Постанова

від 29.05.2023 по справі 910/10324/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" травня 2023 р. Справа№ 910/10324/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Євсікова О.О.

Корсака В.А.

при секретарі судового засідання Алчієвій І.В.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "2Д"

на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 29.03.2023

у справі № 910/10324/22 (суддя: Трофименко Т.Ю.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "2Д"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЙ ДЖІ СІ ФЛЕТ ГЛАС УКРАЇНА"

про зобов`язання виконати умови договору в натурі

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "2Д" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЙ ДЖІ СІ ФЛЕТ ГЛАС УКРАЇНА" про зобов`язання виконати умови договору в натурі.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.01.2023 у справі № 910/10324/22 позовні вимоги задоволено повністю.

02.02.2023 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "2Д" надійшла заява про ухвалення додаткового рішення (щодо судових витрат) у розмірі 236 716, 70 грн.

29.03.2023 Господарським судом міста Києва прийнято додаткове рішення, яким заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "2Д" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЙ ДЖІ СІ ФЛЕТ ГЛАС УКРАЇНА" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "2Д" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн; в іншій частині заяви відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим додатковим рішенням, ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "2Д" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 29.03.2023 у справі № 910/10324/22 в частині, яка стосується відмови позивачу у стягненні з відповідача усієї суми понесених позивачем судових витрат.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що додаткове рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню. Скаржник зазначає, що понесення позивачем судових витрат обсягом 236716,70 грн. підтверджується належним чином посвідченими копіями документів та обґрунтованими поясненнями. Вказує на те, що суд першої інстанції застосував норми права без врахування правових висновків Верховного Суду. Зауважує, що враховуючи складність справи, обсяг та якість виконаних адвокатом робіт, витрачений час, значення цієї справи для позивача, а також враховуючи, що позовні вимоги задоволено у повному обсязі, то понесені позивачем витрати на правничу допомогу є обґрунтованими, співмірними та підтвердженими належними доказами.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.04.2023 апеляційна скарга у справі № 910/10324/22 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Євсіков О.О., Корсак В.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.05.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "2Д" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 29.03.2023 у справі № 910/10324/22; розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "2Д" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 29.03.2023 у справі № 910/10324/22 призначено на 29.05.2023; запропоновано учасникам судового процесу подати відзив, заперечення на апеляційну скаргу та інші заяви/клопотання протягом 10 днів з дня отримання даної ухвали.

У межах встановленого судом строку відзиву на апеляційну скаргу не надійшло, що не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції відповідно до ст. 263 ГПК України.

Представник позивача у судовому засіданні 29.05.2023 вимоги апеляційної скарги підтримав, просив додаткове рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким заяву про розподіл витрат на професійну правничу допомогу задовольнити повністю.

Представник відповідача в судове засідання 29.05.2023 не з`явився, про час та місце судового розгляду повідомлявся у передбаченому законом порядку, що підтверджується наявним в матеріалах справи зворотнім повідомленнями про вручення поштового відправлення.

За змістом ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції з метою дотримання прав сторін на судовий розгляд справи упродовж розумного строку, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, враховуючи те, що явка представників сторін обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, зважаючи на відсутність обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача, який повідомлений про судовий розгляд справи в апеляційному порядку.

Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Статтею 131-2 Конституції України унормовано, що для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

Згідно ст. 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За приписами ч. 3 ст. 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 ЦК України. Зокрема, стаття 903 ЦК України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Глава 52 ЦК України регулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг. Стаття 632 ЦК України регулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Згідно зі статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Правовий аналіз вищенаведених норм права дає підстави для висновку, що за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права. Ціна в договорі про надання правової допомоги є істотною умовою, встановлюється за домовленістю сторін шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару.

Ціна договору, тобто розмір адвокатського гонорару, може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата, кожний з яких відрізняється порядком обчислення. При зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (аналогічна правова позиція викладена в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.11.2020 у справі № 922/1948/19, від 12.08.2020 у справі № 916/2598/19, від 30.07.2019 у справі № 911/1394/18).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач просить стягнути з відповідача понесені судові витрати у розмірі 236716,70 грн на професійну правничу допомогу.

На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 236 716, 70 грн позивачем подано до суду копії: договору про надання правової допомоги від 26.09.2022; детального опису робіт (наданих послуг), які здійснювались адвокатами АО «Супрема Лекс» у справі № 910/10324/22 у суді першої інстанції від 25.01.2023; акту приймання-передачі виконаних робіт по договору про надання правової допомоги (про надання професійної правничої допомоги) від 25.01.2023; свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 5509 від 19.06.2014; рахунку № 26-09/2022 від 26.09.2022; рахунку № 27-10/2022 від 27.10.2022; рахунку № 28-11/2022 від 28.11.2022; рахунку № 22-12/2022 від 22.12.2022, а також платіжні інструкції № 601 від 05.10.2022, № 605 від 06.10.2022, № 608 від 07.10.2022, № 614 від 11.10.2022, № 619 від 14.10.2022, № 9672 від 02.12.2022, № 667 від 02.11.2022, № 9723 від 27.12.2022, а також ордер серії АА № 1271200.

Судом встановлено, що між Адвокатським об`єднанням «Супрема Лекс» (далі- адвокатське об`єднання) в особі керуючого партнера Мороза В.П. та Товариством з обмеженою відповідальністю «виробничо-комерційна фірма « 2Д» в особі керівника Бінгола Гюнгора 26.09.2022 укладено договір про надання правової допомоги (про надання професійної правничої допомоги) (далі-Договір).

Згідно п.1.1 Договору Адвокатське об`єднання зобов`язується надати правову допомогу Клієнту (Товариству з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "2Д") у вирішенні спірних питань з товариством з обмеженою відповідальністю «Ей Джі Сі Флет Глас Україна» зокрема, але не виключно в межах договору поставки UA/602/98 від 05.03.2012.

Пунктом 3.1. Договору сторони погодили, що за надання правової допомоги Клієнт сплачує на користь Адвокатського об`єднання 10 (десять) відсотків від загальної суми договору поставки UA/602/98 від 05.03.2012, з яких 2,5 (два з половиною) відсотків кожного наступного місяця до виплати загальних 7,5 (сім з половиною) відсотків не пізніше ухвалення Рішення за даним спором через суд.

25.01.2023 між позивачем та Адвокатським об`єднанням «Супрема Лекс» в особі керуючого партнера Мороза В.П. підписано акт приймання-передачі наданих послуг до Договору на суму 236 716,70 грн, згідно з яким підтверджується надання адвокатом професійної правничої (правової) допомоги з комплексного правового супроводу судового процесу в суді першої інстанції у справі № 910/10324/22. А саме надано такі послуги:

- вивчення документів клієнта, аналіз чинного законодавства стосовно правовідносин, які виникли між Позивачем та Відповідачем , а також підготовка (складання) та подання до суду позовної заяви в інтересах Клієнта - 99 678,70 грн.;

- участь у судовому засіданні 14.11.2022 о 10:00 у справі № 910/10324/22 - 12 458,00 грн;

- ознайомлення і аналіз матеріалів справи № 910/10324/22 - 12 458,00 грн;

- підготовка і подання відповіді на відзив у справі № 910/10324/22 - 49 832,00 грн;

- участь у судовому засіданні 11.01.2023 о 10:00 у справі № 910/10324/22 - 12 458,00 грн;

- отримання технічного запису судового засідання, правовий аналіз технічного запису, підготовка письмових дебатів у справі № 910/10324/22 - 37 374,00 грн;

- участь у судовому засіданні 25.01.2023 о 12:00 у справі № 910/10324/22 - 12 458,00 грн.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).

Так, в матеріалах справи міститься клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу до 10 000,00 грн. Відповідач вказує на те, що дана справа не є складною з урахуванням її фактичних обставин та предмету спору.

Крім того, відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Водночас, Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19 зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Тобто, норми, якими встановлено, що «суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони» та «суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалось відповідачем відповідне клопотання» не є тотожними за своєю суттю, що фактично відповідає висновку, викладеному у вищевказаній постанові.

При цьому, у постанові від 05.10.2021 у справі №907/746/17 колегія суддів Верховного Суду акцентувала увагу на тому, що висновки судів про часткову відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав не пов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання учасника справи про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України та висновків об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду про те, як саме повинна застосовуватись відповідна норма права.

Колегія суддів, серед іншого, враховує, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

При цьому, критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема наданих у підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.

Окрім того, судом враховано, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача (подібний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 24.01.2022 у справі №911/2737/17 та від 21.10.2021 у справі №420/4820/19).

Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу з відповідача не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Вказану правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 17.09.2019 у справі №910/4515/18.

Судова колегія звертає увагу на те, що надані позивачем документи на підтвердження розміру понесених ним витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію, зокрема, розумної необхідності таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена у додаткових постановах Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 910/2170/18, від 18.06.2019 у справі № 922/3787/17, а також у постанові Верховного Суду від 25.08.2022 у справі № 911/3323/14.

Як вірно зазначив місцевий господарський суд, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про невідповідність заявлених ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "2Д" витрат на професійну правничу допомогу вимогам щодо співмірності зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), з огляду на що присудженню на користь позивача підлягають витрати на правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн.

Щодо правових висновків Верховного Суду в інших справах, на які посилається апелянт, то колегія суддів враховує позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (провадження №14-16цс20), відповідно до якої у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справи є важливими для визначення подібності правовідносин.

На предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

Алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим та залежить в першу чергу від позиції сторін спору, а також доводів і доказів, якими вони обґрунтовують свою позицію. Всі юридично значущі факти, які складають предмет доказування, визначають фактичний склад у справі, що формується, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права. Підстави вимог і заперечення осіб, які беруть участь у справі, конкретизують предмет доказування, який може змінюватися в процесі її розгляду.

Таким чином, наведені в апеляційній скарзі правові висновки Верховного Суду в інших справах, з іншими фактичними обставинами та відмінним суб`єктним складом, на які посилається скаржник, не можуть свідчити про наявність правових підстав для задоволення поданої ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "2Д" заяви про розподіл витрат на професійну правничу допомогу у повному обсязі.

Таким чином, твердження апелянта про те, що додаткове рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню - не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає, що додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 29.03.2023 у справі № 910/10324/22 прийняте у відповідності до наявних в матеріалах справи документів, не суперечить чинному законодавству України, а тому передбачених законом підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення в розумінні приписів ст. 277 ГПК України не вбачається. Скаржником не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 129, 269, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. ст. 276, 281-284, 344 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "2Д" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 29.03.2023 у справі № 910/10324/22 залишити без задоволення.

2. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 29.03.2023 у справі № 910/10324/22 залишити без змін.

3. Справу № 910/10324/22 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, що передбачені ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 09.06.2023.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді О.О. Євсіков

В.А. Корсак