Ухвала

від 24.05.2023 по справі 295/17331/21

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №295/17331/21 Головуючий у 1-й інст. Воробйова Т.А.

Категорія 39 Доповідач Шевчук А. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2023 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючої судді Шевчук А.М.,

суддів: Талько О.Б., Коломієць О.С.,

за участі секретаря судового засідання Зінчук Д.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі

цивільну справу №295/17331/21 за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову, яка подана до подання позовної заяви,

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «О-Транс Україна»

на ухвалу Богунського районного суду м.Житомира від 29 грудня 2021 року, яка постановлена під головуванням судді Воробйової Т.А. у м.Житомирі,

в с т а н о в и в:

У грудні 2021 року до подання позовної заяви ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про забезпечення позову. Просила накласти арешт на рухоме майно, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Альфа-Трансгруп» (далі - ТзОВ «Альфа-Трансгруп»), а саме: транспортний засіб - напівпричіп Fruehauf TX 34C, 2004 року випуску, синього кольору, та направити відповідну ухвалу суду до Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Житомирській області.

У обґрунтування заяви ОСОБА_1 посилалася на те, що 19 листопада 2018 року між нею та ТзОВ «Альфа-Трансгруп» укладений договір позики (поворотної фінансової допомоги) №18/1, за умовами якого вона надала ТзОВ «Альфа-Трансгруп» позику, а останнє зобов`язалося повернути позику у визначений цим договором строк. Сума позики складає 200 000 грн. Строк позики становив три місяці з моменту надходження суми позики на банківський рахунок позичальника. Сторони 19 лютого 2019 року уклали додаткову угоду №1 до договору позики (поворотної фінансової допомоги) №18/1, якою змінили строк позики - один календарний рік із моменту надходження суми позики на банківський рахунок позичальника. 19 листопада 2018 року нею на рахунок ТзОВ «Альфа-Трансгруп» перерахована фінансова допомога в розмірі 200 000 грн. Позичальник кошти в обумовлений строк не повернув, а тому вона має намір упродовж десяти днів звернутися до суду з позовною заявою про стягнення суми позики, втрат від інфляції та трьох процентів річних. ТзОВ «Альфа-Трансгруп» уникає зустрічей з нею та блокує її телефонні дзвінки, тобто добровільно повертати позичені кошти не бажає. Переконана у тому, що лише накладення арешту на майно відповідача може реально забезпечити виконання рішення суду в майбутньому, у разі задоволення позовних вимог. У ТзОВ «Альфа-Трансгруп» нерухоме майно відсутнє, але є зареєстроване рухоме майно - транспортний засіб, а саме: напівпричіп Fruehauf TX 34C, 2004 року випуску, синього кольору. Ціна аналогічного транспортного засобу на інтернет-сайті: RST.uа становить 109 100 грн, що є значно нижчою за ціну позову.

Ухвалою Богунського районного суду м.Житомира від 29 грудня 2021 року накладений арешт на рухоме майно, що належить ТзОВ «Альфа-Трансгруп», а саме: транспортний засіб - напівпричіп Fruehauf TX 34C, 2004 року випуску, синього кольору.

Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «О-Транс Україна» (далі - ТзОВ «О-Транс Україна») подало апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу скасувати та забезпечувальні заходи ухвалені нею.

Доводи апеляційної скарги аргументує тим, що ухвалою від 29 грудня 2021 року Богунський районний суд м. Житомира забезпечив майбутній позов ОСОБА_1 до ТзОВ «Альфа-Трансгруп» та наклав арешт на напівпричіп Fruehauf TX 34C, 2004 року випуску. Заочним рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 15 червня 2022 року за договором позики стягнуто з ТзОВ «Альфа-Трансгруп» на користь ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 241 162,22 грн. ТзОВ «О-Транс Україна» учасником справи №295/76/22 не було. При намаганні зареєструвати напівпричіп 27 грудня 2022 року в Регіональному сервісному центрі ГСЦ МВС було ТзОВ «О-Транс Україна» повідомлено про накладений арешт. Проте, 30 листопада 2020 року між ТзОВ «О-Транс Україна» та ТзОВ «Альфа-Трансгруп» укладений договір купівлі-продажу №30/11 напівпричепа Fruehauf TX 34C, 2004 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 . У пункті 3.5 договору сторони погодили, що право власності на напівпричіп переходить від продавця до покупця після передачі автомобіля покупцю. Видатковою накладною від 30 листопада 2020 року №1 ТзОВ «Альфа-Трансгруп» (продавець) передало, а ТзОВ «О-Транс Україна» (покупець) прийняло вищевказаний напівпричіп та відобразило набуте майно в податковій звітності. 15 січня 2021 року ТзОВ «О-Транс Україна» здійснило перерахунок вартості напівпричепа на розрахунковий рахунок ТзОВ «Альфа-Трансгруп» відповідно до умов договору. З січня 2021 року напівпричіп введений до основних засобів ТзОВ «О-Транс Україна», нараховується амортизація та подається звітність контролюючим органам. Отже, з передачею напівпричепа ТзОВ «О-Транс Україна», оформленого видатковою накладною від 30 листопада 2020 року №1, ТзОВ «Альфа-Трансгруп» утратило, а ТзОВ «О-Транс Україна» набуло право власності на напівпричіп, що було погоджено сторонами у п.3.5 договору купівлі-продажу №30/11. На переконання скаржника відповідно до приписів ст.334 ЦК України та на підставі п.3.5 договору купівлі-продажу напівпричепа від 30 листопада 2020 року, а також видаткової накладної від 30 листопада 2020 року №1, ТзОВ «О-Транс Україна» набуло право власності на напівпричіп Fruehauf TX 34C, 2004 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , а нездійснення реєстрації (державної та/або відомчої) транспортного засобу не є підставою для оспорювання права власності набувача, зокрема за договором. Посилається на правову позицію, висловлену Верховним Судом у постановах від 01 листопада 2022 року в справі №911/1278/20, від 16 грудня 2020 року в справі №278/3640/18, а тому вважає, що забезпечувальні заходи, ухвалені судом першої інстанції 29 грудня 2021 року, спрямовані на майно, що належить особі, яка не є боржником позивача та не може нести відповідальність за зобов`язаннями такого боржника. Відповідно права та обов`язки такої особи не можуть бути вирішені судом в даній справі, а тому не відповідають меті забезпечувальних заходів, а саме можливому ускладненню чи унеможливленню виконання рішення суду або ефективному захисту, або поновленню порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити. Посилається на те, що правове регулювання відносин, пов`язаних із купівлею-продажем транспортних засобів, здійснюється на підставі положень ЦК України з урахуванням загальних положень про договір та спеціальних правил, закріплених у відповідних положеннях Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою КМУ від 07 вересня 1998 року №1388, які визначають певні особливості укладення, виконання та правові наслідки невиконання відповідних договорів. Договір купівлі-продажу напівпричепу, вчинений у простій формі без зняття з реєстрації (перереєстрації) транспортного засобу, відповідно до чинного законодавства не породжує правових наслідків переходу права власності від продавця до покупця, а тому спірний транспортний засіб не перейшов у власність скаржника, у зв`язку з чим відсутні підстави для скасування ухвали суду про забезпечення позову. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30 жовтня 2019 року в справі №683/2694/16-ц.

У відповіді на відзив, яка фактично є письмовими поясненнями скаржника, ТзОВ «О-Транс Україна» зазначає, що положеннями частини першої ст.334 ЦК України щодо переходу права власності на рухоме майно та спеціальним законодавством, що регулює порядок обліку та реєстрації транспортних засобів, не передбачено в імперативному порядку, що право власності на рухоме майно переходить до набувача транспортного засобу з моменту здійснення його державної реєстрації. Вказане узгоджується з висновками Великої Палати Верхового Суду, викладеними у постанові від 05 квітня 2023 року в справі №911/1278/20. Також ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про забезпечення позову майже через рік після набуття ТзОВ «О-Транс Україна» права власності на напівпричіп. Окрім того, у договорі позики від 19 листопада 2018 року, укладеному між ТзОВ «Альфа-Трансгруп» та ОСОБА_1 , сторони погодили порядок повернення позики - грошима. Повернення отриманої позики у будь-який інший спосіб чи за рахунок інших джерел договором не передбачено. ТзОВ «О-Транс Україна» не брало на себе зобов`язань відповідати перед ОСОБА_1 по зобов`язанням ТзОВ «Альфа-Трансгруп». За таких обставин, ТзОВ «Альфа-Трансгруп» передало ТзОВ «О-Транс Україна» право на спірний напівпричіп в обсязі рівному тому, який мав сам на момент укладення та виконання договору купівлі-продажу. Наполягає на тому, що 30 листопада 2020 року право власності на спірний напівпричіп перейшло від ТзОВ «Альфа-Трансгруп» до ТзОВ «О-Транс Україна» і вже не могло бути обтяжене судом на користь ОСОБА_1 за її позовом до позичальника.

У судовому засіданні представник ОСОБА_1 адвокат Шульська О.М. просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а ухвалу суду першої інстанції, якою позов забезпечений, - залишити без змін. Пояснила, що 15 червня 2022 року Богунським районним судом м.Житомира ухвалено рішення, яким стягнуто з ТзОВ «Альфа-Трансгруп» на користь ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 241 162 грн. за договором позики, яка включає позичені кошти, інфляційні втрати та три проценти річних, яке підлягає виконанню.

Інші учасники справи до суду не з`явилися.

Судова повістка, направлена ТзОВ «О-Транс Україна», повернута поштою на адресу суду із зазначенням, що «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с.70-74). За положеннями пунктів 3,4 частини восьмої ст.128 ЦПК України судова повістка вважаться врученою в день проставлення у поштовому повідомленні відповідної відмітки, що є доказом належного інформування ТзОВ «О-Транс Україна» про час і місце розгляду справи, на чому наголошено у постанові Верховного Суду від 21 грудня 2022 року в справі №757/15603/19.

ТзОВ «Альфа-Трансгруп» судова повістка надіслана на офіційну електронну пошту, вказану в державному реєстрі (а.с.66).

Регіональний сервісний центр МВС в Житомирській області та Департамент реєстрації Житомирської місткої ради про дату, час і місце розгляду справи також повідомлені належним чином (а.с.67-68).

Відповідно до частини другої ст.372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. За загальним правилом участь у суді апеляційної інстанції не є обов`язковою.

Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 12 квітня 2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТзОВ «О-Транс Україна» на ухвалу суду першої інстанції про забезпечення позову за заявою ОСОБА_1 , яка подана до пред`явлення останньою позовної заяви до ТзОВ «Альфа-Трансгруп» про стягнення суми позики, інфляційних втрат та трьох процентів річних.

Із матеріалів справи вбачається, що до подання позову ОСОБА_1 звернулася із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на рухоме майно, що належить відповідачу - ТзОВ «Альфа-Трансгруп», а саме: транспортний засіб напівпричіп Fruehauf TX 34C, 2004 року випуску, синього кольору. Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 29 грудня 2021 року арешт на відповідний напівпричіп накладений, тобто майбутній позов забезпечений.

Відповідно до частини другої ст.149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернуся або має намір звернутися до суду.

За змістом п.1 частини першої ст.150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно, що належить відповідачеві і знаходиться у нього чи в інших осіб.

Згідно з частиною третьою статті 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт.

Забезпечення позову - це заходи припинення дій, які можуть утруднити виконання майбутнього рішення суду чи зробити його виконання неможливим, і повинні гарантувати можливість реалізації позовних вимог у разі задоволення позову.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

При розгляді заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Із матеріалів справи вбачається, що 19 листопада 2018 року між ОСОБА_1 (позикодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Альфа-Трансгруп» (позичальник) укладений договір позики (поворотної фінансової допомоги) №18/1. За умовами цього договору позикодавець надає позичальнику позику в сумі 200 000 грн, а останній зобов`язується повернути позику на протязі трьох місяців (а.с.8). Додатковою угодою від 19 лютого 2019 року №1 сторони внесли зміни до договору позики (поворотної фінансової допомоги) №18/1, погодивши, що строк позики становить один календарний рік із моменту надходження суми позики на банківський рахунок позичальника (а.с.9). Позикодавцем 19 листопада 2018 року на рахунок позичальника перерахована фінансова допомога в розмірі 200 000 грн, що підтверджується копією квитанції №0.0.1189652395.1 (а.с.10).

19 листопада 2019 року строк дії договору позики закінчився. ОСОБА_1 зазначає, що станом на 28 грудня 2021 року позичальник коштів не повернув.

Із листа Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Житомирській області від 23 листопада 2021 року №31/6-58аз убачається, що відповідно до даних Єдиного державного реєстру транспортних засобів за ТзОВ «Альфа-Трансгруп» (код ЄДРПОУ 42190837) зареєстрований один транспортний засіб, а саме напівпричіп Fruehauf TX 34C, 2004 року випуску, синього кольору (а.с.13).

ОСОБА_1 до пред`явлення позову звернулася до суду з заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на рухоме майно, що належить ТзОВ «Альфа-Трансгруп». При цьому зазначила, що протягом десяти днів має намір звернутися до суду з позовною заявою про стягнення суми позики, втрат від інфляції та трьох процентів річних. Сума позовних вимог складатиме 242 173,61 грн.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції встановивши, що між сторонами існує спір з приводу неповернення суми позики, дійшов висновку, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити виконання рішення суду у разі задоволення позову. Захід забезпечення позову, який просить вжити заявник, є співмірним предмету майбутнього позову.

Відповідно до положень ст.17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Статтею 18 ЦПК України унормовано, що обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.

Згідно з частиною першою ст.352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

У постанові від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду зазначив, що аналіз частини першої статті 352 ЦПК України дозволяє зробити висновок, що ця норма визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 лютого 2021 року в справі №351/592/18 висловлена правова позиція, що на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов`язок і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.

При цьому судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є заявник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що випливають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків.

Відповідно до частина третьої ст.6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.

Заочним рішенням Богунського районного суду м.Житомира від 15 червня 2022 року позов ОСОБА_1 до ТзОВ «Альфа-Трансгруп» задоволений. Стягнуто з ТзОВ «Альфа-Трансгруп» на користь ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 241 162,22 грн, з яких: 200 000 грн в рахунок повернення позики (поворотної фінансової допомоги), 29 178,22 грн інфляційних втрат та 11 984 грн три відсотка річних, а також 2 865,62 грн витрат по сплаті судового збору.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ТзОВ «О-Транс Україна» не брало участі в справі, а тому оскарження ним ухвали Богунського районного суду міста Житомира від 29 грудня 2021 року, необхідно розглядати як подання апеляційної скарги особою, яка не брала участі у справі, але вважає, що оскаржуваним судовим рішенням вирішено питання про її права та (або) інтереси.

Із долучених до апеляційної скарги доказів вбачається, що 30 листопада 2020 року між ТзОВ «Альфа-Трансгруп» (продавець) та ТзОВ «О-Транс Україна» (покупець) укладений договір купівлі-продажу автомобіля №30/11 (а.с.39-41). За умовами договору продавець зобов`язується передати у власність покупця транспортний засіб загальний напівпричіп бортовий тентований марки Fruehauf TX 34C, державний номер НОМЕР_1 , 2004 року випуску, номер шасі НОМЕР_2 . На підставі п.2.2.2 договору покупець зобов`язується поставити напівпричіп на облік в органах державної автоінспекції відповідно до вимог діючого законодавства. Відповідно до п.3.5 договору право власності на напівпричіп переходить від продавця до покупця після передачі автомобіля покупцю. Вартість автомобіля, що є предметом цього договору складає 41 666,67 грн та податок на додану вартість складає 8 333,33 грн, а всього 50 000 грн. Оплата переданого за цим договором напівпричіпу здійснюється покупцем до 29 січня 2021 року.

Видатковою накладною від 30 листопада 2020 року №1 ТзОВ «Альфа-Трансгруп» передало ТзОВ «О-Транс Україна» напівпричіп бортовий тентований Fruehauf TX 34C VFKTX34CW42FX5618, д.н. НОМЕР_1 (а.с.48).

Платіжним дорученням від 15 січня 2021 року ТзОВ «О-Транс Україна» перерахувало на розрахунковий рахунок ТзОВ «Альфа-Трансгруп» 50 000 грн, як оплату за напівпричіп бортовий згідно рахунку від 30 листопада 2020 року №282, у т.ч. ПДВ 20% - 8 333,33 грн (а.с.50). Проте, був вставлений на оплату рахунок від 30 листопада 2022 року №282 (а.с.51). Тобто, обставину розбіжності у зазначенні року рахунку на оплату апеляційний суд оцінює у сукупності з іншими доказами у справі у відповідності до положень ст.89 ЦПК України.

Відповідно до фінансової звітності станом на 31 грудня 2021 року, оборотно-сальдових відомостей за 2021 рік та відомості по амортизації ОЗ за 2021 рік напівпричіп Fruehauf TX 34C, 2004 року випуску, введений до основних засобів ТзОВ «О-Транс Україна» (а.с.30,32-36).

Звертаючись із апеляційною скаргою, ТзОВ «О-Транс Україна» посилається на те, що відповідно до приписів ст.334 ЦК України, змісту пункту 3.5 договору купівлі-продажу напівпричепа від 30 листопада 2020 року №30/11 та видаткової накладної від 30 листопада 2020 року №1 ТзОВ «О-Транс Україна» 30 листопада 2020 року набуло право власності на напівпричіп Fruehauf TX 34C, 2004 року випуску, д.н.р. НОМЕР_1 .

За положеннями частини першої ст.328 та частини першої ст.334 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів. Право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.34 Закону України «Про дорожній рух» (станом на день укладення договору купівлі-продажу) державна реєстрація транспортного засобу полягає у здійсненні комплексу заходів, пов`язаних із перевіркою документів, які є підставою для здійснення реєстрації, звіркою і, за необхідності, дослідженням ідентифікаційних номерів складових частин та оглядом транспортного засобу, оформленням і видачею реєстраційних документів та номерних знаків.

Державний облік зареєстрованих транспортних засобів включає в себе процес реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про зареєстровані транспортні засоби та їх власників.

Державній реєстрації та обліку підлягають призначені для експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування транспортні засоби усіх типів: автомобілі, автобуси, мотоцикли всіх типів, марок і моделей, самохідні машини, причепи та напівпричепи до них, мотоколяски, інші прирівняні до них транспортні засоби та мопеди, що використовуються на автомобільних дорогах державного значення.

Державна реєстрація та облік автомобілів, автобусів, мотоциклів та мопедів усіх типів, марок і моделей, самохідних машин, причепів та напівпричепів до них, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів здійснюються територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України.

Для автоматизованого обліку транспортних засобів, що використовуються на вулично-дорожній мережі загального користування і підлягають державній або відомчій реєстрації, та відомостей про їх власників ведеться Єдиний державний реєстр, держателем якого є Міністерство внутрішніх справ України.

Власники транспортних засобів та особи, які використовують їх на законних підставах, зобов`язані зареєструвати (перереєструвати) належні їм транспортні засоби протягом десяти діб після придбання, митного оформлення, одержання транспортних засобів або виникнення обставин, що потребують внесення змін до реєстраційних документів.

На транспортні засоби оформляються та видаються реєстраційні документи, зразки яких затверджуються Кабінетом Міністрів України, та закріплюються номерні знаки, які відповідають вимогам стандартів. Закупівля за державні кошти бланків реєстраційних документів та номерних знаків для транспортних засобів здійснюється відповідно до вимог законодавства тими органами, на які покладений обов`язок щодо їх реєстрації.

Згідно з пунктом 7 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших, прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року №1388 (далі - Порядок) (станом на день укладення договору купівлі - продажу), власники транспортних засобів та особи, що експлуатують такі засоби на законних підставах, або їх представники зобов`язані зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом десяти діб після придбання (одержання) або митного оформлення, або тимчасового ввезення на територію України, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Строк державної реєстрації продовжується у разі подання документів, які підтверджують відсутність можливості своєчасного її проведення власниками транспортних засобів (хвороба, відрядження або інші поважні причини).

Експлуатація транспортних засобів, що не зареєстровані (не перереєстровані) в уповноважених органах МВС та без номерних знаків, що відповідають державним стандартам, а також ідентифікаційні номери складових частин яких не відповідають записам у реєстраційних документах або знищені чи підроблені, забороняється.

Так, пунктом 8 Порядку (станом на день укладення договору купівлі-продажу), визначено, що документами, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, є оформлення в установленому порядку, зокрема: договори, укладені на товарних біржах на зареєстрованих в уповноваженому органі МВС бланках; договір комісії між власником транспортного засобу і суб`єктом господарювання, який за таким договором є комісіонером, та договір купівлі-продажу транспортного засобу, за яким продавцем є такий суб`єкт господарювання, які підписані від імені суб`єкта господарювання уповноваженою особою, - у разі продажу транспортних засобів суб`єктами господарювання, що здійснюють оптову та/або роздрібну торгівлю транспортними засобами на підставі договору комісії, укладеного з власником транспортного засобу.

Законодавець визначив спеціальний порядок відчуження та набуття права власності на транспортні засоби, який невід`ємно пов`язаний з обов`язковою реєстрацією власником придбаного автомобіля у відповідних органах. Продаж транспортного засобу, що має ідентифікаційний номер, передбачає відповідне оформлення договору купівлі-продажу цього транспортного засобу, зняття його з обліку, отримання свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт).

Правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 30 жовтня 2019 року в справі №683/2694/16-ц та Велика Палата Верховного Суду не відступила від цих висновків у постанові від 05 квітня 2023 року в справі №911/1278/20.

Отже, сам по собі договір купівлі-продажу напівпричіпу від 30 листопада 2020 року №30/11, вчинений у простій письмовій формі, без реального зняття з реєстрації, перереєстрації транспортного засобу у вищевказаному порядку не породжує правових наслідків у вигляді переходу права власності від продавця до покупця. Напівпричіп Fruehauf TX 34C, 2004 року випуску, д.н.р. НОМЕР_1 , у власність ТзОВ «О-Транс Україна» не перейшов, оскільки така передача не була оформлена у встановленому законом порядку.

Посилання в апеляційній скарзі на ухвалу Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 01 листопада 2022 року в справі 911/1278/20 є безпідставним, оскільки правова позиція у вказаній справі стосується інших фактичних обставин та інших підстав позову, що призводить до іншого матеріально-правового регулювання спірних правовідносин.

Як вже зазначалося вище, доводи скаржника стосовно висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 05 квітня 2023 року в справі №911/1278/20, безпідставні з огляду на неподібність обставин та правового регулювання. Так, у справі №911/1278/20 йдеться про екскаватор гусеничний, який не призначений для експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування, є технологічним транспортним засобом та його відомча реєстрація і облік регулюється Порядком відомчої реалізації та ведення обліку великотоннажних та інших технологічних транспортних засобів, затвердженим постановою КМУ від 06 січня 2010 року №8. Напівпричіп Fruehauf TX 34C, 2004 року випуску, д.н.р. НОМЕР_1 , не належить до технологічного транспортного засобу, а є транспортним засобом, що підлягає експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування.

Із огляду на вищевикладене, колегія суддів апеляційного суду доходить висновку, що оскаржуваною ухвалою не вирішувалися питання про права, свободи, інтереси (або) обов`язки ТзОВ «О-Транс Україна», оскільки арешт не накладений на рухоме майно цього товариства, а тому ТзОВ «О-Транс Україна» не має права на апеляційне оскарження ухвали Богунського районного суду міста Житомира від 29 грудня 2021 року.

Відповідно до п.3 частини першої ст.362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Оскільки оскаржуваною ухвалою про забезпечення позову питання про права, свободи та інтереси ТзОВ «О-Транс Україна» не вирішувалися, то апеляційне провадження у відповідності до п.3 частини першої ст.362 ЦПК України підлягає закриттю.

Керуючись ст.ст.259,268,362,381,389 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «О-Транс Україна» на ухвалу Богунського районного суду м.Житомира від 29 грудня 2021 року.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуюча Судді: