Постанова

від 06.06.2023 по справі 520/9232/18

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/108/23

Справа № 520/9232/18

Головуючий у першій інстанції Пучкова І. М.

Доповідач Таварткіладзе О. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.06.2023 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Таварткіладзе О.М.,

суддів: Заїкіна А.П., Князюка О.В.,

за участю секретаря судового засідання: Власенко С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 20 грудня 2018 року по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «СК «ГАЛЕОН» про усунення перешкод у користуванні майном, -

В С Т А Н О В И В:

У липні 2018 року представник ОСОБА_1 звернувся до Київського районного суду м. Одеси з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «СК «ГАЛЕОН» про усунення перешкод у користуванні майном, шляхом зобов`язання відповідача звільнити земельні ділянки, які належать позивачеві.

Позовна заява мотивована тим, що позивач є власником земельних ділянок НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4 по вул.Люстдорфська дорога в м.Одесі .

Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю «СК «ГАЛЕОН», на підставі договору генерального підряду, укладеного з ОК «Сідней» здійснює підготовчі роботи на земельній ділянці НОМЕР_5 по вул.Люстдорфська дорога в м.Одеса .

Під час здійснення підготовчих будівельних робіт, великотонажна будівельна техніка відповідача постійно проїзджає по земельним ділянкам позивача, чим порушує його права.

Викладені обставини стали підставою звернення до суду.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 20 грудня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено у повному обсязі.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення Київського районного суду м. Одеси від 20 грудня 2018 року скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити вимоги позивача у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Будучи в розумінні ст. ст. 128, 130 ЦПК України належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, сторони в судове засідання, призначене на 06.06.2023 року на 14-00 годину не з`явились, про причини не явки не повідомили, належної ініціативи взяти участь у розгляді справи в режимі відео конференції не виявили та заяв про відкладення судового засідання не подавали.

Відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Оскільки поважність причин відсутності на судовому засіданні учасників справи не встановлена, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило і матеріали справи містять достатньо доказів для розгляду справи, колегія суддів не вбачає підстав для перенесення слухання справи, оскільки основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Такі висновки викладені у постанові Верховного Суду у справі № 361/8331/18.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наведених у цій постанові підстав.

Відповідно до ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч.1 п.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Відмовляючи у позові ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «СК «ГАЛЕОН» про усунення перешкод у користуванні майном, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено в чому полягає порушення його прав та не надано жодного документального підтвердження на обґрунтування наведених у позові доводів.

Колегія суддів в цілому погоджується з остаточним висновком районного суду.

Судом встановлено, з матеріалів справи вбачається, що:

ОСОБА_1 , є власником земельних ділянок:

-за кадастровим номером 5110136900:17:002:0143, загальною площею 0,0069 га, що знаходиться за адресою: Одеська область, м. Одеса, Люстдорфська дорога, земельна ділянка НОМЕР_1 ;

-за кадастровим номером 5110136900:17:002:0135, загальною площею 0,0022 га, що знаходиться за адресою: Одеська область, м. Одеса, Люстдорфська дорога, земельна ділянка НОМЕР_2 ;

-за кадастровим номером 5110136900:17:002:0140, загальною площею 0,025 га, що знаходиться за адресою: Одеська область, м. Одеса, Люстдорфська дорога, земельна ділянка НОМЕР_3 ;

-за кадастровим номером 5110136900:17:002:0137, загальною площею 0,034 га, що знаходиться за адресою: Одеська область, м. Одеса, Люстдорфська дорога, земельна ділянка НОМЕР_4 .

ТОВ «СК «ГАЛЕОН», на підставі договору генерального підряду, укладеного з Обслуговуючим кооперативом «Сідней», здійснює підготовчі роботи на земельній ділянці НОМЕР_5 за кадастровим номером 5110136900:17:002:0145, загальною площею 0,3389 га, що знаходиться за адресою: Одеська область, м. Одеса, Люстдорфська дорога .

Колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та має вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать Закону.

Згідно ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Заявляючи вимоги про усунення перешкод у користуванні майном, шляхом зобов`язання відповідача звільнити земельні ділянки, які належать позивачеві, позивач обґрунтовував це порушеннями з боку Товариства з обмеженою відповідальністю «СК «ГАЛЕОН» меж земельних ділянок за кадастровими номерами 5110136900:17:002:0143, 5110136900:17:002:0135, 5110136900:17:002:0140, 5110136900:17:002:0137, що знаходяться за адресою: Одеська область, м. Одеса, вулиця Люстдорфська дорога, земельна ділянка НОМЕР_1, земельна ділянка НОМЕР_2, земельна ділянка НОМЕР_3, земельна ділянка НОМЕР_4 , відповідно, та які належать на праві власності ОСОБА_1 .

В суді першої інстанції позивач заявив клопотання про призначення судової земельно-технічної експертизи для належного з`ясування всіх обставин по справі, зокрема посилань позивача на те, що дії відповідача із виконання підготовчих будівельних робіт на земельній ділянці НОМЕР_5 по вул. Люстдорфська дорога в м. Одеса призводять до значних незручностей для позивача, як власника земельних ділянок, через які постійно проїжджає великотоннажна будівельна техніка відповідача, проходять робочі, заважаючи тим самим позивачу, оскільки постійний рух будівельників та техніки ТОВ «СК «ГАЛЕОН» через земельні ділянки позивача, перебування їх на даних ділянках, змушують останнього докладати значних зусиль для підтримання громадського порядку, охорони та безпеки праці на своїй території через ризики пошкодження майна.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 20.12.2018 року у клопотанні позивача відмовлено з посиланням на те, що позивач без поважних причин пропустив строк подачі клопотання про призначення експертизи, передбачений ч.3ст. 39 ЦПК України, доказів поважності причин такого строку не надав.

Заперечуючи проти такої ухвали суду, позивач в апеляційній скарзі на рішення суду про відмову у задоволенні позову, зазначив про порушення судом норм процесуального права, яке полягало в тому, що за першої неявки сторін у підготовче судове засідання, суд першої інстанції з урахуванням необхідності експертизи, не мав підстав одразу же закривати підготовче засідання і отримавши клопотання про призначення судової експертизи на стадії судового розгляду до оголошення позовної заяви і початку розгляду справи по суті, не мав відмовляти у призначенні судової земельно-технічної експертизи.

Згідно з ч.5 ст.12 ЦПК суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, керує ходом судового процесу, сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами, роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим кодексом, запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання (ч.1 ст.196 ЦПК).

Відповідно до п.3 ч.1 ст.189 ЦПК завданнями підготовчого провадження є, зокрема, визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів.

Відповідно до пп.5, 7, 8 ч.2 ст.197 ЦПК у підготовчому засіданні суд може роз`яснювати учасникам справи, які обставини входять до предмета доказування, які докази мають бути подані тим чи іншим учасником справи; з`ясовує, чи надали сторони докази, на які вони посилаються у позові і відзиві, а також докази, витребувані судом чи причини їх неподання; вирішує питання про проведення огляду письмових, речових і електронних доказів у місці їх знаходження; вирішує питання про витребування додаткових доказів та визначає строки їх подання, вирішує питання про забезпечення доказів, якщо ці питання не були вирішені раніше; вирішує питання про призначення експертизи, виклик у судове засідання експертів, свідків, залучення перекладача, спеціаліста.

Частиною 1 ст.84 ЦПК передбачено, що учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом.

За змістом положень стст.102, 103 ЦПК, для з`ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо, суд призначає експертизу.

Колегія суддів вважає, що особа, яка подає позовну заяву, вправі очікувати від суду застосування вказаних норм процесуального законодавства, які надають їй право звернення з позовом з можливістю подальшого вирішення процесуальних питань щодо визначення предмета доказування, надання та витребування доказів в установленому порядку.

Застосування принципу пропорційності при здійсненні судочинства вимагає такого тлумачення процесуального закону, яке б гарантувало особі право на судовий захист, зокрема звернення з позовною заявою до суду відповідно до приписів ч.1 ст.4 ЦПК, оскільки держава не вправі обмежувати права особи, не маючи на меті захист суспільних інтересів.

У зв`язку з наведеним колегія суддів доходить висновку, що з урахуванням предмету заявленого позову та першої неявки сторін у підготовче судове засідання, суд першої інстанції закривши підготовче провадження та відмовивши у клопотанні про призначення експертизи, яке заявлено до початку з`ясування обставин справи по суті і перевірки їх доказами, через пропуск строку його подачі, виявив тим самим надмірний формалізм та непропорційність між застосованими засобами та поставленою метою, наслідком чого стало порушення прав особи та подальшого вирішення процесуальних питань щодо визначення предмета доказування, надання та витребування доказів в установленому порядку.

На стадії апеляційного перегляду рішення суду, суд апеляційної інстанції відповідно до поданого в інтересах апелянта-позивача клопотання, призначив судову земельно-технічну експертизу, висновки якої мають істотне значення для належного з`ясування всіх обставин по справі, зокрема посилань позивача на те, що дії відповідача із виконання підготовчих будівельних робіт на земельній ділянці НОМЕР_5 по вул. Люстдорфська дорога в м. Одеса призводять до значних незручностей для позивача, як власника земельних ділянок, через які постійно проїжджає великотоннажна будівельна техніка відповідача, проходять робочі, заважаючи тим самим позивачу, оскільки постійний рух будівельників та техніки ТОВ «СК «ГАЛЕОН» через земельні ділянки позивача, перебування їх на даних ділянках, змушують останнього докладати значних зусиль для підтримання громадського порядку, охорони та безпеки праці на своїй території через ризики пошкодження майна.

Згідно з висновком судової земельно-технічної експертизи Одеського науково-дослідного інституту судовиї експертиз від 22.02.2023 року № 20-4121 накладань, перетинань з боку ТОВ «СК «ГАЛЕОН» меж земельних ділянок за кадастровими номерами 5110136900:17:002:0143, 5110136900:17:002:0135, 5110136900:17:002:0140, 5110136900:17:002:0137, що знаходяться за адресою: Одеська область, м. Одеса, вулиця Люстдорфська дорога, земельна ділянка НОМЕР_1, земельна ділянка НОМЕР_2, земельна ділянка НОМЕР_3, земельна ділянка НОМЕР_4 , відповідно, та які належать на праві власності ОСОБА_1 - не виявлено. Взаємне місцерозташування земельних ділянок кадастрові номери 5110136900:17:002:0143, 5110136900:17:002:0135, 5110136900:17:002:0140, 5110136900:17:002:0137, що належать ОСОБА_1 та земельної ділянки за кадастровим номером 5110136900:17:002:0145, на якій ТОВ «СК «ГАЛЕОН» здійснює підготовчі роботи на підставі договору генерального підряду, укладеного з обслуговуючим кооперативом «Сідней» графічно відображено на плані «Б» висновку експертизи (т.3 а. с. 31-42).

Згідно ч.ч. 3,4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ч.ч. 1,3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Під час розгляду справи апеляційним судом були створені всі необхідні умови для всебічного та повного дослідження обставин справи та призначено за клопотанням апелянта-позивача судову земельно-технічну експертизу, висновок якої не підтверджує обставини, якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги.

Інших доказів в обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем не представлено.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з остаточним висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову у зв`язку з недоведеністю позовних вимог.

При цьому незважаючи на допущені судом процесуальні порушення щодо повноти дослідження всіх обставин та перевірки їх доказами, зазначені процесуальні порушення не призвели до неправильного вирішення справи і не є в розумінні ч.3 ст. 376 ЦПК України обов`язковими для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення.

Враховуючи наведене не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.

Доводи апеляційної скарги зведені лише до незгоди з висновком райсуду без наведення будь-яких обставин, які б ставили під сумнів набутий судом висновок або свідчили б про невірну оцінку судом доказів, які надані сторонами та невірне застосування законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, серед іншого (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованим; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Зазначений Висновок також звертає увагу на те, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Так, у справі «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89) ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно статті 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99; від 27 вересня 2001 р., пункт 30). Разом з тим, у рішенні звертається увага, що статтю 6 параграф 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення, може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи (рішення у справі «Ruiz Torija v. Spain», заява серія A № 303-A; від 9 грудня 1994 р.; пункт 29).

Отже, у рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 383 ЦПК України, Одеський апеляційний суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 20 грудня 2018 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений: 08.06.2023 року.

Головуючий О.М. Таварткіладзе

Судді: А.П. Заїкін

О.В. Князюк