Постанова

від 18.10.2023 по справі 921/150/23

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" жовтня 2023 р. Справа №921/150/23

м. Львів

Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого (судді-доповідача): Бойко С.М.,

суддів: Бонк Т.Б.

Якімець Г.Г.,

секретар судового засідання Гавриляк І.В.

явка представників сторін: не з`явилися;

розглянувши матеріали апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХ АГРО ТРЕЙД" б/н від 26.06.2023

на рішення Господарського суду Тернопільської області від 31.05.2023 суддя: Руденко О.В. м. Тернопіль, повний текст рішення складено 09.06.2023

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ШУРУП ПУЛЬС"

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХ АГРО ТРЕЙД"

про стягнення суми

В С Т А Н О В И В:

короткий зміст позовних вимог

02.03.2023 товариство з обмеженою відповідальністю "ШУРУП ПУЛЬС" (надалі ТОВ "ШУРУП ПУЛЬС") звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХ АГРО ТРЕЙД" (надалі ТОВ «ТЕХ АГРО ТРЕЙД») про стягнення 897 682,07 грн., де сума основного боргу 448 671,45 грн., 47 079,77 грн. пеня, 89 734,29 грн. штраф, 122 769,96 грн. інфляційні нарахування.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем неналежним чином виконано умови договору поставки №55/21 від 03.09.2021 в частині повної оплати за поставлений товар, через що в останнього виникла заборгованість, на суму якої нараховано пеню та інфляційні втрати, а також штраф (на підставі п. 4.3 договору).

Правовими підставами позову зазначено ст. ст. 193, 218 ГК України, ст.ст. 525, 526, 549, 611, 614, 617, 625, 629 ЦК України.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 31.05.2023 позов задоволено частково. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХ АГРО ТРЕЙД" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ШУРУП ПУЛЬС" 448 671,45 грн. основного боргу, 47 079,77 грн. пені, 89 734,29 грн. штрафу, 122 769,96 грн. інфляційних нарахувань та витрати зі сплати судового збору в сумі 10 623,83 грн.

Рішення суду в частині задоволення позову мотивоване тим, що на виконання умов договору позивач передав у власність відповідача товар, на загальну суму 568 671,45 грн. Відповідач взяті на себе договірні зобов`язання з оплати отриманого товару не виконав, а тому сума боргу, пеня та компенсаційні втрати передбачені ст.625 ЦК України підлягають стягненню з відповідача.

Рішенням суду відмовлено в задоволенні позову щодо стягнення суми основного боргу в розмірі 120 000,00 грн. у зв`язку з тим, що до подання позовної заяви відповідачем сплачено частину боргу. Та у зв`язку з цим місцевим господарським судом здійснено перерахунок пені, штрафу та інфляційних нарахувань, які не підлягають стягненню, а саме пеня в розмірі 12 591,77 грн., штраф в розмірі 24 000,00 грн. та інфляційні нарахування в розмірі 32 834,83 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення місцевого господарського суду скасувати в частині стягнення штрафу, та пені та ухвалити в цій частині нове рішення, яким зменшити розмір неустойки, в зв`язку з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник зазначає:

-судом не застосовано норми ч. 1 ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України в частині зменшення надмірно великих штрафних санкцій;

-посилається на постанови Верховного Суду від 05.04.2023 в справі № 910/18718/21, від 26.03.2020 в справі № 904/2847/19, від 04.04.2018 в справі № 367/7401/14-ц, від 13.07.2022 в справі № 925/577/21 та від 28.06.2022 в справі №902/653/21, які не враховані місцевим господарським судом.

Узагальнені заперечення позивача

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому спростовує доводи апеляційної скарги, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

В обґрунтування доводів відзиву на апеляційну скаргу посилається на те, що термін прострочення оплати відповідачем становить 2 роки, оскільки товар згідно договору поставки №55/21 від 03.09.2021 було поставлено відповідачу в 2021 році.

Зазначає, що відповідач не подавав доказів, обгрунтувань чи пояснень щодо необхідності зменшення штрафних санкцій.

У судове засідання 18.10.2023 учасники справи явку уповноважених представників в судове засідання повторно не забезпечили, хоча своєчасно та належним чином були повідомлені про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується списком розсилки поштової кореспонденції.

Враховуючи положення ч. 12 ст. 270 ГПК України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, зважаючи на те, що явка учасників справи в судове засідання обов`язковою не визнавалась, а також враховуючи положення п. 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України, судова колегія вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи, що не з`явилися за наявними в справі доказами.

Згідно з ст. 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши доводи і заперечення, наведені в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом першої інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.

Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини

03.09.2021 ТОВ "ШУРУП ПУЛЬС" (постачальник) та ТОВ "ТЕХ АГРО ТРЕЙД" (покупець) укладено договір поставки №55/21 (далі-договір), відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов`язався поставляти покупцю товар, а покупець - приймати товар та оплачувати його вартість.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги з врахуванням клопотання про зменшення позовних вимог, позивач зазначив, що ТОВ "ШУРУП ПУЛЬС" передав ТОВ "ТЕХ АГРО ТРЕЙД" товар на виконання здійснених замовлень, проте відповідачем не виконано зобов`язання по оплаті наданих послуг, у зв`язку з чим у ТОВ "ТЕХ АГРО ТРЕЙД" виникла заборгованість у сумі 448 671,45 грн. на суму якої нарахована пеня в розмірі 47 079,77 грн., штраф в розмірі 89 734,23 грн. за період з 12.12.2021 по 11.06.2022 та інфляційні нарахування в розмірі 122 769,96 грн. за період з 12.12.2021 по 31.12.2022.

Доводи та вимоги апеляційної скарги стосуються лише правильності нарахування пені та штрафу за договором поставки №55/21 від 03.09.2021.

Натомість відповідачем не заперечуються висновки суду першої інстанції про сам факт виникнення у відповідача обов`язку щодо оплати позивачу суми основного боргу за поставлений товар та періоди нарахування інфляційних витрат.

Під час апеляційного перегляду даної справи, судом апеляційної інстанції не встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування судового рішення, а тому не реалізовує надане ч.4 ст. 269 ГПК України право на вихід за межі доводів та вимог апеляційної скарги.

У зв`язку з цим,апеляційний господарський суд не аналізує в межах апеляційного перегляду висновки суду першої інстанції про стягнення суми основного боргу.

Зважаючи на вищезазначене, предметом апеляційного перегляду є правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які стосуються нарахування пені та штрафу за договором поставки №55/21 від 03.09.2021.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у Господарському кодексі України, іншими законами та договором.

Статтею 611 ЦК України зазначено, що одним з наслідків порушення зобов`язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов`язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов`язання, зокрема у випадку прострочення виконання.

Згідно з нормами ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ст.ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов`язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов`язання.

Частинами 4 та 6 ст. 231 ГК України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов`язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі.

Пунктом 4.2 договору сторони погодили, що у разі простроченого платежу більше п`яти календарних днів, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення, від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

В разі прострочення платежу більше ніж 20-ти календарних днів, покупець окрім сплати пені передбаченої п.4.2 даного договору, також сплачує постачальнику штраф у розмірі 20% від суми боргу ( п.4.3 договору).

Як встановлено судами на час вирішення спору заборгованість відповідача (сума попередньої оплати) становить 448 671,45 грн., яка підтверджена матеріалами справи та є підставною.

Відповідно до розрахунку, позивач нарахував відповідачу 59 671,54 грн. пені та 113 734,29 грн. штрафу за період з 12.12.2021 по 11.06.2022 на підставі п. 4.2 та п. 4.3 договору.

Судом першої інстанції здійснено перерахунок заявлених позивачем та до стягнення визначено 47 079,77 грн. - пені та 89 734,23 грн. - штрафу за період з 12.12.2023 по 11.06.2022.

З огляду на викладене, місцевий господарський суд, враховуючи положення ст. ст. 530, 546, 549, 610 ЦК України, ст. ст. 230, 231 ГК України, п. 4.2, п. 4.3. договору поставки №55/21 від 03.09.2021, дійшов правомірного висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення, 47 079,77 грн. пені та 89 734,23 грн. штрафу.

Надаючи оцінку доводам відповідача, як підставам для зменшення розміру штрафу, колегія суддів зазначає, що згідно зі статтями 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

У частині 1 ст. 230 ГК України унормовано, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у виді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Отже, неустойка має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності.

Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Таким чином, аналіз зазначених норм права дозволяє дійти висновку, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Зменшення розміру неустойки є правом суду, а за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил статті 86 ГПК України на власний розсуд та внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки.

Отже, питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує у відповідності до статті 86 ГПК України за наслідками аналізу, оцінки та дослідженню конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу, встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, умов конкретних правовідносин з урахуванням наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення зазначеної дії.

Відповідно до ч. 1 ст. 73, ч. ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Як встановлено апеляційним судом, апелянт також не надав доказів в підтвердження наявності підстав для зменшення розміру пені та штрафу, зокрема таких, що свідчили б про можливе погіршення фінансового стану чи ускладнення в господарській діяльності, тяжке фінансове становище боржника та значну кількість зобов`язань перед третіми особами, неприбутковість боржника, тощо. Несплата суми основного боргу мала триваючий характер з грудня 2021 року.

Також відповідачем не наведено підстав та не надано відповідних доказів винятковості обставин, які призвели до порушення ним строків оплати товару за договором; не надано жодних документів, які б підтверджувати відсутність у нього коштів на рахунках в банківських установах, відсутність майна, за рахунок якого можливо б було виконати зобов`язання перед позивачем.

Відповідно до ст. 617 ЦК України, особа яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Аналогічні положення викладені у ч. 2 ст. 218 ГК України.

Щодо посилання відповідача в апеляційній скарзі, як підставу для зменшення штрафних санкцій на те, що застосування штрафних санкцій у визначеному розмірі призведе до фактичного зупинення господарської діяльності, неможливості виконання належним чином взятих на себе зобов`язань перед іншими контрагентами, створення перешкод у плануванні та майбутньому здійсненні господарської операції, звільнення найманих працівників тощо,то суд вказує, що відповідачем не надані суду докази в підтвердження таких обставин (неможливість здійснення господарської діяльності); також не надано жодного доказу настання у відповідача фінансових труднощів у зв`язку з виконанням ним зобов`язань по договору. Судом також враховується, що відповідно до ст. 617 ЦК України відсутність коштів у боржника не вважається випадком, який звільняє останнього від відповідальності за порушення ним зобов`язання.

З матеріалів даної справи вбачається, що протягом строку підготовчого провадження, під час слухання справи в суді першої інстанції, відповідач не скористався своїм процесуальним правом щодо подання до суду першої інстанції клопотання про зменшення штрафних санкцій та надання відповідних доказів в його обґрунтування.

Колегія суддів зазначає, що питання щодо зменшення розміру суми штрафних санкції було порушено відповідачем лише при поданні апеляційної скарги. Судом також не встановлено обставин заявлення відповідачем клопотання про зменшення розміру суми штрафних санкції в усній формі.

Згідно висновку викладеному у постанові Верховного Суду від 24.01.2023 у справі №903/165/22, зменшення розміру неустойки є правом суду, а за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил статті 86 ГПК України на власний розсуд та внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки.

Закон не визначає ані максимального розміру, на який суди можуть зменшити нараховані відповідно до договору штрафні санкції, ані будь-який алгоритм такого зменшення. Чинним законодавством не врегульований розмір можливого зменшення штрафних санкцій. Закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки, а суд не зобов`язаний встановлювати всі можливі обставини, які можуть вплинути на зменшення пені. Аналогічні висновки Верховного Суду викладені у постанові від 14.07.2021 у справі №916/878/20.

Доводи відзиву на апеляційну скаргу, про те, що термін прострочення оплати відповідачем становить 2 роки, а також про те, що відповідач не подавав доказів, обгрунтувань чи пояснень щодо необхідності зменшення штрафних санкцій знайшли своє підтвердження та відповідають встановленим обставинам в справі.

Також апеляційний суд вказує, що у разі задоволення позову судом в повному обсязі та реалізації дискреційних повноважень суду в частині зменшення штрафних санкцій на розподіл судових витрат (судовий збір та витрати на правничу допомогу) не впливає; за результатом перегляду рішення суду в частині стягнення із відповідача штрафу, суд не вбачає підстав для зменшення його розміру, а тому вимоги відповідача щодо здійснення розподілу судових витрат безпідставні.

З огляду на викладене, посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі суд вважає такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені доводи відповідача не спростовують висновків суду першої інстанції.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Рішення Господарського суду Тернопільської області прийняте з дотриманням вимог норм матеріального і процесуального права, а тому підлягає залишенню без змін.

З огляду на наведене, аргументи, викладені позивачем про заперечення доводів апеляційної скарги є такими, що відповідають встановленим обставинам по справі.

Апелянтом не спростовано висновки суду першої інстанції, які тягнуть за собою наслідки у вигляді скасування прийнятого судового рішення, оскільки не доведено неправильного застосування норм матеріального і процесуального права, а тому апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХ АГРО ТРЕЙД" б/н від 26.06.2023 підлягає залишенню без задоволення.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 191 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1-3 статті 86 ГПК України (в редакції Закону №132-IX від 20.09.2019), суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи залишення апеляційної скарги без задоволення, апеляційний господарський суд дійшов до висновку про покладення на апелянта судового збору в розмірі 15 935,75 грн., який сплачений згідно з квитанцією до платіжної інструкції за № 9313-3531-5185-1678 від 21.07.2023.

Керуючись ст.ст. 86, 269, 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ :

апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХ АГРО ТРЕЙД" б/н від 26.06.2023 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Тернопільської області від 31.05.2023 у справі № 921/150/23 залишити без змін.

Судовий збір в розмірі 15 935,75 грн. покласти на апелянта.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі ст.ст. 286-289 ГПК України.

Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.

Головуючий суддя Бойко С.М.

Судді Бонк Т.Б.

Якімець Г.Г.

Повний текст постанови складено 20.10.2023