Рішення

від 08.06.2023 по справі 521/2332/23

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 521/2332/23

Провадження № 2/521/1881/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2023 року Малиновський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Мурзенко М.В.,

при секретарі Корнієнко Л.В.,

за участі представника позивача Собірова С.Ш., ОСОБА_1 ,

представника відповідача Солоднікова А.В., Харкавенко В.Л.,

представника третьої особи Пелих Ю.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Малиновського районного суду м.Одеси в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Херсонської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України», за участі третьої особи Професійна спілка робітників морського транспорту України про поновлення на роботі, стягнення середньогозаробітку зачас вимушеногопрогулу

ВСТАНОВИВ:

У січні 2023 року ОСОБА_2 звернулась до Малиновського районного суду м.Одеси з позовом до Державного підприємства «Адміністрація морських портів України в особі Херсонської філії про поновлення на роботі, з урахуванням уточнених позовних вимог просила також стягнути на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з дати, наступної за датою звільнення по час винесення рішення по справі.

Позов обґрунтовано тим, що позивач працювала в Херсонській філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація Херсонського морського порту) на посаді бухгалтера 2 категорії сектору обліку доходів і розрахунків, наказом № 336-К від 28.12.2022 року була звільнена з роботи з 29.12.2022 р. з підстав, визначених п. 6 ст. 41 КЗпП України у зв`язку із неможливістю забезпечення працівника роботою, визначеною трудовим договором, у зв`язку із знищенням (відсутністю) виробничих, організаційних та технічних умов, засобів виробництва або майна роботодавця внаслідок бойових дій.

Своє звільнення позивач вважає незаконним, посилаючись на неналежне її повідомлення про наступне звільнення в неузгоджений з нею спосіб (месенджером), незабезпечення їй можливості переведення на іншу роботу, відсутність попередніх консультацій з профспілковою організацією, відсутність об`єктивної неможливості у відповідача забезпечити в подальшому позивача роботою

Ухвалою судді Малиновського районного суду м.Одеси від 09 лютого 2023 року відкрито провадження по справі.

Ухвалами судді Малиновського районного суду м. Одеси від 30.05.2023 року (протокольними) вирішено питання щодо витребування доказів.

Стороною відповідача було надано відзив на позовну заяву (а.с. 109-118), в якому просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на законність звільнення позивача з роботи, відсутність підстав для стягнення середнього заробітку за огляду на призупинення трудових відносин з позивачем до часу звільнення, недобросовісну поведінку позивача.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримала, додатково пояснила суду, що позивач мала бути повідомлена про майбутнє звільнення в належний спосіб (письмово), згоди на направлення їй документів через месенджер не надавала, позивачу не було запропоновано всі наявні на час вивільнення вакансії в ДП «АМПУ», наполягала на стягненні середнього заробітку, посилаючись на те, що позивач втратила право на компенсація такого заробітку за рахунок країни-агресора, з огляду на незаконне звільнення, в теперішній час позивач знаходиться на тимчасово окупованій території.

Представники відповідача проти задоволення позову заперечували, посилаючись на те, що відповідачем було дотримано процедуру звільнення позивача, позивач фактично на час звільнення також перебувала на тимчасово окупованій території, місто Херсон знаходилось під постійними обстрілами, у зв`язку із чим відповідач, діючи добросовісно, використав всі наявні способи для направлення документів позивачу, отримання яких позивачем не заперечується. Неможливість забезпечення позивача роботою обґрунтували пошкодженням будівлі, де знаходилось робоче місце позивача та відсутністю актів про розмінування будівель, відсутності згоди на переведення за наданим позивачу списком вакансій, вказали на пропуск позивачем місячного строку звернення до суду.

Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, допитавши свідків, суд доходить висновку про часткове задоволення позову з огляду на наступне.

Судом встановлено, що позивач працювала на посаді бухгалтера 2 категорії сектору обліку доходів і розрахунків бухгалтерії Херсонської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України», що визнається сторонами.

У зв`язку із збройною агресією російської федерації, відповідно до наказу Міністерства інфраструктури України № 256 від 28.04.2022 р. закрито до відновлення контролю порт Херсон.

З показань допитаних в якості свідків керівника порту ОСОБА_3 та начальника фінансово-економічної служби порту ОСОБА_4 вбачається, що фактично роботу порт припинив в перший день агресії 24 лютого 2022 року.

Наказом від 10.05.2022 р. № 28-ОП по Херсонській філії ДП «АМПУ (Адміністрація Херсонського морського порту (а.с. 208-209) було призупинено дію трудового договору з позивачем.

Також сторонами визнається, що 19 грудня 2022 року відповідачем було направлено позивачу за допомогою месенджера Viber наказ № 53-ОП від 15.12.2022 р. про припинення трудових договорів з працівниками, (а.с. 16-17), повідомлення про заплановане вивільнення № 152 від 16.12.2022 р. (а.с. 9) та перелік вакантних посад ДП «АМПУ» станом на 12 грудня 2022 р. (а.с. 12-15), а 28 грудня 2022 року наказ про звільнення № 336-К від 28.12.2022 р. з підстав, визначених п. 6 ст. 41 КЗпП України (а.с. 20).

Відповідно до п. 6 ст. 41 КЗпП України, трудовий договір з ініціативи роботодавця може бути розірваний внаслідок неможливості забезпечення працівника роботою, визначеною трудовим договором, у зв`язку із знищенням (відсутністю) виробничих, організаційних та технічних умов, засобів виробництва або майна роботодавця внаслідок бойових дій.

Відповідно до ч. 4 ст. 41 КЗпП України, розірвання договору у випадку, передбаченому п. 6 частини першої цієї статті, проводиться, якщо неможливо перевести працівника за його згодою на іншу роботу.

Відповідно до ч. 7 ст. 49-2 КЗпП України, вивільнення працівників відповідно допункту 6частини першої статті 41 цього Кодексу здійснюється в такому порядку:

про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за 10 календарних днів;

не пізніше ніж за 10 календарних днів до запланованого вивільнення працівників первинним профспілковим організаціям надається інформація щодо цих заходів, включаючи інформацію про причини вивільнення, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про строки проведення звільнення. У разі якщо вивільнення працівників є масовим відповідно достатті 48Закону України "Про зайнятість населення", роботодавець за 10 календарних днів до проведення звільнення повідомляє державну службу зайнятості про заплановане вивільнення працівників, а також протягом п`яти календарних днів проводить консультації з профспілками про заходи щодо запобігання звільненням чи зведення їх кількості до мінімуму або пом`якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 пояснила, що у зв`язку із тим, що позивач перебувала на тимчасово окупованій території, зв`язок з позивачем здійснювався лише за допомогою телефонного та інтернет-зв`язку, відповідач був позбавлений можливості направити позивачу відповідні документи в іншій спосіб й вжив всіх необхідних розумних дій для забезпечення трудових прав позивача.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку про належне виконання відповідачем свого обов`язку щодо надсилання позивачеві документів, що стосувались процедури її звільнення, за допомогою месенджера Viber. Суд погоджується з позицією позивача про те, що такий спосіб не був заздалегідь узгоджений між сторонами, проте з огляду на виключні обставини, пов`язані із військовою агресією, вважає його прийнятним в даному випадку, оскільки такий спосіб забезпечив своєчасне отримання позивачем відповідної інформації в повному обсязі.

З матеріалів справи вбачається, що наданий позивачу стороною відповідача перелік вакансій (а.с. 12-15) не був повним. Так, за інформацією Державного центру зайнятості (а.с. 62-63) станом на 12 грудня 2022 року (дата, станом на яку позивачу було надано відповідний перелік), в Філії «Усть-Дунайськ» була наявна вакансія бухгалтер, що відповідає посаді, займаної позивачем.

За таких обставин, суд доходить висновку про неналежне виконання відповідачем встановленого ч. 4 ст. 41 КЗпП України обов`язку та, відповідно, про незаконність її звільнення з роботи.

Доводи сторони позивача про відсутність консультацій з профспілковою організацією з приводу вивільнення працівників відхиляються судом, оскільки з наявної в матеріалах справи копії листа первинної профспілкової організації Херсонського морського трогового порту Професійної спілки робітників морського транспорту України № 28/09-25 від 12.12.2022 р. (а.с. 50) вбачається надання відповідачем профспілковій організації відповідної інформації згідно ч. 7 ст. 49-2 КЗпП України, що свідчить про належне виконання ним покладених на нього відповідною нормою закону обов`язку

Відхиляються судом доводи сторони відповідача про пропуск позивачем встановленого ч. 2 ст. 233 КЗпП України місячного строку звернення до суду, оскільки наказ про звільнення було отримано позивачем 28 грудня 2022 року, останній день місячного строку (28 січня 2023 року) припадав на неробочий день.

Відповідно до ч. 3 ст. 124 ЦПК України, Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

З позовної заяви вбачається, що її було сформовано в системі «Електронний суд» 29 січня 2023 року, що свідчить про своєчасне звернення позивача до суду з відповідним позовом.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про поновлення позивача на роботі підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 4) ч. 1 ст. 430 ЦПК України, в частині поновлення позивача на роботі рішення суду підлягає негайному виконанню.

Водночас, суд доходить висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Так, відповідно до ч. ст. 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Вимушений прогул означає невиконання працівником роботи та неотримання ним оплати за виконану працю внаслідок незаконного звільнення.

Стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є компенсацією працівнику сум, які б він отримав у разі, якщо б він працював та не був незаконно звільнений.

З матеріалів справи вбачається, що позивача було звільнено в період дії наказу від 10.05.2022 р. № 28-ОП по Херсонській філії ДП «АМПУ (Адміністрація Херсонського морського порту (а.с. 208-209), яким було призупинено дію трудового договору з позивачем.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам за час призупинення дії трудового договору у повному обсязі покладається на державу, що здійснює збройну агресію проти України.

Таким чином, відшкодування позивачу сум заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат за період від дати її звільнення до дати поновлення позивача на роботі має бути проведено відповідно до ч. 4 ст. 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

Враховуючи, що позивача звільнено від сплати судового збору та задоволення вимог про поновлення на роботі, відповідно до ст. 141 ЦЦПК України з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн. 60 коп.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 81, 89, 258-259, 267, 268, 430 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ :

Позов ОСОБА_2 до Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Херсонської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України», за участі третьої особи Професійна спілка робітників морського транспорту України про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задовольнити частково.

Поновити ОСОБА_2 (ІПН: НОМЕР_1 ) на посаді бухгалтера 2 категорії сектору обліку доходів і розрахунків бухгалтерії Херсонської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація Херсонського морського порту, ЄДРПОУ 38727770, код ВП: 38728533).

В задоволенні позову в частині вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовити.

Стягнути з Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Херсонської філії (Адміністрація Херсонського морського порту) (ЄДРПОУ 38727770, код ВП: 38728533) в дохід держави судовий збір у розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн. 60 коп.

Рішення в частині поновлення на роботі підлягає негайному виконанню.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 09.06.20023 року.

Головуючий: