише цитування у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

Неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі.

13. Суд враховує, що процесуальний кодекс та інші законодавчі акти не містять визначення поняття "подібні правовідносини", а також будь-яких критеріїв визначення подібності правовідносин з метою врахування відповідного висновку, тому для розуміння відповідних термінів звертається до правових висновків, викладених у судовому рішенні Великої Палати Верховного Суду.

14. Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин конкретизувала висновки Верховного Суду щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини", що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.

З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.

У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів.

Враховуючи наведені висновки щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини", задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин (подібність відносин), Велика Палата Верховного Суду визнала за потрібне конкретизувати раніше викладені Верховним Судом висновки щодо цього питання та зазначила, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

15. Як вбачається зі змісту судових рішень:

- у справі № 910/17929/19 предметом позову є визнання недійсним рішення АМК, яким визнано, що група компаній "Філіп Морріс" вчинили порушення, передбачене пунктом 5 частини другої статті 6 та пунктом 1 статті 50 Закону, у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються обмеження доступу інших суб`єктів господарювання (покупців) на ринок первинного продажу виробниками сигарет;

- у справі № 915/1889/19 предметом розгляду є рішення АМК, яким визнано дії, зокрема, позивача у вказаній справі порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого статтею 151 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції;

- у справі № 910/23375/17 предметом позову (з урахуванням заяви про зміну предмета позову) є визнання недійсним рішення АМК, оформлене листом АМК "Про поновлення та результати розгляду заяви" від 21.09.2017 № 126-26.13/07-10196 та зобов`язання АМК повторно розглянути заяву ТОВ фірма "Журавлина" від 23.02.2017 № 02-17/16 та ухвалити законне й обґрунтоване рішення про початок розгляду справи або відмову в її розгляді;

- у справі № 908/540/19 предметом позову є визнання недійсним пунктів рішення АМК № 20-рш, яким;

визнано ПАТ "Запоріжжяобленерго" таким, що протягом 2016-2018 років займає монопольне становище на ринку послуги з доступу до інфраструктури об`єктів електроенергетики в територіальних (географічних) межах м. Приморськ Запорізької області (у межах розміщення локальних електричних мереж ПАТ "Запоріжжяобленерго"), як таке що немає жодного конкурента;

- визнано дії ПАТ "Запоріжжяобленерго", які полягають у встановленні економічно необґрунтованої вартості послуги з доступу до об`єктів електроенергетики, а саме до опор повітряних ліній електропередач, які знаходяться у власності ПАТ "Запоріжжяобленерго", порушенням, передбаченим пунктом 2 статті 50, пунктом 1 частини другої статті 13 Закону, у вигляді встановлення таких цін реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку;

- за вчинення порушення, накладено на ПАТ "Запоріжжяобленерго" штраф;

- зобов`язано ПАТ "Запоріжжяобленерго" припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зазначене у пункті 2 резолютивної частини рішення, шляхом встановлення економічно обґрунтованих цін на послугу з доступу до об`єктів електроенергетики.

Отже, кваліфікація дій позивачів у справах №910/17929/19, №915/1889/19, № 910/23375/17, № 908/540/19 при прийнятті рішень АМК здійснювалась за іншими статтями (частинами, пунктами статті) Закону, тобто у даних справах інші обставини вчинення правопорушення, інша фактично-доказова база та інша кваліфікація дій позивача. Відтак, з огляду на наведене, дані обставини виключають подібність даних справ зі справою, що переглядається як за правовим регулюванням так і за змістовним критерієм.

16. Предметом розгляду у справах №№ 910/20229/20, 910/13451/20, 910/15183/20 є рішення АМК, якими визнано дії, зокрема, позивачів у вказаних справах антиконкурентними узгодженими й такими, що спотворюють результати торгів, що є порушенням пункту 4 частини другої статті 6, пункту 1 статті 50 Закону. Водночас Суд відзначає таке.

Скаржник, посилаючись на постанови Верховного Суду у даних справах, зазначає, що судами попередніх інстанцій не застосовано до спірних правовідносин висновки щодо обов`язку АМК встановити у рішенні наявність ознак протиправного діяння стосовно кожного епізоду (правопорушення) окремо (кожних торгів окремо), із зазначенням по кожному з них встановлених обставин справи із посиланням на відповідні докази та факти.

Стосовно наведеного Суд зазначає, що АМК є органом, до повноважень якого належить здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб`єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення та припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції, в тому числі законодавства про захист від недобросовісної конкуренції.

Аналіз норм статей 124, 19 Конституції України, статті 59 Закону, норм процесуального права, які закріплені в ГПК України щодо компетенції суду, дає підстави для висновку, що останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу.

Отже, до повноважень органів АМК віднесено здійснення розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, встановлення та кваліфікації правопорушення, в тому числі й об`єктивної його сторони. А на суд покладено обов`язок перевірки дотримання органом АМК вимог законодавства та прийняття ним рішення на підставі, у спосіб та у межах повноважень, передбачених законодавством України, та, за наявності/доведеності/обґрунтованості підстав, передбачених статтею 59 Закону, - змінити, скасувати чи визнати недійсним рішення АМК, з урахуванням доводів та меж заявлених позивачем вимог.

При цьому Суд враховує, що викладення структури Рішення АМК не регламентовано законодавчими приписами, АМК не зобов`язаний давати детальну відповідь на кожен аргумент особи, яка бере участь у справі, а межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру порушення, у випадку об`єднання декількох епізодів (правопорушень), які стосуються різних торгів в одному рішенні. Зокрема, АМК повинно бути встановлено та доведено наявність ознак протиправного діяння стосовно кожного епізоду (правопорушення) окремо із зазначенням по кожному з них встановлених АМК обставин з посиланням на відповідні докази та факти, а також положення законодавства, якими АМК керувався, приймаючи рішення. Тобто, доведення обставин вчинення правопорушення шляхом встановлення та оцінки фактів у їх сукупності можливе у розрізі складу конкретного інкримінованого правопорушення. Врахування доказів та встановлених обставин іншого правопорушення, які не є частиною об`єктивної сторони цього правопорушення, є безпідставним". Саме така за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30.09.2021 у справі №910/13451/20 та від 28.10.2021 у справі №910/20229/20.

Водночас зі змісту Рішення № 63/77-р/к та оскаржуваних судових рішень попередніх інстанцій вбачається, що територіальним відділенням АМК описано обставини проведення двадцяти п`яти процедур закупівель, встановлено та доведено наявність ознак протиправного діяння позивача стосовно кожного епізоду (правопорушення) окремо із зазначенням по кожному з них встановлених територіальним відділенням АМК обставин з посиланням на відповідні докази та факти.

Враховуючи, що кожна із справ за участю органів АМК є індивідуальною, з притаманною лише даній справі специфікою та особливостями, посилання скаржника на постанови Верховного Суду від 28.10.2021 та від 08.09.2022 у справі №910/20229/20, від 29.11.2022 у справі №910/13451/20, від 03.02.2022 у справі №910/15183/20, у даному випадку також не беруться до уваги, оскільки вони не відповідають критеріям подібності правовідносин, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, зокрема змістовному критерію, адже прийняті хоча й за правового регулювання спірних правовідносин, схожого з тим, що має місце в даній справі, але за іншої, ніж у цій справі, фактично-доказової бази, тобто за інших обставин, встановлених попередніми судовими інстанціями, і за іншими поданими сторонами та оціненими судами, доказами, у залежності від яких (обставин і доказів) й прийнято оскаржувані судові рішення.

17. Верховний Суд вважає за необхідне відзначити, що доводи касаційної скарги переважно стосуються питань, пов`язаних з встановленими обставинами справи та з оцінкою доказів у ній. Так, у касаційній скарзі скаржник, зазначаючи про неправильне застосування норм матеріального права, застосовує та оперує понятійними категоріями "обставини справи" і "докази у справі", порушуючи питання, пов`язані із встановленням обставин справи та оцінкою відповідних доказів, що не узгоджується з правилами перегляду судових рішень судом касаційної інстанції як "суду права", а не "суду факту", повноваження якого визначені у статті 300 ГПК України.

Перевірка відповідних доводів (аргументів) перебуває поза визначеними цією статтею межами розгляду справи судом касаційної інстанції.

18. Отже, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, не знайшла свого підтвердження.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

19. Відповідно до положень Закону:

- узгодженими діями є укладення суб`єктами господарювання угод у будь-якій формі, прийняття об`єднаннями рішень у будь-якій формі, а також будь-яка інша погоджена конкурентна поведінка (діяльність, бездіяльність) суб`єктів господарювання (частина перша статті 5);

- антиконкурентними узгодженими діями, зокрема, визнаються узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів (пункт 4 частини другої статті 6);

- порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є антиконкурентні узгоджені дії (пункт 1 статті 50);

- за порушення, передбачені пунктом 1 статті 50 цього Закону, накладаються штрафи у розмірі, визначеному Законом (абзац перший частини другої статті 50);

- підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів АМК є: неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; заборона концентрації відповідно до Закону України "Про санкції"; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права (частина перша статті 59).

20. Згідно з приписами ГПК України:

- кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частини третя, четверта статті 13);

- доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 73);

- кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина перша статті 74).

21. Попередніми судовими інстанціями з`ясовано недоведеність позивачем (Товариством) наявності передбачених Законом підстав для визнання недійсним Рішення № 63/77-р/к (у частині, що стосується Товариства).

Водночас суд касаційної інстанції в силу імперативного припису частини другої статті 300 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

22. Верховний Суд зазначає, що при касаційному оскарженні судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 2 частини другої статті 287 ГПК України, окрім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовного обґрунтування мотивів для такого відступлення.

Верховний Суд вважає за необхідне у даній справі звернутися до правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі №823/2042/16 та у постановах Верховного Суду від 28.09.2021 у справі №910/8091/20, від 24.06.2021 у справі №914/2614/13, такого змісту: "З метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Верховного Суду суд повинен мати ґрунтовні підстави: попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання".

Також слід зазначити, що Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) у пункті 70 рішення від 18.01.2001 у справі "Чепмен проти Сполученого Королівства" (Chapman v. the United Kingdom) наголосив на тому, що в інтересах правової визначеності, передбачуваності та рівності перед законом він не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності належної для цього підстави. Причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту.

23. Водночас Товариство у касаційній скарзі у контексті приписів пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України не наведено вагомих і достатніх аргументів, які б свідчили про обґрунтованість необхідності відступу від висновків Верховного Суду, викладеного у постановах від 13.04.2021 у справі №921/120/20, від 08.07.2021 у справі №914/938/20, від 02.04.2019 у справі №914/88/18, від 26.09.2019 у справі №914/1435/18, від 16.04.2019 у справі №916/1815/17, від 30.09.2019 у справі №914/10/18, а саме: не доведено наявності причин для такого відступу (неефективність, помилковість, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість судового рішення; зміна суспільного контексту).

24. Верховний Суд, виходячи з наведених мотивів і міркувань у цій постанові, дійшов висновку стосовно відсутності вмотивованої, обґрунтованої необхідності для відступу від висновків Верховного Суду, викладеного у постановах від 13.04.2021 у справі №921/120/20, від 08.07.2021 у справі №914/938/20, від 02.04.2019 у справі №914/88/18, від 26.09.2019 у справі №914/1435/18, від 16.04.2019 у справі №916/1815/17, від 30.09.2019 у справі №914/10/18.

25. Скаржник також зазначив про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування пункту 23 Правил, згідно з яким, зокрема, службовцями Антимонопольного комітету України, відділення, яким доручено збирання та аналіз доказів, проводяться дії, направлені на всебічне, повне і об`єктивне з`ясування дійсних обставин справи, прав і обов`язків сторін.

Фактично відповідні доводи скаржника зводяться до необхідності встановлення і перевірки доказами певних обставин антимонопольної справи (стосовно змісту вимоги органу Антимонопольного комітету України, направленої позивачу). Проте, як вже зазначалося, суд касаційної інстанції не вправі встановлювати обставини справи, вирішувати питання, пов`язані з дослідженням доказів. Водночас скаржником не зазначено, що він звертався з відповідними доводами й доказами до судів попередніх інстанцій, а ті їх необґрунтовано відхилили.

26. Не може бути визнане прийнятним посилання скаржника на підпункти "а" і "в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, оскільки відповідні норми стосуються судових рішень у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, до числа яких (справ) дана справа не належить.

27. Суд погоджується з доводами територіального відділення АМК, наведеними у відзиві на касаційну скаргу, в тій мірі, в якій вони узгоджуються з викладеним у цій постанові.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

28. З огляду на викладене визначених процесуальним законом підстав для скасування оскаржуваних судових рішень не вбачається.

29. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції Суд вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, про неврахування висновків щодо застосування норми права, викладених у постановах Верховного Суду, не підтвердилися та не спростовують висновків господарських судів попередніх інстанцій, а тому касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства в частині підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, необхідно закрити, а в частині підстав, передбачених пунктами 2, 3 частини другої статті 287 ГПК України, касаційну скаргу слід залишити без задоволення.

Судові витрати

30. Відповідно до статті 129 ГПК України понесені позивачем у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на позивача, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись статтею 129, пунктом 5 частини першої статті 296, статтями 300, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційне провадження за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Промагроресурс" на рішення господарського суду Львівської області від 02.12.2022 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 03.04.2023 у справі № 914/217/22 з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, - закрити.

2. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Промагроресурс" на рішення господарського суду Львівської області від 02.12.2022 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 03.04.2023 у справі № 914/217/22 з підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 2, 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, - залишити без задоволення.

3. Рішення господарського суду Львівської області від 02.12.2022 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 03.04.2023 у справі № 914/217/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Булгакова

Суддя Т. Малашенкова

СудКасаційний господарський суд Верховного Суду
Дата ухвалення рішення06.06.2023
Оприлюднено09.06.2023
Номер документу111399721
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —914/217/22

Постанова від 06.06.2023

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Селіваненко В.П.

Ухвала від 05.06.2023

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Селіваненко В.П.

Ухвала від 01.06.2023

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Селіваненко В.П.

Ухвала від 11.05.2023

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Селіваненко В.П.

Постанова від 03.04.2023

Господарське

Західний апеляційний господарський суд

Кордюк Галина Тарасівна

Ухвала від 20.03.2023

Господарське

Західний апеляційний господарський суд

Кордюк Галина Тарасівна

Ухвала від 22.02.2023

Господарське

Західний апеляційний господарський суд

Кордюк Галина Тарасівна

Ухвала від 03.01.2023

Господарське

Західний апеляційний господарський суд

Кордюк Галина Тарасівна

Рішення від 02.12.2022

Господарське

Господарський суд Львівської області

Березяк Н.Є.

Ухвала від 25.11.2022

Господарське

Господарський суд Львівської області

Березяк Н.Є.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні