Постанова

від 21.11.2023 по справі 576/786/22

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2023 року м.Суми

Справа №576/786/22

Номер провадження 22-ц/816/1251/23

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого - Криворотенка В. І. (суддя-доповідач),

суддів - Собини О. І. , Рунова В. Ю.

за участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І.,

сторони:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Глухівський кар`єр кварцитів»,

відповідачі Шосткинська районна державна адміністрація Сумської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

третя особа: сертифікований інженер землевпорядник Сумської регіональної філії центр Державного земельного кадастру Береговець Володимир Володимирович

розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Сумського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 адвоката Руденко Людмили Дмитрівни

на рішення Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 02 червня 2023 року в складі судді Сапона О.В., ухвалене в м. Глухів,

в с т а н о в и в:

21 червня 2022 року ТОВ «Глухівський кар`єр кварцитів» звернулася до суду з позовом до Шосткинської районної державної адміністрації Сумської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа сертифікований інженер землевпорядник Сумської регіональної філії центр Державного земельного кадастру ОСОБА_4 , про визнання недійсним розпорядження, скасування рішень реєстратора та скасування державної реєстрації земельних ділянок, просив:

- визнати недійсним розпорядження голови Глухівської районної державної адміністрації від 24 січня 2009 року № 33 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки громадянам ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства на території Баницької сільської ради Глухівського району Сумської області»;

- визнати недійсними державні акти на право власності на земельні ділянки ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ;

- скасувати державну реєстрацію спірних земельних ділянок шляхом виключення з Державного земельного кадастру відповідних відомостей.

Свої вимоги мотивувало тим, що з 1997 року товариство є користувачем ділянки надр Баницького родовища, ділянки Північно-Східна і Південна, відповідно до ліцензії на користування надрами № 1006 від 29 липня 1997 року. Спеціальний дозвіл на користування надрами з метою їх видобування неодноразово переоформлювався і наразі товариство здійснює свою діяльність на підставі спеціального дозволу зі строком дії до 2037 року.

Позивач отримав у користування земельні ділянки в межах Баницького родовища без проведення торгів у відповідності до ч. 2 ст. 134 ЗК України та дозволи на розробку проектів землеустрою щодо відведення наступних трьох земельних ділянок в межах цього родовища. Однак, у січні 2021 року дізнався, що земельні ділянки вже сформовано та передано у приватну власність відповідачам.

24 січня 2009 року Глухівська районна державна адміністрація прийняла розпорядження № 33, яким передала земельні ділянки з кадастровими номерами 5921580400:04:001:0286, 5921580400:04:001:0287, 5921580400:04:001:0288 площею 1,12 га, 0,77 га та 1,70 га, відповідно, у приватну власність ОСОБА_1 , ОСОБА_3 і ОСОБА_2 .

Передані у власність відповідачам земельні ділянки накладаються на ділянки надр Баницького родовища, які перебувають у користуванні позивача з 1997 року.

Позивач вважає спірне розпорядження райдержадміністрації таким, що прийняте із порушенням норм законодавства, оскільки:

- передача земельних ділянок у приватну власність в межах ділянки надр неможлива;

- розпорядженням фактично протиправно припинено право позивача на користування надрами;

- передача земельних ділянок у приватну власність здійснена із порушенням загальнодержавного та суспільного інтересу, принципу належного врядування, а саме ст. 4 Кодексу України про надра;

- розпорядження порушило майнові права позивача та призвело до неможливості виконання покладених на нього обов`язків. Вказаним розпорядженням Глухівська райдержадміністрація в порушення ст. 26 Кодексу України про надра та з перевищенням наданих їй повноважень фактично припинила право позивача на користування надрами в межах наданої ділянки надр, що унеможливлює реалізацію наданого державою спеціального дозволу. При цьому відповідно до п. 21 Постанови КМУ «Про затвердження Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами» № 615 порушення користувачем умов користування надрами, передбачених дозволом або угодою про користування ділянкою надр є підставою для зупинення дії спеціального дозволу.

Рішенням Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 02 червня 2023 року позов ТОВ «Глухівський кар`єр кварцитів» до Шосткинської РДА Сумської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , третя особа: сертифікований інженер землевпорядник Сумської регіональної філії центр Державного земельного кадастру ОСОБА_4 , задоволено.

Визнано недійсним розпорядження голови Глухівської районної державної адміністрації від 24 січня 2009 року № 33 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки громадянам ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства на території Баницької сільської ради Глухівського району Сумської області».

Визнано недійсним державний акт серії ЯЗ № 379927 на право власності на земельну ділянку площею 1,1200 га (кадастровий номер 5921580400:04:001:0286), яка розташована на території Баницької сільської ради Глухівського району (зараз Шосткинський район) Сумської області, виданий ОСОБА_1 .

Визнано недійсним державний акт серії ЯЗ № 379928 на право власності на земельну ділянку площею 0,7700 га (кадастровий номер 5921580400:04:001:0287), яка розташована на території Баницької сільської ради Глухівського району (зараз Шосткинський район) Сумської області, виданий ОСОБА_2 .

Визнано недійсним державний акт серії ЯЗ № 2379920 на право власності на земельну ділянку площею 1,7000 га (кадастровий номер 5921580400:04:001:0288), яка розташована на території Баницької сільської ради Глухівського району (зараз Шосткинський район) Сумської області, виданий ОСОБА_3 .

Скасовано державну реєстрацію земельної ділянки шляхом виключення з Державного земельного кадастру відомостей про реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 5921580400:04:001:0286.

Скасовано державну реєстрацію земельної ділянки шляхом виключення з Державного земельного кадастру відомостей про реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 5921580400:04:001:0287.

Скасовано державну реєстрацію земельної ділянки шляхом виключення з Державного земельного кадастру відомостей про реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 5921580400:04:001:0288.

Стягнуто з Шосткинської РДА Сумської області на користь ТОВ «Глухівський кар`єр кварцитів» 7 443 грн понесених судових витрат.

В апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_3 адвокат Руденко Л.Д., посилаючись на неповне встановлення обставин, які мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та прийняте нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову, відшкодувати апелянту судові витрати понесені при апеляційному перегляді справи.

Вказує, що дозволи на розроблення документації із землеустрою, подані позивачем та затверджені рішенням Глухівської МР Сумської області восьмого скликання № 361 від 22 жовтня 2021 року орієнтовною площею 2,5870 га, 5,2375 га, 7,1460 га, передбачають відведення земельних ділянок з урахуванням вимог державних стандартів, норм і правил у сфері землеустрою за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення на умовах оренди. Землями запасу визнаються усі землі, не переведені у власність або не надані у постійне користування. Доводить, що на момент прийняття рішення Глухівською міською радою № 361, розпорядження голови Глухівської РДА від 14 січня 2008 року № 10, від 16 лютого 2008 року № 94, земельні ділянки з кадастровими номерами 5921580400:04:001:0286, 5921580400:04:001:0287, 5921580400:04:001:0288, вже були передані у приватну власність відповідачів, ними отримано державні акти на земельні ділянки, вони добросовісно володіли, користувалися наданими їм земельними ділянками за цільовим призначенням та з 1995 року сплачували земельний податок. Тобто, земельні ділянки, які є предметом спору, не відносилися до земель сільськогосподарського призначення та не могли бути передані в оренду позивачу.

Доводить, що до отримання позивачем 29 липня 1997 року ліцензії на користування надрами № 1006, ОСОБА_3 була законним користувачем земельної ділянки сільськогосподарського призначення. Звертає увагу, що відповідно до ст. 20 ЗК України від 18 грудня 1990 року землі, придатні для потреб сільського господарства, повинні надаватися насамперед для сільськогосподарських потреб. Зазначає, що з моменту видачі ліцензії позивачем так і не було здійснено відведення земельної ділянки згідно вимог ст. 18 Кодексу України про надра, а за приписами ст. 22 ЗК України, 1990 року право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Наявність акту на надання гірничого відводу не підтверджує права позивача на користування спірними земельними ділянками.

Зазначає, що з наданого дозволу на розроблення проекту землеустрою, неможливо визначити на графічних матеріалах місце розташування земельних ділянок на місцевості, щодо яких було надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою.

Вважає, що наявність у позивача спеціального дозволу на користування надрами та акту гірничого відводу є підтвердженням права на видобуток, а не права користування земельними ділянками. Висновок експерта по накладення географічних координат, визначених ліцензією та актом про надання гірничих відводів і спірних земельних ділянок не є доказом незаконності видання рішення Глухівською РДА та одержання відповідачами документів про право власності на земельні ділянки.

Звертає увагу суду, що за інформацією відкритого ресурсу https://kadastr.live, земельні ділянки з кадастровими номерами 5921580400:04:001:0286, 5921580400:04:001:0287, 5921580400:04:001:0288 є землями сільськогосподарського призначення, які перебувають у приватній власності, тому надання позивачу права оренди таких земельних ділянок можливе лише із зміною цільового призначення земельних ділянок із земель сільськогосподарського призначення на землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони. Зміна цільового призначення вказаних земельних ділянок на землі промисловості не проводилася.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Глухівський кар`єр кварцитів» просить апеляційну справу залишити без задоволення, а рішення суду без змін, як законне та обґрунтоване. Вказує, що надання спірних земельних ділянок у приватну власність суперечить суспільним потребам і державним інтересам. Доводи апеляційної скарги про те, що зміна цільового призначення спірних земельних ділянок із земель сільськогосподарського призначення на землі промисловості не відбулася, не заслуговують на увагу та не мають значення для вирішення цієї справи. Зазначає, що висновок експерта є належним доказом накладення меж земельних ділянок, переданих у власність відповідачам на ділянки надр Баницького родовища.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення відповідача ОСОБА_3 , представника ОСОБА_3 , ОСОБА_1 - адвоката Руденко Л.Д., які підтримали доводи апеляційної скарги, заперечення проти скарги представника ТОВ «Глухівський кар`єр кварцитів» - адвоката Єни С.О., дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ВАТ «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» Глухівський кар`єр кварцитів був власником ліцензії № 1006 від 29 липня 1997 року терміном дії 20 років щодо права видобування (експлуатації) пісковиків кварцитовидних в межах Баницького родовища ділянки Північно-Східна і Південна за координатами, вказаними в ліцензії. Правонаступником ВАТ «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» Глухівський кар`єр кварцитів є позивач ТОВ «Глухівський кар`єр кварцитів» (т.1, а.с. 130, 150-151).

Дія вказаного спеціального дозволу в подальшому неодноразово продовжувалась, востаннє до 29 липня 2037 року (т.1, а.с. 154-167).

11 березня 2003 року Державним комітетом України з нагляду за охороною праці видано акт про надання гірничого відводу для розробки ВАТ «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» «Глухівський кар`єр кварцитів» Баницького родовища пісковиків кварцитовидних площею проекції 94,00 га і строком на 14 років, а 16 вересня 2020 року Державною службою України з питань праці його правонаступнику ТОВ «Глухівський кар`єр кварцитів» видано акт про надання гірничого відводу площею проекції 142,38 га на строк до 29 липня 2037 року (т. 1, а.с. 168-170).

У межах своєї господарської діяльності, в порядку черговості освоєння земельних ділянок та з урахуванням умов спеціального дозволу на користування надрами № 1006 від 29 липня 1997 року ТОВ «Глухівський кар`єр кварцитів» періодично укладає договори оренди земельних ділянок, копії яких містяться в матеріалах справи (т. 1, а.с. 171-184, 206-210).

У жовтні 2021 року ТОВ «Глухівський кар`єр кварцитів» в черговий раз розпочало процедуру укладення договорів оренди та на підставі рішення Глухівської міської ради № 361 отримало дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення трьох земельних ділянок земель промисловості відповідно до спеціального дозволу № 1006 від 29 липня 1997 року та акту гірничого відводу від 16 вересня 2020 року на території Глухівської міської ради за межами села Баничі за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення на умовах оренди (т. 1, а.с. 185, 186, 187).

Однак, вказані договори укладені не були оскільки розпорядженням голови Глухівської райдержадміністрації від 24 січня 2009 № 33 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок у натурі (на місцевості) та складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки громадянам ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 для ведення особистого селянського господарства на території Баницької сільської ради Глухівського району Сумської області (т. 1, а.с. 38).

На підставі оскаржуваного розпорядження вказані громадяни отримали державні акти на право власності на земельну ділянку.

Так, на підставі державного акту серії ЯЗ № 379927 від 26 листопада 2009 року ОСОБА_1 набув право власності на земельну ділянку площею 1,1200 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Баницької сільської ради Глухівського району Сумської області (т. 1, а.с. 78).

На підставі державного акту серії ЯЗ № 379928 від 26 листопада 2009 року ОСОБА_2 набув право власності на земельну ділянку площею 0,7700 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Баницької сільської ради Глухівського району Сумської області (т. 1, а.с. 80).

На підставі державного акту серії ЯЗ № 2379920 від 26 листопада 2009 року ОСОБА_3 набула право власності на земельну ділянку площею 1,7000 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Баницької сільської ради Глухівського району Сумської області (т. 1, а.с. 82).

За інформацією Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку кадастровий номер земельної ділянки ОСОБА_3 - 5921580400:04:001:0288, ОСОБА_2 - 5921580400:04:001:0287, ОСОБА_5 - 5921580400:04:001:0286.

Із висновку судового експерта від 07 грудня 2021 року № 0211/21 вбачається, що спірні земельні ділянки з кадастровими номерами 5921580400:04:001:0288, 5921580400:04:001:0287, 5921580400:04:001:0286 накладаються на межі ділянки надр, наданої в користування ВАТ «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат», Глухівський кар`єр кварцитів відповідно до ліцензії на користування надрами № 1006 від 29 липня 1997 року (т. 1, а.с. 84-129).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, встановивши дотримання ТОВ «Глухівський кар`єр кварцитів» законодавчо визначеного порядку отримання в користування земельних ділянок для потреб, пов`язаних з надрокористуванням, та оформлення у встановленому порядку прав користування надрами в межах Баницького родовища пісковиків кварцитовидних на території Глухівської міської ради за межами села Баничі, дійшов висновку, що передача у приватну власність земельних ділянок у межах родовища фізичним особам створила перешкоди позивачу у реалізації прав та у виконанні обов`язків, що випливають зі спеціального дозволу на користування надрами у межах всього родовища. Врахувавши, що на час прийняття спірного розпорядження райдержадміністрація як повноважний орган, який постійно опікується долею земельних ділянок, була обізнана про існування родовища надр на її території та мала б виконати функцію контролю за використанням та охороною надр відповідно до ст. 16 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», однак при отриманні заяв відповідачів про надання у власність земельних ділянок не було належним чином перевірено місце їх розташування та їх відповідність вимогам законів та підзаконних актів, дотримання порядку визначеного ст. 118 та ст. 151 ЗК України, тому права позивача підлягають захисту шляхом визнання недійсним спірного розпорядження голови Глухівської РДА та державних актів на право власності на земельні ділянки, що видані на ім`я відповідачів.

Такий висновок суду узгоджується з матеріалами справи та відповідає вимогам закону.

Відповідно до ст. 13 Конституції України земля, її надра, які знаходяться в межах території України є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно зі ст. 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 22 ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

До земель сільськогосподарського призначення належать сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування для сільськогосподарських цілей.

Частинами 1 та 2 ст. 116 ЗК України (у редакції, що діяла як на час прийняття спірного розпорядження, так і зараз) передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами визначений ст. 118 ЗК України (в ред., чинній на час прийняття спірного розпорядження). Так, громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки.

Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

Відповідний орган місцевого самоврядування або орган виконавчої влади в місячний термін розглядає клопотання і надає дозвіл підприємствам, установам та організаціям на розробку проекту приватизації земель.

Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства, у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву про вибір місця розташування земельної ділянки до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. До заяви додаються матеріали, передбачені ч. 5 ст. 151 цього Кодексу, а також висновки конкурсної комісії (у разі відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Вибір місця розташування земельної ділянки та надання дозволу і вимог на розроблення проекту її відведення здійснюються у порядку, встановленому ст. 151 цього Кодексу.

Проект відведення земельної ділянки погоджується з органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури і охорони культурної спадщини та подається на розгляд відповідних місцевої державної адміністрації або органу місцевого самоврядування.

Районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада у місячний строк розглядає проект відведення та приймає рішення про передачу земельної ділянки у власність.

У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.

За умовами ст. 151 ЗК України особи, зацікавлені у вилученні (викупі), виборі земельних ділянок, зобов`язані погодити з власниками землі і землекористувачами та органами державної влади або органами місцевого самоврядування, згідно з їх повноваженнями, розміри земельних ділянок, передбачені для вилучення (викупу), умови їх вилучення (викупу), а також розміри земельної ділянки, передбачені для її передачі (надання), умови її передачі (надання) з урахуванням комплексного розвитку території, який би забезпечував нормальне функціонування на цій ділянці і прилеглих територіях усіх об`єктів та умови проживання населення і охорону довкілля. Вибір місця розташування земельних ділянок здійснюють відповідні сільські, селищні, міські, районні, обласні ради, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, Кабінет Міністрів України відповідно до їх повноважень щодо вилучення та передачі (надання) цих ділянок.

Особи, зацікавлені у вилученні (викупі) земельних ділянок, звертаються із заявою (клопотанням) про вибір місця розташування земельних ділянок до відповідної сільської, селищної, міської, районної, обласної ради, Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації.

Відповідний орган державної влади або орган місцевого самоврядування згідно із своїми повноваженнями розглядає заяву (клопотання) і в тижневий строк з дня її реєстрації направляє її копії на розгляд територіальних органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів, органів містобудування і архітектури та охорони культурної спадщини, природоохоронних і санітарно-епідеміологічних органів, а також до відповідних територіальних органів виконавчої влади з питань лісового або водного господарства (у разі вилучення (викупу), надання, зміни цільового призначення земельних ділянок лісогосподарського призначення чи водного фонду). Зазначені органи протягом трьох тижнів з дня одержання заяви (клопотання) надають відповідній сільській, селищній, міській, районній, обласній раді чи Кабінету Міністрів України, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевій державній адміністрації висновок про можливість відведення земельної ділянки для цілей, зазначених у заяві клопотанні), граничні розміри земельної ділянки та її площу, склад угідь земель, вимоги щодо відведення земельної ділянки.

Після отримання висновків органів, зазначених у частині сьомій цієї статті, про можливість відведення земельної ділянки для цілей, зазначених у заяві (клопотанні), відповідний орган державної влади або орган місцевого самоврядування, згідно із своїми повноваженнями, у двотижневий строк розглядає матеріали вибору земельної ділянки і приймає рішення про затвердження зазначених матеріалів та надає дозвіл і вимоги на розроблення проекту відведення земельної ділянки або мотивоване рішення про відмову.

Згідно з ч.ч. 1 та 3 ст. 23 ЗК України землі, придатні для потреб сільського господарства, повинні надаватися насамперед для сільськогосподарського використання. Для будівництва промислових підприємств, об`єктів житлово-комунального господарства, залізниць і автомобільних шляхів, ліній електропередачі та зв`язку, магістральних трубопроводів, а також для інших потреб, не пов`язаних з веденням сільськогосподарського виробництва, надаються переважно несільськогосподарські угіддя або сільськогосподарські угіддя гіршої якості.

Зазвичай земельні ділянки, що відводяться для потреб надрокористування належать до категорії земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення або повинні бути переведені у зазначену категорію в порядку зміни цільового призначення.

Відповідно до ст. 65 ЗК України землями промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення визнаються земельні ділянки, надані в установленому порядку підприємствам, установам та організаціям для здійснення відповідної діяльності. Порядок використання земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення встановлюється законом.

Частинами 1, 3 та 4 ст. 66 ЗК України передбачено, що до земель промисловості належать землі, надані для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд промислових, гірничодобувних, транспортних та інших підприємств, їх під`їзних шляхів, інженерних мереж, адміністративно-побутових будівель, інших споруд.

Розміри земельних ділянок, що надаються для зазначених цілей, визначаються відповідно до затверджених в установленому порядку державних норм і проектної документації, а відведення земельних ділянок здійснюється з урахуванням черговості їх освоєння.

Надання земельних ділянок для потреб, пов`язаних з користуванням надрами, проводиться після оформлення в установленому порядку прав користування надрами і відновлення земель згідно із затвердженим відповідним робочим проектом землеустрою на раніше відпрацьованих площах у встановлені строки.

Земельні ділянки усіх форм власності та категорій надаються власникам спеціальних дозволів на дослідно-промислову розробку родовищ бурштину, інших корисних копалин загальнодержавного значення та/або видобування бурштину, інших корисних копалин загальнодержавного значення шляхом встановлення земельних сервітутів згідно з межами та строками дії відповідних спеціальних дозволів на користування надрами (із автоматичним продовженням строку дії сервітуту в разі продовження строку дії відповідного спеціального дозволу на користування надрами) без зміни цільового призначення цих земельних ділянок, крім земель природно-заповідного фонду, оздоровчого призначення, рекреаційного призначення, історико-культурного призначення та водного фонду.

Як вбачається, земельним законодавством чітко визначений порядок передачі в користування земельних ділянок для потреб, пов`язаних з користування надрами, а саме: тільки після оформлення в установленому порядку прав користування надрами.

Згідно зі ст. 4 Кодексу України про надра є виключною власністю Українського народу і надаються тільки у користування. Угоди або дії, які в прямій або прихованій формі порушують право власності Українського народу на надра, є недійсними. Український народ здійснює право власності на надра через Верховну Раду України, Верховну Раду Автономної Республіки Крим і місцеві ради.

Статтею 5 Кодексу України «Про надра» визначено, що усі родовища корисних копалин, у тому числі техногенні, з запасами, оціненими як промислові, становлять Державний фонд родовищ корисних копалин, а всі попередньо оцінені родовища корисних копалин резерв цього фонду. Державний фонд родовищ корисних копалин є частиною державного фонду надр.

Відповідно до ст. 18 Кодексу України про надра, надання земельних ділянок для потреб, пов`язаних з користуванням надрами, провадиться в порядку, встановленому земельним законодавством України. Земельні ділянки для користування надрами, крім випадків, передбачених статтею 23 цього Кодексу, надаються користувачам надр після одержання ними спеціальних дозволів на користування надрами чи гірничих відводів. Місцеві ради при наданні земельної ділянки для розробки родовищ корисних копалин місцевого значення одночасно надають у користування і надра.

Згідно з ч. 1 ст. 19 цього Кодексу, надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр. Право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу.

Із викладеного вбачається, що чинним законодавством чітко визначений документ, який посвідчує право на користування надрами акт про надання гірничого відводу.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 17 Кодексу України про надра, гірничим відводом є частина надр, надана користувачам для промислової розробки родовищ корисних копалин та цілей, не пов`язаних з видобуванням корисних копалин. Користування надрами за межами гірничого відводу забороняється.

Гірничі відводи для розробки родовищ корисних копалин загальнодержавного значення, будівництва і експлуатації підземних споруд та інших цілей, не пов`язаних з видобуванням корисних копалин, надаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до пунктів 3, 11 Положення про порядок надання гірничих відводів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року № 59 (далі Положення № 59) право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу. Земельні ділянки для потреб, пов`язаних з користуванням надрами, якщо інше не передбачено актами законодавства, виділяються після надання гірничого відводу в порядку, передбаченому чинним земельним законодавством.

Таким чином, надання дозволів на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в постійне користування для видобування корисних копалин здійснюється лише після отримання в установленому порядку гірничого відводу.

Пунктом 12 Положення № 59 передбачено, що гірничий відвід на розробку родовищ корисних копалин надається з урахуванням меж об`єкта надрокористування, визначених у спеціальному дозволі на користування надрами, та з дотриманням вимог п. 18 цього Положення.

Відповідно до п. 18 Положення № 59 межі гірничого відводу визначаються для розробки родовищ корисних копалин контурами їхніх запасів, оцінених ДКЗ, у тому числі запасів категорії С2, з урахуванням зон зсування гірських порід або розносу бортів кар`єру.

Встановивши, що у спеціальному дозволі на користування надрами № 1006 від 29 липня 1997 року, наданому ТОВ «Глухівський кар`єр кварцитів», визначено земельні ділянки Північно-Східна та Південна загальною площею 88,8 га на території Баницького родовища, а також зазначено географічні координати вказаних земельних ділянок, чим встановлено місце розташування ділянок для видобування корисних копалин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність порушення прав позивача, вказавши про обрання ним належного способу захисту.

Відповідно до вимог ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідачами не надано доказів про вибір та погодження місця розташування спірних земельних ділянок, урахування комплексного розвитку територій з огляду на наявність Баницького родовища та прав ТОВ «Глухівський кар`єр кварцитів» на розробку корисних копалин державного значення в його межах та на підставі спеціального дозволу.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про незаконність прийняття Глухівською райдержадміністрація спірного розпорядження та порушення прав ТОВ «Глухівський кар`єр кварцитів» як користувача гірничого відводу на належне оформлення земельної ділянки та виконання взятих на себе перед державою обов`язків з видобування корисних копалин.

Щодо доводів апеляційної скарги про незаконність використання земель сільськогосподарського призначення для потреб надрокористування апеляційний суд зазначає наступне.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 14 грудня 2022 року, справа № 477/2330/18, вказала, що особа вправі розраховувати на набуття у користування земельної ділянки з надрами, навіть якщо остання належить до земель сільськогосподарського призначення у тому разі, коли оформила право користування надрами, зокрема отримала спеціальний дозвіл на користування ними. За цих обставин правомірна зміна цільового призначення земельної ділянки означеної категорії може бути об`єктивно виправданою, бо корисні копалини є важливою складовою частиною промислової сировини держави, а їхнє освоєння необхідне для забезпечення потреб суспільства та держави.

Права та обов`язки позивача як користувача надр визначені у ст. 24 Кодексу України про надра, умовами спеціального дозволу та угодою про умови користування надрами (є додатком до спеціального дозволу, копія міститься в матеріалах справи). Так, користувач надр зобов`язаний здійснювати на наданій йому ділянці надр геологічне вивчення, комплексну розробку родовищ корисних копалин та інші роботи згідно з умовами спеціального дозволу або угоди про розподіл продукції. За умовами спеціального дозволу (та угоди до нього) позивач має ряд обов`язків, як то своєчасна та в повному обсязі сплата обов`язкових платежів до Державного бюджету України, забезпечення охорони надр та довкілля в межах виділеної ділянки надр, проведення роботи у терміни, які визначені Програмою робіт тощо.

Не заслуговують на увагу і доводи апеляційної скарги про перебування земельних ділянок з кадастровими номерами 5921580400:04:001:0286, 5921580400:04:001:0287, 5921580400:04:001:0288 у власності відповідачів з 1995 року, тобто на час отримання позивачем ліцензії № 1006 від 29 липня 1997 року на право видобування (експлуатації) пісковиків кварцитовидних в межах Баницького родовища ділянки Північно-Східна і Південна.

Так, згідно ст. 22 ЗК України, в редакції від 22 червня 1993 року, що була чинною станом на 1995 рік при зверненні відповідачів із заявами про виділення земельних ділянок та прийнятті виконавчим комітетом Баницької сільської Ради народних депутатів Глухівського району Сумської області рішення від 25 квітня 1995 року «Про виділення земельних ділянок для розширення підсобних господарств громадян», право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється.

За ст. 23 ЗК України (у вказаній редакції) визначено документи, що посвідчують право на земельну ділянку, зокрема, право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 отримали державні акти на право приватної власності на земельну ділянку від 26 листопада 2009 року (т. 1, а.с. 78, 80, 82).

При цьому, статтями 125, 126 ЗК України (в ред. від 02 липня 2009 року, що діяла на час оформлення вказаних державних актів), визначено, що право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Судом першої інстанції встановлено, що за даними інформаційних довідок Державного земельного кадастру про право власності та речові права, станом на 15 червня 2021 року речові права щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 5921580400:04:001:0286, 5921580400:04:001:0287 та 5921580400:04:001:0288 не зареєстровані. Земельний кадастр не відображає відомостей про усі речові права, потрібних довідок з реєстру речових прав у справі немає.

Крім того, рішення виконавчого комітету Баницької сільської Ради народних депутатів Глухівського району від 25 квітня 1995 року «Про виділення земельних ділянок для розширення підсобних господарств громадян», на яке посилається відповідач в апеляційній скарзі, яке не містить ідентифікуючих ознак земельної ділянки, яка виділяється, її місцезнаходження і яке додає до апеляційної скарги, апеляційним судом не приймається як доказ в силу ч. 3 ст. 367 ЦПК України, оскільки останній не був наданий суду першої інстанції і поважні причини його не подання суду першої інстанції апеляція не містить.

Апелянтом не надано будь-яких доказів на підтвердження доводів про сплату відповідачами з 1995 року земельного податку за спірні земельні ділянки.

За встановлених обставин, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції були правильно застосовані норми матеріального та додержані норми процесуального права.

Таким чином, посилання та доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, не знайшли свого підтвердження в якості підстав скасування оскаржуваного судового рішення під час апеляційного провадження, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст. ст. 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 адвоката Руденко Людмили Дмитрівни залишити без задоволення.

Рішення Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 02 червня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і на неї може бути подана касаційна скарга протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий - В. І. Криворотенко

Судді: О. І. Собина

В. Ю. Рунов