Постанова

від 29.05.2023 по справі 306/445/20

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 306/445/20

П О С Т А Н О В А

Іменем України

29 травня 2023 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі:

головуючої - судді Кожух О.А.,

суддів - Собослоя Г.Г., Готри Т.Ю.

за участі секретаря - Зубашкова М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Закарпатської обласної прокуратури на рішення Свалявського районного суду Закарпатської області від 04 травня 2022 року (повне рішення складено 06.05.2022, головуючий суддя Вінер Е.А.) у справі №306/445/20 за позовом Мукачівської окружної прокуратури в інтересах держави, в особі Керецьківської сільської ради Закарпатської області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по орендній платі, розірвання договору оренди майна та зобов`язання повернути комунальне майно,

в с т а н о в и в :

У квітні 2020 року керівник Мукачівської місцевої прокуратури звернувся до суду з позовом в інтересах держави, в особі Керецьківської сільської ради Закарпатської області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по орендній платі, розірвання договору оренди майна та зобов`язання повернути комунальне майно.

Позов мотивовано тим, що 03.05.2018 між Керецьківською сільською радою та ОСОБА_1 укладено договір оренди майна № 12 об`єкта комунальної власності територіальної громади села Керецьки.

Відповідно до пункту 11.1 договору його укладено строком на два роки 11 місяців, що діє з 03.05.2018 до 02.04.2021 включно.

У пункті 3.1 договору визначено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за комунальне майно, що знаходиться в комунальній власності територіальної громади с. Керецьки та пропорції її розподілу (далі: Методика розрахунку) і становить без ПДВ за перший місяць розрахунку оренди 1540 грн.

Взяті на себе зобов`язання ОСОБА_1 належним чином не виконувала, за період із лютого 2019 року по лютий 2020 року орендну плату не вносила, у зв`язку з чим станом на 24.02.2020 утворилася заборгованість по орендній платі у розмірі 20 836,77 гривень.

За несвоєчасну сплату орендної плати у пункті 3.9 договору встановлено штраф у розмірі 20 відсотків у разі якщо заборгованість становить більше як 3 місяці. У зв`язку з цим, на суму заборгованості, яка становить більше 3 місяців (із лютого 2019 року по листопад 2019 року у розмірі 15773,65 грн) відповідачу нараховано суму штрафу в розмірі 3154,73 грн.

Зазначав, що відповідно до ст. 782 ЦК України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за найм речі протягом трьох місяців підряд.

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» договір оренди може бути достроково припинений за рішенням суду та з інших підстав, передбачених цим Законом або договором.

У пункті 8.4 договору передбачено обов`язок орендодавця порушити питання про розірвання договору оренди, якщо орендар не сплатив орендну плату протягом 3-х місяців.

Крім того, ОСОБА_1 порушила взяті на себе зобов`язання, оскільки усупереч п. 6.10 договору не здійснила страхування взятого в оренду майна.

Керівник Мукачівської місцевої прокуратури у позовній заяві вказував, що неналежне виконання зобов`язань орендарем ОСОБА_1 спричиняє шкоду інтересам держави та органу місцевого самоврядування у сфері раціонального та ефективного використання об`єктів комунальної власності, що свідчить про необхідність представництва прокуратурою інтересів Керецьківської сільської ради. При цьому Керецьківська сільська рада належним чином не здійснює захист інтересів держави, не виконує обов`язки щодо стягнення заборгованості по орендній платі та повернення орендованого майна, більше року не вживає заходи цивільно-правового характеру, що призвело до ненадходження коштів у місцевий бюджет.

Посилаючись на дані обставини, керівник Мукачівської місцевої прокуратури просив:

1) стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі Керецьківської сільської ради заборгованість по сплаті орендної плати за договором оренди №12 від 03.05.2018 приміщення колишнього дитячого садка загальною площею 54,4 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 у сумі 20836,77 грн та 3154,73 грн штрафу за несвоєчасну сплату орендної плати;

2) розірвати договір оренди № 12 від 03.05.2018 приміщення колишнього дитячого садка загальною площею 54,4 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 укладеного між Керецьківською сільською радою та ОСОБА_1 ;

3) зобов`язати ОСОБА_1 повернути Керецьківській сільській раді приміщення колишнього дитячого садка загальною площею 54,4 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , вартістю 200165 грн, яке є предметом договору оренди №12 від 03.05.2018.

Рішенням Свалявського районного суду Закарпатської області від 04.05.2022 у задоволенні позову керівника Мукачівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі: Керецьківської сільської ради - відмовлено.

На це рішення суду подав апеляційну скаргу заступник керівника Закарпатської обласної прокуратури. Посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, невідповідність висновків обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення місцевого суду скасувати та ухвалити нове рішення про зволення позову прокурора.

Апеляційна скарга мотивована тим, що у 2018 році ОСОБА_1 зверталася до Керецьківської сільської ради із заявою про надання в оренду спірного приміщення; за результатом розгляду такої заяви рішенням Керецьківської сільської ради від 26.02.2018 було надано згоду; ОСОБА_1 було здійснено роботи з поліпшення стану орендованого майна, що стверджується актом № 1 приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2018 року, згідно з яким замовником є ОСОБА_1 , а підрядником ПП «Будстріха». Скаржник вважає, що вказані обставини підтверджують факт користування ОСОБА_1 спірним нерухомими майном. 03.05.2018 між Керецьківською сільською радою та ОСОБА_1 укладено договір оренди майна № 12, на підставі якого між ними виникли взаємні права та обов`язки; згідно з актом прийому передачі від 03.05.2018 у користування ОСОБА_1 було передано приміщення колишнього дитячого садка; ОСОБА_1 сплачувала орендну плату з травня 2018 року по лютий 2019 року, що свідчить про часткове виконання ОСОБА_1 взятого на себе зобов`язання. Місцевим судом не враховано, що згідно з актом обстеження орендованого майна від 04.03.2020, складеного Керецьківською сільською радою, спірне приміщення у АДРЕСА_1 - використовується ОСОБА_1 . Вказує, що таке майно ОСОБА_1 використовує на момент подання апеляційної скарги. Зазначає, що рішення Керецьківської сільської ради від 23.06.2018, яким спірне приміщення у АДРЕСА_1 було передано в оренду ФГ «Бужорська кава» - не реалізовано. Вказує, що рішення місцевого суду мотивовано висновком експерта від 01.02.2022, згідно з яким підпис від імені ОСОБА_1 у договорі оренди від 03.05.2018 у графі орендар - виконаний не ОСОБА_1 . Прокуратура вважає, що такий висновок експерта містить ймовірне, а не категоричне твердження щодо непідписання договору відповідачем. Зазначає, що експерт не досліджував питання чи виконано ОСОБА_1 підпис на акті прийому-передачі спірного приміщення. Указаний висновок експерта слід оцінювати у сукупності з іншими доданими до справи доказами.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Козар М.М., просить подану апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість. Зокрема зазначає, що підпис від імені ОСОБА_1 у договорі оренди 12 від 03.05.2018 виконаний не громадянкою ОСОБА_1 , що стверджується наявним у справі висновком експерта № СЕ-19/107-22/504-ПЧ від 01.02.2022. Вказує, що у Керецьківської сільської ради відсутні документи на підтвердження права комунальної власності на спірне майно - приміщення колишнього дитячого садка загальною площею 54,4 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . Посилається на те, що пунктом 2 рішення Керецьківської сільської ради від 23.06.2018 «Про оренду майна комунальної власності територіальної громади с.Керецьки» спірне нежитлове приміщення колишнього дитячого садка надано фермерському господарству «Бужорська кава» в особі ОСОБА_1 в оренду під склад строком на 2 роки 11 місяців.

Керецьківська сільська рада Хустського району Закарпатської області подала до апеляційного суду письмове клопотання, в якому зазначає, що підтримує подану апеляційну скаргу Закарпатської обласної прокуратури та просить її задовольнити. Зокрема, зазначає, що ОСОБА_1 отримала у фактичне користування приміщення колишнього дитячого садка, здійснила роботи з поліпшення його стану, особисто надала документи до сільської ради та просила зарахувати вартість цих робіт у розмірі 15 000 грн в рахунок орендної плати, тобто такими діями частково виконувала умови договору оренди. На момент складання акту обстеження від 04.03.2020 таке приміщення використовується ОСОБА_1 . При цьому ОСОБА_1 продовжує використовувати дане приміщення до цього часу та не реагує на неодноразові листи Керецьківської сільської ради з вимогами повернути приміщення, у зв`язку з припиненням строку дії договору оренди від 03.05.2018.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представник Закарпатської обласної прокуратури, відповідача та її представника, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що така задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Керецьківської сільської ради від 20.02.2018 (а.с. 29 т. 1), за результатом розгляду заяви ОСОБА_1 , вирішено:

1) надати дозвіл на проведення ремонту орендованого нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 ;

2) затвердити кошторис на капітальний ремонт нежитлового приміщення під склад за адресою АДРЕСА_1 ;

3) зарахувати вартість ремонтних робіт здійснення орендарем - ПП ОСОБА_1 в сумі 15000 грн в рахунок орендної плати за нежитлове приміщення - склад по АДРЕСА_1 загальною площею 54,4 кв.м.

Отже, згідно з указаним рішенням від 20.02.2018 ремонтні роботи такого приміщення здійснені саме за кошти ОСОБА_1 , як підприємця.

Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом від 03.12.2014 ОСОБА_1 отримала в спадщину після смерті чоловіка ОСОБА_2 фермерське господарство «Бужорська кава» (а.с. 225 т. 1).

Позивачем не надано до матеріалів справи рішення Керецьківської сільської ради про надання громадянці ОСОБА_1 , як фізичній особі, в оренду нежитлового приміщення, що знаходиться адресою АДРЕСА_1 .

Прокурором не надано до справи рішення, на яке він посилається в апеляційній скарзі (а.с. 5 т. 2), а саме рішення Керецьківської сільської ради від 26.02.2018, яким надано ОСОБА_1 згоду, яке на його думку сприяло укладенню договору оренди із ОСОБА_1 .

Натомість до позовної заяви додано копію рішення Керецьківської сільської ради від 23.06.2018 «Про оренду майна комунальної власності територіальної громади с.Керецьки» (а.с. 8, 27 - 28 т. 1), згідно з яким у пункті 2 та підпунктах 2.1 - 2.2:

надано в оренду фермерському господарству «Бужорська кава» в особі ОСОБА_1 нежитлове приміщення колишнього дитячого садка загальною площею 54,4 кв.м., що знаходиться на балансі Керецьківської сільської ради під склад на 2 роки 11 місяців.

затверджено Протокол № 1 засідання конкурсної комісії з проведення конкурсу вказаного приміщення на право оренди від 03.05.2018;

встановлено орендну плату за використання будівлі на підставі цінової пропозиції поданої на конкурс фермерським господарством «Бужорська кава» в особі ОСОБА_1 в розмірі 1540 грн за місяць оренди.

У пункті 4 вказаного рішення Керецьківської сільської ради від 23.06.2018 вирішено сільському голові Маровді М.М. заключити договори оренди.

Таким чином, конкурс щодо права оренди спірного приміщення проведено саме 03.05.2018 (у день, яким датовано договір оренди №12 від 03.05.2018), цінову пропозицію подано на конкурс саме фермерським господарством «Бужорська кава» в особі ОСОБА_1 , і цьому фермерському господарству встановлено орендну плату за використання будівлі (приміщення колишнього дитячого садка) в розмірі 1540 грн за місяць оренди.

Прокурором на обґрунтування позовних вимог до матеріалів справи надано письмовий договір оренди №12 від 03.05.2018, сторонами якого зазначено Керецьківську сільську раду в особі сільського голови Маровді М.М., як орендодавця, та ОСОБА_1 , як орендаря, згідно з яким орендодавець передав орендарю у строкове платне користування комунальне майно для складу - приміщення колишнього дитячого садка загальною площею 54,4 м., розміщеного за адресою АДРЕСА_1 (а.с.189-194 т. 1), а також акт приймання передачі орендованого майна від 03.05.2018 (а.с. 16 т.1).

За змістом цього договору ОСОБА_1 зазначена в ньому як фізична особа, а не як керівник фермерського господарства «Бужорська кава».

Відповідно до пункту 11.1 цього договору його укладено строком на два роки 11 місяців, що діє з 03.05.2018 до 02.04.2021 включно.

У пункті 3.1 договору визначено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за комунальне майно, що знаходиться в комунальній власності територіальної громади с. Керецьки та пропорції її розподілу (далі: Методика розрахунку) і становить без ПДВ за перший місяць розрахунку оренди 1540 грн.

Пунктом 3.9 договору передбачено, що у разі якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше як 3 місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 20 відсотків від суми заборгованості.

Прокурор посилався на те, що взяті на себе зобов`язання за договором оренди №12 від 03.05.2018 ОСОБА_1 належним чином не виконувала, за період із лютого 2019 року по лютий 2020 року орендну плату не вносила, у зв`язку з чим станом на 24.02.2020 утворилася заборгованість по орендній платі у розмірі 20 836,77 гривень. Також на суму заборгованості, яка становить більше 3 місяців (із лютого 2019 року по листопад 2019 року у розмірі 15773,65 грн) ОСОБА_1 нараховано суму штрафу в розмірі 3154,73 грн, на підставі п. 3.9 договору оренди.

Прокурор та Керецьківська сільська рада визнають ту обставину, що суму в розмірі 15000 грн вартості ремонтних робіт спірного приміщення, понесених ОСОБА_1 зараховано в рахунок орендної плати.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості (а.с .25 т.1) вбачається, що ОСОБА_1 не вносила щомісячної орендної плати, а суму в розмірі 15000 грн вартості ремонтних робіт понесених ПП ОСОБА_1 в сумі 15000 грн (а.с. 29 т. 1) зараховано в рахунок орендної плати за нежитлове приміщення, з розподілом на щомісячні платежі за період із травня 2018 до лютого 2019 року (а.с. 25 т. 1).

Враховуючи наведене, фізична особа ОСОБА_1 не вносила платежів для щомісячної орендної плати за договором оренди № 12 від 03.05.2018, не вчиняла жодних дій як фізична особа на виконання (чи часткове виконання) указаного договору оренди.

При цьому, згідно з висновком експерта № СЕ-19/107-22/504-ПЧ від 01.02.2022 підпис від імені ОСОБА_1 у розділі 12 «Юридичні адреси і платіжні реквізити сторін» у графі «Орендар» у договорі оренди № 12 від 03.05.2018 виконаний не громадянкою ОСОБА_1 (а.с. 206-212 т. 1).

Особа не може вважатися такою, що наділена цивільними правами чи є зобов`язаною на користь іншої особи, у випадку, коли відсутня сама підстава виникнення відповідних прав та обов`язків, зокрема правочин.

Так, за змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно із частинами першою та другою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Відповідно правочин за своєю природою та законодавчим визначенням є вольовою дією суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки.

У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами), або уповноваженими на те особами (частини друга та четверта статті 207 ЦК України.

Підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми правочину, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Відсутність на письмовому тексті правочину (паперовому носії) підпису його учасника чи належно уповноваженої ним особи означає, що правочин у письмовій формі не вчинений.

Наявність же сама по собі на письмовому тексті правочину підпису, вчиненого замість учасника правочину іншою особою (фактично невстановленою особою, не уповноваженою учасником), не може підміняти належну фіксацію волевиявлення самого учасника правочину та створювати для нього права та обов`язки поза таким волевиявленням.

У тому випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків, то правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою взагалі не набуті, а правовідносини за ним не виникли.

Законодавець за загальним правилом, викладеним у статті 218 ЦК України, не передбачає наслідків у вигляді недійсності правочину у разі недотримання вимог щодо письмової форми правочину, встановлюючи водночас коло доказів, якими одна із сторін може заперечувати факт вчинення правочину або окремих його частин (письмові докази, засоби аудіо-, відеозапису, інші докази, крім свідчень свідків).

За змістом статей 76, 102 ЦПК України висновок експерта є доказом обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань, тож на його підставі особа може заперечувати факт вчинення правочину.

Натомість виконання правочину його учасниками може бути способом волевиявлення до вчинення правочину, відповідно до його суттєвих умов, передбачених законодавством.

Відповідне регулювання міститься і в положеннях ЦК України про договір. У статті 626 ЦК України закріплено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору (частина третя статті 626 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною першою статті 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

Статтею 759 ЦК України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Відповідно до статті 793 ЦК України (у редакції, яка діяла на час укладення оспорюваного правочину) договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі. Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню.

Термін оренди приміщення за спірним договором від 03.05.2018 становив 35 місяців, тому вказаний договір не підлягав нотаріальному посвідченню.

Статтею 1 (п.10-12) Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (далі - Закон № 157-IX) передбачено, що оренда - речове право на майно, відповідно до якого орендодавець передає або зобов`язується передати орендарю майно у користування за плату на певний строк; орендар - фізична або юридична особа, яка на підставі договору оренди бере майно у користування за плату на певний строк; орендодавець - юридична особа, яка на підставі договору оренди передає майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ч.1 ст.16 Закону № 157-IX договір оренди формується на підставі примірного договору оренди, що затверджується: представницькими органами місцевого самоврядування - щодо майна комунальної власності.

Орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором. (ст.17 ч.1 Закону № 157-IX).

Згідно з частиною першою статті 795 ЦК України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. Із цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.

Загальною істотною умовою цього договору є предмет договору. Також істотними умовами договору оренди є плата, яка стягується з наймача за користування майном (орендна плата) та строк дії договору.

Укладеним є такий правочин (договір), щодо якого сторонами у належній формі досягнуто згоди з усіх істотних умов. У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі N 338/180/17 (провадження N 14-144цс18) зроблено правовий висновок про те, що не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону.

За змістом законодавчого регулювання, наведеного як у загальних положеннях про правочини, так і в спеціальних приписах глави 58 ЦК України, якщо договір оренди (найму) будівлі хоча й має ознаки неукладеного, але виконувався обома його сторонами, то така обставина захищає відповідний правочин від висновку про неукладеність і в подальшому він розглядається як укладений та чинний, якщо тільки не є нікчемним чи оспорюваним з інших підстав.

Тобто суду необхідно встановити не просто факт використання спірного майна орендарем, а й те, чи сплачував орендар за таке використання орендодавцю та його правонаступникам і чи приймали вони таку оплату.

У разі якщо договір виконувався обома сторонами (зокрема, орендар користувався майном і сплачував за нього, а орендодавець приймав платежі), то кваліфікація договору як неукладеного виключається, такий договір оренди вважається укладеним та може бути оспорюваним (за відсутності законодавчих застережень про інше).

Висловлене вище про можливість визначити фактичне укладення правочину у спосіб його виконання (за відсутності законодавчих застережень про інше) не суперечить викладеному в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі N 145/2047/16-ц (провадження N 14-499цс19) правовому висновку про те, що правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

У справі, що розглядається, відповідачка ОСОБА_1 вказує, що договір оренди від 03.05.2018 не підписувала, а відтак його умови не погоджувала.

Згідно з актом обстеження орендованого майна від 04.03.2020, складеного Керецьківською сільською радою, спірне приміщення у АДРЕСА_1 - використовується громадянкою ОСОБА_1 (а.с. 32 т. 1)

При цьому ОСОБА_1 в судовому засіданні апеляційного суду зазначала, що спірне приміщення колишнього дитячого садка до смерті її чоловіка ОСОБА_2 використовувалося фермерським господарством «Бужорська кава», і у 2018 році із сільським головою було досягнуто домовленості, що їй, як правонаступнику внаслідок отримання у спадщину фермерського господарства «Бужорська кава» (код ЄДРПОУ 34457083, а.с. 225 т.1), знову буде передано це приміщення в оренду з можливістю подальшого викупу. Також визнала ту обставину, що ОСОБА_1 дійсно було проведено ремонт спірного приміщення, проте як керівником фермерського господарства «Бужорська кава». Вартість ремонтних робіт, здійснених ПП ОСОБА_1 в сумі 15000 грн, згідно рішення Керецьківської сільської ради від 20.02.2018, зараховано в рахунок орендної плати за нежитлове приміщення. Проте, оскільки в подальшому не було вирішено питання щодо викупу цього приміщення, відповідач приміщенням не користувалась, а при складанні акту від 04.03.2020 ОСОБА_1 не була присутня. Приміщення і на даний час пусте.

За таких обставин у справі встановлено, що підпис від імені ОСОБА_1 у розділі 12 «Юридичні адреси і платіжні реквізити сторін» у графі «Орендар» у договорі оренди № 12 від 03.05.2018 виконаний не громадянкою ОСОБА_1 , волевиявлення щодо правочину у фізичної особи ОСОБА_1 не було, істотних умов цього договору відповідачка не погоджувала, дій на його виконання не вчиняла, відсутні відомості про виконання договору відповідачкою, орендної плати ОСОБА_1 як фізична особа не вносила, ремонтні роботи спірного приміщення здійснені саме за кошти підприємця ОСОБА_1 , як суб`єкта господарської діяльності (а.с. 29), конкурс щодо права оренди спірного приміщення проведено саме 03.05.2018, цінову пропозицію подано на конкурс саме фермерським господарством «Бужорська кава» в особі ОСОБА_1 , і цьому фермерському господарству встановлено орендну плату за використання будівлі (приміщення колишнього дитячого садка) в розмірі 1540 грн за місяць оренди (пункт 2, підпункти 2.1 - 2.2 рішення Керецьківської сільської ради від 23.06.2018, а.с. 8, 27 - 28 т. 1), нежитлове приміщення колишнього дитячого садка загальною площею 54,4 кв.м., надано в оренду фермерському господарству «Бужорська кава» в особі Ковач Марії Іллівни.

Враховуючи наведене, колегія суддів відхиляє посилання прокурора і Керецьківської сільської ради на те, що ОСОБА_1 як фізична особа, прийняла у користування спірне майно за актом від 03.05.2018 та користується приміщенням колишнього дитячого садка згідно з актом обстеження орендованого майна від 04.03.2020.

Таким чином, немає підстав вважати договір оренди нерухомого майна від 03.05.2018 укладеним між Керецьківською сільською радою та фізичною особою ОСОБА_1 .

Позиція прокурора зводиться до помилково тлумачення, що правовідносини стосовно оренди спірного приміщення виникли із фізичною особою ОСОБА_1 .

Реституція як спосіб захисту, застосовується для повернення виконаного за правочином, а не в тому разі, коли жодного виконання не відбувалося (саме це встановлено судом щодо фізичної особи ОСОБА_1 ).

Такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом. У випадку заперечення самого факту укладення правочину, як і його виконання, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним, шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути розірвано.

Враховуючи, що відповідач - фізична особа ОСОБА_1 договору оренди від 03.05.2018 № 12 не укладала, не підписувала, дій на часткове виконання договору як фізична особа не вчиняла, правильними є висновки місцевого суду про те, що не підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_1 орендної плати та штрафу, визначених договором оренди від 03.05.2018 № 12, про розірвання такого договору оренди від 03.05.2018 № 12, зобов`язання ОСОБА_1 повернути Керецьківській сільській раді приміщення, яке є предметом договору оренди від 03.05.2018 № 12.

Зважаючи на викладене, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги висновків місцевого суду не спростовують. Судове рішення ухвалено судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст. 375 ЦПК України, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення - залишити без змін.

Керуючись ст.368, ч. 1 ст. 369, п. 1 ч. 1 ст.374, ст. ст. 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Закарпатської обласної прокуратури - залишити без задоволення.

Рішення Свалявського районного суду Закарпатської області від 04 травня 2022 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційну скаргу на постанову апеляційного суду може бути подано безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 08 червня 2023 року.

Головуюча:

Судді: