Постанова

від 04.05.2023 по справі 909/496/21

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" травня 2023 р. Справа №909/496/21

м. Львів

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Гриців В.М. (головуючий), Зварич О.В., Малех І.Б.

секретар судового засідання Гілевич С.Р.

з участю представників кредитора ТОВ ФК "Леверідж" - адвокат Стефанович Ю.М., ОСОБА_1. - адвокат Петраш Ю.М. і арбітражної керуючої Карауш Ю.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області (суддя Рочняк О.В.) від 02 листопада 2022 року у справі №909/496/21 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1

ВСТАНОВИВ:

Господарський суд Івано-Франківської області ухвалою від 27 липня 2021 року відкрив провадження у справі про неплатоспроможність боржника фізичної особи ОСОБА_1 , увів процедуру реструктуризації боргів щодо боржника, увів мораторій на задоволення вимог кредиторів фізичної особи, призначив керуючим реструктуризацією фізичної особи ОСОБА_1 арбітражного керуючого Ловаса В.О., вирішив оприлюднити на офіційному веб-сайті повідомлення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 .

Господарський суд Івано-Франківської області ухвалою від 13 вересня 2021 року у справі №909/496/21 визнав грошові вимоги кредиторів - ТОВ "Фінансова компанія "Леверідж" до фізичної особи ОСОБА_1 в розмірі 39 837 946,90 грн, ОСОБА_2 в розмірі 30 000 грн.

Згідно з ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 26 травня 2022 року, яка залишена без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 31 серпня 2022 року, суд відсторонив арбітражного керуючого Ловаса Василя Олексійовича від виконання повноважень керуючого реструктуризацією фізичної особи ОСОБА_1 ; призначив керуючою реструктуризацією фізичної особи ОСОБА_1 арбітражну керуючу Карауш Юлію Вікторівну; зобов`язав керуючу реструктуризацією фізичної особи ОСОБА_1 Карауш Ю.В. надати суду звіт про результати перевірки декларацій боржника.

Надалі суд ухвалою від 01 серпня 2022 року частково задовольнив клопотання керуючої реструктуризацією арбітражної керуючої Карауш Юліі Вікторівни та витребував у банків інформацію про залишок коштів на рахунках та про рух коштів по рахунках ОСОБА_1 за період з 01.01.2018 по дату їх надання; інформацію про залишок коштів на рахунках членів сім`ї боржника станом на 31.12.2018, 31.12.2019, 31.12.2020.

05 жовтня 2022 року арбітражна керуюча Карауш Ю.В. подала суду звіт про результати перевірки декларацій фізичної особи ОСОБА_1

02 листопада 2022 року до суду подано клопотання представника кредитора ТОВ "ФК "Леверідж" про закриття провадження у справі та уточнення до клопотання про закриття провадження у справі; клопотання арбітражної керуючої Карауш Ю.В. про приєднання до матеріалів справи документів щодо проведення 01.11.2022 зборів кредиторів; заперечення представника ОСОБА_1 стосовно заяви ТОВ "ФК "Леверідж" про закриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 , письмові пояснення на звіт про результати перевірки декларації фізичної особи ОСОБА_1 арбітражної керуючої Карауш Ю.В. та про надання уточнюючих декларацій.

Арбітражна керуюча Карауш Ю.В. зазначила, що за результатами перевірки декларацій про майновий стан ОСОБА_1 та членів його сім`ї встановлено подання боржником недостовірної інформації про його доходи та доходи членів його сім`ї, у зв`язку із цим, зборами кредиторів прийнято рішення про закриття провадження у справі №909/496/21 про банкрутство фізичної особи ОСОБА_1 .

Господарський суд Івано-Франківської області ухвалою від 09 листопада 2022 року закрив провадження у справі №914/1238/22, скасував мораторій на задоволення вимог кредиторів фізичної особи ОСОБА_1 .

Суд першої інстанції дослідив декларації ОСОБА_1 про майновий стан боржника за 2018-2020 роки та дійшов висновку що в деклараціях про майновий стан боржника та членів його сім`ї за 2018 -2020 роки ОСОБА_1 не надав суду повної та достовірної інформації щодо майна, доходів і витрат боржника та членів його сім`ї ані під час звернення до суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, ані після отримання звіту керуючого реструктуризацією про результати перевірки декларацій боржника.

Суд урахував правову позицію Верховного Суду у справі №910/6639/20 про те, що з огляду на мету та цілі Кодексу України з процедур банкрутства інститут неплатоспроможності фізичних осіб призначений для зняття з боржника - фізичної особи тягаря боргів, які мають значний розмір та не можуть бути погашені за рахунок поточних доходів та належного цій особі майна. Правове регулювання відносин, що виникають між боржником та іншими учасниками справи про неплатоспроможність, має на меті поетапно створити для боржника - фізичної особи найбільш сприятливі умови для погашення боргів шляхом їх реструктуризації, а при нерезультативності таких заходів - забезпечити ефективний механізм продажу активів боржника. Подання декларації про майновий стан надає можливість не лише встановити перелік та вартість майна, стан доходів та витрат на відповідну дату, а й динаміки розміру активів за відповідний період. Поряд з цим, ця декларація повинна містити відомості, що можуть свідчити про ухилення боржника від погашення боргу перед кредиторами. Декларації про майновий стан, яка містить повну та достовірну інформацію про все наявне майно боржника та членів його сім`ї - є процесуальним обов`язком боржника у провадженнях про неплатоспроможність фізичної особи.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 02 листопада 2022 року у справі №909/496/21 та передати справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Вважає оскаржувану ухвалу безпідставною та винесеною з порушенням норм матеріального права з таких підстав:

відсутність в матеріалах справи доказів, які підтверджують понесені ОСОБА_1 в 2019 році фінансові витрати на лікування матері та недекларування в декларації за 2018 рік витрат в сумі 1 450 000 грн - благодійного внеску на розвиток місцевої громади с. Черніїв, не вказує на те, що задекларовані боржником відомості про такі витрати є недостовірними;

ОСОБА_1 при внесенні коштів благодійного внеску діяв від імені та за рахунок свого брата - ОСОБА_3 , та зважаючи на відсутність у договорі доручення від 01.02.2018 обов`язку сторін складати письмові документи на підтвердження факту передачі від довірителя в користь повіреного коштів для виконання останнім свого зобов`язання, висновок суду про наявність у боржника обов`язку декларування благодійної діяльності в якості власних витрат є безпідставним;

у декларації за 2018 рік у п. 57 "Кошти" у графі А "Відомості про майно і кошти боржника, що перебувають в інших осіб" зазначені кошти, що належать ОСОБА_1 у розмірі 907 500 грн і 100 000 доларів США та перебували у 2018 році у ОСОБА_4 та у ОСОБА_5 , як безпроцентна грошова допомога;

у декларації за 2019 рік у п.16 "Інші види доходів/грошові виплати" у графі "боржник" доданий дохід ОСОБА_1 624 000 грн (повернення поворотної фінансової допомоги ОСОБА_1 від ТОВ "ЕСПІВІ-КР"),907 500 грн (повернення безпроцентної грошової позики ОСОБА_1 від ОСОБА_4 ) та 100 000 доларів США (повернення безпроцентної грошової позики ОСОБА_1 від ОСОБА_5 );

до письмових пояснень додані розписки про отримання безпроцентної грошової позики ОСОБА_4 від 10.03.2013 та ОСОБА_5 від 20.03.2013. У силу п. п. 165.1.31 п.165.1 ст. 165 Податкового кодексу України у ОСОБА_1 відсутні зобов`язання щодо декларування одержаної від фізичних осіб ОСОБА_5 та ОСОБА_4 повернутої суми позики (поворотної фінансової допомоги). Висновків суду про наявність в уточнюючих деклараціях боржника недостовірних даних, у зв`язку з недекларуванням боржником повернутої позики в сумі 100 000доларів США та 907 500 грн, оскаржувана ухвала не містить;

коштів в розмірі 1508 грн та 500 грн ОСОБА_1 фізично не отримав, вказані суми не можна вважати доходом боржника від третіх осіб. Ці кошти автоматично списані банком в якості компенсації за здійснене банком розрахунково-касове обслуговування боржника при здійсненні зарахування сум повернутої позики. Знаючи тарифи банку, боржники ОСОБА_1 - ОСОБА_5 та ОСОБА_4 заплатили більше, що забезпечити одержання кредитором саме тієї суми коштів, яка була предметом позики. Вартість цих витрат не перевищує 125 190 грн, тому в ОСОБА_1 відсутній обов`язок декларування вищезазначених сум (1508 грн та 500 доларів США);

загальний рух коштів по депозитному рахунку ВАТ "ОТП -Банк" IBAN: НОМЕР_1 склав 3 357 477,19 грн. Однак, рух коштів по банківському рахунку не підлягає декларуванню і не може вважатись сумарним доходом боржника. За аналогією нормам, що регулюють порядок декларування встановленого Законом України «Про запобігання корупції», у декларації за 2018 рік боржник задекларував 650 000 грн в якості наявних в боржника коштів станом на 31 грудня 2018 року, що відповідає фінансовій операції по зняттю боржником з вказаного депозитного рахунку суми в розмірі 650 000 грн. У 2019 році боржником неодноразово здійснювались операції по поповненню та зняттю коштів з вказаного депозитного рахунку, в результаті чого, станом на 05 вересня 2019 року залишок коштів на цьому рахунку був відсутній, що і було задекларовано боржником в його уточнюючій декларації за 2019 рік. Тому боржником виконано зобов`язання щодо декларування готівки, залишку коштів, що були розміщені на його банківських рахунках станом на кінець 2018, 2019 та 2020 років. При цьому, сума залишку на депозитному рахунку боржника в АТ «ОТБ Банк», в межах періоду часу з 16.05.2019 по 03.06.2019 , немає жодного значення для перевірки достовірності відомостей декларації за 2019 рік, так як форма декларації фізичної особи боржника у справі про неплатоспроможність не передбачає відповідних розділів, в яких боржник повинен декларувати операції по поповненню та зняття депозитних вкладів протягом календарного року;

відповідно до п. 9 Примітки до форми Декларації про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 21 серпня 2019 року № 2627/5, є підстави для висновку про можливість зазначення боржником у декларації запису про не надання його членом сім`ї інформації про вартість належного йому майна, якщо її не може бути отримано останнім з офіційних джерел. Враховуючи те, що інформація про вартість нерухомого майна може бути надана відповідними підприємствами, установами та організаціями лише за зверненням його власника, а також з огляду на відсутність в матеріалах справи доказів, які б вказували на наявність невикористаних боржником джерел інформації, що містять ці дані, вважає висновки суду про надання ОСОБА_1 неповної інформації безпідставними.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ "ФК "Леверідж" (кредитор) просить залишити ухвалу Господарського Івано-Франківської області від 02 листопада 2022 року у справі №909/496/21 без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Вважає, що боржник не довів, що кошти у сумі 2 000 000 грн, 14 000 Євро, 100 000 дол. США були благодійними внесками для лікування його мами, також не довів їх використання для лікування, що дає підстави для висновку про те, що у декларації про майновий стан зазначена недостовірна інформація про доходи та витрати боржника та членів його сім`ї.

Наводить правові позиції Верховного Суду стосовно доказування обставин, які свідчать про неплатоспроможність боржника, достовірної інформації про його майновий стан та майновий стан його сім`ї, також спростовують доводи боржника про відсутність підстав для декларування у 2018 році грошових коштів у сумі 1 450 000.00 грн, оскільки дані кошти належать брату боржника ОСОБА_6 , і боржник розпоряджався вказаними коштами від імені свого брата на підставі договору доручення від 01.02.2018. Боржник не надав суду першої інстанції доказів про належність цих коштів його брату ОСОБА_6 , надання братом цих коштів боржнику.

Щодо декларування боржником витрат за здійснення АТ КБ «Приватбанк» розрахунково-касового обслуговування зазначає, що кошти у сумі 907 500 грн. (повернення безпроцентної грошової позики ОСОБА_7 від ОСОБА_4 ) та 100 000 доларів США (повернення безпроцентної грошової допомоги ОСОБА_7 від ОСОБА_5 ) не є доходом боржника, проте вони є власністю боржника та підлягають декларуванню на підставі розділу VI. «Грошові активи» Декларації про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність, затвердженої Наказ Міністерства юстиції України від 21 серпня 2019 року N 2627/5. Кошти у сумі 1508,00 грн та 502,50 дол. США не надходили на рахунки боржника окремими платежами від ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в якості компенсації за фінансові витрати надання банком послуг з розрахунково-касового обслуговування.

Суд першої інстанції встановив, що боржником не надано доказів звернення до відповідних офіційних джерел інформації щодо отримання інформації про члена сім`ї, яка необхідна йому для заповнення розділу I та III декларації про майновий стан боржника у справі про банкрутство, відповідно боржником не вживались заходи, спрямовані на надання повної та достовірної інформації щодо майнового стану членів його сім`ї.

Вказує й на зазначення боржником у декларації про майновий стан неповної та/або недостовірної інформація про майно, доходи та витрати боржника та членів його сім`ї. У листі від 24.06.2022 ОСОБА_1 повідомив, що його виїзди за межі України та перебування там фінансувалися його братом ОСОБА_3 , який постійно проживає в Німеччині. При цьому, пояснення з приводу фінансування відповідних поїздок доньки та сина боржник не надав. Надана Державною прикордонною службою інформація свідчить про те, що боржник, а також його неповнолітня дочка, яка знаходиться на його утриманні, неодноразово здійснювали перетин кордону протягом періоду 2018-2020 р.р. Разом з тим, відповідно до декларації фізичної особи ОСОБА_7 , у ній не відображена інформація про витрати на вказані закордонні поїздки та джерела їх фінансування;

в декларації боржника не зазначено: джерела походження коштів в розмірі більше 3 000 000, грн, за рахунок яких було здійснено витрати у 2019 році: за рахунок яких активів було придбано шість автомобілів сином та батьком боржника мінімальна ринкова вартість яких від яких від 10 000 до 25 000 дол. США.

в графі 11 розділу 11 Декларацій боржника за період 2018-2020 р.р. взагалі не зазначено про отримання дивідендів від господарської діяльності юридичних осіб, у яких мали частки в капіталі батьки боржника, що свідчить про формальність членства.

Представник ОСОБА_1 у письмових поясненнях зазначив, що на початку 2000-их років в Івано-Франківську функціонувала компанія «Екстім», в якій партнерами виступили ОСОБА_1 та ОСОБА_10 . Останній широко відомий як директор Львівського бронетанкового заводу, якого затримали за розкрадання та зрештою звільнили з займаної посади. У 2010 році ОСОБА_1 вийшов з учасників ТОВ «Екстім» на фоні внутрішнього корпоративного конфлікту з ОСОБА_10 . Свого часу ТОВ «Екстім» отримало кредитні ресурси, поручителями за кредитом виступали ОСОБА_1 і ОСОБА_10 . У 2012 році ТОВ «Екстім» було ліквідовано в процедурі банкрутства. З ОСОБА_1 як поручителя в судовому порядку на користь «Укрсиббанку» було стягнено 22 млн грн. ФК «Леверидж» викупила право вимоги до ОСОБА_1 . Оскільки в примусовому порядку стягнути заборгованість не вдалося через пропуск строку пред`явлення до виконання виконавчого листа, фінкомпанія звернулась до суду про нарахування та стягнення 3% річних та інфляційних втрат на суму боргу. Вказана заборгованість і складає суму боргу боржника перед ФК «Леверідж», реальним бенефіціаром якої є колишній партнер по ТОВ «Екстім» ОСОБА_10 . З мотивів особистої неприязні та з бажання помсти він ініціює постійне цькування ОСОБА_1 через замовні публікації негативного характеру та пресинг виконавців, що за декілька років призвело до майнових та моральних втрат боржника. Внаслідок цього, у боржника вкрай погіршилось матеріальне становище і він справді не має коштів для покриття боргу перед ТОВ ФК «Леверідж».

Процедура неплатоспроможності фізичних осіб була введена законодавцем як інструмент виходу правовим способом зі скрутного фінансового становища для приватних осіб, а саме задля звільнення від боргів та відновлення платоспроможності.

ОСОБА_1 добросовісно надав повну і важливу інформацію про майно, яке належить йому та членам його сім`ї, розкрив відомості про родинні відносини, майновий стан своїх родичів та їх спосіб життя. Про таку добросовісність, зокрема, свідчить те, що боржник надав інформацію про те майно, яке не було зареєстровано, надає допуск до місця проживання і т.д. Кредитор ТОВ ФК «Леверідж» цим скористався і розголосив отримані в судовій процедурі відомості в місцевій пресі, наприклад стаття «Банкрутство директора "Вертикалі" ОСОБА_1: стали відомі нові подробиці розслідування»

Місцевий господарський суд при розгляді справи не вважав за потрібне заглиблюватись в деталі описаного конфлікту боржника та кредитора і, оперативно розглянувши клопотання кредитора про закриття провадження у справі, з формальних причин закрив провадження у справі на підставі п.1 ч.7 ст.123 КУзПБ (подання неповної та недостовірної інформації боржником).

Вважає, що жодна норма КУзПБ не свідчить про те, що декларовані доходи та витрати мають підтверджуватись доказами. Декларативний принцип не передбачає обов`язковості надання доказів понесених витрат. У боржника не збереглися докази та і в багатьох випадках їх просто не було. Лікування важкого онкологічного захворювання матері потребувало значних витрат, які не завжди мали формальне відображення у вигляді квитанцій за придбані ліки та й зрештою і квитанції не збереглися з того часу. Підтвердження того, що мати боржника справді хворіла та пізніше померла від онкологічного захворювання міститься в свідоцтві про смерть, яке подано і є в матеріалах справи, однак суд не дав оцінку цьому доказу.

У письмових поясненнях арбітражна керуюча Карауш Ю.В. зазначає, що сталою судовою практикою Касаційного господарського ВС закріплено мету інституту неплатоспроможності фізичної особи, яка полягає, зокрема, у соціальній реабілітації добросовісного боржника (постанова КГС ВС від 20 вересня 2022 року у справі №920/27/21), знятті з боржника - фізичної особи тягаря боргів, які мають значний розмір (постанова судової палати КГС ВС від 22 вересня 2021 року у справі № 910/6639/20) та не можуть бути погашені за рахунок поточних доходів Боржника та наявного у нього майна. Усупереч відповідній концепції всі дії боржника свідчать про заздалегідь сплановану боржником процедуру ухилення від сплати своїх боргових зобов`язань, що грунтується на відповідних прямих і непрямих доказах, що містять матеріали справи, а саме докази того, що заповнені декларації не відображаються реальний майновий стан боржника.

ОСОБА_1 є засновником підприємств-забудовників регіону. Формальним засновником двох юридичних осіб є батько боржника, двох інших - в минулому також визначений батько боржника, станом на поточну дату - інші особи. Пояснення представника боржника, згідно із якими зазначені юридичні особи протягом 3 останніх років не сплачують дивіденди засновнику, а саме ОСОБА_3 , що є батьком боржника, який згідно із декларацією, наданою боржником, отримує дохід у вигляді пенсії, лише підтверджує формальність участі батька боржника у відповідних підприємствах.

Інформація про придбані автомобілі сином боржника є непрямим доказом того, що реальний стан боржника ОСОБА_1 не відповідає задекларованому, зокрема: згідно відповіді Головного сервісного центру МВС, лист № 31/4043-2675-2022 від 28.06.2022 свідчить, що протягом 2021-2022 років син боржника був власником двох автомобілів LINKOLN, 2017, 2019 років випуску, а батько в 2022 році власник автомобіля LINKOLN, 2019 року випуску.

Згідно із довідкою Державної прикордонної служби за № 91-31867/0/15-21 від 25.08.2021 за три роки перед порушенням справи про неплатоспроможність боржник мав 16 виїздів за межі України, однак в деклараціях про майновий стан не надано підтвердження витрат ані на поїздки, ані на витрати на перебування у відповідних поїздках.

Оскільки формальна перевірка відомостей, вказаних в деклараціях боржника, не надала належних результатів, керуючим реструктуризацією за рішенням суду було отримано інформацію про рух коштів боржника за три роки до подання ним заяви про свою неплатоспроможність.

Скаржник зазначає, що сума депозиту становила тільки 650 000 грн. У той час, як згідно виписок банку залишок на 16.05.2019 становить 1 102 356,20 грн, що свідчить про невідповідність наведених боржником пояснень та надання ним недостовірної інформації.

Щодо благодійного внеску на розвиток благоустрою громади в с. Чернієві на загальну суму 1 450 000 грн, боржником не надано жодних доказів отримання вказаних коштів від брата, який знаходиться за межами України, або документів, за якими такі кошти були ввезені в Україну.

Аналізуючи виписки по рахунках ОСОБА_1 також встановлено численні суми, зняті боржником готівкою, які не задекларовані боржником, а саме:2 000 000 грн;14 000 євро; 100 000 дол США.

Боржник надав медичну довідку про хворобу матері, однак не надав доказів витрат.

Отже понесення відповідних трат Боржником жодним чином не підтверджує задекларований ним фінансовий стан, який, як зазначено в запропонованому Боржником Плані реструктуризації, характеризується стабільним доходом Боржника в розмірі орієнтовно 9 000 грн на місяць (стр. 3 Плану реструктуризації).

Вважає, що наведене вказує на недобросовісність Боржника, відсутність з його боку реального прагнення до пошуку компромісу із кредиторами щодо умов реструктуризації боргів, відсутність наміру пошуку можливостей щодо задоволення кредиторських вимог, а звернення боржника до суду із заявою про свою неплатоспроможність по суті є намаганням у встановлений законом спосіб уникнути сплати своїх боргових зобов`язань.

У запереченнях на пояснення арбітражної керуючої представник боржника вказує, що у силу ч. 2 ст. 26 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" до компетенції ОСОБА_1 не відноситься питання щодо виплати дивідендів господарськими товариства, оскільки це є компетенцією їх органів управління, тому доводи арбітражної керуючої про наявність зв`язку між невиплатою названими нею господарськими товариствами дивідендів їх учасникам та впливу Боржника на їх діяльність є безпідставними та нічим не обгрунтованими.

Щодо стосується автомобілів марки «Lincoln», що були придбані членами сім`ї боржника ( ОСОБА_3 та ОСОБА_15 ) у період 2021-2022 рр., то таке майно не підлягало декларуванню у розумінні ч. 5 ст. 116 КУПБ, зважаючи на подання боржником декларацій у справі про неплатоспроможність за період 2018-2020 pp. Боржник не є і ніколи не був власником цих автомобілів, тому витрати на їх придбання та обслуговування несуть члени сім`ї боржника, які мають власні доходи. Боржником виконано обов`язок щодо декларування майна членів своєї сім`ї.

Витрати Боржника на поїздки за кордон задекларовано в уточнюючих деклараціях про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність за 2018-2020 рр., а саме у п. 70 "Витрати на побутові потреби" стовп. "Загальна сума (за рік) боржника", секція "у т. ч. за межами України", що відповідають рівню його задекларованих доходів за вказаний період.

Рух коштів по банківському рахунку не підлягає декларуванню і не може вважатись сумарним доходом боржника.

Боржником виконано зобов`язання щодо декларування коштів, що були розміщені на його банківських рахунках станом на кінець 2018, 2019 та 2020 років. Сума залишку на депозитному рахунку боржника в АТ «ОТБ Банк», станом на 26.05.2019 не має жодного значення, оскільки форма декларації фізичної особи боржника у справі про неплатоспроможність не передбачає відповідних розділів, в яких боржник повинен декларувати операції по поповненню та зняття депозитних вкладів протягом календарного року.

Відповідно до змісту договору доручення від 01.02.2018 сторони не брали на себе зобов`язання фіксувати будь-яким чином факт приймання-передачі коштів на його виконання. Відтак у Боржника не було жодної необхідності фіксувати факт отримання від свого брата коштів, шляхом складання відповідних розписок, актів приймання-передачі, тощо, що не спростовує ні факту укладення боржником вказаного договору, його чинності, ані його повного виконання сторонами.

Всі отримані Боржником від повернення позик кошти, він у 2019 році спрямував на лікування своєї матері, лікування оплачувалось в основному боржником власне за рахунок коштів, отриманих ним як повернення позики. Вважає, достатньо аморальним закиди арбітражної керуючої Карауш Ю. В. щодо надання доказів про витрачені кошти на відповідні цілі. Зняті боржником готівкові кошти були задекларовані Боржником у наявних в матеріалах деклараціях, в якості понесених витрат на лікування матері. Вважає, що відсутність доказів, що підтверджують ці витрати не може вважатись поданням останнім недостовірних відомостей про його майновий стан та бути підставою для закриття провадження у даній справі.

Західний апеляційний господарський суд ухвалою від 16 грудня 2022 року поновив ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження, відкрив провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 02 листопада 2022 року у справі №909/496/21.

Ухвалою від 27 грудня 2022 року суд призначив розгляд справи у судовому засіданні на 09 лютого 2023 року. Надалі суд неодноразово відкладав розгляд справи та призначав розгляд справи в режимі відеоконференції, про що повідомляв сторонам.

У судовому засіданні 06 квітня 2023 року суд заслухав представників і ухвалив оголосити перерву в судовому засіданні до 04 травня 2023 року та проводити судове засідання в режимі відеоконференції.

Відповідно до статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Західний апеляційний господарський суд розглянув апеляційну скаргу, матеріали справи, заслухав пояснення представників кредитора і боржника, арбітражної керуючої та вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 відсутні з огляду на таке.

Як вже зазначено, Господарський суд Івано-Франківської області ухвалою від 27 липня 2021 року відкрив провадження у справі про неплатоспроможність боржника фізичної особи ОСОБА_1 .

ОСОБА_1 до заяви про визнання його неплатоспроможним надав декларації про майновий стан за 2018-2020 роки.

Надалі з урахуванням звіту керуючого реструктуризацією арбітражного керуючого Ловаса Василя Олексійовича про результати перевірки декларацій боржника за 2018-2020 роки ОСОБА_1 подав уточнюючі декларації за 2018-2020 роки.

Господарський суд Івано-Франківської області ухвалою від 26 травня 2022 року відсторонив арбітражного керуючого Ловаса Василя Олексійовича від виконання повноважень керуючого реструктуризацією фізичної особи ОСОБА_1 ; керуючою реструктуризацією ОСОБА_1 призначив арбітражну керуючу Карауш Юлію Вікторівну, яку зобов`язав надати суду звіт про результати перевірки декларацій боржника.

05 жовтня 2022 року керуюча реструктуризацією Карауш Ю.В. надала суду звіт про результати перевірки декларацій фізичної особи ОСОБА_1 .

З урахуванням звіту керуючого реструктуризацією арбітражного керуючого Ловаса Карауш Юлії Вікторівни про результати перевірки декларацій боржника за 2018-2020 роки ОСОБА_1 12 жовтня 2022 року подав суду уточнюючі декларації про майновий стан боржника за 2018-2020 роки.

Також до суду надійшло клопотання кредитора ТОВ ФК «Леверідж» про закриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 .

Суд першої інстанції дослідив уточнюючі декларацій про майновий стан боржника за 2018-2020 роки, які ОСОБА_1 подав з урахуванням звіту керуючого реструктуризацією арбітражного керуючого Карауш Юлії Вікторівни про результати перевірки декларацій ОСОБА_1 та дійшов висновку, що ОСОБА_1 зазначив неповну і недостовірну інформацію в деклараціях про майновий стан боржника та членів його сім`ї за 2018 -2020 роки, а після отримання звіту керуючого реструктуризацією Карауш Ю.В. про результати перевірки такої декларації не надав суду виправлену декларацію про майновий стан з повною та достовірною інформацією щодо майна, доходів та витрат боржника та членів його сім`ї.

Суд апеляційної інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги переглядає ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 09 листопада 2022 року, якою суд закрив провадження у справі №914/1238/22 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 .

Відповідно до статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додається декларація про майновий стан боржника за формою, затвердженою державним органом з питань банкрутства. Декларація про майновий стан подається боржником за три роки (за кожен рік окремо), що передували поданню до суду заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність. Декларація повинна містити інформацію щодо майна, доходів та витрат боржника і членів його сім`ї, що перевищують 30 розмірів мінімальної заробітної плати.

Відповідно до пункту 1 частини сьомої статті 123 Кодексу України з процедур банкрутства суд приймає рішення про закриття провадження у справі за клопотанням зборів кредиторів, сторони у справі або з власної ініціативи, якщо боржником у декларації про майновий стан зазначена неповна та/або недостовірна інформація про майно, доходи та витрати боржника та членів його сім`ї, якщо боржник упродовж семи днів після отримання звіту керуючого реструктуризацією про результати перевірки такої декларації не надав суду виправлену декларацію про майновий стан з повною та достовірною інформацією щодо майна, доходів та витрат боржника та членів його сім`ї.

Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 26 травня 2022 року у справі №903/806/20 висловив позиції щодо застосування положень Кодексу України з процедур банкрутства у справах про неплатоспроможність фізичних осіб.

Верховний Суд вказав, що задля отримання бажаного результату - відновлення платоспроможності у судовій процедурі реструктуризації боргів КУзПБ покладає на боржника обов`язки, зокрема: - повідомити про обставини, що стали підставою для звернення до суду (пункт 3 частини другої статті 116 КУзПБ), отже обґрунтувати природу і причини неплатоспроможності, надати інформацію щодо витрачання коштів, отриманих від кредитора (кредитодавця, позикодавця), та/або щодо руху основних активів з часу виникнення зобов`язань перед кредиторами тощо; - надати повну і достовірну інформацію про власний майновий стан та членів його сім`ї, щодо розміру та джерел доходів (пункти 4 -11 частини третьої статті 116 КУзПБ), тому у разі необхідності і додаткові пояснення чи документи на підтвердження належного виконання цих вимог. (п.60).

Також, КУзПБ містить низку процесуальних запобіжників задля уникнення недобросовісного використання боржником судових процедур неплатоспроможності, зокрема передбачає закриття провадження у справі про неплатоспроможність у випадку ненадання боржником повної і достовірної інформації про власне майно, доходи і витрати та членів його сім`ї; приховування боржником власних активів через їх передачу членам сім`ї; якщо боржника притягнуто до адміністративної чи кримінальної відповідальності за неправомірні дії, пов`язані з неплатоспроможністю (пункти 1-3 частини сьомої статті 123 КУзПБ) (п.61).

Законодавець закріпив у спеціальних нормах КУзПБ принцип добросовісної поведінки боржника - фізичної особи, за яким право на звільнення від боргів та відновлення платоспроможності у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи набуває лише добросовісний боржник, який не за своїм неправомірним умислом потрапив у стан неплатоспроможності, сумлінно виконує обов`язки боржника та не приховує обставин, що можуть вплинути на розгляд справи чи задоволення кредиторських вимог, при цьому демонструє дієве прагнення до компромісу з кредиторами щодо умов реструктуризації боргів та в межах об`єктивних можливостей вживає заходів до задоволення їх вимог (п.62).

Саме такий боржник реалізує право ініціювати провадження у справі про власну неплатоспроможність не на шкоду кредиторам, а для досягнення легітимної мети цього провадження - соціальної реабілітації добросовісного боржника за спеціальною судовою процедурою шляхом реструктуризації заборгованості та/або звільнення від боргів задля відновлення його платоспроможності.(п.63).

Щодо спеціальних підстав закриття провадження у справі, які можуть бути застосовані лише у справі про неплатоспроможність фізичної особи, то аналіз приписів Книги четвертої КУзПБ свідчить, що така процесуальна можливість передбачена на всіх стадіях судової процедури реструктуризації боргів боржника, за різних підстав та з неоднаковим ступенем імперативності відповідних норм. (п.84).

Так, частиною сьомою статті 123 КУзПБ визначено, що суд приймає рішення про закриття провадження у справі за клопотанням зборів кредиторів, сторони у справі або з власної ініціативи, якщо:

1) боржником у декларації про майновий стан зазначена неповна та/або недостовірна інформація про майно, доходи і витрати боржника та членів його сім`ї, якщо боржник упродовж семи днів після отримання звіту керуючого реструктуризацією про результати перевірки такої декларації не надав суду виправлену декларацію про майновий стан з повною та достовірною інформацією щодо майна, доходів і витрат боржника та членів його сім`ї;

2) майно членів сім`ї боржника було придбано за кошти боржника та/або зареєстровано на іншого члена сім`ї з метою ухилення боржника від погашення боргу перед кредиторами;

3) судовим рішенням, що набрало законної сили та не було скасоване, боржник був притягнутий до адміністративної або кримінальної відповідальності за неправомірні дії, пов`язані з неплатоспроможністю.(п.85).

Верховний Суд звертає увагу на те, що конструкція цієї норми побудована як безумовний захід відповідальності боржника за дії на шкоду кредиторам, тому не передбачає альтернативного вирішення та необхідності з`ясування мотивів боржника - фізичної особи, за встановлення відповідних фактів господарським судом. (п.86).

До того ж, розширене коло ініціаторів застосування частини сьомої статті 123 КУзПБ та відсутність процесуальних обмежень щодо її реалізації на всіх стадіях справи про неплатоспроможність фізичної особи забезпечують невідворотність такого наслідку очевидно недобросовісних дій боржника.(п.87).

Враховуючи призначення цієї норми та можливість застосування її судом з власної ініціативи, Верховний Суд наголошує на тому, що господарський суд не може залишити поза увагою обставини, які вказують на наявність підстав для закриття провадження у справі за частиною сьомою статті 123 КУзПБ, тому з власної ініціативи, зокрема, вирішуючи питання про перехід до судової процедури погашення боргів, зобов`язаний перевірити такі обставини справи та надати їм юридичну оцінку, про що зазначити у відповідному судовому рішенні. (п.88).

За матеріалами справи, суд першої інстанції дослідив декларації ОСОБА_1 про майновий стан за 2018-2020 роки та уточнюючі декларації про майновий стан за 2018-2020 роки, які ОСОБА_1 подав з урахуванням звіту керуючого реструктуризацією арбітражного керуючого Карауш Юлії Вікторівни про результати перевірки декларацій ОСОБА_1 .

Суд вказав, зокрема, що з урахуванням уточнених декларацій за 2018 - 2020 роки та відомостей ДПС члени сім`ї боржника отримали такі доходи: за 2018 рік - 33500 грн (у декларації вказано - 20900 грн); за 2019 рік - 705336 грн (у декларації вказано - 609793 грн); за 2020 рік - 1833249 грн 43 коп. (у декларації вказано - 1800449 грн).

У деклараціях містяться розбіжності щодо доходів членів сім`ї боржника від продажу та передачі в оренду майна (в декларації за 2018 рік боржником вказано дохід від передачі майна в оренду 286180 грн, а за даними ДПС - 3000 грн; за 2019 рік - 348495 грн, натомість за даними ДПС - 22 983 грн 39 коп.; за 2020 рік - дохід від продажу майна в декларації - 104700 грн, від передачі майна в оренду - 292356 грн, а за даними ДПС - 29 700 грн та 192160 грн 92 коп. відповідно).

З наданої на вимогу суду інформації банківських установ про залишок коштів на рахунках та про рух коштів по рахунках ОСОБА_1 суд встановив, що з 01.01.2018 ОСОБА_1 мав відкриті рахунки в АТ "Приватбанк" та АТ "ОТП-Банк".

Суд зауважив, що суми коштів, сплачені ОСОБА_1 на користь АТ "Приватбанк" за надані послуги з розрахунково-касового обслуговування повинні бути включені до складу отриманих ним коштів від третіх осіб, а саме, ОСОБА_1 мав задекларувати у декларації за 2019 рік фактично перераховані кошти: ОСОБА_5 у сумі 100500 дол. США, а не 100 000 дол. США (задекларована сума позики) та ОСОБА_4 у сумі 909 008 грн а не 907500 грн (задекларована сума позики). З наданої на вимогу суду інформації банківських установ про залишок коштів на рахунках та про рух коштів по рахунках ОСОБА_1 суд встановив таке.

З виписки по рахунках АТ "ОТП -Банк" суд встановив, що ОСОБА_1 мав відкритий депозитний рахунок за договором №100/001586/18 від 30.11.2018. Депозитний рахунок періодично поповнювався. Загальний рух коштів по рахунку склав 3 357 477 грн 19 коп. При цьому суд відхилив доводи боржника, що сума депозиту становила 650 000 грн, оскільки боржник неодноразово поповнював цей рахунок, зокрема, залишок на кінець дня (16.05.2019, 31.05.2019, 03.06.2019) становив більше 1 100 000 грн.

Також суд зазначив, що в період з 11.06.2018 по 30.08.2018 ОСОБА_1 перерахував цільовий благодійний внесок у загальному розмірі 1 450 000 грн на розвиток благоустрою місцевої громади с.Черніїв згідно договору від 08.06.2018. Проте, матеріали справи не містять жодних доказів того, що вказані кошти перераховано на виконання договору доручення від 01.02.2018, укладеного ОСОБА_3 (довіритель) та ОСОБА_1 (повірений). Відсутні й докази того, що ОСОБА_3 передав (перевів) ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 1 450 000 грн, обумовлені в п. 1.1. вказаного договору. Отже, у декларації за 2018 рік боржник мав задекларувати витрати у розмірі 1450 000 грн.

Матеріалами справи не підтверджено й витрати ОСОБА_1 , вказані у декларації за 2019 рік, понесені ним на лікування матері, відтак грошові кошти у розмірі 2 000 000 грн, 14 000 Євро та 100 000 дол. США мали бути відображені у декларації за 2020 рік у розділі грошові активи.

Суд звернув увагу, що з інформації Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України №91-31867/0/15-21-Вих від 25.08.2021 у період з 27.07.2018 по 27.07.2021, ОСОБА_1 , ОСОБА_3 (батько), ОСОБА_15 (син), ОСОБА_19 (дочка) неодноразово перетинали кордон України.

Суд зауважив, що відповідно до п.9 Приміток до затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 21.08.2019 № 2627/5 форми Декларації про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність, боржник за розділами декларації зазначає всю інформацію про членів сім`ї, яка йому відома та яку він може отримати з офіційних джерел (правовстановлювальні документи, відповідні державні реєстри). Якщо член сім`ї не надав боржнику інформацію і така інформація не може бути отримана ним з офіційних джерел, у відповідному рядку декларації зазначається "Член сім`ї не надав інформацію".

У деклараціях за 2018-2020 роки ОСОБА_1 не зазначив вартість нерухомого майна (житлового будинку та земельної ділянки за адресою) на дату набуття права власності або за останньою грошовою оцінкою. У відповідних рядках декларацій вказав, що "Член сім`ї не надав інформацію". Водночас, не надав доказів звернення до відповідних офіційних джерел щодо отримання інформації про членів сім`ї, яка необхідна була йому для заповнення розділу ІІ та ІІІ декларацій про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність.

Рішенням зборів кредиторів фізичної особи ОСОБА_1 від 01.11.2022, проведених у формі опитування, оформленого протоколом №3 вирішено:1) схвалити звіт керуючого реструктуризацією - арбітражної керуючої Карауш Ю.В. від 22.09.2022; 2) схвалити звіт керуючого реструктуризацією - арбітражної керуючої Карауш Ю.В. про нарахування та виплату основної грошової винагороди від 22.09.2022; 3) схвалити звіт керуючого реструктуризацією Карауш Ю.В. про результати перевірки декларації про майновий стан фізичної особи ОСОБА_1 від 23.09.2022; 4) відмовити у схваленні плану реструктуризації боргів ОСОБА_1 у справі про банкрутство №909/496/21; 5) клопотати перед Господарським судом Івано-Франківської області про закриття провадження у справі №909/496/21 про банкрутство фізичної особи ОСОБА_1 .

У підсумку суд першої інстанції дійшов висновку про закриття провадження у справі, оскільки в деклараціях про майновий стан боржника та членів його сім`ї за 2018 -2020 роки ОСОБА_1 не надав суду повної та достовірної інформації щодо майна, доходів і витрат боржника та членів його сім`ї ані під час звернення до суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, ані після отримання звіту керуючого реструктуризацією про результати перевірки декларацій боржника.

Суд апеляційної інстанції в цілому погоджується із таким висновком суду першої інстанції та у спростування наведених вище доводів апеляційної скарги зазначає, що за усталеною позицією Верховного Суду добросовісність боржника - фізичної особи є визначальним критерієм для оцінки обставин і підстав якими КУзПБ зумовлює вирішення судом питання, зокрема, щодо закриття провадження про неплатоспроможність фізичної особи у випадках, передбачених статтею 123 КУзПБ.

Тому, обставини, що свідчать про недобросовісну поведінку боржника у сукупності з іншими обставинами справи підлягають врахуванню господарським судом як підстави для ухвалення рішення про закриття провадження у справі. Такими обставинами можуть бути, серед іншого ненадання боржником обґрунтованих пояснень стосовно обставин неплатоспроможності (руху активів, витрачання отриманих від кредиторів коштів тощо); посилання у декларації про майновий стан на ненадання інформації членом сім`ї боржника за умови, що така інформація є необхідною для з`ясування суттєвих для справи обставин, або у інший спосіб ухилення боржника від конструктивної співпраці з кредиторами, керуючим реструктуризацією чи від відкритої взаємодії з судом.

Ризики зазначення неповної інформації у декларації покладаються саме на боржника, позаяк спеціальним законом, яким є Кодекс України з процедур банкрутства, такої підстави ненадання інформації про майновий стан члена сім`ї не передбачено, натомість у частині п`ятій статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства імперативно визначено, що декларація повинна містити інформацію щодо майна, доходів та витрат боржника і членів його сім`ї, що перевищують 30 розмірів мінімальної заробітної плати.

Щодо благодійного внеску.

Саме ОСОБА_1 в період з 11.06.2018 по 30.08.2018 перераховував на розвиток благоустрою місцевої громади с.Черніїв благодійний внесок у загальному розмірі 1 450 000 грн. У матеріалах справи немає доказів, що вказані кошти перераховано на виконання договору доручення від 01.02.2018, укладеного ОСОБА_1 (повірений) з своїм братом - ОСОБА_3 (довіритель). Відсутні й докази отримання вказаних коштів від ОСОБА_3 , який знаходиться за межами України, або документів, за якими такі кошти були ввезені в Україну. Отже, названа сума повинна була бути відображена у декларації за 2018 рік.

Щодо витрат на лікування матері ОСОБА_20 , яка померла у грудні 2019 року.

Суд розуміє боржника, що витрачаючи кошти на лікування важко хворої матері, неможливо думати про збереження квитанцій, розписки витрат тощо. Суд приймає пояснення ОСОБА_1 щодо коштів, витрачених на лікування матері.

Щодо поїздок за кордон.

Згідно із довідкою Державної прикордонної служби за №91-31867/0/15-21 від 25.08.2021 ОСОБА_1 , ОСОБА_3 (батько), ОСОБА_15 (син), ОСОБА_19 (дочка) у період з 27.07.2018 по 27.07.2021 неодноразово перетинали державний кордон України. Окрім міст Німеччини, ОСОБА_1 мав поїздки в Шарм-Ель-Шейх, Салоніки, Амстердам, Мадрид, Лондон, Варшава, Париж.

ОСОБА_1 у запереченнях на відзив арбітражної керуючої Карауш Ю.В. повідомив, що його витрати на поїздки за кордон задекларовано в уточнюючих деклараціях про майновий стан боржника за 2018-2020 роки, а саме у п. 70 "Витрати на побутові потреби" стовп. "Загальна сума (за рік) боржника", секція "у т. ч. за межами України", що відповідають рівню його задекларованих доходів за вказаний період, а витрати на поїздки в Німеччину фінансував брат Святослав, який постійно проживає в Німеччині.

В уточнюючих деклараціях у п. 70 "Витрати на побутові потреби" стовп. "Загальна сума (за рік) членів сім`ї", секція "у т. ч. за межами України", зазначено: «Члени сім`ї не надали інформацію» про їх витрати на поїздки за кордон.

Суд наголошує, що у 2019, 2020 роках дочка ОСОБА_1 - ОСОБА_19 2005 року народження була неповнолітньою. Відповідно, ОСОБА_1 повинен був пояснити джерела витрат на фінансування її поїздки за кордон. Немає й відомостей про джерела фінансування поїздок за межі України сина ОСОБА_15 .

Щодо автомобілів.

У декларації за 2019 рік в розділі V "Відомості про рухоме майно боржника та членів сім`ї боржника" зазначено, що у ОСОБА_15 (син) перебували у власності два легкові автомобілі: Hyundai Accent, 2017 р.в. вартістю 215 000 грн та Hyundai Tucson, 2018 р.в. про вартість якого член сім`ї не надав інформацію.

Крім того, у 2020 році ОСОБА_15 (син) продав легковий автомобіль Hyundai Tucson, 2018 р.в. (дата перереєстрації на нового власника 13.05.2020), а також придбав і продав легковий автомобіль Hyundai Sonata, 2018 р.в. (дата придбання 26.05.2020, дата перереєстрації на нового власника 15.09.2020)

З огляду на вік ОСОБА_15 1997 року народження і відсутність відомостей про його доходи, інформація про походження коштів на покупку сином автомобілів є важливою.

У деклараціях про майновий стан у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 за 2018, 2019, 2020 роки немає й відомостей про нерухоме і рухоме майно членів сім`ї боржника (дату набуття права власності, вартість), натомість зазначено, що член сім`ї не надав інформацію.

Суд вважає, що з огляду на мету декларування, Декларації про майновий стан у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 за 2018, 2019, 2020 роки (кожна), у тому числі й виправлені декларації, повинні містити повну і достовірну інформацію щодо майна, доходів та витрат боржника і членів його сім`ї, що перевищують 30 розмірів мінімальної заробітної плати. Таку інформацію мав повідомити боржник з метою конструктивної співпраці з кредиторами, керуючим реструктуризацією і судом.

Проте, вказана у деклараціях про майновий стан у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 за 2018, 2019, 2020 роки інформація щодо майна, доходів та витрат боржника і членів його сім`ї, що перевищують 30 розмірів мінімальної заробітної плати, є неповною, про що зазначено вище. Відповідно, ризики зазначення неповної інформації у декларації покладаються на боржника ОСОБА_1 .

Отже, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого і правомірного висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 на підставі пункту 1 частини сьомої статті 123 КУзПБ.

Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на наведені обставини справи і приписи закону суд апеляційної інстанції вважає, що ухвала Господарського суду Івано-Франківської області від 02 листопада 2022 року у справі №909/496/21 постановлена з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишає без задоволення.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281, 282, 283, 284 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Ухвалу Господарського Івано-Франківської області від 02 листопада 2022 року у справі №909/496/21 залишити без змін, апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення.

Судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на ОСОБА_1 .

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку.

Повний текст постанови складено 06 червня 2023 року.

Суддя В.М. Гриців

Суддя О.В. Зварич

Суддя І.Б. Малех