Постанова

від 23.08.2023 по справі 912/2836/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 серпня 2023 року

м. Київ

cправа № 912/2836/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Жукова С.В. - головуючого, Огороднік К.М., Пєскова В.Г.,

за участі секретаря: Купрейчук С.П.,

за участі представників судового засідання відповідно протоколу судового засідання від 23.08.2023

розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції касаційну скаргу керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 27.03.2023

у справі № 912/2836/21

за позовом керівника Кропивницької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська область ),

до Військової частини НОМЕР_1 ,

за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача:

1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Анатомія Еко",

2) Квартирно - експлуатаційного відділу міста Кропивницький,

про стягнення 1 817 256, 29 грн,-

ВСТАНОВИВ:

1. Керівник Кропивницької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону (далі - Прокурор) звернувся в Господарський суд Кіровоградської області з позовом в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська область) (далі - Позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (далі - Відповідач), треті особи Товариство з обмеженою відповідальністю "Анатомія Еко" (далі - Третя особа-1), Квартирно-експлуатаційний відділ міста Кропивницький (далі - Третя особа-2) про стягнення шкоди в сумі 1 817 256,29 грн, завданої державі в наслідок порушення природоохоронного законодавства.

2. В обґрунтування позовних вимог Прокурор посилається на невідшкодування Відповідачем шкоди, завданої навколишньому природному середовищу внаслідок засмічення та забруднення частини земельної ділянки військового містечка, що встановлено Позивачем внаслідок проведення позапланової перевірки, за результатами якої складено акт та внесено припис.

3. Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 27.01.2022 позовні вимоги задоволено частково. Суд стягнув з Відповідача шкоду, завдану державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства внаслідок засмічення земельної ділянки, в сумі 1 259 802,45 грн, яку слід перерахувати до місцевого бюджету с. Аджамка, Кропивницького району, Кіровоградської області. В задоволенні іншої частини позову відмовлено.

3.1. Рішення суду мотивовано тим, що матеріалами справи підтверджено нездійснення Позивачем повноважень по захисту державних інтересів, що відповідно до статті 1311 Конституції України, статті 23 Закону України "Про прокуратуру" є підставою для вжиття Прокурором заходів представницького характеру шляхом пред`явлення відповідного позову з метою захисту інтересів держави. З огляду на недоведення відсутності вини Відповідача, відсутності доказів на підтвердження вжиття заходів для звільнення земельної ділянки від залишків вугілля, наявністю шкоди та доведення її розміру, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з Відповідача 1 259 802,45 грн шкоди, завданої внаслідок засмічення частини земельної ділянки. В частині стягнення з Відповідача шкоди в сумі 557 453,84 грн, завданої внаслідок забруднення, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову з підстав відсутності вини в діях Відповідача.

4. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 04.08.2022 рішення Господарського суду Кіровоградської області від 27.01.2022 скасовано. В позові відмовлено.

4.1. Постанова суду мотивована тим, що з позовом в інтересах держави в особі уповноваженого органу (Позивача) до суду звернулася Кропивницька спеціалізована прокуратура у військовій та оборонній сфері Південного регіону, тобто, юридична особа, а не відповідна посадова особа органів прокуратури, як встановлено положенням чинного законодавства, а тому в позові слід відмовити. Також, суд відзначив, що спеціалізована прокуратура у військовій та оборонній сфері у своєму позові просить суд стягнути та спрямувати кошти, які повинен сплатити Відповідач (які є коштами Міністерства оборони України, які мають цільове призначення, а саме забезпечення Збройних Сил України ) в бюджет територіальної громади, що в умовах воєнного стану в Україні не сприяє бойовій готовності Відповідача та обороноздатності держави в цілому.

5. Постановою Верховного Суду від 02.11.2022 касаційну скаргу Керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону задоволено частково.

Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 04.08.2022 у справі №912/2836/21 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

5.1. Суд касаційної інстанції у наведеній постанові зазначив, що з огляду на наведені в позовній заяві аргументи про необхідність здійснення представництва Прокурором інтересів держави в суді, зазначення в позові про те, що Прокурор звертається з позовом в інтересах держави в особі Позивача, підписання позовної заяви Керівником Кропивницької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону, свідчить про те, що суд апеляційної інстанції не врахував, що позовна заява в межах цієї справи була подана не на захист прав, свобод та інтересів прокуратури як самостійного позивача у статусі юридичної особи, а на виконання прокуратурою функцій щодо представництва інтересів держави в суді, які визначені статтею 24 Закону України "Про прокуратуру".

5.2. Суд касаційної інстанції дійшов висновку, що постанова Центрального апеляційного господарського суду від 04.08.2022 у цій справі підлягає скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, з огляду на те, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та порушив норми процесуального права, оскільки, грім іншого, не здійснив перегляд рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку по суті позовних вимог, а тому повно і всебічно не з`ясував обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи і такі порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом, та, враховуючи межі розгляду справи в суді касаційної інстанції,

Короткий зміст та мотиви постанови суду апеляційної інстанції

6. За результатами нового розгляду, постановою Центрального апеляційного господарського суду від 27.03.2023 рішення господарського суду Кіровоградської області від 27.01.2022 року у справі №912/2836/21 скасовано в частині стягнення з Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) шкоди, завданої державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства внаслідок засмічення земельної ділянки в розмірі 1 259 802,45 грн та судового збору у розмірі 18 897, 04 грн.

В задоволені позову Кропивницької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська область ), м. Кропивницький до Військової частини НОМЕР_1 про стягнення 1 259 802,45 грн шкоди, завданої державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства внаслідок засмічення земельної ділянки- відмовлено. В іншій частині оскаржуване рішення залишено без змін.

6.1. Суд апеляційної інстанції визнав обґрунтованими доводи відповідача про те, що представниками Державної екологічної інспекції проведено перевірку дотримання скаржником вимог природоохоронного законодавства неповноважною комісією, за відсутності представника відповідача та встановлено недостовірні обставини щодо засмічення земельної ділянки, отже, відсутні підстави для покладення на відповідача відповідальності у вигляді відшкодування збитків.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. До Верховного Суду від керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону надійшла касаційна скарга, у якій заявлено вимогу постанову Центрального апеляційного господарського суду від 27.03.2023 у справі №912/2836/21 скасувати повністю, а рішення Господарського суду Кіровоградської області від 27.01.2022 залишити в силі.

7.1. У касаційній скарзі скаржник зазначає, що судом апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови неправильно застосовано норми матеріального права (ст. ст. 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", ст. 1166 Цивільного кодексу України) та порушено норми процесуального права та загалом принципи здійснення правосуддя, якими є законність, всебічне, повне і об`єктивне дослідження обставин справи, рівність та змагальність сторін (ст.ст. 2, 11, 13, 73-74, 76-80, 86, 91, 236 ГПК України).

7.2. Скаржник посилається на пункт 1 частини 2 статті 287 ГПК України та зазначає, що суд апеляційної інстанції застосував вказані норми права без врахування висновків щодо застосування цих норма права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, а саме:

- від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, від 17.12.2019 у справі № 915/1456/15, від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17, від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц щодо застосування ст.ст. 79, 86 ГПК України (про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості (переваги більш вагомих доказів), тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. При цьому, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу);

- від 04.08.2021 у справі № 918/36/19, від 19.11.2019 у справі № 918/204/18, від 08.07.2021 у справі № 910/21300/17, від 15.06.2021 у справі №910/5898/20, від 11.03.2021 у справі №923/188/20 щодо застосування ст.ст. 79, 86 ГПК України (про те, що господарські суди при вирішенні господарських спорів мають досліджувати на загальних умовах і висновки судової експертизи, яку було проведено в межах провадження з іншої справи, в тому числі цивільної, кримінальної, адміністративної)',

- від 02.06.2022 у справі № 920/821/18, від 03.11.2021 у справі № 922/1705/20, від 02.11.2021 у справі № 918/1131/20, від 28.10.2021 у справі № 910/9851/20, від 29.06.2021 у справі № 910/11287/16, від 15.06.2021 у справі № 918/864/20, від 18.05.2021 у справі № 925/1328/19, від 18.12.2020 у справі № 922/3414/19, від 08.09.2020 у справі № 926/1904/19, від 07.07.2020 у справі № 922/3208/19, від 17.03.2020 у справі № 912/823/18 щодо застосування ст.ст. 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", ст. 1166 Цивільного кодексу України (щодо застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, зокрема щодо наявності усіх елементів складу цивільного правопорушення).

7.3. Крім цього, в обґрунтування касаційної скарги, скаржник посилається також на п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, оскільки відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування ст. 1 Закону України "Про відходи", ст. ст. 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", ст. 1166 Цивільного кодексу України у вимірі спірних правовідносин та їх взаємозв`язку, а саме щодо наявності підстав для настання відповідальності та відшкодування шкоди, спричиненої засміченням земельної ділянки залишками вугілля.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

8. Представником відповідача подано відзив на касаційну скаргу з проханням залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного господарського суду без змін.

Провадження у Верховному Суді

9. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 912/2836/21 визначено колегію суддів у складі: Жукова С.В. - головуючого, Огородніка К.М., Пєскова В.Г., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.07.2023.

10. Ухвалою Верховного Суду від 10.07.2023 року, серед іншого, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону, яка подана на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 27.03.2023 у справі №912/2836/21.

Призначено до розгляду касаційну скаргу керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону у справі №912/2836/21 на 23 серпня 2023 року о 12:40 год. у відкритому судовому засіданні у приміщенні Касаційного господарського суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6, в залі судових засідань №330.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

11. Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти них, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційні скарги слід залишити без задоволення, оскаржувану постанову апеляційного господарського суду слід залишити без змін, виходячи з такого.

12. Відповідно статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

13. Предметом касаційного розгляду справи №912/2836/21 є питання дотримання апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права під час розгляду позовних вимог про відшкодування державі шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів на відповідних земельних ділянках.

14. Так суд другої інстанції встановив відсутність всіх складових правопорушення, з якими законодавство пов`язує настання відповідальності у вигляді відшкодування збитків (шкоди).

15. Аргументи касаційної скарги зводяться до неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, а також без урахування відповідних висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах (п.п. 7.2 п. 2 цієї постанови).

16. Відносини у галузі охорони навколишнього природного середовища в Україні регулюються, серед іншого, Законами України "Про охорону земель", "Про охорону навколишнього природного середовища", "Про відходи", Земельним кодексом України, тощо.

17. У ст. 35 Закону України "Про охорону земель" наведено вимоги до власників і землекористувачів, у тому числі орендарів, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності, за змістом якої вказані особи зобов`язані: дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України; проводити на земельних ділянках господарську діяльність способами, які не завдають шкідливого впливу на стан земель та родючість ґрунтів; забезпечувати захист земель від ерозії, виснаження, забруднення, засмічення, засолення, осолонцювання, підкислення, перезволоження, підтоплення, заростання бур`янами, чагарниками і дрібноліссям; уживати заходів щодо запобігання негативному і екологонебезпечному впливу на земельні ділянки та ліквідації наслідків цього впливу.

18. Згідно зі ст. 56 Закону України "Про охорону земель" юридичні і фізичні особи, винні в порушенні законодавства України про охорону земель, несуть відповідальність згідно із законом. Застосування заходів дисциплінарної, цивільно-правової, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від відшкодування шкоди, заподіяної земельним ресурсам. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства України про охорону земель, підлягає відшкодуванню в повному обсязі.

19. Статтею 43 Закону України "Про відходи" передбачено, що підприємства, установи, організації та громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про відходи, в порядку і розмірах, встановлених законодавством України.

20. Відповідно до частини першої статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

21. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди (пункт 6 частини другої статті 16 ЦК України).

22. Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

23. Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди визначено у статті 1166 ЦК України, згідно з якою майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

24. Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, шкода, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, вина. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

25. У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

26. В свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди. Тобто вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарський суд виходить з презумпції вини правопорушника (див. висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 17.03.2020 у справі №912/823/18, від 03.11.2021 у справі №922/1705/20, від 18.12.2020 у справі №922/3414/19, від 02.06.2022 у справі №920/821/18).

27. Отже, для відшкодування шкоди за правилами статті 1166 ЦК України необхідно довести:

- неправомірність поведінки особи (неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, яка не відповідає вимогам закону, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії);

- наявність шкоди (під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права. У правовідносинах, що розглядаються, шкода - це фактично міра відповідальності);

- причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, який є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди;

- вину завдавача шкоди, але за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону, обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.

28. Наявність всіх зазначених умов є обов`язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

29. Згідно з встановленими судами попередніх інстанцій у цій справі обставинами:

-Для проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, що наявне у справі, на позапланову перевірку Військової частини НОМЕР_1 направлено комісію у складі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8

-За результатами проведеної позапланової перевірки посадовими особами Державної екологічної інспекції України Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) старшим державним інспектором ОНПС Погребняк С.І. та старшим державним інспектором ОНПС Носаль В.Г. складено Акт № 189/3.1/3.5/2 від 22.07.2021 року, в якому в розділі "Опис виявлених порушень вимог законодавства" в пункті другому встановлено, зокрема:

порушення абзацу 11 ч. 1 ст. 35 ЗУ "Про охорону земель", а саме під час проведення обстеження у південному напрямку від земельної ділянки зі слідами розливів відходів нафтопродуктів виявлено факт розміщення на ґрунті залишків вугілля, чим здійснено засмічення земельної ділянки. Лінійні розміри засміченої земельної ділянки становлять: 6,0м х 22,0м та 15 м х 21м. Висота шару залишків вугілля становить 0,2 м.

-Зазначено про погіршення (зниження) корисних властивостей земель, негативний вплив на навколишнє природне середовище. Засмічення земель. Настання еколого-небезпечного впливу на земельні ділянки, наслідки якого не ліквідуються.

- Об`єктом дослідження була земельна ділянка Військової частини НОМЕР_1 ; вид господарської діяльності суб`єкта господарювання - діяльність у сфері оборони; місцезнаходження суб`єкта господарювання - Кіровоградська область, м.Кропивницький, містечко "Канатове".

-Акт підписаний старшим державним інспектором ОНПС Погребняк С.І. та старшим державним інспектором ОНПС Носаль В.Г. Підпис командира Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_9 на Акті відсутній.

-З метою усунення порушень природоохоронного законодавства, виявлених під час перевірки дотримання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища Військовій частині НОМЕР_1 внесено припис від 03.08.2021року №3.1/21-58.

У приписі зазначено, зокрема:

- ліквідувати засмічення земельної ділянки відходами вугілля до 15.09.2021 згідно ст. 35 ЗУ "Про охорону земель".

-Акт №189/3.1/3.5/ від 22.07.2021 року та припис від 03.08.2021року №3.1/21-58 вручено та отримано 03.08.2021 року командиром Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_9 (призначений на посаду командира військової частини НОМЕР_1 наказом командувача Повітряних Сил Збройних Сил України від 08.10.2018 року №579), про що свідчить його підпис на 2 аркуші припису.

-Згідно розрахунків, проведених спеціалістами Держекоінспекції Придніпровського округу відповідно до Методики визначення розмірів шкоди, обумовленої забрудненням та засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженої Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 27.10.1997 року № 171 (у редакції Наказу Мінприроди від 04.04.2007 року№149 та Наказу Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів від 04.11.2020 року№ 241) збиток заподіяний державі внаслідок засмічення частини земельної ділянки військового містечка " ІНФОРМАЦІЯ_1 " становить 1 259 802,45 грн.

30. Слід відзначити, що Акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог законодавства суб`єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, а тому оцінка акта, в тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта.(висновки викладені у постанові Верховного Суду від 14.04.2020 у справі № 810/711/17)

31. Методика визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затверджену Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 27.10.1997 року № 171 (у редакції наказу Мінприроди 04.04.2007 року № 149, Наказу Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів № 241 від 04.11.2020 року) встановлює порядок розрахунку розмірів відшкодування шкоди органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, суб`єктами господарювання та фізичними особами, через забруднення земель хімічними речовинами, їх засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами, допущеного внаслідок дії чи бездіяльності і поширюється на всі землі України незалежно від їх категорії та форм власності (пункт 1.2 Методики.)

32. Методика застосовується під час встановлення розмірів шкоди від забруднення (засмічення) земель будь-якого цільового призначення, що сталося внаслідок несанкціонованих (непередбачених проектами, дозволами) скидів (викидів) речовин, сполук і матеріалів, внаслідок порушення норм екологічної безпеки у разі зберігання, транспортування та проведення вантажно-розвантажувальних робіт, використання пестицидів і агрохімікатів, токсичних речовин, виробничих і побутових відходів; самовільного розміщення промислових, побутових та інших відходів (п. 1.3 Методики).

33. У розділі 2 Методики наведено таке визначення:

Засмічення земель - наявність на території земельних ділянок сторонніх предметів і матеріалів.

34. У цій Методиці терміни "Відходи" та "Небезпечні відходи" вживаються у значеннях, наведеному у Законі України "Про відходи".

35. Відповідно до пункту 3.2. Методики землі вважаються засміченими, якщо на відкритому ґрунті наявні сторонні предмети і матеріали, сміття без відповідних дозволів, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища.

36. Факти забруднення (засмічення) земель встановлюються уповноваженими особами, які здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства шляхом оформлення актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт забруднення та засмічення земель (пункт 3.3. Методики).

37. При виявленні засмічення визначаються на місці обсяги засмічення відходами та інші показники, які необхідні для визначення розмірів шкоди (пункт 3.5. Методики).

38. Об`єм відходів (куб.м), що спричинили засмічення, встановлюють за об`ємними характеристиками цього засмічення через добуток площі засмічення земельної ділянки та товщини шару цих відходів. Товщину шару відходів ділянки визначають вимірюванням (п. 3.5.1 Методики).

39. При виявленні засмічення визначаються на місці обсяги засмічення відходами та інші показники, які необхідні для визначення розмірів шкоди (п. 3.5. Методики).

40. Об`єм відходів (куб.м), що спричинили засмічення, встановлюють за об`ємними характеристиками цього засмічення через добуток площі засмічення земельної ділянки та товщини шару цих відходів. Товщину шару відходів ділянки визначають вимірюванням (п. 3.5.1. Методики).

41. Абзацами 2 та 11 ст. 1 Закону України "Про відходи" визначено, що відходи - це будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення; утилізація відходів - використання відходів як вторинних матеріальних чи енергетичних ресурсів.

42. В цьому випадку, в Акті №189/3.1/3.5/ від 22.07.2021 року представниками Державної екологічної інспекції зафіксовано наявність залишків вугілля -висота шару залишків вугілля становить 0,2 м.

43. Відповідно до приписів природоохоронного законодавства умовою кваліфікації такого правопорушення, як засмічення земель, що є підставою для настання відповідальності та відшкодування шкоди, спричиненої таким засміченням, є необхідним доведення факту виявлення на відкритому ґрунті сторонніх предметів і матеріалів, сміття без відповідних дозволів, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища, прямого чи опосередкованого шкідливого впливу на здоров`я людини.

44. Як встановив суд другої інстанції, в акті перевірки зазначено, що залишки вугілля розміщені на ґрунті, чим здійснено засмічення земельної ділянки та призвело до погіршення (зниження) корисних властивостей земель, завдало негативний вплив на навколишнє природне середовище та вказано на настання екологонебезпечного впливу на земельні ділянки, наслідки якого не ліквідуються.

45. Визнаючи такий висновок безпідставним, апеляційний господарський суд дійшов правильного висновку про те, що визначаючи залишки вугілля як сміття (відходи), суд першої інстанції безпідставно послався на Наказ Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 19.10.2012 року № 1157, яким затверджено Інструкцію про порядок та умови поставки, закладення, зберігання і відпуску вугілля державного резерву на пунктах відповідального зберігання.

46. Вказана Інструкція є обов`язковою для виконання підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності, що здійснюють згідно з державними контрактами (договорами) з Державним агентством резерву України відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву, до яких Військова частина НОМЕР_1 не відноситься. Отже, Інструкція не розповсюджує свою дію на правовідносини щодо відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок порушення природоохоронного законодавства.

47. Крім того, суд другої інстанції правильно визначив, що Акт перевірки не є належним та допустимим доказом, що підтверджує факт засмічення земельної ділянки та вину відповідача, оскільки перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства проведено неповноважною комісією представниками Державної екологічної інспекції, за відсутності представника відповідача та встановлено недостовірні обставини щодо засмічення земельної ділянки, відтак, відсутні підстави для покладення на відповідача відповідальності у вигляді відшкодування збитків.

48. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

49. Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

50. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

51. На підставі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

52. Зважаючи на вищевикладене, Верховний Суд дійшов висновку про те, що доводи скаржника про наявність в діях відповідача повного складу правопорушення, з яким пов`язується настання відповідальності у вигляді відшкодування збитків, спростовуються встановленими апеляційним господарським судом фактичними обставинами справи.

53. Доводи скаржника про ненадання судом другої інстанції відповідної правової оцінки матеріалам кримінального провадження №42021121050000017 від 31.05.2021, а саме, протоколу огляду місця події від 03.09.2021 та висновку експерта за результатами проведення судової інженерно-екологічної експертизи від 02.11.2021 №2928/2929/4264/21-27, а також неприйняття висновку експерта від 25.11.2022 за результатами проведення судової інженерно-екологічної експертизи № 008, який прокурор не міг подати до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього, оскільки справа судом першої інстанції розглянута 27.01.2022, тобто до дати складання цього висновку, підлягають відхиленню, оскільки, відповідно до ст. 104 ГПК України висновок судового експерта для господарського суду не є обов`язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими ст. 86 цього Кодексу. Тобто, висновок експерта є рівноцінним з іншими видами доказів. Висновок експерта не є обов`язковим для суду, оскільки жоден доказ не має заздалегідь установленої сили.

54. Крім того, апеляційний господарський суд зазначив, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

55. Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.

56. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц, на які посилається скаржник).

57. Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

58. Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

59. Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

60. Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

61. Так, вирішуючи спір у цій справі, суд другої інстанції врахував наведені норми процесуального закону та оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо і у сукупності дійшов відповідних висновків. При цьому, посилання скаржника на викладені у постановах Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах (п.п. 7.2 п. 2 цієї постанови) висновки є необґрунтованими та фактично зводяться до намагання скаржника здійснити переоцінку доказів та прохання надати нову оцінку доказам у справі, що в силу вимог ст. 300 ГПК України виходить за межі повноважень Верховного Суду.

62. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

63. У цій справі сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

64. Верховний Суд вважає висновок апеляційного господарського суду у справі обґрунтованим. Суд другої інстанції правильно застосував норми процесуального і матеріального права до цих правовідносин сторін.

65. Відповідно до ст. 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

66. Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови суду апеляційної інстанції, - без змін.

Судові витрати

67. У зв`язку з тим, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону залишити без задоволення.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 27.03.2023 у справі № 912/2836/21 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Жуков

Судді К.М. Огороднік

В.Г. Пєсков