Постанова

від 06.06.2023 по справі 522/21417/17

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/349/23

Справа № 522/21417/17

Головуючий у першій інстанції Домусчі Л.В.

Доповідач Кострицький В. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.06.2023 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючий суддя - Кострицький В.В. (суддя - доповідач),

судді - Назарова М.В., Лозко Ю.П.,

за участю секретаря судового засідання Сінько А.І.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Шанс-2013»

правонаступник позивача за первісним позовом - ОСОБА_1

відповідач - ОСОБА_2

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - Аврамова Вячеслава Панасовича на рішення Приморського районного суду міста Одеси від 10 грудня 2019 року,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ШАНС-2013» (правонаступник ОСОБА_1 ) до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів, -

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст обставин справи

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ШАНС-2013» 13.11.2017 року звернулось до Приморського районного суду м. Одеси із позовною заявою до ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) про стягнення грошових коштів за договором купівлі-продажу, трьох процентів річних та інфляційного збільшення суми боргу.

Позов обґрунтований тим, що 23 квітня 2014 року між ТОВ «ШАНС-2013» та ОСОБА_2 був укладений договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_20, зареєстрований в реєстрі за № 1016, згідно якого ТОВ «ШАНС-2013» передало у власність ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 , що складається в цілому з двох жилих кімнат, житловою площею 40,1 кв.м, загальною площею 97,1 кв.м, а ОСОБА_2 прийняв у власність дану квартиру та зобов`язався сплатити за неї 974 178 грн. (дев`ятсот сімдесят чотири тисячі сто сімдесят вісім гривень 00 копійок) до 31 грудня 2014 року з можливістю сплати зазначеної суми частками. Позивач повністю виконав свої зобов`язання за договором купівлі-продажу, право власності на квартиру було зареєстровано за ОСОБА_2 23 квітня 2014 року у встановленому законом порядку, проте відповідач свої зобов`язання по оплаті вартості квартири не виконав. Враховуючи викладене, позивач просить стягнути з відповідача суму заборгованості в розмірі 974 178,00 грн., інфляційне збільшення суми боргу за період за період з 01.01.2015 року по 25.09.2017р. в розмірі 720 891,72 грн., три проценти річних від простроченої суми за період з 01.01.2015 року по 25.09.2017р. в розмірі 79 909,00 грн. та суму судового збору. На підтвердження своїх вимог позивачем здійснено розрахунок індексу інфляції на суму боргу та трьох процентів річних за вказаний час прострочення.

Рух провадження у справі в суді першої інстанції

Заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 08 травня 2018 року позов ТОВ «ШАНС-2013» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ШАНС-2013» грошові кошти за договором купівлі-продажу, посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_20, зареєстрованим за № 1016 від 23.04.2014р., у розмірі 974 178 грн. (дев`ятсот сімдесят чотири тисячі сто сімдесят вісім гривень 00 копійок); інфляційне збільшення суми боргу в розмірі 720 891,72 грн. (сімсот двадцять тисяч вісімсот дев`яносто одна гривня 72 копійки); три проценти річних від простроченої суми у розмірі 79 909,00 грн. (сімдесят дев`ять тисяч дев`ятсот дев`ять гривень 00 копійок). Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ШАНС-2013» суму сплаченого судового збору у розмірі 26 624,69 гривень (двадцять шість тисяч шістсот двадцять чотири гривні 69 копійок).

19 грудня 2018 року представником відповідача ОСОБА_2 подана заява про перегляд заочного рішення Приморського районного суду м. Одеси від 08 травня 2018 року (т. 1, а.с.59-62), в обґрунтування якої представник відповідача посилався на те, що, по-перше, ОСОБА_2 не був належним чином повідомлений про розгляд справи № 522/21417/17, по-друге, відповідачем було виконано зобов`язання зі сплати грошових коштів в повному обсязі, про що відповідач має намір витребувати виписку з рахунку, відкритого на ім`я ТОВ «ШАНС-2013», з метою доведення факту проведення ним повного розрахунку з ТОВ «ШАНС-2013» за договором купівлі-продажу від 23.04.2014 року, зареєстрованим за р/н 1006, та надати інші докази, що мають значення для правильного, законного та обґрунтованого вирішення справи по суті.

Короткий зміст рішення суду

Рішення Приморського районного суду міста Одеси від 10 грудня 2019 року з позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Шанс-2013» до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів - задоволено. Стягнуто із ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ШАНС-2013» грошові кошти за договором купівлі-продажу, посвідченим 23.04.2014 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_20, зареєстрованим за №1016, у розмірі 974 178 грн. ; інфляційне збільшення суми боргу за період з 01.01.2015р. по 25.09.2017р.в розмірі 720891,72 грн.; три проценти річних від простроченої суми за період з 01.01.2015р. по 25.09.2017р.у розмірі 79909,00 грн. Стягнуто із ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ШАНС-2013» витрати по сплаті судового збору в розмірі 26 624 гривень 69 копійок.

Обґрунтовуючи своє рішення суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до принципів змагальності та диспозитивності цивільного процесу позивач був зобов`язаний довести в судовому засіданні ті обставини, на які він посилався як на підставу своїх вимог, а відповідач ОСОБА_2 на ті обставини, на які він посилався як на заперечення проти позову, а саме, те, що він розрахувався за придбану квартиру у повному обсязі. Позивачем надані суду докази щодо факту не отримання плати від відповідача за вказаним договором: банківські виписки за період з 23.04.2014р. по 31.01.2019р. (а.с.84-395). Однак, в порушення вказаних принципів цивільного процесу відповідачем не було спростовано в судовому засіданні підстави позову, та не підтверджено належними доказами про розрахунок за вказаним договором. З урахуванням наведеного, суд вважав обґрунтованими позовні вимоги позивача. Суд також погоджувався з розрахунком позивача 3% річних від простроченої суми відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України за період з 01.01.2015р. по 25.09.2017р., які вирахував за формулою: (3% Х суму боргу Х кількість прострочених днів) / 365 (кількість днів у році ). Також суд, вважав доцільним нарахування позивачем індексу інфляції на суму простроченого грошового зобов`язання за період з 01.01.2015 р. по 25.09.2017р..

Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги

Не погоджуючись із вказаним рішенням, представник ОСОБА_2 - Аврамов Вячеслав Панасович подав до суду апеляційну скаргу, відповідно до якої просив скасувати рішення Приморського районного суду м. Одеси від 10 грудня 2019 року у справі № 522/21417/17 та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ТОВ "Шанс-2013" до ОСОБА_2 . Про стягнення грошових коштів відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги представником скаржника зазначено, що наведені договори купівлі-продажу квартир №9 , №12 , №37 , №65 с удаваними та укладались з метою «маскувати» правочини з передачі раніше оплачених квартир за Договорами про дольову участь у будівництві, що укладались між ОСОБА_2 , ОСОБА_7 та ТОВ «ЦЕНТР-БУДІНВЕСТ», що підтверджується наступним. ОСОБА_2 проти позову заперечив та в заяві свідка від 10 листопада 2019 р. вказав, що 23.04.2014 р. крім договору купівлі-продажу квартири №65 (вартість якої стягується з Відповідача в рамках даної справи) між ОСОБА_2 та ТОВ «ШАНС-2013» підписано також договори купівлі-продажу квартир АДРЕСА_6 , №12 та №37 . В Заяві свідка від 10 листопада 2019 р. ОСОБА_2 також зазначив, що квартири №9 , №12 , №37 та №65 придбані ним та ОСОБА_7 у ТОВ "ЦЕНТР-БУДІНВЕСТ" за договорами про дольову участь у будівництві від 10.01.2006 р., а об?єкти інвестування були повністю оплачені ними готівковими коштами, на підтвердження чого ТОВ "ЦЕНТР-БУДІНВЕСТ" видано відповідні квитанції до прибуткових касових ордерів. Вказані обставини підтверджуються копіями Договорів про дольову участь у будівництві № 51 та № 52 від 10.01.2006 р., квитанціями до прибуткових касових ордерів та заявою свідка ОСОБА_7 від 04 листопада 2019 р., який зазначив, що 08.04.2014 р. надав ОСОБА_2 довіреність, якою уповноважив останнього розпоряджатись всім його майном, що знаходиться на території України, в тому числі і квартирами № 9 та № 12 , які придбані у ТОВ «ЦЕНТР-БУДІНВЕСТ». Тобто, свідки, яких повідомлено із змістом закону щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань, заявляють про придбання квартир № 9 , № 12 , № 37 та № 65 за адресою: АДРЕСА_1 у ТОВ «ЦЕНТР-БУДІНВЕСТ», а не у ТОВ «Шанс-2013». Більш того, Договір про дольову участь у будівництві № 51 від 10.01.2006 р. був предметом судового оскарження у справі № 2-117/11 (провадження № 2/522/913/14) за позовом ОСОБА_9 до ТОВ «ЗЛАТОГРАД», ТОВ "ЦЕНТР-БУДІНВЕСТ", ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_7 , ОСОБА_13 , третя особа: Одеська міська рада, про визнання недійсними договорів дольової участі у будівництві. В своїх запереченнях на позов від 20.12.2012 р. представник забудовника ТОВ "ЦЕНТР-БУДІНВЕСТ" Досковська В.Г. вказуючи на правомірність Договору про дольову участь у будівництві №51 від 10.01.2006 р. зазначила наступне (надалі цитата з заперечень від 20.12.2012 р. у справі №2-117/11): ТОВ "ЦЕНТР-БУДІНВЕСТ" були укладені договори про дольову участь у будівництві: № 65 / від 10.01.2006 р. з ОСОБА_7 на квартиру № 9, загальною площею 99,95 кв.м, у житловому будинку по АДРЕСА_2 (копія додається)... Саме вказані особи внесли свої грошові кошти у будівництво зазначених вище квартир у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_2 (саме з використанням їх коштів (а не коштів позивача) був побудований будинок та квартири в ньому) та, згідно статей 7 та 21 ЗУ «Про інвестиційну діяльність», вони мають права володіння, користування і розпорядження об?єктами та результатами інвестицій та їх інвестиції захищаються Законом. В рішенні Приморського районного суду м. Одеси від 09.10.2014 р. у справі № 2-117/11 обставини (надалі цитата з рішення суду: (провадження № 2/522/913/14), яке набрало законної сили, судом встановлено наступні Про дольову участь у будівництві квартир № 9 , 15 , 16 , 27 у вказаному будинку ТОВ "ЦЕНТР-БУДІНВЕСТ" були укладені наступні договори: 1651 від 10.01.2006 р. з ОСОБА_7 на квартиру N9, загальною площею 99,95 кв.м, у житловому будинку по АДРЕСА_2 ... Таким чином, з пояснень свідків та наведеного рішення Приморського районного суду м. Одеси від 09.10.2014 р. у справі №2-117/11 вбачається, що об?єкти інвестування, а саме квартири №9 , №12 , №37 та №65 , які придбані 10.01.2006 р. ОСОБА_2 та ОСОБА_7 у ТОВ "ЦЕНТР-БУДІНВЕСТ" за Договорами про дольову участь у будівництві, не могли перейти в законний спосіб у власність ТОВ «ШАНС-2013», оскільки ОСОБА_2 та ОСОБА_7 на це своєї згоди не надавали, свої права, як інвесторів нікому не переуступали, в тому числі і ТОВ «ШАНС-2013». Відповідні покази ОСОБА_2 та ОСОБА_7 підтверджуються і поясненнями забудовника ТОВ "ЦЕНТР-БУДІНВЕСТ", яке вказало, що саме ОСОБА_7 вніс свої грошові кошти у будівництво квартири 69 у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_2 . Укладання із ТОВ «ШАНС-2013» саме оплатних договорів купівлі-продажу мотивувалось посадовими особами ТОВ «ШАНС-2013» неможливістю за національним податковим законодавством безоплатно передати ОСОБА_2 право власності на раніше оплачені квартири, оскільки юридична особа ТОВ «ШАНС-2013» зареєструвала за собою право власності та має сплатити чималі податки за безоплатну передачу нерухомості. З наведеного вбачається, що укладаючи 23.04.2014 р. оплатні договори купівлі-продажу квартир № 9 , №12 , № 37 та № 65 з відстрочкою оплати вартості, між сторонами насправді встановлювались інші правовідносини - передача раніше оплачених квартир, без додаткових виплат. Вказані обставини підтверджуються, зокрема, і тим, що до моменту подання позовної заяви про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 (листопад 2017 року), тобто на протязі майже трьох років ТОВ «ШАНС-2013» жодних претензій щодо розрахунку за договорами купівлі-продажу квартир №9 , №12 , №37 та №65 до ОСОБА_2 не пред?являло, з заявами про розірвання договорів з підстав несплати також не зверталось. Як зазначав скаржник законодавцем на такий випадок запропонована така схема поведінки сторін: право власності у покупця на передане та неоплачене майно виникає з моменту укладання договору купівлі-продажу і реєструється одночасно з нотаріальним посвідченням договору. 3 моменту передання товару, проданого в кредит, і до його оплати продавцю належить право застави на цей товар Під правом застави у цьому випадку розуміється іпотека, яка виникає на підставі закону. Згідно зі ст. 4 Закону України «Про іпотеку» обтяження нерухомого майна іпотекою, яка виникає відповідно до закону, підлягають реєстрації відповідно до законодавства у тому ж реєстрі, в якому ресструються обтяжения нерухомого майна іпотекою, яка виникла відповідно по договору. Отже, одразу після нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу з розстроченням (відстроченням) платежу нотаріус за заявою заінтересованої особи та за умови оплати відповідних платежів може зареєструвати обтяження проданого майна іпотекою, що і стане гарантією виконання зобов?язань покупця за таким договором. У разі невиконання покупцем свого зобов?язання щодо сплати вартості нерухомості продавець вправі звернутися до суду з метою розірвання договору в порядку, встановленому ч. 4 ст. 692 ЦК України, або примусово звернути стягнення на продане майно, що є одночасно і предметом іпотеки. Однак, як вже з?ясовано вище, обов?язок з оплати вартості квартир № 9 , № 12 , №37 та № 65 виконано покупцями ( ОСОБА_2 та ОСОБА_7 ) і продавець ТОВ «ШАНС-2013») розуміючи неможливість настання будь-яких негативних наслідків для себе, пов?язаних з невиконанням в частині оплати договору купівлі-продажу, не скористався своїм правом застави товару «проданого в кредит». За фактичними обставинами та правовідносинами, що склались між сторонами по даній справі, існують два правочини: один удаваний - оплатні договори купівлі-продажу від 23.04.2014 р., та інший - той, який сторони дійсно мали на увазі - правочини з передачі раніше оплачених квартир за Договорами про дольову участь у будівництві від 10.01.2006 р. (оригінали яких вилучено приватним нотаріусом ОСОБА_20 23.04.2014 р.). Договір дольової участі прямо не передбачений законодавством України як інструмент врегулювання взаємовідносин між інвестором і забудовником. Однак, Закон не лише не забороняє використовувати такі угоди в будівництві, але і згадує їх в числі документів при здійсненні певних операцій з нерухомістю. В пункті 78 Постанови КМУ № 1127 від 25.12.15 р. «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у переліку документів, які може використовувати інвестор при оформленні прав власності на квартиру, зазначений договір про пайову участь. При цьому, за наявності певної законодавчої прогалини в частині нормативного регулювання подібних угод, договір пайової участі має суттєві недоліки - імовірність подвійного продажу одних і тих самих квадратних метрів. Укладаючи договір пайової участі. інвестор бронює певну житлову площу, але цей облік веде лише забудовник, а тому пайовик не захищений від того, що ця ж квартира, не буде продана ще комусь. На момент укладення між ТОВ «ШАНС-2013» і ОСОБА_2 договору купівлі-продажу квартири № 65 , у ТОВ «ШАНС-2013» не було прав на відчуження зазначеного майна, оскільки таке вже було придбано ОСОБА_2 . Саме така ситуація і призвела до спору у даній справі - забудовником ТОВ «ЦЕНТР-БУДІНВЕСТ» (ліквідовано в процедурі банкрутства згідно ухвали господарського суду Одеської області від 17.05.2016 р. по справі № 916/4563/14) у незаконний спосіб передано ТОВ «ШАНС-2013» право власності на квартири №9 , №12 , №37 та №65 , які вже були продані ОСОБА_2 та ОСОБА_7 (підтверджено Договорами про дольову участь у будівництві), і розуміючи незаконність подібної «оборудки» посадові особи ТОВ «ЦЕНТР-БУДІНВЕСТ» та пов?язані із ними посадові особи ТОВ «ШАНС-2013» запропонували передати ОСОБА_2 раніше оплачені квартири шляхом маскування під договори купівлі-продажу за для уникнення додаткових витрат - сплати ТОВ «ШАНС-2013» податкових зобов`язань. Про пов?язаність юридичних осіб ТОВ «ШАНС-2013» та ТОВ «ЦЕНТР-БУДІНВЕСТ» свідчить, зокрема і той факт, що на момент укладання спірних договорів купівлі-продажу єдиним засновником ТОВ «ЦЕНТР-БУДІНВЕСТ» було ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ "САНКО" (ідентифікаційний код юридичної особи 32589251), місцезнаходження: 21034, місто Вінниця вул. Немирівське шосе, буд. 26 і саме за цією ж адресою знаходилось і ТОВ «ШАНС-2013», що підтверджується Витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (надалі - ЄДР) щодо ТОВ «ЦЕНТР-БУДІНВЕСТ» та ТОВ «ШАНС-2013» станом на 23.04.2014 р. Основним видом діяльності ТОВ «ШАНС-2013», що внесено до ЄДР, є Оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами (код КВЕД 46.33). Одним із видів діяльності ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ "САНКО", що внесено до ЄДР, є Виробництво олії та тваринних жирів (код КВЕД 10.41). При цьому, за цією ж адресою ( АДРЕСА_12 ) знаходиться виробник рослинних олій ViOil (олійножировий комбінат, група компаній), засновником якого згідно до інформації з веб-сайту ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_17 . Засновник ViOil ОСОБА_17 та засновник ТОВ «ШАНС-2013» ОСОБА_19 спільно володіють підприємством ТОВ «ОДЕСТОРГ» (ідентифікаційний код юридичної особи 38848127), на якому зареєстрована значна кількість машиномісць та нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_1 . що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 19.12.2019р. (додається). Більш того, інтереси позивача ТОВ «ШАНС-2013» та забудовника ТОВ «ЦЕНТР-БУДІНВЕСТ» в суді представляє один і той же представник - адвокат Досковська Вікторія Геннадіївна, яка приймала участь у даній справі в суді першої інстанції та представляла інтереси забудовника ТОВ «ЦЕНТР-БУДІНВЕСТ» у справі Ле2-117/11 за позовом ОСОБА_9 до ТОВ «ЗЛАТОГРАД», ТОВ "ЦЕНТР-БУДІНВЕСТ", ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_7 , ОСОБА_13 , третя особа: Одеська міська рада, про визнання недійсними договорів дольової участі у будівництві. Таким чином, з розумною ступінню достовірності можна стверджувати про пов?язаність наведених осіб та підприємств (ТОВ «ШАНС-2013» та ТОВ «ЦЕНТР-БУДІНВЕСТ»). Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ в листі від 01.01.2017 р. "Аналіз окремих питань судової практики, що виникають при застосуванні судами рекомендаційних роз?яснень, викладених у постанові Пленуму Верховного Суду України віл 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними"" роз?яснено, що удавані правочини вчиняються з метою приховання іншого правочину, який сторони насправді мали на увазі (ч. 1 ст. 235 ЦК). Отже, в даному випадку завжди має місце укладення двох правочинів: 1) реального правочину, вчиненого з метою створити певні юридичні наслідки; 2) правочину, вчиненого для приховання реального правочину. Удаваний правочин завжди нікчемний і сам по собі жодних юридичних наслідків не породжує. Сторони, здійснюючи удаваний правочин, приховують іншу юридичну дію, іншу мету, яку вони мали насправді на увазі (наприклао, правочин видачі довіреності на автомобіль з правом його продажу може приховувати правочин купівлі-продажу цього автомобіля). У пункті 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз?яснено. що за удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов?язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Тобто, воля сторін в удаваному правочині спрямована на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж ті, які передбачені правочином. Договір купівлі-продажу квартири № 65 , заборгованість за яким стягується в рамках даної справи, свідчить про те, що сторони мали намір насправді досягти інших правових наслідків, які передбачені договором купівлі-продажу, оскільки розстрочення платежу с хоча і не забороненим, проте не характерним при укладанні одночасно чотирьох договорів купівлі-продажу квартир розташованих в центрі міста з особою похилого віку, яка не має постійного місця проживання на території України та постійно проживає на території США, без отримания забезпечення виконання зобов`язань щодо розрахунку (порукою, гарантією, заставою, іпотекою, тощо). Відсутність претензій щодо розрахунку протягом тривалого часу після укладення оскаржуваного договору, положення якого передбачають оплату до 31.12.2014 р., вказує на те, що права та обов?язки сторін виникли, але не ті, що випливають зі змісту саме оплатних договорів купівлі-продажу. Волевиявлення сторін під час укладення 23.04.2014 р. договору було спрямоване саме на укладення правочину з передачі раніше оплачених квартир за Договорами про дольову участь у будівництві, без додаткових виплат. 27.12.2019 р. ОСОБА_2 до Приморського районного суду м. Одеси подано позов до ТОВ «Шанс-2013», треті особи ОСОБА_7 , приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_20, про визнання удаваними договорів купівлі-продажу. В наведеному позові ОСОБА_2 просить суд визнати удаваними, зокрема, договір купівлі-продажу квартири N 65 за адресою: АДРЕСА_1 , укладений 23.04.2014 р. між ТОВ «ШАНС-2013» і ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_20, визнавши, що в дійсності між сторонами укладений договір про передачу оплаченої квартири за Договором про дольову участь у будівництві, що укладався між ОСОБА_2 та ТОВ «ЦЕНТР-БУДІНВЕСТ», без додаткових виплат. Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 28.12.2019 р. відкрито провадження у справі № 522/21883/19 за позовом ОСОБА_2 до ТОВ «Шанс-2013». Заперечуючи проти позову ОСОБА_2 вказував на те, що квартира №65 придбана ним у ТОВ "ЦЕНТР-БУДІНВЕСТ" за договором про дольову участь у будівництві від 10.01.2006 p., а об?єкт інвестування був повністю оплачений ним готівковими коштами, на підтвердження чого ТОВ "ЦЕНТР-БУДІНВЕСТ" видано відповідні квитанції до прибуткових касових ордерів, які були вуличні приватним нотаріусом ОСОБА_20 Крім того, стверджував, що об?єкти інвестування, зокрема квартира №65 , яка придбана ним 10.01.2006 р. у ТОВ "ЦЕНТР-БУДІНВЕСТ" за Договором про больову участь будівництві, не могла перейти в законний спосіб у власність ТОВ «ШАНС-2013», оскільки ОСОБА_2 на це своєї згоди не надавав, свої права, як інвесторів нікому не переуступав, в тому числі і ТОВ «ШАНС- 2013». Проте, рішення суду першої інстанції взагалі не містить мотивів відхилення судом заперечень Відповідача щодо повного розрахунку за квартиру, відсутність у Позивача права продажу спірної квартири, яка була придбана Відповідачем у забудовника ТОВ «ЦЕНТР-БУДІНВЕСТ" та удаваність договору купівлі-продажу за яким стягується заборгованість. Під час розгляду справи в суді першої інстанції ОСОБА_2 просив суд, зокрема, допитати в судовому засіданні в якості свідка приватного нотаріуса ОСОБА_20 ; витребувати у приватного нотаріуса належним чином посвідчені копії матеріалів нотаріальної справи та витребувати у Позивача документи, на підставі яких ТОВ «Шанс-2013» набуло у власність спірну квартиру №65 , а також документи, що підтверджують оплату юридичною особою ТОВ «Шанс-2013» майнових прав на наведену квартиру. Проте, суд першої інстанції, взагалі не надаючи оцінку доводам Відповідача, залишив відповідні клопотання без розгляду виключно з формальних підстав пропуску строків (не було заявлено в підготовчому провадженні та відхилено відповідне клопотання про поновлення процесуальних строків). Пропорційність обмежень відповідного права сторони повинна бути виправданою на нормативно-правовому та правозастосовному рівнях. Однак, звуження або зменшення гарантій прав Відповідача у даній справі занадто формалізовано. У чинному цивільному законодавстві немає чіткої норми, яка 6 визначала поняття «поважна причина», її загальні ознаки. Також немає переліку поважних причин чи певного кола обставин, які можна вважати підставою для поновлення чи відмові в поновленні пропущених процесуальних строків. Тобто, свобода суду в оцінюванні поважності причин пропущення строків має суб?єктивний характер і пов?язана з дискреційними повноваженнями, які не є абсолютними і мають узгоджуватись з основними засадами судочинства, зокрема, рівності права щодо здійснення процесуальних прав та поданні доказів. Таким чином, позиція суду першої інстанції при розгляді клопотань Відповідача не узгоджується з нормами процесуального права та фактично позбавила Відповідача можливості надати докази на підтвердження своєї позиції шляхом їх витребування та допиту свідка, покази якого мають вирішальне значення для правильного розгляду даної цивільної справи. Натомість, суд першої інстанції вважаючи встановленими обставини, що мають значення для справи (наявність заборгованості Відповідача перед Позивачем), зазначив наступне (надалі цитата з оскарженого рішення суду): Судом з наявних в матеріалах справи доказів досліджено, що у строк, визначений договором купівлі-продажу для оплати за квартиру 31 грудня 2014 року ОСОБА_2 взяті на себе зобов?язання виконані не були. Зазначені обставини підтверджуються: довідкою про заборгованість від 21.09.2017 року за підписом директора ТОВ «ШАНС-2013» Печенюка М.М. та головного бухгалтера Савіцької О.О. (т.1, a.c.8); оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 361 за період з 01.04.2017 року по 21.09.2017 року (т. 1, а.с.9); виписками по рахункам ТОВ «ШАНС-2013» у ПАТ АБ «Південний» за період з 30.08.2017 року по 25.01.2019 року та у Філії ВАТ «Укрексімбанк» м. Вінниця за період з 23.04.2017 року по 03.01.2019 року (т. 1, а с.86-396): оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 361 за період з 23.04.2014 року по 31.01.2019 року (т. 1, а.с.85). Зазначали, що оборотно-сальдові відомості - не є фінансовим документом, використовуються юридичними особами для узагальнення даних регістрів бухгалтерського обліку і не мають доказового значення при встановленні наявності або відсутності заборгованості, а лише фіксують залишки на відповідному рахунку підриємства на початок та на кінець періоду. Саме з метою документального доведення перед судом удаваності договорів купівлі-продажу та відсутності заборгованості Відповідачем заявлено відповідні клопотання про виклик свідка та витребування доказів, які судом взагалі не розглянуті по суті. Вважали, що в процесуальному законодавстві передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Посилаючись на практику в рішеннях ЄСПЛ зазначали, відповідно до якої рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими: у судових рішеннях має бути проведена чітка правова оцінка доводів та заперечень сторін. Крім того, під час розгляду справи в суді першої інстанції, на стадії надання пояснень сторонами, представником Відповідача поставлено ряд питань представнику Позивача і більша частина з цих питань була знята головуючим суддею, оскільки на думку головуючого ці питання не стосуються справи (!!!). Між тим, питання стосувались документальних підстав оформлення ТОВ «ШАНС-2013» права власності та оплати майнових прав квартири, що була начебто «продана» ОСОБА_2 , оскільки Відповідач заявляв, що відповідна квартира придбана ним у забудовника ТОВ "ЦЕНТР-БУДІНВЕСТ" за Договором про дольову участь у будівництві, що також підтверджується і Заявою свідка ОСОБА_7 дистанції, що призвело до постановления необґрунтованого рішення. Наведені обставини, що мають значення для справи, не з?ясовані судом першої інстанції. У даній справі, фактичне перешкоджання в судовому процесі головуючим суддею з`ясуванню обставин, що мають значення для справи, шляхом зняття питань, що поставлені представником Відповідача Позивачу, Апелянт вважає таким процесуальним порушенням, яке виключає справедливість будь-якого судового рішення в розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Крім того, в суді першої інстанції на стадії дослідження доказів представником Відповідача заявлено клопотання про витребування оригіналу договору купівлі-продажу квартири № 65 (за яким з Відповідача стягується заборгованість) копія якого додана до матеріалів справи (посвідчена самим Позивачем). Відповідне клопотання заявлено з метою встановлення відповідності умов оригінального договору купівлі-продажу та доданої до позовної заяви копії, оскільки Відповідач в Заяві свідка від 10.11.2019 р. також заявляв про недобросовісні дії приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_20 Процесуальне право Відповідача вимагати подання саме оригіналу письмового доказу грунтується на положеннях частини 6 ст. 95 ЦПК України, згідно якої якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги. При обговоренні питання витребування оригіналу письмового доказу представник Позивача Досковська В.Г. повідомила, що оригінал цього доказу у Позивача наявний, але надати точну відповідь вона зможе лише після з?ясування цього питання зі своїм довірителем. Після такої відповіді представника Позивача головуючий суддя за допомогою навідних питань (питань, які містять відповідь, частину відповіді або підказку) фактично виправила позицію представника Позивача, яка в подальшому заявила про відсутність у Позивача оригіналу відповідного доказу. Відповідні обставини зафіксовано технічним записом судового процесу у справі № 522/21417/17. За результатам розгляду клопотання про витребування оригіналу письмового доказу протокольною ухвалою суд залишив його без розгляду на підставі ч. 2 ст. 222 ЦПК України. За наведених обставин представником Відповідача заявлено відвід головуючому судлі Домусчі Л.В., який пов?язано не з процесуальними рішеннями судді, а з процесуальними порушеннями, які унеможливили повний та всебічний розгляд справи. Підсумовуючи вищенаведене, вважаємо, що в суді першої інстанції під час розгляду даної справи суд «не чув» або «не бажав чути» заперечення та клопотання Відповідача - зайнявши наперед сторону Позивача. А оскаржене рішення суду має таку редакцію, яка с варіацією позишії Позивача поєднаною з цитатами нормативно-правових актів.

Позиція позивача у справі

Не погоджуючись з доводами апеляційної скарги представником ТОВ "Шанс-2013" було надано відзив на апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 , відповідно до якого просили апеляційну скаргу залишити без задоволення.

В обґрунтування відзиву зазначено, що Враховуючи, що предметом позову ТОВ «ШАНС-2013» у справі № 522/21417/17 є стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу, посвідченим 23.04.2014 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_20, зареєстрованим за № 1016, предметом якого є купівля-продаж квартири № 65 за адресою: АДРЕСА_1 , то обставини щодо придбання квартир МаЛ. 9, 12 та 37 за адресою: АДРЕСА_1 не стосуються предмету доказування у даній справі та не повинні братись судом до уваги відповідно до ч. 4 ст. 77 ЦПК України. У зв`язку з викладеним ТОВ «ШАНС-2013» надаються заперечення на доводи представника апелянта, викладені у апеляційній скарзі, лише щодо обставин та правових підстав, що стосуються заявлених позовних вимог у справі Ле 522/21417/17, а саме: придбання ОСОБА_2 квартири № 65 за адресою: АДРЕСА_1 . обгрунтування зазначеного доводу представник апелянта посилається на те, що в заяві свідка від 10.11.2019р. ОСОБА_2 вказав, що 23.04.2014 року крім договору купівлі-продажу квартири N 65 (вартість якої стягується у справі) між ОСОБА_2 та ТОВ «ШАНС-2013» підписано також договори купівлі-продажу квартир №№ 9 , 12 та 37 . Квартири №№ 9 , 12 , 37 та 65 придбані ним та ОСОБА_7 у ТОВ «ЦЕНТР-БУДІНВЕСТ» за договорами про дольову участь у будівництві від 10.01.2006р. а об?єкти інвестування були повністю оплачені ними готівковими коштами, на підтвердження чого ТОВ «ЦЕНТР-БУДІНВЕСТ» видано відповідні квитанції до прибуткових касових ордерів. Наведені обставини, за твердженням представника ОСОБА_2 , підтверджуються копіями Договорів про дольову участь у будівництві № 51 та № 52 від 10.01.2006р., квитанціями до прибуткових касових ордерів та заявою свідка ОСОБА_7 від 04.11.2019р., який зазначив, що 08.04.2014р. надав ОСОБА_2 довіреність, якою уповноважив останнього розпоряджатись всім його майном, що знаходиться на території України, в тому числі квартирами № 9 та № 12 , які придбані у ТОВ «ЦЕНТР-БУДІНВЕСТ». По-перше, вказані обставини та документи не досліджувалися судом першої інстанції, оскільки відповідачем ОСОБА_2 взагалі не зазначалося в суді першої інстанції про удаваність договору купівлі-продажу квартири № 65 за адресою: АДРЕСА_1 , посвідченого 23.04.2014 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_20, зареєстрованого за № 1016. ОСОБА_2 не було подано до суду відзив на позов, не зважаючи на те, що навіть вже після закінчення підготовчого провадження у справі судом було надано представнику ОСОБА_2 час на подання відзиву на позов, а вище перелічені документи, на які він посилається у своїй апеляційній скарзі, не були прийняті судом до розгляду, оскільки були подані представником ОСОБА_2 вже після закриття підготовчого провадження у справі разом із клопотанням про залучення до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог щодо предмету спору приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_20, виклик її для допиту в якості свідка та про витребування доказів, які були залишені ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 19.11.2019 року без розгляду, оскільки вони були подані із порушенням встановлених процесуальних строків, у поновленні яких судом було обґрунтовано відмовлено. Строк, у зв?язку з чим були залишені без розгляду, вони не можуть бути прийняті й судом апеляційної інстанції згідно ч. 3 ст. 367 ЦПК України, оскільки апелянтом не надано жодних доказів неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об?єктивно не залежали від нього. По-друге, згідно ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України). Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може

ґрунтуватися на припущеннях. В порушення ст. 81 ЦІК України зазначені у апеляційній скарзі доводи представника ОСОБА_2 про начебто придбання ним квартири N 65 за адресою: АДРЕСА_1 , навіть якщо, незважаючи на викладене вище, брати їх до уваги, все одно не підтверджені жодним належним доказом, а отже вони є бездоказовим суб?єктивним припущенням представника апелянта. Зокрема, ОСОБА_2 не надано жодного належного доказу на підтвердження придбання ним квартири № 65 за адресою: АДРЕСА_1 у ТОВ «Центр-Будінвест» (ані договору з ТОВ «Центр-Будінвест», ані доказів його оплати). Заяви свідків ( ОСОБА_2 та ОСОБА_7 ), долучені представником ОСОБА_2 до матеріалів справи, не є належними доказами. Згідно ч. 2 ст. 76 ЦПК України дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, встановлюються такими засобами: ???письмовими, речовими і електронними доказами; ???висновками експертів; ???показаннями свідків. В силу ст.ст. 90, 91 ЦПК України показання свідка - це повідомлення суду про відомі йому обставини, які мають значення для справи, яке він здійснює під час допиту його судом після задоволення заяви учасника справи про виклик свідка на підставі відповідної ухвали суду. Чинним Цивільним процесуальним кодексом письмова заява свідка передбачена лише в межах статті 93 - письмове опитування учасників справи як свідків, коли учасник справи ставить в першій заяві по суті справи, що ним подається до суду, не більше десяти запитань іншому учаснику справи про обставини, що мають значення для справи, а учасник справи, якому поставлено питання, зобов?язаний надати вичерпну відповідь окремо на кожне питання по суті у формі заяви свідка. ОСОБА_2 та ОСОБА_7 (який не являється учасником справи) не ставилося жодного питання в порядку ст. 93 ЦПК України, а отже подані представником ОСОБА_2 письмові заяви свідка, в тому числі від ОСОБА_7 , про виклик якого в якості свідка не постановлювалося жодної ухвали суду, не передбачені чинним ЦПК України та не можуть бути належними доказами в розумінні ст. 76 ЦПК України. Більш того, в силу ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини щодо придбання квартири повинні підтверджуватися відповідними правовстановлюючими документами, а не заявами свідків, у зв?язку з чим посилання апелянта на те, що «свідки заявляють про придбання квартири № 65 за адресою: АДРЕСА_1 у ТОВ «Центр-Будінвест», а не у ТОВ «ШАНС-2013» не грунтується на чинному законодавстві та спростовується матеріалами справи, зокрема, відсутністю укладеного договору щодо придбання спірної квартири ОСОБА_2 у ТОВ «Центр-Будінвест» та наявністю договору купівлі-продажу вказаної квартири від 23.04.2014 року за р/н 1016, укладеного саме ОСОБА_2 і саме з ТОВ «ШАНС-2013». Договір № 51 Про дольову участь будівництва житла від 10.01.200бр., на який посилається апелянт, укладений між ТОВ «Центр-Будінвест» та ОСОБА_7 , а його предметом є дольова участь у будівництві квартири N 9 за будівельною адресою: АДРЕСА_2, парадна № 1 , а отже вказаний договір та копія квитанції до прибуткового касового ордеру № 30 від 29.08.2007р. не мають жодного доказового значення для розгляду вказаної справи та не стосуються предмету доказування у даній цивільній справі. Договір № 52 Про дольову участь будівництва житла від 10.01.2006р., на який посилається апелянт, укладений між ТОВ «Центр-Будінвест» та ОСОБА_7 , а його предметом є дольова участь у будівництві квартири N 12 за будівельною адресою: АДРЕСА_2, парадна № 1 , а отже вказаний договір та копія квитанції до прибуткового касового ордеру № 29 від 29.08.2007р. не мають жодного доказового значення для розгляду вказаної справи та не стосуються предмету доказування у даній цивільній справі. Копія довіреності від 08.04.2014 року, видана ОСОБА_7 на ім?я ОСОБА_2 також не має жодного доказового значення для розгляду вказаної справи, оскільки договір купівлі-продажу квартири № 65 за адресою: АДРЕСА_1 , посвідчений 23.04.2014 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_20, зареєстрований за № 1016, стягнення грошових коштів за яким є предметом розгляду даної справи, укладалися ОСОБА_2 не від імені ОСОБА_7 , а від власного імені, у зв?язку з чим ОСОБА_7 не має жодного відношення до розгляду вказаної справи. Так само не можуть братися до уваги й посилання представника ОСОБА_2 на заперечення проти позову ТОВ «Центр-Будінвест» від 20.12.2012 року та на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 09.10.2014 року у справі № 2-117/11. По-перше, відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Ані ТОВ «ШАНС-2013», ані ОСОБА_2 не брали участь у справі М° 2-117/11, а отже представник ОСОБА_2 не має права посилатися на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 09.10.2014 року у справі Ne 2-117/11 як на підставу звільнення від доказування ним фактів, на які він посилається в своїй апеляційній скарзі. По-друге, як вбачається з вказаного рішення Приморського районного суду м. Одеси від 09.10.2014 року у справі N° 2-117/11 та заперечень проти позову ТОВ «Центр-Будінвест» від 20.12.2012 року, в них йде мова про договір No 51 від 10.01.2006р., укладений між ТОВ «Центр-Будінвест» та ОСОБА_7 щодо квартири М 9 у житловому будинку по АДРЕСА_2 , а отже вони не стосуються ані ОСОБА_2 , ані ТОВ «Шанс-2013», ані предмету спору у даній справі, у зв?язку з чим не є належними доказами у даній справі та не стосуються предмету доказування у ній. У зв?язку з наведеним твердження апелянта про те, що вказане судове рішення та заперечення проти позову ТОВ «Центр-Будінвест» у справі № 2-117/11 підтверджують факт придбання ОСОБА_2 квартири N 65 за адресою: АДРЕСА_1 у ТОВ «Центр-Будінвест» не відповідають дійсності. Відповідно до ст. 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили. Згідно п. 25 Постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» за удаваним правочином (стаття 235 ЦК) сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов?язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов?язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов?язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. У відповідності до ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов?язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов?язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов?язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. Частиною 1 ст. 694 ЦК України передбачено, що договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу. Згідно ч. 1 ст. 695 ЦК України договором про продаж товару в кредит може бути передбачено оплату товару з розстроченням платежу. Якщо покупець не виконує свого обов?язку щодо оплати переданого йому товару в установлений договором купівлі-продажу строк, продавець набуває право вимоги такої оплати та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами (ч. 3 ст. 692 ЦК України) або розірвання договору з підстав, передбачених ст. 651 ЦК України. ТОВ «ШАНС-2013» в межах строку позовної давності звернулося до ОСОБА_2 з позовом про стягнення грошових коштів за договором купівлі-продажу квартири № 65 , укладеним 23.04.2014 року між ТОВ «ШАНС-2013» та ОСОБА_2 3 вимогою про розірвання вказаного договору купівлі-продаж ТОВ «ШАНС-2013» не зверталося, оскільки на момент звернення до суду за захистом свого права ТОВ «ШАНС-2013» з?ясувало, що ОСОБА_2 , зловживаючи своїми правами, не розрахувавшись за квартиру No 65 за адресою: АДРЕСА_1 із ТОВ «ШАНС-2013», здійснив її відчуження на користь третіх осіб. В будь-якому випадку спосіб захисту свого права ТОВ «ШАНС-2013» вибирає на власний розсуд в межах наданих йому законом прав, що й було ним зроблено. Так само й право застави товару, проданого в кредит, передбачене ч. 6 ст. 694 ЦК України, є виключно правом ТОВ «ШАНС-2013», яким воно на власний розсуд не скористалося, що в будь-якому випадку жодним чином не свідчить про те, що «між сторонами встановлювались інші правочини», як зазначає апелянт - між сторонами встановлювались саме ті правовідносини, які були передбачені договором купівлі-продажу квартири від 23.04.2014 року за р/н 1016 та ОСОБА_2 не доведено протилежного. Що стосується тверджень представника апелянта про те, що «на момент укладення між ТОВ «ШАНС-2013» і ОСОБА_2 договору купівлі-продажу квартири М° 65 у ТОВ «ШАНС-2013» не було прав на відчуження зазначеного майна, оскільки таке вже було придбано ним та ОСОБА_7 », то вони спростовуються матеріалами справи, адже під час укладання договору купівлі-продажу квартири No 65 за адресою: АДРЕСА_1 від 23.04.2014 року за р/н 1016 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_20 було перевірено наявність прав у ТОВ «ШАНС-2013» на продаж вказаної квартири, а саме: згідно п. 1 договору купівлі-продажу вказана квартира належить продавцю (ТОВ «ШАНС-2013» на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно (серії НОМЕР_2 ), виданого Реєстраційною службою Одеського міського управління юстиції Одеської області 24.03.2014 року, індексний номер 19419424; право власності на квартиру зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 21.03.2014 року, номер запису про право власності 5079905, реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 32071 1351101; витяг з Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно виданий Реєстраційною службою Одеського міського управління юстиції Одеської області 24.03.2014 року, індексний номер витягу 19419652. Юридична особа має повноваження на призначення (обрання) одноособового виконавчого органу такої юридичної особи або на призначення (обрання) 50 і більше відсотків складу ї колегіального виконавчого органу або наглядової ради; кінцевим бенефіціарним власником (контролером) таких юридичних осіб є одна і та сама фізична особа; повноваження одноособового виконавчого органу таких юридичних осіб здійснює одна і та сама особа; сума всіх кредитів (позик), поворотної фінансової допомоги від однієї юридичної особи та/або кредитів (позик), поворотної фінансової допомоги від інших юридичних осіб, гарантованих однією юридичною особою, стосовно іншої юридичної особи перевищує суму власного капіталу більше ніж у 3,5 раза (для фінансових установ та компаній, що провалять виключно лізингову діяльність, - більше ніж у 10 разів). При цьому сума таких кредитів (позик). поворотної фінансової допомоги та власного капіталу визначається як середне арифметичне значення (на початок та кінець звітного періоду). Положення цього абзацу не поширюються на суму кредитів (позик), залучених під державні гарантії. Термін «пов?язані особи», визначення якого наведене у Податковому кодексі України, використовується лише під час регулювання відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів та має правове значення лише в сфері відповідальності за дотримання податкового законодавства. З урахуванням наведеного, для встановлення обставин, на які представник ОСОБА_2 посилається у апеляційній скарзі, не має жодного правового значення «пов?язаність» осіб ТОВ «Центр-Будінвест» та ТОВ «Шанс-2013», оскільки правочин, який представник ОСОБА_2 вважає удаваним, був укладений між ТОВ «Шанс-2013» та ОСОБА_2 , та саме лійсна воля вказаних осіб, а не «пов?язаних» з ними інших осіб, має значення для можливості стверджувати про удаваність правочину, стягнення за яким є предметом позову. Більш того, представником апелянта, навіть згідно правового визначення поняття «пов?язані особи» у Податковому кодексі України, не наведено жодного доказу відповідності ТОВ «Центр-Будінвест» та ТОВ «ШАНС-2013» критеріям, визначеним пп. а) п. 14.1.159 ст. 14 ПКУ для визнання їх пов?язаними особами. Твердження представника апелянта про якусь «оборудку» та «маскування» під договір купівлі-продажу задля уникнення додаткових витрат - сплати податкових зобов?язань є бездоказовим суб?єктивним неправовим припущенням представника апелянта, на якому не може ґрунтуватися доказування в силу ч. 6 ст. 81 ЦПК України. Щодо дійсної волі ТОВ «Шанс-2013» та ОСОБА_2 - представник апелянта зазначає про те, що «договір купівлі-продажу квартири М 65, заборгованість за яким стягується в рамках даної справи, свідчить про те, що сторони мали намір насправді досягти інших правових наслідків, які передбачені договором купівлі-продажу, оскільки розстрочення платежу є хоча і не забороненим, проте не характерним при укладанні одночасно чотирьох договорів купівлі-продажу квартир, розташованих в центрі міста з особою похилого віку, яка не має постійного місця проживання на території України та постійно проживає на території США, без отримання забезпечення виконання зобов?язань щодо розрахунку (порукою, гарантією, заставою, іпотекою, тощо). Відсутність претензій щодо розрахунку протягом тривалого часу після укладення оскаржуваного договору, положення якого передбачають оплату до 31.12.2014р., вказує на те, що права та обов?язки сторін виникли, але не ті, що випливають зі змісту саме оплатних договорів купівлі-продажу. Волевиявлення сторін під час укладення 23.04.2014р. договору було спрямоване саме на укладення правочину з передачі раніше оплаченої квартири за Договором про дольову участь у будівництві без додаткових виплат. Вказані доводи знов таки є виключно суб`єктивним припущенням представника апелянта, не заснованим ані на нормах закону, ані на відповідних доказах. По-перше, продаж товару за договором купівлі-продажу з відстроченням або з розстроченням платежу передбачений ст. 694 ЦК України, а отже визначені сторонами умови договору купівлі-продажу квартири № 65 за адресою: АДРЕСА_1 від 23.04.2014 року за р/н 1016 повністю відповідають вимогам ст. 694 ЦК України, а, по-друге, статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов поговору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв лілового обороту, вимог розумності та справедливості, а отже сторони визначили умови договору купівлі-продажу від 23.04.2014 року на власний розсуд, який відповідає вимогам закону та ніяким чином не свідчить про удаваність такого договору. В пункті 9 договору купівлі-продажу від 23.04.2014 року за р/н 1016 зазначено, що вимоги законодавства щодо змісту й правових наслідків правочину, що укладається сторонами, їм роз?яснено нотаріусом. У пункті 11 договору купівлі-продажу від 23.04.2014 року за р/н 1016 сторони підтвердили дійсність намірів при його укладенні, а також те, що цей правочин не носить характер фіктивного та удаваного і не є зловмисним. Дійсна воля ТОВ «ШАНС-2013» була направлена на продаж ОСОБА_2 . Квартири № 65 за адресою: АДРЕСА_1 та отримання за неї грошових коштів у встановлений за домовленістю сторін строк. Відсутність претензій щодо розрахунку протягом тривалого часу також жодним чином не свідчить про удаваність договору, адже ТОВ «Шанс-2013» обгрунтовано сподівалося на добровільне виконання ОСОБА_2 умов укладеного договору купівлі-продажу від 23.04.2014 року за р/н 1016, а коли такого виконання не відбулося - в установлений законом строк звернулося до суду з вимогами про захист свого цивільного права та інтересу, які й розглядаються в рамках вказаної цивільної справи. З урахуванням наведеного, апелянтом не доведено жодним доказом своїх тверджень про те, що волевиявлення сторін під час укладення спірного договору купівлі-продажу було направлено на укладення правочину з передачі раніше оплаченої квартири за договором про дольову участь у будівництві без додаткових витрат, адже, ані доказів укладення договору про дольову участь у будівництві квартири № 65 за адресою: АДРЕСА_1 із ОСОБА_2 , ані доказів оплати квартири ОСОБА_2 , в порушення ст.ст. 76-81 ЦПК України, відповідачем не надано. Більш того, вказані обставини ніяким чином не являються правовими підставами для скасування рішення Приморського районного суду м. Одеси від 10.12.2019 року та ухвалення нового рішення, встановленими ч. 1 ст. 376 ЦПК України. Також апелянт в якості правової підстави для скасування оскаржуваного рішення посилається на «неповне з?ясування обставин, що мають значення для справи». Зокрема, представник ОСОБА_2 зазначає, що «рішення суду першої інстанції взагалі не містить мотивів відхилення судом заперечень відповідача щодо повного розрахунку за квартиру, відсутність у позивача права продажу спірної квартири, яка була придбана відповідачем у забудовника ТОВ "ЦЕНТР-БУДІНВЕСТ" та удаваність договору купівлі-продажу, за яким стягується заборгованість». Між тим, заперечення відповідача щодо повного розрахунку за квартиру не підтверджені жодними засобами доказування, а є виключно думкою відповідача, яку його представник озвучив під час надання усних пояснень суду першої інстанції, адже, як вже зазначалося вище, відповідачем не було подано до суду навіть письмового відзиву на позов. При цьому, судом першої інстанції було зазначено в оскаржуваному рішенні, що ним не приймаються до уваги посилання представника відповідача на те, що ОСОБА_2 розрахувався за вказану квартиру на підставі договорів про дольову участь у будівництві житла, укладених із ТОВ «Центр-Будінвест», озвучені ним під час надання пояснень у судовому засіданні 19.11.2010 року, оскільки, в порушення принципів цивільного процесу, визначених у ст.ст. 12, 13, 76, 81, 89, 95, відповіда чем не було спростовано в судовому засіданні підстави позову, та не підтверджено належними доказами про розрахунок за вказаним договором. 3 урахуванням наведеного, судом було надано належну правову оцінку вказаним доводам представника відповідача, а щодо доводів про «відсутність у позивача права продажу спірної квартири, яка була придбана відповідачем у забудовника ТОВ "ЦЕНТР. БУДІНВЕСТ" та удаваність договору купівлі-продажу, за яким стягується заборгованість», то вони не були озвучені ані відповідачем, ані його представником під час розгляду справи у суді першої інстанції та знов-таки, на їх підтвердження не надано жодного доказу, у зв?язку з чим судом й не було надано оцінку вказаним доводам. Далі апелянт зазначає про те, що «під час розгляду справи в суді першої інстанції ОСОБА_2 просив суд, зокрема, допитати в судовому засіданні в якості свідка приватного нотаріуса ОСОБА_20 , витребувати у приватного нотаріуса належним чином посвідчені копії матеріалів нотаріальної справи та витребувати у позивача документи, на підставі яких ТОВ «Шанс-2013» набуло у власність спірну квартиру N 65 , а також документи, що підтверджують оплату юридичною особою ТОВ «Шанс-2013» майнових прав на наведену квартиру, які суд залишив без розгляду «виключно з формальних підстав пропуску строків». Між тим, пропуск процесуальних строків не є формальною підставою для залишення не поданих у встановлений строк заяв та клопотань, а є правовою підставою для залишення їх без розгляду, встановленою процесуальним законом. Так, згідно ч. 2 ст. 222 ЦПК України суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом. Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 20.12.2018 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Приморського районного суду м. Одеси від 08 травня 2018 року прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 26.12.2018 року.

26.12.2018 року представником відповідача ОСОБА_33 було подано до суду заяву про розгляд справи у її відсутність (т. 1, а.с. 67). Ухвалою суду від 26.12.2018 року заочне рішення від 08 травня 2018 року скасоване, а справу ухвалено розглядати у порядку загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 13.03.2019 року. Представник відповідача про розгляд справи у підготовчому засіданні 13.03.2019 року був повідомлений належним чином, про що свідчить розписка представника ОСОБА_34 (т. 2, а.с. Ухвалою суду від 13.03.2019 року підготовче засідання у справі було закрито, а справу призначено до розгляду по суті. З 30 травня 2019 року по 13 червня 2019 року справа перебувала в суді апеляційної інстанції за розглядом апеляційної скарги ОСОБА_2 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси віл 19.01.2018 року про відкриття провадження у справі. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 07 червня 2019 року цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ШАНС-2013» до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів повернуто до Приморського районного суду м. Одеси для виконання вимог, передбачених п. 15.11 частини 1 Розділу 13 (Перехідні положення) ЦПК України. Матеріали цивільної справи були передані суді Домусчі Л. В. 19.06.2019 року та ухвалою суду від 19.06.2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 19 січня 2018 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ШАНС-2013» до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів повернуто скаржнику. Судове засідання було призначено на 11.09.2019 року. Розгляд справи 11.09.2019 року був відкладений на 19.11.2019 року із задоволенням клопотання представника відповідача щодо надання часу для подання відзиву на позов після ознайомлення його зі справою 09.09.2019 року. Лише у судовому засіданні 19.11.2019 року (через 8 місяців після закриття підготовчого провадження судом) представник відповідача - адвокат Аврамов В.П. заявив до суду клопотання про поновлення процесуальних строків на подання клопотань і заяв та розглял клопотань про залучення третьої особи, виклик як свідка приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_20, про витребування доказів. При цьому, клопотання представника відповідача про поновлення процесуальних строків для подання вищезазначених клопотань не було належним чином обґрунтовано. У зв?язку з викладеним, у повній відповідності із нормами процесуального права, та враховуючи не тільки права відповідача, а й право позивача на розгляд його справи у розумні строки, які протягом всього розгляду справи безпідставно затягувались представниками відповідача (зокрема, безпідставного оскарження ухвали про відкриття провадження у справі), ухвалою суду від 19.11.2019 року у поновленні процесуальних строків на подання клопотань і заяв представнику відповідача було відмовлено, а заяви і клопотання представника відповідача - адвоката Аврамов В.П. про залучення третьої особи та виклик як свідка приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_20, про витребування доказів залишено без розгляду. Таким чином, доводи апеляційної скарги про те, що «позиція суду першої інстаниії при розгляді клопотань відповідача не узгоджується з нормами процесуального права та фактично позбавила відповідача можливості надати докази на підтвердження своєї позиції шляхом їх витребування та допиту свідка, покази якого мають вирішальне значення для правильного розгляду даної цивільної справи» не відповідає дійсності, а можливість відповідача надати докази обмежена процесуальними строками, які він порушив (та все одно навіть до суду апеляційної інстанції не надав докази оплати ним квартири, оскільки у нього таких доказів просто немає). Що стосується того, що суд першої інстанції, вважаючи встановленими обставини, що мають значення для справи (наявність заборгованості відповідача перед позивачем), зазначив, що з наявних в матеріалах справи доказів досліджено, що у строк, визначений договором купівлі-продажу для оплати за квартиру 31 грудня 2014 року ОСОБА_2 взяті на себе зобов?язання виконані не були, що підтверджується довідкою про заборгованість від 21.09.2017 року за підписом директора ТОВ «ШАНС-2013» Печенюка М.М. та головного бухгалтера Савіцької О.О. (т. 1, а.с. 8); оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 361 за період з 01.04.2017 року по 21.09.2017 року (т. 1, а.с. 9); виписками по рахункам ТОВ «ШАНС-2013» у ПАТ АБ «Південний» за період з 30.08.2017 року по 25.01.2019 року та у Філії ВАТ «Укрексімбанк» м. Вінниця за період з 23.04.2017 року по 03.01.2019 року (т. 1, а.с. 86-396); оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 361 за період з 23.04.2014 року по 31.01.2019 року (т. 1, а.с. 85), то такі дії суду повністю відповідають нормам процесуального права, а зазначені документи, надані позивачем, повністю підтверджують факт наявності заборгованості ОСОБА_2 перед позивачем за договором купівлі-продажу від 23.04.2014 року, натомість відповідачем не було надано жодного доказу на спростування такого факту. Щодо зняття судом першої інстанції під час розгляду справи на стадії надання пояснень сторонами частини запитань представника відповідача представнику позивача, то таке право суду передбачене ч. 2 ст. 214 ЦПК України, згідно якої головуючий відповідно до завдання цивільного судочинства керує ходом судового засідання, забезпечує додержання послідовності і порядку вчинення процесуальних дій, здійснення учасниками судового процесу їх процесуальних прав і виконання ними обов?язків, спрямовує судовий розгляд на забезпечення повного, всебічного та об?ективного з?ясування обставин справи, усуваючи із судового розгляду все, що не має істотного значення для вирішення справи. Зняті судом запитання представника відповідача взагалі не стосувалися предмету спору у справі, як і більшість доводів апеляційної скарги, а отже суд першої інстанції діяв У повній відповідності із вимогами процесуального закону. Щодо витребування оригіналу договору купівлі-продажу від 23.04.2014 року у позивача, то він був наявний саме у відповідача, а не у позивача, про що зазначено у самому договорі (п. 14), та саме на підставі оригіналу договору відповідач відчужив в подальшому придбану у Позивача квартиру, не розрахувавшись за неї, що підтверджується наявними в матеріалах справи інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Рух провадження у справі

10 грудня 2019 року Приморським районним судом м. Одеси винесено оскаржуване рішення.

20 січня 2020 року через суд першої інстанції представником Аврамовим В.П. подано апеляційну скаргу на оскаржуване рішення.

11 лютого 2020 року відповідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями розподілено на судову колегію : ОСОБА_36-головуючий суддя, Сегеда С.М., О.М., Цюра Т.В..

Рішенням Вищої ради правосуддя № 126/0/15-23 від 21 лютого 2023 року суддю ОСОБА_36 звільнено з посади судді у зв`язку з поданням заяви про відставку.

Відповідно до п. 3.9 Тимчасових засад використання автоматизованої системи документообігу суду в Одеському апеляційному суді, затверджених рішенням зборів суддів Одеського апеляційного суду від 28.12.2018 року із змінами та доповненнями, проведено повторний автоматизований розподіл судової справи та визначено склад суду: головуючого суддю (суддю-доповідача) Кострицького В.В., Назарової М.В., Лозко Ю.П..

Позиція апеляційного суду

Заслухавши доповідь судді-доповідача, виступ представника заявника Ставніченко М.В., дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та зміни чинного законодавства в частині юрисдикції спорів стороною яких є юридична особа відносно якої провадиться процедура банкротства, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Згідно ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають вимогам закону, виходячи з наступного.

Ухвалою Одеського апеляційного суду попереднього складу суддів від 04.11.2021 року було змінено правонаступника у справі, однак стороною правонаступника під час розгляду питання не була надана суду Постанова Господарського суду Одеської області від 07.10.2021р. якою ТОВ «Шанс-2013» визнано банкрутом, призначено ліквідатором арбітражного керуючого Бову Д.В., припинено процедуру розпорядження майном, припинено повноваження розпорядника майна, відкрито ліквідаційну процедуру, що позбавило суд можливості винести ухвалу з врахуванням питання юрисдикційності спору. Розглядаючі усі матеріали справи в сукупності судова колегія не може не враховувати зазначені обставини в сукупності та з врахуванням принципу пропорційності приймає до уваги зазначену обставину, та переглядає справу з врахуванням необхідності першочергового вирішення питання юрисдикції спору. Крім того, на момент розгляду спору діючою постановою Одеського апеляційного суду від 25.04.2023р. у справі№ 522/21420/17 встановлено, що за умови порушення провадження у справі про банкрутство (неспроможність) боржника особливістю вирішення таких спорів є те, що вони розглядаються та вирішуються господарським судом без порушення нових справ, що узгоджується із загальною спрямованістю Кодексу України з процедур банкрутства, який передбачає концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника. Стягнута заборгованість з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Шанс -2013» у даній справі є ліквідаційною масою ТОВ «Шанс 2013», а отже прийняття рішення про заміну стягувача виключна компетенція Господарського суду Одеської області, де здійснюється розгляд справи 916/329/21 про банкрутство ТОВ «Шанс -2013. Провадження у цивільній справі за заявою представника ОСОБА_1 про заміну стягувача у виконавчому листі по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Шанс-2013» до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Шанс-2013» за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору громадянина Сполучених Штатів Америки ОСОБА_7 , Приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_20, про визнання договору купівлі-продажу квартири удаваним та визнання договору купівлі-продажу майнових прав на об`єкт нерухомого майна недійсним вирішено закрити.

Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

В статті 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне, а по-друге - суб`єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.

Судовою колегією встановлено, що 16.07.2021 ТОВ «Шанс-2013» уклало з ОСОБА_1 договір відступлення права вимоги, який посвідчений нотаріально.

Постановою Господарського суду Одеської області від 07.10.2021 ТОВ «Шанс-2013» визнано банкрутом, призначено ліквідатором арбітражного керуючого Бову Д.В., припинено процедуру розпорядження майном, припинено повноваження розпорядника майна, відкрито ліквідаційну процедуру.

19 січня 2013 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», яким закон викладено в новій редакції.

Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах дійшла висновку, що розгляд всіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинен відбуватися саме і виключно господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи (постанови ВП ВС від 15.01.2020 по справі № 607/6254/15-ц, від 28.01.2020 по справі № 50/311-6).

Умови та порядок відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури з метою повного або часткового задоволення вимог кредиторів на час розгляду справи в судах першої й апеляційної інстанцій передбачені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Частиною четвертою статті 10 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» передбачено, що суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; про сплату податків, зборів (обов`язкових платежів); стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, а також визнання недійсними рішень державних органів, пов`язаних з майновими вимогами до боржника.

Із винесенням ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство пов`язуються певні правові наслідки, зокрема: вводиться мораторій на задоволення вимог кредиторів; розгляд, вимог конкурсних, забезпечених і поточних кредиторів та вирішення майнових спорів здійснюється в порядку, передбаченому Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»; арешт майна боржника чи інші обмеження щодо розпорядження майном боржника можуть застосовуватися виключно господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство.

21 жовтня 2019 року набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства від 18 жовтня 2018 року і з цієї дати втратив чинність Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

У пункті 4 Прикінцевих та перехідних положень цього Кодексу встановлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону про банкрутство.

Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника. Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України. Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення. У разі якщо відповідачем у такому спорі є суб`єкт владних повноважень, суд керується принципом офіційного з`ясування всіх обставин у справі та вживає визначених законом заходів, необхідних для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів, з власної ініціативи (частина друга вказаної статті).

Частина друга статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства визначає підсудність спорів одному господарському суду, який акумулює усі вимоги за участю боржника.

Отже розгляд всіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинен відбуватися саме і виключно господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи.

Зазначені висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 607/6254/15-ц (провадження № 14-404цс19), від 28 січня 2020 року у справі № 50/311-6 (провадження № 12-143гс19).

Таким чином, суд першої інстанції встановивши, що спір у цій справі між сторонами виник з правовідносин, що стосуються визнання договору купівлі-продажу квартири удаваним та визнання договору купівлі-продажу майнових прав на об`єкт нерухомого майна недійсним з урахуванням ліквідаційної процедури позивача та положень статті 7 Кодексу № 2597-VІІІ, ч.1 ст.255 ЦПК України повинен був закрити провадження у справі.

Відповідно до статті 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги.

З урахуванням вищевикладеного, ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню із закриттям провадження по справі відповідно до ч.1 ст.255 ЦПК України.

З урахуванням зазначеного, апеляційний суд роз`яснює сторонам їх право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до Одеського апеляційного суду з заявою про направлення справи до Господарського суду Одеської області.

Аналогічна правова позиція щодо застосування норми процесуального права викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 368/561/19.

Виходячи з наведеного судова колегія вважає за необхідне оскаржуване рішення скасувати у зв`язку з порушенням норм процесуального права щодо юрисдикції спору та закрити провадження у справі, задовольнити частково апеляційну скаргу. Вирішення інших питань є передчасним , буде порушувати стадійність та виходити за межі розподілу повноважень суду апеляційної інстанції хоча не позбавляє заявників право на подачу відповідних клопотань у передбаченому ГПК України порядку.

Керуючись ст. ст. 255, 256, 259,367,374, 377, 382,384 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - Аврамова Вячеслава Панасовича , задовольнити частково.

Рішення Приморського районного суду міста Одеси від 10 грудня 2019 року скасувати.

Провадження у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ШАНС-2013» (правонаступник ОСОБА_1 ) до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів закрити.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що дана справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 09 червня 2023 року.

Головуючий суддя В.В. Кострицький

Судді М.В. Назарова

Ю.П. Лозко