Постанова

від 23.10.2023 по справі 200/1880/23

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2023 року справа №200/1880/23

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Геращенка І.В., суддів Блохіна А.А., Компанієць І.Д., розглянув у письмовому провадженні апеляційну скаргу Заматова Романа Валерійовича в інтересах ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 8 червня 2023 року у справі № 200/1880/23 (головуючий І інстанції Чучко В.М.) за позовом ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 до Вишгородської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

Заматов Р.В. в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Вишгородської міської ради (далі - відповідач) про: визнання противоправним та скасування рішення Вишгородської міської ради від 03.11.2022 року № 25/15 про відмову у наданні дозволу на розробку проекту щодо відведення земельної ділянки, на території м. Вишгород, приблизною площею 0,12 гектара для ведення садівництва, яка межує з земельною ділянкою з кадастровим номером 3221810100:01:123:0206, у відповідності до викопіювання з кадастрової карти; зобов`язання на найближчому пленарному засіданні сесії Вишгородської міської ради, повторно розглянути клопотання про дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, на території м. Вишгород, приблизною площею 0,12 гектара для ведення садівництва, яка межує з земельною ділянкою з кадастровим номером 3221810100:01:123:0206, у відповідності до викопіювання з кадастрової карти, в порядку і спосіб, передбачені статтею 118 Земельного кодексу України; відстрочення виконання рішення, в частині надання дозволу на розробку проект землеустрою до закінчення воєнного стану.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 8 червня 2023 року у задоволенні позовну відмовлено.

Представник позивача не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та задовольнити позов через порушення норм матеріального права, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленим, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи. Апелянт зазначив, що в спірному рішенні відповідач взагалі не реалізував своїх повноважень, оскільки не встановив у клопотанні позивача та наданих ним документах наявності або відсутності обставин, які у розумінні статті 118 ЗК України є підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. Аналогічні висновки у рішенні Львівського окружного адміністративного суду від 15.03.2023 року у справі № 380/14856/22. Відносно дати початку і закінчення правовідносин суд робить висновок, що правовідносини між сторонами, в зв`язку з поданням клопотання не закінчилися, в зв`язку з чим відповідач прийняв законне рішення. На думку апелянта, правовідносини пов`язанні з клопотанням, виникли з моменту подання клопотання 02.09.2021 року і закінчилися, враховуючи вимоги ст. 118 ЗКУ, якою зобов`язано відповідача розглянути таке клопотання 1 місяць, 02.10.2021 року. Суд в свою чергу робить висновок, що на момент оскарженого рішення відповідача правовідносини, з розглядом клопотання, ще не закінчилися. Відносно питання перехідного періоду Верховна Рада, приймаючи пп. 5 п. 27 розділу X «Перехідні положення», не визначила перехідного періоду та особливостей застосування законодавства за заявами, розгляд яких не закінчено на момент її прийняття. Перехідними положеннями ЗКУ не було визначено порядку та способу його застосування до правовідносин, що виникли до моменту набрання ним чинності, а тому вони не можуть розглядатися як право для особи яка подала клопотання про дання дозволу на розробку проекту до набрання закону в силу. В свою чергу саме суд повинен виправити цю помилку з врахуванням і в сукупності обставин справи, норм Конституції України і головного завдання адміністративного суду, що до вибору ефективного способу захисту, а не просто дивитися на статтю закону і стверджувати про її виконання. В рішенні Конституційного Суду України від 09.02.1999 року №1-рп/99 в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма). Оскільки Верховна Рада не передбачила перехідного періоду для застосування законодавства по клопотанням, по яким не прийнято остаточного і законного рішення про надання дозволу на розробку проекту або у відмові в наданні такого дозволу, допустив тим самим правову не визначеність, в зв`язку з чим, враховуючи, що одна із функцій, яка покладена на суд, полягає у подолані сумнівів щодо тлумачення, та приймаючи до уваги ефективність захисту, як одне з головних завдань адміністративного судочинства, єдиним вірним рішенням з боку суду буде прийняти рішення про зобов`язання відповідача повторно розглянути клопотання позивача та відстрочити виконання такого рішення до закінчення воєнного стану. Також просив врахувати практику суду першої інстанції з аналогічних справ.

Апеляційним судом витребувано у Донецького окружного адміністративного суду справу, який листом повідомив, що зазначена справа зареєстрована через «ЄСІТС», тому в паперовому вигляді відсутня, електронну картку справи можна отримати, витребував справу з ЦБД КП «Діловодство спеціалізованого суду».

За ч.ч. 1, 4 ст. 18 КАС України у судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система. Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

За пп. 15 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України подання, реєстрація, надсилання процесуальних та інших документів, доказів, формування, зберігання та надсилання матеріалів справи здійснюються в паперовій формі (пп. 15.1); розгляд справи у суді здійснюється за матеріалами справи у паперовій формі (пп. 15.3).

Суд проводить розгляд справи за матеріалами судової справи у паперовій або електронній формі в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (ч. 9 ст. 18 КАС України).

Процесуальні та інші документи і докази в паперовій формі зберігаються в додатку до справи в суді першої інстанції та у разі необхідності можуть бути оглянуті учасниками справи чи судом першої інстанції або витребувані судом апеляційної чи касаційної інстанції після надходження до них відповідної апеляційної чи касаційної скарги (ч. 10 ст. 18 КАС України).

За пп. 5.2 п.5 розділу І Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21, електронна копія паперового документа - документ в електронній формі, що містить візуальне подання паперового документа, отримане шляхом сканування (фотографування) паперового документа. Відповідність оригіналу та правовий статус електронної копії паперового документа засвідчуються кваліфікованим електронним підписом особи, що створила таку копію.

Апеляційний суд вважає за можливе здійснити апеляційний перегляд за документами, наявними в підсистемі «Електронний суд».

Відповідно до ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Суд апеляційної інстанції заслухав доповідь судді-доповідача, вивчив доводи апеляційної скарги, перевірив їх за матеріалами справи і дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Позивач є учасником бойових дій.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 29 серпня 2022 року у справі № 200/16794/21 зобов`язано Вишгородську міську раду (місцезнаходження: 07300, Київська область, м. Вишгород, пл. Шевченка, 1, код ЄДРПОУ 04054866), на найближчому пленарному засіданні сесії Вишгородської міської ради, повторно розглянути клопотання позивача про дозвіл на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки, на території м. Вишгород, приблизною площею 0,12 гектара для ведення садівництва, яка межує з земельною ділянкою з кадастровим номером 3221810100:01:123:0206, у відповідності до викопіювання з кадастрової карти, в порядку і спосіб, передбаченої статтею 118 Земельного кодексу України.

На виконання вказаного рішення суду відповідачем повторно розглянуто клопотання позивача та рішенням Вишгородської міської ради VIII скликання від 03.11.2022 року № 25/15 позивачу відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на території м. Вишгород, приблизною площею 0,12 гектара для ведення садівництва, яка межує з земельною ділянкою з кадастровим номером 3221810100:01:123:0206, на підставі п.п. 5 п. 27 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України.

За ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Законом України від 24.03.2022 року № 2145-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану» розділ X Земельного кодексу України доповнено пунктом 27.

За пп. 5 п. 27 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України (в редакції, чинній на дату прийняття спірного рішення) під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей: безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється.

Верховний суд у складі у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду в постанові від 31.03.2021 року у справі №803/1541/16 сформував правовий підхід у питанні вибору правового регулювання у випадку його зміни за час розгляду компетентним органом відповідної заяви. У разі безпосередньо (прямої) дії закону в часі новий нормативний акт поширюється на правовідносини, що виникли після набрання ним чинності, або до набрання ним чинності і тривали на момент набрання актом чинності.

Якщо під час розгляду заяви особи суб`єктом владних повноважень до прийняття остаточного рішення було змінено нормативно-правове регулювання, суб`єкт владних повноважень не має законних можливостей для прийняття рішення з урахуванням попереднього нормативно-правового регулювання, яке є нечинним, а його рішення та дії в цих випадках не можуть вважатися протиправними за формальними ознаками.

У теорії права допускається можливість застосування до триваючих відносин до їх завершення нормативно-правового регулювання, яке діяло на час їх виникнення, за окремим рішенням і розглядається з позицій встановлення спеціального регулювання перехідного періоду - "переживаючої" (ультраактивної) дії нормативно-правових актів. Водночас, таке застосування повинно бути чітко обумовлено при прийнятті відповідних нормативно-правових актів. Відсутність такого застереження не надає суб`єкту владних повноважень права на самовільне застосування нечинних правових норм.

Правова визначеність як елемент верховенства права не передбачає заборони на зміну нормативно-правового регулювання. На думку Конституційного Суду України, особи розраховують на стабільність та усталеність юридичного регулювання, тому часті та непередбачувані зміни законодавства перешкоджають ефективній реалізації ними прав і свобод, а також підривають довіру до органів державної влади, їх посадових і службових осіб. Однак очікування осіб не можуть впливати на внесення змін до законів та інших нормативно-правових актів (абзац 4 п. 4.1 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 22.05.2018 № 5-р/2018).

З огляду на наведене, Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав у цій справі вважає правильним підхід, застосований у постанові Верховного Суду від 09.09.2020 року у справі № 826/10971/16, за яким рішення за результатами розгляду заяви про надання спеціального дозволу на користування надрами приймається за законодавством, що діє на час прийняття рішення про надання чи відмову у наданні дозволу (а не на час звернення з заявою).

Аналогічна правова позиція наведена Верховним судом в постановах від 25.01.2023 року у справі № 640/17787/20, від 11.06.2020 року у справі № 826/15114/17.

За загальним правилом уповноважений суб`єкт владних повноважень, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, за наслідками розгляду клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає одне з двох рішень: 1) про надання дозволу або 2) відмову в його наданні.

При цьому, спеціальною нормою пп. 5 п. 27 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України передбачено пряму заборону надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою безоплатної передачі земель державної, комунальної власності у приватну власність.

Спірне рішення відповідача обґрунтоване посиланням на цю норму.

За ч.1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Конституційний Суд України в рішенні від 05.05.2001 року № 3-рп/2001 зазначив, що Конституція України закріпила принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (частина перша статті 58). Це означає, що дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

Аналогічні висновки наведені в рішенні Конституційного Суду України від 02.07.2002 року 13-рп/2002.

На думку суду, в спірних правовідносинах було додержано приписи ч. 1 ст. 58 Конституції України, оскільки на момент набрання чинності Законом України 24.03.2022 року № 2145-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану», а також на момент прийняття спірного рішення, правовідносини щодо отримання позивачем дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки - не закінчилися. Також не було судового рішення про зобов`язання відповідача надати відповідний дозвіл.

Таким чином, спірне рішення прийнято відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, оскільки на момент його прийняття відповідачу було заборонено надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою безоплатної передачі земель державної, комунальної власності у приватну власність.

Крім того, передбачена пп. 5 п. 27 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України заборона є тимчасовою, що не позбавляє позивача права повторного звернення з клопотанням після закінчення дії воєнного стану (або зміни правового регулювання відповідних правовідносин).

Крім того, що в межах цієї справи не надається оцінка належного виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29 серпня 2022 року у справі № 200/16794/21, оскільки такий судовий контроль здійснюється судом, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, або в порядку, установленому статтею 287 КАС України у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні позову.

Отже, спір за суттю вимог судом першої інстанції вирішений правильно, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, внаслідок чого відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 250, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Заматова Романа Валерійовича в інтересах ОСОБА_1 - залишити без задоволення .

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 8 червня 2023 року у справі № 200/1880/23 за позовом ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 до Вишгородської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - залишити без змін.

Повний текст постанови складений 23 жовтня 2023 року.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати прийняття та відповідно до ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий І.В. Геращенко

Судді: А.А. Блохін

І.Д. Компанієць