Постанова

від 05.06.2023 по справі 910/8101/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" червня 2023 р. Справа№ 910/8101/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Євсікова О.О.

Руденко М.А.

при секретарі судового засідання Гуменюк І.О.

за участю представників:

від позивача: Разумов М.А.,

від відповідачів:

- від ТОВ "Шейк", ПрАТ "Банкомзв`язок" - Шульга А.В.,

- від Дочірнього підприємства "Край Проперті" - представник не з`явився,

від третьої особи - Мартян О.В.,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Шейк" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2022 у справі №910/8101/18 (суддя Грєхова О.А., повний текст складено - 03.10.2022) за позовом Акціонерного товариства "Міжнародний резервний банк" до Дочірнього підприємства "Край Проперті", Товариства з обмеженою відповідальністю "Шейк" та Приватного акціонерного товариства "Банкомзв`язок", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання права іпотеки.

ВСТАНОВИВ наступне.

Публічне акціонерне товариство "Сбербанк" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Дочірнього підприємства "Край Проперті", Товариства з обмеженою відповідальністю "Шейк" та Приватного акціонерного товариства "Банкомзв`язок" про визнання права іпотеки.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок застосуванням банком процедури звернення стягнення на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки за Іпотечним договором, укладеним між позивачем та відповідачем-1, за позивачем було зареєстровано право власності на предмет іпотеки, однак позивачу стало відомо, що за ТОВ "Шейк" було зареєстровано право власності на сім об`єктів нерухомого майна, що знаходяться за тією ж адресою, що і предмет іпотеки, які призначенні для обслуговування нерухомого майна, є складовими частинами єдиного об`єкта нерухомого майна, виконують функцію допоміжного господарського призначення та інженерного забезпечення основного об`єкту і його експлуатація без таких об`єктів неможлива, що свідчить про те, що спірні 7 об`єктів нерухомого майна є приналежностями нерухомого майна, переданого в іпотеку та є його невід`ємними частинами, а отже на такі об`єкти в повній мірі поширюється іпотека за Іпотечним договором.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.09.2022 у справі №910/8101/18 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Місцевий господарський суд, встановивши обставини належності спірного майна до предмету іпотеки, відмовив у задоволенні позову через неефективність обраного позивачем способу захисту порушеного права.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач - 2 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить змінити мотивувальну частину рішення в частині підстав для відмови у позові, відмовивши у його задоволенні з підстав необґрунтованості.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що спірне майно, які належить відповідачу - 2 та щодо якого пред`явлено позов у даній справі є окремими об`єктами нерухомості.

Посилаючись на вказані обставини, скаржник вказує на необґрунтованість висновку суду першої інстанції про те, що спірне майно входить до предмету іпотеки та вважає, що у задоволенні позову слід відмовити саме з наведеної підстави.

Разом з апеляційною скаргою, апелянтом подано клопотання про призначення у справі повторної комплексної судової будівельно - технічної експертизи.

Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів дійшла висновку про відмову у його задоволенні, з огляду на наступне.

Частиною 2 статті 99 Господарського процесуального кодексу України передбачено право суду призначити додаткову або повторну судову експертизу.

Так, за наявності сумнівів у правильності висновку експерта (необґрунтованість, суперечність з іншими матеріалами справи тощо) за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи суд може призначити повторну експертизу, доручивши її проведення іншим експертам (частина 2 статті 107 Господарського процесуального кодексу України).

Повторною визнається судова експертиза, при проведенні якої експерт досліджує ті ж самі об`єкти і вирішує ті ж самі питання, які досліджувалися і вирішувалися у первинній судовій експертизі. Нові об`єкти на дослідження повторної судової експертизи подаватися не можуть, так само як не можуть ставитися на її вирішення питання, які не розглядалися попередньою експертизою.

Повторна судова експертиза призначається з ініціативи суду або за клопотанням учасників процесу, якщо висновок експерта визнано необґрунтованим чи таким, що суперечить іншим матеріалам справи, або коли він викликає сумнів у його правильності, або за наявності істотного порушення норм, які регламентують порядок призначення і проведення експертизи. Повторну судову експертизу може бути призначено також, якщо є розходження у висновках кількох експертів і їх неможливо усунути шляхом одержання додаткових пояснень експертів у судовому засіданні.

Призначення повторної експертизи є правом, а не обов`язком суду, яке (право) він реалізує в межах власних повноважень, з урахуванням обставин справи і зібраних у ній доказів.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.06.2021 у справі №914/2195/17 та від 02.07.2019 у справі №910/15518/17.

Заявник в своєму клопотанні належним чином не обґрунтував необхідності призначення повторної експертизи, а судом апеляційної інстанції підстав для її повторного проведення не встановлено.

З огляду на викладене, колегією суддів відмовляється у задоволенні вказаного клопотання.

У клопотанні про призначення повторної судової експертизи апелянтом також заявлено про продовження строків на подання доказів, а саме висновку експерта Мазурової В.В.

Стосовно наведеного клопотання слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 119 ГПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Зі змісту наведеної норми випливає, що за заявою учасника може бути продовжений тільки строк, який встановлений судом і який не сплив на час звернення учасника справи із заявою. Процесуальний строк може бути продовжений також з ініціативи суду.

Частиною 3 ст. 80 ГПК України визначено, що відповідач повинен подати докази разом з поданням відзиву.

Отже, всі докази відповідач - 2 повинен був подати з поданням відзиву.

З огляду на викладене, відповідачем - 2 пропущено строк на подання доказів.

В свою чергу, як вже вказувалося вище, продовжений може бути тільки строк, який не сплив на час звернення учасника справи із заявою.

З огляду на сплив строку на подання доказів та неподання відповідної заяви у продовж цього строку, клопотання відповідача - 2 про його продовження задоволенню не підлягає.

В ході розгляду апеляційної скарги скаржником подано до суду новий доказ, а саме Висновок експерта №1/10 від 09.03.2023.

Стосовно вказаного доказу, колегія суддів зазначає наступне.

За приписами частини 3 статті 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом апеляційної інстанції лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Заявник звернувся до експерта з запитом щодо надання висновку лише 17.10.2022, тобто вже після прийняття судом першої інстанції оскаржуваного наразі рішення (19.09.2022) та відповідно отримав цей висновок лише 09.03.2023.

Господарський процесуальний кодекс України допускає випадки подачі на стадії апеляційного розгляду нових доказів для підтвердження обставин, на які посилається сторона. Однак неприйнятною є ситуація, коли суд першої інстанції відмовив у позові, а заявник апеляційної скарги просить долучити до апеляційної скарги матеріали дослідження (висновок), який виготовлено на його замовлення після вирішення справи судом першої інстанції.

Верховний Суд неодноразово вказував, що така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті 269 ГПК України незалежно від причин їх неподання. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення вищенаведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів.

Аналогічна правова позиція з цього питання викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №911/3250/16, від 06.02.2019 у справі № 916/3130/17, від 26.02.2019 у справі №913/632/17 та від 06.03.2019 у справі № 916/4692/15.

За наведених обставин, колегією суддів не приймається додатковий доказ, наданий апелянтом, та справа переглядається без його врахування.

Представник апелянта - відповідача - 2 та відповідача - 3 у справі в судовому засіданні підтримав вимоги за апеляційною скаргою.

Представники позивача та третьої особи в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечили та просили залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідач - 1 правом на участь представника у даному судовому засіданні не скористався; поштова кореспонденція суду, яка направлялася за адресою офіційного місцезнаходження вказаної особи, поверталася до суду з відміткою органу поштового зв`язку про закінчення терміну зберігання.

Колегія суддів зазначає, що сам лише факт не отримання особою кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу за належною адресою вказує на суб`єктивну поведінку сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу.

Також колегія суддів, вважає за необхідне зазначити, що відносини щодо забезпечення доступу до судових рішень (рішень, судових наказів, постанов, вироків, ухвал), ухвалених судами загальної юрисдикції, та ведення Єдиного державного реєстру судових рішень регулюються Законом України "Про доступ до судових рішень" статтями 2, 4 якого встановлено, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Це право забезпечується офіційним оприлюдненням судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України в порядку, встановленому цим Законом. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Причому, згідно з ст. 11 цього Закону, не пізніше 01.06.2006 року забезпечено постійне внесення до Єдиного державного реєстру судових рішень електронних копій судових рішень Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів, апеляційних та місцевих адміністративних судів, апеляційних та місцевих господарських судів, апеляційних загальних судів, а внесення судових рішень місцевих загальних судів - не пізніше 1 січня 2007 року.

Слід зазначити, що явка представників учасників справи не визнавалася обов`язковою, певних пояснень суд не витребував.

За наведених обставин, з урахуванням того, що неявка представника відповідача - 1 в судове засідання не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, остання розглянута судом у даному судовому засіданні по суті з винесенням постанови.

Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у Главі 1 Розділу ІV.

Частинами 1 та 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, проте мотивувальна частина оскаржуваного рішення місцевого господарського суду підлягає зміні, з наступних підстав.

Між Публічним акціонерним товариством "Дочірній банк Сбербанку росії" (в подальшому змінено найменування на Акціонерне товариство "Міжнародний резервний банк") (далі - банк, позивач) та Дочірнім підприємством "Край Проперті" (далі - позичальник, відповідач 1) 22 вересня 2011 року укладено Договір про відкриття кредитної лінії №119-В/11/55/КЛ (далі - Кредитний договір 1), за умовами якого, банк відкриває позичальнику невідновлювальну кредитну лінію в іноземній валюті, надає позичальнику кредитні кошти за рахунок кредитної лінії на умовах цього договору, а позичальник зобов`язується використовувати кредит на цілі, зазначені в п. 1.5 цього договору, своєчасно та у повному обсязі виплачувати банку проценти за користування кредитом, а також повернути наданий йому кредит у розмірах та у терміни, зазначені у ст. 8 цього договору, і виконувати інші умови цього договору.

Відповідно до п. 1.2 Кредитного договору 1 (в редакції Договору про внесення змін №13 від 23.12.2016) ліміт кредитної лінії складає 51 167 000,00 доларів США.

Останній день повернення кредитної лінії - 31.03.2017 (п. 1.4 Кредитного договору 1 в редакції Договору про внесення змін №13 від 23.12.2016).

Згідно з п. 2.1 Кредитного договору 1 (в редакції Договору про внесення змін №13 від 23.12.2016) належне виконання позичальником зобов`язань по цьому договору забезпечується: заставою обладнання ТРЦ "Магелан", що знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Академіка Глушкова, 13-б, що належить ДП "Край Проперті"; іпотекою нежитлової будівлі, нежилого будинку - громадського центру з об`єктами (літ. "А"), що знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Академіка Глушкова, 13-б, що належить ДП "Край Проперті"; заставою майнових прав на поставку товарів по контракту №27-с від 25.07.2011, укладеному між ДП "Край Проперті" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Край"; майновими правами на орендні платежі за договорами оренди нерухомого майна, які укладені або будуть укладені в майбутньому, причому обсяг переданих в заставу майнових прав на орендні платежі повинен становити не менше 70% від загального об`єму щомісячних орендних платежів, що здійснюються на користь ДП "Край Проперті"; іпотекою нерухомості, що знаходиться за адресою: Хмельницька область, с. Крупень, вул. Б.Хмельницького, 45, що належать Приватному підприємству "Консалтингова фірма "Прометей"; заставою обладнання, що знаходиться за адресою: Хмельницька область, с. Крупень, вул. Б.Хмельницького, 45, що належать Приватному підприємству "Консалтингова фірма "Прометей"; іпотекою нерухомості, яка знаходиться за адресою: Київська область, Славутський район, м. Волочиськ, вул. Копачевська (Примакова), 3, що належить Приватному підприємству "Консалтингова фірма "Прометей"; іпотекою нерухомості, яка знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільський район, с. Щасливе, вул. Л.Українки, 14, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Сіті-Стейт"; іпотекою нерухомості, офісних приміщень та підвальних приміщень, що знаходяться за адресою: Київська область, Бориспільський район, с. Щасливе, вул. Л.Українки, 14, та належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Сітістейсервіс"; порукою Приватного акціонерного товариства "Універсам №16" на повний розмір зобов`язань позичальника по кредитному договору.

Договір набирає чинності з дати його підписання банком та позичальником, скріплення печатками сторін, і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань по цьому договору (п. 11.3 Кредитного договору 1).

Також, 22 вересня 2011 року між банком та позичальником було укладено Договір про відкриття кредитної лінії №120-В/11/55/КЛ (далі - Кредитний договір 2), за умовами якого, в редакції Договору про внесення змін №11 від 22.09.2015, банк відкриває позичальнику кредитну лінію в іноземній валюті - доларах США та надає позичальнику кредитні кошти у порядку та на умовах, визначених цим договором, а позичальник зобов`язується використовувати кредит на цілі, зазначені у п.1.5 договору, своєчасно та у повному обсязі сплачувати банку проценти за користування кредитом, а також повернути банку кредит у терміни, встановлені цим договором та виконати інші умови цього договору.

Пунктом 1.2 Кредитного договору 2, в редакції Договору про внесення змін №11 від 22.09.2015, визначено, що ліміт кредитної лінії складає 5 000 000,00 дол. США. З 22.12.2015 ліміт кредитної лінії зменшується щомісячно, кожного 22-го числа календарного місяця на 500 000,00 дол. США. Останній платіж здійснюється не пізніше 21.09.2016 в розмірі 500 000,00 дол. США.

За змістом п. 2.1 Кредитного договору 2, в редакції Договору про внесення змін №12 від 23.12.2016, належне виконання позичальником зобов`язань по цьому договору забезпечується: заставою обладнання ТРЦ "Магелан", що знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Академіка Глушкова, 13-б, що належить ДП "Край Проперті"; іпотекою нежитлової будівлі, нежилого будинку - громадського центру з об`єктами (літ. "А"), що знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Академіка Глушкова, 13-б, що належить ДП "Край Проперті"; заставою майнових прав на поставку товарів по контракту №27-с від 25.07.2011, укладеному між ДП "Край Проперті" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Край"; майновими правами на орендні платежі за договорами оренди нерухомого майна, які укладені або будуть укладені в майбутньому, причому обсяг переданих в заставу майнових прав на орендні платежі повинен становити не менше 70% від загального об`єму щомісячних орендних платежів, що здійснюються на користь ДП "Край Проперті"; іпотекою нерухомості, що знаходиться за адресою: Хмельницька область, с. Крупень, вул. Б.Хмельницького, 45, що належать Приватному підприємству "Консалтингова фірма "Прометей"; заставою обладнання, що знаходиться за адресою: Хмельницька область, с. Крупень, вул. Б.Хмельницького, 45, що належать Приватному підприємству "Консалтингова фірма "Прометей"; іпотекою нерухомості, яка знаходиться за адресою: Київська область, Славутський район, м. Волочиськ, вул. Копачевська (Примакова), 3, що належить Приватному підприємству "Консалтингова фірма "Прометей"; іпотекою нерухомості, яка знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільський район, с. Щасливе, вул. Л.Українки, 14, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Сіті-Стейт"; іпотекою нерухомості, офісних приміщень та підвальних приміщень, що знаходяться за адресою: Київська область, Бориспільський район, с. Щасливе, вул. Л.Українки, 14, та належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Сітістейсервіс"; порукою Приватного акціонерного товариства "Універсам №16" на повний розмір зобов`язань позичальника по кредитному договору.

Договір набирає чинності з дати його підписання банком та позичальником, скріплення печатками сторін, і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань по цьому договору (п. 11.3 Кредитного договору 2).

27 вересня 2011 року між Публічним акціонерним товариством "Дочірній банк Сбербанку росії" (в подальшому змінено найменування на Акціонерне товариство "Міжнародний резервний банк") (далі - іпотекодержатель) та Дочірнім підприємством "Край проперті" (далі - іпотекодавець) укладено Іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за № 11270 (далі - Іпотечний договір), за умовами якого, в забезпечення виконання зобов`язань іпотекодавця, які випливають із Договору про відкриття кредитної лінії № 119-в/11/55/КЛ від 22.09.2011 та Договору про відкриття кредитної лінії № 120-в/11/55/КЛ від 22.09.2011, укладеними між іпотекодавцем та іпотекодержателем з усіма змінами і доповненням до них, укладеними протягом строку їх дії, які (зобов`язання) перелічені у статті 2 цього Договору та можуть виникнути в майбутньому за чинним основним договором 1 та/або основним договором 2, іпотекодержатель передає іпотекодержателю в іпотеку майно, зазначене в п. 3.1. цього договору (далі - предмет іпотеки).

22 вересня 2015 року сторонами укладено Договір про внесення змін до Іпотечного договору, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В., за реєстровим № 5703, за умовами якого, сторони дійшли згоди викласти Іпотечний договір в новій редакції.

23 грудня 2016 року сторонами укладено Договір про внесення змін до Іпотечного договору, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за № 5613, за умовами якого, зокрема п. 1.1 Іпотечного договору викладено в наступній редакції: у відповідності до цього Договору в забезпечення виконання зобов`язань іпотекодавця, які випливають із Договору про відкриття кредитно лінії № 119-В/11/55/КЛ, укладеного між іпотекодавцем і іпотекодержателем 22.09.2011, з усіма змінами і доповненнями, укладеними протягом строку його дії, зокрема з урахуванням змін, внесених згідно з Договорами про внесення змін № 1 від 19.12.2011, № від 28.03.2014, № 3 від 26.06.2014, № 4 від 31.07.2014, № 5 від 29.08.2014, № 6 від 30.09.2014, № 7 від 30.10.2014, № 8 від 28.11.2014, № 9 від 31.03.2015, № 10 від 22.04.2015, № 11 від 30.06.2015, № 12 від 22.09.2015, № 13 від 23.12.2016 до нього (далі - основний договір 1) та із Договору про відкриття кредитної лінії № 120-В/11/55/КЛ, укладеного між іпотекодавцем та іпотекодержателем 22.09.2011, з усіма змінами і доповненнями, укладеними протягом строку його дії, зокрема з урахуванням змін, внесених згідно з Договорами про внесення змін №1 від 19.12.2011, № 2 від 28.03.2014, № 3 від 24.06.2014, № 4 від 31.07.2014, № 5 від 28.08.2014, № 6 від 30.09.2014, № 7 від 28.11.2014, № 8 від 31.03.2015, № 9 від 22.04.2015, № 10 від 30.06.2015, № 11 від 22.009.2015, № 12 від 23.12.2016 до нього (далі - основний договір 2), які (зобов`язання) перелічені у статті 2 цього договору можуть виникнути в майбутньому за чинним основним договором 1 та/або основним договором 2, іпотекодавець передає іпотекодержателю в іпотеку майно, зазначене в п. 3.1 цього Договору (далі - предмет іпотеки).

За умовами п. 3.1 Іпотечного договору, предметом іпотеки за цим договором є:

- нежилий будинок (літ. А), загальною площею 28 539,50 кв.м., що знаходиться за адресою: місто Київ, проспект Глушкова Академіка, будинок № 13 б (тринадцять "б"), реєстраційний номер: 34696251, та належить іпотекодавцю на праві власності на підставі договору купівлі-продажу нежилого будинку, посвідченого Піддубною С.П., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 24 грудня 2004 року за реєстровим № 6871, зареєстрованого в Державному реєстрі правочинів 24 грудня 2004 року за № - 402676, зареєстрованого в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна 11 січня 2005 року у реєстровій книзі № 91п-270 за реєстровим № 6259п, зареєстрованого в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 22 вересня 2011 року.

Вартість цього нерухомого майна згідно з Витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно № 31399389, виданим Комунальним підприємством Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна 22 вересня 2011 року, складає 15 897 619 (п`ятнадцять мільйонів вісімсот дев`яносто сім тисяч шістсот дев`ятнадцять) гривень 42 копійки.

Предмет іпотеки знаходиться на земельній ділянці площею 34157 кв.м., кадастровий номер якої: 79:485:021, згідно Договору суборенди земельної ділянки, укладеного між Відкритим акціонерним товариством "Банкомзв`язок" та іпотекодавцем 18 серпня 2006 року, зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), що зроблено запис від 23 лютого 2007 року за № 79-6-00477 у книзі записів державної реєстрації договорів.

У відповідності до 3.2 Іпотечного договору сторони погодили, що заставна вартість предмету іпотеки складає 461 418 602 (чотириста шістдесят один мільйон чотириста вісімнадцять тисяч шістсот дві) гривні 00 копійок, що за офіційним обмінним курсом НБУ/крос-курсом станом на 27 вересня 2011 року (1 доллар США = 7,9736 грн.) становить 57 868 290 (п`ятдесят сім мільйонів вісімсот шістдесят вісім тисяч двісті дев`яносто) доларів США 61 цент.

Згідно з п. 3.3 Іпотечного договору іпотекодавець заявляє, гарантує і зобов`язується на користь іпотекодержателя, що предмет іпотеки зареєстрований у встановленому порядку як окремий виділений в натурі об`єкт права власності.

Пунктом 3.5 Іпотечного договору сторонами узгоджено, що усі наступні поліпшення предмету іпотеки, які будуть проведені іпотекодавцем, складають його невід`ємну частину та іпотекодержатель має право звернути на них стягнення для задоволення своїх вимог, зазначених у ст. 2 цього Договору.

Усі наступні поліпшення предмету іпотеки не можуть відокремлюватись або вилучатися від предмету іпотеки без згоди іпотекодержателя (п. 3.6 Іпотечного договору).

Відповідно до п. 4.2.12 Іпотечного договору іпотекодержатель має право для реалізації свої прав, зазначених в ст. 6 цього Договору, організовувати продаж всього або частини предмету іпотеки, якщо вона виділена як окремий об`єкт нерухомого майна або частини предмету іпотеки, якщо вона виділена як окремий об`єкт нерухомого майна, будь-яким способом, не забороненим чинним законодавством України в т.ч. шляхом продажу безпосередньо або через торги, на умовах, визначених іпотекодержателем на власний розсуд, а також звертатись з заявами про надання ліцензій, дозволів регуляторних органів і користуватись ними.

Згідно з п. 4.3.2 Іпотечного договору іпотекодавець має право зводити, знищувати будівлі (споруди), які розташовані на земельній/их ділянці/ках, якщо земельна/і ділянка/и є предметом іпотеки або входить до складу предмету іпотеки, здійснювати реконструкцію, поточний або капітальний ремонт нерухомого майна, що є предметом іпотеки або входить до складу предмету іпотеки, передавати предмет іпотеки в спільну діяльність, позичку, лізинг, чи інше користування, передавати його в наступну іпотеку, відчужувати предмет іпотеки або розпоряджатися ним іншим чином лише на підставі попередньої письмової згоди іпотеко держателя.

Продовжувати строк дії договору/ів лізингу/іншого користування предмету іпотеки (частини предмету іпотеки), зазначеного/их в ст. 3 цього Договору, з письмової згоди іпотекодержателя.

Іпотекодавець зобов`язаний у разі здійснення за умови попередньої письмової згоди іпотекодержателя будівництва, прибудов, перепланування, капітального ремонту, модернізації та будь-яких інших змін в предметі іпотеки за цим Договором, погоджувати здійснення будівництва чи таких змін з уповноваженими державними органами України, отримати відповідні дозволи, провести реєстрацію та надавати іпотекодержателю копії таких дозволів, засвідчених іпотекодавцем або його уповноваженою особою та скріплених печаткою.

Якщо здійснення будівництва, прибудов, перепланування, капітального ремонту модернізації та будь-яких інших дій призведуть до змін предмету іпотеки в 3-денний строк повідомити про це іпотекодержателя, надати йому відповідні документи, і, в разі необхідності, переоформити правовстановлюючі і технічні документи на предмет іпотеки, підписати необхідні зміни до цього Договору та забезпечити внесення змін до відповідного державного реєстру (п. 4.4.19 Іпотечного договору).

У відповідності до п. 4.4.22 Іпотечного договору іпотекодавець зобов`язаний в разі отримання іпотекодавцем у власність об`єкта/ів нерухомого майна, що будуть входити до комплексу будівель (споруд), якщо предметом іпотеки є комплекс будівель (споруд), в строк не пізніше 20 робочих днів з дня отримання усіх правовстановлюючих документів, передати таке майно в іпотеку іпотекодержателю шляхом внесення відповідних змін до цього Договору та відповідних державних реєстрів, застрахувати таке майно на користь іпотекодержателя на умовах, визначених п. 4.4.7 цього Договору.

Згідно з пунктами 5.1-5.3 Іпотечного договору право іпотеки, а також права та обов`язки іпотекодавця та іпотекодержателя за цим Договором, виникають з моменту його нотаріального посвідчення.

У разі часткового виконання зобов`язань, які забезпечені іпотекою у відповідності до цього Договору, або деяких з них, іпотека зберігається в початковому (повному) обсязі.

Встановлена цим Договором іпотека припиняється у разі належного виконання усіх забезпечених нею зобов`язань та з інших підстав, передбачених Законом України "Про іпотеку" та інших нормативних актів законодавства України.

За умовами п. 6.1 Іпотечного договору, за рахунок предмета іпотеки банк має право задовольнити свої вимоги, що забезпечені іпотекою згідно з ст. 2 іпотечного договору у повному обсязі, що визначається на момент фактичного відшкодування (задоволення).

У відповідності до п. 6.5 Іпотечного договору стягнення може бути звернення на всі речі - складові, що входять до предмету іпотеки, або на будь-яку одну чи декілька з них за вибором іпотекодержателя, якщо вони виділені в натурі як окремий об`єкт нерухомого майна. Якщо іпотекодержатель зверне стягнення на одну річ - складову предмету іпотеки, але його вимогу не буде задоволено в повному обсязі, він зберігає право застави/іпотеки на інші речі - складові частини, які є предметом іпотеки.

Як вбачається з Витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 108256715 від 19.12.2017, 19 грудня 2017 року позивачем в позасудовому порядку звернуто стягнення на предмет іпотеки, переданий за Іпотечним договором в якості забезпечення виконання відповідачем-1 грошового зобов`язання за Кредитними договорами, шляхом реєстрації права власності на нежилий будинок-громадський центр з об`єктами (в літ.А), загальною площею 28 539,50 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Київ, просп. Академіка Глушкова, 13-Б.

В свою чергу, відповідно до Інформаційної довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 126831851 від 08.06.2018, 19.01.2018, 23.01.2018, 30.01.2018 та 25.02.2018 за Товариством з обмеженою відповідальністю "Шейк" (далі - відповідач-2) зареєстровано право власності на наступні об`єкти нерухомого майна за адресою: м. Київ, проспект Глушкова Академіка, буд. 13-Б: трансформаторна підстанція 6080 площею 62,5 кв.м.; трансформаторну підстанцію 6079 площею 62,3 кв.м.; нежитлове приміщення, магазин площею 99,4 кв.м.; нежитлове приміщення, магазин площею 99,6 кв.м.; нежитлове приміщення № 6 (кафе) площею 279,5 кв.м., нежитлове приміщення № 7 (кафе) площею 99,7 кв.м.; нежитлове приміщення № 8(заклад громадського харчування) площею 366,5 кв.м.

Означені об`єкти нерухомого майна набуті у власність відповідачем-2 у зв`язку із внесенням 19.01.2018 до статутного капіталу двома учасниками, а саме: ДП "Край Проперті", Приватним акціонерним товариством "Банкомзв`язок" (далі - відповідач-3).

Позивач зазначає, що предмет іпотеки та вищезазначені будівлі є фактично одним цілим та використовується в спільній діяльності, що підтверджується наступним: об`єкти нерухомого майна, що розташовані за адресою: м. Київ, проспект Глушкова Академіка, 13-Б, мають призначення - для обслуговування об`єкта нерухомого майна, що розташований за тією ж адресою; експлуатація предмета іпотеки, що розташований за адресою: м. Київ, проспект Глушкова Академіка, 13-Б, за відсутністю перелічених вище об`єктів неможлива; перелічені вище об`єкти по відношенню до предмета іпотеки, що розташований за адресою: проспект Глушкова Академіка, 13-Б, виконують функцію допоміжного господарського призначення та інженерного забезпечення основного будинку; перелічені вище об`єкти, що розташовані за адресою: м. Київ, проспект Глушкова Академіка, 13-Б, є складовими частинами єдиного нерухомого майна - громадського центру з об`єктами (в літ. А), площею 28 539,50 кв.м., який знаходиться за тією ж адресою.

У зв`язку з викладеним, позивач зазначає, що означені об`єкти були приналежностями нерухомого майна, що переданий в іпотеку банку, та стали невід`ємною його частиною після реєстрації права власності на них, як на окремі об`єкти нерухомого майна, а отже на такі об`єкти в повній мірі поширюється іпотека за Іпотечним договором, в зв`язку з чим, позивач, з урахуванням прийнятої судом до розгляду заяви про зміну предмету позову, просиив суд: визнати за позивачем право іпотеки за Іпотечним договором від 27.09.2011, який укладений між АТ "Сбербанк" та ДП "Край Проперті", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. за реєстровим номером № 11270, на:

1) трансформаторну підстанцію 6079, площею 62,3 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Глушкова Академіка, 13-Б, реєстраційний номер нерухомого майна 1461307280000;

2) трансформаторну підстанцію 6080, площею 62,5 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Глушкова Академіка, 13-Б, реєстраційний номер нерухомого майна 1461424280000;

3) нежитлову будівлю № 10, магазин, площею 99,4 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Глушкова Академіка, 13-Б, реєстраційний номер нерухомого майна 1180998480000;

4) нежитлову будівлю № 9, магазин, площею 99,6 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Глушкова Академіка, 13-Б, реєстраційний номер нерухомого майна 1180972780000;

5) нежитлову будівлю № 6, кафе, площею 279,5 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Глушкова Академіка, 13-Б, реєстраційний номер нерухомого майна 932568780000;

6) нежитлову будівлю № 7, кафе, площею 99,7 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Глушкова Академіка, 13-Б, реєстраційний номер нерухомого майна 932544980000;

7) нежитлову будівлю № 8, заклад громадського харчування, площею 366,5 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Глушкова Академіка, 13-Б, реєстраційний номер нерухомого майна 932522680000.

Місцевий господарський суд приймаючи рішення у даній справі виходив з того, що з наявних у матеріалах справи доказів та висновків судових експертів у сукупності вбачається, що оскільки нежитлові приміщення №№ 6, 7, 8, 9, 10, які знаходяться за адресою: м. Київ, проспект Глушкова Академіка, 13-Б, створені внаслідок проведення комплексу робіт з реконструкції основного об`єкту, будівлі літ. А (ТРЦ "Магелан"), без зміни розмірів фундаменту осиного об`єкту, без відведення окремих земельних ділянок для проведення будівельних робіт, зареєстровані внаслідок реконструкції, не є новоствореними об`єктами, приєднанні до внутрішніх мереж та комунікацій будівлі літ. А, утворені у тому числі за рахунок площі самого ТРЦ, та в порушення взятих на себе зобов`язань за Іпотечним договором, не передані в іпотеку позивачу, означені нежитлові приміщення є складовою основного об`єкту, будівлі літ. А (ТРЦ "Магелан") та відповідно складають предмет іпотеки.

В свою чергу, оскільки з наявних у матеріалах справи доказів та висновків судових експертів у сукупності вбачається, що трансформаторні підстанції ТП-6079 та ТП-6080 спроектовані та побудовані як допоміжні будівлі до основного об`єкту, а саме як частина інженерних мереж основного об`єкта, функціонування якого, як на момент передання його в іпотеку за Іпотечним договором, так і на момент звернення стягнення на предмет іпотеки, є неможливим, трансформаторні підстанції становлять частину основного об`єкта, як частина інженерних мереж об`єкта, а відтак становлять предмет іпотеки.

Отже, за висновком місцевого господарського суду, нежитлові приміщення №№ 6, 7, 8, 9, 10, які знаходяться за адресою: м. Київ, проспект Глушкова Академіка, 13-Б, а також трансформаторні підстанції ТП-6079 та ТП-6080 (тобто майно на яке позивач просив визнати за ним право іпотеки), складають предмет іпотеки.

При цьому, суд першої інстанції, встановивши вказані обставини, відмовив у задоволенні позову з огляду на неефективність обраного позивачем способу захисту, вказавши, що належним та ефективним способом захисту порушеного права у даному випадку буде вимога про звернення стягнення на частини переданого в іпотеку майна, яке перебуває у власності відповідача-2.

Стосовно наведених висновків суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника, і такі способи мають бути доступними й ефективними. Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Переважно спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом і регламентує конкретні цивільні правовідносини. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Це право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Вимога захисту цивільного права чи інтересу має забезпечити їх поновлення, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі отримання відповідного відшкодування. Зазначені правові позиції неодноразово висловлювалися Великою Палатою Верховного Суду і Верховним Судом та узагальнено викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з погляду зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Так, у рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави- учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, ЄСПЛ указав, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 Конвенції також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Проте засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його застосування не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення ЄСПЛ у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005 (заява № 38722/02).

Водночас ефективність позовної вимоги має оцінюватися, виходячи з обставин справи та залежно від того, чи призведе задоволення такої вимоги до дійсного захисту інтересу позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії).

Отже, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (провадження №12-187гс18), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 02.07.2019 у справі № 48/340 (провадження № 12-14звг19), від 22.10.2019 у справі № 923/876/16 (провадження № 12-88гс19) та інших.

Застосування судом того чи іншого способу захисту має призводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №910/3009/18 (провадження №12-204гс19, пункт 63), від 19.01.2021 у справі №916/1415/19 (провадження №12-80гс20, пункт 6.13), від 16.02.2021 у справі №910/2861/18 (провадження №12-140гс19, пункт 98).

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові (пункт 52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.02.2021 у справі № 925/642/19, пункт 99 постанови Великої Палати Верховного Суду від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19).

За змістом заявлених позовних вимог позивач у цій справі прагне захистити порушене право іпотекодержателя шляхом визнання за ним права іпотеки за Іпотечним договором від 27.09.2011, який укладений між АТ "Сбербанк" та ДП "Край Проперті", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. за реєстровим номером № 11270, на: 1) трансформаторну підстанцію 6079, площею 62,3 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Глушкова Академіка, 13-Б, реєстраційний номер нерухомого майна 1461307280000; 2) трансформаторну підстанцію 6080, площею 62,5 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Глушкова Академіка, 13-Б, реєстраційний номер нерухомого майна 1461424280000; 3) нежитлову будівлю № 10, магазин, площею 99,4 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Глушкова Академіка, 13-Б, реєстраційний номер нерухомого майна 1180998480000; 4) нежитлову будівлю № 9, магазин, площею 99,6 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Глушкова Академіка, 13-Б, реєстраційний номер нерухомого майна 1180972780000; 5) нежитлову будівлю № 6, кафе, площею 279,5 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Глушкова Академіка, 13-Б, реєстраційний номер нерухомого майна 932568780000; 6) нежитлову будівлю № 7, кафе, площею 99,7 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Глушкова Академіка, 13-Б, реєстраційний номер нерухомого майна 932544980000; 7) нежитлову будівлю № 8, заклад громадського харчування, площею 366,5 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Глушкова Академіка, 13-Б, реєстраційний номер нерухомого майна 932522680000.

Разом з тим, обраний позивачем спосіб захисту не спроможний поновити його порушені права, оскільки визнавши за іпотекодержателем право іпотеки, останній не отримає задоволення своїх вимог в межах одного цього судового провадження та буде змушений звертатися до суду з новим позовом.

В свою чергу, задоволення вимоги про звернення стягнення на майно призведе до ефективного захисту прав іпотекодержателя.

У такому випадку коли в подальшому має бути застосована ще одна вимога про звернення стягнення на майно, вимога за даним позовом про визнання права іпотеки, є неефективною.

Отже, обраний позивачем спосіб захисту не зможе забезпечити і гарантувати йому відновлення порушеного права, а тому не спроможний надати ефективний захист його прав.

Водночас колегія суддів зазначає, що місцевий господарський суд, встановивши обставини неефективності обраного позивачем способу захисту, необґрунтовано вдався також й до правової оцінки по суті спору, встановлення обставин належності спірного майна до предмету іпотеки, і не врахував того, що встановлення ним неналежності обраного позивачем способу захисту є самостійною, достатньою підставою для відмови в позові.

Отже, суд першої інстанції дійшов загалом правильних висновків про відмову в задоволенні позову з підстави обрання позивачем нефективного способу захисту, проте необґрунтовано здійснив правову оцінку суті спору.

Таким чином, у задоволенні позову необхідно було відмовити лише у зв`язку з тим, що обраний позивачем спосіб захисту шляхом визнання за ним права іпотеки не відповідає належному способу захисту та не призводить до відновлення його прав, оскільки є неефективним та без встановлення обставин з викладенням висновків по суті даного спору про належність спірного майна до предмету іпотеки.

При прийнятті даної постанови апеляційним судом враховуються висновки, викладені, зокрема, у постанові Верховного Суду від 25 січня 2023 року у справі №923/863/20.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (ч.4 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України).

За наведених обставин, апеляційний господарський суд, користуючись наданими процесуальним законом повноваженнями, вважає за необхідне змінити оскаржуване судове рішення у цій справі, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови, у решті судове рішення щодо відмови у задоволенні позову залишити без змін.

Зважаючи на те, що обрання позивачем неефективного способу захисту прав є самостійною і достатньою підставою для відмови у позові, то аргументи скаржника, які стосуються суті спору, не беруться колегією суддів до уваги, оскільки неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин.

Враховуючи те, що колегією суддів змінюється мотивувальна частина рішення, проте підставою відмови у позові є саме неефективність обраного позивачем способу захисту порушеного права, а не у зв`язку з його необґрунтованістю (як просив апелянт), апеляційна скарга залишається без задоволення, та відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на другого відповідача (апелянта).

Керуючись ст.ст. 240, 269, 275, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Шейк" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2022 у справі №910/8101/18 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2022 у справі №910/8101/18 змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови. У решті рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2022 у справі №910/8101/18 залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника - другого відповідача у справі.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено: 09.06.2023 року.

Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко

Судді О.О. Євсіков

М.А. Руденко