Постанова

від 30.05.2023 по справі 921/645/15-г/10

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" травня 2023 р. Справа №921/645/15-г/10

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого судді Кравчук Н.М.

суддів Кордюк Г.Т.

Плотніцький Б.Д.

секретар судового засідання Гавриляк І.В.

розглянувши апеляційну скаргу Відділу державної виконавчої служби у м. Тернополі Західного міжрегіонального управління Міністерства вих. № 19183 від 07.03.2023 (вх. № ЗАГС 01-05/719/23 від 10.03.2023)

на ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 23.02.2023 (суддя Охотницька Н.В. Ухвалу підписано 28.02.2023)

у справі № 921/645/15-г/10

за позовом: Приватного агропромислового підприємства "Воля-2000" (надалі ПАП «Воля-2000), с. Перемилів, Гусятинського району Тернопільської

до відповідача: Приватного підприємства " Аскорд ", (надалі ПП «Аскорд») м. Тернопіль

про: стягнення боргу в сумі 118 633,76 грн.

за участю учасників справи:

від позивача: Хомко Ю.М.;

від відповідача: не з`явились,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 12 серпня 2015 року у справі № 921/645/15-г/10 за позовом ПАП "Воля-2000" до відповідача ПП "Аскорд" про стягнення боргу в сумі 118 633,76 грн позовні вимоги задоволено. Стягнуто з ПП "Аскорд" на користь ПАП "Воля-2000" 64 739,00 грн боргу, 3014,99 грн - 3% річних, 49879,77 грн інфляційних втрат, 2372,68 грн в повернення сплаченого судового збору.

На виконання вищезазначеного рішення, Господарським судом Тернопільської області видано наказ зі строком пред`явлення його до виконання до 28 серпня 2016 року.

17.11.2022 до Господарського суду Тернопільської області від ПАП "Воля - 2000" надійшла скарга б/н та б/д (вх. № 7717 від 17.11.2022) на дії старшого державного виконавця Тернопільського міського відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області Юрчака О.П. у виконавчому провадженні ВП № НОМЕР_1 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Тернопільської області від 28.08.2015 у справі № 921/645/15-г/10.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 28.11.2022 у справі № 921/545/15-г/10 відмовлено ПАП "Воля-2000" у поновленні процесуального строку на подання скарги; скаргу ПАП "Воля-2000" на дії старшого державного виконавця Тернопільського міського відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області Юрчака О.П. у виконавчому провадженні ВП № НОМЕР_1 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Тернопільської області від 28.08.2015 у справі № 921/645/15-г/10 залишено без розгляду.

Не погодившись із вказаною ухвалою, ПАП "Воля-2000" звернулось до Західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 16.01.2023 у справі №921/645/15-г/10 апеляційну скаргу Приватного агропромислового підприємства " Воля-2000 " задоволено частково. Ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 28.11.2022 у справі №921/645/15-г/10 скасовано, справу №921/645/15-г/10 направлено до господарського суду Тернопільської області для продовження розгляду.

Зокрема, суд апеляційної інстанції звернув увагу суду першої інстанції про необхідність дослідження обставин щодо того, чи надсилалась постанова 28.02.2017 про повернення наказу Господарського суду Тернопільської області у справі № 921/645/15-г/10 від 28.08.2015, та коли вона надсилалась. Вказав на правові висновки Верховного суду, згідно з якимпи на сторін виконавчого провадження не покладається обов`язку відслідковувати стан виконавчого провадження.

При новому розгляді, ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 23.02.2023 поновлено ПАП "Воля-2000" процесуальний строк на подання скарги б/н та б/д (вх. № 7717 від 17.11.2022) на дії старшого державного виконавця Тернопільського міського відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області Юрчака О.П. у виконавчому провадженні ВП № НОМЕР_1 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Тернопільської області від 28.08.2015 у справі № 921/645/15-г/10. Задоволено скаргу б/н та б/д (вх. № 7717 від 17.11.2022) ПАП "Воля-2000" на дії старшого державного виконавця Тернопільського міського відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області Юрчака О.П. у виконавчому провадженні ВП № НОМЕР_1 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Тернопільської області від 28.08.2015 у справі № 921/645/15-г/10. Визнано неправомірними дії старшого державного виконавця Тернопільського міського відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області Юрчака О.П. у виконавчому провадженні ВП № НОМЕР_1 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Тернопільської області від 28.08.2015 у справі № 921/645/15-г/10, які виразились у винесенні постанови від 28.02.2017 про повернення наказу Господарського суду Тернопільської області у справі № 921/645/15-г/10 від 28.08.2015 на підставі п.2 ч.1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження". Скасовано постанову старшого державного виконавця Тернопільського міського відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області Юрчака О.П. від 28.02.2017 ВП НОМЕР_1 про повернення наказу Господарського суду Тернопільської області у справі № 921/645/15-г/10 від 28.08.2015 на підставі п.2 ч.1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження". Повернуто без розгляду Тернопільському міському відділу ДВС Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано - Франківськ) заперечення від 21.02.2023 № 15309 (вх. № 1552 від 21.02.2023) на скаргу на дії старшого державного виконавця Тернопільського міського відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області.

При прийнятті судового рішення, суд першої інстанції керувався тим, що у матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази надсилання копії постанови 28.02.2017 про повернення наказу Господарського суду Тернопільської області у справі № 921/645/15-г/10 від 28.08.2015 стягувачу - ТОВ «Воля-2000», а єдиним належним доказом щодо дати, коли дізнався про вказану постанову стягувач є 07.11.2022, коли отримав відповідь на адвокатський запит, вказав про обов`язковість виконання рішень суддів, а також на те, що державним виконавцем не було вжито усіх заходів для виконання судового рішення.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, Відділ державної виконавчої служби у м. Тернополі Західного міжрегіонального управління Міністерства звернувся до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

В апеляційній скарзі скаржник вказує на те, що виконавцем було вжито усі необхідні дії для виконання судового наказу Господарського суду Тернопільської області у справі № 921/645/15-г/10 від 28.08.2015. Зокрема, скаржник зазначає, що 06.10.2015 року було накладено арешт на рухоме та нерухоме майно ПП «Аскорд», а 23.05.2016 року винесено постанову про накладення арешту на кошти на загальну суму 132 107, 08 грн. Однак, однак в подальшому повернуто наказ на підставі п.2 ч.1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження". Вказує на те, що докази надсилання постанови про повернення виконавчого провадження знищенні на підставі розпорядження про знищення виконавчих проваджень завершених у 2017 році по яких минув строк зберігання від 01.03.2021 року. Також зазначає, що ТзОВ «Воля-2000» не скористалося своїм правом про ознайомлення із матеріалами виконавчого провадження та не відслідковувало стан його виконання. Окрім того, просить долучити до матеріалів справи нові докази, які не були предметом дослідження судом першої інстанції.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.03.2023 справу № 921/645/15-г/10 розподілено до розгляду судді доповідачу Кравчук Н.М., склад колегії сформований з суддів: Кравчук Н.М. - головуючий суддя, судді: Кордюк Г.Т. та Плотніцький Б.Д.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 15.03.2023, апеляційну скаргу Відділу державної виконавчої служби у м. Тернополі Західного міжрегіонального управління Міністерства на ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 23.02.2023 у справі № 921/645/15-г/10 залишено без руху. Зобов`язано скаржника усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки шляхом подання (надсилання) суду доказів надіслання апеляційної скарги відповідачам листом з описом вкладення протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

Скаржник вимоги ухвали суду від 15.03.2023 виконав, на адресу суду надіслав клопотання про долучення доказів надсилання апеляційної скарги вих. № 29800 від 23.03.2023(зареєстрований в канцелярії суду за вх. № ЗАГС 01-04/2176/23 від 29.03.2023 ), у якому просить долучити до матеріалів справи копію опису вкладення до цінного листа та копію поштової накладної.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 03.04.2023 відкрито провадження у справі за апеляційною скаргу Відділу державної виконавчої служби у м. Тернополі Західного міжрегіонального управління Міністерства на ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 23 лютого 2023 року у справі № 921/645/15-г/10, призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 25.04.2023.

25.04.2023 ухвалою суду відкладено розгляд справи на 30.05.2023

25.05.2023 року на електрону адресу Західного апеляційного Господарського суду надійшли додаткові пояснення від ТОВ «Воля-2000»(вх. № 01-04/3545/23 від 26.05.2023).

Сторони 30.05.2023 в судове засідання не з`явились, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції вирішив розглядати справу без участі сторін за наявними у матеріалах справи доказах.

Суд апеляційної інстанції у відповідності до ст. 269 ГПК України переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Вивчивши апеляційну скаргу, відзив на неї, здійснивши оцінку доказів, що містяться в матеріалах справи, Західний апеляційний господарський суд встановив таке:

Як уже зазначалося вище, на виконання рішення Господарського суду Тернопільської області 28 серпня 2015 року у справі № 921/645/15-г/10 за позовом ПАП "Воля-2000" до відповідача ПП "Аскорд" про стягнення боргу в сумі 118 633,76 грн, яким позовні вимоги задоволено та присуджено до стягнення з ПП "Аскорд" на користь ПАП "Воля-2000" 64 739,00 грн боргу, 3014,99 грн 3% річних, 49879,77 грн індекс інфляції, 2372,68 грн - в повернення сплаченого судового збору, 28.08.2015 видано наказ зі строком пред`явлення його до виконання до 28 серпня 2016 року.

05.10.2015 постановою старшого державного виконавця другого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції відкрито виконавче провадження ВП № НОМЕР_1 про стягнення з Приватного підприємства "Аскорд" на користь Приватного агропромислового підприємства "Воля-2000" заборгованості в розмірі 120 006,44 грн.

05.10.2015 постановою старшого державного виконавця другого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження у ВП № НОМЕР_1.

23.05.2016 старшим державним виконавцем Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції винесено постанову в межах ВП № НОМЕР_1 про арешт коштів боржника, згідно з якою було накладено арешт на кошти боржника в межах суми 132 107,08 грн.

28.02.2017 старшим державним виконавцем Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції Юрчаком О.П. в межах ВП № НОМЕР_1 винесено постанову про повернення виконавчого документа (наказу Господарського суду Тернопільської області у справі № 921/645/15-г/10 від 28.08.2015) стягувачу на підставі п. 2 ч. 1. ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження".

Оскільки вказану вище постанову державного виконавця від 28.02.2017 про повернення виконавчого документа скаржник вважає незаконною, а дії державного виконавця неправомірними, останній 14.11.2022 звернувся до Господарського суду Тернопільської області із скаргою б/н та б/д (вх. № 7717 від 17.11.2022).

В той же час, скаржник вказує на те, що про існування постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 28.02.2017 ПАП "Воля-2000" дізналося лише 07.11.2022, коли представник стягувача отримала відповідь на адвокатський запит разом із постановою про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1 з ідентифікатором доступу, у зв`язку з чим ПАП "Воля-2000" вважає, що строк на звернення зі скаргою пропущено із поважних причин та просить суд його поновити.

При прийнятті постанови суд апеляційної інстанції виходив з наступного:

Статтею 129 Конституцій України передбачено, що держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист, яка охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно зі статтею 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

За приписами статті 341 ГПК України скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Як зазначалося вище, ПАП "Воля-2000" 14.11.2022 звернулося до Господарського суду Тернопільської області із скаргою на дії державного виконавця Юрчака О.П..

Отже, скаржником пропущено 10-денний строк на подання скарги. При цьому, останнім було заявлено клопотання про поновлення пропущеного строку для звернення зі скаргою.

В обґрунтування заявленого клопотання про поновлення строку скаржник зазначає про те, що оскільки в матеріалах ВП № НОМЕР_1 відсутні документи, які б підтверджували те, що стягувачу надсилалась та була ним отримана постанова від 28.02.2017 про повернення виконавчого документа (наказу Господарського суду Тернопільської області у справі № 921/645/15-г/10 від 28.08.2015) стягувачу на підставі п. 2 ч. 1. ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження", про існування останньої скаржник дізнався лише 07.11.2022 року, після того як представник ПАП "Воля-2000" отримала відповідь на адвокатський запит із постановою про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1 з ідентифікатором доступу.

На підтвердження вказаних обставин, ПАП "Воля-2000" долучив до скарги скриншот екрану з інформацією про дату та час (07.11.2022 о 13:38 год.) отримання на електронну адресу: відповіді на запит від Тернопільського міського відділу ДВС Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано - Франківськ) із вкладеними файлами, а також відповідь від 07.11.2022 № 80801 на запит від 31.10.2022 Відділу ДВС у м. Тернопіль Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано - Франківськ), адресований адвокату Цап О.Р. ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

Статтею 118 ГПК України передбачено, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, без повідомлення учасників справи. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк. Про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу про відмову у поновленні або продовженні процесуального строку.

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ, вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (mutatis mutandis, рішення у справі "ОСОБА_11 проти України" (974_256) (Aleksandr Shevchenko v. Ukraine), заява N 8371/02, п. 27, рішення від 26 квітня 2007 року, та "Трух проти України" (Trukh v. Ukraine) (ухвала), заява N 50966/99, від 14 жовтня 2003 року). У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності), коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків (пункт 41 рішення у справі "Пономарьов проти України" (Заява № 3236/03).

З матеріалів справи вбачається, що листом від 07.11.2022 № 80801 Тернопільським міським відділом ДВС Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) надано відповідь на адвокатський запит представника ПАП «Воля 2000» Цап О.Р. про те, що 28.02.2017 державним виконавцем винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачу. (а.с. 77)

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, з урахуванням правових позицій Верховного Суду, викладених у постановах у справі № 910/18480/20 від 24.10.2022, у справі №918/539/16 від 07.07.2022, у справі № 910/22695/13 від 11.10.2019, положеннями чинного законодавства не передбачено обов`язку сторони виконавчого провадження відстежувати самостійно стан виконавчого провадження, зокрема за допомогою Автоматизованої системи виконавчих проваджень.

За змістом статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання.

Згідно з частиною першою статті 19 Закону України "Про виконавче провадження" сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

Відповідно до частини першої статті 28 Закону України "Про виконавче провадження" копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1 - 4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням.

Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.

Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.

Отже, системний аналіз зазначених норм права дає можливість зробити висновок про те, що права сторони у виконавчому провадженні щодо обізнаності про стан виконавчого провадження будуть належним чином реалізовані лише у випадку вчинення виконавцем дій, спрямованих на надсилання документів у встановленому Законом України "Про виконавче провадження" порядку.

Також, Об`єднана палата Касаційного господарського суду у вже згаданій вище постанові від 04.02.2022 року у справі №925/308/13-г звернула увагу, що Верховний Суд у постановах від 09.10.2019 та від 11.10.2019 у справі № 910/22695/13 сформулював висновок щодо належної реалізації права сторони у виконавчому провадженні щодо обізнаності про стан виконавчого провадження лише у випадку вчинення виконавцем дій, спрямованих на надсилання документів у встановленому Законом України «Про виконавче провадження» порядку, розглянув та вирішив при цьому питання щодо поважності пропуску строку, визначеного пунктом «а» частини першої статті 341 Господарського процесуального кодексу України, за поданими у цих справах стороною виконавчого провадження клопотаннями про поновлення вказаного строку за правилами частини другої вказаної статті 341 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому в обох наведених постановах Верховний Суд дійшов висновку, що за відсутності обов`язку у сторін виконавчого провадження відстежувати автоматизовану систему виконавчого провадження та за відсутності доказів направлення приватним виконавцем постанови про вчинення дії у виконавчому провадженні (документа виконавчого провадження), є передчасними висновки судів попередніх інстанцій про неповажність наведених скаржником причин пропуску відповідного процесуального строку та про залишення скарги без розгляду.

Аналізуючи матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції зауважує, що останні не містять доказів надсилання копії постанови про повернення наказу Господарського суду Тернопільської області області у справі № 921/645/15-г/10 від 28.08.2015 ТОВ «Воля-2000».

Таким чином, з огляду на те, що у матеріалах справи відсутні докази надсилання копії постанови про закриття виконавчого провадження ТОВ «Воля-2000», колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що ПАП «Воля-2000» дізналося про постанову про повернення судового наказу Господарського суду Тернопільської області лише 07.11.2022 - після отримання відповіді на адвокатський запит.

Відтак, суд першої інстанції обґрунтовано поновив скаржнику строк для подання скарги у справі № 921/645/15-г/10.

Щодо визнання протиправними дій старшого державного виконавця Тернопільського міського відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області Юрчака О.П. щодо повернення наказу Господарського суду Тернопільської області та скасування постанови про повернення наказу Господарського суду Тернопільської області від 28.02.2017 ВП № НОМЕР_1, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає таке:

Частиною 1 статті 18 ГПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Як вбачається із матеріалів справи, виконавче провадження № НОМЕР_1 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Тернопільської області від 28.08.2015 у справі № 921/645/15-г/10 було відкрите 05.10.2015 за заявою ПАП "Воля - 2000" .

В той же час, скаржник стверджує, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження систематично не здійснював виконавчих дій у періоди, визначені ч.8 ст. 48 Закону України "Про виконавче провадження", зокрема, не здійснював належних дій щодо розшуку майна боржника, не надсилав запити стосовно рахунків боржника, тобто не вчиняв дій щодо виявлення майна і коштів боржника та здійснення заходів, необхідних для своєчасного виконання рішення в повному обсязі.

Згідно із ч. 1 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно ч. 4 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Таким чином, аналізуючи положення ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» суд дійшов висновку, що підставою для повернення виконавчого провадження є факт відсутності майна у боржника, на яке можна звернути стягнення та безрезультатність дій виконавця щодо розшуку майна боржника.

Судом першої інстанції встановлено, що державним виконавцем було накладено арешт на кошти боржника та арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, однак, доказів щодо розшуку, звернення стягнення та реалізації рухомого майна виконавцем не надано.

Сам факт накладення арешту на рухоме та не рухоме майно боржника не може свідчити про те, що у останнього відсутнє будь-яке інше майно, на яке можна звернути стягнення.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Стаття 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий судовий розгляд та закріплює принцип верховенства права, на якому будується демократичне суспільство, і найважливішу роль судової системи в здійсненні правосуддя. Проте, право на справедливий суд було б позбавлено сенсу, якщо б допускало невиконання остаточних судових рішень, які набрали законної сили.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини невід`ємною частиною "права на суд" та фундаментальним аспектом верховенства права є принцип правової визначеності (певності), який включає дотримання принципу остаточності судового рішення.

У розумінні практики Європейського суду частина 1 статті 6 Конвенції передбачає не лише доступ до правосуддя і встановлення порядку судового розгляду, а й гарантує виконання судових рішень з метою запобігання заподіяння шкоди одній із сторін.

У справі "Півень проти України" ЄСПЛ констатував порушення статті 6 Конвенції та зазначив, що невиконання судового рішення не може бути виправдано недоліками законодавства, які унеможливлюють його виконання. У цій справі Європейський суд дійшов висновку про відсутність у законодавстві України нормативної бази щодо завдань, покладених на органи виконавчої влади, і констатував порушення пункту 1 статті 6 Конвенції. За змістом пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, порушено, має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть, якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Відтак, невиконання судових рішень, які набрали законної сили, є неприпустимим і, виходячи з обставин цієї конкретної справи, не може бути виправданим.

Частиною 1 статті 18 ГПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанції, що державним виконавцем не було здійснено усіх дій для розшуку майна боржника, на яке можна звернути стягнення, а відтак, останній не мав права повертати виконавчий документ .

Статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення є обов`язковими до виконання на усій території України.

При цьому держава Україна на своїй території повинна забезпечити реалізацію всіх прав, що випливають з Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, у тому числі й права на справедливий суд.

Існування заборгованості, яка підтверджена остаточним і обов`язковим для виконання судовим рішенням, дає особі, на користь якої таке рішення винесено, підґрунтя для "законного сподівання" на виплату такої заборгованості і становить "майно" цієї особи у значенні ст. 1 Першого протоколу (рішення Європейського суду з прав людини від 06.10.2011 у справі "Агрокомплекс проти України").

Європейський суд з прав людини також наголошував, що виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 № 11-рп/2012).

Відповідно до частини першої статті 28 Закону України "Про виконавче провадження" копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1 - 4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням.

Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.

Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.

Системний аналіз зазначених норм права дає можливість зробити висновок про те, що права сторони у виконавчому провадженні щодо обізнаності про стан виконавчого провадження будуть належним чином реалізовані лише у випадку вчинення виконавцем дій спрямованих на надсилання документів у встановленому Законом України "Про виконавче провадження" порядку.

За встановлених судом обставин, 28.02.2017 старшим державним виконавцем Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції Юрчаком О.П. в межах ВП № НОМЕР_1 винесено постанову про повернення виконавчого документа (наказу Господарського суду Тернопільської області у справі № 921/645/15-г/10 від 28.08.2015) стягувачу на підставі п. 2 ч. 1. ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження".

Таким чином, державний виконавець відповідно до ст.28 Закону України "Про виконавче провадження" повинен був не пізніше наступного робочого дня з дня винесення оскаржуваної постанови про повернення виконавчого документа стягувачу надіслати її рекомендованим поштовим відправленням стягувачу.

Однак, як зазначалося вище, в матеріалах справи відсутні докази направлення копії постанови про повернення виконавчого документа стягувачу, жодних інших документів, які вказували би на правомірність дій державного виконавця не було подано до суду першої інстанції.

Колегія суддів відмовляє у долучені до матеріалів справи нових доказів, поданих скаржником разом із апеляційною скаргою на ухвалу суду першої інстанції, оскільки такі докази не були предметом дослідження у суді першої інстанції, жодних поважних причин неможливості подання вказаних документів до суду першої інстанції скаржник не вказав.

Суд апеляційної інстанції досліджує нові докази лише у виняткових випадках, коли сторона доведе, що не мала можливості подати такі докази до суду першої інстанції через обставини, які об`єктивно не залежали від її волі.

Відтак, суд апеляційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що старший державний виконавець допустив порушення п. 2 ч.1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження» та ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки без достатніх підстав постановив про повернення виконавчого листа та не надіслав копії постави стягувачу.

Таким чином, матеріали справи свідчать про те, що, приймаючи ухвалу про задоволення скарги на дії державного виконавця, місцевий господарський суд всебічно, повно і об`єктивно дослідив матеріали справи в їх сукупності, дав вірну юридичну оцінку обставинам справи та прийняв рішення, яке відповідає вимогам закону та обставинам справи.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення не знайшло свого підтвердження, в зв`язку з чим підстави для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового рішення відсутні.

Приписами ст. 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Дана норма кореспондується зі ст. 46 ГПК України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Згідно зі ст. ст. 73,74,77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частиною 1 ст. 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безсторонньому дослідженні наявних у справі доказів.

Однак, апелянтом всупереч вищенаведеним нормам права, не подано доказів, які б спростовували підставність поданої скарги, а доводи, наведені в апеляційній скарзі, не спростовують правомірність висновків, викладених в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції.

В свою чергу Стягувачем належними та допустимими доказами підтверджено доводи скарги.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись, ст.ст. 269, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Відділу державної виконавчої служби у м. Тернополі Західного міжрегіонального управління Міністерства залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду Львівської області від 23.02.2023 у справі № 921/645/15-г/10 залишити без змін.

3.Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги залишити за скаржником.

4.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбаченні ст.ст.287-288 ГПК України.

5.Справу повернути до Господарського суду Львівської області.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст постанови складено 15.06.2023

Головуючий суддя Н.М. Кравчук

Судді Г.Т. Кордюк

Б.Д. Плотніцький