Ухвала

від 08.06.2023 по справі 200/11811/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

08 червня 2023 року

м. Київ

справа № 200/11811/21

адміністративне провадження № К/990/19746/23

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Усенко Є.А., розглянув матеріали касаційної скарги Головного управління ДПС у Донецькій області (далі - ГУ ДПС) на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23.12.2021 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 23.03.2023 у справі № 200/11811/21 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «ПБК Вектор» до ГУ ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

УСТАНОВИВ:

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 23.12.2021, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 23.03.2023, позов ТОВ «ПБК Вектор» задоволено: визнано протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС від 20.08.2021 № 927805990715 на 596 743,00 грн; здійснено розподіл судових витрат.

01.06.2023 ГУ ДПС подало до Верховного Суду касаційну скаргу на вищезазначені судові рішення, в якій підставою касаційного оскарження зазначило пункт 4 частини четвертої статті 328, пункти 1, 3 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

Згідно з абзацами першим, другим пункту 4 частини другої статті 330 КАС у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

Відповідно до пунктів 1, 4 частини четвертої статті 328 КАС підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо:

суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Згідно з пунктами 1, 3 частини другої статті 353 КАС підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу; суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

ГУ ДПС у касаційній скарзі зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198, пункту 200.2 статті 200 Податкового кодексу України (далі - ПК) та не врахували висновки Верховного Суду, викладені, зокрема у постановах від 14.02.2020 у справі № 826/1255/16, від 16.04.2020 у справі № 826/7760/15, від 25.09.2018 у справі № 826/4132/15, від 27.02.2020 у справі № 820/10338/14, від 05.03.2019 у справі № 826/6902/15 (цей довід відповідає підставі касаційного оскарження передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС).

У наведених вище постановах висновки Верховного Суду, якщо їх узагальнити, полягають в тому, що правові наслідки у вигляді права платника податків на визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток з врахуванням витрат (зменшення оподатковуваного прибутку на суму витрат) та на податковий кредит наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання платником податків у господарській діяльності, що, у свою чергу, пов`язано з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника податків; господарські операції повинні відповідати економічному змісту, відображеному в укладених платником податків договорах, та підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені щодо такої операції, не відповідають дійсності і не можуть бути підставою для бухгалтерського та податкового обліків. Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, а в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліків, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Фактично висновки Верховного Суду, на які посилається ГУ ДПС, зроблені щодо обставин, які підлягають встановленню у справі, предметом спору в якій є право платника податків на відтворення в податковому обліку господарських операцій з контрагентами, що мають ознаки фіктивного суб`єкта підприємницької діяльності; щодо оцінки доказів, якими підтверджуються такі обставини.

Результат розгляду конкретної справи залежить від сукупності встановлених судом обставин у справі на підставі оцінки доказів, зробленої відповідно до правил, визначених у постановах Верховного Суду, в тому числі і тих, на які посилається ГУ ДПС.

ГУ ДПС, навівши у касаційній скарзі висновки Верховного Суду, однак, не зазначає, в чому полягає невідповідність застосування судами першої та апеляційної інстанцій правових норм цим висновкам.

Доводи ГУ ДПС щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС, фактично стосуються не оспорювання висновку судів щодо правозастосування, а їх висновку щодо факту здійснення позивачем господарських операцій з контрагентом, тобто оцінки доказів у справі, відповідно до якої цей факт встановлено.

Що ж до підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини четвертої статті 328 та пунктами 1, 3 частини другої статті 353 КАС, то у разі її зазначення, ГУ ДПС слід було навести конкретні докази, що не були дослідженні судами попередніх інстанцій. У касаційній скарзі, однак, доводів такого змісту немає. Також відповідач не зазначає у касаційній скарзі, які клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) ГУ ДПС щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, суди необґрунтовано відхилили. Доводи відповідача щодо цієї підстави касаційного оскарження фактично полягають в оспорюванні встановлених судами першої та апеляційної інстанцій обставин справи та оцінкою судів доказів у справі № 200/11811/21.

Відповідно ж до частини першої статті 341 КАС переоцінка доказів знаходиться поза межами касаційного перегляду справи. Відтак, і незгода з оцінкою судом доказів не може бути підставою касаційного оскарження.

Вимога норми абзацу першого пункту 4 частини другої статті 330 КАС щодо зазначення у касаційній скарзі підстави (підстав) касаційного оскарження не обмежується вимогою щодо формального зазначення відповідного пункту частини четвертої статті 328 КАС, а стосується наявності (існування) відповідної підстави касаційного оскарження. Таке тлумачення норми абзацу першого пункту 4 частини другої статті 330 КАС підтверджується положеннями частини першої статті 328 КАС щодо оскарження судового рішення у касаційному порядку у випадках, передбачених КАС.

Відповідно до частини першої статті 341 КАС суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Враховуючи наведене вище, касаційна скарга ГУ ДПС підлягає поверненню як така, що не містить підстави касаційного оскарження судових рішень у цій справі.

Керуючись пунктом 4 частини другої статті 330, пунктом 4 частини п`ятої статті 332, статтею 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23.12.2021 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 23.03.2023 повернути.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення з касаційною скаргою на зазначені вище судові рішення в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

СуддяЄ.А. Усенко