Ухвала

від 08.06.2023 по справі 920/599/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

про відмову в забезпеченні позову

08.06.2023м. СумиСправа № 920/599/23

Суддя Господарського суду Сумської області Жерьобкіна Є.А., розглянувши заяву від 06.06.2023 Спасо-Преображенської релігійної громади (парафії) м. Суми Сумської Єпархії Української Православної Церкви про забезпечення позову (вх. № 1992 від 06.06.2023) у справі № 920/599/23 за позовом Спасо-Преображенської релігійної громади (парафії) м. Суми Сумської Єпархії Української Православної Церкви (вул. Соборна, буд. 31, м. Суми, 40030, код ЄДРПОУ 22597429) до відповідача Сумської міської ради (майдан Незалежності, буд. 2, м. Суми, 40030, код ЄДРПОУ 23823253) про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування

УСТАНОВИВ:

06.06.2023 до Господарського суду Сумської області надійшла позовна заява Спасо-Преображенської релігійної громади (парафії) м. Суми Сумської Єпархії Української Православної Церкви, відповідно до якої позивач просить суд визнати недійсним рішення Сумської міської ради VIII скликання № 3696-МР від 26.04.2023 «Про припинення права користування земельними ділянками» в частині припинення права користування Спасо-Преображенської релігійної громади (парафії) м. Суми Сумської Єпархії Української Православної Церкви земельною ділянкою площею 0,8554 га за кадастровим номером 5910136300:02:014:0008, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Разом з вищевказаною позовною заявою позивач подав до суду заяву від 06.06.2023 про забезпечення позову (вх. № 1992 від 06.06.2023).

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.06.2023, справу № 920/599/23 призначено судді Жерьобкіній Є.А.

Згідно заяви від 06.06.2023 Спасо-Преображенської релігійної громади (парафії) м. Суми Сумської Єпархії Української Православної Церкви про забезпечення позову (вх. № 1992 від 06.06.2023) позивач просить суд вжити такі заходи забезпечення позову:

зупинити дію рішення Сумської міської ради VIII скликання №3696-МР від 26.04.2023 року «Про припинення права користування земельними ділянками» в частині припинення права користування Спасо-Преображенській громаді Української Православної Церкви (код ЄДРПОУ 22597429) земельною ділянкою загальною площею 0,8554 га з кадастровим номером 5910136300:02:014:0008, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;

заборонити Сумській міській раді вчиняти дії щодо передання земельної ділянки у власність або користування усієї площі або частини площі земельної ділянки за кадастровим номером 5910136300:02:014:0008, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;

заборонити державним реєстраторам, визначеним Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», вчиняти у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстраційні дії щодо земельної ділянки за кадастровим номером 5910136300:1)2:014:0008, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Подана заява мотивована тим, що на підставі рішення Сумської міської ради V скликання №4425-МР від 29.10.2010 року «Про надання в постійне користування земельних ділянок підприємствам, установам, організаціям», затверджено проект землеустрою, технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право користування земельною ділянкою та надано в постійне користування Спасо-Преображенській релігійній громаді Української Православної Церкви (код ЄДРПОУ 22597429) земельну ділянку загальною площею 0,8554 га із земель громадського призначення під розміщеним кафедральним собором по АДРЕСА_1 за рахунок земель житлової та громадської забудови Сумської міської ради.

На підставі вищевказаного рішення Сумської міської ради видано Спасо-Преображенській громаді Української Православної Церкви державний акт серії ЯЯ №277819 від 18.11.2010 на право постійного користування земельною ділянкою загальною площею 0,8554 га за кадастровим номером 5910136300:02:014:0008, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Державний акт серії ЯЯ №№277819 від 18.11.2010 було зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за №031063700066.

Проте, рішенням Сумської міської ради VIII скликання №3696-МР від 26.04.2023 року «Про припинення права користування земельними ділянками» Сумська міська рада припинила право користування Спасо-Преображенській громаді Української Православної Церкви (код СДРПОУ 22597429) земельною ділянкою загальною площею 0,8554 га за кадастровим номером 5910136300:02:014:0008, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Заявник вказує, що припинення права постійного користування земельною ділянкою, наданою для задоволення релігійних потреб громадян України, прямо спричиняє протиправні обмеження прав та інтересів релігійної громади та грубо порушує права громадян відправляти релігійні обряди та задовольняти релігійні потреби сповідувати і поширювати віру.

За таких обставин, на думку заявника, ніщо не заважає міській раді передати земельну ділянку третім особам під забудову. Спорудження нерухомих об`єктів на земельній ділянці за час судового спору суттєво утруднить можливість релігійної громади відновити порушене право. Земельна ділянка може бути передана іншим релігійним організаціям, що призведе до сутичок та конфліктів громадян на релігійному підґрунті.

Заявник вказує, що прийняття наступних рішень чи вчинення правочинів або дій щодо надання земельної ділянки у власність або користування третім особам, вчинення реєстраційних дій щодо земельної ділянки відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» призведе до необхідності повторного звернення до суду для їх оскарження. Таким чином, своєчасне невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Заявник вважає, що вжиття заявлених заходів забезпечення позову не призведе до порушення прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками справи, та не призведе до понесення Сумською міською радою збитків, у разі задоволення заяви про забезпечення позову.

Згідно зі статтею 136 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити, передбачених статтею 137 цього Кодексу, заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно до п. 2. 4, 10 ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується: забороною відповідачу вчиняти певні дії, забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання,позов може забезпечуватися й іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За приписами ст. 140 Господарського процесуального кодексу України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову. Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Статтею 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Тобто забезпечення позову - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача. Метою забезпечення позову, є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з заявою про забезпечення позову.

В силу положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення конкретного позову, та на які така сторона посилається.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, яка бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, що мають значення для справи.

В обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову, позивач вказує можливість Сумської міській раді передати земельну ділянку третім особам, вчинення реєстраційних дій щодо земельної ділянки, спорудження нерухомих об`єктів на земельній ділянці третіми особами, можливість сутичок та конфліктів громадян на релігійному підґрунті.

Проте, у заяві відсутнє достатнє обґрунтування та докази на підтвердження доцільності та необхідності забезпечення позову.

Суд зазначає, що саме лише посилання заявника на те, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до порушення прав і охоронюваних законом інтересів позивача, без обґрунтування підстав для вжиття таких заходів з посиланням на відповідні докази та без обґрунтування необхідності термінового вжиття заходів забезпечення позову не може бути підставою для забезпечення позову.

Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Важливим елементом верховенства права є гарантія справедливого судочинства. Так, у справі Bellet v. France ЄСПЛ зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права.

Стаття 17 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що жодне з положень цієї Конвенції не може тлумачитись як таке, що надає будь-якій державі, групі чи особі право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, визнаних цією Конвенцією, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції.

Заходи забезпечення позову повинні узгоджуватися з предметом та підставами позову, а особа, що заявляє про необхідність вжиття заходів забезпечення позову судом, зобов`язана довести зв`язок між неприйняттям таких заходів і утрудненням чи неможливістю виконання судового акту.

Розглянувши заяву Спасо-Преображенської релігійної громади (парафії) м. Суми Сумської Єпархії Української Православної Церкви про забезпечення позову (вх. № 1992 від 06.06.2023) у справі № 920/599/23, суд установив, що заявником суду не наведено достатніх підстав які б свідчили, що невжиття обраних позивачем заходів забезпечення позову ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду або захист та поновлення порушених прав або інтересів позивача.

Приймаючи до уваги відсутність будь-яких доказів, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, дані про неможливість захисту прав, свобод та інтересів позивача без вжиття таких заходів також не наведені.

Доводи заявника стосовно того, що Сумська міська рада може вчиняти дії щодо передання земельної ділянки у власність чи користування третім особам, мають характер припущень. Позивачем не подано жодних доказів на підтвердження вчинення Сумською міською радою відповідних дій чи наміру (підготовки) до їх вчинення.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову на підставі ст. 136, 137 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з чим суд відмовляє у задоволенні заяви Спасо-Преображенської релігійної громади (парафії) м. Суми Сумської Єпархії Української Православної Церкви про забезпечення позову (вх. № 1992 від 06.06.2023), за її необґрунтованістю.

На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір за подання заяви про забезпечення позову покладається на позивача Спасо-Преображенську релігійну громаду (парафію) м. Суми Сумської Єпархії Української Православної Церкви (вул. Соборна, буд. 31, м. Суми, 40030, код ЄДРПОУ 22597429).

Керуючись ст. 2, 136-140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. У задоволенні заяви від 06.06.2023 Спасо-Преображенської релігійної громади (парафії) м. Суми Сумської Єпархії Української Православної Церкви про забезпечення позову (вх. № 1992 від 06.06.2023) у справі № 920/599/23 - відмовити.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 255-257 Господарського процесуального кодексу України. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Ухвала підписана суддею 08.06.2023.

СуддяЄ.А. Жерьобкіна