Рішення

від 06.06.2023 по справі 161/3130/23

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 161/3130/23

Провадження № 2/161/1624/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 червня 2023 року місто Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі :

головуючого судді Філюк Т.М.

за участю секретаря судового засідання Октисюк С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу загальної середньої освіти «Луцький ліцей №24 Луцької міської ради», третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Департамент освіти Луцької міської ради, про стягнення заробітної плати, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Комунального закладу загальної середньої освіти «Луцький ліцей №24 Луцької міської ради» (далі КЗ ЗСО «Луцький ліцей №24»), третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Департамент освіти Луцької міської ради, про стягнення заробітної плати.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що з 01.09.2018 працює на посаді вчителя в КЗ ЗСО «Луцький ліцей №24». У зв`язку із введенням в Україні воєнного стану та загальною мобілізацією, був призваний та зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 . У зв`язку з цим, місце його постійного працевлаштування та заробітна плата за ним зберігалася до липня 2022 року. Однак, 19.07.2022 року у зв`язку із змінами в законодавстві, нарахування йому середнього заробітку було припинено, про що видано наказ директора від 19.07.2022 року №28-в, хоча, у відповідності до ч. 2 ст. 57, ст. 57-1 ЗУ «Про освіту», які є чинними, у разі проходження педагогічним чи науково-педагогічним працівником військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період за таким працівником зберігається попередній середній заробіток.

Вважає, що відповідач зобов`язаний виплатити йому середній заробіток за час затримки заробітної плати, оскільки, норма ст. 119 КЗпП України є загальною нормою, а ч. 2 ст. 57 ЗУ «Про освіту», є спеціальною та стосується виключно педагогічних чи науково-педагогічних працівників, яким він є, а тому, має право на отримання середнього заробітку за час перебування на військовій службі під час мобілізації, на особливий період.

Крім того,на йогодумку,одночасне отриманнягрошового забезпеченнявійськовослужбовця тасереднього заробіткуза місцемосновної роботине суперечитьодин одному.Вказує, що його середньоденна заробітна плата становить 501,09 грн., а тому розмір ненарахованої та невиплаченої заробітної плати за період з 01.08.2022 року по 24.02.2023 року за 150 робочих днів складає 75163,5 грн.

На підставі наведеного, просить суд стягнути з відповідача на свою користь середній заробіток в розмірі 75163,5 грн., а також витрати на правничу допомогу в сумі 5000 грн.

Ухвалою суду від 02 березня 2023 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

17 березня 2023 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує позовні вимоги позивача з врахуванням того, що у зв`язку з набранням чинності 19.07.2022 року Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових і відносин» від 01.07.2022 року № 2352-ІХ та внесення змін до ч. 3 ст. 119 КЗпП України, було припинено з 19.07.2022 року збереження середнього заробітку на період проходження ОСОБА_1 військової служби. Враховуючи наведене, просить суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

20 березня 2023 року від позивача надішла відповідь на відзив, відповідно до якої позивач заперечив доводи відповідача, викладені у відзиві.

Від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує.

Від представника відповідача та представника третьої особи надійшли заяви про розгляд справи за їх відсутності.

Дослідивши та оцінивши представлені по справі докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов не підлягає до задоволення.

Судом встановлено, що відповідно до наказу №» 14-К від 29.08.2018 ОСОБА_1 працює на посаді вчителя «Захист Вітчизни» КЗ ЗСО «Луцький ліцей № 24 Луцької міської ради» з 01.09.2018.

Наказом директора КЗ ЗСО «Луцький ліцей № 24 Луцької міської ради» № 08-К від 28.02.2022 ОСОБА_1 увільнено від роботи вчителя у зв`язку із службою в батальйоні ТО військової частини НОМЕР_1 .

Згідно наданої довідки військової частини НОМЕР_1 Міністерства Оборони України від 30.01.2023 № 698, ОСОБА_1 перебуває на військовій службі під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 з 26.02.2022 року по даний час.

Судом також встановлено, що позивачу, з моменту мобілізації до липня 2022 року за основним місцем роботи відповідачем проводилася виплата середнього заробітку, однак з липня 2022 року вказані виплати були припинені, про що директором КЗ ЗСО «Луцький ліцей № 24 Луцької міської ради» було видано Наказ № 28-в «Про припинення виплати середнього заробітку ОСОБА_1 ».

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових і відносин» № 2352-ІХ від 01.07.2022 року, - до ч. 3 ст. 119 КЗпП України, внесено зміни, а саме: слова «зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток» замінено словами «зберігаються місце роботи і посада» (далі Закон № 2352-ІХ).

Підставою для внесення вищевказаних законодавчих змін стала та обставина, що мобілізованим працівникам було забезпечено державою виплату грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Так, 28.02.2022 року Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», пунктом 1 якої передбачено установити, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 грн. щомісячно (крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 грн. в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Отже, держава взяла на себе обов`язок з виплати щомісячного забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил та мобілізованим працівникам (зокрема, тим, що перебувають на військовій службі за контрактом) та при цьому з 19.07.2022 року зняла цей обов`язок з роботодавців.

У зв`язку з набранням 19.07.2022 року чинності зазначеного Закону № 2352-ІХ та, відповідно, змін до ч. 3 ст. 119 КЗпП України, КЗ ЗСО «Луцький ліцей № 24 Луцької міської ради» було припинено виплату ОСОБА_1 середнього заробітку.

Відповідно до роз`яснень Міністерства економіки України щодо застосування положень Закону № 2352, викладених в листі № 4711-06/52362-09 від 26.07.2022 року, з метою уникнення дискримінаційних підходів відносно працівників, які будуть прийняті (призвані) на військову службу після дня набрання чинності Законом, збереження роботодавцем заробітної плати за працівниками, які були прийнятті (призвані) на військову службу до дня набрання чинності Законом, слід припинити. Разом з тим, відповідно до статті 9-1 КЗпП України підприємства, установи, організації в межах своїх повноважень і за рахунок власних коштів можуть встановлювати додаткові порівняно з законодавством трудові і соціально-побутові пільги для працівників.

Оскільки Закон не має зворотної дії в часі, обов`язок роботодавця щодо збереження за такими категоріями працівників середнього заробітку зберігається включно до дня, що передує дню набранням чинності Законом № 2352-ІХ.

Суд, з урахуванням наведеного, вважає обґрунтованою ту обставину, що прикінцевими та перехідними положеннями Закону №2352 не визначено особливостей застосування норми ч. 3 ст. 119 КЗпП України, а тому з дня набрання чинності вказаного Закону за працівниками, призваними (прийнятими) до дня набрання чинності Законом № 2352 на військову службу, слід зберігати лише місце роботи (посаду).

Разом з тим, 15.03.2022 року прийнято Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», відповідно до якого на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до ст. ст. 43, 44 Конституції України.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 вищевказаного Закону у період дії воєнного стану повідомлення працівника про зміну істотних умов праці та зміну умов оплати праці, передбачених ч. 3 ст. 32 та ст. 103 КЗпП України, здійснюється не пізніш як до запровадження таких умов.

Разом з тим, на момент запровадження законодавчих змін щодо організації трудових відносин в умовах воєнного стану, позивач перебував та продовжує перебувати на військовій службі, а тому припинення виплати йому середньомісячного заробітку для нього не вважається зміною істотних умов праці, оскільки збереження за ним середньої заробітної плати є соціальною гарантією.

Отже, відповідно до змін, внесених до ч. 3 ст. 119 КЗпП України на підставі Закону № 2352-ІХ, з 19.07.2022 року відповідач має обов`язок зберігати за позивачем його робоче місце, проте обов`язок щодо збереження та виплати середньої заробітної плати у КЗ ЗСО «Луцький ліцей № 24 Луцької міської ради» відсутній.

Відповідно до зазначеного, відповідачем застосовано зміни, внесені до ст. 119 КЗпП України, відповідно до норм ст. 58 Конституції України та згідно ч. 3 ст. 5 ЦК України, а саме: з дня, коли Закон № 2352 набрав чинності з 19.07.2022 року, і тільки до тих прав і обов`язків, які стосуються нарахування і виплати середньої заробітної плати, тобто до тих, які виникли після набрання законом чинності.

Відтак, норма ч. 3 ст. 119 КЗпП України у частині збереження середнього заробітку втратила чинність, а тому, відповідачем не порушено норми ст. 58 Конституції України та положення Цивільного кодексу України щодо незворотності дії закону в часі, тому нарахування та виплати середнього заробітку з 19.07.2022 року відповідачем припинено правомірно у повній відповідності до вимог чинного законодавства України.

За працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Щодо посилань позивача на ч. 2 ст. 57 Закону України «Про освіту», що на його думку, є спеціальною нормою права у відношенні до ч. 3 ст. 119 КЗпП, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 57 Закону України «Про освіту» у разі захворювання педагогічного чи науково-педагогічного працівника, яке тимчасово унеможливлює виконання ним посадових обов`язків і обмежує можливість перебування у колективі осіб, які навчаються, або тимчасового переведення за цих чи інших обставин на іншу роботу чи проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період за таким працівником зберігається попередній середній заробіток.

Відповідно до ч. 1 ст. 57-1 Закону України «Про освіту» здобувачам освіти, працівникам закладів освіти, установ освіти, наукових установ, у тому числі тим, які в умовах воєнного стану, надзвичайної ситуації або надзвичайного стану в Україні чи окремих її місцевостях, оголошених у встановленому порядку (особливий період) були вимушені змінити місце проживання (перебування), залишити робоче місце, місце навчання, незалежно від місця їх проживання (перебування) на час особливого періоду гарантується, зокрема, збереження місця роботи, середнього заробітку, здійснення виплати стипендії та інших виплат, передбачених законом.

Тобто, положення ст. ст. 57, 57-1 Закону України «Про освіту» та ст. 119 КЗпП України у відповідних частинах фактично містять колізію, яка стосується збереження за педагогічним працівником середнього заробітку під час проходження ним військової служби за призовом під час мобілізації.

Так,ч.2ст.57вищевказаного Законуу чиннійредакції існуєзі змінами,внесеними згідноіз ЗакономУкраїни «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення окремих питань виконання військового обов`язку та ведення військового обліку» № 1357-IX від 30.03.2021 року (набрання чинності відбулось 21.04.2021 року), а його Розділ VI доповнено ст. 57-1 згідно Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо державних гарантій в умовах воєнного стану, надзвичайної ситуації або надзвичайного стану» № 2126-IX від 15.03.2022 року (набрання чинності відбулось 20.03.2022 року).

Натомість, до ст. 119 КЗпП України було внесено зміни згідно Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових і відносин» № 2352-ІХ від 01.07.2022 року, набрання чинності якого відбулось 19.07.2022 року.

Згідно ч. 2 ст. 71 Закону України «Про нормативно-правові акти» у разі виявлення суперечностей (колізії) між положеннями різних нормативно-правових актів, які мають однакову юридичну силу, застосовуються положення нормативно-правового акта, що набрав чинності пізніше, або положення того нормативно-правового акта, який встановлює спеціальні положення.

Наведене свідчить про ту обставину, що при вирішенні спірних правовідносин пріоритетним є застосування саме положення ст. 119 КЗпП України, а не норм Закону України «Про освіту».

Таким чином, підстав для нарахування середнього заробітку позивачу у відповідності до ч. 2 ст. 57 Закону України «Про освіту» за місцем роботи, під час проходження останнім військової служби в Збройних Силах України та враховуючи наявність забезпечення військовослужбовців за рахунок державного бюджету, немає, а тому, дії відповідача щодо припинення такого нарахування з 19.07.2022 року, відповідно до ч. 3 ст. 119 КЗпП, відповідає вимогам Закону.

За таких обставин, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити за їх безпідставністю.

У зв`язку з відмовою позивачу в задоволенні позову, а також з урахуванням того, що останній звільнений від сплати судового збору за даною категорією справ, суд, на підставі ч. ч. 1, 2, 6 ст. 141 ЦПК України, вважає судові витрати по справі компенсувати за рахунок коштів Державного бюджету.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 27, 77, 81, 137, 141, 263-265, 354 ЦПК України, на підставі ст. 58 Конституції України, ст. 5 Цивільного кодексу України, ст. 9-1, 32, 103, 119 Кодексу Законів про працю України, Закону України «Про освіту», Закону України ««Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», суд, -

У Х В А Л И В :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Комунального закладу загальної середньої освіти «Луцький ліцей №24 Луцької міської ради», третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Департамент освіти Луцької міської ради, про стягнення заробітної плати відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, в разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Дата складання повного тексту рішення 09 червня 2023 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області Т.М.Філюк