Постанова

від 27.03.2023 по справі 912/2836/21

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.03.2023 року м.Дніпро Справа № 912/2836/21

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідач)

суддів: Вечірка І.О., Паруснікова Ю.Б.,

при секретарі судового засідання: Колесник Д.А.

представники сторін:

прокурор Кропивницької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону: Гонтар Андрій Дмитрович, посвідчення №066560 від 20.12.2021 року

від Військової частини НОМЕР_1 : ОСОБА_4, представник, довіреність №1 від 03.01.2023 року

від Квартирно - експлуатаційного відділу міста Кропивницький: Полонець Ольга Анатоліївна, представник, довіреність №38 від 04.01.2023 року

представники Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська область), м. Кропивницький та ТОВ "Анатомія Еко" у судове засідання не з`явились про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином

розглянувши апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення господарського суду Кіровоградської області від 27.01.2022 року у справі №912/2836/21 ( суддя Кабакова В.Г.)

за позовом Кропивницької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Придніпровського округу ( Дніпропетровська та Кіровоградська область ), м. Кропивницький

до відповідача Військової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_1

за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

- Товариства з обмеженою відповідальністю "Анатомія Еко",

м. Київ

- Квартирно - експлуатаційного відділу міста Кропивницький,

м. Кропивницький

про стягнення 1 817 256, 29 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Керівник Кропивницької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону (далі - прокурор) звернувся до господарського суду Кіровоградської області з позовом в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська область) (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Анатомія Еко" (далі - третя особа-1), Квартирно-експлуатаційний відділ міста Кропивницький (далі - третя особа-2) про стягнення шкоди в сумі 1 817 256,29 грн, завданої державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилався на невідшкодування відповідачем шкоди, завданої навколишньому природному середовищу внаслідок засмічення та забруднення частини земельної ділянки військового містечка, що встановлено позивачем при проведенні позапланової перевірки, за результатами якої складено акт та внесено припис.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 27.01.2022 року позовні вимоги задоволено частково.

Суд стягнув з відповідача шкоду, завдану державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства внаслідок засмічення земельної ділянки, в сумі 1259 802,45 грн., яку слід перерахувати до місцевого бюджету с.Аджамка, Кропивницького району, Кіровоградської області, а також на користь Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону судовий збір у розмірі 18 897,04 грн.

В задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що матеріалами справи підтверджено нездійснення позивачем повноважень по захисту державних інтересів, що відповідно до статті 131-1 Конституції України, статті 23 Закону України "Про прокуратуру" є підставою для вжиття прокурором заходів представницького характеру шляхом пред`явлення відповідного позову з метою захисту інтересів держави.

З огляду на недоведення відсутності вини відповідача, відсутності доказів на підтвердження вжиття заходів для звільнення земельної ділянки від залишків вугілля, наявністю шкоди та доведення її розміру, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 1 259 802,45 грн. шкоди, завданої внаслідок засмічення частини земельної ділянки.

В частині стягнення з відповідача шкоди в сумі 557 453,84 грн., завданої внаслідок забруднення, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову з підстав відсутності вини в діях відповідача.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом норм матеріального та процесуального права, неналежним дослідженням обставин справи та надання оцінки доказам.

Скаржник вказує, що суд першої інстанції неналежно оцінив порядок звернення Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) (надалі - Держекоінспекція).

Також суд не врахував, що власником спірної земельної ділянки є Кіровоградська обласна державна адміністрація, код ЄДРП0У:00022543, однак вказана особа до участі у справі не долучена.

Апелянт зазначає обставини та докази, які, на його думку, підтверджують відсутність вини відповідача в засміченні спірної земельної ділянки, в тому числі звертає увагу на хронологію подій та обставин, за якими була проведена перевірка та на безпідставну відмову суду в задоволенні клопотання скаржника про проведення експертизи, результати якої дали б можливість з`ясувати наявність зазначеного засмічення та визначити наявність або відсутність завданої шкоди природному навколишньому середовищу.

Також апелянт посилається на ряд доводів, які на його думку, дають підстави стверджувати, що Акт за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів №189/3.1/3.5/2 від 22.07.2021 року, складений з суттєвими порушеннями.

Звертає увагу, що зі змісту Акту №№189/3.1/3.5/2 відомо що, заходи державного нагляду (контролю) проводилися комісійно у складі: старшого держінсперктора з ОНПС Погребняк С.І. та старшого держінспектора з ОНПС Носаль В.Г., а також командира Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 та третіх осіб. Проте треті особи були відсутні, про що свідчить відповідний запису у Акт №№189/3.1/3.5/2.

Командир Військової частини НОМЕР_1 також особистої участі при проведенні перевірки не приймав, про що свідчить відсутність його підпису в зазначеному Акті. При цьому, у направленні на проведення позапланового державного нагляду (контролю) чітко визначений склад комісії у кількості восьми осіб із зазначенням посад.

Скаржник вважає, що можна стверджувати, що регламент проведення вказаного заходу був порушений, оскільки фактичний склад комісії не відповідає передбаченому.

Окрім цього, звертає увагу, що в Переліку питань для суб`єкта господарювання щодо здійснення контролю за діями (бездіяльністю) посадових осіб органу державного нагляду (контролю) п. 5 таблиці Акту №№189/3.1/3.5/2 зазначено, що під час проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) перед початком проведення заходу посадовими особами органу державного нагляду (контролю) внесено запис про проведення такого заходу до відповідного журналу суб`єкта господарювання. Проте, такий запис у відповідному журналі відсутній.

Окрім цього, у п.4 таблиці Акту №№189/3.1/3.5/2 вказано, що розглядалися лише ті питання, які стали підставою для його проведення і зазначені у направленні (посвідченні) на проведення такого заходу. У таблиці стоїть відмітка "Так", проте, у вказаному вище направленні взагалі ніякі питання на розгляд не були поставлені, а зазначений лише термін проведення заходу, тип заходу, підстава, предмет значення заходу та склад комісії.

Скаржник вважає, що Акт №№189/3.1/3.5/2 містить недостовірну інформацію.

Також, звертає увагу в апеляційній скарзі, що у Описі виявлених порушень вимог законодавства Акту №№189/3.1/3.5/2 визначено географічні координати за допомогою карти "Гугле", що викликає запитання та сумніви, що це за ресурс, наскільки його інформація є об`єктивною і чи можна його розглядати як офіційне нормативне джерело, яке передбачене у встановленому законом порядку для проведення такого виду визначення географічних координат.

Відповідач просив суд першої інстанції звернути увагу, що у Переліку питань щодо проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог законодавства про використання та охорону земель, зокрема відмітка "Ні" стоїть у графі Переліку питань щодо проведення планового (позапланового) заходу держаного нагляду (контролю) за дотриманням вимог законодавства про поводження з відходами, пестицидами та агрохімікатами, зокрема п. 1.6. - не допускається зберігання та видалення відходів у несанкціонованих місцях та об`єктах -"Ні".

Вказує, що під час проведення зазначеного заходу відповідною комісією було встановлено та внесено записи, що суб`єкт господарювання не здійснює будь - яку діяльність, яка б завдавала шкоду навколишньому природному середовищу.

Також скаржник звертає увагу на наступне:

Суд, посилаючись на пункти 3.2, 3.3. Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства (далі - Методика) визначає, що землі вважаються засміченими, якщо на відкритому ґрунті наявні сторонні предмети і матеріали, сміття без відповідних дозволів, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища; факти забруднення (засмічення) земель встановлюються уповноваженими особами, які здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства шляхом оформлення актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт забруднення та засмічення земель. Отже, відповідно до приписів природоохоронного законодавства умовою кваліфікації такого правопорушення, як засмічення земель, що є підставою для настання відповідальності та відшкодування шкоди, спричиненої таким засміченням, є необхідним доведення факту виявлення на відкритому ґрунті сторонніх предметів і матеріалів, сміття без відповідних дозволів, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища, прямого чи опосередкованого шкідливого впливу на здоров`я людини.

В акті перевірки зазначено, що залишки вугілля розміщені на ґрунті, чим здійснено засмічення земельної ділянки та призвело до погіршення (зниження) корисних властивостей земель, завдало негативний вплив на навколишнє природне середовище та вказано на настання екологонебезпечного впливу на земельні ділянки, наслідки якого не ліквідуються.

Проте, суд не врахував пояснення відповідача, що зазначена Методика не є законодавчим актом, а лише є підзаконним актом, який визначає розмір шкоди, яка може бути завдана. Ії норми не є імперативними.

Суд не врахував норми Закону України "Про відходи", що вугілля не є відходом, а також не прийняв до уваги той факт, що позивач ніяким чином фактично не довів, що залишки вугілля, які були виявлені на ґрунті, здійснили засмічення земельної ділянки, що призвело до погіршення (зниження) корисних властивостей земель, завдало негативний вплив на навколишнє природне середовище.

Скаржник зазначає, що позивачем чітко не визначено та нічим не доведено, який період часу залишки вугілля знаходяться на ґрунті, не встановлено, чи використовуються ці залишки Військовою частиною НОМЕР_1 для забезпечення в опалювальний сезон, що автоматично спростовує звинувачення позивача.

Вважає, що відповідач надав до суду докази у вигляді відповідних Актів, які підтверджують правомірність використання та розміщення вугілля на території Військової частини НОМЕР_1 , проте суд першої інстанції їх до уваги не прийняв.

Також скаржник зазначає, що він звертав увагу суду першої інстанції на те, що висновок експерта №2928/29294263/21-27 від 02.11.2021 року, який долучений позивачем до матеріалів справи з матеріалів кримінального провадження №42021121050000017, не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом з іншими доказами за правилами, встановленими ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, однак, суд надав вказаному висновку оцінку як належному доказу по даній справі.

Апелянт просить скасувати оскаржуване ним рішення та відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

У відзиві на апеляційну скаргу Кропивницька спеціалізована прокуратура у військовій та оборонній сфері Південного регіону заперечує проти доводів апелянта, вважає оскаржуване рішення законним, обґрунтованим та просить залишити його без змін.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 04.08.2022 року ( у складі колегії суддів: головуючтй суддя: Кощеєв І.М., судді: Орєшкіна Е.В., Дармін М.О.) апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 задоволено, оскаржуване рішення скасовано, в позові відмовлено.

Постанова суду мотивована тим, що з позовом в інтересах держави в особі уповноваженого органу (позивача) до суду звернулася Кропивницька спеціалізована прокуратура у військовій та оборонній сфері Південного регіону, тобто, юридична особа, а не відповідна посадова особа органів прокуратури, як встановлено положенням чинного законодавства.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 02.11.2022 року у даній справі постанову Центрального апеляційного господарського суду від 04.08.2022 у справі №912/2836/21 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

06.02.2023 року представник Кропивницької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону подав до Центрального апеляційного господарського суду клопотання про долучення до справи копії висновку експерта від 25.11.2022 року за результатами проведення судової інженерно-екологічної експертизи №008 в рамках кримінального провадження №42021121050000017.

Представник скаржника заперечував проти заявленого клопотання та звертав увагу, що висновок експерта в кримінальному провадженні не є належним доказом в розумінні Господарського процесуального кодексу України.

23.03.2023 року прокурором подана заява про закриття апеляційного провадження.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 27.03.2023 року в задоволенні заяви відмовлено.

27.03.2023 року представник Кропивницької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону надав додаткові пояснення у справі.

Державна екологічна інспекція Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська область) надала клопотання про розгляд справи за відсутності їх представника.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -ТОВ "Анатомія Еко" відзив на апеляційну скаргу не надала, участь свого представника у судове засідання не забезпечила.

Відповідно до ч.3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (ч.1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача- Квартирно - експлуатаційний відділ міста Кропивницький відзив на апеляційну скаргу не надав, представник в судовому засіданні надала пояснення щодо заявленого позову та доводів апеляційної скарги.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши присутніх представників сторін, дослідивши докази, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав:

Предметом апеляційного перегляду є законність оскаржуваного рішення суду в частині стягнення шкоди за засмічення земельної ділянки.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

З огляду на вказане колегія суддів не вбачає підстав для прийняття та оцінки наданих суду апеляційної інстанції доказів позивача - висновку експерта від 25.11.2022 року за результатами проведення судової інженерно-екологічної експертизи №008 в рамках кримінального провадження №42021121050000017.

Отже, предметом дослідження суду апеляційної інстанції є наступні питання:

- чи наявне у Кропивницької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону (позивача) право на звернення з даним позовом;

- чи підтверджено належними та допустимими доказами факт засмічення земельної ділянки, за яке стягнуто оскаржуваним рішенням шкоду;

- чи правильно визначено розмір цієї шкоди та склад цивільного правопорушення, за наявності якого настає відповідальність з відшкодування шкоди;

- чи є Військова частина НОМЕР_1 належним відповідачем у даній справі.

З матеріалів справи вбачається, що Керівник Кропивницької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону обгрунтовував заявлені позовні вимоги тим, що під час проведення позапланової перевірки відповідача щодо дотримання останнім вимог природоохоронного законодавства встановлено факти засмічення частини земельної ділянки військового містечка " ІНФОРМАЦІЯ_1 " площею 447 кв.м залишками вугілля. Даний факт підтверджується Актом за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів №189/3.1/3.5/2 від 22.07.2021 року.

Також зазначав, що позов прокурором подано в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області), як контролюючого органу в сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів, оскільки вказаний орган неналежно виконує свої повноваження щодо здійснення заходів з відшкодування заподіяних відповідачем збитків.

На думку колегії суддів доводи апелянта щодо повноважень Кропивницької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону (позивача) на звернення з даним позовом, знайшли правову оцінку в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 02.11.2022 року у даній справі.

Так, у згаданій постанові Верховний Суд зазначив наступне:

"18. З матеріалів позовної заяви Прокурора №5-4-998вих-21 від 27.09.2021 у цій справі вбачається, що позовну заяву підписано Керівником Кропивницької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону та на першому аркуші позову вказано, що Кропивницька спеціалізована прокуратура у військовій та оборонній сфері Південного регіону звертається в Господарський суд Кіровоградської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська область).

19. Частиною третьою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді (частина четверта статті 23 Закону України "Про прокуратуру").

20. Звертаючись до суду з позовом у цій справі, Прокурор зазначає, що "На виконання вимог частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" Кропивницька спеціалізована прокуратура у військовій та оборонні сфері листом №5-4-897вих-21 від 10.09.2021 поінформувала Позивача про порушення вимог законодавства внаслідок засмічення та забруднення земельної ділянки та про представництво прокуратурою інтересів держави у формі звернення до суду з цим позовом.

У відповіді на вказаний лист Позивач не надав інформацію про вжиті ним заходи представницького характеру щодо відшкодування збитків, завданих державі внаслідок порушення вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища під час використання земельної ділянки військового містечка "Канатове".

Отже, невжиття Позивачем заходів щодо відшкодування збитків, завданих державі внаслідок вимог законодавства про охорону навколишнього природнього середовища під час використання земельної ділянки військового містечка "Канатове" після того, як за результатами проведення позапланової перевірки Позивачем, йому стало відомо про порушення інтересів держави, кваліфікується як бездіяльність Позивача, що, з огляду на зазначене, свідчить про необхідність представництва прокуратурою в господарському суді інтересів держави в особі Позивача у формі звернення до суду з цим позовом та участі в його розгляді".

21. Таким чином, колегія суддів вважає, що, з огляду на наведені в позовній заяві аргументи про необхідність здійснення представництва Прокурором інтересів держави в суді, зазначення в позові про те, що Прокурор звертається з позовом в інтересах держави в особі Позивача, підписання позовної заяви Керівником Кропивницької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону, свідчить про те, що суд апеляційної інстанції не врахував, що позовна заява в межах цієї справи була подана не на захист прав, свобод та інтересів прокуратури як самостійного позивача у статусі юридичної особи, а на виконання прокуратурою функцій щодо представництва інтересів держави в суді, які визначені статтею 24 Закону України "Про прокуратуру".

22.1. З огляду на наведене, посилання відповідача, викладене в пункті 12 постанови, зокрема, що до суду звернулася Кропивницька спеціалізована прокуратура у військовій та оборонній сфері Південного регіону, тобто, юридична особа, а не відповідна посадова особа органів прокуратури, як встановлено статтею 53 ГПК України, колегія суддів визнає помилковим.".

Таким чином, ця частина доводів апелянта є необґрунтованою, оскільки їм надана оцінка судом касаційної інстанції.

По суті спору - щодо наявності підстав для стягнення з відповідача шкоди, завданої засміченням земельної ділянки, колегія суддів зазначає наступне:

Згідно зі ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Відповідно до ст. 40 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов`язкових екологічних вимог, зокрема: здійснення заходів щодо запобігання псуванню, забрудненню, виснаженню природних ресурсів, негативному впливу на стан навколишнього природного середовища; здійснення заходів щодо відтворення відновлюваних природних ресурсів; застосування біологічних, хімічних та інших методів поліпшення якості природних ресурсів, які забезпечують охорону навколишнього природного середовища і безпеку здоров`я населення; здійснення господарської та іншої діяльності без порушення екологічних прав інших осіб.

Відповідно до ст. 35 Закону України "Про охорону земель" власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов`язані: дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України; проводити на земельних ділянках господарську діяльність способами, які не завдають шкідливого впливу на стан земель та родючість ґрунтів; своєчасно інформувати відповідні органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування щодо стану, деградації та забруднення земельних ділянок; уживати заходів щодо запобігання негативному і екологонебезпечному впливу на земельні ділянки та ліквідації наслідків цього впливу.

З матеріалів справи вбачається, що згідно Інформації з Державного реєстру речових прав, земельна ділянка з кадастровим номером 3522581500:02:000:2530 площею 968,0481 га належить на праві власності Кіровоградській обласній державній адміністрації. 25.06.2019 зареєстровано право постійного користування за Квартирно-експлуатаційним відділом м. Кропивницький (т.1 а.с.43-45).

Згідно Акту приймання (передачі) для утримання і експлуатації будівель, споруд та території військового містечка від 20.06.2015 Квартирно-експлуатаційний відділ м. Кіровограда (Балансоутримувач) передав Військовій частині НОМЕР_1 (Користувач) для утримання і експлуатації будівлю та територію військового містечка № НОМЕР_2 та земельну ділянку площею 947,77 га (т. 1 а.с. 46).

Згідно Акту обстеження земельної ділянки військового містечка № НОМЕР_2 , розташованої за адресою: АДРЕСА_1, квартирно-експлуатаційного відділу міста Кіровограда від 25.08.2015, в т.ч. встановлено, що право користування земельною ділянкою № 6 (967,41 га) за Міністерством оборони закріплено на підставі державного Акту на право користування землею Б № 011695 від 1988 року, який виданий Кіровоградській КЕЧ району для службового користування.

В Акті зазначено, що земельна ділянка площею 967,41 га використовується в повному обсязі за призначенням; в сучасних умовах використовується в повсякденній діяльності для Міноборони; не планується до вилучення з користування земель оборони (т. 1 а.с. 47).

У Відомості використання земельних ділянок військовою частиною НОМЕР_1 зазначено, що земельна ділянка з кадастровим номером 3522581500:02:000:2530 площею 968,0481 використовується В/ч НОМЕР_3 , НОМЕР_1 (т. 1 а.с. 48).

Судом першої інстанції з цього приводу були витребувані додаткові пояснення від прокуратури та в рішенні міститься посилання на лист Керівника Кропивницької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону від 11.01.2022 року до Командира Військової частини НОМЕР_3 та лист-відповідь від 12.01.2022 року № 31 Командира Військової частини НОМЕР_3 , яким повідомлено, що земельна ділянка, розташована згідно координат, зазначених в акті № 189/3,1/3,5/ від 22.07.2021, не використовується та не перебуває на балансі військової частини НОМЕР_3 (т. 3 а.с. 2).

Колегія суддів зауважує, що у даній справі відповідачем є Військова частина НОМЕР_1 , а не Військова частина НОМЕР_3 .

Як визначено ч.5 ст. 12 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою до моменту державної реєстрації припинення таких прав, обтяжень у порядку, передбаченому цим Законом.

Отже, належним доказом - Інформацією з Державного реєстру речових прав підтверджено, що земельна ділянка з кадастровим номером 3522581500:02:000:2530 площею 968,0481 га належить на праві власності Кіровоградській обласній державній адміністрації, а право постійного користування нею зареєстровано за Квартирно-експлуатаційним відділом м. Кропивницький.

Між тим, для визначення, чи є відповідач належним у даній справі, суд першої інстанції обгрунтовано виходив з того, що згідно із ч.1 ст. 84 Земельного кодексу України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Частиною другою вказаної статті Земельного кодексу України визначено, що право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади.

Особливості правового режиму земель оборони визначені ст.77 Земельного кодексу України, за частинами першою та другою якої землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України. Землі оборони можуть перебувати лише в державній власності.

Відповідне регулювання міститься також у ст.1 Закону України "Про використання земель оборони", за змістом якої землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України.

Військовим частинам для виконання покладених на них функцій та завдань земельні ділянки надаються у постійне користування відповідно до вимог Земельного кодексу України (стаття 2 цього Закону).

Відповідно до ч. 4 ст. 77 Земельного кодексу України порядок використання земель оборони встановлюється законом.

Відповідно до ст. 14 Закону України "Про Збройні Сили України" земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належить їм на праві оперативного управління.

Спеціальні положення Земельного кодексу України та законодавства, яке регулює правовий режим земель оборони, передбачають належність земельних ділянок до земель оборони фактично за їх суб`єктною ознакою - надання їх для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України.

Відповідно до п. 4.4 Положення про організацію квартирно-експлуатаційного забезпечення Збройних Сил України, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 03.07.2013 року № 448, Військовим частинам для виконання покладених на них функцій та завдань земельні ділянки надаються в постійне користування в порядку, визначеному Земельним кодексом України та Законом України "Про використання земель оборони".

Фонди військових містечок закріплюються на праві оперативного управління за військовими частинами, про що видаються відповідні накази МО України.

Підготовку проектів відповідних наказів Міністерство оборони України про закріплення (перезакріплення) фондів військових містечок за військовими частинами на праві оперативного управління здійснюють органи військового управління, у підпорядкуванні яких перебувають такі військові частини.

Фонди і територія військового містечка, а також земельні ділянки передаються військовим частинам на утримання і експлуатацію через квартирно-експлуатаційні органи за Актом приймання (передачі) для утримання та експлуатації будівель, споруд і території військового містечка (додаток 2), який затверджується начальником територіального квартирно-експлуатаційного управління.

Відповідно до п. 4.5. вказаного Положення, Командир військової частини зобов`язаний забезпечувати утримання і експлуатацію за призначенням переданих військовій частині фондів і території військового містечка, квартирного майна та земельних ділянок, вживати заходів щодо охорони навколишнього природного середовища і раціонального використання природних ресурсів у районі розташування військової частини, забезпечувати економне використання комунальних послуг та енергоносіїв.

У разі самовільного захоплення, незаконного вилучення земель оборони або нерухомого військового майна командир військової частини зобов`язаний вжити заходів щодо захисту інтересів держави відповідно до чинного законодавства.

Відтак, суд першої інстанції обгрунтовано зазначив, що Військова частина НОМЕР_1 є належним відповідачем у даній справі.

З матеріалів справи вбачається, що згідно направлення для проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, що наявне у справі (том 1 а.с.33), на позапланову перевірку Військової частини НОМЕР_1 направляється комісія у складі наступних осіб: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Погребняк С.І. , ОСОБА_5 , Носаль В.Г. , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 .

За результатами проведеної позапланової перевірки посадовими особами Державної екологічної інспекції України Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) старшим державним інспектором ОНПС Погребняк С.І. та старшим державним інспектором ОНПС Носаль В.Г. складено Акт № 189/3.1/3.5/2 від 22.07.2021 року, в якому в розділі "Опис виявлених порушень вимог законодавства" в пункті другому встановлено, зокрема:

- порушення абзацу 11 ч. 1 ст. 35 ЗУ "Про охорону земель", а саме під час проведення обстеження у південному напрямку від земельної ділянки зі слідами розливів відходів нафтопродуктів виявлено факт розміщення на ґрунті залишків вугілля, чим здійснено засмічення земельної ділянки. Лінійні розміри засміченої земельної ділянки становлять: 6,0м х 22,0м та 15 м х 21м. Висота шару залишків вугілля становить 0,2 м.

Зазначено про погіршення (зниження) корисних властивостей земель, негативний вплив на навколишнє природне середовище. Засмічення земель. Настання еколого-небезпечного впливу на земельні ділянки, наслідки якого не ліквідуються.

Об`єктом дослідження була земельна ділянка Військової частини НОМЕР_1 ; вид господарської діяльності суб`єкта господарювання - діяльність у сфері оборони; місцезнаходження суб`єкта господарювання - Кіровоградська область, м.Кропивницький, містечко "Канатове".

Акт підписаний старшим державним інспектором ОНПС Погребняк С.І. та старшим державним інспектором ОНПС Носаль В.Г. Підпис командира Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 на Акті відсутній.

Колегія суддів не визнає вказаний Акт належним доказом порушення відповідачем вимог природоохоронного законодавства, а відтак, і не визнає доведеним факт такого порушення з огляду на наступне:

Суд вірно послався на те, що практика Верховного Суду зводиться до того, що акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог законодавства суб`єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, а тому оцінка акта, в тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта.

Однак суд мав при вирішенні спору надати оцінку вказаному акту перевірки на відповідність його як належного доказу у даній справі.

Між тим, є обгрунтованими доводи апелянта про те, що перевірка проведена з порушеннями - неповноважним складом комісії (представниками двох членів комісії) та за відсутності командира Військової частини НОМЕР_4 .

Встановлено, що з метою усунення порушень природоохоронного законодавства, виявлених під час перевірки дотримання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища Військовій частині НОМЕР_1 внесено припис від 03.08.2021року №3.1/21-58.

У приписі зазначено, зокрема:

- ліквідувати засмічення земельної ділянки відходами вугілля до 15.09.2021 згідно ст. 35 ЗУ "Про охорону земель".

Акт №189/3.1/3.5/ від 22.07.2021 року та припис від 03.08.2021року №3.1/21-58 вручено та отримано 03.08.2021 року командиром Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 (призначений на посаду командира військової частини НОМЕР_1 наказом командувача Повітряних Сил Збройних Сил України від 08.10.2018 року №579), про що свідчить його підпис на 2 аркуші припису.

Суд вірно послався на Методику визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затверджену Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 27.10.1997 року № 171 (у редакції наказу Мінприроди 04.04.2007 року № 149, Наказу Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів № 241 від 04.11.2020 року), однак зміст визначених Методикою понять трактував помилково.

Так, вказана Методика встановлює порядок розрахунку розмірів відшкодування шкоди органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, суб`єктами господарювання та фізичними особами, через забруднення земель хімічними речовинами, їх засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами, допущеного внаслідок дії чи бездіяльності і поширюється на всі землі України незалежно від їх категорії та форм власності (пункт 1.2 Методики.)

Методика застосовується під час встановлення розмірів шкоди від забруднення (засмічення) земель будь-якого цільового призначення, що сталося внаслідок несанкціонованих (непередбачених проектами, дозволами) скидів (викидів) речовин, сполук і матеріалів, внаслідок порушення норм екологічної безпеки у разі зберігання, транспортування та проведення вантажно-розвантажувальних робіт, використання пестицидів і агрохімікатів, токсичних речовин, виробничих і побутових відходів; самовільного розміщення промислових, побутових та інших відходів (п. 1.3 Методики).

У розділі 2 Методики наведено таке визначення:

Засмічення земель - наявність на території земельних ділянок сторонніх предметів і матеріалів.

У цій Методиці терміни "Відходи" та "Небезпечні відходи" вживаються у значеннях, наведеному у Законі України "Про відходи".

Відповідно до пункту 3.2. Методики землі вважаються засміченими, якщо на відкритому ґрунті наявні сторонні предмети і матеріали, сміття без відповідних дозволів, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища.

Факти забруднення (засмічення) земель встановлюються уповноваженими особами, які здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства шляхом оформлення актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт забруднення та засмічення земель (пункт 3.3. Методики).

При виявленні засмічення визначаються на місці обсяги засмічення відходами та інші показники, які необхідні для визначення розмірів шкоди (пункт 3.5. Методики).

Об`єм відходів (куб.м), що спричинили засмічення, встановлюють за об`ємними характеристиками цього засмічення через добуток площі засмічення земельної ділянки та товщини шару цих відходів. Товщину шару відходів ділянки визначають вимірюванням (п. 3.5.1 Методики).

При виявленні засмічення визначаються на місці обсяги засмічення відходами та інші показники, які необхідні для визначення розмірів шкоди (п. 3.5. Методики).

Об`єм відходів (куб.м), що спричинили засмічення, встановлюють за об`ємними характеристиками цього засмічення через добуток площі засмічення земельної ділянки та товщини шару цих відходів. Товщину шару відходів ділянки визначають вимірюванням (п. 3.5.1. Методики).

Абзацами 2 та 11 ст. 1 Закону України "Про відходи" визначено, що відходи - це будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення; утилізація відходів - використання відходів як вторинних матеріальних чи енергетичних ресурсів.

В даному випадку в Акті №189/3.1/3.5/ від 22.07.2021 року представниками Державної екологічної інспекції зафіксовано наявність залишків вугілля -висота шару залишків вугілля становить 0,2 м.

Колегія суддів вважає обгрунтованими доводи апелянта про те, що в розумінні ст.1 Закону України "Про відходи" вугілля не є відходами.

Отже, відповідно до приписів природоохоронного законодавства умовою кваліфікації такого правопорушення, як засмічення земель, що є підставою для настання відповідальності та відшкодування шкоди, спричиненої таким засміченням, є необхідним доведення факту виявлення на відкритому ґрунті сторонніх предметів і матеріалів, сміття без відповідних дозволів, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища, прямого чи опосередкованого шкідливого впливу на здоров`я людини.

В акті перевірки зазначено, що залишки вугілля розміщені на ґрунті, чим здійснено засмічення земельної ділянки та призвело до погіршення (зниження) корисних властивостей земель, завдало негативний вплив на навколишнє природне середовище та вказано на настання екологонебезпечного впливу на земельні ділянки, наслідки якого не ліквідуються.

Такий висновок безпідставний.

Визначаючи залишки вугілля як сміття, суд послався на Наказ Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 19.10.2012 року № 1157, яким затверджено Інструкцію про порядок та умови поставки, закладення, зберігання і відпуску вугілля державного резерву на пунктах відповідального зберігання.

Вказана Інструкція є обов`язковою для виконання підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності, що здійснюють згідно з державними контрактами (договорами) з Державним агентством резерву України відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву, до яких Військова частина НОМЕР_1 не відноситься.

Крім того, Інструкція не регулює спірні правовідносини щодо відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок порушення природоохоронного законодавства.

Отже, суд невірно визначив, що Акт перевірки є належним та допустимим доказом, що підтверджує факт засмічення земельної ділянки та вину відповідача.

Згідно розрахунків, проведених спеціалістами Держекоінспекції Придніпровського округу відповідно до Методики визначення розмірів шкоди, обумовленої забрудненням та засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженої Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 27.10.1997 року № 171 (у редакції Наказу Мінприроди від 04.04.2007 року№149 та Наказу Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів від 04.11.2020 року№ 241) збиток заподіяний державі внаслідок засмічення частини земельної ділянки військового містечка " ІНФОРМАЦІЯ_1 " становить 1 259 802,45 грн. (т. 1 а.с. 36 - 38).

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди визначено у ст. 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи, її вина; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.

Наявність всіх зазначених умов є обов`язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки колегією суддів визнано обгрунтованими доводи скаржника про те, що неповноважною комісією за відсутності представника відповідача представниками Державної екологічної інспекції проведено перевірку дотримання скаржником вимог природоохоронного законодавства та встановлено недостовірні обставини щодо засмічення земельної ділянки, відсутні підстави для покладення на відповідача відповідальності у вигляді відшкодування збитків.

Згідно ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст. 78 Господарського процесуального кодексу України).

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (ч.4 ст.74 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому ст.74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.

На підставі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

Колегія суддів вважає, що докази, подані позивачем, не підтверджують обгрунтованість заявлених ним вимог. Тому рішення суду в частині задоволення позовних вимог є таким, що ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, за недоведеності обставин, які суд вважав встановленими, що згідно ст. 277 Господарського процесуального кодексу України є підставою для скасування рішення в частині задоволених позовних вимог.

Колегія суддів звертає увагу, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, оскільки апелянт просить скасувати рішення суду повністю, в той час, як доводи щодо скасування рішення в частині відмови в задоволенні вимог про стягнення шкоди, завданої забрудненням земельної ділянки, апелянт не зазначає.

Колегія суддів також зазначає наступне:

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та Закону України від 17.07.1997 року № 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7, 11 до Конвенції", Закону України від 23.02.2006 року №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішенні Суду у справі "Трофимчук проти України" no. 4241/03 від 28.10.2010 року Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

З огляду на те, що колегією суддів встановлено відсутність складу цивільного правопорушення в діях відповідача згідно вищевикладеного, суд не надає оцінку іншим доводам апелянта.

Враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга доведена частково, підлягає задоволенню частково, оскаржуване рішення господарського суду Кіровоградської області від 27.01.2022 року у справі №912/2836/21 слід скасувати в частині стягнення з Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_5 , АДРЕСА_1 ) шкоди, завданої державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства внаслідок засмічення земельної ділянки в розмірі 1 259 802,45 грн та судового збору у розмірі 18 897, 04 грн.

В задоволені позову Кропивницької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська область ), м. Кропивницький до Військової частини НОМЕР_1 про стягнення 1 259 802,45 грн шкоди, завданої державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства внаслідок засмічення земельної ділянки слід відмовити.

В іншій частині оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 269, 275, 277, 281-283 Господарського процесуального кодексу України суд, - ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 27.01.2022 року у справі №912/2836/21 скасувати в частині стягнення з Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_5 , АДРЕСА_1 ) шкоди, завданої державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства внаслідок засмічення земельної ділянки в розмірі 1 259 802,45 грн. та судового збору у розмірі 18 897, 04 грн.

В задоволені позову Кропивницької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська область ), м. Кропивницький до Військової частини НОМЕР_1 про стягнення 1 259 802,45 грн. шкоди, завданої державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства внаслідок засмічення земельної ділянки- відмовити.

В іншій частині оскаржуване рішення залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий суддя Т.А. Верхогляд

Суддя І.О. Вечірко

Суддя Ю.Б. Парусніков

Повний текст складено 07.06.2023 року.