Постанова

від 07.07.2021 по справі 306/445/20

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 306/445/20

П О С Т А Н О В А

Іменем України

07 липня 2021 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі:

судді-доповідачки Готри Т. Ю.,

суддів Собослоя Г. Г., Мацунича М. В.,

за участі секретарки судового засідання Мацоли О.-Д. В.,

розглянувши у відритому судовому засіданні цивільну справу за позовом керівника Мукачівської місцевої прокуратури Братюка О.П. в інтересах держави в особі Керецьківської сільської ради Закарпатської області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по орендній платі, розірвання договору оренди та повернення комунального майна, за апеляційною скаргою прокурора Свалявського відділу Мукачівської місцевої прокуратури Козара Мілана Михайловича на ухвалу Свалявського районного суду Закарпатської області від 13 жовтня 2020 року, постановлену суддею Вінер Е. А.,

в с т а н о в и в:

У квітні 2020 року керівник Мукачівської місцевої прокуратури Братюк О.П. в інтересах держави в особі Керецьківської сільської ради Закарпатської області звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по орендній платі, розірвання договору оренди та повернення комунального майна.

Ухвалою Свалявського районного суду Закарпатської області від 13 жовтня 2020 року зазначений позов залишено без розгляду.

Ухвалою судді Закарпатського апеляційного суду від 9 лютого 2021 року, зокрема поновлено прокурору Свалявського відділу Мукачівської місцевої прокуратури Козару М.М. строк на апеляційне оскарження вказаної ухвали суду першої інстанції.

В апеляційній скарзі прокурор Свалявського відділу Мукачівської місцевої прокуратури Козар М.М. просив цю ухвалу місцевого суду скасувати як незаконну та необґрунтовану, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Скарга обґрунтована тим, що місцевим судом порушено норми матеріального і процесуального права, оскільки прокуратура в даному випадку вправі була звертатися до суду з цим позовом, а тому суд дійшов помилкового висновку про необхідність залишення позову прокурора без розгляду.

Правом подати відзив на апеляційну скаргу прокурора відповідачка ОСОБА_1 не скористалася.

У судовому засіданні представниця Закарпатської обласної прокуратури Андрейчик А.М. апеляційну скаргу підтримала та просила її задовольнити з підстав наведених у ній.

Відповідачка ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, хоча була належним чином повідомлена про дату, час і місце розгляду справи. Водночас 07.07.2021 на електронну пошту Закарпатського апеляційного суду від представника відповідачки ОСОБА_1 - адвоката Козара М.М. надійшло клопотання про розгляд справи за їх відсутності, щодо задоволення апеляційної скарги заперечив і просив її відхилити, а оскаржену ухвалу суду залишити без змін. За таких обставин, на думку колегії суддів і відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка відповідачки ОСОБА_1 та її представника в судове засідання не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідачку, пояснення представниці позивача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Залишаючи зазначений позов без розгляду, суд першої інстанції виходив із того, що у матеріалах справи є відсутні докази наявності виключного випадку для подання цього позову керівником місцевої прокуратури в інтересах держави в особі органу місцевого самоврядування, а також не надано достатнього обґрунтування необхідності надання дозволу для здійснення представницьких функцій у суді, передбачених ст. 56 ЦПК України, оскільки не обґрунтовано в чому полягає порушення інтересів держави.

Проте колегія суддів із таким висновком суду першої інстанції погодитися не може, оскільки такого суд дійшов із порушенням норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права з огляду на таке.

Судом установлено, що 10 квітня 2020 року керівник Мукачівської місцевої прокуратури Братюк О.П. в інтересах держави в особі Керецьківської сільської ради Закарпатської області звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по орендній платі, розірвання договору оренди та повернення комунального майна (а. с. 2-8) .

До позовної заяви позивачем було додано, зокрема оригінал листа голови Керецьківської сільської ради Закарпатської області від 05.03.2020 № 148/02-06 адресованого начальнику Свалявського відділу Мукачівської місцевої прокуратури про вжиття заходів представницького характеру з приводу стягнення із ОСОБА_1 відповідно до договору № 12 від 03.05.2018 заборгованості з орендної плати, яка станом на 01.03.2020 становить 20 836,77 грн, розірвати цей договір оренди та витребувати майно у зв`язку з систематичним невиконанням нею умов договору. На обґрунтування свого прохання орган місцевого самоврядування послався на відсутність коштів на оплату судового збору та послуг юриста (а. с. 31).

Ухвалою судді Свалявського районного суду Закарпатської області Вінер Е.А. від 16 квітня 2020 року, зокрема відкрито провадження у цивільній справі за цим позовом (а. с. 47).

Ухвалою Свалявського районного суду Закарпатської області від 13 жовтня 2020 року вказаний позов залишено без розгляду (а. с. 82) .

Частиною 1 статті 257 ЦПК України регламентовано підстави для залишення позову без розгляду, зокрема, якщо позовну заяву від імені заінтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи (пункт 2).

Відповідно до ч. 2 ст. 4 ЦПК України у випадках, установлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Згідно з ч. 1 ст. 56 ЦПК України у випадках, установлених законом, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до суду із заявами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб або державних чи суспільних інтересів та брати участь у цих справах.

Якщо держава вступає у цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема у цивільних правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах.

У судовому процесі, зокрема у цивільному, держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах. Тобто під час розгляду справи у суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 1 Закону України Про прокуратуру прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.

Як кореспондує пункт 2 ч. 1 ст. 2 вказаного Закону у випадках, зокрема визначених цим Законом, на прокуратуру покладається функція з представництва інтересів громадянина або держави в суді.

Європейський суд з прав людини звертав увагу на те, що сторонами цивільного провадження є позивач і відповідач. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідне правопорушення зачіпає інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави (рішення від 15 січня 2009 року у справі Менчинська проти Росії (Menchinskaya v. Russia, заява № 42454/02, § 35)).

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому ч. 4 ст. 56 ЦПК України.

Водночас відповідно до положень ч. 4 ст. 23 Закону України Про прокуратуру наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.

Зазначеним нормам кореспондують відповідні приписи ЦПК України, а саме прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених ст. 185 ЦПК України.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Згідно з ч. 5 ст. 175 ЦПК України у разі пред`явлення позову особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення. Подібна за змістом вимога застосовується відповідно до абзаців 1 і 2 ч. 4 ст. 23 Закону України Про прокуратуру .

Подібні висновки, зокрема містяться і в постанові Верховного Суду від 21 квітня 2021 року у справі № 309/945/17 (провадження № 61-14293св20), які відповідно до вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України апеляційним судом ураховуються при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин.

Ухвалою судді Свалявського районного суду Закарпатської області Вінер Е.А. від 16 квітня 2020 року, зокрема було відкрито провадження у цивільній справі за цим позовом. Ухвала мотивована тим, що подана керівником місцевої прокуратури позовна заява відповідає вимогам статей 175-177 ЦПК України. Жодних недоліків цієї заяви, в тому числі у частині відсутності обґрунтування прокурором підстави для здійснення представництва інтересів Керецьківської сільської ради Закарпатської області, суддя не виявила і позовну заяву як із цих, так і з інших підстав без руху не залишила.

На переконання колегії суддів, прокурор обґрунтував у чому полягає порушення інтересів держави та необхідність їх захисту, належним чином обґрунтував наявність підстав для представництва інтересів держави у суді, визначив, у чому полягає порушення інтересів держави, а саме у неможливості безпосереднього подання Керецьківською сільською радою Закарпатської області позову. Отож, у прокурора виникли обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці ЄСПЛ.

Отже, апеляційний суд доходить висновку, що оскаржена ухвала не може вважатися законною та обґрунтованою.

Положення ч. 4 ст. 379 ЦПК України кореспондують, що підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

За таких обставин, колегія суддів уважає, що оскаржена ухвала місцевого суду підлягає скасуванню з постановленням із цього питання нового судового рішення, яким апеляційну скаргу прокурора слід задовольнити, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 374, 379, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу прокурора Свалявського відділу Мукачівської місцевої прокуратури Козара Мілана Михайловича задовольнити.

Ухвалу Свалявського районного суду Закарпатської області від 13 жовтня 2020 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повне судове рішення складено 13 липня 2021 року.

Суддя-доповідачка

Судді