Рішення

від 09.06.2023 по справі 911/839/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" червня 2023 р. м. Київ Справа № 911/839/23

Суддя Конюх О.В., при секретарі судового засідання Лівандовському О.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження господарську справу

за позовомАдвокатського бюро «Василика В.В.», м. Київ,

до відповідачаСільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Княжицьке», с. Княжичі Київської області

про стягнення 225 136,14 грн.

без виклику представників сторін;

СУТЬ СПОРУ:

позивач Адвокатське бюро «Василика В.В.», м. Київ (далі за текстом - АБ «Василика В.В.»), 21.03.2023 звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до відповідача Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Княжицьке», с. Княжичі Київської області (далі за текстом - СТОВ «Княжицьке»), в якому просив суд стягнути з відповідача 225 136,14 грн., з яких:

- 27 983,05 грн. 3% річних (за період вересень 2021 лютий 2023);

- 197 153,09 грн. інфляційних втрат (за період вересень 2021 лютий 2023);

- 3 377,04 грн. витрат зі сплати судового збору;

- 20,00 грн. витрат на оплату комісії банку.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що підставою для звернення до суду є факт невиконання відповідачем грошових зобов`язань перед позивачем відповідно до рішень Господарського суду Київської області від 02.09.2013 у справі №911/2547/13, від 17.09.2013 у справі №911/2670/13, від 09.03.2016 у справі №911/5354/15, від 08.12.2017 у справі №911/3438/17, від 01.07.20219 у справі №911/1067/19, від 01.09.2020 у справі №911/1609/20, від 08.12.2021 у справі №911/2537/21.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 23.03.2023 позовну заяву Адвокатського бюро «Василика В.В.» залишено без руху, зобов`язано позивача усунути недоліки позовної заяви, в строк не пізніше десяти днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху, а саме подати:

- документальні докази на підтвердження обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги (копій судових рішень, виданих наказів, доказів пред`явлення таких до виконання, документи виконавчих проваджень тощо);

- докази направлення відповідачу на належну адресу копії позовної заяви з доданими до неї документами (оригінал опису вкладення у цінній лист із зазначенням номеру поштового відправлення, засвідчений календарним штемпелем відділення поштового зв`язку, заповнений відповідно до переліку додатків, доданих до позовної заяви (включно із поданими на виконання цієї ухвали).

04.04.2023 від представника позивача АБ «Василика В.В.» до Господарського суду Київської області на виконання ухвали суду від 23.03.2023 у справі №911/839/23 надійшло клопотання з додатками.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 04.04.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №911/839/23, постановлено справу розглядати у порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (без виклику сторін). Цією ж ухвалою встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов - п`ятнадцять днів з дня вручення йому ухвали про відкриття провадження у справі.

11.04.2023 на електронну пошту суду від представника позивача АБ «Василика В.В.» надійшла заява на виконання вимог ухвали суду від 04.04.2023, в якій викладено запитувану судом інформацію.

17.04.2023 від голови комісії з припинення СТОВ «Княжицьке» Руденко Т.М. надійшов відзив на позовну заяву, в якій відповідач просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідач у відзиві зазначає, що товариство перебуває в стані припинення з 11.11.2013. Строк для реєстрації кредиторів та кредиторської заборгованості встановлено до 23.01.2014. За даними бухгалтерського обліку СТОВ «Княжицьке» на момент прийняття рішення власником про припинення підприємства значився борг перед Адвокатським бюро «Василика В.В.» в сумі 250 000,00 гривень. АБ «Василика В.В.» захистило суму кредиторського боргу через рішення Господарського суду Київської області. Наказ суду кредитором було подано до виконавчої служби Броварського ВДВС, який у порядку черговості вирішував питання виконання рішень судів щодо стягнення сум боргу з СТОВ «Княжицьке».

Також відповідач вказує про те, що в розпорядженні комісії з припинення СТОВ «Княжицьке» за весь термін з дня оголошення про припинення підприємства жодного оригінала виконавчого документа щодо стягнення на користь АБ «Василика В.В.» не перебувало. За таких обставин комісія з припинення СТОВ «Княжицьке не в змозі контролювати дотримання строків виконавчих дій, своєчасне їх поновлення судом, тощо.

Крім того, відповідач твердить, що за відсутності в розпорядженні комісії з припинення СТОВ «Княжицьке» будь-яких грошових коштів, рухомого і нерухомого майна, спливом строків реєстрації та розгляду кредиторських вимог, заявлені майнові вимоги комісією з припинення станом на 04.04.2023 не розглядаються і вважаються такими, що погашені.

Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч.ч. 1-2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ст. 248 Господарського процесуального кодексу України).

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи у порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України.

Суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше (ч. 5 ст. 252 ГПК України).

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши позов АБ «Василика В.В.» до СТОВ «Княжицьке» про стягнення 225136,14 грн., дослідивши наявні у матеріалах справи докази та оцінивши їх в сукупності, суд

УСТАНОВИВ:

Серед основних конституційних засад судочинства визначено обов`язковість судового рішення (п. 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України), що є однією із важливих складових принципу правової визначеності, а також права на справедливий суд, закріпленого, зокрема, у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до частини 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Позивач неодноразово звертався до господарського суду з позовом до відповідача у зв`язку з невиконанням ним зобов`язань з оплати за Договором про надання юридичної допомоги № 2-К/10-ап від 01.07.2010 за юридичні послуги та за Договором про реструктуризацію заборгованості з оплати послуг шляхом відстрочення її оплати та уступки права вимоги від 01.09.2011.

1. Рішенням Господарського суду Київської області від 02.09.2013 у справі №911/2547/13 позов задоволено частково, стягнуто з СТОВ «Княжицьке» на користь Адвокатського об`єднання «Адвокатська контора «Василик і Євстігнєєв» 120 000,00 грн. боргу за наданні згідно договору про надання юридичної допомоги №2-К/10-ап від 01.07.2010 юридичні послуги, який виник з 11.09.2011 по 10.06.2013, 5 135,08 грн. пені, 3454,29 грн. 3 % річних та 2 571,78 грн. судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Рішення набрало законної сили 16.09.2013.

Під час розгляду справи №911/2547/13 суд враховуючи заяву представника відповідача про застосування строків позовної давності до вимоги про стягнення пені, вимоги ч. 2 ст. 258 ЦК України та встановлення судом 01.07.2013, як дати звернення з позовом до суду, дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення пені за період з 11.09.2011 по 30.06.2012 не підлягає задоволенню як така, що пред`явлена за межами, встановленого ч. 2 ст. 258 ЦК України спеціального строку позовної давності в один рік до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відтак, суд встановив, що арифметично вірний розмір пені, нарахованої за період з 01.07.2012 по 11.06.2013 становить загалом 5 135,08 грн. та арифметично вірний розмір 3 % річних, нарахованих за період з 11.09.2011 по 11.06.2013 складає 3 454,29грн.

2. Рішенням Господарського суду Київської області від 17.09.2013 у справі №911/2670/13 позовні вимоги задоволено, стягнуто з СТОВ «Княжицьке» на користь АО «Адвокатська контора «Василик і Євстігнєєв» 224 500,00 грн. заборгованості за договором про реструктуризацію заборгованості з оплати послуг шляхом відстрочення її оплати та уступки права вимоги від 01.09.2011, 224,50 грн. інфляційних втрат, 10 167,08 грн. 3% річних та 4 687,84 грн. судового збору. Рішення набрало законної сили 04.10.2013.

Як встановлено судом під час розгляду справи №911/2670/13, 01.09.2011 між АО «Адвокатська контора «Василик і Євстігнєєв» (далі - контора), адвокатом Василиком В.В. (далі-адвокат) та СТОВ «Княжицьке» (далі - боржник) укладено Договір про реструктуризацію заборгованості з оплати послуг шляхом відстрочення її оплати та уступки права вимоги (далі - Договір).

Пунктами 1, 2, 4, 5, 6 та 9 Договору передбачено, що боржник визнає та підтверджує, що станом на 01.09.2011 має несплачену заборгованість перед адвокатом за надані послуги в розмірі 80 500,00 грн., з яких: 10 000,00 грн. за договором №3/09-ап від 01.03.2009 згідно акта від 10.04.2009, 43 000,00 грн. за актом наданих юридичних послуг від 01.04.2009, 27 500,00 грн. за договором №23/08-ап від 01.08.2008 згідно акта від 01.09.2009.

Боржник визнає та підтверджує, що станом на 01.09.2011 має несплачену заборгованість перед конторою за надані послуги в розмірі 144 000,00 грн., з яких: 24 000,00 грн. за договором №39/09-ап від 01.09.2009, 36 000,00 грн. заборгованості за договором №01/10-ап від 01.01.2010 згідно акта 01.07.2010, 84 000,00 грн. заборгованості за договором №2-К/10-ап від 01.07.2010.

Боржник зобов`язується без будь-яких додаткових умов повністю сплатити конторі заборгованість перед адвокатом та заборгованість перед конторою, а всього 224 500,00 грн. не пізніше 01.12.2011.

Посилаючись на те, що відповідач у погоджені сторонами строки свої сукупні грошові зобов`язання, визначені договором, не виконав, позивач просив суд стягнути з відповідача 224 500,00 грн. заборгованості за договором.

Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов`язань за договором, позивач просив суд стягнути з відповідача 224,50 грн. інфляційних втрат та 10 167,08 грн. 3% річних, нарахованих з 02.12.2011 по 04.06.2013 на 224 500,00 грн. заборгованості за договором.

На підставі наказів №911/2547/13 від 16.09.2013 та №911/2670/13 від 07.10.2013 відділом Державної виконавчої служби Броварського міськрайонного управління юстиції було відкрито виконавчі провадження № 39933761 та № 40158588.

3. Рішенням Господарського суду Київської області від 09.03.2016 у справі №911/5354/15 позов задоволено частково, стягнуто СТОВ «Княжицьке» на користь АБ «Василика В.В.» 161 135, 53 грн. інфляційних втрат, 13 580, 06 грн. 3% річних та 2 620,73 грн. судового збору. Рішення набрало законної сили 10.05.2016.

Позовні вимоги в даній справі були мотивовані тим, що відповідач ухиляється від виконання рішень Господарського суду Київської області від 02.10.2013 у справі №911/2547/13 та від 17.10.2013 у справі №911/2670/13, а тому позивач нарахував інфляційні втрати та 3% річних на загальну суму стягнення за вказаними рішеннями за період з 17.09.2013 по 21.01.2016.

4. Рішенням Господарського суду Київської області від 08.12.2017 у справі №911/3438/17 позов задоволено частково, стягнуто з СТОВ «Княжицьке» на користь АБ «Василика В.В.»:

20 880,24 грн. інфляційних втрат та 4 693,35 грн. 3 % річних за рішенням Господарського суду Київської області від 02.09.2013 у справі №911/2547/13;

26 346,51 грн. інфляційних втрат та 5 922,03 грн. 3 % річних за рішенням Господарського суду Київської області від 17.09.2013 у справі №911/2670/13;

42 931,00 грн. інфляційних втрат та 8 050,94 грн. 3 % річних за рішенням Господарського суду Київської області від 09.03.2016 у справі №911/5354/15,

та 1 632,36 грн. судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Рішення набрало законної сили 28.02.2018.

Предметом позову у справі №911/3438/17 були вимоги про стягнення з відповідача

20 880,24 грн. інфляційних втрат за період з 01.02.2016 по 31.10.2017 та 4 700,03 грн. 3 % річних з 22.01.2016 по 14.11.2017 на суму боргу 86 249,91 грн. за рішенням господарського суду Київської області від 02.09.2013 у справі №911/2547/13;

26 346,51 грн. інфляційних втрат за період з 01.02.2016 по 31.10.2017 та 5 930,46 грн. 3 % річних за період з 22.01.2016 по 14.11.2016 на суму боргу 108 829,42 грн. за рішенням господарського суду Київської області від 17.09.2013 у справі № 911/2670/13;

42 931 грн. інфляційних втрат за період з 01.02.2016 по 31.10.2017 та 8 060,30 грн. 3 % річних за період з 22.01.2016 по 14.11.2016 на суму боргу 177 336,32 грн. за рішенням господарського суду Київської області від 09.03.2016 у справі № 911/5354/15.

Під час розгляду справи №911/3438/17 суд встановив, що арифметично вірний розмір інфляційних втрат за період з 01.02.2016 по 31.10.2017 та 3 % річних за період з 22.01.2016 по 14.11.2017 на суму боргу 86 249,91 грн. за рішенням Господарського суду Київської області від 02.09.2013 у справі №911/2547/13 складає 20 880,64 інфляційних втрат та 4 693,35 грн. 3 % річних;

арифметично вірний розмір інфляційних втрат за період з 01.02.2016 по 31.10.2017 та 3 % річних за період з 22.01.2016 по 14.11.2017 на суму боргу 108 829,42 грн. за рішенням Господарського суду Київської області від 17.09.2013 у справі №911/2670/13 складає 26347,02 інфляційних втрат та 5 922,03 грн. 3 % річних;

арифметично вірний розмір інфляційних втрат за період з 01.02.2016 по 31.10.2017 та 3 % річних за період з 11.05.2016 по 14.11.2017 на суму боргу 177 336,32 грн. за рішенням господарського суду Київської області від 09.03.2016 у справі №911/5354/15 складає 42 932,17 інфляційних втрат та 5 922,03 грн. 3 % річних.

5. Рішенням Господарського суду Київської області від 01.07.2019 у справі №911/1067/19 з СТОВ «Княжицьке» на користь АБ «Василика В.В.» стягнуто 11 692,41 грн. інфляційних втрат за період з 15.11.2017 по 28.02.2019, 3 615,41 грн. 3% річних за період з 15.11.2017 по 08.04.2019 за рішенням Господарського суду Київської області від 02.09.2013 у справі № 911/2547/13;

14 753,39 грн. інфляційних втрат за період з 15.11.2017 по 28.02.2019, 4 561,89 грн. 3% річних за період з 15.11.2017 по 08.04.2019 за рішенням Господарського суду Київської області від 17.09.2013 у справі №911/2670/13,

та 636,27 гривень судового збору.

Рішення набрало законної сили 22.07.2019.

Предметом позову були вимоги про стягнення з відповідача 104 532,65 грн. заборгованості, з яких:

- 11 692,41 грн. інфляційних втрат за період з 15.11.2017 по 28.02.2019, 3615,41 грн. 3% річних за період з 15.11.2017 по 08.04.2019 та 2972,67 грн. пені за період з 15.12.2017 по 13.04.2018 на сума боргу 86249,91 грн. за рішенням Господарського суду Київської області від 02.09.2013 у справі №911/2547/13;

- 14 753,39 грн. інфляційних втрат за період з 15.11.2017 по 28.02.2019, 4561,89 грн. 3% річних за період з 15.11.2017 по 08.04.2019 та 3750,89 грн. пені за період з 08.04.2018 по 14.05.2018 на сума боргу 108 829,42 грн. за рішенням Господарського суду Київської області від 17.09.2013 у справі №911/2670/13;

- 21 844,23 грн. інфляційних втрат за період з 15.11.2017 по 28.02.2019, 6754,45 грн. 3% річних за період з 15.11.2017 по 08.04.2019 та 5553,65 грн. пені за період з 08.04.2018 по 14.05.2018 на суму боргу у розмірі 161135,53 грн. (інфляційні втрати) за рішенням Господарського суду Київської області від 09.03.2016 у справі №911/5354/15;

- 9 723,68 грн. інфляційних втрат за період з 01.03.2018 по 28.02.2019, 3622,32 грн.3% річних за період з 01.03.2018 по 23.01.2019, 15687,66 грн. пені за період з 03.04.2018 по 31.08.2018 на суму боргу у розмірі 110455,13 грн. (20 880,24 грн. інфляційних втрат та 4 693, 35 грн. 3% річних за рішенням Господарського суду Київської області від 02.09.2013 у справі №911/2547/13 плюс 26346,51 грн. інфляційних втрат та 5 922,03 грн. 3% річних за рішенням Господарського суду Київської області від 17.09.2013 у справі №911/2670/13 плюс 42931,00 грн. інфляційних втрат та 8 050,94 грн. 3 % річних за рішенням Господарського суду Київської області від 09.03.2016 у справі №911/5354/15 плюс 1 632, 36 грн. судового збору) за рішенням Господарського суду Київської області від 08.12.2017 у справі №911/3438/17.

Під час розгляду справи суд зазначив про відсутність підстав для нарахування інфляційних втрат та 3% річних на стягнуту суму 3% річних та інфляційних втрат за рішенням Господарського суду Київської області від 09.03.2017 №911/5354/17, від 08.12.2017 №911/3438/17, з огляду на те, що їх правова природа залишається незмінною, а тому суд дійшов висновку про безпідставність нарахування позивачем інфляційних втрат та 3% річних на суму 161135,53 гривень (інфляційні втрати), стягнутих за рішенням Господарського суду Київської області від 09.03.2016 у справі №911/5354/15 та на суму 110455,13 гривень (інфляційні втрати, 3% річних, судовий збір), стягнутих за рішенням Господарського суду Київської області від 08.12.2017 №911/3438/17.

6. Рішенням Господарського суду Київської області від 01.09.2020 у справі №911/1609/20 позов задоволено частково, стягнуто з СТОВ «Княжицьке» на користь АБ «Василика В.В.» 8433,63 грн. інфляційних втрат, 6820,98 грн. 3% річних та 1961,51 грн. судового збору. В іншій частині позову відмовлено. Рішення набрало законної сили 01.02.2021.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем не виконано рішення Господарського суду Київської області від 02.09.2013 у справі №911/2547/13, від 17.09.2013 у справі №911/2670/13, від 09.03.2016 у справі №911/5354/15, від 08.12.2017 у справі №911/3438/17, від 01.07.2018 у справі №911/1067/19, за якими стягувачем є позивач, у зв`язку з чим він просив суд стягнути

3 536,24 грн. інфляційних нарахувань та 6564,00 грн. процентів річних за рішенням Господарського суду Київської області від 02.09.2013 у справі №911/2547/13;

4 462,00 грн. інфляційних нарахувань та 8283,00 грн. процентів річних від простроченої суми за рішенням Господарського суду Київської області від 17.09.2013 у справі №911/2670/13;

5 565,55 грн. інфляційних втрат та 12264,00 грн. процентів річних від простроченої суми за рішенням Господарського суду Київської області від 09.03.2016 у справі №911/5354/15;

4 528,66 грн. інфляційних нарахувань та 7 444,00 грн. процентів річних від простроченої суми за рішенням Господарського суду Київської області від 08.12.2017 у справі №911/3438/17;

276,08 грн. інфляційного збільшення, 391,00 грн. процентів річних від простроченої суми за несвоєчасне виконання зобов`язання за рішенням Господарського суду Київської області від 01.07.2018 у справі №911/1067/19, посилаючись на ст. 625 Цивільного кодексу України,

а також 2421,02 грн. пені за несвоєчасне виконання зобов`язання за рішенням Господарського суду Київської області від 01.07.2018 у справі №911/1067/19.

Під час розгляду справи №911/1609/20 суд здійснив розрахунок суми 3% річних, нарахованих на заборгованість у сумі 86 249,91 грн. за рішенням Господарського суду Київської області від 02.09.2013 у справі №911/2547/13 за період з 09.04.2019 по 23.07.2020 та встановив, що така становить 2604,02 грн.,

розрахунок 3 % річних, нарахованих на заборгованість у сумі 108 829,42 грн. за рішенням Господарського суду Київської області від 17.09.2013 у справі №911/2670/13 та встановив, що така становить 4 216,96 грн.

Відповідно до вірного розрахунку, здійсненого судом, сума інфляційних втрат, нарахованих на заборгованість у сумі 86249,91 грн. за рішенням Господарського суду Київської області від 02.09.2013 у справі №911/2547/13 за період з березня 2019 року по травень 2020 року включно становить 3764,85 грн.; сума інфляційних втрат, нарахованих на заборгованість у сумі 108 829,42 грн. за рішенням Господарського суду Київської області від 17.09.2013 у справі №911/2670/13 за період з березня 2019 року по травень 2020 року включно (в межах заявлених позивачем вимог про стягнення інфляційних втрат), є більшою від заявленої позивачем, однак стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 4668,78 грн. інфляційних втрат в межах заявлених позовних вимог.

7. Рішенням Господарського суду Київської області від 08.12.2021 у справі №911/2537/21 позов АБ «Василика В.В.» до СТОВ «Княжицьке» задоволено частково, стягнуто з СТОВ «Княжицьке» на користь АБ «Василика В.В.» 47 117,49 грн. інфляційних втрат за період з червня 2020 року по липень 2021 року включно з простроченої суми 481252,04 грн., 6 390,49 грн. 3 % річних за період з 24.07.2020 по 26.08.2021 з простроченої суми 195079,33 грн. та 2261,98 грн. витрат зі сплати судового збору. В решті позовних вимог АБ «Василика В.В.» до СТОВ «Княжицьке» про стягнення 189,59 грн. інфляційних втрат відмовлено. Рішення набрало законної сили 20.04.2022.

У зв`язку з невиконанням відповідачем вище вказаних судових рішень, позивач звернувся до суду з новим позовом у справу №911/839/23, в якому вказує, що вищевказані рішення Господарського суду Київської області відповідачем не виконано на загальну суму 596 252,61 грн., у зв`язку з чим позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за весь час прострочення (з вересня 2021 по лютий 2023) в сумі 197 153,09 грн. та три проценти річних загалом за період з 27.08.22021 по 20.03.2023 в сумі 27 983,05 грн.

З матеріалів справи вбачається, що

на виконання рішення Господарського суду Київської області від 02.09.2013 у справі №911/2547/13 16.09.2013 видано наказ про примусове виконання рішення,

на виконання рішення Господарського суду Київської області від 17.09.2013 у справі №911/2670/13 07.10.2013 видано наказ про примусове виконання рішення,

на виконання рішення Господарського суду Київської області від 09.03.2016 у справі №911/5354/15 30.05.2016 видано наказ про примусове виконання рішення,

на виконання рішення Господарського суду Київської області від 08.12.2017 у справі №911/3438/17 04.06.2018 видано наказ про примусове виконання рішення,

на виконання рішення Господарського суду Київської області від 01.07.2019 у справі №911/1067/19 26.07.2019 видано наказ про примусове виконання рішення,

на виконання рішення Господарського суду Київської області від 01.09.2020 у справі №911/1609/20 09.02.2020 видано наказ про примусове виконання рішення,

на виконання рішення Господарського суду Київської області від 08.12.2021 у справі №911/2537/21 12.07.2022 видано наказ про примусове виконання рішення,

які було пред`явлено для виконання спочатку до відділу Державної виконавчої служби Броварського міськрайонного управління юстиції, потім - приватному виконавцю виконавчого округу Київської області Трофименку М.М. та через деякий час пред`явлено для виконання до Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

Відповідно до частин 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Доказів сплати заборгованості, згідно рішень Господарського суду Київської області від 02.09.2013 у справі №911/2547/13, від 17.09.2013 у справі №911/2670/13, від 09.03.2016 у справі №911/5354/15, від 08.12.2017 у справі №911/3438/17, від 01.07.20219 у справі №911/1067/19, від 01.09.2020 у справі №911/1609/20, від 08.12.2021 у справі №911/2537/21, суду не подано.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Частиною 1 статті 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України, відтак визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань, незалежно від підстав їх виникнення (наведену правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц).

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. Для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно помісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою з урахуванням відповідних оплат.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З матеріалів справи та поданого розрахунку вбачається, що позивач здійснив нарахування індексу інфляції та трьох відсотків річних на суми стягнення за судовими рішеннями, а саме:

1) за рішенням Господарського суду Київської області від 02.09.2013 у справі №911/2547/13:

на основний борг у розмірі 120 000,00 грн. за наданні згідно договору про надання юридичної допомоги №2-К/10-ап від 01.07.2010 юридичні послуги,

на суму 3 % річних у розмірі 3454,29 грн.,

та на суму судового збору в розмірі 2 571,78 грн.;

2) за рішенням Господарського суду Київської області від 17.09.2013 у справі №911/2670/13:

на основний борг у розмірі 224 500,00 грн.,

на суму інфляційних втрат в розмірі 224,50 грн.,

на суму 3% річних у розмірі 10 167,08 грн.,

та на суму судового збору в розмірі 4 687,84 грн.;

3) за рішенням Господарського суду Київської області від 09.03.2016 у справі №911/5354/15:

на суму інфляційних втрат в розмірі 161 135, 53 грн.,

на суму 3% річних у розмірі 13 580, 06 грн.,

та на суму судового збору в розмірі 2 620,73 грн.;

4) за рішенням Господарського суду Київської області від 08.12.2017 у справі №911/3438/17:

на суму інфляційних втрат в розмірі 20 880,24 грн. та 3 % річних в розмірі 4 693,35 грн. за рішенням Господарського суду Київської області від 02.09.2013 у справі №911/2547/13;

на суму інфляційних втрат в розмірі 26 346,51 грн. та 3 % річних в розмірі 5 922,03 грн. за рішенням Господарського суду Київської області від 17.09.2013 у справі №911/2670/13;

на суму інфляційних втрат в розмірі 42 931,00 грн. та 3 % річних в розмірі 8 050,94 грн. за рішенням Господарського суду Київської області від 09.03.2016 у справі №911/5354/15,

та на суму судового збору в розмірі 1 632,36 грн.;

5) за рішенням Господарського суду Київської області від 01.07.2019 у справі №911/1067/19:

на суму інфляційних втрат в розмірі 11 692,41 грн. за період з 15.11.2017 по 28.02.2019, 3% річних в розмірі 3 615,41 грн. за період з 15.11.2017 по 08.04.2019 за рішенням Господарського суду Київської області від 02.09.2013 у справі № 911/2547/13;

на суму інфляційних втрат в розмірі 14 753,39 грн. за період з 15.11.2017 по 28.02.2019, 3% річних в розмірі 4 561,89 грн. за період з 15.11.2017 по 08.04.2019 за рішенням Господарського суду Київської області від 17.09.2013 у справі №911/2670/13,

та на суму судового збору в розмірі 636,27 грн.;

6) за рішенням Господарського суду Київської області від 01.09.2020 у справі №911/1609/20:

на суму інфляційних втрат в розмірі 8433,63 грн.,

на суму 3% річних у розмірі 6820,98 грн.,

та на суму судового збору в розмірі 1961,51 грн.;

7) за рішенням Господарського суду Київської області від 08.12.2021 у справі №911/2537/21:

на суму інфляційних втрат в розмірі 47 117,49 грн.,

на суму 3 % річних у розмірі 6 390,49 грн.,

та на суму судового збору в розмірі 2261,98 грн.

Однак, суд зауважує, що позивач помилково здійснив додаткове нарахування інфляції на інфляцію, процентів річних на проценти річних, а не лише на суму основної заборгованості за вище вказаними судовими рішеннями, оскільки індекс інфляції та проценти розраховано позивачем виходячи з суми стягнення за судовими рішеннями, до яких вже включено інфляційні втрати та проценти річних за попередніми судовими рішеннями.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникає з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до частин 1, 5 статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Отже, системний аналіз положень статей 11, 509, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що обов`язок відшкодувати інфляційні втрати за невиконання зобов`язання не є зобов`язанням у розумінні статті 509 цього Кодексу.

Відповідно до положень статей 3, 509, 625 ЦК України передбачається правомірне нарахування інфляційних втрат і 3% річних на суму основного боргу, а не на інфляційні втрати, 3% річних та судовий збір, нараховані за попередній період. Відповідну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 21.05.2019 у справі №916/2889/13 та від 14.01.2020 у справі №924/532/19.

Відтак, нарахування інфляційних втрат і 3% річних можливо лише на суму основного боргу, а саме, за рішенням Господарського суду Київської області від 02.09.2013 у справі №911/2547/13 на суму основного боргу у розмірі 120 000,00 грн.,

та за рішенням Господарського суду Київської області від 17.09.2013 у справі №911/2670/13 на суму основного боргу у розмірі 224 500,00 грн.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, судом під час розгляду справи №911/5354/15 було встановлено, що 10.02.2014 між Адвокатським об`єднанням «Адвокатська контора «Василик та Євстігнєєв» (первісний кредитор) та ОСОБА_1 (новий кредитор) укладено договір №01 про відступлення прав вимоги (заміну кредитора у зобов`язанні), згідно якого первісний кредитор відступив новому кредитору право вимоги боргу СТОВ «Княжицьке» у розмірі 39 776,16 грн., які належать первісному кредитору на підставі рішення Господарського суду Київської області по справі №911/2547/13 від 02.09.2013.

Крім того, 10.02.2014 між Адвокатським об`єднанням «Адвокатська контора «Василик та Євстігнєєв» (первісний кредитор) та ОСОБА_1 (новий кредитор) укладено договір про відступлення прав вимоги (заміну кредитора у зобов`язанні), згідно якого первісний кредитор відступив новому кредитору право вимоги боргу СТОВ «Княжицьке» у розмірі 45 750,00 грн.

З огляду на те, що 10.02.2014 між Адвокатським об`єднанням «Адвокатська контора «Василик та Євстігнєєв» та ОСОБА_1 було укладено два договори відступлення права вимоги, в одному з яких визначено, що борг виник на підставі рішення у справі № 911/2547/13, суд, з урахуванням пояснень сторін, дійшов висновку, що договором про відступлення прав вимоги (заміну кредитора у зобов`язанні) від 10.02.2014 сторони визначили, що борг у розмірі 45 750,00 грн. виник на підставі рішення Господарського суду Київської області від 17.09.2013 у справі №911/2670/13.

17.02.2014 між Адвокатським об`єднанням «Адвокатська контора «Василик та Євстігнєєв» (первісний кредитор) та ОСОБА_2 (новий кредитор) укладено договір про відступлення прав вимоги (заміну кредитора у зобов`язанні), згідно якого первісний кредитор відступив новому кредитору право вимоги боргу СТОВ «Княжицьке» у розмірі 85000,00 грн. з основної суми боргу, визначененої за рішенням Господарського суду Київської області від 17.09.2013 у справі №911/2670/13.

Враховуючи вище викладене, суд, розглядаючи дану справу №911/839/23 встановив, що позивач має право вимоги до відповідача:

за рішенням Господарського суду Київської області від 02.09.2013 у справі №911/2547/13 у розмірі 80 223,84 грн. (120 000,00 грн. (сума основної заборгованості, що підлягає стягненню за рішенням від 02.09.2013 у справі №911/2547/13) мінус 39 776,16 грн. (сума згідно договору відступлення права вимоги №01 від 10.02.2014) та

за рішенням Господарського суду Київської області від 17.09.2013 у справі №911/2670/13 у розмірі 93 750,00 грн. (224 500,00 грн. (сума основної заборгованості, що підлягає стягненню за рішенням від 17.09.2013 у справі №911/2670/13) мінус 45 750,00 грн. (сума згідно договору відступлення права вимоги від 10.02.2014) мінус 85 000,00 грн. (сума згідно договору відступлення права вимоги від 17.02.2014)).

Відтак, нарахування інфляційних втрат та 3% річних має здійснюватись на суму основного боргу, яка залишилась не відступленою позивачем, а саме

за рішенням Господарського суду Київської області від 02.09.2013 у справі №911/2547/13 на суму основного боргу у розмірі 80 223,84 грн.,

та за рішенням Господарського суду Київської області від 17.09.2013 у справі №911/2670/13 на суму основного боргу у розмірі 93 750,00 грн.

Враховуючи викладене, суд відмовляє у стягненні з відповідача інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих не на суму основного боргу, а на інфляційні втрати, 3% річних та судовий збір на рішення Господарського суду Київської області від 02.09.2013 у справі №911/2547/13, від 17.09.2013 у справі №911/2670/13, від 09.03.2016 у справі №911/5354/15, від 08.12.2017 у справі №911/3438/17, від 01.07.20219 у справі №911/1067/19, від 01.09.2020 у справі №911/1609/20, від 08.12.2021 у справі №911/2537/21.

Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК, за час прострочення. Аналогічних правових висновків дотримується Верховний Суд в постанові від 30.01.2019 №922/175/18.

Разом з тим, суд звертає увагу на ту обставину, що оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, відтак, право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3% річних виникає з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

З огляду на вимоги частин 1 та 2 статті 2, частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Суд, здійснивши власний розрахунок заявлених до стягнення процентів річних та інфляційних втрат, не виходячи при цьому за межі періоду, заявленого позивачем, встановив, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати в розмірі 57 525,09 грн. та 3% річних в сумі 8 164,86 грн., а саме:

26 526,31 грн. інфляційних нарахувань (за період вересень 2021 року - лютий 2023 року) та 3 765,03 грн. процентів річних (за період з 27.08.2021 по 20.03.2023), нарахованих на суму основного боргу в розмірі 80 223,84 грн. за рішенням Господарського суду Київської області від 02.09.2013 у справі №911/2547/13;

30 998,78 грн. інфляційних нарахувань (за період вересень 2021 року - лютий 2023 року) та 4 399,83 грн. процентів річних (за період з 27.08.2021 по 20.03.2023), нарахованих на суму основного боргу в розмірі 93 750,00 грн. за рішенням Господарського суду Київської області від 17.09.2013 у справі №911/2670/13.

Суд відхиляє аргументи відповідача про не надходження в розпорядження комісії з припинення СТОВ «Княжицьке» жодного оригінала виконавчого документа щодо стягнення на користь АБ «Василика В.В.» та, відповідно, відсутність можливості контролювати дотримання строків виконавчих дій, як такі, що не відповідають приписам Закону України «Про виконавче провадження» та Кодексу України з процедур банкрутства.

Щодо доводів відповідача, що такі вимоги кредиторів не розглядаються і вважаються погашеними, у зв`язку з відсутністю в розпорядженні комісії з припинення СТОВ «Княжицьке» будь-яких грошових коштів, рухомого і нерухомого майна, спливом строків на реєстрацію і розгляд кредиторської заборгованості, такі не приймаються судом до уваги, з огляду на ч. 4 ст. 112 ЦК України, в якій передбачено, що вимоги кредитора, заявлені після спливу строку, встановленого ліквідаційною комісією для їх пред`явлення, задовольняються з майна юридичної особи, яку ліквідовують, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, заявлених своєчасно.

Разом з цим, суд звертає увагу відповідача, що обов`язок СТОВ «Княжицьке» виконати зобов`язання не ставиться в залежність від перебування його в процесі припинення, адже зобов`язання відповідно до та ст. 599 ЦК України припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За таких обставин, повно та ґрунтовно дослідивши матеріали справи, перевіривши на відповідність закону та дійсним обставинам справи розрахунки заборгованості, надані позивачем, суд задовольняє позов АБ «Василика В.В.» частково, ухвалює рішення про стягнення з СТОВ «Княжицьке» 57 525,09 грн. інфляційних втрат та 8 164,86 грн. 3% річних.

Відповідно до ст. 129 ГПК України суд покладає на відповідача відшкодування позивачу судового збору пропорційно задоволеним вимогам у сумі 985,35 грн.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 20,00 грн. витрат на оплату комісії банку, понесених у зв`язку зі сплатою судового збору, суд зазначає таке.

Частиною 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частина 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України визначає, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Дослідивши надану позивачем платіжну інструкцію на підтвердження понесених витрат на оплату комісії, суд встановив таке.

З платіжної інструкції №1651447936 від 20.03.2023 на суму 20,00 грн., вбачається, що таку одержано банком 20.03.2023, а проведено 21.03.2023. Разом з тим, згідно призначення платежу вказаний платіж здійснено «Погашення комісії за платежі через СЕП в післяопераційний час за березень 2023р. зг. Дог. №35379954 від 06.02.2018. Без ПДВ».

Відтак, надана позивачем платіжна інструкція №1651447936 від 20.03.2023 на суму 20,00 грн. зі плати комісії не належить до витрат, пов`язаних із розглядом справи №911/839/23, а тому суд відмовляє у включенні вказаної суми до судових витрат у справі та у стягненні її з відповідача.

Керуючись статтями 4, 12, 73-92, 129, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Адвокатського бюро «Василика В.В.» задовольнити частково.

2. Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Княжицьке» (07455, Київська обл., с. Княжичі, вул. М.Лагунової, буд.107, ідентифікаційний код 32277523)

на користь Адвокатського бюро «Василика В.В.» (01054, м. Київ, вул. Ярославів Вал, буд.33-А, нежиле приміщення 1-14, ідентифікаційний код 35379954)

8 164,86 грн. (вісім тисяч сто шістдесят чотири гривні вісімдесят шість копійок) процентів річних,

57 525,09 грн. (п`ятдесят сім тисяч п`ятсот двадцять п`ять гривень дев`ять копійок) інфляційних втрат,

985,35 грн. (дев`ятсот вісімдесят п`ять гривень тридцять п`ять копійок) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. У задоволенні решти вимог відмовити.

Дане рішення господарського суду Київської області підписано 14.07.2022, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.В. Конюх