Рішення

від 09.06.2023 по справі 910/6786/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09.06.2023Справа № 910/6786/22Господарський суд міста Києва у складі судді Полякової К.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дотт"

до Державного підприємства "Укрліктрави"

про стягнення 556516,71 грн.

без виклику представників сторін (без проведення судового засідання)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дотт" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Державного підприємства "Укрліктрави" про стягнення за договором від 25.08.2021 № 119 основного боргу в розмірі 428551,21 грн., пені в розмірі 71585,62 грн., штрафу в розмірі 42,85 грн., інфляційних втрат у розмірі 66340,03 грн. Також позивач просив здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.08.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

Дана ухвала суду направлялася, зокрема, відповідачу на юридичну адресу, вручення якої підтверджується наявним у матеріалах справи рекомендованим повідомленням із відміткою про вручення.

Разом із цим, відзив на позовну заяву відповідачем не подано.

За частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.

При розгляді справи судом враховано частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка визначає право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

25.08.2021 між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено договір поставки нафтопродуктів № 119, відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов`язується передати у власність покупцю нафтопродукти (надалі - «товар») в строки та на умовах, встановлених в даному договорі, а покупець зобов`язується прийняти даний товар та оплатити вартість товару.

Згідно з пунктом 1.2 договору ціна, одиниці виміру, загальна кількість, найменування та інші характеристики товару, що поставляється на умовах даного договору, вказуються у рахунках-фактурах постачальника/видаткових накладних.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що кількість поставленого товару встановлюється сторонами за даними, що зазначені у видатковій накладній, яка є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до пункту 4.3. договору ціна товару зазначається сторонами у рахунках-фактурах. Розрахунок здійснюється не пізніше п`яти банківських днів з моменту поставки товару покупцю.

У пункті 8.1 договору вказано, що останній набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2021 року. У випадку, якщо за 1 місяць до закінчення терміну дії договору, жодна зі сторін письмово не заявить про його припинення, термін дії продовжується на той самий строк і на тих самих умовах.

На виконання умов договору позивачем поставлено відповідачу нафтопродукцію на загальну суму 2 701 042,92 грн., що підтверджується товарно-транспортними накладними та видатковими накладними № PH-0000035 від 21.01.2021, №0000001202 № PH- 0000070 від 05.02.2021, № PH- 0000136 від 09.03.2021 № PH- 0000140 від 11.03.2021, № PH- 0000281 від 21.04.2021, № PH- 0000372 від 11.05.2021, № PH- 0000487 від 04.06.2021, № PH-0000440 від 01.07.2021, № PH-0000627 від 12.07.2021, №PH-0000644 від 19.07.2021, № PH-0000760 від 10.08.2021, № PH-0000804 від 31.08.2021, № PH- 0000793 від 01.09.2021, № PH-0000840 від 07.09.2021, № PH-0000839 від 07.09.2021, № PH-0000885 від 17.09.2021, № PH-0000917 від 29.09.2021, № PH-0000986 від 07.10.2021, № PH- 0001049 від 12.10.2021, № PH-0001070 від 19.10.2021, № PH-0001053 від 19.10.2021 №PH- 0001052 від 19.10.2021, № PH- 00011101 від 23.10.2021 року.

У свою чергу, відповідач оплату поставленого товару здійснив частково, у зв`язку з чим за ним утворився борг у сумі 428551,21 грн.

Дана сума боргу підтверджується також підписаним обома сторонами актом звіряння розрахунків станом на 30.11.2021 року.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 ЦК України).

Виходячи зі змісту статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (частина 1 статті 692 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що позивач поставив відповідачу товар за договором поставки нафтопродуктів від 25.08.2021 № 119 на загальну суму 2 701 042,92 грн., що підтверджується підписаними обома сторонами видатковими накладними та товарно-транспортними накладними.

Проте, в установлений договором строк відповідач оплату поставленого товару в повному обсязі не здійснив, заборгувавши 428551,21 грн.

Ураховуючи викладене, оскільки наразі сума боргу відповідача становить 428551,21 грн. та підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовної вимоги про стягнення з відповідача вказаної суми боргу, у зв`язку з чим позов у цій частині підлягає задоволенню.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частини 2, 3 статті 549 ЦК України).

Згідно статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до пункту 5.2 договору в разі прострочки покупцем строків розрахунків, зазначених у цьому договорі, останній сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченого платежу за кожен день прострочення.

Згідно з пунктом 5.3 договору у разі прострочення строків платежу покупцем протягом двадцяти банківських днів покупець повинен сплатити постачальнику штраф із розрахунку 0,01 % від повної суми неоплаченого або частково неоплаченого рахунку чи поставленого товару.

Із розрахунку позивача слідує, що пеня нарахована на залишок суми заборгованості в розмірі 428551,21 грн. за період з 28.10.2021 по 12.07.2022 року.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 7 Розділу IX Прикінцевих положень ГК України передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Вказаний пункт введений в дію на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30 березня 2020 року №540-IX (далі - Закон України від 30 березня 2020 року № 540-IX), який набрав чинності з 2 квітня 2020 року, і дія вказаного Закону фактично надає можливість нараховувати штрафні санкції більше, ніж за шість місяців.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2023 № 383 «Про внесення змін до розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 березня 2020 р. N 338 і постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 р. N 1236» продовжено на всій території України дію карантину до 30.06.2023 року.

Таким чином, судом вважається обґрунтованим нарахування пені за визначений позивачем період у розмірі 71585,62 грн. При цьому суд наголошує, що відповідач заперечень або контррозрахунку пені не надавав.

Крім того, підлягає задоволенню позовна вимога про стягнення штрафу в розмірі 42,85 грн. (0,01 % х 428551,21 грн.), який за арифметичним перерахунком суду розрахований правильно.

Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.

За арифметичним перерахунком суду нараховані на суму боргу 428551,21 грн. інфляційні втрати в розмірі 66340,03 грн. за період прострочення з листопада 2021 року по травень 2022 року підлягають стягненню з відповідача в заявленому розмірі.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Понесені позивачем витрати по оплаті судового збору відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 86, 129, 232, 236-241, 252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Дотт" задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства "Укрліктрави" (01001, м. Київ, вул. Бориса Гринченка, 1; ідентифікаційний код 37471692) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дотт" (40009, м. Суми, вул. Білопільський шлях, 30/3; ідентифікаційний код 37970183) 428551 (чотириста двадцять вісім тисяч п`ятсот п`ятдесят одну) грн. 21 коп. основного боргу, 71585 (сімдесят одну тисячу п`ятсот вісімдесят п`ять) грн. 62 коп. пені, 42 (сорок дві) грн. 85 коп. штрафу, 66340 (шістдесят шість тисяч триста сорок) грн. 03 коп. інфляційних втрат, а також 8347 (вісім тисяч триста сорок сім) грн. 75 коп. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя К.В. Полякова