Постанова

від 30.05.2023 по справі 921/645/15-г/10

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" травня 2023 р. Справа №921/645/15-г/10

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого - судді Кравчук Н.М.

суддів Кордюк Г.Т.

Плотніцький Б.Д.

секретар судового засідання Гавриляк І.В.

розглянувши апеляційну скаргу Відділу державної виконавчої служби у місті Тернополі Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції за вих. № 32890 від 29.03.2023 (вх. № ЗАГС 01-05/994/23 від 31.03.2023) (надалі ВДВС)

на ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 08.03.2023 (суддя Охотницька Н.В. повний текст рішення складено 13.03.2023)

у справі № 921/645/15-г-10

за позовом: Приватного агропромислового підприємства "Воля-2000" (надалі ПАП "Воля-2000"), с. Перемилів, Гусятинського району Тернопільської області

до відповідача: Приватного підприємства " Аскорд" (надалі ПП Аскорд), м. Тернопіль

про стягнення боргу в сумі 118 633,76 грн

за участю учасників справи:

від позивача: Хомко Ю.М.

від відповідача: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 23.02.2023 поновлено ПАП "Воля-2000" процесуальний строк на подання скарги б/н та б/д (вх. № 7717 від 17.11.2022) на дії старшого державного виконавця Тернопільського міського відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області Юрчака О.П. у виконавчому провадженні ВП № НОМЕР_1 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Тернопільської області від 28.08.2015 у справі № 921/645/15-г/10. Задоволено скаргу б/н та б/д (вх. № 7717 від 17.11.2022) Приватного агропромислового підприємства "Воля-2000" на дії старшого державного виконавця Тернопільського міського відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області Юрчака О.П. у виконавчому провадженні ВП № НОМЕР_1 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Тернопільської області від 28.08.2015 у справі № 921/645/15-г/10. Визнано неправомірними дії старшого державного виконавця Тернопільського міського відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області Юрчака О.П. у виконавчому провадженні ВП № НОМЕР_1 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Тернопільської області від 28.08.2015 у справі № 921/645/15-г/10, які виразились у винесенні постанови від 28.02.2017 про повернення наказу Господарського суду Тернопільської області у справі № 921/645/15-г/10 від 28.08.2015 на підставі п.2 ч.1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження". Скасовано постанову старшого державного виконавця Тернопільського міського відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області Юрчака О.П. від 28.02.2017 ВП № НОМЕР_1 про повернення наказу Господарського суду Тернопільської області у справі № 921/645/15-г/10 від 28.08.2015 на підставі п.2 ч.1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження". Повернуто без розгляду Тернопільському міському відділу ДВС Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано - Франківськ) заперечення від 21.02.2023 № 15309 (вх. № 1552 від 21.02.2023) на скаргу на дії старшого державного виконавця Тернопільського міського відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 08.03.2023 заяву б/н від 24.02.2023 (вх. № 1706 від 27.02.2023) представника ПАП "Воля-2000" адвоката Цап О.Р. про розподіл судових витрат, які були понесені скаржником (стягувачем) у зв`язку з розглядом судом скарги на дії ДВС у справі № 921/645/15-г/10 задоволено частково. Стягнуто з Відділу Державної виконавчої служби у місті Тернополі Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано Франківськ) на користь ПАП "Воля-2000" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 (три тисячі) грн 00 коп. В іншій частині заяви - відмовлено.

При постановленні вказаної ухвали, суд першої інстанції врахував клопотання Відділу ДВС про зменшення судових витрат від 06.03.2023 № 18549, та виходив з того, що заявлені позивачем витрати не відповідають критеріям розумності, співмірності та пропорційності, зауважив, що представництво інтересів ПАП «Воля-2000» у суді апеляційної інстанції здійснював Хомко Ю.М., а не адвокат із Адвокатського об`єднання «Лекс Вектор», що такі послуги як підготовка та подання скарги у Господарський суд Тернопільської області та підготовка та подання апеляційної скарги у Західний апеляційний господарський суд включають в себе в обох випадках усні консультації та розроблення правової позиції по справі. Окрім того, суд зазначив, що у матеріалах справи відсутні докази понесення витрат Адвокатським об`єднанням «Лекс Вектор» на сплату судового збору та поштову кореспонденцію.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, Відділ державної виконавчої служби у місті Тернополі Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції звернувся до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

У апеляційній скарзі скаржник вказує, що ухвала суду першої інстанції є необґрунтованою, а витрати на правову допомогу, які стягнуті на користь ПАТ «Воля-2000» є завищеними, оскільки правова позиція стягувача в ході розгляду справи не змінювалася, адвокатом не вивчалися додаткові джерела права, законодавство, що регулює спір у справі, документи та доводи, якими стягувач обгрунтовував свої позовні вимоги та інші обставини є аналогічними, а тому витрати на правову допомогу в розмірі 10 000 грн. є такими, що не підлягають до задоволення, а також є неспівмірними із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.03.2023 справу №921/645/15-г/10 розподілено до розгляду судді-доповідачу Кравчук Н.М., склад колегії сформований з суддів: Кравчук Н.М. головуючий суддя, судді: Кордюк Г.Т. та Плотніцький Б.Д.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 05.04.2023, апеляційну скаргу Відділу державної виконавчої служби у м. Тернополі Західного міжрегіонального управління Міністерства на ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 08.03.2023 у справі № 921/645/15-г/10 залишено без руху.

Зобов`язано скаржника усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки шляхом подання (надсилання) суду доказів надіслання апеляційної скарги відповідачам листом з описом вкладення протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

Скаржник вимоги ухвали суду від 05.04.2023 виконав, на адресу суду надіслав клопотання про долучення доказів надсилання апеляційної скарги вих. № 38477 від 17.04.2023(зареєстрований в канцелярії суду за вх. № ЗАГС 01-04/2543/23 від 17.04.2023 ), у якому просить долучити до матеріалів справи копію опису вкладення до цінного листа та копію поштової накладної.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 19.04.2023 відкрито провадження у справі за апеляційною скаргу Відділу державної виконавчої служби у м. Тернополі Західного міжрегіонального управління Міністерства на ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 08 березня 2023 року у справі № 921/645/15-г/10, призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 30.05.2023.

30.05.2023 представник апелянта в судове засідання не з`явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник позивача в судове засідання 30.05.2023 з`явився, проти доводів апеляційної скарги заперечив в повному обсязі, просив ухвалу суду від 08.03.2023 залишити без змін.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

При прийнятті постанови суд апеляційної інстанції виходив з наступного:

Відповідно до пункту 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 вказано, що метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості: ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі статтею 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин першої та другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Як встановлено судом, між ПАП "Воля-2000" (Клієнт) та Адвокатським об`єднанням "Лекс Вектор" (Виконавець) 28.10.2022 укладено договір № 301 про надання правової допомоги, відповідно до п. 4.1. якого, сторони погодили, що за послуги, що надаються Адвокатським об`єднанням у відповідності із умовами цього договору, Клієнт сплачує Адвокатському об`єднанню гонорар у фіксованому розмірі 10 000,00 грн.

Згідно з п. 4.2 договору за результатами надання правової допомоги складається акт, що підписується представниками кожної із сторін. Гонорар встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого Виконавцем, а отже є визначеним та детальному розпису не підлягає.

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України.

Частинами другою та третьою статті 30 Закону № 5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі:фіксованого розміру або погодинної оплати.

На підтвердження понесених у цій справі стягувачем витрат на правничу допомогу у вигляді гонорару, встановленого у фіксованому розмірі 10 000,00 грн, заявник надав копію Договору про надання правової допомоги № 301 від 28.10.2022, копію Рахунку № 01 від 27.12.2022, копію Акта від 20.02.2023 № 2002/01 про надання правової допомоги відповідно до Договору про надання правової допомоги № 301 від 28.10.2022 та копію квитанції №0.0.2804406324.1 від 05.01.2023 на суму 7 000,00 грн.

Водночас за змістом частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 ГПК України).

За змістом положень частини 5 статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Наведене вище повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладеної у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, про те, що суд не може на власний розсуд зменшити судові витрати без клопотання іншої сторони.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України. Проте, у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

Відтак, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята, шоста статті 126 ГПК України).

Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат, господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, під час розгляду заяви про відшкодування витрат, понесених на правову допомогу, Відділ ДВС подавав клопотання про зменшення судових витрат у суді першої інстанції, в яких просив відмовити у задоволенні заяви повністю.

Суд першої інстанції, враховуючи вказане клопотання, зменшив витрати, які підлягають відшкодуванню із 10 000, 00 грн. до 3 000, 00 грн.

Як зазначалось вище, задовольняючи заяву про відшкодування судових витрат частково, суд першої інстанції виходив з того, що заявлені позивачем витрати не відповідають критеріям розумності, співмірності та пропорційності, зауважив, що представництво інтересів ПАП «Воля-2000» у суді апеляційної інстанції здійснював Хомко Ю.М. а не адвокат із Адвокатського об`єднання «Лекс Вектор», що такі послуги як підготовка та подання скарги у Господарський суд Тернопільської області та підготовка та подання апеляційної скарги у Західний апеляційний господарський суд включають у себе в обох випадках усні консультації та розроблення правової позиції по справі. Окрім того, вказав, що у матеріалах справи відсутні докази понесення витрат Адвокатським об`єднанням «Лекс Вектор» на сплату судового збору та поштову кореспонденцію.

Верховний Суд у своїх постановах у від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 неодноразово висловлював правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Суд відзначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Вирішуючи питання щодо розміру відшкодування витрат на правничу допомогу, суд вважає за доцільне додатково звернутися до нещодавньої практики ЄСПЛ з цього питання. Зокрема, у рішення від 18.02.2022 у справі "Чоліч проти Хорватії" ЄСПЛ зазначив (п. 77), що згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на відшкодування витрат у випадку, якщо такі витрати були дійсними, необхідними а також були розумними у своєму розмірі.

Додатково, колегія суддів апеляційної інстанції зауважує, що за результатами розгляду апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Тернопільської області від 23.02.2023 року, відмовлено у задоволенні апеляційної скарги, ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.

Аналізуючи матеріали справи, доводи сторін, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з твердженнями скаржника про те, що судові витрати на правову допомогу є явно завищеними, не відповідають критерію пропорційності, про що було правильно враховано судом першої інстанції, та як наслідок обґрунтовано зменшено витрати на правову допомогу ПАП «Воля-2000» до 3000,00 грн.

Таким чином, матеріали справи свідчать про те, що, постановляючи ухвалу про стягнення судових витрат, понесених на правову допомогу частково у розмір 3 000, 00 грн, місцевий господарський суд надав правильну юридичну оцінку обставинам справи та прийняв рішення, яке відповідає вимогам закону.

Приписами ст. 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Дана норма кореспондується зі ст. 46 ГПК України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Згідно зі ст. ст. 73,74,77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частиною 1 ст. 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безсторонньому дослідженні наявних у справі доказів.

Однак, апелянтом всупереч вищенаведеним нормам права, не подано доказів, які б підтвердили підставність своїх вимог, а доводи, наведені в апеляційній скарзі, не спростовують правомірність висновків, викладених в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись, ст.ст. 269, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Відділу державної виконавчої служби у місті Тернополі Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції залишити без задоволення.

2.Ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 08.03.2023 у справі № 921/645/15-г-10 залишити без змін.

3.Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги залишити за скаржником.

4.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбаченні ст.ст.287-288 ГПК України.

5.Справу повернути до Господарського суду Тернопільської області.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст постанови складено 08.06.2023

Головуючий суддя Н.М. Кравчук

Судді Г.Т. Кордюк

Б.Д. Плотніцький