Рішення

від 02.06.2023 по справі 576/786/22

ГЛУХІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 576/786/22 Провадження № 2/576/6/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 червня 2023 року м. Глухів

Глухівський міськрайонний суд Сумської області у складі: головуючого судді: Сапона О.В., секретаря судового засідання: Самойленко О.В.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Глухівський кар`єр кварцитів» до Шосткинської районної державної адміністрації Сумської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ,третя особа:сертифікований інженер землевпорядник Сумської регіональної філії центр Державного земельного кадастру ОСОБА_4 , про визнання недійсним розпорядження, скасування рішень реєстратора та скасування державної реєстрації земельних ділянок, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Глухівський кар`єр кварцитів» звернулося до Глухівського міськрайонного суду Сумської області із вказаним позовом до Шосткинської районної державної адміністрації Сумської області, треті особи ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та сертифікований інженер землевпорядник Сумської регіональної філії центр Державного земельного кадастру ОСОБА_4 , в якому просить визнати недійсним розпорядження голови Глухівської районної державної адміністрації від 24.01.2009 № 33 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки громадянам ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства на території Баницької сільської ради Глухівського району Сумської області», визнати недійсними державні акти на право власності на земельні ділянки вказаних громадян, скасувати державну реєстрацію спірних земельних ділянок шляхом виключення з Державного земельного кадастру відповідних відомостей.

В подальшому за клопотанням позивача статус третіх осіб ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 змінено на співвідповідачів.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що з 1997 року є користувачем ділянки надр Баницького родовища, ділянки Північно Східна і Південна, відповідно до ліцензії на користування надрами № 1006 від 29 липня 1997 року. Спеціальний дозвіл на користування надрами з метою їх видобування неодноразово переоформлювався. Наразі Товариство здійснює свою діяльність на підставі спеціального дозволу зі строком дії до 2037 року.

Позивач отримав у користування земельні ділянки в межах Баницького родовища без проведення торгів у відповідності до ч. 2 ст. 134 ЗК України та дозволи на розробку проектів землеустрою щодо відведення наступних трьох земельних ділянок в межах цього родовища. Але в січні 2021 року дізнався, що земельні ділянки вже сформовано та передано у приватну власність відповідачам.

24.01.2009 р. Глухівська районна державна адміністрація прийняла розпорядження № 33, яким передала земельні ділянки з кадастровими номерами 5921580400:04:001:0286, 5921580400:04:001:0287, 5921580400:04:001:0288 площею 1,12 га, 0,77 га та 1,70 га відповідно у приватну власність ОСОБА_1 , ОСОБА_3 і ОСОБА_2 .

Передані у власність відповідачам земельні ділянки накладаються на ділянки надр Баницького родовища, які перебувають у користуванні позивача з 1997 року.

Позивач вважає спірне розпорядження райдержадміністрації таким, що прийняте із порушенням норм законодавства, оскільки:

- передача земельних ділянок у приватну власність в межах ділянки надр неможлива;

- розпорядженням фактично протиправно припинено право позивача на користування надрами;

- передача земельних ділянок у приватну власність здійснена із порушенням загальнодержавного та суспільного інтересу, принципу належного врядування, а саме ст. 4 Кодексу України про надра;

- розпорядження порушило майнові права позивача та призвело до неможливості виконання покладених на нього обов`язків. Вказаним розпорядженням Глухівська райдержадміністрація в порушення ст. 26 Кодексу України про надра та з перевищенням наданих їй повноважень фактично припинила право позивача на користування надрами в межах наданої ділянки надр, що унеможливлює реалізацію наданого державою спеціального дозволу. При цьому відповідно до п. 21 Постанови КМУ «Про затвердження Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами» № 615 порушення користувачем умов користування надрами, передбачених дозволом або угодою про користування ділянкою надр є підставою для зупинення дії спеціального дозволу.

Відповідачі відзивів не направили, від третьої особи пояснення також відсутні.

В судовому засіданні предстаник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 проти позову в судовому засіданні заперечили, надавши пояснення суть яких зводиться до того, що вони правомірно отримали у власність свої земельні ділянки ще у 2009 році, а тому не розуміють з яких підстав, через стільки років позивач хоче позбавити їх законного права на землю.

Відповідач ОСОБА_1 та третя особа в судове засідання не з`явились, хоча були повідомлені про час та місце розгляду справи належним чином.

Заслухавши пояснення учасників справи, представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено судом ВАТ «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» Глухівський кар`єр кварцитів був власником ліцензії № 1006 від 29.07.1997 року терміном дії 20 років щодо права видобування (експлуатації) пісковиків кварцитовидних в межах Баницького родовища ділянки Північно Східна і Південна за координатами, вказаними в ліцензії. Правонаступником ВАТ «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» Глухівський кар`єр кварцитів є позивач.

Дія вказаного спеціального дозволу вподальшому неодноразово продовжувалась, востаннє до 29.07.2037.

11.03.2003 Державним комітетом України з нагляду за охороною праці видано акт про надання гірничого відводу для розробки ВАТ «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» «Глухівський кар`єр кварцитів» Баницького родовища пісковиків кварцитовидних площею проекції 94,00 га і строком на 14 років, а 16.09.2020 Державною службою України з питань праці його правонаступнику ТОВ «Глухівський кар`єр кварцитів» видано акт про надання гірничого відводу площею проекції 142,38 га на строк до 29.07.2037.

В межах своєї господарської діяльності, в порядку черговості освоєння земельних ділянок та з урахуванням умов спеціального дозволу на користування надрами № 1006 від 29.07.1997 року позивач періодично укладає договори оренди земельних ділянок, копії яких містяться в матеріалах справи.

У жовтні 2021 року ТОВ «Глухівський кар`єр кварцитів» в черговий раз розпочало процедуру укладення договорів орепнди та на підставі рішення Глухівської міської ради № 361 отримало дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення трьох земельних ділянок земель промисловості відповідно до спеціального дозволу № 1006 від 29.07.1997 та акту гірничого відводу від 16.09.2020 на території Глухівської міської ради за межами села Баничі за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення на умовах оренди.

Однак, вказані договори укладені не були позаяк розпорядженням голови Глухівської райдержадміністрації від 24.01.2009 № 33 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок у натурі (на місцевості) та складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки громадянам ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 для ведення особистого селянського господарства на території Баницької сільської ради Глухівського району Сумської області.

На підставі оскаржуваного розпорядження вказані громадяни отримали державні акти на право власності на земельну ділянку.

Так, на підставі державного акту серії ЯЗ № 379927 ОСОБА_1 набув право власності на земельну ділянку площею 1,1200 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Баницької сільської ради Глухівського району Сумської області.

На підставі державного акту серії ЯЗ № 379928 ОСОБА_2 набув право власності на земельну ділянку площею 0,7700 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Баницької сільської ради Глухівського району Сумської області.

На підставі державного акту серії ОСОБА_3 ЯЗ № 2379920 набула право власності на земельну ділянку площею 1,7000 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Баницької сільської ради Глухівського району Сумської області.

За інформацією Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку кадастровий номер земельної ділянки ОСОБА_3 - 5921580400:04:001:0288, ОСОБА_2 - 5921580400:04:001:0287, ОСОБА_5 - 5921580400:04:001:0286.

Із висновку судового експерта від 07.12.2021 № 0211/21, об`єктивності якого відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не заперечували, вбачається, що спірні земельні ділянки з кадастровими номерами 5921580400:04:001:0288, 5921580400:04:001:0287, 5921580400:04:001:0286 накладаються на межі ділянки надр, наданої в користування ВАТ «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат», Глухівський кар`єр кварцитів відповідно до ліцензії на користування надрами № 1006 від 29.07.1997 року.

Згідно зі статтею 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до ст. 13 Конституції України земля, її надра, які знаходяться в межах території України є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно зі статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Правовідносини у сфері забезпечення права громадян на землю урегульовано Земельним кодексом України.

Відповідно до частин 1, 3 статті 22 Земельного кодексу України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

До земель сільськогосподарського призначення належать сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування для сільськогосподарських цілей.

Частинами першою та другою статті 116 ЗК України (у редакції, що діяла як на час прийняття спірного розпорядження, так і зараз) передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Порядок безоплатноїприватизації земельнихділянок громадянамивизначений у статті 118 Земельного Кодексу України (суд застосовує редакцію, яка була чинною на час прийняття спірного розпорядження). Так, громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідної

районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки.

Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

Відповідний орган місцевого самоврядування або орган виконавчої влади в місячний термін розглядає клопотання і надає дозвіл підприємствам, установам та організаціям на розробку проекту приватизації земель.

Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства, у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву про вибір місця розташування земельної ділянки до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. До заяви додаються матеріали, передбачені частиною п`ятою статті 151 цього Кодексу, а також висновки конкурсної комісії (у разі відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Вибір місця розташування земельної ділянки та надання дозволу і вимог на розроблення проекту її відведення здійснюються у порядку, встановленому статтею 151 цього Кодексу.

Проект відведення земельної ділянки погоджується з органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури і охорони культурної спадщини та подається на розгляд відповідних місцевої державної адміністрації або органу місцевого самоврядування.

Районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада у місячний строк розглядає проект відведення та приймає рішення про передачу земельної ділянки у власність.

У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.

За умовами статті 151 ЗК України особи, зацікавлені у вилученні (викупі), виборі земельних ділянок, зобов`язані погодити з власниками землі і землекористувачами та органами державної влади або органами місцевого самоврядування, згідно з їх повноваженнями, розміри земельних ділянок, передбачені для вилучення (викупу), умови їх вилучення (викупу), а також розміри земельної ділянки, передбачені для її передачі (надання), умови її передачі (надання) з урахуванням комплексного розвитку території, який би забезпечував нормальне функціонування на цій ділянці і прилеглих територіях

усіх об`єктів та умови проживання населення і охорону довкілля. Вибір місця розташування земельних ділянок здійснюють відповідні сільські, селищні, міські, районні, обласні ради, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, місцеві державні

адміністрації, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, Кабінет Міністрів України відповідно до їх повноважень щодо вилучення та передачі (надання) цих ділянок.

Особи, зацікавлені у вилученні (викупі) земельних ділянок, звертаються із заявою (клопотанням) про вибір місця розташування земельних ділянок до відповідної сільської, селищної, міської, районної, обласної ради, Кабінету Міністрів України, Ради

міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації.

Відповідний орган державної влади або орган місцевого самоврядування згідно із своїми повноваженнями розглядає заяву (клопотання) і в тижневий строк з дня її реєстрації направляє її копії на розгляд територіальних органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів, органів містобудування і архітектури та охорони культурної спадщини, природоохоронних і санітарно-епідеміологічних органів, а також до відповідних територіальних органів виконавчої влади з питань лісового або

водного господарства (у разі вилучення (викупу), надання, зміни цільового призначення земельних ділянок лісогосподарського призначення чи водного фонду). Зазначені органи протягом трьох тижнів з дня одержання заяви (клопотання) надають відповідній сільській, селищній, міській, районній, обласній раді чи Кабінету Міністрів України, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевій державній адміністрації висновок про можливість відведення земельної ділянки для цілей, зазначених у заяві клопотанні), граничні розміри земельної ділянки та її площу, склад угідь земель, вимоги щодо

відведення земельної ділянки.

Після отримання висновків органів, зазначених у частині сьомій цієї статті, про можливість відведення земельної ділянки для цілей, зазначених у заяві (клопотанні), відповідний орган державної влади або орган місцевого самоврядування, згідно із своїми повноваженнями, у двотижневий строк розглядає матеріали вибору

земельної ділянки і приймає рішення про затвердження зазначених матеріалів та надає дозвіл і вимоги на розроблення проекту відведення земельної ділянки або мотивоване рішення про відмову.

В свою чергу згідно з частинами 1 та 3 статті 23 ЗК України землі, придатні для потреб сільського господарства, повинні надаватися насамперед для сільськогосподарського використання. Для будівництва промислових підприємств, об`єктів житлово-комунального господарства, залізниць і автомобільних шляхів, ліній електропередачі та зв`язку, магістральних трубопроводів, а також для інших потреб, не пов`язаних з веденням сільськогосподарського виробництва, надаються переважно несільськогосподарські угіддя або сільськогосподарські угіддя гіршої якості.

Зазвичай земельні ділянки, що відводяться для потреб надрокористування належать до категорії земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення або повинні бути переведені у зазначену категорію в порядку зміни цільового призначення.

Згідно із ст. 65 ЗК України землями промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення визнаються земельні ділянки, надані в установленому порядку підприємствам, установам та організаціям для здійснення відповідної діяльності. Порядок використання земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення встановлюється законом.

Частинами першою, третьою та четвертою статті 66 ЗК України передбачено, що до земель промисловості належать землі, надані для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд промислових, гірничодобувних, транспортних та інших підприємств, їх під`їзних шляхів, інженерних мереж, адміністративно-побутових будівель, інших споруд.

Розміри земельних ділянок, що надаються для зазначених цілей, визначаються відповідно до затверджених в установленому порядку державних норм і проектної документації, а відведення земельних ділянок здійснюється з урахуванням черговості їх освоєння.

Надання земельних ділянок для потреб, пов`язаних з користуванням надрами, проводиться після оформлення в установленому порядку прав користування надрами і відновлення земель згідно із затвердженим відповідним робочим проектом землеустрою на раніше відпрацьованих площах у встановлені строки.

Земельні ділянки усіх форм власності та категорій надаються власникам спеціальних дозволів на дослідно-промислову розробку родовищ бурштину, інших корисних копалин загальнодержавного значення та/або видобування бурштину, інших корисних копалин загальнодержавного значення шляхом встановлення земельних сервітутів згідно з межами та строками дії відповідних спеціальних дозволів на користування надрами (із автоматичним продовженням строку дії сервітуту в разі продовження строку дії відповідного спеціального дозволу на користування надрами) без зміни цільового призначення цих земельних ділянок, крім земель природно-заповідного фонду, оздоровчого призначення, рекреаційного призначення, історико-культурного призначення та водного фонду.

Отже, земельним законодавством чітко визначений порядок передачі в користування земельних ділянок для потреб, пов`язаних з користування надрами, - лише після оформлення в установленому порядку прав користування надрами.

Згідно зі ст. 4 Кодексу України про надра надра є виключною власністю Українського народу і надаються тільки у користування. Угоди або дії, які в прямій або прихованій формі порушують право власності Українського народу на надра, є недійсними. Український народ здійснює право власності на надра черезВерховну Раду України, Верховну Раду Автономної Республіки Крим і місцеві ради.

Статтею 5 Кодексу України «Про надра» передбачено, що усі родовища корисних копалин, у тому числі техногенні, з запасами, оціненими як промислові, становлять Державний фонд родовищ корисних копалин, а всі попередньо оцінені родовища корисних копалин - резерв цього фонду. Державний фонд родовищ корисних копалин є частиною державного фонду надр.

Відповідно до статті 18 Кодексу України про надра надання земельних ділянок для потреб, пов`язаних з користуванням надрами, провадиться в порядку, встановленому земельним законодавством України. Земельні ділянки для користування надрами, крім випадків, передбачених статтею 23 цього Кодексу, надаються користувачам надр після одержання ними спеціальних дозволів на користування надрами чи гірничих відводів. Місцеві ради при наданні земельної ділянки для розробки родовищ корисних копалин місцевого значення одночасно надають у користування і надра.

Надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр. Право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу (ч. 1 ст. 19 цього ж Кодексу).

Наведене свідчить, що чинним законодавством чітко визначений документ, який посвідчує право на користування надрами - акт про надання гірничого відводу.

Відповідно до частин 1, 2 статті 17 Кодексу Укрїани про надра гірничим відводом є частина надр, надана користувачам для промислової розробки родовищ корисних копалин та цілей, не пов`язаних з видобуванням корисних копалин. Користування надрами за межами гірничого відводу забороняється.

Гірничі відводи для розробки родовищ корисних копалин загальнодержавного значення, будівництва і експлуатації підземних споруд та інших цілей, не пов`язаних з видобуванням корисних копалин, надаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до пунктів 3, 11 Положення про порядок надання гірничих відводів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 року № 59 (далі Положення № 59) право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу. Земельні ділянки для потреб, пов`язаних з користуванням надрами, якщо інше не передбачено актами законодавства, виділяються після надання гірничого відводу в порядку, передбаченому чинним земельним законодавством.

Таким чином надання дозволів на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в постійне користування для видобування корисних копалин здійснюється лише після отримання в установленому порядку гірничого відводу.

Пунктом 12 Положення № 59 передбачено, що, гірничий відвід на розробку родовищ корисних копалин надається з урахуванням меж об`єкта надрокористування, визначених у спеціальному дозволі на користування надрами, та з дотриманням вимог пункту 18 цього Положення.

Відповідно до пункту 18 Положення № 59 межі гірничого відводу визначаються для розробки родовищ корисних копалин - контурами їхніх запасів, оцінених ДКЗ, у тому числі запасів категорії С2, з урахуванням зон зсування гірських порід або розносу бортів кар`єру.

У спеціальному дозволі на користування надрами № 1006 від 29.07.1997 року встановлено земельні ділянки Північно Східна та Південна загальною площею 88,8 га на території Баницького родовища, а також визначено географічні координати вказаних земельних ділянок. Тобто в спеціальному дозволі зазначено місце розташування ділянок для видобування корисних копалин.

11.03.2003 Державним комітетом України з нагляду за охороною праці видано акт про надання гірничого відводу для розробки ВАТ «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» «Глухівський кар`єр кварцитів» Баницького родовища пісковиків кварцитовидних площею проекції 94,00 га і строком на 14 років, а 16.09.2020 Державною службою України з питань праці його правонаступнику ТОВ «Глухівський кар`єр кварцитів» видано акт про надання гірничого відводу площею проекції 142,38 га на строк до 29.07.2037.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 14.12.2022 року по справі № 477/2330/18 вказала, що особа вправі розраховувати на набуття у користування земельної ділянки з надрами, навіть якщо остання належить до земель сільськогосподарського призначення у тому разі, коли оформила право користування надрами, зокрема отримала спеціальний дозвіл на користування ними. За цих обставин правомірна зміна цільового призначення земельної ділянки означеної категорії може бути об`єктивно виправданою, бо корисні копалиниє важливою складовоючастиною промислової сировини держави, а їхнє освоєння необхідне длязабезпечення потреб суспільства та держави.

Права та обов`язки позивача як користувача надр визначені у статті 24 Кодексу України про надра, умовами спеціального дозволу та угодою про умови користування надрами (є додатком до спеціального дозволу, копія міститься в матеріалах справи). Так, користувач надр зобов`язаний здійснювати на наданій йому ділянці надр геологічне вивчення, комплексну розробку родовищ корисних копалин та інші роботи згідно з умовами спеціального дозволу або угоди про розподіл продукції. За умовами спеціального дозволу (та угоди до нього) позивач має ряд обов`язків, як то своєчасна та в повному обсязі сплата обов`язкових платежів до Державного бюджету України, забезпечення охорони надр та довкілля в межах виділеної ділянки надр, проведення роботи у терміни, які визначені Програмою робіт тощо.

Отже, передача у приватну власність земельних ділянок у межах родовища фізичним особам створила перешкоди позивачу у реалізації прав та у виконанні обов`язків, що випливають зі спеціального дозволу на користування надрами у межах всього родовища. При цьому на час прийняття спірного розпорядження райдержадміністрація як орган, що в силу своїх повноважень постійно опікується долею земельних ділянок, була обізнана про існування родовища надр на її території та мала б виконати функцію контролю за використанням та охороною надр у відповідності до ст. 16 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», мала перевірити належним чином місце розташування земельних ділянок, на які подали клопотання відповідачі, встановити чітке місце розташування зазначених земельних ділянок, а також перевірити їх на відповідність вимогам законів та підзаконних актів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, та виконати інші вимоги, встановлені статтями 118 та 151 ЗК України.

Однак, в матеріалах справи відсутні докази щодо вибору та погодження місця розташування спірних земельних ділянок, урахування комплексного розвитку територій з огляду на наявність Баницького родовища та первинних прав позивача на розробку корисних копалин державного значення в його межах та межах спеціального дозволу. Тому Глухівська райдержадміністрація не мала законних підстав для прийняття спірного розпорядження та порушила права позивача як користувача гірничого відводу на належне оформлення земельної ділянки та виконання взятих на себе перед державою обов`язків з видобування корисних копалин.

Відтак, спірні розпорядження та державні акти на право власності на земельні ділянки слід визнати недійсними.

Відповідно до ч. 3 та 4ст. 79-1 ЗК Українисформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Відповідно до чинної редакції ч. 13ст. 79-1 ЗК Україниземельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі, зокрема, скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації. Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

Відповідно дост. 1 Закону України «Про земельний кадастр»державна реєстрація земельної ділянки це внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

Відповідно до ч.ч. 1, 6ст. 16 вказаного Законуземельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер. Кадастровий номер скасовується лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки.Кадастровий номер скасовується лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Відповідно до ч. 10ст. 24 Закону України «Про земельний кадастр»державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки. Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

Отже, скасування державної реєстрації земельної ділянки має наслідком скасування її кадастрового номера.

Формування та державна реєстрація спірних земельних ділянок була проведена незаконно, що вбачається з обставин, наведених вище, а тому підлягає скасуванню з одночасним припиненням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо них.

З інформаційних довідок Державного земельного кадастру про право власності та речові права вбачається, що станом на 15.06.2021 речові права щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 5921580400:04:001:0286, 5921580400:04:001:0287 та 5921580400:04:001:0288 не зареєстровані. Земельний кадастр не відображає відомостей про усі речові права, потрібних довідок з реєстру речових прав у справі немає.

Таким чиномсуд може ухвалити рішення про визнання незаконною та скасування державної реєстрації земельних ділянок з кадастровими номерами 5921580400:04:001:0286, 5921580400:04:001:0287 та 5921580400:04:001:0288 без припинення речових прав щодо них.

Згадана ч. 13ст. 79-1 ЗК Українивизначає випадки припинення речових прав на земельні ділянки у випадку визнання незаконною та скасування державної реєстрації земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. При цьому не вимагається залучення до участі у справі суб`єкта державної реєстрації, який приймав рішення про державну реєстрацію речових прав на спірні земельні ділянки за відповідачами.

У постанові від 13.06.2018 р. у справі № 361/4307/16-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що державний реєстратор і орган державної реєстрації не можуть бути належними відповідачами за позовними вимогами про скасування рішення по державну реєстрацію прав чи скасування запису про проведену державну реєстрацію.

Позивач не оскаржує законності дій суб`єкта державної реєстрації речових прав та не пред`являє вимог зобов`язального характеру до нього, а вимога скасувати рішення про державну реєстрацію речових прав на спірні земельні ділянки фактично має похідний характер. Тому відновлення порушених прав позивача в такому випадку можливе шляхом скасування державної реєстрації спірних земельних ділянок.

Під час розгляду цієї справивідповідачі розпорядилися своїми процесуальними правами та не заявили зустрічний позов про відшкодування моральної та матеріальної шкоди у зв`язку із заявленими до них вимогами.Крім того, суд не має жодних об`єктивних даних, які би могли дозволити оцінити наявність і розмір шкоди, якої могли зазнати відповідачі унаслідок задоволення позову, а також зумовленого цим розчарування у неможливості подальшого використання спірних земельних ділянок (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «Рисовський проти України» (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04),§ 77). Тому як імовірний майновий тягар, так і ймовірний тягар такого розчарування може належно оцінити суд у відповідному судовому процесі, ініційованому відповідачами. Саме таку думку висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 14.12.2022 року по справі № 477/2330/18.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Однак, під час розгулу справи встановлено, що з боку відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не було вчинено жодних дій, якими б вони порушули права позивача. А рішення, якими були порушені права позивача щодо його права користування земельними ділянками, були прийняті Глухівською РДА, правонаступником якої є Шосткинська районна державна адміністрації Сумської області. Тому судовий збір, сплачений позивачем за подання позовної заяви у розмірі 7443 грн, слід стягнути саме з Шосткинської РДА..

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.206, 211, 247, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Глухівський кар`єр кварцитів» до Шосткинської районної державної адміністрації Сумської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ,третя особа: сертифікований інженер землевпорядник Сумської регіональної філії центр Державного земельного кадастру ОСОБА_4 , задовольнити.

Визнати недійсним розпорядження голови Глухівської районної державної адміністрації від 24.01.2009 № 33 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки громадянам ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства на території Баницької сільської ради Глухівського району Сумської області».

Визнати недійсним державний акт серії ЯЗ № 379927 на право власності на земельну ділянку площею 1,1200 га (кадастровий номер 5921580400:04:001:0286), яка розташована на території Баницької сільської ради Глухівського району (зараз Шосткинський район) Сумської області, виданий ОСОБА_1 .

Визнати недійсним державний акт серії ЯЗ № 379928 на право власності на земельну ділянку площею 0,7700 га (кадастровий номер 5921580400:04:001:0287), яка розташована на території Баницької сільської ради Глухівського району (зараз Шосткинський район) Сумської області, виданий ОСОБА_2 .

Визнати недійсним державний акт серії ЯЗ № 2379920 на право власності на земельну ділянку площею 1,7000 га (кадастровий номер 5921580400:04:001:0288), яка розташована на території Баницької сільської ради Глухівського району (зараз Шосткинський район) Сумської області, виданий ОСОБА_3 .

Скасувати державну реєстрацію земельної ділянки шляхом виключення з Державного земельного кадастру відомостей про реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 5921580400:04:001:0286.

Скасувати державну реєстрацію земельної ділянки шляхом виключення з Державного земельного кадастру відомостей про реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 5921580400:04:001:0287.

Скасувати державну реєстрацію земельної ділянки шляхом виключення з Державного земельного кадастру відомостей про реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 5921580400:04:001:0288.

Стягнути з Шосткинської районної державної адміністрації Сумської області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Глухівський кар`єр кварцитів» 7 443 грн. понесених судових витрат.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Сумського апеляційного суду через Глухівський міськрайонний суд Сумської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2ст. 358 ЦПК України.

Суддя Глухівського міськрайонного суду О.В.Сапон