Рішення

від 08.06.2023 по справі 200/1880/23

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 червня 2023 року Справа№200/1880/23

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чучка В.М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Вишгородської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

У травні 2023 року ОСОБА_1 (далі за текстом позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Вишгородської міської ради (надалі відповідач) про:

- визнання противоправним та скасування рішення Вишгородської міської ради від 03.11.2022 № 25/15 про відмову у наданні дозволу на розробку проекту щодо відведення земельної ділянки, на території м. Вишгород, приблизною площею 0,12 гектара для ведення садівництва, яка межує з земельною ділянкою з кадастровим номером 3221810100:01:123:0206, у відповідності до викопіювання з кадастрової карти;

- зобов`язання на найближчому пленарному засіданні сесії Вишгородської міської ради, повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, на території м. Вишгород, приблизною площею 0,12 гектара для ведення садівництва, яка межує з земельною ділянкою з кадастровим номером 3221810100:01:123:0206, у відповідності до викопіювання з кадастрової карти, в порядку і спосіб, передбачені статтею 118 Земельного кодексу України;

- відстрочення виконання рішення, в частині надання дозволу на розробку проект землеустрою до закінчення воєнного стану;

- стягнення на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на виконання рішення суду відповідачем 03.09.2022 винесено клопотання на розгляд чергової 25 сесії Вишгородської ради VIІІ скликання та прийнято рішення №25/15, згідно якому позивачу відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою. Підставою для відмови став п.п. 5 п. 1 ч. 1 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану», за яким безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється. Позивач вважає, що норми Закону № 2145 не поширюються на відносини, пов`язанні із захистом його прав та виникли і закінчилися до набрання чиновності вказаним Законом, тому рішення № 25/15 прийнято незаконно та підлягає скасуванню.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 08 травня 2023 року відкрито провадження у справі № 200/1880/23, за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання та повідомлення осіб (виклику) учасників справи.В ухвалі було запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі надати суду відзив на позовну заяву зі всіма доказами на його підтвердження, які наявні у відповідача.

23 травня 2023 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначив, що відповідно до п.п. 5 п. 27 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України, безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється, тому рішення Вишгородської міської ради від 03.11.2022 № 25/15 «Про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 » прийнято правомірно. У зв`язку з чим, представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, учасником бойових дій.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 29 серпня 2022 року у справі №200/16794/21 зобов`язано Вишгородську міську раду (місцезнаходження: 07300, Київська область, м. Вишгород, пл. Шевченка, 1, код ЄДРПОУ 04054866), на найближчому пленарному засіданні сесії Вишгородської міської ради, повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про дозвіл на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки, на території м. Вишгород, приблизною площею 0,12 гектара для ведення садівництва, яка межує з земельною ділянкою з кадастровим номером 3221810100:01:123:0206, у відповідності до викопіювання з кадастрової карти, в порядку і спосіб, передбаченої статтею 118 Земельного кодексу України.

На виконання вказаного рішення суду відповідачем повторно розглянуто клопотання ОСОБА_1 та рішенням Вишгородської міської ради VIII скликання від 03.11.2022 № 25/15 позивачу відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на території м. Вишгород, приблизною площею 0,12 гектара для ведення садівництва, яка межує з земельною ділянкою з кадастровим номером 3221810100:01:123:0206, на підставі п.п. 5 п. 27 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України.

Позивач, не погоджуючись з таким рішенням відповідача, звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 7 ст. 118 Земельного кодексу України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Суд зазначає, що відповідно до пункту 31 частини 11 статті 85 Конституції України та статті 5 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який в подальшому був продовжений та діє по теперішній час.

Законом України 24 березня 2022 року № 2145-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану» розділ X Земельного кодексу України доповнено пунктом 27.

Приписами пп. 5 п. 27 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України, у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення, передбачено, що під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей: безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється.

Необхідно враховувати, що Верховний Суд у складі у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 31 березня 2021 року у справі №803/1541/16 сформував правовий підхід у питанні вибору правового регулювання у випадку його зміни за час розгляду компетентним органом відповідної заяви. Так, Верховний Суд виснував: «у разі безпосередньо (прямої) дії закону в часі новий нормативний акт поширюється на правовідносини, що виникли після набрання ним чинності, або до набрання ним чинності і тривали на момент набрання актом чинності.

Якщо під час розгляду заяви особи суб`єктом владних повноважень до прийняття остаточного рішення було змінено нормативно-правове регулювання, суб`єкт владних повноважень не має законних можливостей для прийняття рішення з урахуванням попереднього нормативно-правового регулювання, яке є нечинним, а його рішення та дії в цих випадках не можуть вважатися протиправними за формальними ознаками.

У теорії права допускається можливість застосування до триваючих відносин до їх завершення нормативно-правового регулювання, яке діяло на час їх виникнення, за окремим рішенням і розглядається з позицій встановлення спеціального регулювання перехідного періоду - "переживаючої" (ультраактивної) дії нормативно-правових актів. Водночас, таке застосування повинно бути чітко обумовлено при прийнятті відповідних нормативно-правових актів. Відсутність такого застереження не надає суб`єкту владних повноважень права на самовільне застосування нечинних правових норм.

Правова визначеність як елемент верховенства права не передбачає заборони на зміну нормативно-правового регулювання. На думку Конституційного Суду України, особи розраховують на стабільність та усталеність юридичного регулювання, тому часті та непередбачувані зміни законодавства перешкоджають ефективній реалізації ними прав і свобод, а також підривають довіру до органів державної влади, їх посадових і службових осіб. Однак очікування осіб не можуть впливати на внесення змін до законів та інших нормативно-правових актів (абзац 4 п. 4.1 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 22.05.2018 № 5-р/2018).

З огляду на наведене, Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав у цій справі вважає правильним підхід, застосований у постанові Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №826/10971/16, за яким рішення за результатами розгляду заяви про надання спеціального дозволу на користування надрами приймається за законодавством, що діє на час прийняття рішення про надання чи відмову у наданні дозволу (а не на час звернення з заявою)».

Аналогічний підхід застосовано Верховним Судом у справі № 640/17787/20 (постанова від 25 січня 2023 року), а також у постанові Верховного Суду у справі №826/15114/17 (постанова від 11 червня 2020 року).

Отже, за загальним правилом уповноважений суб`єкт владних повноважень, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, за наслідками розгляду клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає одне з двох рішень: 1) про надання дозволу або 2) відмову в його наданні.

Водночас спеціальною нормою пп. 5 п. 27 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України передбачено пряму заборону надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою безоплатної передачі земель державної, комунальної власності у приватну власність.

Оскаржуване в цій справі рішення обґрунтоване саме посиланням на вказану норму.

Частиною 1 ст. 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Конституційний Суд України в рішенні від 05.05.2001 № 3-рп/2001 зазначив, що Конституція України закріпила принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (частина перша статті 58). Це означає, що дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

Аналогічні висновки наведені в рішенні Конституційного Суду України від 02.07.2002 13-рп/2002.

У суду відсутні підстави вважати, що в спірних правовідносинах не було додержано приписів ч. 1 ст. 58 Конституції України, оскільки на момент набрання чинності Законом України 24 березня 2022 року № 2145-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану», а також на момент прийняття оскаржуваного рішення, правовідносини щодо отримання позивачем дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не закінчилися. Також не було судового рішення про зобов`язання відповідача надати відповідний дозвіл.

Тому суд дійшов висновку про правомірність оскаржуваного в цій справі рішення, оскільки на момент його прийняття відповідачу було заборонено надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою безоплатної передачі земель державної, комунальної власності у приватну власність.

Суд також ураховує, що передбачена пп. 5 п. 27 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України заборона є тимчасовою.

Наведене не позбавляє позивача права повторного звернення з клопотанням після закінчення дії воєнного стану (або зміни правового регулювання відповідних правовідносин).

Суд звертає увагу на те, що в межах цієї справи не надається оцінка належного виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29 серпня 2022 року у справі № 200/16794/21, оскільки такий судовий контроль здійснюється судом, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, або в порядку, установленому статтею 287 КАС України у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця.

Таким чином суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За наведених обставин суд вважає позовні вимоги необґрунтованими, а тому підстави для їх задоволення відсутні.

Згідно вимог ст.139 КАС України судові витрати не підлягають відшкодуванню.

Керуючись ст. ст. 32, 139, 243 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Вишгородської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії відмовити повністю.

Судове рішення складено та підписано 08 червня 2023 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя В.М. Чучко