Постанова

від 31.05.2023 по справі 2-1835/11

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/4179/23 Справа № 2-1835/11 Суддя у 1-й інстанції - Руденко В.В. Суддя у 2-й інстанції - Лаченкова О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2023 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду області в складі:

головуючого Лаченкової О.В.

суддів Городничої В.С., Петешенкової М.Ю.

при секретарі Піменовій М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі

апеляційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 19 січня 2023 року

по справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), Акціонерне товариство "УкрСиббанк", Товариство з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню,-

ВСТАНОВИЛА:

В грудні 2022 року до Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська надійшла заява ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), АТ "УкрСиббанк", ТОВ "Кей-Колект" про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

В обґрунтування заяви ОСОБА_1 зазначає, що 28.03.2012 року Амур-Нижньодніпровським районним судом м.Дніпропетровська винесено рішення по цивільній справі за позовом ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. 08.06.2013 року Амур-Нижньодніпровським районним судом м.Дніпропетровська виданий виконавчий лист №2-п/401/70/12 на примусове виконання вищевказаного рішення суду про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором. За заявою AT «УкрСиббанк» 09.07.2013 року Амур-Нижньодніпровським ВДВС ДМУЮ відкрито виконавче провадження НОМЕР_1. 11.06.2012 року AT «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей-Колект» уклали Договір Факторингу №4, за яким право вимоги кредитної заборгованості AT «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 за кредитним договором №11000540000 від 28.03.2006 року, відступлені ТОВ «Кей-Колект».

Ухвалою від 10.06.2014 року Амур-Нижньодніпровським районним судом м.Дніпропетровська замінено сторону у виконавчому провадженні НОМЕР_1 з AT «УкрСиббанк» на ТОВ «Кей-Колект».

Відповідно до листа Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровської області від 28.09.2022 року №021-33/20415 вказано, що виконавче провадження НОМЕР_1 про стягнення з ОСОБА_1 завершено відповідно до вимог п.2 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, що була чинна на момент проведення виконавчих дій), про що 24.12.2015 року винесена відповідна постанова.

Заявник посилається на ст. 22 ЗУ «Про виконавче провадження» (в редакції, що була чинна на момент проведення виконавчих дій), де зазначено, що виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом року.

Тобто, з урахуванням того, що постанова державного виконавця, згідно листа виконавчої служби, видана 24.12.2015 року, таким, чином стягувач мав право протягом року, а саме до 24.12.2016 року, пред`явити повторно виконавчий лист до виконання, однак вже пройшло понад шість років, а виконавчий лист так і не був пред`явлений до виконання, у зв`язку із чим можливо зробити висновок, що стягувачем пропущено всі строки в рамках яких виконавчі листи могли бути пред`явлені до виконання до 24.12.2016 включно.

З урахуванням цього, заявник просила визнати виконавчий лист №2-п/401/70/12, виданий Амур-Нижньодніпровським районним судом м.Дніпропетровська від 08 червня 2013 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "УкрСиббанк" заборгованості за кредитним договором №11000540000 від 28.03.2006 року в розмірі 1095952,01 грн, а також судовий збір в розмірі 1700 грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн, а всього 1 097 772,01 гривні таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 19 січня 2023 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, заінтересовані особи: Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), АТ «УкрСиббанк», ТОВ «Кей-Колект» - відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 на ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 19 січня 2023 року просить скасувати ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 19 січня 2023 року, постановити нову, якою задовольнити заяву ОСОБА_1 .

Відзиви на апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 19 січня 2023 року від інших учасників справи не надходили.

Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 28 березня 2012 року Амур-Нижньодніпровським районним судом м.Дніпропетровська винесено рішення по справі за позовом ПАТ "УкрСиббанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

По даній справі Амур-Нижньодніпровським районним судом м.Дніпропетровська видано виконавчий лист від 08 червня 2013 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "УкрСиббанк" заборгованості за кредитним договором №11000540000 від 28.03.2006 року в розмірі 1095952,01 грн, а також судовий збір в розмірі 1700 грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн, а всього 1 097 772,01 грн.

Ухвалою суду від 10.06.2014 року Амур-Нижньодніпровським районним судом м.Дніпропетровська замінено у виконавчому провадженні по виконанню виконавчого листа №2-п/401/70/12, стягувача ПАТ "УкрСиббанк" на ТОВ "Кей Колект".

Відповідно до відповіді Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровської області від 28.09.2022 року №021-33/20415 вказано, що виконавче провадження НОМЕР_1 про стягнення з ОСОБА_1 завершено відповідно до вимог п.2 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», про що 24.12.2015 року винесена відповідна постанова.

Виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950.

Конституційний принцип обов`язковості виконання рішення суду реалізується, зокрема, на стадії виконавчого провадження, яке являється завершальною стадією судового провадження, спрямованою на реальне поновлення порушених прав.

Відповідно до положень статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За приписами статті 2 цього Закону засадами виконавчого провадження є верховенство права; обов`язковість виконання рішень; законність; диспозитивність; справедливість; неупередженість та об`єктивність; гласність та відкритість виконавчого провадження; розумність строків виконавчого провадження; співмірність заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Наведене означає, що виконання судового рішення у цивільній справі має здійснюватись з дотриманням загальних засад цивільного права та цивільного судочинства, серед яких добросовісність, верховенство права та неприпустимість зловживання процесуальними правами.

Суд, відповідно до ч.1 ст.432 ЦПК України, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Згідно ч.2 ст.432 ЦПК України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Як роз`яснив ВСС України в інформаційному листі від 01 липня 2015 року "Про практику розгляду судами процесуальних питань, пов`язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах" у зв`язку з відсутністю чіткого визначення "інших причин" для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, у суддів виникали труднощі під час її застосування. Так, словосполучення "або з інших причин" не стосується припинення обов`язку боржника, який підлягає виконанню, а є іншими причинами, наприклад, в апеляційному чи касаційному порядку скасовано чи змінено рішення суду, або ж у зв`язку з нововиявленими обставинами, а виконавчий лист ще не виконаний.

Окрім того, за своїм змістом частина друга статті 432 ЦПК України передбачає визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню як повністю так и частково, а тому підстави, якими заявник обґрунтовує свою заяву, можуть бути наслідком як повного так и часткового визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, а отже як повного так і часткового задоволення заяви, поданої відповідно до цієї норми закону.?

У справі "Soering vs UK" [5] Європейський суд визначив, що Конвенція як основоположний правовий акт, що підтверджує, забезпечує та надає захист прав людини, визначає, що її гарантії мають бути реальними та дієвими. Виконання будь-якого рішення суду є обов`язковою стадією процесу правосуддя, і як наслідок, повинна відповідати вимогам ст. б Конвенції. Судовий захист прав особи, як і діяльність суду, не може вважатися ефективним, якщо рішення суду не буде виконано або виконано неналежним чином і без подальшого контролю суду за їх виконанням.

Зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань, переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання.

Процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: - видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); - коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; - видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; - помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; - видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; - пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що заява ОСОБА_1 про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню з підстав, на які посилається заявник, не підлягає задоволенню.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , що виконавчий лист повинен бути визнаний таким, що не підлягає виконанню, так як стягувачем пропущено строки звернення до виконання виконавчого документа, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки згідно ч.2 ст.432 ЦПК України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Словосполучення "або з інших причин" не стосується припинення обов`язку боржника, який підлягає виконанню, а є іншими причинами, наприклад, в апеляційному чи касаційному порядку скасовано чи змінено рішення суду, або ж у зв`язку з нововиявленими обставинами, а виконавчий лист ще не виконаний.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку що заява ОСОБА_1 про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню з підстав, на які посилається заявник, не підлягає задоволенню.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, якими з`ясовані обставини справи, доводи сторін перевірені, їм дана належна оцінка, а доводи скаржника зводяться до неправильного тлумачення норм матеріального права та до переоцінки доказів, що не дає суду апеляційної інстанції підстав для задоволення вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст.89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст.141 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишаючи рішення суду без змін не змінює розподіл судових витрат.

Керуючись ст.ст.259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 19 січня 2023 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий суддя О.В.Лаченкова

Судді В.С.Городнича

М.Ю.Петешенкова