Постанова

від 12.12.2023 по справі 911/839/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" грудня 2023 р. Справа№ 911/839/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Станіка С.Р.

Гончарова С.А.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи

матеріали апеляційної скарги Адвокатського бюро «Василика В.В.»

на рішення Господарського суду Київської області від 09.06.2023

у справі № 911/839/23 (суддя Конюх О.В.)

за позовом Адвокатського бюро «Василика В.В.»

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Княжицьке»

про стягнення 225 136,14 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про стягнення з відповідача 225 136,14 грн., які складаються з: 27 983,05 грн. 3% річних (за період з вересня 2021 року лютий 2023); 197 153,09 грн. інфляційних втрат (за період з вересня 2021 року лютий 2023); 3 377,04 грн. витрат зі сплати судового збору; 20,00 грн. витрат на оплату комісії банку.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що підставою для звернення до суду є факт невиконання відповідачем грошових зобов`язань перед позивачем відповідно до рішень Господарського суду Київської області від 02.09.2013 у справі №911/2547/13, від 17.09.2013 у справі №911/2670/13, від 09.03.2016 у справі №911/5354/15, від 08.12.2017 у справі №911/3438/17, від 01.07.20219 у справі №911/1067/19, від 01.09.2020 у справі №911/1609/20, від 08.12.2021 у справі №911/2537/21.

Відповідач проти задоволення позову заперечив, пославшись на те, що:

- з 11.11.2013 відповідач перебуває в стані припинення. Строк для реєстрації кредиторів та кредиторської заборгованості встановлено до 23.01.2014. За даними бухгалтерського обліку СТОВ «Княжицьке» на момент прийняття рішення власником про припинення підприємства значився борг перед Адвокатським бюро «Василика В.В.» в сумі 250 000,00 грн. АБ «Василика В.В.» захистило суму кредиторського боргу через рішення Господарського суду Київської області. Наказ суду кредитором було подано до виконавчої служби Броварського ВДВС, який у порядку черговості вирішував питання виконання рішень судів щодо стягнення сум боргу з СТОВ «Княжицьке;

- в розпорядженні комісії з припинення СТОВ «Княжицьке» за весь термін з дня оголошення про припинення підприємства жодного оригінала виконавчого документа щодо стягнення на користь АБ «Василика В.В.» не перебувало. За таких обставин комісія з припинення СТОВ «Княжицьке не в змозі контролювати дотримання строків виконавчих дій, своєчасне їх поновлення судом, тощо;

- за відсутності в розпорядженні комісії з припинення СТОВ «Княжицьке» будь-яких грошових коштів, рухомого і нерухомого майна, спливом строків реєстрації та розгляду кредиторських вимог, заявлені майнові вимоги комісією з припинення станом на 04.04.2023 не розглядаються і вважаються такими, що погашені.

Рішенням Господарського суду Київської області від 09.06.2023 у справі № 911/839/23 позов задоволений частково, до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено 8 164,86 грн. процентів річних, 57 525,09 грн. інфляційних втрат, 985,35 грн. судового збору, у задоволенні решти вимог відмовлено.

При розгляді позовних вимог судом першої інстанції встановлено, що:

- рішенням Господарського суду Київської області від 02.09.2013 у справі №911/2547/13 до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено 120 000,00 грн. боргу за наданні згідно договору про надання юридичної допомоги №2-К/10-ап від 01.07.2010 юридичні послуги, який виник з 11.09.2011 по 10.06.2013, 5 135,08 грн. пені, 3454,29 грн. 3 % річних та 2 571,78 грн. судового збору

- рішенням Господарського суду Київської області від 17.09.2013 у справі №911/2670/13 до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено 224 500,00 грн. заборгованості за договором про реструктуризацію заборгованості з оплати послуг шляхом відстрочення її оплати та уступки права вимоги від 01.09.2011, 224,50 грн. інфляційних втрат, 10 167,08 грн. 3% річних та 4 687,84 грн. судового збору;

- рішенням Господарського суду Київської області від 09.03.2016 у справі №911/5354/15 до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено: 161 135, 53 грн. інфляційних втрат, 13 580, 06 грн. 3% річних, які нараховані на присуджені рішеннями Господарського суду Київської області від 02.10.2013 у справі №911/2547/13 та від 17.10.2013 у справі №911/2670/13 грошові кошти; 2 620,73 грн. судового збору;

- рішенням Господарського суду Київської області від 08.12.2017 у справі №911/3438/17 до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено: 20 880,24 грн. інфляційних втрат та 4 693,35 грн. 3 % річних за рішенням Господарського суду Київської області від 02.09.2013 у справі №911/2547/13; 26 346,51 грн. інфляційних втрат та 5 922,03 грн. 3 % річних за рішенням Господарського суду Київської області від 17.09.2013 у справі №911/2670/13; 42 931,00 грн. інфляційних втрат та 8 050,94 грн. 3 % річних за рішенням Господарського суду Київської області від 09.03.2016 у справі №911/5354/15; 1 632,36 грн. судового збору.

- рішенням Господарського суду Київської області від 01.07.20219 у справі №911/1067/19 до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено: 11 692,41 грн. інфляційних втрат за період з 15.11.2017 по 28.02.2019, 3 615,41 грн. 3% річних за період з 15.11.2017 по 08.04.2019 за рішенням Господарського суду Київської області від 02.09.2013 у справі № 911/2547/13; 14 753,39 грн. інфляційних втрат за період з 15.11.2017 по 28.02.2019, 4 561,89 грн. 3% річних за період з 15.11.2017 по 08.04.2019 за рішенням Господарського суду Київської області від 17.09.2013 у справі №911/2670/13; 636,27 гривень судового збору;

- рішенням Господарського суду Київської області від 01.09.2020 у справі №911/1609/20 до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено: 8 433,63 грн. інфляційних втрат, 6 820,98 грн. 3% річних, нарахованих за рішенням Господарського суду Київської області від 02.09.2013 у справі №911/2547/13 та від 17.09.2013 у справі №911/2670/13 за період з березня 2019 року по травень 2020 року; 1 961,51 грн. судового збору;

- рішенням Господарського суду Київської області від 08.12.2021 у справі №911/2537/21 до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено 47 117,49 грн. інфляційних втрат за період з червня 2020 року по липень 2021 року включно з простроченої суми 481 252,04 грн., 6 390,49 грн. 3 % річних за період з 24.07.2020 по 26.08.2021 з простроченої суми 195 079,33 грн.; 2 261,98 грн. витрат зі сплати судового збору;

- у зв`язку з невиконанням відповідачем вище вказаних судових рішень, позивач звернувся до суду з новим позовом у справу №911/839/23, в якому вказує, що вищевказані рішення Господарського суду Київської області відповідачем не виконано на загальну суму 596 252,61 грн., у зв`язку з чим позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за весь час прострочення (з вересня 2021 по лютий 2023) в сумі 197 153,09 грн. та три проценти річних загалом за період з 27.08.22021 по 20.03.2023 в сумі 27 983,05 грн.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що:

- позивач помилково здійснив додаткове нарахування інфляції на інфляцію, процентів річних на проценти річних, а не лише на суму основної заборгованості за вище вказаними судовими рішеннями, оскільки індекс інфляції та проценти розраховано позивачем виходячи з суми стягнення за судовими рішеннями, до яких вже включено інфляційні втрати та проценти річних за попередніми судовими рішеннями;

- нарахування інфляційних втрат і 3% річних можливо лише на суму основного боргу, а саме, за рішенням Господарського суду Київської області від 02.09.2013 у справі №911/2547/13 на суму основного боргу у розмірі 120 000,00 грн., та за рішенням Господарського суду Київської області від 17.09.2013 у справі №911/2670/13 на суму основного боргу у розмірі 224 500,00 грн.;

- за таких обставин у стягненні з відповідача інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих не на суму основного боргу, а на інфляційні втрати, 3% річних та судовий збір на рішення Господарського суду Київської області від 02.09.2013 у справі №911/2547/13, від 17.09.2013 у справі №911/2670/13, від 09.03.2016 у справі №911/5354/15, від 08.12.2017 у справі №911/3438/17, від 01.07.20219 у справі №911/1067/19, від 01.09.2020 у справі №911/1609/20, від 08.12.2021 у справі №911/2537/21 слід відмовити;

- з матеріалів справи слідує, що:

1) 10.02.2014 між Адвокатським об`єднанням «Адвокатська контора «Василик та Євстігнєєв» (первісний кредитор) та ОСОБА_1 (новий кредитор) укладено договір №01 про відступлення прав вимоги (заміну кредитора у зобов`язанні), згідно якого первісний кредитор відступив новому кредитору право вимоги боргу СТОВ «Княжицьке» у розмірі 39 776,16 грн., які належать первісному кредитору на підставі рішення Господарського суду Київської області по справі №911/2547/13 від 02.09.2013;

2) 10.02.2014 між Адвокатським об`єднанням «Адвокатська контора «Василик та Євстігнєєв» (первісний кредитор) та ОСОБА_2 (новий кредитор) укладено договір про відступлення прав вимоги (заміну кредитора у зобов`язанні), згідно якого первісний кредитор відступив новому кредитору право вимоги боргу СТОВ «Княжицьке» у розмірі 45 750,00 грн.;

3) 17.02.2014 між Адвокатським об`єднанням «Адвокатська контора «Василик та Євстігнєєв» (первісний кредитор) та ОСОБА_2 (новий кредитор) укладено договір про відступлення прав вимоги (заміну кредитора у зобов`язанні), згідно якого первісний кредитор відступив новому кредитору право вимоги боргу СТОВ «Княжицьке» у розмірі 85 000,00 грн. з основної суми боргу, визначененої за рішенням Господарського суду Київської області від 17.09.2013 у справі №911/2670/13;

- отже позивач має право вимоги до відповідача:

1) за рішенням Господарського суду Київської області від 02.09.2013 у справі №911/2547/13 у розмірі 80 223,84 грн. (120 000,00 грн. (сума основної заборгованості, що підлягає стягненню за рішенням від 02.09.2013 у справі №911/2547/13) мінус 39 776,16 грн. (сума згідно договору відступлення права вимоги №01 від 10.02.2014) та

2) за рішенням Господарського суду Київської області від 17.09.2013 у справі №911/2670/13 у розмірі 93 750,00 грн. (224 500,00 грн. (сума основної заборгованості, що підлягає стягненню за рішенням від 17.09.2013 у справі №911/2670/13) мінус 45 750,00 грн. (сума згідно договору відступлення права вимоги від 10.02.2014) мінус 85 000,00 грн. (сума згідно договору відступлення права вимоги від 17.02.2014));

- а відтак нарахування інфляційних втрат та 3% річних має здійснюватись на суму основного боргу, яка залишилась не відступленою позивачем, а саме: за рішенням Господарського суду Київської області від 02.09.2013 у справі №911/2547/13 на суму основного боргу у розмірі 80 223,84 грн.; за рішенням Господарського суду Київської області від 17.09.2013 у справі №911/2670/13 на суму основного боргу у розмірі 93 750,00 грн.;

- згідно з виконаним судом першої інстанції розрахунком з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати в розмірі 57 525,09 грн. та 3% річних в сумі 8 164,86 грн..

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення 20,00 грн. витрат на оплату комісії банку, суд першої інстанції виходив з того, що надана позивачем платіжна інструкція №1651447936 від 20.03.2023 на суму 20,00 грн. зі плати комісії не належить до витрат, пов`язаних із розглядом справи №911/839/23.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Адвокатське бюро «Василика В.В.» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Київської області від 09.06.2023 у справі № 911/839/23 в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги, які були відхилені у рішенні суду першої інстанції, - задовольнити.

У обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт послався на те, що:

- відмовляючи в задоволенні позову в частині нарахування позивачем інфляції на інфляцію, процентів річних на проценти річних суд першої інстанції послався на правову позицію викладену в окремих рішеннях Верховного Суду, а саме в постанові Верховного Суду від 21.05.2019 у справі №916/2889/13 та постанові Верховного Суду від 14.01.2020 у справі №924/532/19, проте існує протилежна правова позиція, яка викладена в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18 (ЄДРСРУ № 82887781), з урахуванням правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 04.06.2019 у справі № 916/190/18, де зазначено, що нарахування інфляційних втрат за наступний період з урахуванням збільшення суми боргу па індекс інфляції попереднього місяця є обґрунтованим, оскільки інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов`язання;

- позивач (кредитор) вправі вимагати від відповідача (боржника) оплати всієї суми грошових коштів, яка зазначена безпосередньо в судовому рішенні, яке є обов`язковим до виконання відповідачем, а відтак відповідач має грошове зобов`язання, яке безпосередньо встановлене рішенням суду і несвоєчасна сплата боржником зазначеної в судовому рішенні грошової суми має такі ж самі негативні наслідки для кредитора як і несплата будь-якого іншого грошового зобов`язання;

- чинне законодавство не містить жодних заборон на нарахування інфляції на інфляцію та процентів річних на проценти річних;

- висновок суду першої інстанції про зменшення суми основного боргу через укладення договорів про відступлення права вимоги є помилковим, так як позивачем здійснено нарахування інфляційних втрат та 3% річних саме на ті суми боргу, які зазначені в резолютивних частинах рішень Господарського суду Київської області від 02.09.2013 у справі №911/2547/13 та від 17.09.2013 у справі №911/2670/13.

Крім того, скаржником заявлене клопотання про поновлення строку оскарження вищевказаного рішення.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.07.2023, справу № 911/839/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді: Тищенко О.В., Гончаров С.А..

З огляду на те, що апеляційна скарга надійшла до Північного апеляційного господарського суду без матеріалів справи, що у даному випадку унеможливлює розгляд поданої апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність витребування матеріалів даної справи у суду першої інстанції та відкладення вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, до надходження матеріалів справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.07.2023 витребувано у Господарського суду Київської області матеріали справи № 911/839/23, а також відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи № 911/839/23.

13.07.2023 від Господарського суду Київської області до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали даної справи.

У зв`язку з перебуванням судді Тищенко О.В. у відпустці, розпорядженням в.о. керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/2523/23 від 17.07.2023 призначений повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.07.2023 визначений наступний склад колегії суддів: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя, судді: Станік С.Р., Гончаров С.А..

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.07.2023 апеляційну скаргу Адвокатського бюро «Василика В.В.» на рішення Господарського суду Київської області від 09.06.2023 у справі № 911/839/23 залишено без руху, а також надано Адвокатському бюро "Василика В.В." строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху шляхом надання доказів сплати судового збору у розмірі 4 026,00 грн та доказів надсилання копії апеляційної скарги та доданих до неї документів відповідачу (Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю «Княжицьке»).

07.08.2023 до Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшла заява про усунення недоліків, до якої додані докази сплати судового збору у розмірі 4 026,00 грн. та докази надсилання копії апеляційної скарги та доданих до неї документів відповідачу.

У період із 07.08.2023 по 25.08.2023 головуючий суддя Яковлєв М.Л. перебував у відпустці.

Частиною 1 ст. 270 ГПК України встановлено, що в суді апеляційної інстанції справи переглядаються в порядку спрощеного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі (глава 1. Апеляційне провадження Розділу IV ГПК України - прим. суду).

Частиною 10 ст. 270 ГПК України встановлено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 684*100=268 400 грн.) крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення суми, меншої за 268 400,00 грн., справа підлягає розгляду без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.08.2023 задоволено клопотання Адвокатського бюро «Василика В.В.» про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Київської області від 09.06.2023 у справі № 911/839/23 та поновлено апелянту вказаний строк, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Адвокатського бюро «Василика В.В.» на рішення Господарського суду Київської області від 09.06.2023 у справі № 911/839/23, зупинено дію рішення Господарського суду Київської області від 09.06.2023 у справі № 911/839/23 до закінчення його перегляду в апеляційному порядку, постановлено здійснювати розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв (відзивів) та клопотань в письмовій формі протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали.

21.08.2023 до суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач, з посиланням на те, що апелянт умисно приховує, що у 2023 році комісією з ліквідації відповідача було проведено повний розрахунок у грошовому вигляді зареєстрованою комісією сумою кредиторської заборгованості у розмірі 250 000,00 грн.

До відзиву відповідачем додані копії постанови про проведення виконавчих дій ВП № 701221 від 14.03.2021, видаткового касового ордеру від 02.05.2023 повідомлень відповідача № 10 від 02.05.2023 та № 11 від 19.05.2023, платіжної інстанції № 134 від 16.05.2023. Аналогічний за змістом відзив та додані до нього документи надійшов до суду 14.09.2023.

Щодо доданих відповідачем до відзиву на апеляційну скаргу додаткових доказів, колегія суддів зазначає таке.

Враховуючи, що відповідач додав ці документальні докази під час розгляду апеляційної скарги, на дату прийняття оспорюваного рішення таких доказів суд першої інстанції в своєму розпорядження не мав.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3 ст. 269 ГПК України).

У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з`ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об`єктивно оцінити поважність цих причин. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

Стаття 7 ГПК України визначає принцип рівності всіх перед законом і судом

Стаття 13 ГПК України встановлює, що:

- судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін;

- учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом;

- кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

- суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у разі необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Отже, за положеннями ГПК України кожна сторона має рівні права, а суд має сприяти учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим ГПК України.

Враховуючи, що справа № 911/839/23 розглянута судом першої інстанції без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, колегія суддів вважає за доцільне розглядати справу по суті з врахуванням всіх доданих відповідачем доказів.

За таких обставин, додані апелянтом під час апеляційного перегляду належним чином засвідчені копії постанови про проведення виконавчих дій ВП № 701221 від 14.03.2021, видаткового касового ордеру від 02.05.2023 повідомлень відповідача № 10 від 02.05.2023 та № 11 від 19.05.2023, платіжної інстанції № 134 від 16.05.2023 приймаються колегією суддів як додаткові докази по справі.

Станом на 11.12.2023 інших відзивів, пояснень та клопотань до суду не надходило.

Враховуючи обставини, пов`язані зі запровадженням воєнного стану в Україні з 24.02.2022 Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, та його продовження Указами Президента України від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022 від 17.05.2022 № 341/2022, від 12.08.2022 № 573/2022, від 07.11.2022 № 757/2022, від 01.05.2023 № № 254/2023, від 26.07.2023 № № 451/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», справа розглядається у розумний строк.

Згідно із ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції не підлягає зміні чи скасуванню, з наступних підстав.

Відповідно до частини 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

1. Рішенням Господарського суду Київської області від 02.09.2013 у справі №911/2547/13 позов задоволено частково, стягнуто з СТОВ «Княжицьке» на користь Адвокатського об`єднання «Адвокатська контора «Василик і Євстігнєєв» 120 000,00 грн. боргу за наданні згідно договору про надання юридичної допомоги №2-К/10-ап від 01.07.2010 юридичні послуги, який виник з 11.09.2011 по 10.06.2013, 5 135,08 грн. пені, 3 454,29 грн. 3 % річних та 2 571,78 грн. судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Рішення набрало законної сили 16.09.2013.

Під час розгляду справи №911/2547/13 суд, враховуючи заяву представника відповідача про застосування строків позовної давності до вимоги про стягнення пені, вимоги ч. 2 ст. 258 ЦК України та встановлення судом 01.07.2013, як дати звернення з позовом до суду, дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення пені за період з 11.09.2011 по 30.06.2012 не підлягає задоволенню як така, що пред`явлена за межами, встановленого ч. 2 ст. 258 ЦК України спеціального строку позовної давності в один рік до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відтак, суд встановив, що арифметично вірний розмір пені, нарахованої за період з 01.07.2012 по 11.06.2013 становить загалом 5 135,08 грн. та арифметично вірний розмір 3 % річних, нарахованих за період з 11.09.2011 по 11.06.2013 складає 3 454,29грн.

2. Рішенням Господарського суду Київської області від 17.09.2013 у справі №911/2670/13 позовні вимоги задоволено, стягнуто з СТОВ «Княжицьке» на користь АО «Адвокатська контора «Василик і Євстігнєєв» 224 500,00 грн. заборгованості за договором про реструктуризацію заборгованості з оплати послуг шляхом відстрочення її оплати та уступки права вимоги від 01.09.2011, 224,50 грн. інфляційних втрат, 10 167,08 грн. 3% річних та 4 687,84 грн. судового збору. Рішення набрало законної сили 04.10.2013.

Як встановлено судом під час розгляду справи №911/2670/13, 01.09.2011 між АО «Адвокатська контора «Василик і Євстігнєєв» (далі - контора), адвокатом Василиком В.В. (далі-адвокат) та СТОВ «Княжицьке» (далі - боржник) укладено договір про реструктуризацію заборгованості з оплати послуг шляхом відстрочення її оплати та уступки права вимоги (далі - Договір).

Пунктами 1, 2, 4, 5, 6 та 9 Договору передбачено, що боржник визнає та підтверджує, що станом на 01.09.2011 має несплачену заборгованість перед адвокатом за надані послуги в розмірі 80 500,00 грн., з яких: 10 000,00 грн. за договором №3/09-ап від 01.03.2009 згідно акта від 10.04.2009, 43 000,00 грн. за актом наданих юридичних послуг від 01.04.2009, 27 500,00 грн. за договором №23/08-ап від 01.08.2008 згідно акта від 01.09.2009.

Боржник визнає та підтверджує, що станом на 01.09.2011 має несплачену заборгованість перед конторою за надані послуги в розмірі 144 000,00 грн., з яких: 24 000,00 грн. за договором №39/09-ап від 01.09.2009, 36 000,00 грн. заборгованості за договором №01/10-ап від 01.01.2010 згідно акта 01.07.2010, 84 000,00 грн. заборгованості за договором №2-К/10-ап від 01.07.2010.

Боржник зобов`язується без будь-яких додаткових умов повністю сплатити конторі заборгованість перед адвокатом та заборгованість перед конторою, а всього 224 500,00 грн. не пізніше 01.12.2011.

Посилаючись на те, що відповідач у погоджені сторонами строки свої сукупні грошові зобов`язання, визначені договором, не виконав, позивач просив суд стягнути з відповідача 224 500,00 грн. заборгованості за договором.

Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов`язань за договором, позивач просив суд стягнути з відповідача 224,50 грн. інфляційних втрат та 10 167,08 грн. 3% річних, нарахованих з 02.12.2011 по 04.06.2013 на 224 500,00 грн. заборгованості за договором.

На підставі наказів №911/2547/13 від 16.09.2013 та №911/2670/13 від 07.10.2013 відділом Державної виконавчої служби Броварського міськрайонного управління юстиції було відкрито виконавчі провадження № 39933761 та № 40158588.

3. Рішенням Господарського суду Київської області від 09.03.2016 у справі №911/5354/15 позов задоволено частково, стягнуто СТОВ «Княжицьке» на користь АБ «Василика В.В.» 161 135,53 грн. інфляційних втрат, 13 580,06 грн. 3% річних та 2 620,73 грн. судового збору. Рішення набрало законної сили 10.05.2016.

Позовні вимоги в даній справі були мотивовані тим, що відповідач ухиляється від виконання рішень Господарського суду Київської області від 02.10.2013 у справі №911/2547/13 та від 17.10.2013 у справі №911/2670/13, а тому позивач нарахував інфляційні втрати та 3% річних на загальну суму стягнення за вказаними рішеннями за період з 17.09.2013 по 21.01.2016.

4. Рішенням Господарського суду Київської області від 08.12.2017 у справі №911/3438/17 позов задоволено частково, стягнуто з СТОВ «Княжицьке» на користь АБ «Василика В.В.»:

- 20 880,24 грн. інфляційних втрат та 4 693,35 грн. 3 % річних за рішенням Господарського суду Київської області від 02.09.2013 у справі №911/2547/13;

- 26 346,51 грн. інфляційних втрат та 5 922,03 грн. 3 % річних за рішенням Господарського суду Київської області від 17.09.2013 у справі №911/2670/13;

- 42 931,00 грн. інфляційних втрат та 8 050,94 грн. 3 % річних за рішенням Господарського суду Київської області від 09.03.2016 у справі №911/5354/15,

та 1 632,36 грн. судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Рішення набрало законної сили 28.02.2018.

Предметом позову у справі №911/3438/17 були вимоги про стягнення з відповідача

- 20 880,24 грн. інфляційних втрат за період з 01.02.2016 по 31.10.2017 та 4 700,03 грн. 3 % річних з 22.01.2016 по 14.11.2017 на суму боргу 86 249,91 грн. за рішенням господарського суду Київської області від 02.09.2013 у справі №911/2547/13;

- 26 346,51 грн. інфляційних втрат за період з 01.02.2016 по 31.10.2017 та 5 930,46 грн. 3 % річних за період з 22.01.2016 по 14.11.2016 на суму боргу 108 829,42 грн. за рішенням господарського суду Київської області від 17.09.2013 у справі № 911/2670/13;

- 42 931 грн. інфляційних втрат за період з 01.02.2016 по 31.10.2017 та 8 060,30 грн. 3 % річних за період з 22.01.2016 по 14.11.2016 на суму боргу 177 336,32 грн. за рішенням господарського суду Київської області від 09.03.2016 у справі № 911/5354/15.

Під час розгляду справи №911/3438/17 суд встановив, що:

- арифметично вірний розмір інфляційних втрат за період з 01.02.2016 по 31.10.2017 та 3 % річних за період з 22.01.2016 по 14.11.2017 на суму боргу 86 249,91 грн. за рішенням Господарського суду Київської області від 02.09.2013 у справі №911/2547/13 складає 20 880,64 інфляційних втрат та 4 693,35 грн. 3 % річних;

- арифметично вірний розмір інфляційних втрат за період з 01.02.2016 по 31.10.2017 та 3 % річних за період з 22.01.2016 по 14.11.2017 на суму боргу 108 829,42 грн. за рішенням Господарського суду Київської області від 17.09.2013 у справі №911/2670/13 складає 26 347,02 інфляційних втрат та 5 922,03 грн. 3 % річних;

- арифметично вірний розмір інфляційних втрат за період з 01.02.2016 по 31.10.2017 та 3 % річних за період з 11.05.2016 по 14.11.2017 на суму боргу 177 336,32 грн. за рішенням господарського суду Київської області від 09.03.2016 у справі №911/5354/15 складає 42 932,17 інфляційних втрат та 5 922,03 грн. 3 % річних.

5. Рішенням Господарського суду Київської області від 01.07.2019 у справі №911/1067/19 з СТОВ «Княжицьке» на користь АБ «Василика В.В.» стягнуто:

- 11 692,41 грн. інфляційних втрат за період з 15.11.2017 по 28.02.2019, 3 615,41 грн. 3% річних за період з 15.11.2017 по 08.04.2019 за рішенням Господарського суду Київської області від 02.09.2013 у справі № 911/2547/13;

- 14 753,39 грн. інфляційних втрат за період з 15.11.2017 по 28.02.2019, 4 561,89 грн. 3% річних за період з 15.11.2017 по 08.04.2019 за рішенням Господарського суду Київської області від 17.09.2013 у справі №911/2670/13,

та 636,27 гривень судового збору.

Рішення набрало законної сили 22.07.2019.

Предметом позову були вимоги про стягнення з відповідача 104 532,65 грн. заборгованості, з яких:

- 11 692,41 грн. інфляційних втрат за період з 15.11.2017 по 28.02.2019, 3 615,41 грн. 3% річних за період з 15.11.2017 по 08.04.2019 та 2 972,67 грн. пені за період з 15.12.2017 по 13.04.2018 на сума боргу 86249,91 грн. за рішенням Господарського суду Київської області від 02.09.2013 у справі №911/2547/13;

- 14 753,39 грн. інфляційних втрат за період з 15.11.2017 по 28.02.2019, 4561,89 грн. 3% річних за період з 15.11.2017 по 08.04.2019 та 3750,89 грн. пені за період з 08.04.2018 по 14.05.2018 на сума боргу 108 829,42 грн. за рішенням Господарського суду Київської області від 17.09.2013 у справі №911/2670/13;

- 21 844,23 грн. інфляційних втрат за період з 15.11.2017 по 28.02.2019, 6754,45 грн. 3% річних за період з 15.11.2017 по 08.04.2019 та 5553,65 грн. пені за період з 08.04.2018 по 14.05.2018 на суму боргу у розмірі 161135,53 грн. (інфляційні втрати) за рішенням Господарського суду Київської області від 09.03.2016 у справі №911/5354/15;

- 9 723,68 грн. інфляційних втрат за період з 01.03.2018 по 28.02.2019, 3622,32 грн.3% річних за період з 01.03.2018 по 23.01.2019, 15687,66 грн. пені за період з 03.04.2018 по 31.08.2018 на суму боргу у розмірі 110455,13 грн. (20 880,24 грн. інфляційних втрат та 4 693, 35 грн. 3% річних за рішенням Господарського суду Київської області від 02.09.2013 у справі №911/2547/13 плюс 26346,51 грн. інфляційних втрат та 5 922,03 грн. 3% річних за рішенням Господарського суду Київської області від 17.09.2013 у справі №911/2670/13 плюс 42931,00 грн. інфляційних втрат та 8 050,94 грн. 3 % річних за рішенням Господарського суду Київської області від 09.03.2016 у справі №911/5354/15 плюс 1 632, 36 грн. судового збору) за рішенням Господарського суду Київської області від 08.12.2017 у справі №911/3438/17.

Під час розгляду справи суд зазначив про відсутність підстав для нарахування інфляційних втрат та 3% річних на стягнуту суму 3% річних та інфляційних втрат за рішенням Господарського суду Київської області від 09.03.2017 №911/5354/17, від 08.12.2017 №911/3438/17, з огляду на те, що їх правова природа залишається незмінною, а тому суд дійшов висновку про безпідставність нарахування позивачем інфляційних втрат та 3% річних на суму 161135,53 гривень (інфляційні втрати), стягнутих за рішенням Господарського суду Київської області від 09.03.2016 у справі №911/5354/15 та на суму 110455,13 гривень (інфляційні втрати, 3% річних, судовий збір), стягнутих за рішенням Господарського суду Київської області від 08.12.2017 №911/3438/17.

6. Рішенням Господарського суду Київської області від 01.09.2020 у справі №911/1609/20 позов задоволено частково, стягнуто з СТОВ «Княжицьке» на користь АБ «Василика В.В.» 8 433,63 грн. інфляційних втрат, 6 820,98 грн. 3% річних та 1961,51 грн. судового збору. В іншій частині позову відмовлено. Рішення набрало законної сили 01.02.2021.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем не виконано рішення Господарського суду Київської області від 02.09.2013 у справі №911/2547/13, від 17.09.2013 у справі №911/2670/13, від 09.03.2016 у справі №911/5354/15, від 08.12.2017 у справі №911/3438/17, від 01.07.2018 у справі №911/1067/19, за якими стягувачем є позивач, у зв`язку з чим він просив суд стягнути:

- 3 536,24 грн. інфляційних нарахувань та 6564,00 грн. процентів річних за рішенням Господарського суду Київської області від 02.09.2013 у справі №911/2547/13;

- 4 462,00 грн. інфляційних нарахувань та 8283,00 грн. процентів річних від простроченої суми за рішенням Господарського суду Київської області від 17.09.2013 у справі №911/2670/13;

- 5 565,55 грн. інфляційних втрат та 12264,00 грн. процентів річних від простроченої суми за рішенням Господарського суду Київської області від 09.03.2016 у справі №911/5354/15;

- 4 528,66 грн. інфляційних нарахувань та 7 444,00 грн. процентів річних від простроченої суми за рішенням Господарського суду Київської області від 08.12.2017 у справі №911/3438/17;

- 276,08 грн. інфляційного збільшення, 391,00 грн. процентів річних від простроченої суми за несвоєчасне виконання зобов`язання за рішенням Господарського суду Київської області від 01.07.2018 у справі №911/1067/19, посилаючись на ст. 625 Цивільного кодексу України,

а також 2421,02 грн. пені за несвоєчасне виконання зобов`язання за рішенням Господарського суду Київської області від 01.07.2018 у справі №911/1067/19.

Під час розгляду справи №911/1609/20 суд здійснив:

- розрахунок суми 3% річних, нарахованих на заборгованість у сумі 86 249,91 грн. за рішенням Господарського суду Київської області від 02.09.2013 у справі №911/2547/13 за період з 09.04.2019 по 23.07.2020 та встановив, що така становить 2604,02 грн.,

- розрахунок 3 % річних, нарахованих на заборгованість у сумі 108 829,42 грн. за рішенням Господарського суду Київської області від 17.09.2013 у справі №911/2670/13 та встановив, що така становить 4 216,96 грн.

Відповідно до вірного розрахунку, здійсненого судом, сума інфляційних втрат, нарахованих на заборгованість у сумі 86249,91 грн. за рішенням Господарського суду Київської області від 02.09.2013 у справі №911/2547/13 за період з березня 2019 року по травень 2020 року включно становить 3764,85 грн.; сума інфляційних втрат, нарахованих на заборгованість у сумі 108 829,42 грн. за рішенням Господарського суду Київської області від 17.09.2013 у справі №911/2670/13 за період з березня 2019 року по травень 2020 року включно (в межах заявлених позивачем вимог про стягнення інфляційних втрат), є більшою від заявленої позивачем, однак стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 4668,78 грн. інфляційних втрат в межах заявлених позовних вимог.

7. Рішенням Господарського суду Київської області від 08.12.2021 у справі №911/2537/21 позов АБ «Василика В.В.» до СТОВ «Княжицьке» задоволено частково, стягнуто з СТОВ «Княжицьке» на користь АБ «Василика В.В.» 47 117,49 грн. інфляційних втрат за період з червня 2020 року по липень 2021 року включно з простроченої суми 481 252,04 грн., 6 390,49 грн. 3 % річних за період з 24.07.2020 по 26.08.2021 з простроченої суми 195 079,33 грн. та 2261,98 грн. витрат зі сплати судового збору. В решті позовних вимог АБ «Василика В.В.» до СТОВ «Княжицьке» про стягнення 189,59 грн. інфляційних втрат відмовлено. Рішення набрало законної сили 20.04.2022.

У зв`язку з невиконанням відповідачем вище вказаних судових рішень, позивач звернувся до суду з новим позовом у справі №911/839/23, в якому вказує, що вищевказані рішення Господарського суду Київської області відповідачем не виконано на загальну суму 596 252,61 грн., у зв`язку з чим позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за весь час прострочення (з вересня 2021 по лютий 2023) в сумі 197 153,09 грн. та три проценти річних загалом за період з 27.08.22021 по 20.03.2023 в сумі 27 983,05 грн.

З матеріалів справи вбачається, що:

- на виконання рішення Господарського суду Київської області від 02.09.2013 у справі №911/2547/13 16.09.2013 видано наказ про примусове виконання рішення;

- на виконання рішення Господарського суду Київської області від 17.09.2013 у справі №911/2670/13 07.10.2013 видано наказ про примусове виконання рішення;

- на виконання рішення Господарського суду Київської області від 09.03.2016 у справі №911/5354/15 30.05.2016 видано наказ про примусове виконання рішення;

- на виконання рішення Господарського суду Київської області від 08.12.2017 у справі №911/3438/17 04.06.2018 видано наказ про примусове виконання рішення;

- на виконання рішення Господарського суду Київської області від 01.07.2019 у справі №911/1067/19 26.07.2019 видано наказ про примусове виконання рішення;

- на виконання рішення Господарського суду Київської області від 01.09.2020 у справі №911/1609/20 09.02.2020 видано наказ про примусове виконання рішення;

- на виконання рішення Господарського суду Київської області від 08.12.2021 у справі №911/2537/21 12.07.2022 видано наказ про примусове виконання рішення,

які було пред`явлено для виконання спочатку до відділу Державної виконавчої служби Броварського міськрайонного управління юстиції, потім - приватному виконавцю виконавчого округу Київської області Трофименку М.М. та через деякий час пред`явлено для виконання до Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

Відповідно до частин 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Матеріали справи не містять доказів сплати коштів, присуджених до стягнення рішеннями Господарського суду Київської області від 02.09.2013 у справі №911/2547/13, від 17.09.2013 у справі №911/2670/13, від 09.03.2016 у справі №911/5354/15, від 08.12.2017 у справі №911/3438/17, від 01.07.20219 у справі №911/1067/19, від 01.09.2020 у справі №911/1609/20, від 08.12.2021 у справі №911/2537/21 у період по лютий 2023 включно.

Колегія суддів зауважує відповідачу на тому, що сплата ним коштів в рахунок погашення вказаної заборгованості після лютого 2023 року на вирішення цієї справи не впливає.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Частиною 1 статті 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України, відтак визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань, незалежно від підстав їх виникнення (наведену правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц).

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. Для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно помісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою з урахуванням відповідних оплат.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З матеріалів справи та поданого розрахунку вбачається, що позивач здійснив нарахування індексу інфляції та 3 % річних на суми стягнення за судовими рішеннями, а саме:

1) за рішенням Господарського суду Київської області від 02.09.2013 у справі №911/2547/13 на суму боргу 91 384,99 грн., яка позивачем визначена виходячи з наступних обставин.

Вказаним рішенням до стягнення з відповідача на користь позивача загалом присуджено 131 161,15 грн., (основний борг у розмірі 120 000,00 грн., 3 % річних у розмірі 3454,29 грн., судовий збір в розмірі 2 571,78 грн.) яка позивачем зменшена на 39 776,16 грн. (вказана сума є сумою відступленою позивачем, як первісним кредитором, ОСОБА_1 за договором №01 про відступлення прав вимоги (заміну кредитора у зобов`язанні) від 10.02.2014, згідно якого первісний кредитор відступив новому кредитору право вимоги боргу СТОВ «Княжицьке» у розмірі 39 776,16 грн., які належать первісному кредитору на підставі рішення Господарського суду Київської області по справі №911/2547/13 від 02.09.2013)

131 161,15-39 776,16;

2) за рішенням Господарського суду Київської області від 17.09.2013 у справі №911/2670/13 на суму боргу 108 829,42 грн., яка позивачем визначена виходячи з наступних обставин.

Вказаним рішенням до стягнення з відповідача на користь позивача загалом присуджено 239 579,42 грн. (основний борг у розмірі 224 500,00 грн., інфляційні втрати в розмірі 224,50 грн., 3% річних у розмірі 10 167,08 грн., судовий збір в розмірі 4 687,84 грн.) яка позивачем зменшена на 45 750,00 грн. (вказана сума є сумою відступленою позивачем, як первісним кредитором, ОСОБА_2 за договором про відступлення прав вимоги (заміну кредитора у зобов`язанні) від 10.02.2014, згідно якого первісний кредитор відступив новому кредитору право вимоги боргу право вимоги боргу СТОВ «Княжицьке» у розмірі 45 750,00 грн.) та на 85 000,00 грн. (вказана сума є сумою відступленою позивачем, як первісним кредитором, ОСОБА_2 за договором про відступлення прав вимоги (заміну кредитора у зобов`язанні) від 17.02.2014, згідно первісний кредитор відступив новому кредитору право вимоги боргу СТОВ «Княжицьке» у розмірі 85 000,00 грн. з основної суми боргу, визначененої за рішенням Господарського суду Київської області від 17.09.2013 у справі №911/2670/13)

239 579,42-45 750,00-85 000,00.

3) за рішенням Господарського суду Київської області від 09.03.2016 у справі №911/5354/15:

- на суму інфляційних втрат в розмірі 161 135, 53 грн.,

- на суму 3% річних у розмірі 13 580, 06 грн.,

- на суму судового збору в розмірі 2 620,73 грн.;

4) за рішенням Господарського суду Київської області від 08.12.2017 у справі №911/3438/17:

- на суму інфляційних втрат в розмірі 20 880,24 грн. та 3 % річних в розмірі 4 693,35 грн. за рішенням Господарського суду Київської області від 02.09.2013 у справі №911/2547/13;

- на суму інфляційних втрат в розмірі 26 346,51 грн. та 3 % річних в розмірі 5 922,03 грн. за рішенням Господарського суду Київської області від 17.09.2013 у справі №911/2670/13;

- на суму інфляційних втрат в розмірі 42 931,00 грн. та 3 % річних в розмірі 8 050,94 грн. за рішенням Господарського суду Київської області від 09.03.2016 у справі №911/5354/15,

- на суму судового збору в розмірі 1 632,36 грн.;

5) за рішенням Господарського суду Київської області від 01.07.2019 у справі №911/1067/19:

- на суму інфляційних втрат в розмірі 11 692,41 грн. за період з 15.11.2017 по 28.02.2019, 3% річних в розмірі 3 615,41 грн. за період з 15.11.2017 по 08.04.2019 за рішенням Господарського суду Київської області від 02.09.2013 у справі № 911/2547/13;

- на суму інфляційних втрат в розмірі 14 753,39 грн. за період з 15.11.2017 по 28.02.2019, 3% річних в розмірі 4 561,89 грн. за період з 15.11.2017 по 08.04.2019 за рішенням Господарського суду Київської області від 17.09.2013 у справі №911/2670/13,

- на суму судового збору в розмірі 636,27 грн.;

6) за рішенням Господарського суду Київської області від 01.09.2020 у справі №911/1609/20:

- на суму інфляційних втрат в розмірі 8433,63 грн.,

- на суму 3% річних у розмірі 6820,98 грн.,

- на суму судового збору в розмірі 1961,51 грн.;

7) за рішенням Господарського суду Київської області від 08.12.2021 у справі №911/2537/21:

- на суму інфляційних втрат в розмірі 47 117,49 грн.,

- на суму 3 % річних у розмірі 6 390,49 грн.,

- на суму судового збору в розмірі 2261,98 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач помилково здійснив додаткове нарахування інфляції на інфляцію, процентів річних на проценти річних, а не лише на суму основної заборгованості за вище вказаними судовими рішеннями, оскільки індекс інфляції та проценти розраховано позивачем виходячи з суми стягнення за судовими рішеннями, до яких вже включено інфляційні втрати та проценти річних за попередніми судовими рішеннями.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникає з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до частин 1, 5 статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Отже, системний аналіз положень статей 11, 509, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що обов`язок відшкодувати інфляційні втрати за невиконання зобов`язання не є зобов`язанням у розумінні статті 509 цього Кодексу.

Відповідно до положень статей 3, 509, 625 ЦК України передбачається правомірне нарахування інфляційних втрат і 3% річних на суму основного боргу, а не на інфляційні втрати, 3% річних та судовий збір, нараховані за попередній період. Відповідну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 21.05.2019 у справі №916/2889/13 та від 14.01.2020 у справі №924/532/19.

Відтак, нарахування інфляційних втрат і 3% річних можливо лише на суму основного боргу за рішенням Господарського суду Київської області від 02.09.2013 у справі №911/2547/13 у розмірі 120 000,00 грн. та за рішенням Господарського суду Київської області від 17.09.2013 у справі №911/2670/13 у розмірі 224 500,00 грн.

Водночас з матеріалів справи слідує, що:

1) 10.02.2014 між Адвокатським об`єднанням «Адвокатська контора «Василик та Євстігнєєв» (первісний кредитор) та ОСОБА_1 (новий кредитор) укладено договір №01 про відступлення прав вимоги (заміну кредитора у зобов`язанні), згідно якого первісний кредитор відступив новому кредитору право вимоги боргу СТОВ «Княжицьке» у розмірі 39 776,16 грн., які належать первісному кредитору на підставі рішення Господарського суду Київської області по справі №911/2547/13 від 02.09.2013;

2) 10.02.2014 між Адвокатським об`єднанням «Адвокатська контора «Василик та Євстігнєєв» (первісний кредитор) та ОСОБА_2 (новий кредитор) укладено договір про відступлення прав вимоги (заміну кредитора у зобов`язанні), згідно якого первісний кредитор відступив новому кредитору право вимоги боргу СТОВ «Княжицьке» у розмірі 45 750,00 грн.;

3) 17.02.2014 між Адвокатським об`єднанням «Адвокатська контора «Василик та Євстігнєєв» (первісний кредитор) та ОСОБА_2 (новий кредитор) укладено договір про відступлення прав вимоги (заміну кредитора у зобов`язанні), згідно якого первісний кредитор відступив новому кредитору право вимоги боргу СТОВ «Княжицьке» у розмірі 85 000,00 грн. з основної суми боргу, визначененої за рішенням Господарського суду Київської області від 17.09.2013 у справі №911/2670/13є.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позивач має право вимоги до відповідача:

1) за рішенням Господарського суду Київської області від 02.09.2013 у справі №911/2547/13 у розмірі 80 223,84 грн. (120 000,00 грн. (сума основної заборгованості, що підлягає стягненню за рішенням від 02.09.2013 у справі №911/2547/13) мінус 39 776,16 грн. (сума згідно договору відступлення права вимоги №01 від 10.02.2014) та

2) за рішенням Господарського суду Київської області від 17.09.2013 у справі №911/2670/13 у розмірі 93 750,00 грн. (224 500,00 грн. (сума основної заборгованості, що підлягає стягненню за рішенням від 17.09.2013 у справі №911/2670/13) мінус 45 750,00 грн. (сума згідно договору відступлення права вимоги від 10.02.2014) мінус 85 000,00 грн. (сума згідно договору відступлення права вимоги від 17.02.2014)).

Колегія суддів зазначає про те, що позивачем при розрахунку заявлених до стягнення у цій справі сум вказані вище обставини було враховано не у повній мірі, так як позивач на відступлені ним суми зменшив не розмір основної заборгованості, яка присуджена до стягнення вказаними рішеннями, а розмір загальних сум, які були присуджені такими рішеннями до стягнення (тобто суми до яких включені і суми інфляції, пені, 3 % річних, судових витрат - примітка суду).

Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК, за час прострочення. Аналогічних правових висновків дотримується Верховний Суд в постанові від 30.01.2019 №922/175/18.

Разом з тим, оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, відтак, право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3% річних виникає з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

З таких обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що нарахування інфляційних втрат та 3% річних має здійснюватись на суму основного боргу, яка залишилась не відступленою позивачем, а саме: за рішенням Господарського суду Київської області від 02.09.2013 у справі №911/2547/13 на суму основного боргу у розмірі 80 223,84 грн.; за рішенням Господарського суду Київської області від 17.09.2013 у справі №911/2670/13 на суму основного боргу у розмірі 93 750,00 грн. та, з огляду на вказані обставини, відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих не на суму основного боргу, а на інфляційні втрати, 3% річних та судовий збір на рішення Господарського суду Київської області від 02.09.2013 у справі №911/2547/13, від 17.09.2013 у справі №911/2670/13, від 09.03.2016 у справі №911/5354/15, від 08.12.2017 у справі №911/3438/17, від 01.07.20219 у справі №911/1067/19, від 01.09.2020 у справі №911/1609/20, від 08.12.2021 у справі №911/2537/21. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

Згідно з виконаним судом першої інстанції розрахунком, який є арифметично вірним, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати в розмірі 57 525,09 грн. та 3% річних в сумі 8 164,86 грн., а саме:

- 26 526,31 грн. інфляційних нарахувань (за період вересень 2021 року - лютий 2023 року) та 3 765,03 грн. процентів річних (за період з 27.08.2021 по 20.03.2023), нарахованих на суму основного боргу в розмірі 80 223,84 грн. за рішенням Господарського суду Київської області від 02.09.2013 у справі №911/2547/13;

- 30 998,78 грн. інфляційних нарахувань (за період вересень 2021 року - лютий 2023 року) та 4 399,83 грн. процентів річних (за період з 27.08.2021 по 20.03.2023), нарахованих на суму основного боргу в розмірі 93 750,00 грн. за рішенням Господарського суду Київської області від 17.09.2013 у справі №911/2670/13.

Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

Суд першої інстанції цілком зауважив відповідачу на тому, що його обов`язок виконати зобов`язання не ставиться в залежність від перебування його в процесі припинення, адже зобов`язання відповідно до та ст. 599 ЦК України припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Також суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення 20,00 грн. витрат на оплату комісії банку, суд першої інстанції виходив з того, що надана позивачем платіжна інструкція №1651447936 від 20.03.2023 на суму 20,00 грн. зі плати комісії не належить до витрат, пов`язаних із розглядом справи №911/839/23. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.

Надаючи оцінку доводам всіх учасників судового процесу колегією суддів враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).

Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням Господарського суду Київської області від 09.06.2023 у справі № 911/839/23, отже підстав для його скасування або зміни в межах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається.

Враховуючи вищевикладене та вимоги апеляційної скарги, апеляційна скарга Адвокатського бюро «Василика В.В.» задоволенню не підлягає.

Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покладаються на апелянта.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 269, 270, 273, 275, 276, 281-285 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Адвокатського бюро «Василика В.В.» на рішення Господарського суду Київської області від 09.06.2023 у справі № 911/839/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 09.06.2023 у справі № 911/839/23 залишити без змін.

3. Поновити дію рішення Господарського суду Київської області від 09.06.2023 у справі № 911/839/23.

4. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

5. Повернути до Господарського суду Київської області матеріали справи № 911/839/23.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді С.Р. Станік

С.А. Гончаров