Ухвала

від 05.06.2023 по справі 202/7808/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-сс/803/1305/23 Справа № 202/7808/23 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2023 року Дніпровський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

секретаря ОСОБА_5 ,

за участю:

прокурора ОСОБА_6 ,

підозрюваного ОСОБА_7 ,

захисника ОСОБА_8 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі, матеріали з кримінального провадження №42022040000000229 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_9 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 10 травня 2023 року, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, стосовно

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

підозрюваного за ч.4 ст. 190, ч.3 ст. 28, ч.4 ст. 358 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою слідчого судді від 10 травня 2023 року застосовано стосовно ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 07 липня 2023 року включно та визначено заставу в сумі 1 476 200 грн.

Своє рішення слідчий суддя мотивував обґрунтованою підозрою стосовно ОСОБА_7 та наявністю ризиків можливого переховування від органу досудового розслідування або суду, сховати, спотворити або знищити речей та документів, які мають значення для кримінального провадження, впливу на свідків, експертів, потерплих, інших підозрюваних у кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення. Приймаючи рішення слідчий суддя врахував обставини зазначені в ст. 178 КПК України, тому застосував виключний запобіжний захід. Визначаючи розмір застави слідчий суддя врахував особу підозрюваного, наявність ризиків, обставини кримінального провадження, розмір збитків, майновий стан підозрюваного.

В апеляційній скарзі захисник просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 .

Вимоги апеляційної скарги обгрунтовані тим, що рішення слідчого судді незаконне, так як не взято до уваги порушення права на захист ОСОБА_7 , якому після отримання підозри в особливо тяжкому злочині не було призначено адвоката, і клопотання про застосування запобіжного заходу було вручено без участі захисника. При цьому підозра необґрунтована, так як в ній зазначено, що потерплим є Губининська територіальна громада, якої станом на 2018-2019 роки не існувало. Крім цього, паї не є власністю територіальної громади, тому підозра не доведена. Захисник зазначає про не доведення ризиків, оскільки про їх відсутність свідчить поведінка ОСОБА_7 , а також той факт, що в даному кримінальному провадженні проведено обшуки. Окрім цього, ОСОБА_7 не відомі анкетні дані свідків, потерпілі не відомі. Захисник вказує, що ОСОБА_7 раніше не судимий, тривалий час проживає на території Новомосковського району, де народився, позитивно характеризується, має бездоганну репутацію, працює, хворіє та має на утриманні матір пенсійного віку, яка теж хворіє. Захисник вважає, що прокурор не довів неможливості застосування більш м`якого запобіжного заходу, оскільки трудовий колектив Новомосковської районної ради готовий поручитися за останнього, та ОСОБА_7 має утриманців. Розмір застави також є необґрунтованим, так як не підтверджується долученими до клопотання матеріалами.

В апеляційному суді захисник та ОСОБА_7 підтримали вимоги апеляційних скарг.

Прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь головуючого судді, пояснення учасників процесу, перевіривши доводи апеляційної скарги, ухвалу слідчого судді, та матеріали клопотання, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Питання, які слідчий суддя повинен вирішити при застосуванні відносно особи запобіжного заходу у виді тримання під вартою визначені змістом ст.ст. 177, 178, 183 КПК України.

Відповідно до вимог ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню чи вчинити інше правопорушення.

Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, крім наявності вищезазначених обставин, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Під час апеляційного перегляду оскарженої ухвали встановлено, що слідчий суддя дотримався вказаних вимог закону при застосуванні до ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Так, згідно до матеріалів клопотання ГУ НП України в Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, зареєстрованому в ЄРДР за №42022040000000229 від 19 липня 2022 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.190, ч.2 ст. 28, ч.4 ст. 358, ч.2 ст. 288, ч.1 ст. 366, ч.3 ст. 365-2 КК України.(Т.1 а.с.16-18)

04 травня 2023 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру за ч.4 ст.190, ч.2 ст. 28, ч.4 ст. 358 КК України.(Т.1 а.с.19-25)

Щодо наявності обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, апеляційним судом встановлено таке.

Відповідно до ч.5 ст.9 КПК кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Відповідно до практики ЄСПЛ «обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватися арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 §1(с) Конвенції». За визначенням ЄСПЛ «обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у статті 5 §1(с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» («K.-F. проти Німеччини», 27 листопада 1997, §57).

У пункті 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» зазначено, що «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Аналогічна правова позиція ЄСПЛ відображена у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, в якому також зазначено, що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно пов`язують підозрюваного з певним злочином, вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

У п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.07 року ЄСПЛ зазначив: «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 1 (с), поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов`язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред`явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».

В рішенні ЄСПЛ «Ферарі-Браво проти Італії», Суд зазначив, що затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.

У справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 23.10.1994 року ЄСПЛ зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

При цьому, обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його винуватості, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.

Таким чином, відповідно до практики ЄСПЛ, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

Докази, які містяться в матеріалах кримінального провадження, що долучені до клопотання, а саме: інформування УСР у Дніпропетровській області ДСР НП України; матеріали виконаного доручення в порядку ст. 36 КПК України; відповідь Держаного нотаріального архіву в Дніпропетровській області; відповіді ДП "НАІС; протокол допиту свідків; відомості, отримані за результатами здійснення доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; висновками судово оціноччно-земельних експертиз; протоколи проведення НСРД; протоколи огляду речей та документів; інші матеріали клопотання, вказують на те, що на даній стадії досудового розслідування існує обґрунтована підозра причетності ОСОБА_7 до вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень.

За наведених обставин, доводи сторони захисту, щодо відсутності обґрунтованої підозри - є безпідставними.

Стороною захисту не наведено фактів та не долучено доказів, які очевидно та об`єктивно спростовували б версію органу досудового розслідування щодо обставин кримінального провадження, викладених в повідомлені про підозру, а остаточна оцінка допустимості та належності доказів можу бути надана судом першої інстанції при розгляді кримінального провадження по суті, на підставі повного, всебічного та об`єктивного дослідження всіх обставин кримінального провадження, та оцінки кожного доказу з точки зору належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального судового рішення.

Апеляційний суд визнає необґрунтованими доводи сторони захисту в частині відсутності ризиків, передбачених ст.177 КПК України, які зазначені в оскарженій ухвалі слідчого судді, з огляду на наступне.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст.177 КПК України.

Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч.1 ст.177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.

При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії підозрюваного кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК.

Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки підозрюваного та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження. Тобто в даному випадку, слідчий, прокурор, слідчий суддя мають зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.

Стосовно загрози втечі особи, практика ЄСПЛ виходить з того, що якщо тяжкість покарання, якому може бути підданий підозрюваний, можна законно розглядати, як таку, що може спонукати його до втечі. Для того, щоб ця обставина мала реальний характер потрібно враховувати наявність інших обставин, а саме: характеристики особи, її моральний облік, місце проживання, професію, прибуток, сімейних зв`язків, будь яких зв`язків з іншою країною, або наявність зв`язків в іншому місці.

У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року ЄСПЛ вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

Також, СПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

З урахуванням наведеного, посилання сторони захисту на відсутність ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст. 177 КПК України, переховування ОСОБА_7 апеляційний суд визнає неспроможними, оскільки на даний час він підозрюється у скоєнні особливо тяжкого злочину, а санкція вказаної норми кримінального закону передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк більше 10 років. Підозрюваний ОСОБА_7 , хоч і має позитивні характеристики, міцні соціальні зв`язки, однак ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України, не можна визнавати недоведеним.

Наявність ризику, передбаченого п.2 ч.1 ст. 177 КПК України, що ОСОБА_7 може знищити, пошкодити, сховати речі та документи, які мають значення для кримінального провадження, підтверджується тим, що підозрюваний може використати свої зв`язки задля знищення будь-яких речей чи документів, які мають значення для кримінального провадження досудове розслідування якого триває.

При встановленні наявності ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК України - впливу на свідків та потерпілих у цьому ж кримінальному провадженні, апеляційний суд враховує встановлену КПК України, процедуру отримання показань від осіб, які є свідками/ потерпілими у кримінальному провадженні, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224, ч. 4 ст. 95 КПК України, оскільки покази свідків/потерпілих, які станом на даний час ще не допитані в судовому засіданні, мають істотне значення для проведення повного, всебічного та неупередженого досудового розслідування.

Ризик, передбачений п.5 ч.1 ст. 177 КПК України, що підозрюваний може вчинити інше кримінальне правопорушення, підтверджується тим, що ОСОБА_7 відповідно до підозри вчиняв кримінальні правопорушення на протязі тривалого часу, що може свідчити про систематичність, умисність, пов`язану із заволодінням майном.

Таким чином, приймаючи рішення про застосування до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя в повній мірі дотримався вимог кримінального процесуального закону, врахував усі обставини, з якими закон пов`язує можливість застосування запобіжного заходу та обрав останньому винятковий у вигляді тримання під вартою, зазначивши, що більш м`які запобіжні заходи, зазначені у ст. 176 КПК, не зможуть забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов`язків, та саме такий вид унеможливить здійснити ОСОБА_7 дії, передбачені п.п. 1-3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Дані про особу ОСОБА_7 зазначені в апеляційні скаргі мають місце, але враховуючи обґрунтованість підозри та наявність ризиків не дають підстав для відмови у задоволенні клопотання слідчого.

Доводи про порушення права на захист апеляційним судом не встановлено, оскільки як видно з повідомлення про підозру та клопотання про застосування запобіжного заходу вигляді тримання під вартою процесуальні рішення були вручені ОСОБА_10 04 травня 2023 року о 12 годині 50 хвилин. Дійсно відповідно до ч. 1ст. 52 КПК України, участь захисника є обов`язковою у кримінальному провадженні щодо особливо тяжких злочинів. У цьому випадку участь захисника забезпечується з моменту набуття особою статусу підозрюваного. Однак відповідно до ч.1 ст. 53 КПК України слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд залучають захисника для проведення окремої процесуальної дії в порядку, передбаченому статтею 49 цього Кодексу, виключно у невідкладних випадках, коли є потреба у проведенні невідкладної процесуальної дії за участю захисника, а завчасно повідомлений захисник не може прибути для участі у проведенні процесуальної дії чи забезпечити участь іншого захисника або якщо підозрюваний, обвинувачений виявив бажання, але ще не встиг залучити захисника або прибуття обраного захисника неможливе. Згідно до ч.2 ст. 184 КПК України копія клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу, надається підозрюваному, обвинуваченому не пізніше ніж за три години до початку розгляду клопотання. Беручи до уваги вказані вимоги закону, апеляційний суд вважає, що участь захисника під час вручення клопотання про застосування запобіжного заходу не є обов`язковою, так як клопотання вручається тільки підозрюваному/обвинуваченому.

Стосовно доводів апеляційної скарги про визначений розмір застави ОСОБА_7 то апеляційний суд зазначає таке.

Так, як зазначено в ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя при постановленні ухвали при застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків.

В п.3 ч. 5 ст. 182 КПК України закріплені межі розміру застави залежно від ступеня тяжкості вчиненого особою злочину, зокрема розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Слідчий суддя визначаючи розмір застави ОСОБА_7 врахував вказані норми закону, які дають підстави для обрання застави в розмірі, за межами п.3 ч.5 ст. 182 КПК України, врахувавши обставини кримінального правопорушення, наявність ризиків, передбачених п.п. 1-3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, дані про особу підозрюваного, його сімейний та майновий стан, тому обґрунтовано визначив заставу у розмірі 550 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, і узгоджується з вимогами зазначених положень КПК України, якими передбачено обов`язок слідчого судді визначити розмір застави достатньої для виконання підозрюваним обов`язків, передбачених цим Кодексом, що також відповідає практиці Європейського суду з прав людини, в частині того, що застава повинна достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Крім цього, апеляційним судом встановлено, що заставу, яку визначив слідчий суддя ОСОБА_7 була внесена, а підозрюваний був звільнений з-під варти.

За вказаних обставин апеляційний суд вважає, що визначений розмір застави слідчим суддею є правильним і не є завідомо непомірним для підозрюваного.

Істотних порушень кримінального процесуального закону, які тягнуть скасування ухвали слідчого судді, при апеляційному розгляді не встановлено.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін.

Керуючись ст. ст.405, 407, 419, 422 КПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_9 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 - залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 10 травня 2023 року, якою застосовано стосовно ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 07 липня 2023 року включно та визначено заставу в сумі 1 476 200 грн. - залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту її оголошення і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4