Постанова

від 07.06.2023 по справі 490/8346/19

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

07.06.23

22-ц/812/624/23

Єдиний унікальний номер справи: 490/8346/19 Головуючий у першій інстанції Черенкова Н.П.

Номер провадження:22-ц/812/624/23 Суддя-доповідач апеляційного суду - Крамаренко Т.В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 червня 2023 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду у складі:

головуючого: Крамаренко Т.В.,

суддів: Темнікової В.І., Тищук Н.О..,

із секретарем судового засідання - Горенко Ю.В.,

за участю: представника відповідача - Демченко Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_1 , подану в його інтересах адвокатом Демченко Наталією Вікторівною

на ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 08 травня 2023 року, постановлену під головуванням судді Черенкової Н.П., в приміщенні того ж суду, за заявою представника ОСОБА_1 - адвоката Демченко Наталі Вікторівни про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 за участю третьої особи - Служба у справах дітей адміністрації Центрального району Миколаївської міської ради про визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів на утримання дитини та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 за участю третіх осіб: Служби у справах дітей Адміністрації Центрального району Миколаївської міської ради, Служби у справах дітей Миколаївської райдержадміністрації про визначення місця проживання малолітньої дитини з батьком,-

в с т а н о в и л а:

У вересні 2019 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 за участю третьої особи - Служба у справах дітей адміністрації Центрального району Миколаївської міської ради, в якому просила визначити місце проживання її сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з матір`ю та стягнути з ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 в розмірі частини від усіх видів заробітку, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з дня пред`явлення заяви до досягнення дитиною повноліття.

В грудні 2019 року відповідач за первісним позовом - ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_2 за участю третіх осіб: Служби у справах дітей Адміністрації Центрального району Миколаївської міської ради, Служби у справах дітей Миколаївської райдержадміністрації, в якому просив визначити місце проживання малолітньої дитини - ОСОБА_4 разом з батьком.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва суду від 05 грудня 2019 року прийнято зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання малолітньої дитини з батьком до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів на утримання дитини.

У квітні 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Демченко Н.В. звернулась до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просила: вжити заходи забезпечення позову шляхом встановлення обов`язку ОСОБА_2 вчинити певні дії, а саме встановити спосіб спілкування ОСОБА_1 із рідним сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за допомогою телефону та/або програм інтернет - телефонії WhatsApp: Viber: Telegram або Skype у режимах аудіо/ та відеозв`язку конференції щодня тривалістю до двох годин, з урахуванням режиму та можливістю дитини терміном до кінця судового процесу по даній справі, та надати ОСОБА_1 достовірну інформацію стосовно точної адреси місця перебування та існуючого статусу його рідного сина ОСОБА_4 . Також, просила вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_2 вчиняти певні дії, а саме - дії спрямовані на вчинення перешкод у спілкуванні та у побаченнях сина із рідним батьком терміном до кінця судового процесу по даній справі.

Заява обґрунтована тим, що наразі в провадженні Центрального районного суду м.Миколаєва знаходиться справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів на утримання дитини та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання малолітньої дитини з батьком. Предметом спору по даній справі є визначення місця проживання дитини. Рішенням Виконкому Миколаївської міської ради № 1296 від 13 грудня 2019 року було визначено участь у вихованні малолітньої дитини надавши ОСОБА_1 можливість спілкуватися зі своїм сином за встановленим графіком побачень. Однак з березня 2022 року, ОСОБА_2 перестала дотримуватись умов графіку побачень, протягом тривалого часу мати ОСОБА_5 не виходила на зв`язок із батьком дитини, батько дитини приїздив за адресою останнього місця проживання ОСОБА_2 та у Матвіївку до матері ОСОБА_6 , але сина та ОСОБА_6 не було, інформацію також дізнатися про їх місце знаходження було неможливо, приїздив батько дитини і на роботу до ОСОБА_2 , але там також пояснили, що вона нібито повинна знаходитися вдома по догляду за дітьми. 18 березня 2022 року ОСОБА_1 подав оголошення про зникнення свого сина до інтернет видання Всеукраїнська співдружність пошук зниклих дітей. 19 березня 2022 року дідусь ОСОБА_7 подав оголошення про зникнення свого онука до інтернет видання Розшук дітей.

Після тривалих пошуків ОСОБА_1 все ж таки зміг встановити контакт із матір`ю свого сина ОСОБА_2 , та деякий час, а саме: із середини квітня 2022 року по середину червня 2022 року спілкувався із сином шляхом відеозв`язку з застосуванням додатку WhatsApp, але в середині червня 2022 року спілкування зовсім припинилося. ОСОБА_2 перестала відповідати на телефонні дзвінки та повідомлення, і протягом вже 11 місяців ОСОБА_1 жодного разу не мав можливості розмовляти та бачитися із дитиною. Мати дитини не відповідає на смс повідомлення та не відповідає на телефонні дзвінки. Станом на теперішній час ОСОБА_1 не відомо де саме знаходиться його син, із ким він перебуває, чим дитина харчується, який фізичний та психологічний стан дитини.

З урахуванням викладених обставин, адвокат Демченко Н.В. вважає, що повна втрата зв`язку між ОСОБА_1 та його сином, яка відбудеться із причин не виконання ОСОБА_2 графіку побачень та спілкування, призведе до розірвання емоційних, психологічних та соціальних контактів з дитиною. А у разі задоволення зустрічних позовних вимог батька, істотно ускладнить виконання рішення суду.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 08 травня 2023 року у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Демченко Н.В. про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів на утримання дитини за участю третьої особи Служби у справах дітей адміністрації Центрального району Миколаївської міської ради та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 за участю третіх осіб - Служби у справах дітей Адміністрації Центрального району Миколаївської міської ради, Служби у справах дітей Миколаївської райдержадміністрації про визначення місця проживання малолітньої дитини з батьком відмовлено.

Ухвала суду мотивована тим, що ініційований позивачем за зустрічним позовом вид забезпечення позову фактично є вирішенням позовних вимог поза межами судового засідання без встановлення обставин та ухвалення рішення по суті. Такий спосіб забезпечення позову суперечить змісту самого інституту заходів забезпечення, меті його застосування та не відповідає позовним вимогам, на забезпечення яких його має бути вжито.

Не погодившись із вказаною ухвалою суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Демченко Н.В. подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 08 травня 2023 року та постановити нову, якою заяву про забезпечення позову задовольнити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції належним чином не дослідив обставин справи, а саме, що з боку ОСОБА_2 вчиняються дії щодо ізоляції та недопущення позивача - ОСОБА_1 до спілкування з їх малолітнім сином ОСОБА_5 та не звернув увагу на те, що забезпечення позову має тимчасовий характер, спрямований насамперед на забезпечення інтересів дитини, а встановлення обов`язку ОСОБА_2 вчинити певні дії, а саме встановити спосіб спілкування батька з рідним сином ОСОБА_5 за допомогою телефону та/або програм інтернет - телефонії WhatsApp: Viber: Telegram або Skype у режимах аудіо/ та відеозв`язку конференції щодня тривалістю до двох годин, з урахуванням режиму та можливістю дитини терміном до кінця судового процесу по даній справі, та надати ОСОБА_1 достовірну інформацію стосовно точної адреси місця перебування та існуючого статусу його рідного сина до ухвалення судом рішення у даній справі не звужує права ОСОБА_2 і не призводить до обмеження її батьківських прав та не призведе до негативних наслідків для неї, з огляду на наявність спору про визначення місця проживання дитини. Крім того, судом не враховано, що тривалий розгляд справи без можливості спілкуванні дитини з батьком може призвести до втрати емоційного звязку між батьком та сином, що в свою чергу ускладнить або зробить неможливим виконання можливого судового рішення про задоволення його позову.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивачки ОСОБА_2 - адвокат КоренкоТ.В. просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін. Здійснити розгляд справ без участі ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_8 .

Заслухавши суддю - доповідача, представника ОСОБА_9 - адвоката ДемченкоН.В., дослідивши докази по справі в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч.3 ст. 3ЦПКУкраїни провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України).

Згідно зі ст. 5ЦПКУкраїни суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. А у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Зі змісту статті 367ЦПКУкраїни вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким вимогам закону оскаржувана ухвала суду в повній мірі не відповідає.

Відповідно до статті 6Конвенціїпрозахист правлюдиниіосновоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8КонституціїУкраїни передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Статтею 15ЦКУкраїни визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15ЦКУкраїни визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

За правилами статей 12, 81ЦПКУкраїни кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 89ЦПКУкраїни суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з частинами першою, другою статті 149ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до пунктів 2, 3 частини першої статті 150ЦПК України позов забезпечується забороною вчиняти певні дії, встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин.

Згідно з частиною третьою статті 150ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом.

Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача та є сукупністю встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням, і його суть полягає в тому, що таке обмеження захищає законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може спричинити неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає рівною мірою інтереси як позивача, так і відповідача.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а має на меті лише запобігти ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

У разі вжиття заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18, провадження № 14-729цс19, зазначено, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, адвокат Демченко Н.В. як на обґрунтування обраного виду забезпечення позову, посилалася на необхідність забезпечення контакту батька з малолітнім сином на час розгляду справи.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію прозахист правлюдини іосновоположних свобод та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

Згідно зі статтею 3 Конвенції про права дитини (далі - Конвенція) в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Відповідно до частини третьої статті 9 Конвенції визначено право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно врахувати дві умови: по-перше, у найкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (Mamchur v. Ukraine, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (Hant v. Ukraine, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року).

Ухвалюючи рішення у справі «М. С. проти України» від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13), ЄСПЛ наголосив, що в таких справах основне значення має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення. При цьому ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.

Відмовляючи у задоволені заяви про забезпечення позову суд першої інстанції виходив з того, що ініційований позивачем за зустрічним позовом вид забезпечення позову фактично є вирішенням позовних вимог поза межами судового засідання без встановлення обставин та ухвалення рішення по суті.

Між тим з таким висновком погодитися не можливо з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом як первісного так і зустрічного позову є визначення місця проживання дитини, між сторонами склалися стосунки, які позбавляють відповідача ОСОБА_1 можливості регулярно спілкуватися з дитиною, оскільки на теперішній час дитина проживає з матір`ю.

Відповідно до статті 141СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Вказана норма кореспондується із положеннями частини третьої статті 11 Закону України «Про охорону дитинства», згідно з якою що батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини (частини перша - третя статті 157 СК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Відповідно до статті 4 Конвенції про контакт з дітьми 2003 року дитина та її батьки мають право встановлювати й підтримувати регулярний контакт один з одним. Такий контакт може бути обмежений або заборонений лише тоді, коли це необхідно в найвищих інтересах дитини. Якщо підтримання неконтрольованого контакту з одним з батьків не відповідає найвищим інтересам дитини, то розглядається можливість контрольованого особистого контакту чи іншої форми контакту з одним з таких батьків.

З огляду на вказані норми матеріального права батько, який проживає окремо від дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а мати не має права перешкоджати батькові спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини і відбувається саме в інтересах дитини.

За такого, у таких чутливих правовідносинах, ураховуючи можливий тривалий судовий розгляд справи, сприяння відновленню відносин та емоційного контакту малолітньої дитини особисто з батьком має переважати над намаганням матері обмежити або взагалі відгородити дитину від спілкування з ним.

Подібний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 04 квітня 2018 року у справі № 344/16653/16-ц, провадження № 61-1153св17.

Отже, з метою запобігання втраті емоційного контакту батька з малолітньою дитиною, погіршенню психоемоційного зв`язку між ними на період розгляду справи в суді, який може бути тривалим, забезпечення позову відповідає нормам процесуального права.

Про необхідність та важливість контакту дитини з кожним із батьків під час судового процесу та за відсутності остаточного рішення щодо визначення місця проживання дітей неодноразово наголошував у своїх рішеннях ЄСПЛ. Зокрема, у рішенні від 04 вересня 2018 року у справі «Крістіан Кетелін Унгуряну проти Румунії» (заява № 6221/14), ЄСПЛ зазначив, що тривалий судовий процес, пов`язаний, у тому числі, зі встановленням графіка відвідування дитини, невиправдано позбавив батька можливості бачитися із сином протягом чотирьох років, що свідчить про порушення статті 8 Конвенції щодо права на повагу до його приватного i сiмейного життя, а тому допустимим є встановлення такого графіка до закінчення розгляду справи по суті

З урахуванням встановленого та положень вказаних вище норм, колегія вважає обґрунтованими доводи адвоката Демченко Н.В. щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням права батька на особисте спілкування з дитиною, його ставлення до виконання своїх обов`язків, відсутність підстав, які обмежують право на таке спілкування, а також враховуючи ту обставину, що їх спілкування будуть сприяти відновленню та налагодженню емоційних стосунків батька з його малолітньою дитиною, і ця обставина відповідатиме найкращим інтересам дитини.

Спілкування батька з дитиною є співмірним заходом забезпечення позову, враховуючи, що цей спір виник із сімейних правовідносин і предметом спору не є визначення способів участі батька у вихованні дитини, як помилково зазначив суд першої інстанції.

Що стосується інших заходів забезпечення позову, а саме зобов`язання позивачку надати ОСОБА_1 достовірну інформацію стосовно точної адреси місця перебування та існуючого статусу його рідного сина ОСОБА_4 , а також заборони ОСОБА_2 вчиняти певні дії, спрямовані на вчинення перешкод у спілкуванні та у побаченнях сина із рідним батьком терміном до кінця судового процесу по даній справі не підлягають задоволенню, оскільки не є співмірними із заявленими позовним вимогами.

Підстави для забезпечення позову є суб`єктивними та враховуються судом залежно від конкретного випадку, однак будь-який сімейний спір стосовно дитини має вирішуватися з урахуванням та забезпеченням якнайкращих інтересів дитини.

На вказане суд першої інстанції належної уваги не звернув та відмовивши у задоволенні заяви про забезпечення позову, порушив статтю 15 Закону України «Про охорону дитинства», статті 150, 155 СК України, статті 149, 150 ЦПК України, оскільки неповною мірою врахував вимоги вказаних норм права щодо співмірності заходів забезпечення позову заявленим ОСОБА_1 вимогам.

За таких обставин, ухвала суду на підставі п. 1 ч.1 ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення заяви шляхом зобов`язання ОСОБА_2 забезпечувати спілкування ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з батьком ОСОБА_1 за допомогою телефону та/або програм інтернет - телефонії WhatsApp: Viber: Telegram або Skype у режимах аудіо/ та відео зв`язку конференції щодня тривалістю до 30 хвилин, з урахуванням режиму та можливості дитини до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі.

Керуючись статтями 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану в його інтересах адвокатом Демченко Наталією Вікторівною - задовольнити частково.

Ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 08 травня 2023 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення про часткове задоволення заяви.

Зобов`язати ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) забезпечувати спілкування ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з батьком ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) за допомогою телефону та/або програм інтернет - телефонії WhatsApp: Viber: Telegram або Skype у режимах аудіо/ та відео зв`язку конференції щодня тривалістю до 30 хвилин, з урахуванням режиму та можливості дитини до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі.

В решті вимог заяви відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у випадках, передбаченихст. 389 ЦПК України.

Головуючий: Т.В. Крамаренко

Судді: В.І. Темнікова

Н.О. Тищук

Повний текст постанови складено 08 червня 2023 року.