Постанова

від 29.08.2023 по справі 910/10324/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2023 року

м. Київ

cправа № 910/10324/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Волковицька Н. О. - головуючий, Могил С. К., Случ О. В.,

секретар судового засідання - Мельникова Л. В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "2Д"

на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 29.03.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.05.2023 у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "2Д"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЙ ДЖІ СІ ФЛЕТ ГЛАС УКРАЇНА"

про зобов`язання виконати умови договору в натурі.

У судове засідання представники сторін не з`явилися.

1. Короткий зміст позовних вимог і заперечень

1.1. У жовтні 2022 року до Господарського суду міста Києва надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "2Д" (далі - ТОВ "ВКФ "2Д" та/або позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЙ ДЖІ СІ ФЛЕТ ГЛАС УКРАЇНА" (далі - ТОВ "ЕЙ ДЖІ СІ ФЛЕТ ГЛАС УКРАЇНА" та/або відповідач) про зобов`язання виконати умови договору в натурі, а саме, зобов`язати відповідача поставити на адресу покупця товар, а саме, скло Iplus 1.1 (4 мм, 2250*3210. М1) у кількості 6066.9 кв. м та скло Planibel Clearlite захисне (4 мм, 2250*3210. М1) у кількості 216.675 кв. м.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов`язань з поставки товару за договором від 05.03.2012 № UA/602/98.

1.3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.01.2023 у справі № 910/10324/22 позовні вимоги задоволено повністю.

1.4. 02.02.2023 до місцевого господарського суду надійшла заява ТОВ "ВКФ "2Д" про ухвалення додаткового рішення (щодо судових витрат) у розмірі 236 716, 70 грн.

2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2.1. Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 29.03.2023 у справі № 910/10324/22 (суддя Трофименко Т. Ю.), залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.05.2023 (Алданова С. О. - головуючий, судді Євсіков О. О., Корсак В. А.) заяву ТОВ "ВКФ "2Д" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково; стягнуто з ТОВ "ЕЙ ДЖІ СІ ФЛЕТ ГЛАС УКРАЇНА" на користь ТОВ "ВКФ "2Д" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн; в іншій частині заяви відмовлено.

2.2. Ураховуючи клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу до 10 000,00 грн, виходячи з критеріїв реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін суди дійшли висновку про невідповідність заявлених ТОВ "ВКФ "2Д" витрат на професійну правничу допомогу вимогам щодо співмірності зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), з огляду на що присудили на користь позивача витрати на правничу допомогу у сумі 20 000,00 грн.

3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечення на неї

3.1. Не погоджуючись із додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 29.03.2023 та постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.05.2023 у справі № 910/10324/22, ТОВ "ВКФ "2Д" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати додаткове рішення та постанову, ухвалити нове рішення, згідно з яким стягнути з ТОВ "ЕЙ ДЖІ СІ ФЛЕТ ГЛАС УКРАЇНА" на користь ТОВ "ВКФ "2Д" 236 716,70 грн витрат на професійну правничу допомогу, які понесені позивачем під час розгляду справи у суді першої інстанції.

3.2. Скаржник зауважує, що суди першої та апеляційної інстанції порушили норми матеріального та процесуального права, які відповідають за визначення гонорару адвоката та відповідають за процедуру розподілу судових витрат.

Скаржник наголошує, що у постанові апеляційного суду від 29.05.2023 у справі № 910/10324/22 не було враховано висновки, викладені Верховним Судом у постанові від 19.04.2023 у справі № 909/992/20, а саме: "31. При цьому Суд враховує, що обов`язок доведення неспівмірності витрат в силу приписів частини п`ятої статті 126 ГПК України покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами".

У свою чергу, у цій справі, ТОВ "ЕЙ ДЖІ СІ ФЛЕТ ГЛАС УКРАЇНА" у своєму клопотанні про зменшення розміру судових витрат, хоча і зазначало про неспівмірність витрат позивача на правову допомогу, проте, не достатнім чином обґрунтувало чому такі витрати підлягали зменшенню. Зокрема, не навело, які послуги є, на їх думку, завищеними. При цьому скаржник додатково зауважує, що відповідач зазначив, що поніс витрати на правову допомогу в сумі 35 000,00 грн. Така сума є більшою, ніж та, яку апеляційний суд присудив для позивача, хоча, відповідачем було вчинено менше процесуальних дій та написано менше процесуальних документів ніж стороною позивача. Саме наведене і свідчить про порушення принципу рівності сторін, порушення принципу розподілу судових витрат та говорить про фактичне втручання суду у відносини адвоката з клієнтом, за рахунок чого останній позбавляється можливості компенсувати свої витрати, які виникли саме через неправомірні дії відповідача.

Скаржник акцентує увагу на висновках, викладених у додатковій постанові Верховного Суду від 29.12.2021 у справі № 914/708/21, в якій зазначено, що відповідно до положень статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. При цьому ТОВ "ВКФ "2Д" наголошує на тому, що в оскаржуваних додатковому рішенні та постанові не зазначається які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, не наведено мотивацію такого рішення.

Звертаючи увагу на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 18.03.2021 у справі № 910/15621/19, від 28.04.2021 у справі № 910/12591/18, від 29.07.2020 у справі № 2033/5916/12, від 13.12.2018 у справі № 816/2096/17, від 04.12.2018 у справі № 911/3386/17, від 11.12.2018 у справі № 910/2170/18 та від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19 скаржник зазначає, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні здійснених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення.

3.3. Відзивів на касаційну скаргу до Верховного Суду не надійшло.

4. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду

4.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

4.2. Відповідно до частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

4.3. Статтею 16 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

У частині 3 статті 123 ГПК України унормовано, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Однак, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (частина 8 статті 129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 ГПК України).

Водночас за змістом частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 ГПК України).

За змістом положень частини 5 статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України. Проте, у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Відтак, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 126 ГПК України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5, 6, 7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5, 6, 7, 9 статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.

До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Колегія суддів звертає увагу, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, враховуючи конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач у позовній заяві зазначив, що попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, які ТОВ "ВКФ "2Д" понесе у зв`язку з розглядом цієї справи, зокрема, оплати за надання правової допомоги (витрати на професійну правничу допомогу) складають 236 716,70 грн.

02.02.2023 до місцевого господарського суду надійшла заява ТОВ "ВКФ "2Д" про ухвалення додаткового рішення (щодо судових витрат) у сумі 236 716, 70 грн.

На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 236 716, 70 грн позивачем подано до суду копії: договору про надання правової допомоги від 26.09.2022; детального опису робіт (наданих послуг), які здійснювались адвокатами Адвокатського об`єднання "Супрема Лекс" у справі № 910/10324/22 у суді першої інстанції від 25.01.2023; акта приймання-передачі виконаних робіт по договору про надання правової допомоги (про надання професійної правничої допомоги) від 25.01.2023; свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 19.06.2014 № 5509; рахунку від 26.09.2022 № 26-09/2022; рахунку від 27.10.2022 № 27-10/2022; рахунку від 28.11.2022 № 28-11/2022; рахунку від 22.12.2022 № 22-12/2022, а також платіжні інструкції від 05.10.2022 № 601, від 06.10.2022 № 605, від 07.10.2022 № 608, від 11.10.2022 № 614, від 14.10.2022 № 619, від 02.12.2022 № 9672, від 02.11.2022 № 667, від 27.12.2022 № 9723, а також ордер серії АА № 1271200.

Судами встановлено, що між Адвокатським об`єднанням "Супрема Лекс" (далі - адвокатське об`єднання) в особі керуючого партнера Мороза В. П. та Т ТОВ "ВКФ "2Д" в особі керівника Бінгола Гюнгора 26.09.2022 укладено договір про надання правової допомоги (про надання професійної правничої допомоги) (далі -Договір).

Згідно пункту 1.1 Договору Адвокатське об`єднання зобов`язується надати правову допомогу Клієнту (ТОВ "ВКФ "2Д") у вирішенні спірних питань з ТОВ "ЕЙ ДЖІ СІ ФЛЕТ ГЛАС УКРАЇНА", зокрема, але не виключно в межах договору поставки UA/602/98 від 05.03.2012.

Пунктом 3.1. Договору сторони погодили, що за надання правової допомоги Клієнт сплачує на користь Адвокатського об`єднання 10 (десять) відсотків від загальної суми договору поставки UA/602/98 від 05.03.2012, з яких 2,5 (два з половиною) відсотків кожного наступного місяця до виплати загальних 7,5 (сім з половиною) відсотків не пізніше ухвалення рішення за даним спором через суд.

25.01.2023 між позивачем та Адвокатським об`єднанням "Супрема Лекс" в особі керуючого партнера Мороза В. П. підписано акт приймання-передачі наданих послуг до договору на суму 236 716,70 грн, згідно з яким підтверджується надання адвокатом професійної правничої (правової) допомоги з комплексного правового супроводу судового процесу в суді першої інстанції у справі № 910/10324/22. А саме надано такі послуги:

- вивчення документів клієнта, аналіз чинного законодавства стосовно правовідносин, які виникли між позивачем та відповідачем, а також підготовка (складання) та подання до суду позовної заяви в інтересах клієнта - 99 678,70 грн;

- участь у судовому засіданні 14.11.2022 о 10:00 у справі № 910/10324/22 - 12 458,00 грн;

- ознайомлення і аналіз матеріалів справи № 910/10324/22 - 12 458,00 грн;

- підготовка і подання відповіді на відзив у справі № 910/10324/22 - 49 832,00 грн;

- участь у судовому засіданні 11.01.2023 о 10:00 у справі № 910/10324/22 - 12 458,00 грн;

- отримання технічного запису судового засідання, правовий аналіз технічного запису, підготовка письмових дебатів у справі № 910/10324/22 - 37 374,00 грн;

- участь у судовому засіданні 25.01.2023 о 12:00 у справі № 910/10324/22 - 12 458,00 грн

У свою чергу відповідачем було подано клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу до 10000,00 грн. Відповідач вказує на те, що дана справа не є складною з урахуванням її фактичних обставин та предмета спору.

Дослідивши подані ТОВ "ВКФ "2Д" акти приймання-передачі наданих послуг, кількість та тривалість судових засідань, зміст позовної заяви, відповіді на відзив, рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених і поданих адвокатом до суду першої інстанції документів, їх значення для спору, суди частково погодилися із доводами відповідача про те, що заявлений розмір витрат є необґрунтованим та неспівмірним, у зв`язку з чим дійшли висновку, що розумною та співмірною є компенсація витрат у сумі 20 000,00 грн за професійну правничу допомогу у суді першої інстанції.

З огляду на викладене Суд відхиляє доводи касаційної скарги про неправильне застосування судами попередніх інстанцій положень статті 129 ГПК України.

Водночас, посилання в касаційній скарзі в якості підстави для її подання на те, що судом апеляційної інстанції було застосовано норми статті 129 ГПК України без врахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах, на які посилається заявник, є необґрунтованими, виходячи з наступного.

Підставою для касаційного оскарження судових рішень є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

Відповідно, неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, як підстави для касаційного оскарження, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі, де мали місце подібні правовідносини.

Не можна посилатися на неврахування висновку Верховного Суду, як на підставу для касаційного оскарження, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення.

Таким чином, колегія суддів вважає безпідставними доводи заявника про неврахування господарським судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду, викладених у постановах, на які посилається скаржник.

Інші доводи касаційної скарги фактично зводяться до незгоди з висновками апеляційного суду стосовно оцінки доказів та спрямовані на доведення необхідності їх переоцінки у тому контексті, який, на думку скаржника, свідчить про відсутність підстав для зменшення суми витрат на професійну правничу допомогу, яка підлягає стягненню на користь ТОВ "ВКФ "2Д".

За таких обставин висновки судів попередніх інстанцій про часткове задоволення заяви представника ТОВ "ВКФ "2Д" щодо ухвалення додаткового рішення є законними і обґрунтованими, у зв`язку з чим оскаржуване додаткове рішення та постанову необхідно залишити без змін, а відповідну касаційну скаргу - без задоволення.

5. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

5.1. На підставі вищевикладеного Верховний Суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи перевірив правильність застосування норм матеріального та процесуального права та дійшов висновку, що оскаржувані додаткове рішення та постанова є законними та обґрунтованими, а тому касаційна скарга не підлягає задоволенню.

5.2. З огляду на наведене Верховний Суд дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги без задоволення, а додаткового рішенні та постанови суду апеляційної інстанції - без змін через відсутність передбачених процесуальним законом підстав для їх скасування.

6. Розподіл судових витрат

6.1. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України необхідно покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "2Д" залишити без задоволення.

Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 29.03.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.05.2023 у справі № 910/10324/22 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Волковицька

Судді С. К. Могил

О. В. Случ