Ухвала

від 25.10.2007 по справі 22-а-1586/2007

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського,

46 (1 корпус)

Справа №

22-а-1586/2007                                                          

     Головуючий 1 інстанції:  Тимошенко К.В.

  Категорія:  

38                                                                                                  Доповідач:

Шевцова Н.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

25 жовтня

2007 року

м.Харків

           Колегія суддів Харківського

апеляційного адміністративного суду у складі:

           Головуючого судді -  Філатова Ю.М.

           Суддів                          Шевцової Н.В.,

Водолажської Н.С.

за участю

секретаря                                Волошиної Я.В.

представника

позивача:        Шумська І.Г.                          

представника

відповідача:  Пелипенко П.М.

розглянувши у відкритому судовому

засіданні в приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду в

м.Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької

об'єднаної  державної податкової

інспекції на постанову  господарського

суду Полтавської області від 31.05.2007 року по справі №19/261

за позовом Кременчуцької об'єднаної  державної податкової інспекції

до Дочірнього підприємства

«Любич-Кременчук»

Товариства з обмеженою відповідальністю 

«Вірмакс»

про визнання угоди недійсною та

стягнення 105648 гривень

ВСТАНОВИЛА:

        Кременчуцька

об'єднана державна податкова інспекція (надалі по тексту Кременчуцька ОДПІ,

позивач) звернулась до суду з позовом до Дочірнього підприємства

«Любич-Кременчук (надалі по тексту ДП «Любич-Кременчук, перший відповідач) та

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вірмакс» (надалі по тексту ТОВ

«Вірмакс», другий відповідач), в якому просив суд визнати недійсною угоду,

укладену між ДП «Любич-Кременчук» та ТОВ «Вірмакс» на купівлю-продаж м'яса

курей в кількості 18600кг. на загальну суму 105648,00грн. (в т.ч. ПДВ -

17608грн.) та стягнути з ДП «Любич-Кременчук» доход держави 105648 грн.

        Постановою

господарського суду Полтавської області від 31 травня 2007 року в задоволені

позову відмовлено.

        Позивач не

погодившись з постановою суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій

просить суд апеляційної інстанції оскаржувану постанову скасувати та прийняти

нову постанову, якою позов задовольнити.

         В

обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на неврахування

судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваної постанови положення ст..49

ЦК УРСР та порушення вимог п.п.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України «Про

оподаткування прибутку підприємств», п.п.7.2.4 п.7.2, 7.3.1 п7.3 ст.7 Закону

України «Про податок на додану вартість», порушення норм процесуального права,

а саме ст..ст.86, 159 КАС України.

         Перший

відповідач подав заперечення на апеляційну скаргу, в яких посилаючись на

законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції просить залишити

його без змін, а апеляційну скаргу позивача без задоволення.

         Колегія

суддів, заслухавши суддю доповідача та пояснення представників позивача і

першого відповідача, перевіривши постанову суду першої інстанції та доводи

апеляційної скарги і заперечення на неї, дослідивши матеріали справи, вважає,

що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

       Судом першої

інстанції встановлено, що за результатами виїзної позапланової документальної

перевірки з питань правильності,  повноти

та обґрунтованості сплати ПДВ ДП «Любич-Кременчук» за період липень, серпень,

вересень,   листопад   2003р.  

Кременчуцькою   ОДПІ   складено  

акт   №31/23-120/30566269 від

10.01.2005р., в якому констатовано порушення першим відповідачем п.п. 1.3 п. 1,

п.п.7.4.1, п.7.4.5. п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану

вартість", в результаті чого сума податкового кредиту зменшилася на суму

ПДВ: за липень 2003р. на 44080грн., за серпень 2003р. на 135427 грн., за

вересень 2003р. на 38335грн., за листопад 2003р. на 65250грн.

В ході перевірки було встановлено,

що перший відповідач мав взаємовідносини з другим відповідачем, які

здійснювалися на підставі усної угоди,  

відповідно до якої між відповідачами відбулася продаж продукції (м'яса курей

в кількості 18600кг.), у зв'язку з чим була виписана податкова накладна №168

від 21.08.2003р. на загальну суму 105648,00грн., в т.ч. ПДВ - 17608,00грн.  ДП «Любич-Кременчук» провело розрахунки з ТОВ

„Вірмакс" відповідно до виставленого рахунку фактури №00170 від

21.08.2003р. платіжними дорученнями №965 від 26.08.2003р. в сумі 39760,00грн.;

№969 від 27.08.2003р. в сумі 5680,00грн.; №972 від 28.08.2003р. в сумі 60208,1

(т.1 а.с.105).

В ході перевірки податковими

органами було з'ясованого, що рішенням господарського суду м.Києва від 03.03.2005р.,

яке набрало законної сили 14.03.2005р., у справі №15/118 припинено юридичну

особу ТОВ „Вірмакс" та скасовано її державну реєстрацію (т.2 а.с. 31-33).

Підставою для винесення даного рішення стало неподання ТОВ „Вірмакс" до

органів державної податкової служби з липня 2003р. податкових декларацій,

документів фінансової звітності та відсутність за юридичною адресою.

Позивач просить визнати спірну

угоду недійсною, вважаючи її такою, що вчинена з метою, яка завідомо суперечить

інтересам держави і суспільства.

В обґрунтування позову позивач

посилався на письмові пояснення засновників другого відповідача ОСОБА_1 та

ОСОБА_2, які зазначили, що в кінці 2002р. до них звернувся чоловік і

запропонував роботу в магазині охоронцем і для оформлення документів на роботу

взяв у них паспорти. Вони пояснили, що ніяких статутних документів ТОВ

„Вірмакс" не підписували, фінансово-господарською діяльністю не займалися,

ніяких угод не укладали.

На підставі цього, Позивач

стверджував, що спірна угода була укладена з метою, суперечною інтересам

держави і суспільства. В підтвердження цього він посилався на відсутність

платника  податків  - другого відповідача   за 

юридичною   адресою,   неподання  

ним   звітності до контролюючих

органів, наявність пояснень засновників другого відповідача, стверджуючи, що

зазначені вище факти є достатніми доказами спрямованості умислу суб'єкта

підприємницької діяльності на приховування від оподаткування прибутків та

доходів, а відтак - підтвердженням укладення спірної угоди з метою, завідомо

суперечною інтересам держави і суспільства.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що

позивачем не доведено суду, наявність у відповідачів по справі наміру укласти

угоду, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства. 

       Колегія

суддів погоджується із зазначеними висновками суду першої інстанції, на

підставі наступного.

       Відповідно

до ч.4 ст.87 ЦК України юридична особа вважається створеною з дня її державної

реєстрації, ч.4 ст.91 ЦК України передбачає виникнення цивільної правоздатність

юридичної особи з моменту її створення і припинення з дня внесення до ЄДРПОУ

запису про її припинення.

            Згідно

ч.7 ст.59 ГК України, скасування державної реєстрації позбавляє суб'єкта

господарювання статусу юридичної особи і є підставою для вилучення його з

державного реєстру.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про державну реєстрацію

юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15.03.2003 року -

Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, це

автоматизована система збирання, накопичення, захисту, обліку та надання

інформації про юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

 Під поняттям державної реєстрації розуміється

засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту

набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення

інших реєстраційних дій, які передбаченим зазначеним Законом, шляхом внесення

відповідних записів до ЄДР. Державна реєстрація юридичних та фізичних осіб -

підприємців проводиться державним реєстратором виключно у виконавчому комітеті

міської ради міста обласного значення або у районній державній адміністрації за

місцем знаходження юридичної особи.

             Відповідно довідок Головного міжрегіонального

управління статистики м.Києва від 21.11.2006 року та 15.10.2007 року ТОВ

«Вірмакс» код 32304635   значить в

Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, станом на дати

видачі довідок.

      З цих довідок

вбачається, що другий відповідач  має цивільну

правоздатність, яка відповідно до діючого законодавства припиняється лише після

виключення підприємства з ЄДРПОУ.

 В матеріалах

справи  маються  видаткові та податкові накладні, видані, як

першим, так і другим відповідачем, які мають всі необхідні реквізити, та з

приводу оформлення яких у позивача зауважень не виникало.

 Крім того, операція по купівлі-продажу  м»яса курей була включена до бухгалтерського

обліку ДП «Любич-Кременчук» та знайшла відображення у відповідних

бухгалтерських рахунках та в деклараціях з податку на додану вартість за

серпень 2003р. та з податку на прибуток підприємства за 2003р. (т. 1 а. с.

109-113). Крім того, згідно листа ДПІ у Дарницькому районі м.Києва (вих.

10.11.2006р. №65422/10/15-5) за період з 01.07.2003р. до 01.10.2006р. ТОВ

„Вірмакс" заборгованості по сплаті податків до бюджету не мало (т.2 а.

с.140).

Відповідно до ст. 49 ЦК УРСР, на

яку посилається позивач, якщо угода, укладена з метою, що суперечить інтересам

держави та суспільства, при наявності лише у однієї з сторін все одержане нею

за угодою повинно бути повернуто другій стороні, а одержане останньою або

належне їй на відшкодування виконаного стягується в доход держави. Посилання на

дану статтю не можуть бути враховані судом, оскільки Цивільний кодекс України, який

набрав чинності з 01.01.2004р. не містить таких публічно-правових наслідків

укладення недійсної угоди, які були встановлені ст..49 ЦК УРСР.

            Статтею 207 ГК України, яка є діючою

нормою, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено

з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено

учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської

компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із

сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним

повністю або в частині.

Колегія суддів зазначає, що для

вирішення спору про визнання господарського зобов'язання недійсним в порядку

ст. 207 ГК України, необхідно встановити наявність тих обставин, з якими закон

пов'язує їх недійсність, а саме наявність протиправної мети при здійсненні

зобов'язання.

            Позивачем не надано суду доказів

порушення кримінальних справ у відношенні посадових осіб відповідачів за фактом

ухилення від сплати податків стосовно обставин, викладених в позовній заяві,

будь-яких порушень стосовно оподаткування в діях по договору ДПІ не

доведено,  що свідчить про відсутність

доведеної належним чином мети, яка суперечить інтересам держави та суспільства.

Також колегія суддів зазначає, що

згідно вимог ст. 207 ГК України умисел на ухилення від сплати податків, повинен

виникнути заздалегідь, тобто бути наявним при укладанні угоди, зобов'язання,

але по справі відсутні докази що на момент виникнення зобов'язань був

відповідний умисел у відповідачів.

 Сама по собі угода купівлі-продажу м'яса курей

не є такої, що суперечить інтересам держави.

          Інших

доказів, наявності умислу при укладанні договору уникнути від сплати податку

позивачем не надано, тому колегія суддів вважає, що наявність такого

умислу  не доведено.

  Спірна угода

виконана належним чином: другий відповідач 

поставив м'ясо курей, що, підтверджується податковою накладною №168 від

21.08.2003р., а перший відповідач 

оплатив кошти за поставлений товар (т.1 а.с. 104-108).

              Отже, суд першої інстанції

обґрунтовано не знайшов підстав для задоволення позову, оскільки дослідженні

судом докази спростовують доводи позивача щодо відсутності взаємовідносин між

позивачами, крім того позивачем не доведено наявності мети при укладанні

договору, яка  б завідомо суперечила

інтересам держави та суспільству.

               Суд

першої інстанції правильно та повно встановив всі обставини справи та ухвалив

постанову з додержанням норм матеріального та процесуального права.

                Доводи апеляційної скарги виводів суду не

спростовують.

Керуючись ст. ст. 160, 195, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205,

ст.206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

                       Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної

державної податкової інспекції - залишити без задоволення, а постанову

Господарського суду Полтавської області від 31.05.2007 року  по справі № 19\261 - без змін.

                   Ухвала набирає чинності з

моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом

місяця з дня складання ухвали у повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги

безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

                            Головуючий                                                        Ю.М.

Філатов

Судді:                                                                      Н.В.

Шевцова

                                                                                  Н.С.

Водолажська