Рішення

від 07.06.2023 по справі 707/1448/23

ЧЕРКАСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

707/1448/23

2/707/612/23

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

07 червня 2023 року м. Черкаси

Черкаський районний суд Черкаської області у складі:

головуючої судді Миколаєнко Т.А.,

за участі: секретаря судового засідання Проценко В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у приміщенні Черкаського районного суду Черкаської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом заступника керівника Черкаської окружної прокуратури, який діє в інтересах держави в особі Червонослобідської сільської ради Черкаського району Черкаської області, до ОСОБА_1 ; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Комунальне некомерційне підприємство «Черкаська центральна районна лікарня» Червонослобідської сільської ради; про відшкодування витрат на лікування осіб, які потерпіли від злочину, -

в с т а н о в и в:

Заступник керівника Черкаської окружної прокуратури Євгеній Троцько, який діє в інтересах держави в особі Червонослобідської сільської ради Черкаського району Черкаської області, звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Комунальне некомерційне підприємство «Черкаська центральна районна лікарня» Червонослобідської сільської ради, у якій просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь органу місцевого самоврядування, в управлінні якого перебуває заклад охорони здоров`я, - Червонослобідської сільської ради кошти в сумі 5 951 грн 00 коп., які затрачено на лікування потерпілого ОСОБА_2 .

Заявлені позовні вимоги обґрунтовано тим, що ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області від 21 жовтня 2021 року в справі № 707/2761/20 ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, на підставі ст. 46 КК України, у зв`язку з примиренням винної з потерпілим, та закрито кримінальне провадження на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України.

У ході судового розгляду встановлено, що ОСОБА_1 20 вересня 2020 року близько 07 години 00 хвилин, більш точний час встановити в ході досудового розслідування не представилось можливим, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, знаходячись на території домоволодіння, розташованого по АДРЕСА_1 , в ході конфлікту, що виник раптово на ґрунті особистих неприязних стосунків, за раптово виниклим умислом на умисне протиправне заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_2 , 1968 року народження, нанесла один удар ножем в ділянку життєво важливого органу, а саме в ділянку серця, чим спричинила потерпілому тілесні ушкодження у вигляді рани грудної клітки зліва по передньо-боковій поверхні, яка не проникає в плевральну порожнину, які згідно висновку експерта № 02-01/1053 від 20 листопада 2020 року відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що причинили короткочасний розлад здоров`я.

З урахуванням наведеного, прокурор стверджує, що ОСОБА_1 вчинила кримінальний проступок, передбачений ч. 2 ст. 125 КК України, а саме умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я.

Внаслідок отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_2 перебував на стаціонарному лікуванні в КНП «Черкаська центральна районна лікарня» Червонослобідської сільської ради 7 ліжко-днів з 20 вересня 2020 року до 28 вересня 2020 року. Згідно довідки, наданої КНП «Черкаська центральна районна лікарня» Червонослобідської сільської ради, на його лікування витрачено 5 951 грн 00 коп.

Отже, своїми протиправними діями ОСОБА_1 завдала державі майнової шкоди на загальну суму 5 951 грн 00 коп.

В обґрунтуванняпідстав поданнявказаного позовув інтересахдержави прокурорзазначив,що відповіднодо п.3ч.1ст.131-1Конституції Українив Українідіє прокуратура,яка здійснюєпредставництво інтересівдержави всуді увиключних випадкахі впорядку,що визначенізаконом. Статтею 56 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами. Згідно з ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Прокурор вказує, що дана позовна заява подана як захід прокурорського реагування з метою захисту інтересів держави в особі Червонослобідської сільської ради Черкаського району Черкаської області, оскільки понесені лікувальним закладом витрати на лікування потерпілого у кримінальному провадженні відшкодовані не були, що негативно вплинуло на фінансовий стан органу та спричинило збитки державі. Кошти державного бюджету України та місцевих бюджетів, асигновані на охорону здоров`я, використовуються для забезпечення населенню гарантованого рівня медичної допомоги, фінансування державних цільових і місцевих програм щодо охорони здоров`я та фундаментальних наукових досліджень з цих питань. КНП «Черкаська центральна районна лікарня» Червонослобідської сільської ради є багатопрофільним лікувальним закладом охорони здоров`я комунальним унітарним некомерційним підприємством, що надає вторинну (спеціалізовану) медичну допомогу населенню. Засновником підприємства є Червонослобідська сільська територіальна громада в особі Червонослобідської сільської ради. Заклад фінансується з державного та/або місцевого бюджетів. Ненадходження коштів до відповідних бюджетів призводить до порушень діяльності лікувального закладу щодо безоплатного надання медичних послуг населенню та порушує інтереси держави, внаслідок чого виникає передбачене законом право прокурора на звернення до суду з позовом за їх захистом. Крім того, прокурор зауважує, що предметом позовних вимог є відшкодування витрат, понесених закладом охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від кримінального правопорушення, що свідчить про порушення економічних інтересів КНП «Черкаська центральна районна лікарня» Червонослобідської сільської ради, що ускладнює належну реалізацію нею функцій держави щодо державної політики в галузі охорони здоров`я, оскільки кошти, виділені з бюджету на вказані цілі, залишаються до цього часу не відшкодовані в судовому порядку, що згідно зі ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» потребує втручання органів прокуратури шляхом подання позовної заяви. Оскільки Червонослобідська сільська рада Черкаського району Черкаської області не звернулася самостійно до суду із позовом про відшкодування понесених закладом охорони здоров`я витрат на стаціонарне лікування особи, потерпілої від кримінального правопорушення, прокурор вважає, що вона неналежно здійснює захист інтересів держави, а тому у прокурора виникає право на звернення із позовною заявою до суду на захист державних інтересів, так як вказана бездіяльність призводить до ненадходження коштів до бюджету.

Відтак, прокурор просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь органу місцевого самоврядування, в управлінні якого перебуває заклад охорони здоров`я, - Червонослобідської сільської ради кошти в сумі 5 951 грн 00 коп., які затрачено на лікування потерпілого ОСОБА_2 .

Ухвалою судді Черкаського районного суду Черкаської області Миколаєнко Т.А. від 10травня 2023року відкритопровадження усправі;вирішено проводитиїї розгляду порядкуспрощеного позовногопровадження безвиклику сторін07червня 2023року занаявними уній матеріалами;запропоновано відповідачупротягом п`ятнадцятиднів іздня врученняданої ухвалиподати відзивна позовнузаяву,а такожвсі письмовіта електроннідокази (якіможливо доставитидо суду),висновки експертіві заявисвідків,що підтверджуютьзаперечення протипозову;встановлено позивачутриденний строкз дняотримання відзивуна позовнузаяву дляподачі досуду відповідіна відзив,а відповідачу триденнийстрок дляподачі запереченнящодо наведенихпозивачем увідповіді навідзив пояснень,міркувань тааргументів; встановлено третій особі, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання пояснень /а.с. 47-50/.

Одночасно сторонам було роз`яснено, що відповідно до частини п`ятої статті 279 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) за клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, та зазначено строки подання такого клопотання.

Сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення розгляду справи.

Зокрема, відповідача було повідомлено про вказаний позов шляхом направлення копії позовної заяви разом з додатками та ухвалою суду за місцем її реєстрації та за фактичним її місцем проживання /а.с. 55,56/. Крім того, про відкриття провадження та можливість отримання копій процесуальних документів і позовної заяви з додатками відповідача було додатково повідомлено через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України /а.с. 54/.

Факт неотримання відповідачем у справі кореспонденції, яка направлена судом з дотриманням вимог процесуального закону за належною адресою, суд вважає таким, що зумовлений не об`єктивними причинами, а є наслідком суб`єктивної поведінки відповідача.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін від будь-якої зі сторін до суду не надійшло, а відтак, відповідно до вимог частини п`ятої статті 279 ЦПК України, суд вважає можливим розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Правом на подачу відзиву на позовну заяву у встановлений законом строк відповідач не скористалася.

Згідно з частиною восьмою статті 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

За приписами статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи виникає спір.

Доказування у цивільній справі, як і судове рішення, не може ґрунтуватися на припущеннях.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, повно, всебічно та безпосередньо з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд дійшов наступних висновків.

Судом установлено, що ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області від 21 жовтня 2021 року в справі № 707/2761/20, яка набрала законної сили 29 жовтня 2021 року, ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, на підставі ст. 46 КК України, у зв`язку з примиренням винної з потерпілим, та закрито кримінальне провадження на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України /а.с. 17-18/.

Зі змісту вказаної ухвали суду вбачається, що ОСОБА_1 20 вересня 2020 року,близько 07години 00хвилин,більш точнийчас встановитив ходідосудового розслідуванняне представилосьможливим,перебуваючи встані алкогольногосп`яніння,знаходячись натериторії домоволодіння,розташованого по АДРЕСА_1 ,в ходіконфлікту,що виникраптово наґрунті особистихнеприязних стосунків,за раптововиниклим умисломна умиснепротиправне заподіяннятілесних ушкоджень ОСОБА_2 ,1968року народження,нанесла одинудар ножемв ділянкужиттєво важливогооргану,а самев ділянкусерця,чим спричинилапотерпілому тілесніушкодження увигляді ранигрудної кліткизліва попередньо-боковійповерхні,яка непроникає вплевральну порожнину,які згідновисновку експерта№ 02-01/1053від 20листопада 2020року відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що причинили короткочасний розлад здоров`я.

З копії довідки КНП «Черкаська центральна районна лікарня» Червонослобідської сільської ради № 07/243 від 06 березня 2023 року вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебував на стаціонарному лікуванні в хірургічному відділенні КНП «Черкаська центральна районна лікарня» Червонослобідської сільської ради 7 ліжко-днів, а саме у період з 20 вересня 2020 року до 28 вересня 2020 року. Вартість його лікування становить 5 951 грн 00 коп. /а.с. 24/.

Відповідно до частини 6 статті 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Питання про відшкодування шкоди регламентовані нормами Глави 82 Цивільного кодексу України «Відшкодування шкоди».

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначені частиною 1 статті 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (частина 2 статті 1166 ЦК України).

За змістомчастин 1,3статті 1206ЦК Україниособа,яка вчинилакримінальне правопорушення,зобов`язанавідшкодувати витратизакладові охорониздоров`яна лікуванняпотерпілого відцього кримінальногоправопорушення,крім випадкузавдання шкодипри перевищеннімеж необхідноїоборони абоу станісильного душевногохвилювання,що виниклораптово внаслідокнасильства аботяжкої образиз бокупотерпілого. Якщо лікування проводилося закладом охорони здоров`я, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, спільній власності територіальних громад, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету, за рахунок якого таке лікування фінансувалося. Якщо лікування проводилося закладом охорони здоров`я, який за відповідні надані медичні послуги отримує кошти згідно з договором про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, такі кошти зараховуються до Державного бюджету України.

У пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 07 липня 1995 року № 11 «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат» роз`яснено, що питання про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого вирішується згідно з «Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 545 від 16 липня 1993 року. Термін і обґрунтованість перебування потерпілого від злочину на стаціонарному лікуванні визначається на підставі даних лікувального закладу, де він перебуває на лікуванні. До справи має бути приєднана довідка-розрахунок бухгалтерії цього закладу із записом про вартість одного ліжко-дня та загальну суму фактичних витрат на лікування потерпілого. Витрачені на стаціонарне лікування кошти підлягають відшкодуванню у повному обсязі і зараховуються до відповідного державного бюджету залежно від джерел фінансування закладу охорони здоров`я або на рахунок юридичної особи, якій належить останній.

Постановою Кабінету Міністрів України № 545 від 16 липня 1993 року затверджено «Порядок обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнення з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання», яким встановлено, що згідно із статтею 1206 Цивільного кодексу України кошти, витрачені закладом охорони здоров`я на стаціонарне лікування особи потерпілої від злочину, за винятком випадку завдання такої шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або в стані сильного душевного хвилювання, що раптово виникло внаслідок протизаконного насильства чи тяжкої образи з боку потерпілого, підлягають відшкодуванню особою, яка вчинила злочин, у розмірі фактичних витрат.

Сума коштів, яка підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров`я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, виходячи з кількості ліжко-днів, проведених ним в стаціонарі, та вартості витрат на його лікування в день. Кількість ліжко-днів визначається на підставі медичної картки стаціонарного хворого (форма 003/у) або інших документів, які підтверджують дату госпіталізації та виписки хворого із стаціонару лікувального закладу.

Визначення суми витрат на лікування потерпілого за один ліжко-день провадиться виходячи з фактичної кількості ліжко-днів і загальної суми фактичних витрат за місяць (в якому проводилось лікування) на утримання лікувального закладу, за винятком витрат на капітальні вкладення, капітальний ремонт і придбання інвентарю та обладнання.

Визначена сума коштів на лікування потерпілого стягується судом з обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, при ухваленні вироку за позовом закладу охорони здоров`я або прокурора.

Відповідно донаявної уматеріалах справикопії статуту КНП «Черкаськацентральна районна лікарня» Червонослобідської сільської ради, затвердженого рішенням сільської ради № 25-04/VIII від 28 жовтня 2022 року, КНП «Черкаська центральна районна лікарня» Червонослобідської сільської ради є багатопрофільним лікувальним закладом охорони здоров`я комунальним унітарним некомерційним підприємством, що надає вторинну (спеціалізовану) медичну допомогу населенню. Засновником, власником та органом управління майном підприємства є Червонослобідська сільська територіальна громада в особі Червонослобідської сільської ради /а.с. 32-37/.

Отже, з матеріалів справи вбачається, що потерпілий ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження від дій ОСОБА_1 . Провадження у відповідному кримінальному провадженні закрито у зв`язку з примиренням потерпілого з обвинуваченою.

При цьому, суд вважає доведеним, що ОСОБА_2 у період з 20 вересня 2020 року до 28 вересня 2020 року перебував на стаціонарному лікуванні в хірургічному відділенні КНП «Черкаська центральна районна лікарня» Червонослобідської сільської ради, а саме перебував на лікуванні 7 ліжко-днів. Фактичні витрати на стаціонарне лікування с тановлять 5951 грн 00 коп.

Таким чином, у судовому засіданні встановлено, що КНП «Черкаська центральна районна лікарня» Червонослобідської сільської ради понесла витрати на лікування потерпілого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який отримав тілесні ушкодження у зв`язку із вчиненням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , кримінального проступку.

Щодо представництва прокурором інтересів держави, суд зазначає, що відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Положення пункту 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України «Про прокуратуру».

Так, відповідно до частин 3, 4 статті 56 Цивільного процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.99 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 806/1000/17, від 08 лютого 2019 року у справі № 915/20/18.

Європейський суд з прав людини звертав увагу на те, що сторонами цивільного провадження є позивач і відповідач. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великої кількості громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави (див. рішення у справі «Менчинська проти Росії» (Menchinskaya v. Russia), заява № 42454/02, від 15 січня 2009 року, пункт 35).

Велика Палата Верховного Суду в своїй постанові від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 уточнила свої висновки, зроблені у постановах: від 15 жовтня 2019 року у справі № 903/129/18; Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 927/246/18, від 16 квітня 2019 у справах № 910/3486/18 та № 925/650/18, від 17 та 18 квітня 2019 року у справах № 923/560/18 та № 913/299/18, відповідно, від 13 травня 2019 року у справі № 915/242/18; Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 0440/6738/18, вказавши, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

При цьому, прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави.

Сам факт неподання органом місцевого самоврядування позову, який би відповідав вимогам процесуального законодавства, та відповідно, мав змогу захистити інтереси жителів територіальної громади, свідчить про те, що указаний орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів членів територіальної громади та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства і практиці ЄСПЛ.

До такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в справі № 645/7199/18.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Зі змісту запиту заступника керівника Черкаської окружної прокуратури Євгенія Троцька № 54-166-1380вих23 від 10 березня 2023 року вбачається, що прокурор звертався до Червонослобідської сільської ради щодо необхідності вжиття заходів представницького характеру, спрямованих на відшкодування витрат закладу охорони здоров`я /а.с. 38/.

З листа виконавчого комітету Червонослобідської сільської ради Черкаського району Черкаської області № 803/05-13 від 24 березня 2023 року встановлено, що даний орган не планує звертатися до суду /а.с. 39/.

Витрати, які з вини відповідача здійснені КНП «Черкаська центральна районна лікарня» Червонослобідської сільської ради на стаціонарне лікування потерпілого від кримінального правопорушення, негативно впливають на фінансування інших хворих, внаслідок чого порушуються інтереси держави у сфері дотримання прав і свобод людини і громадянина та в галузі охорони здоров`я і забезпечення пов`язаних з ними державних гарантій.

Наведені обставини, на думку суду, дають право Черкаській окружній прокуратурі вживати заходи представницького характеру на захист інтересів держави в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

Відтак, за обставинами спору суд визнає, що участь прокурора у цій справі є виправданою, відповідає інтересам держави, спрямована на захист майнових інтересів держави та не порушує принцип рівності сторін.

Враховуючи вищевикладене, проаналізувавши вищевказані докази у справі в їх сукупності та законодавчі норми, виходячи з принципів: законності, об`єктивності, розумності та справедливості, суд вважає, що з відповідача ОСОБА_1 на користь органу місцевого самоврядування, в управлінні якого перебуває заклад охорони здоров`я, - Червонослобідської сільської ради, підлягають стягненню кошти в розмірі 5 951 грн 00 коп., які затрачено на лікування потерпілого ОСОБА_2 .

У порядку статті 141 ЦПК України, у зв`язку із задоволенням позовної вимоги прокурора, який на підставі пункту 6 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору при зверненні до суду з даним позовом, судовий збір у розмірі 2 684 грн 00 коп. слід стягнути з відповідача на користь держави.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 16, 1166, 1191, 1206 ЦК України, ст.ст. 3-5, 7-13, 17, 19, 43, 49, 76-81, 89, 137, 141, 259, 263-265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Позов заступника керівника Черкаської окружної прокуратури, який діє в інтересах держави в особі Червонослобідської сільської ради Черкаського району Черкаської області, до ОСОБА_1 ; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Комунальне некомерційне підприємство «Черкаська центральна районна лікарня» Червонослобідської сільської ради; про відшкодування витрат на лікування осіб, які потерпіли від злочину, задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь органу місцевого самоврядування, в управлінні якого перебуває заклад охорони здоров`я, - Червонослобідської сільської ради (за реквізитами: отримувач: КНП «Черкаська центральна районна лікарня», банк отримувача: АТ КБ «Приватбанк», р/р НОМЕР_1 , МФО 305299, призначення платежу: за лікування хворого ОСОБА_2 ) кошти в розмірі 5951 (п`ять тисяч дев`ятсот п`ятдесят одна) гривня 00 копійок, які затрачено на лікування потерпілого ОСОБА_2 .

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збіру, який мав бути сплачений позивачем при зверненні до суду з даною позовною заявою, у розмірі 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) гривні 00 копійок.

Ознайомитись з повним текстом судового рішення, в електронній формі, сторони можуть за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua/.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення до Черкаського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії повного рішення суду.

Сторони:

Позивачі:

- Черкаська окружна прокуратура, місцезнаходження: вул. Богдана Хмельницького, 60, м. Черкаси;

- Червонослобідська сільськарада Черкаськогорайону Черкаськоїобласті, місцезнаходження: вул. Соборна, 2/1, с. Червона Слобода, Черкаський район, Черкаська область; код ЄДРПОУ: 04408778.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_2 .

Третя особа,яка незаявляє самостійнихвимог щодопредмета спору,на стороніпозивача: Комунальне некомерційне підприємство «Черкаська центральна районна лікарня» Червонослобідської сільської ради, місцезнаходження: вул. Пирогова, буд. 3/1, с. Червона Слобода, Черкаський район, Черкаська область; код ЄРДПОУ: 02005484.

Суддя: Т. А. Миколаєнко