Рішення

від 31.05.2023 по справі 921/150/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

31 травня 2023 року м. ТернопільСправа № 921/150/23 Господарський суд Тернопільської області у складі судді Руденка О.В.

за участі секретаря судового засідання: Касюдик О.О.

розглянув справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ШУРУП ПУЛЬС"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХ АГРО ТРЕЙД"

про стягнення суми основного боргу в розмірі 568 671,45 грн, пені - 59 671,54 грн, штрафу в розмірі 113 734,29 грн, інфляційних нарахувань в розмірі 155 604,79 грн.

за участю представників сторін:

позивача: Галюлько В.І. - адвокат;

відповідача: Коваль Є.Б. - адвокат.

Суть справи:

До Господарського суду Тернопільської області поступила позовна заява ТОВ "ШУРУП ПУЛЬС" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХ АГРО ТРЕЙД" про стягнення заборгованості в загальній сумі 897 682,07 грн.

Судом відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.

В обґрунтування заявлених вимог, підтриманих у судовому засіданні повноважним представником, позивач посилається на те, що його контрагентом не виконано належним чином умови договору поставки №55/21 від 03.09.2021 в частині повної оплати за поставлений товар, через що в останнього виникла заборгованість, сума якої, з врахуванням, штрафних санкцій та інфляційних нарахувань, заявлена до стягнення у судовому порядку.

Водночас, в ході судового розгляду цього спору від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог №б/н (вх. №4548) від 26.05.2023, в якій він просить стягнути з свого контрагента 448 671, 45 грн основного боргу, 47 079,77 грн пені, 89 734,29 грн штрафу, 122 769,96 грн інфляційних нарахувань. Зазначає, що оплачена відповідачем сума за поставлений товар в розмірі 120 000 грн не була врахована при зверненні до суду.

Розглянувши подану позивачем заяву, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Пунктом 2 частини другої ст.46 ГПК України передбачено, що у справі, котра розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, позивач вправі зменшити розмір позовних вимог до початку першого судового засідання.

Під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Всупереч цієї процесуальної норми, заява про зменшення розміру позовних вимог подана позивачем після першого судового засідання у справі.

З даного приводу законодавець у частині 1 статті 118 ГПК України обумовив, що із закінченням встановленого законом строку, право на вчинення процесуальних дій втрачається. Як наслідок, заява про зменшення розміру позовних вимог №б/н (вх. №4548) від 26.05.2023 судом залишається без розгляду за правилами ч.2. ст.118 ГПК України, а спір вирішується судом по суті за первісними позовними вимогами.

В свою чергу, повноважний представник відповідача у судове засідання теж прибув, проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві №б/н (вх. №4481) від 23.05.2023, в якому вказує, що сума основного боргу перед позивачем становить 448 671,45 грн. Крім того стверджує, що на момент звернення до суду з цим позовом, позивачем пропущений річний строк позовної давності за вимогою про стягнення штрафу, право на пред`явлення якого в силу умов договору поставки виникло 27.12.2021.

Розгляд спору здійснювався із технічною фіксацією судового процесу в порядку ст. 222 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, судом встановлено наступне.

Між ТОВ "ШУРУП ПУЛЬС" (Постачальник) та ТОВ "ТЕХ АГРО ТРЕЙД" (Покупець) 03.09.2021 було укладено договір поставки №55/21 (далі-Договір), відповідно до п.1.1 якого Постачальник зобов`язався поставляти Покупцю матеріальні цінності, а Покупець-приймати товар та оплачувати його вартість.

Поставка товару на підставі цього договору здійснюється окремими партіями, відповідно до замовлень Покупця або підписаних сторонами специфікацій до цього договору чи видаткових накладних оформлених на підставі поданих Покупцем замовлень (п.1.2 Договору).

У розділі 2 спірного правочину контрагенти визначили ціну та умови постачання. Так, погодження сторонами кількості, номенклатури, асортименту та ціни товару відбувається за їх взаємною згодою шляхом переговорів та фіксується в рахунках на оплату або в накладних про відвантажування, що являються невід`ємними складовими даного договору або підписанням специфікацій до даного договору.

Поставка товару здійснюється за погодженням сторін на умовах:

- EXW - склад Постачальника. Товар переходить у власність Покупця з моменту передачі товару Покупцю на склад Постачальника;

- FCA Франко - Перевізник. Товар переходить у власність Покупця з моменту передачі товару Постачальником перевізнику. Доказом передачі Постачальником товару перевізнику є товарно-транспортна накладна, квитанція, декларація або інший документ, що засвідчує передачу товару.

Згідно п.3.1 укладеної угоди оплата здійснюється Покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника протягом 3-х календарних днів з моменту поставки товару Постачальником відповідно до п.2.2 договору.

У разі поставки товару на умовах відтермінування платежу про це зазначається у видатковій накладній. В іншому випадку оплата здійснюється згідно п.3.1 даного договору.

Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2021. Якщо протягом 1-го місяця до закінчення терміну дії даного договору жодна зі сторін не заявить про намір змінити його умови або припинити його дію, договір вважається продовженим ще на 1 календарний рік (п.п.7.1, 7.3 угоди).

На виконання своїх договірних зобов`язань позивач відвантажив матеріальні цінності, що підтверджується наступними видатковими накладними:

- №173 від 03.09.2021 на суму 123 952 грн;

- №175 від 07.09.2021 на суму 60 033 грн;

- №183 від 13.09.2021 на суму 64 438 грн;

- №263 від 29.10.2021 на суму 66 381,50 грн;

- №314 від 02.12.2021 на суму 125 934 грн;

- №315 від 03.12.2021 на суму 127 932,95 грн.

Зазначені вище первинні документи бухгалтерського обігу підписані представниками сторін без будь-яких зауважень та заперечень. Як наслідок, суд вважає належним чином підтвердженим факт поставки відповідачу товару на загальну суму 568 671,45 грн

Позивачем для проведення оплати за поставлений товар виставлялись Покупцю відповідні рахунки на оплату: №162 від 03.09.2021 на суму 123 952 грн; №164 від 07.09.2021 на суму 60 033 грн; №173 від 13.09.2021 на суму 64 438 грн; №253 від 29.10.2021 на суму 66 381,50 грн; №306 від 02.12.2021 на суму 125 934 грн; №307 від 03.12.2021 на суму 127 932,95 грн.

Незважаючи на це борг залишився неоплаченим. Наведена обставина слугувала підставою для звернення ТОВ "ШУРУП ПУЛЬС" до суду із відповідним позовом.

Дослідивши подані докази та наведені сторонами обґрунтування суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Аналогічні за змістом норми містяться і в ст.ст.509,526 Цивільного кодексу України.

До вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з врахуванням особливостей, передбачених ГК України.

За приписами ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Між учасниками цього спору виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання глави 54 Цивільного кодексу України (поставка, купівля-продаж).

В силу ст. 712 ЦК України, ч. 1 ст.265 ГК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі.

Частиною 1 статті 530 ЦК України обумовлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч. 7 ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 ЦК України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Згідно із ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Матеріали справи вказують на те, що до звернення ТОВ "ШУРУП ПУЛЬС" із позовом до суду його контрагентом була проведена часткова оплата отриманого товару. А саме 23.11.2021 та 15.12.2021 на загальну суму 120 000 грн, що підтверджується банківською випискою по рахунку. Сума часткової оплати підтверджена у судовому засіданні і представником позивача.

З наведеного слід прийти до висновку, що на час звернення із позовом до суду основний борг Товариства по спірних поставках складає 448 671,45 грн та підлягає стягненню в судовому порядку. В решті позову в цій частині слід відмовити за його безпідставністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно із наданого Товариством розрахунку, за неналежне виконання умов Договору, відповідачу за період з 12.12.2021 по 31.12.2022 здійснені інфляційні нарахування в розмірі 155 604,79 грн.

Оцінивши подані позивачем розрахунки індексу інфляції, враховуючи суму боргу, період його прострочення та часткове погашення, судом встановлено, що правомірною є заявлена позивачем сума інфляційних нарахувань в розмірі 122 769,96 грн. В решті позову в цій частині слід відмовити.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов`язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів.

Зазначене кореспондується з положеннями ст. 549 Цивільного кодексу України, відповідно до яких неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, при цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Водночас, суд зазначає, що такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня, її розмір та спосіб визначення регламентується частиною 3 статті 549 ЦК України, частиною 6 статті 231 ГК України та статтями 1,3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань". Натомість, правом встановлювати у договорі розмір та порядок нарахування штрафу сторони наділені частиною 4 статті 231 ГК України. Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною 2 статті 231 ГК України. При цьому в інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань, чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України.

За таких обставин, суд вважає, що у спірних правовідносинах одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України.

Відповідно до п.4.2 угоди, в разі прострочення платежу більше 5-ти календарних днів, Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення, від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.

Згідно із п.4.3 правочину в разі прострочення платежу більше 20-ти календарних днів, Покупець, окрім сплати пені передбаченої п.4.2., також сплачує Постачальнику штраф у розмірі 20% від суми боргу.

Позивачем обраховано за період з 12.12.2021 по 11.06.2022 пеню в розмірі 59 671,54 грн та штраф у сумі 113 734,29 грн.

Щодо застосування позовної давності при нарахуванні штрафних санкцій, то суд враховує Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 №540-ІХ, у якому вказано, що строки, визначені, зокрема ст.258 ЦК України (позовна давність в один рік) продовжуються на строк дії карантину.

Судом при обчисленні пені прийнято до уваги також приписи ч.7 Прикінцевих положень ГК України, за якими під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 встановлено карантин з 12.03.2020 і його дія продовжена до 30.06.2023.

Як наслідок, проаналізувавши наведений позивачем розрахунок позовних вимог в частині стягнення пені, розмір простроченої заборгованості по кожній накладній на відвантаження окремо, розмір подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня та розмір боргу, враховуючи часткову оплату боргу та дату такої оплати, суд здійснивши відповідний перерахунок вважає, що до стягнення підлягає пеня та штраф у розмірах 47 079,77 грн та 89 734,29 грн відповідно. В решті позову в цій частині слід відмовити.

Згідно зі ст.ст. 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

В силу ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому суд констатує, що ТОВ "ТЕХ АГРО ТРЕЙД" спростувало лише частину заявлених до нього позовних вимог. Як наслідок, встановивши наявність в юридичної особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права, на захист яких подано позов, та з`ясувавши наявність факту його порушення суд ухвалює рішення про захист цього права.

Витрати по сплаті судового збору, у відповідності до ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно до задоволених вимог.

Керуючись статтями 20, 42, 46, 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 130, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХ АГРО ТРЕЙД" (вул. Глибока Долина, буд. 53, кв.45, м. Тернопіль, 46012, ідент. код 44251042) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ШУРУП ПУЛЬС" (вул. 15 Квітня, буд. 6-Е, м. Тернопіль, 46023, ідент. код 42373176) 448 671 (чотириста сорок вісім тисяч шістсот сімдесят одну) грн 45 коп. основного боргу, 47 079 (сорок сім тисяч сімдесят дев`ять) грн 77 коп. пені, 89 734 (вісімдесят дев`ять тисяч сімсот тридцять чотири) грн 29 коп. штрафу, 122 769 (сто двадцять дві тисячі сімсот шістдесят дев`ять) грн 96 коп. інфляційних нарахувань та витрати зі сплати судового збору в сумі 10 623 (десять тисяч шістсот двадцять три) грн 83 коп.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. В решті позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, в порядку та строки встановлені ст.ст. 256-257 ГПК України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення - 09.06.2023.

Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.

Суддя О.В. Руденко