Рішення

від 02.06.2023 по справі 907/946/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" червня 2023 р. м. УжгородСправа № 907/946/22

Суддя Господарського суду Закарпатської області Ремецькі О.Ф.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

№907/946/22

за позовом Комунальної установи Управління спільною власністю територіальних громад» Закарпатської обласної ради, м. Ужгород

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дьюті Фрі Україна ЛТД», м. Київ

про стягнення суми 19 083,51 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовом до відповідача про стягнення суми 19 083,51 грн., у тому числі 14.947,57грн. боргу за договором оренди приміщень, частини будівель, споруд та іншого окремого індивідуально визначеного майна об`єктів, що належать до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області від 06.02.2017 р., суму 3.867,41грн. пені, 286,53грн. три відсотки річних, посилаючись на порушення відповідачем умов договору та положень ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.

Ухвалою суду від 08.12.2022 р. позовну заяву Комунальної установи Управління спільною власністю територіальних громад» Закарпатської обласної ради, м. Ужгород залишено без руху.

15.12.2022р. до суду подано заяву представника позивача про усунення недоліків позовної заяви.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Згідно з ч. 3 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України малозначними справами є, зокрема, справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Згідно з ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

З огляду на наведене, оскільки справа №907/946/22, не є складною в розумінні норми ч. 4 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України, суд здійснює розгляд даної справи у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі (з огляду на заявлені предмет та підстави позову) не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, суд дійшов висновку про розгляд справи без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 19.12.2022 суд ухвалив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами; визначено відповідачу строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив; попереджено відповідача, що у разі ненадання відзиву у встановлений строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи (ч. 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України); встановлено строк для подання позивачем відповіді на відзив - протягом 5 днів з дня отримання відзиву на позов.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Ухвала суду від 19.12.2022 р., була надіслана відповідачу 21.12.2022 р. рекомендованим листом, що підтверджується відтиском печатки про відправлення на зворотному боці ухвали, на адресу місцезнаходження відповідача, вказану у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та як вбачається з відстеження поштового відправлення №8850101712195, отримана відповідачем 05.01.2023 р.

Згідно з пунктом 3 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

13.01.2023 р. від Відповідача на електронну адресу суду надійшла заява про продовження терміну на подання відзиву.

Разом з тим, судом встановлено, що заява не містять електронного цифрового підпису, що підтверджується відповідним актом №б/н від 13.01.2023 р., складеним відповідальним працівником Господарського суду Закарпатської області.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 18.01.2023 заяву про продовження терміну представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Дьюті Фрі Україна ЛТД», м. Київ (надійшла до суду 13.01.2023 р.) повернуто без розгляду.

16.01.2023 р. від Відповідача на електронну адресу суду надійшов відзив на позовну заяву.

Разом з тим, судом встановлено що відзив не містять електронного цифрового підпису, що підтверджується відповідним актом №б/н від 16.01.2023 р., складеним відповідальним працівником Господарського суду Закарпатської області.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 18.01.2023 відзив представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Дьюті Фрі Україна ЛТД», м. Київ (надійшов до суду 16.01.2023 р.) повернуто без розгляду.

17.01.2023 до суду відповідачем подано відзив на позов, яким відповідач заперечує заявлені позовні вимоги частково, підтверджує наявність заборгованості за користування орендним майном у сумі 14.236,36грн., у задоволенні пені на три відсотки річних просить відмовити у зв`язку з впровадженням військового стану та настанням форс-мажорних обставин, що свідчать про неможливість використання орендованого майна за його призначенням.

23.01.2023 позивачем подано відповідь на відзив, яким позивач заперечує доводи відповідача з підстав, наведених у ньому та просить суд взяти до уваги те, що відповідачем у відзиві на позов визнано заборгованість у розмірі 14 236,35 гривень, надано Акт звірки взаємних розрахунків та Платіжне доручення №1226 від 28.10.2022, відповідно до яких було проведено розрахунок зазначеної суми.

Окрім того, сторонами підписано Акт звірки взаємних розрахунків від 01.07.2022 з вказаною сумою заборгованості, визнаної Відповідачем, був наведений враховуючи період заборгованості, що починається з 01 січня 2022 та закінчується 01.07.2022.

Оскільки огляд Об`єкта оренди було здійснено 12.07.2022 (згідно Акту огляду Об`єкта оренди майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Закарпатської області з подальшим обмеженням доступу до відповідного об`єкта нерухомого майна №53 від 12.07.2022), Відповідачу нараховано плату за оренду нерухомого майна з 01 по 11 липня 2022, що підтверджується Актом прийому - передачі наданих послуг №2538 від 10.08.2022. Орендна плата не нараховується з 12.07.2022.

10.02.2023 відповідачем Товариство з обмеженою відповідальністю «Дьюті Фрі Україна ЛТД», м. Київ подано заперечення на відповідь на відзив, яким просить суд у задоволенні позову відмовити із підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та поданому письмовому запереченні.

Стосовно основної суми боргу, вказує на те, що задоволенню підлягає сума орендної плати за період з 01.01.2022 р. по 23.02.2022 р. в розмірі 6 044 гривні 96 копійок.

В обґрунтування своєї позиції представник відповідача зазначає, що виходячи з цільового використання спірного майна, передбаченого Договором та специфіки умов безмитної торгівлі були наявні обставини які унеможливлюють використання орендованого майна. Також Позивачем направлялись листи щодо звільнення від орендних плати, про наявність яких Позивач не заперечує.

Позивачем 20.02.2023 подано суду письмові пояснення з урахуванням заперечень відповідача, за яким позивач просить суд врахувати, що підставою звільнення від зобов`язання сплачувати орендну плату ця норма визначає об`єктивну неможливість використовувати передане в оренду майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає.

При цьому звільнення від сплати орендної плати е істотним втручанням у правовідносини сторін договору, а тому може застосовуватись за виключних обставин, наприклад, відсутності доступу до найманого приміщення, неможливості орендаря перебування в ньому та зберігання речей тощо.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі №910/8040/20 від 08.07.2021 р.

Слід зазначити, що на разі відсутні докази на підтвердження існування таких обставин. Відповідач не довів, що він був повністю позбавлений можливості користуватися орендованим майном, що у нього був відсутній доступ до приміщень, а також що за вказаною адресою в спірний період були відсутні його речі, не перебували співробітники, не споживались комунальні послуги тощо.

Також відсутні докази того, що відповідач намагався повернути орендоване приміщення у зв`язку з неможливістю його використання.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та письмові пояснення, викладені позивачем у позовній заяві, суд-

ВСТАНОВИВ:

06.02.2017 року між Закарпатською обласною радою в особі начальника управління з питань забезпечення повноважень щодо управління об`єктами спільної власності виконавчого апарату Закарпатської обласної ради Кибзи Євгенії Іванівни та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дьюті Фрі Україна ЛТД» в особі керівника Кленуса Дмитра Юрійовича (далі Орендар, Відповідач) було укладено Договір оренди приміщень, частини будівель, споруд та іншого окремого індивідуально визначеного майна об`єктів, що належать до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області від 06.02.2017 року та зареєстровано в реєстрі за №220 приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Кішкіним Д.В. (далі Договір оренди) (зі змінами і доповненнями), за яким Орендарю було передано у строкове платне користування частину вбудованого приміщення площею 15,2 кв.м. (поз. 21) та вбудованого приміщення площею 5,5 кв.м. будівлі накопичувана (літ. В, поз. 25), яке розміщене за адресою: Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Собранецька, буд. №145, що належить Орендодавцю на праві комунальної власності.

15.03.2017 року сторонами укладено Додатковий договір №1 до Договору оренди, за яким Орендарю було передано у строкове платне користування частину вбудованого приміщення площею 21,1 кв.м. (поз. 20) та вбудованого приміщення площею 5,5 кв.м. будівлі накопичувана (літ. В, поз. 25), яке розміщене за адресою: Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Собранецька, буд. №145 (далі - Об`єкт оренди), що належить Орендодавцю на праві комунальної власності. 11.05.2017 року укладено Додатковий договір №2 до Договору оренди, за яким відбулися зміни в п.3.1. Договору - Орендна місячна плата визначена станом на 11 травня 2017 року по приміщеннях становить 1 905, 87 грн. без ПДВ.

Рішенням Закарпатської обласної ради від 07.06.2018 № 1203 «Про об`єкти спільної власності територіальних громад, сіл, селищ, міст області (комунальної власності області), обласна рада встановила наступне: Передати Комунальній установі «Управління спільної власності територіальних громад» Закарпатської обласної ради для здійснення функцій органу, уповноваженого управляти майном та утримання на балансі нерухомого майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Закарпатської області (комунальної власності області), об`єкти, будівлі, споруди і приміщення, інше індивідуально визначене майно, яке не закріплене за підприємствами, організаціями на праві господарського відання або не передане в оперативне управління, або було вилучене у суб`єктів господарювання Управлінням комунальним майном Закарпатської обласної державної адміністрації, виконавчим апаратом Закарпатської обласної ради. Вважати Комунальну установу «Управління спільної власності територіальних громад» Закарпатської обласної ради правонаступником прав та обов`язків Закарпатської обласної ради за раніше укладеними договорами оренди об`єктів, будівель, споруд і приміщень, іншого індивідуально визначеного майна, укладених Управлінням комунальним майном Закарпатської обласної державної адміністрації, виконавчим апаратом Закарпатської обласної ради.

Комунальна установа «Управління спільною власністю територіальних громад» Закарпатської обласної ради набула прав Орендодавця за Договором оренди. 07.07.2021 року було укладено Додаткову угоду №3 до Договору оренди, за якою відбулися зміни реквізитів чинного Орендаря та інші зміни згідно Закону України «Про оренду державного та комунального майна», положення якого визначають правила оренди для чинних та потенційних орендарів, Порядок передачі в оренду державного та комунального майна, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання оренди державного та комунального майна» від 03.06.2020 №483.

Пунктом 3.1. Договору оренди Сторони погодили, що орендна плата за цим договором визначена за Методикою, затвердженою рішенням Закарпатської обласної ради від 16.03.2006 року №724 (зі змінами від 08 червня та 16 листопада 2006 року, 23 жовтня 2007 року, 14 січня 2009 року, 04 листопада та 13 грудня 2011 року) і станом на 11 травня 2017 року становить 1 905,87 грн. на місяць (без ПДВ).

Абз. 4 п.1 рішення Закарпатської обласної ради «Про тимчасові заходи з підтримки суб`єктів господарювання на території Закарпатської області в умовах дії правового режиму воєнного стану» від 19.05.2022 №595 встановлено, що з 24.02.2022 та до моменту закінчення дії правового режиму воєнного стану на території Закарпатської області орендна плата, визначена договорами оренди майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Закарпатської області, чинними на момент прийняття цього рішення, орендарями за якими є інші суб`єкти (крім орендарів, яким нараховується річна орендна плата у розмірі 1 грн), підлягає зменшенню на 50%.

Згідно з п. 3.3. Договору оренди орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується на розрахунковий рахунок Орендодавцю з нарахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації за кожний день прострочення, включаючи день оплати (п. 3.6 Договору).

Також, пп.3.8.1. Договору оренди встановлено, що Орендодавець надає Орендарю підписані та скріплені печаткою: рахунок на сплату орендних платежів в одному примірнику за відповідний місяць та Акт приймання - передачі наданих послуг у двох примірниках за відповідний місяць.

Згідно з пп.3.8.4. Договору оренди, Орендар зобов`язується підписати надані Орендодавцем два примірника Акту прийому-передачі наданих послуг та повернути в обов`язковому порядку один примірник Орендодавцю не пізніше 10 (десяти) календарних днів з моменту надання їх оригіналів Орендарю Орендодавцем або надати у вищезазначений строк мотивовану відмову від підписання цього Акту та протокол розбіжностей, який містить перелік необхідних зауважень та доопрацювань.

Пунктом 3.8.5. Договору оренди передбачено, що у випадку ненадання у вищезазначений строк Орендодавцю підписаного Акта прийому - передачі наданих послуг або мотивованої відмови, послуги будуть вважатися прийнятими, наданими належним чином, і такими, що підлягають оплаті Орендарем у повному обсязі в порядку, встановленому п. 5.6. цього Договору.

За доводами позивача, які відповідачем не оспорювались та не заперечувались з метою належного врегулювання відносин, що виникли між Сторонами відповідно до Договору Орендарю щомісячно надсилались рахунки та Акти приймання-передачі наданих послуг.

За умовами п. 5.2. Договору оренди Орендар зобов`язується своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Пунктом 5.6. Договору оренди встановлено, що Орендар зобов`язаний щомісяця перераховувати Орендодавцю встановлену Договором орендну плату, але не пізніше 15 числа наступного місяця.

Згідно акту №53 огляду Об`єкта оренди майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Закарпатської області з подальшим обмеженням доступу до відповідного об`єкта нерухомого майна який підписаний представниками сторін, припинено нарахування орендної плати відповідачу з 12.07.2022 р. та до дати, що наступить раніше: моменту закінчення/скасування дії правового режиму воєнного стану або відновлення діяльності на Об`єкті оренди.

Також зазначеним актом зафіксовано, наявність заборгованості у відповідача за період з 01.12.2021 по 31.05.2022 р. в розмірі 15 636,44 грн. Поточний платіж за червень 2022 року визначено в розмірі 1 990,37 грн. з ПДВ.

Крім іншого, вказаним актом зобов`язано відповідача сплатити орендну плату за період з 01.07.2022 р. по 11.07.2022 згідно виставленого Комунальною установою «Управління спільною власністю територіальних громад» Закарпатської обласної ради рахунку.

В матеріалах справи міститься акт №2538 прийому передачі наданих послуг до Рахунку на оплату №2538 від 10.08.2022 за період з 01.07.2022 р. по 11.07.2022 р. на суму 711,22 грн.

Згідно платіжного доручення №1226 від 28.10.2022 р. з відміткою призначення платежу «Орендна плата за грудень 2021 згідно рахунку №68 від 10.01.2022» відповідачем здійснено платіж на корить позивача в розмірі 3 390,46 грн.

Також в матеріалах справи наявний акт звірки взаємних розрахунків за період з січня по липень 2022 року. З якого вбачається сальдо на користь Позивача в сумі 17 626,81 грн. Зокрема, акт фіксує заборгованість станом на 1 липня 2022 року в розмірі 15 636,44 грн. Також згідно вказаного акту звірки разом за липень 2022 р. нараховано 1 990,37 грн.

Позивач стверджує, що на момент звернення позивача до суду у відповідача наявна заборгованість по оренді в розмірі 14 947,57 грн.

За доводами позивача, у зв`язку з наявною заборгованістю, позивачем надіслано відповідачу претензію №49 (№01.3-07/1433 від 07.09.2022).

Однак, така претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення, що і стало приводом звернення позивача до суду з позовною вимогою про стягнення суми 14 947,57 грн. заборгованості, 3 867,41 грн. пені та 268,53 грн. трьох відсотків річних.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Дослідивши зміст діючого між сторонами договору від 06.02.2017 року, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором оренди майна.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до норм частини 1 та 2 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина 6 статті 283 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Договір найму укладається на строк, встановлений договором (ст. 763 Цивільного кодексу України).

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (ч. і ст. 631 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. За змістом ст. 610 ЦКУ несплата боржником суми боргу вважається порушенням зобов`язання.

Згідно статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Згідно із частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами п. 5.2. Договору оренди Орендар зобов`язується своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Пунктом 5.6. Договору оренди встановлено, що Орендар зобов`язаний щомісяця перераховувати Орендодавцю встановлену Договором орендну плату, але не пізніше 15 числа наступного місяця.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи умови Договору, строк виконання грошового зобов`язання відповідача по сплаті орендних платежів за договором на момент розгляду справи настав.

Частиною 3 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що одним із основних обов`язків орендаря є внесення орендної плати своєчасно і в повному обсязі.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Матеріалами справи підтверджується факт передачі позивачем в оренду, прийняття відповідачем та користування ним об`єктом оренди за Договором, відповідачем вказані обставини передбаченим законодавством способом не спростовано та не заперечене.

З огляду на, що суд здійснивши перевірку нарахування орендної плати у відповідності умов Договору, в розмірі 14 947,57 грн. беручи до уваги обставини припинення нарахування орендної плати саме з 12.07.2022 р. прийшов до висновку про задоволення цієї позовної вимоги в повному обсязі.

З огляду на прострочення відповідачем строку оплати, позивачем, крім основної суми боргу заявлено також позовні вимоги про стягнення 3 867,41 грн. пені та 268,53 грн. трьох відсотків річних.

Відповідно до частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

В силу положень статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується на розрахунковий рахунок Орендодавцю з нарахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації за кожний день прострочення, включаючи день оплати (п. 3.6 Договору).

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Суд звертає увагу позивача на те, що умова Договору про нарахування штрафних санкцій здійснюється за весь час прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватись судом як установлення цим Договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Дослідивши розрахунок пені, наведений позивачем, суд встановив, що позивачем не було враховано положення ч. 6 ст. 232 ГК України.

Суд здійснивши власний розрахунок пені за вірно визначені судом періоди, приходить до висновку про часткове задоволення позовної вимоги про стягнення 3 867,41 грн. пені в розмірі 2 895,90 грн.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, здійснивши перевірку розрахунку трьох відсотків річних, та інфляційних втрат на підставі вимог ст. 625 ЦК України вважає, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у межах заявлених.

Судом враховано, що норма права, закріплена в ч. 6 ст. 762 ЦК України, визначає в якості підстави звільнення від зобов`язання сплатити орендну плату об`єктивну безпосередню неможливість використовувати передане у найм майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі та розпоряджатись ними тощо) через обставини, за які орендар не відповідає. Обставини, зазначені у даній статті можуть бути спричинені, зокрема, й безпосередньо вольовою дією як орендодавця, так і орендаря.

У частині шостій статті 762 Цивільного кодексу України відсутній вичерпний перелік обставин, які унеможливлюють використання орендарем майна, підстав виникнення таких обставин, засобів їх підтвердження.

У пункті 6.10 постанови Великої Палати Верховного Суду від 8 травня 2018 року у справі №910/7495/16 вказано, що підставою для застосування цієї норми є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством.

Отже, для застосування частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України та звільнення наймача від плати за користування орендованим майном визначальною умовою такого звільнення є наявність обставин, за які орендар не відповідає.

Тобто, орендар повинен довести обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане наймачем і він не відповідає за ці обставини.

Як вже зазначалось підставою звільнення від зобов`язання сплачувати орендну плату є об`єктивна неможливість використовувати передане в оренду майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі розпоряджатись ними тощо) через обставини, за які орендар не відповідає.

При оцінці таких обставин презюмується незмінність умов господарювання (користування майном) чи стану об`єкта оренди, а орендар повинен подати докази наявності тих обставин, на які він посилається в обґрунтування своїх вимог, а також довести, що ці обставини виникли з незалежних від нього причин, зокрема, внаслідок зміни кон`юнктури на ринку товарів, робіт, послуг, з вини орендодавця, через дію непереборної сили, тощо. Якщо орендар з незалежних від нього обставин протягом певного часу був повністю позбавлений можливості користуватися орендованим майном, то на підставі цієї ж норми Закону він вправі порушувати питання і про повне звільнення його від внесення орендної плати.

Аналогічна правова позиція щодо застосування приписів ст.762ЦК України викладена у постановах Верховного Суду, зокрема, у справах № 914/1248/18, 914/2264/17.

Суд зазначає, що звільнення від сплати оренди є істотним втручанням у правовідносини сторін договору, а тому може застосовуватись за виключних обставин.

Разом з тим, за загальним правилом, обов`язковою передумовою для покладення відповідальності за порушення зобов`язання є вина особи, яка його порушила (частина 1 статті 614 ЦК України), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Суд зазначає, що ст. 617 ЦК України передбачено про звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання особи, яка порушила зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Таким чином, щодо форс-мажору та застосування даної норми необхідні певні умови: наявність обставин непереборної сили; їх надзвичайний характер; неможливість попередження порушення зобов`язання; причинний зв`язок між обставинами непереборної сили і невиконанням зобов`язання.

У пункті 1 частини першої статті 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків.

За змістом частини другої статті 218 ГК України, підставою для звільнення від відповідальності є тільки непереборна сила, що одночасно має ознаки надзвичайності та невідворотності.

Так, частина друга статті 218 ГК України передбачає, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Так, у довідці №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022р. ТПП України засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року; ТПП підтвердила, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Відтак, Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними, тобто обставинами непереборної сили.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків, згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт та ситуації, що з ним пов`язані (включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, ембарго, діями іноземного ворога): загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибухи, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані положеннями відповідних рішень або актами державних органів влади, закриття морських проток, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також обставини, викликані винятковими погодними умовами чи стихійним лихом - епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха, тощо (ч. 2 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати України»).

У постанові Верховного Суду від 30.11.2021р. у справі № 913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Однак, в даному випадку відповідачем не доведено, що ці обставини вплинули на виконання господарського зобов`язання, що виникло на підставі Договору оренди, як і не доведено що вказані обставини зумовили неможливість використання об`єкту оренди.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Частиною 4 ст. 13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Комунальної установи Управління спільною власністю територіальних громад» Закарпатської обласної ради, м. Ужгород до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дьюті Фрі Україна ЛТД», м. Київ про стягнення суми 19 083,51 грн. підлягають задоволенню частково в розмірі 18 112,00 грн.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідачів в сумі 2 354,70 грн.

Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 173, 180, 231, 232, 236-242, Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповід альністю «ДЬЮТІ ФРІ УКРАЇНА ЛТД» (03150, місто Київ, вулиця Казимира Малевича, будинок 15, код ЄДРПОУ 23161898) на користь Комунальної установи «Управління спільною власністю територіальних громад» Закарпатської обласної ради (88000, м. Ужгород, вул. Гойди 8, код ЄДРПОУ 33165909) суму 18 112,00 грн. (вісімнадцять тисяч сто дванадцять гривень 00 коп.) заборгованості, в т.ч. 14 947,57 грн. основного боргу, 2 895,90 грн. пені та 268,53 грн. трьох відсотків річних, а також суму 2 354,70 грн. (дві тисячі триста п`ятдесят чотири гривні 70 коп.) у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено: 09.06.2023

Суддя О. Ф. Ремецькі