Ухвала

від 01.06.2023 по справі 308/2532/19

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/2532/19

1-кп/308/185/23

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 червня 2023 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі колегії суддів:

головуючого судді ОСОБА_1 , суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_4 ,

за участю прокурора ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника адвоката ОСОБА_7 , (в режимі відео конференції),

адвоката ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Ужгород, матеріали обвинувального акту у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12013060010000076 від 15.04.2013 року про обвинувачення:

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Рівне, українця, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, має на утриманні малолітню дитину, приватний підприємець, директора ПП «Лоокі», місце проживання: АДРЕСА_1 , адреса реєстрації та проживання в Угорщині, АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 177, ч.2 ст. 209 КК України

ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки м. Ужгород, Закарпатської області, українки, громадянки України, з вищою освітою, заміжньої, має на утриманні малолітню дитину, не працює, місце проживання: АДРЕСА_1 , адреса реєстрації та проживання в Угорщині, АДРЕСА_2 , раніше не судимої,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 177, ч.2 ст. 209 КК України

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця та мешканця АДРЕСА_3 , українця, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, на утриманні малолітніх дітей не має, приватний підприємець, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 177 КК України

В С Т А Н О В И В :

Ужгородським міськрайонним судом розглядається кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12013060010000076 по обвинуваченню ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.177, ч.2 ст.209 КК України, ОСОБА_10 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.177, ч.2 ст.209 КК України та ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 177 КК України.

Згідно обвинувального акту, досудовим розслідуванням встановлено, що 15 квітня 2005 року ТОВ «UKRBIOTAL» за №50574 запатентувало в Державному департаменті інтелектуальної власності винахід в процесах багатоступеневого біологічного очищення стічних вод під назвою вказаної системи - установка «ВІОТАL» різного об`єму та виступило монополістом та єдиним володільцем права на території України по виготовленню та впровадженню, а також установці та обслуговуванню вказаних систем очистки води.

20 квітня 2005 року між ТОВ «UKRBIOTAL», в особі генерального директора ОСОБА_11 , з однієї сторони, та приватним підприємцем ОСОБА_9 , з іншої сторони, укладено договір про співробітництво №4.

Відповідно до вказаного договору приватному підприємцю ОСОБА_9 надавалось право на виконання шеф-монтажних та пусконалагоджувальних робіт для установок біологічної очистки стічних вод типу «ВІОТАЬ» у суворій відповідності до розробленого типового проекту, без права виготовлення та провадженні зазначених установок.

Являючись представником ТОВ «UKRBIOTAL» на території Закарпатської області, на підставі договору про співробітництво №4 від 20.04.2005 ОСОБА_9 , будучи достовірно обізнаним про технологію багатоступеневого біологічного очищення стічної води, за патентом України №50574 від 15 квітня 2005 року, який належить ТОВ «UKRBIOTAL», та вимогами законодавства щодо відмінностей інших процесів очистки стічної води, а також про загальні підстави використання зазначеного винаходу іншими, не пов`язаними з ТОВ «UKRBIOTAL» особами, не бажаючи працювати на законних підставах, маючи намір на незаконне отримання прибутків від протиправної діяльності, з метою уникнення кримінальної відповідальності, вступив у злочинну змову зі своєю цивільною дружиною ОСОБА_10 , направлену на незаконне використання винаходу, з метою отримання прибутку.

ОСОБА_9 , співпрацюючи з ТОВ «UKRBIOTAL», на підставі вказаного договору, не маючи відповідної освіти у сфері очистки стічної води, беручи за основу знання способу біологічної очистки стічної води типу «ВІОТАL», здобуті під час співробітництва з ТОВ «UKRBIOTAL», розробив власну систему біологічної очистки стічної води під торговою маркою « ІНФОРМАЦІЯ_4 », не внісши у вказану систему ніяких змін порівняно з системою «ВІОТАL» та не отримавши на вказані дії жодного законного дозволу власників та представників ТОВ «UKRBIOTAL».

У свою чергу, ОСОБА_10 , діючи в межах попередньої змови з ОСОБА_9 , з метою незаконного використання права на винахід за патентом №50574 від 15 квітня 2005 року по впровадженню незаконно розробленої системи «Біолідер», через легально діючого суб`єкта підприємницької діяльності, 23 лютого 2006 року звернулася до державного реєстратора відділу реєстрації суб`єктів підприємницької діяльності виконкому Ужгородської міської ради Закарпатської області про резервування найменування юридичної особи - приватного підприємства «Канал-Люкс», а 28 лютого 2006 року здійснила державну реєстрацію юридичної особи, вказаного приватного підприємства і виступила його засновником.

Крім того, ПП «Канал-Люкс», в особі ОСОБА_10 , яка діяла за попередньою злочинною змовою з ОСОБА_9 звернулося до Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України із заявою про видачу ліцензії на будівельну діяльність, яка була зареєстрована за №14-23394 від 10 травня 2006 року. Згідно наданої професійної структури та рівня кваліфікації зайнятих в галузі будівництва зазначено, що ОСОБА_10 являється директором ПП «Канал-Люкс», а ОСОБА_9 - виконробом.

В подальшому, 29 травня 2006 року між ТОВ «UKRBIOTAL», в особі генерального директора ОСОБА_11 , з однієї сторони та приватним підприємством «Канал-Люкс», в особі директора ОСОБА_10 , з другої сторони, укладено договір про співробітництво №10, згідно якого приватному підприємству «Канал-Люкс» надано право на виконання шеф-монтажних та пусконалагоджувальних робіт для установок біологічної очистки стічних вод типу «BIOTAL», потужністю від 1,5 м3/добу і вище.

Після цього, ОСОБА_9 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_10 , під прикриттям виконання договірних зобов`язань з ТОВ «UKRBIOTAL», почав впроваджувати у власне виробництво установку системи біологічної очистки стічної води під торговою маркою «Біолідер», в основу якої покладено спосіб багатоступеневого біологічного очищення стічної води, запатентований в Державному департаменті інтелектуальної власності під №50574 від 15 квітня 2005 року, виключне право на використання якого належить ТОВ «UKRBIOTAL», маскуючи справжність її походження.

Після виявлення представниками ТОВ «UKRBIOTAL» незаконної діяльності ОСОБА_9 та ОСОБА_12 , вказаним підприємством 30 квітня 2008 року направлено лист №190 до приватного підприємця ОСОБА_9 з повідомленням про відмову від договору про співробітництво №4 від 20 квітня 2005 року та розірвання його за порушення умов договору про співробітництво, з вимогою припинити використання позначення «UKRBIOTAL» та «BIOTAL» у будь-якій формі, в тому числі усунути його з печатки, припинивши використання вказаних охоронюваних законом позначень.

Крім того, 28 березня 2008 року ТОВ «UKRBIOTAL» звернулося до приватного підприємства «Канал-Люкс» з пропозицією розірвати договір №10 від 29 травня 2006 року за порушення умов договору про співробітництво та на підставі листа №191 від 05 травня 2008 року, з вимогою припинити використання позначення «UKRBIOTAL» та «BIOTAL» у будь-якій формі та дотримання конфіденційності інформації, яка отримана під час співпраці.

Незважаючи на це, ОСОБА_9 , з метою отримання прибутку від незаконної діяльності, пов`язаної з порушенням охоронюваних законом прав особи, порушуючи право на винахід за патентом № НОМЕР_1 від 15 квітня 2005 року, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_10 , вчинив ряд умисних злочинів, які порушували права ТОВ «UKRBIOTAL» за наступних обставин.

Так, з метою реалізації злочинного умислу, спрямованого на отримання прибутку від незаконної діяльності, 14 липня 2008 року, ОСОБА_10 , діючи спільно та в межах попередньої змови з ОСОБА_9 , переслідуючи мету особистого збагачення, виступаючи директором приватного підприємства «Канал-Люкс», уклала договір з генеральним директором ТОВ «СТС-Ко» ОСОБА_13 № 14/07-08 про купівлю обладнання біологічної очистки стічної води «Біолідер», продуктивністю роботи в об`ємі очистки за добу 10 метрів кубічних стічних вод, та її пуску, відповідно до рахунку-фактури №127 від 13 липня 2008 року, маскуючи справжність її походження, створюючи у останнього впевненість у тому, що установка виготовлена ТОВ «UKRBIOTAL».

Продовжуючи свої злочинні дії, протягом липня-грудня 2008 року, у невстановлений слідством точний час, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , діючи за попередньою змовою між собою, за невстановлених слідством обставин, із залученням найманих, невстановлених слідством осіб, які не були обізнані про їх злочинну діяльність, порушуючи право на винахід, не маючи при цьому будь-яких законних підстав, та не будучи уповноваженими на проведення зазначеної діяльності, незаконно використали винахід за патентом України №50574 від 15 квітня 2005 року, а саме: виготовили обладнання біологічної очистки стічних вод під назвою «Біолідер-10» та, з залученням найманих невстановлених слідством осіб, які не були обізнані про їх злочинну діяльність, за невстановлених слідством обставин, встановили його на земельній ділянці ТОВ «СТС-Ко», розміщеній за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Петровське, вул. Зоряна, 22.

За вказане обладнання очисних споруд «Біолідер-10» та роботи по його установці на банківський рахунок приватного підприємства «Канал-Люкс» ТОВ «СТС-Ко» у період з 18 липня 2008 року по 26 грудня 2008 року перерахувало грошові кошти на загальну суму 109 990 гривень 92 копійки.

Відповідно до висновку №849 судової експертизи об`єктів інтелектуальної власності від 11 вересня 2012 року, проведеної Науково-дослідним інститутом інтелектуальної власності Національної академії правових наук України, в процесі очистки стічних вод «Біолідер-10», встановленій приватним підприємством «Канал-Люкс» на земельній ділянці ТОВ «СТС-Ко», розміщеній за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Петровське, вул. Зоряна, 22, використано кожну ознаку незалежного пункту формули винаходу за патентом України №50574 від 15 квітня 2005 року, який належить на виключних правах ТОВ «UKRBIOTAL».

Відповідно до висновку №150/16 судової експертизи об`єктів інтелектуальної власності від 02 липня 2016 року, проведеної Науково-дослідним центром судової експертизи з питань інтелектуальної власності Міністерства юстиції України, розмір доходу (упущеної вигоди), що була завдана ТОВ «UKRBIOTAL» - власнику винаходу за патентом №50574 від 15 квітня 2005 року, в результаті незаконного використання винаходу на земельній ділянці ТОВ «СТС-Ко», розміщеній за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Петровське, вул. Зоряна, 22, становить 16 606 (шістнадцять тисяч шістсот шість) грн. 60 коп.

Таким чином, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , діючи за попередньою змовою між собою, шляхом незаконного використання права на винахід за патентом України №50574 від 15 квітня 2005 року, завдали матеріальної шкоди ТОВ «UKRBIOTAL» в сумі 16 606 грн. 60 коп., що є значним розміром.

Виявивши, що вказана незаконна діяльність приносить значні прибутки, та не маючи можливості особисто охопити весь об`єм робіт, ОСОБА_9 , діючи спільно та за погодженням з ОСОБА_14 , у 2008 році, з метою подальшого, повторного, неодноразового незаконного використання прав на винахід за патентом України №50574 від 15 квітня 2005 року, шляхом виготовлення та установки систем біологічної очистки стічних вод «Біолідер», вступила у попередню змову з ОСОБА_6 , який у період з 2001 по 2007 рік працював на посаді директора ТОВ «Укрбіотал-сервіс» та являвся співзасновником ТОВ «Укрбіотал-монтаж», у зв`язку з чим був достовірно обізнаний з технологію багатоступеневого біологічного очищення стічної води за вказаним патентом, впроваджуваним ТОВ «UKRBIOTAL» та вимогами законодавства щодо відмінностей інших процесів очистки стічної води, а також про загальні підстави використання зазначеного винаходу іншими, не пов`язаними з ТОВ «UKRBIOTAL», особами.

Вступивши у попередню змову між собою ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_6 розподілили ролі таким чином, що приватне підприємство «Канал-Люкс», в особі директора ОСОБА_10 та ОСОБА_15 , будуть займатись виготовленням та реалізацією систем біологічної очистки стічних вод «Біолідер», а ОСОБА_6 , безпосередньо здійснюватиме рекламу, установку, пусконалагоджувальні та сервісні роботи вказаної системи біологічної очистки стічної води на території Житомирської області та граничних з нею областей, таким чином незаконно використовуючи винахід за патентом України №50574 від 15 квітня 2005 року.

Так, з метою реалізації свого злочинного умислу, 02 березня 2009 року, ОСОБА_10 , діючи спільно та в межах попередньої змови з ОСОБА_9 та ОСОБА_6 , виступаючи директором приватного підприємства «Канал-Люкс», уклала договір з директором ТОВ «Берізка» ОСОБА_16 №02/03-09 про купівлю обладнання біологічної очистки стічної води «Біолідер», продуктивністю роботи в об`ємі очистки за добу 15 метрів кубічних стічних вод, маскуючи справжність її походження, створюючи у останньої впевненість у тому, що установка виготовлена ТОВ «UKRBIOTAL».

Продовжуючи свої злочинні дії, протягом березня-травня 2009 року, у невстановлений слідством точний час, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , діючи повторно, за попередньою змовою між собою та з ОСОБА_6 , з залученням найманих, невстановлених слідством осіб, які не були обізнані про їх злочинну діяльність, за невстановлених слідством обставин, незаконно використали винахід за патентом України №50574 від 15 квітня 2005 року в процесах багатоступеневого біологічного очищення стічних вод, а саме: виготовили обладнання біологічної очистки стічних вод під назвою «Біолідер -15», для встановлення його на території ресторану «Стейк Хаус», який розташований за адресою: Житомирська область, Житомирський район, с. Березівка, 14-й кілометр траси «Житомир-Рівне».

У подальшому, протягом липня-грудня 2009 року, у невстановлений слідством точний час, ОСОБА_6 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , які діяли повторно, порушуючи право на винахід, не маючи при цьому будь-яких законних підстав, та не будучи уповноваженим на проведення зазначеної діяльності, незаконно використали винахід за патентом України №50574 від 15 квітня 2005 року в процесах багатоступеневого біологічного очищення стічних вод, з залученням найманих, невстановлених слідством осіб, які не були обізнані про їх злочинну діяльність, за невстановлених слідством обставин, установив обладнання біологічної очистки стічних вод «Біолідер-15» на території ресторану «Стейк Хаус», який розташований за адресою: Житомирська область, Житомирський район, с. Березівка, 14-й кілометр траси «Житомир-Рівне».

За вказане обладнання очисних споруд «Біолідер-15» та роботи по його установці на банківський рахунок приватного підприємства «Канал-Люкс» ТОВ «Берізка», у період з 05 березня 2009 року по 07 травня 2009 року, перерахувало грошові кошти на загальну суму 137 114 гривні 64 копійки.

Відповідно до висновку №804 судової експертизи об`єктів інтелектуальної власності від 08 грудня 2011 року, проведеної Науково-дослідним інститутом інтелектуальної власності Національної академії правових наук України, в процесі очистки стічних вод «Біолідер-15», встановленій приватним підприємством «Канал-Люкс» на території ресторану «Стейк Хаус», який розташований за адресою: Житомирська область, Житомирський район, с. Березівка, 14-й кілометр траси «Житомир-Рівне», використано кожну ознаку незалежного пункту формули винаходу за патентом України №50574 від 15 квітня 2005 року, який належить на виключних правах ТОВ «UKRBIOTAL».

Відповідно до висновку №150/16 судової експертизи об`єктів інтелектуальної власності від 02 липня 2016 року, проведеної Науково-дослідним центром судової експертизи з питань інтелектуальної власності Міністерства юстиції України, розмір доходу (упущеної вигоди), що була завдана ТОВ «UKRBIOTAL» - власнику винаходу за патентом №>50574 від 15 квітня 2005 року, в результаті незаконного використання винаходу на земельній ділянці ресторану « ІНФОРМАЦІЯ_5 », який розміщений за адресою: Житомирська область, Житомирський район, с. Березівка, 14-й кілометр траси «Житомир-Рівне», становить 14 934 (чотирнадцять тисяч дев`ятсот тридцять чотири) грн. 95 коп.

Таким чином, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , повторно, а також ОСОБА_6 , діючи за попередньою змовою між собою, шляхом незаконного використання права на винахід за патентом України №>50574 від 15 квітня 2005 року, завдали матеріальної шкоди ТОВ «UKRBIOTAL» в сумі 14 934 грн. 95 коп., що є значним розміром.

Після цього, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , діючи за попередньою змовою між собою, отримавши в результаті вчинення суспільно-небезпечного протиправного діяння кошти в сумі 137 114 гривень 64 копійок, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, пов`язаного з незаконним використанням винаходу, маскуючи справжність його походження, з метою легалізації (відмивання) доходів одержаних злочинним шляхом та приховання незаконного походження одержаних грошових коштів, вчинили ряд фінансових операцій з вказаними коштами, перерахувавши їх в якості розрахунку на рахунки інших суб`єктів господарювання, з метою продовження злочинної діяльності, а саме:

- 11 березня 2009 року 2 840 гривень перераховано на банківський рахунок отримувача № НОМЕР_2 за придбання клапанів УМЛ 12 ОТМ Ду 15, рахунок №452 від 10 березня 2009 р.;

- 13 березня 2009 року 1 992 гривні 43 копійки перераховано на банківський рахунок отримувача № НОМЕР_3 за придбання коробки ЩМР-36 (МІР-36), рахунок №21 від 12 березня 2009 р.;

- 16 березня 2009 року 7620 гривні 88 копійок перераховано на банківській рахунок отримувача № НОМЕР_4 за придбання контролеру промислового, програмованого АБ2-24- МЛ (рахунок №601 від 13 березня 2009 року);

- 18 березня 2009 року 6 583 гривні 80 копійок перераховано на банківській рахунок отримувача № НОМЕР_5 за придбання матеріали рахунок №13 від 16 березня 2009 року;

- 19 березня 2009 року 43 812 гривень перераховано на банківській рахунок отримувача № НОМЕР_6 за придбання обладнання для очисних споруд (рахунок № 188 від 16 березня 2009 року);

- 24 березня 2009 року 1 842 гривні перераховано на банківський рахунок отримувача № НОМЕР_7 за рекламні послуги у газеті «Калейдоскоп оголошень» (рахунок № 286 від 16 березня 2009 року);

- 31 березня 2009 року 182 гривні 50 копійок перераховано на банківський рахунок отримувача № НОМЕР_8 за придбання сопла нержавіючого (рахунок № НОМЕР_9 від 31 березня 2009 року);

- 02 квітня 2009 року 3 197 гривень 16 копійок перераховано на банківський рахунок отримувача № НОМЕР_10 внески з ФОП за березень 2009 року;

- 07 квітня 2009 року 24 959 гривень 04 копійки перераховано на банківський рахунок отримувача № НОМЕР_6 за придбання обладнання для очисних споруд, заявка від 01 квітня 2009 року;

- 15 квітня 2009 року 451 гривню 50 копійок перераховано на банківський рахунок отримувача МФО НОМЕР_11 за придбання труб ППР 40 мм (рахунок № 2631 від 14 квітня 2009 року);

- 30 квітня 2009 року 5 040 гривень перераховано на банківський рахунок отримувача № НОМЕР_12 за ремонт обладнання (акт від 27 квітня 2009 року);

- 06 травня 2009 року 520 гривень 84 копійки перераховано на банківський рахунок отримувача № НОМЕР_13 за придбання насосів PEDROLLO МС-1 (рахунок № 48 від 04 травня 2009 року);

- 07 травня 2009 року 3 854 гривні 77 копійок перераховано на банківський рахунок отримувача № НОМЕР_10 , як внески з ФОП за квітень 2009 року, а всього разом на загальну суму 102 896 гривень 92 копійки.

Таким чином, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , діючи за попередньою змовою між собою, приховавши незаконне походження одержаних грошових коштів, шляхом здійснення фінансових операцій легалізували грошові кошти сумі 102 896 грн. 92 коп., одержані внаслідок вчинення суспільно-небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, пов`язаного з незаконним використанням винаходу, маскуючи справжність його походження.

Крім того, з метою реалізації свого злочинного умислу, спрямованого на отримання прибутку від незаконної діяльності, 20 травня 2008 року, ОСОБА_10 , діючи спільно та в межах попередньої змови з ОСОБА_9 , переслідуючи мету особистого збагачення, повторно, виступаючи директором приватного підприємства «Канал-Люкс», уклала договір з генеральним директором ФОП ОСОБА_17 №20/05-8 про купівлю обладнання біологічної очистки стічної води «ВІОТАЬ», продуктивністю роботи в об`ємі очистки за добу 60 метрів кубічних стічних вод, маскуючи справжність її походження, створюючи у останнього впевненість у тому, що установка виготовлена ТОВ «UKRBIOTAL».

Продовжуючи свої злочинні дії, протягом червня-серпня 2009 року, у невстановлений слідством точний час, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , діючи за попередньою змовою між собою, з залученням найманих, невстановлених слідством осіб, які не були обізнані про їх злочинну діяльність, за невстановлених слідством обставин, порушуючи право на винахід, не маючи при цьому будь-яких законних підстав, та не будучи уповноваженим на проведення зазначеної діяльності, незаконно, повторно, використали винахід за патентом України №50574 від 15 квітня 2005 року, а саме: виготовили обладнання біологічної очистки стічних вод з позначенням «BIOTAL-бО» та, з залученням найманих невстановлених слідством осіб, які не були обізнані про їх злочинну діяльність, за невстановлених слідством обставин, встановили його на території «Ранчо «Болівар», яке розміщене за адресою: Київська область, Васильківський район, с. Здорівка, вул. Щорса, 114.

За вказане обладнання очисних споруд «BIOTAL-бО» та роботи по його установці на банківський рахунок приватного підприємства «Канал-Люкс» ФОП ОСОБА_17 , у період з 04 червня 2008 року по 30 вересня 2009 року, перерахувало грошові кошти на загальну суму 272 268 гривень 36 копійок.

Відповідно до висновку №848 судової експертизи об`єктів інтелектуальної власності від 22 серпня 2012 року, проведеної Науково-дослідним інститутом інтелектуальної власності Національної академії правових наук України, в процесі очистки стічних вод, встановленій приватним підприємством «Канал-Люкс» на території «Ранчо «Болівар», яке розміщене за адресою: Київська область, Васильківський район, с. Здорівка, вул. Щорса,114, використано кожну ознаку незалежного пункту формули винаходу за патентом України №50574 від 15 квітня 2005 року, який належить на виключних правах ТОВ «UKRBIOTAL».

Відповідно до висновку №150/16 судової експертизи об`єктів інтелектуальної власності від 02 липня 2016 року, проведеної Науково-дослідним центром судової експертизи з питань інтелектуальної власності Міністерства юстиції України, розмір доходу (упущеної вигоди), що була завдана ТОВ «UKRBIOTAL» - власнику винаходу за патентом №50574 від 15 квітня 2005 року, в результаті незаконного використання винаходу на земельній ділянці на території «Ранчо «Болівар», яке розміщене за адресою: Київська область, Васильківський район, с. Здорівка, вул. Щорса,114, становить 43 062 (сорок три тисячі шістдесят дві) грн. 00 коп.

Таким чином, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , діючи за попередньою змовою між собою, повторно, шляхом незаконного використання права на винахід за патентом України №50574 від 15 квітня 2005 року, завдали матеріальної шкоди ТОВ «UKRBIOTAL» в сумі 43 062 грн., що є значним розміром.

Після цього, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , продовжуючи свої злочинні дії, діючи за попередньою змовою між собою, отримавши в результаті вчинення суспільно-небезпечного протиправного діяння грошові кошти сумі 272 268 грн. 36 коп., що передувало легалізації (відмиванню) доходів, пов`язаного з незаконним використанням винаходу, маскуючи справжність його походження, з метою легалізації (відмивання) доходів одержаних злочинним шляхом та приховання незаконного походження одержаних грошових коштів, повторно, вчинили ряд фінансових операцій з вказаними коштами, перерахувавши їх в якості розрахунку на рахунки інших суб`єктів господарювання, з метою продовження злочинної діяльності, а саме:

- 08 червня 2008 року 77 802 гривні 32 копійки перераховано на банківський рахунок отримувача № НОМЕР_14 за придбання обладнання для очисних споруд, рахунок №1741 від 06 червня 2008 р.;

- 11 червня 2008 року 6 568 гривень 54 копійок перераховано на банківські рахунки отримувачів ТОВ «Системи дистрибуції та сервісу» № НОМЕР_15 , ПП «Реквест» №26008301200315, ФОП « ОСОБА_18 » № НОМЕР_16 за придбання товару, принтеру та меблів;

- 13 червня 2008 року 29 550 гривень перераховано на банківські рахунки отримувачів ПП «Олком ВІП» № НОМЕР_17 , ТОВ «Універсал сервіс -Україна» № НОМЕР_14 за точку доступу «Wireles Access Point» та придбання обладнання для очисних споруд;

- 26 червня 2008 року 5 059 гривень 73 копійки перераховано на банківські рахунки отримувачів ТОВ «Універсал сервіс - Україна» № НОМЕР_14 , ТОВ «Фірма «Кім-Весті» № НОМЕР_18 , ТЗОВ «КСК-АВТОМАТИЗАЦІЯ» № НОМЕР_19 , за придбання контролеру програмного типу «AL2-14M», товару, виплату заробітної плати працівникам за червень 2008 року, за придбання обладнання для очисних споруд, повернення поворотної фінансової допомоги по договору №0341577700 ОСОБА_10 , комісія 1% за зарахування коштів;

- 27 червня 2008 року 80 гривень перераховано AT «Райфайзен Банк Аваль» на банківський рахунок отримувача №063UAH/E910/0062 за надання банківських послуг;

- 07 вересня 2009 року 46 820 гривень 70 копійок перераховано на банківські рахунки отримувачів ТОВ «Дівайн» № НОМЕР_6 , ТОВ «Комп`ютерна компанія «Комплекс» № НОМЕР_20 , за придбання обладнання для очисних споруд, виплату заробітної плати працівникам за серпень 2009 року, за виготовлення сайту;

- 09 вересня 2009 року 1 710 гривень перераховано на банківський рахунок отримувача ТОВ «1000 дрібниць» № НОМЕР_21 за придбання металевої сітки, рахунок №423 від 08 вересня 2009 року;

- 15 вересня 2009 року 51 483 гривні 36 копійок перераховано на банківський рахунок отримувача ТОВ «Буд. компанія «Тайлінг» № НОМЕР_22 за придбання комплектуючих для очисних споруд;

- 25 вересня 2009 року 35 461 гривня 10 копійок перераховано на банківські рахунки отримувачів ГУ ДКСУ № НОМЕР_23 , ТОВ «Будкомпанія «Тайлінг» № НОМЕР_22 , ПП «Уніпроф» № НОМЕР_24 , за сплату ПДВ за серпень 2009 року, доплату за обладнання - компресори, придбання жироуловлювача «ЖУ - 05»;

- 30 вересня 2009 року 16 372 гривні 10 копійок перераховано на банківські рахунки отримувачів ТОВ «Л.П.Я.» ГУ ДКСУ № НОМЕР_25 , ТОВ «Буд. компанія «Тайлінг» № НОМЕР_22 , плату за оренду приміщення, рахунок № НОМЕР_26 , доплату за обладнання для очисних споруд, згідно заявки від 22 вересня 2009 року; а всього на загальну суму 270 907 гривень 85 копійок.

Таким чином, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , діючи за попередньою змовою між собою, приховавши незаконне походження одержаних грошових коштів, повторно, шляхом здійснення фінансових операцій легалізували грошові кошти в сумі 270 907 грн. 85 коп., одержані внаслідок вчинення суспільно-небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, пов`язаного з незаконним використанням винаходу, маскуючи справжність його походження.

У подальшому ОСОБА_9 , за попередньою змовою з ОСОБА_10 , продовжували реалізовувати системи біологічної очистки стічних вод «Біолідер» на території України. Однак, незаконна діяльність ПП «Канал -Люкс» була викрита власником патенту №50574 від 15.04.2005 року ТОВ «UKRBIOTAL», яке звернулися до Господарського суду Закарпатської області з відповідним позовом.

Згідно рішення Господарського суду Закарпатської області №3/72 від 08.07.2010 року ПП «Канал Люкс» було заборонено використання установок біологічної очистки стічних вод «Біолідер», у зв`язку з тим, що у виготовленні очисних споруд біологічної очистки стічних вод «Біолідер» реалізується спосіб багатоступеневої біологічної очистки стічної води, запатентований ТОВ «UKRBIOTAL».

Не бажаючи визнавати рішення господарських судів усіх рівнів, з метою продовження своєї злочинної діяльності, ОСОБА_9 за попередньою злочинною змовою з ОСОБА_19 , використали прогалину в рішенні Господарського суду Закарпатської області №3/72 від 08.07.2010 року, де зазначено про те, щоб заборонити приватному підприємству «Канал-Люкс» використання у будь-якій формі установок «Біолідер», якими порушується право ТОВ «UKRBIOTAL» на використання інтелектуальної власності технології « ІНФОРМАЦІЯ_6 ». У зв`язку з цим, 31.08.2010 ОСОБА_9 , на підставі договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі, придбав у ОСОБА_20 приватне підприємство «Лоокі», зареєстровано виконавчим комітетом Ужгородської міської ради 01.02.2010 та, призначивши себе 24.01.2011 на посаду директора вказаного підприємства, будучи його одноосібним засновником (власником), продовжив виготовляти, реалізовувати, проводити сервісне обслуговування систем біологічної очистки стічних вод «Біолідер».

Дії ОСОБА_9 , що виразились у незаконному використанні винаходу, вчиненому повторно, за попередньою змовою групою осіб, що завдало матеріальної шкоди у значному розмірі, кваліфіковано за ч.2 ст.177 Кримінального кодексу України.

Дії ОСОБА_9 , що виразились у вчиненні фінансових операцій з коштами, одержаними внаслідок вчинення суспільно-небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, а також дій, спрямованих на приховання незаконного походження таких коштів, вчинених повторно, за попередньою змовою групою осіб, кваліфіковано за ч.2 ст.209 Кримінального кодексу України.

Дії ОСОБА_10 , що виразились у незаконному використанні винаходу, вчиненому повторно, за попередньою змовою групою осіб, що завдало матеріальної шкоди у значному розмірі, кваліфіковано за ч.2 ст.177 Кримінального кодексу України.

Дії ОСОБА_10 , що виразились у вчиненні фінансових операцій з коштами, одержаними внаслідок вчинення суспільно-небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, а також дій, спрямованих на приховання незаконного походження таких коштів, вчинених повторно, за попередньою змовою групою осіб, кваліфіковано за ч.2 ст.209 Кримінального кодексу України.

Дії ОСОБА_6 , що виразились у незаконному використанні винаходу, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, що завдало матеріальної шкоди у значному розмірі, кваліфіковано за ч.2 ст.177 Кримінального кодексу України.

28.03.2023 року від захисника обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_10 адвоката ОСОБА_8 надійшло клопотання про звільнення обвинувачених від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності. Подане клопотання мотивовано тим, що відповідно до тексту обвинувального акту, затвердженого прокурором 26.02.2019 року, ОСОБА_10 та ОСОБА_9 вчинили ряд продовжуваних у часі кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.177, ч.2 ст.209 КК України. Останній епізод мав місце 30.09.2009 року. Отже, саме з цієї дати почав спливати строк притягнення ОСОБА_10 та ОСОБА_9 до кримінальної відповідальності. Кримінальне провадження щодо вказаних у обвинувальному акті обставин було розпочато 19.10.2011 року. 23.04.2013 року, під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12013060010000076 підозрюваних ОСОБА_10 та ОСОБА_9 було оголошено у розшук, а провадження зупинено на підставі п.2 ч.1 ст.280 КПК України. В подальшому, органом досудового розслідування був отриманий лист №5/1-47 від 28.01.2015 року за підписом інспектора сектору Укрбюро інтерполу УМВС України в Житомирській області, в якому йшлося про те, що ОСОБА_9 та ОСОБА_10 20.01.2015 року були затримані на території Угорщині, але були відпущені у зв`язку з наявністю в них місця постійної реєстрації на території Угорщини. В рішенні Столичного судового органу м. Будапешт від 21.01.2015 чітко вказана адреса реєстрації ОСОБА_10 та ОСОБА_9 , що вказувало на факт їх затримання, встановлення місцезнаходження обвинувачених та однозначно вказувало про фактичну відсутність підстав для подальшого розшуку обвинувачених в розумінні статті 282 КПК України.

Адвокат зазначає,що станомна квітень2023року,пройшло 13років та7місяців змоменту вчиненняінкримінованих обвинуваченимдіянь,а зурахуванням часузупинки перебігудавності (з23.04.2013по 20.01.2015-1рік 8міс,28днів)такий періодскладає більше11років та9місяців,тобто станомна деньрозгляду даногоклопотання щодообвинувачених ОСОБА_10 та ОСОБА_9 сплив 10-ти річний термін давності притягнення до кримінальної відповідальності за ч.2 cт.209 КК України та 5-ти річний термін за ч.2 ст.177 КК України.

З огляду на вищенаведене, просить звільнити ОСОБА_9 та ОСОБА_10 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 2 ст. 177, ч.2 ст. 209 КК України, на підставі ст. 49 КК України.

03.04.2023 року від обвинуваченого ОСОБА_6 , через канцелярію суду, надійшло клопотання про звільнення його від кримінальної відповідальності, на підставі п.3 ч.1 ст.49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності.

Подане клопотання мотивоване тим, що на даний час, пройшло більше 13 років з дня вчинення кримінального правопорушення, яке інкримінується ОСОБА_6 , а тому на думку сторони захисту є підстави для застосування вимог п.3 ч.1 ст.49 КК України.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 та його адвокат ОСОБА_7 підтримали подане ними клопотання про звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 177 КК України, на підставі п.3 ч.1 ст.49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності. Щодо заявленого адвокатом ОСОБА_8 клопотання, то підтримали таке.

Адвокат ОСОБА_8 в судовому засіданні підтримав подане ним клопотання з викладеними в такому мотивами та просив таке задоволити. Також адвокат підтримав заявлене ОСОБА_6 клопотання.

Прокурор ОСОБА_5 у судовому засіданні не заперечив щодо задоволення поданого ОСОБА_6 клопотання. Щодо клопотання адвоката ОСОБА_8 , то заперечив у задоволенні такого, оскільки на його думку у даному випадку підлягає застосуванню ч.2 ст. 49 КК України, а тому вважає, що клопотання подано передчасно.

Представник потерпілого в судове засідання не з`явився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином, однак в матеріалах справи наявна заява про розгляд справи у його відсутності.

Заслухавши думку сторін судового провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження, зокрема подані стороною захисту клопотання, суд приходить до наступного висновку.

Статтею 44 КК України передбачено, що особа, яка вчинила злочин, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом. Звільнення від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом, здійснюються виключно судом. Порядок звільнення від кримінальної відповідальності встановлюється законом.

Згідно ч. 4 ст. 286 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.

Положеннями ст.49 КК України визначено: строки давності з огляду на тяжкість вчиненого злочину, після закінчення яких особа звільняється від кримінальної відповідальності; підстави такого звільнення від кримінальної відповідальності; обчислення перебігу строків давності, його відновлення, зупинення та переривання.

Строк давності - це передбачений ст.49 КК України певний проміжок часу з дня вчинення злочину і до дня набрання вироком законної сили, закінчення якого є підставою звільнення особи, яка вчинила злочин, від кримінальної відповідальності.

Матеріально-правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності є: закінчення встановлених ч. 1 ст. 49 та ст. 106 КК України строків; відсутність обставин, що порушують їх перебіг (частини 2 ст. 49 КК).

Процесуально-правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності є: притягнення особи як обвинуваченого; згода обвинуваченого на таке звільнення від кримінальної відповідальності.

Судом встановлено, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 177 КК України.

Відповідно п.3 ч.1 ст.49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: п`ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у пункті 2 цієї частини.

Частино другою ст. 177 КК України передбачено покарання у вигляді штрафу від тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на строк від двох до п`яти років.

Дане кримінальне правопорушення, відповідно до вимог ст. 12 КК України є нетяжким злочином.

У пункті 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 12 "Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності" вказано, що особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності за ст. 49 КК України, якщо з дня вчинення нею злочину до набрання вироком законної сили минули певні строки давності і вона не ухилялася від слідства або суду та не вчинила нового нетяжкого злочину, тяжкого чи особливо тяжкого.

Приймаючи до уваги той факт, що кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.177 КК України, в якому обвинувачується ОСОБА_6 було вчинено останнім у 2009 році, тобто пройшло більше 13 років, і у відповідності до вимог ст. 12 КК України, таке кримінальне правопорушення на сьогоднішній день є нетяжким злочином, то строк притягнення ОСОБА_6 до кримінальної відповідальності сплив.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що у даному випадку строки притягнення ОСОБА_6 до кримінальної відповідальності, на даний час, закінчилися, що є безумовною підставою для звільнення від кримінальної відповідальності.

Що стосується заявленого адвокатом ОСОБА_8 клопотання, то слід зазначити наступне.

Відповідно до тексту обвинувального акту, затвердженого прокурором 26.02.2019 року, ОСОБА_10 та ОСОБА_9 вчинили ряд продовжуваних у часі кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.177, ч.2 ст.209 КК України. Останній епізод мав місце 30.09.2009 року. Отже саме з цієї дати почав спливати строк притягнення ОСОБА_10 та ОСОБА_9 до кримінальної відповідальності. Кримінальне провадження щодо вказаних у обвинувальному акті обставин було розпочато 19.10.2011 року.

23.04.2013 року, під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12013060010000076 підозрюваних ОСОБА_10 та ОСОБА_9 було оголошено у розшук, а провадження зупинено, на підставі п.2 ч.1 ст.280 КПК України.

В подальшому, як вбачається з матеріалів кримінального провадження долучених до даного клопотання, органом досудового розслідування був отриманий лист №5/1-47 від 28.01.2015 року за підписом інспектора сектору Укрбюро інтерполу УМВС України в Житомирській області, в якому йшлося про те, що ОСОБА_9 та ОСОБА_10 20.01.2015 року були затримані на території Угорщині, але були відпущені у зв`язку з наявністю в них місця постійної реєстрації на території Угорщини.

В рішенні Столичного судового органу м. Будапешт від 21.01.2015 чітко вказана адреса реєстрації ОСОБА_10 та ОСОБА_9 , що вказувало на факт їх затримання, встановлення місцезнаходження обвинувачених та однозначно вказувало про фактичну відсутність підстав для подальшого розшуку обвинувачених в розумінні статті 282 КПК України.

Окрім цього, факт встановлення місцезнаходження обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_10 та наявність про них повної інформації в матеріалах кримінального провадження підтверджується матеріалами виконаного міжнародного доручення.

Зокрема, 02.04.2018 року слідчим СУ ГУНП в Житомирській області ОСОБА_21 було скеровано компетентним органам Угорщини запит про надання міжнародної правової допомоги у вказаному кримінальному провадженні. Предметом даного запиту було декілька питань, зокрема ставилося питання про вручення ОСОБА_9 та ОСОБА_10 повідомлень про підозру, проведення допиту, виконання вимог ст. 290 КПК України. При чому, у вказаному запиті слідчим вказувалась конкретна відома органу досудового розслідування адреса місцезнаходження та проживання на території Угорщини ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , а саме: АДРЕСА_2 .

03.01.2019 року на адресу слідчого СУ ГУНП в Житомирській області ОСОБА_21 надійшли матеріали виконаного міжнародного запиту від компетентних органів Угорщини, серед яких:

- підписані ОСОБА_9 та ОСОБА_10 примірники повідомлень про зміну повідомленої підозри датою від 09.10.2018 року;

- підписані ОСОБА_9 та ОСОБА_10 примірники пам`яток про процесуальні права та обов`язки підозрюваного датою від 09.10.2018 року;

- підписані ОСОБА_9 та ОСОБА_10 примірники повісток, в яких адреса проживання осіб, що викликаються слідчим зазначена адреса їх фактичного місця проживання та реєстрації, а саме: АДРЕСА_2 датою від 09.10.2018 року.

Вказані документи підтверджують той факт, що починаючи з 21.01.2015 року проведеним слідчими та розшуковими діями місцезнаходження ОСОБА_10 та ОСОБА_9 було однозначно встановлено.

Той факт, що стороні обвинувачення відомо про місцезнаходження ОСОБА_9 та ОСОБА_10 підтверджується, зокрема, тим, що слідчий та прокурор здійснювали активну офіційну переписку з ними, надсилали за місцем їх перебування листи, процесуальні документи, повістки тощо.

Згідно ч. 2 ст. 49 КК України перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила злочин, ухилилася від досудового слідства або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з`явлення особи із зізнанням або її затримання.

Факт затримання обвинувачених ОСОБА_10 та ОСОБА_9 20.01.2015 року підтверджується матеріалами справи та беззаперечно своїм наслідком передбачає відновлення перебігу давності саме з 20.01.2015 року.

Законодавець пов`язує момент закінчення розшуку підозрюваного, обвинуваченого саме з моментом встановлення його місцезнаходження, а не з моментом винесення уповноваженою особою процесуального документу про припинення розшуку, оскільки подальший розшук, в такому випадку позбавлений логічного змісту.

Відповідно до ч.1 ст.49 КК обчислення строку давності починається з дня скоєння злочину. Часом скоєння злочину визнається час вчинення особою передбаченої законом про кримінальну відповідальність дії або допущення бездіяльності. Отже, днем скоєння злочину за ст.49 КК України слід вважати добу, до закінчення якої особою було вчинено дію або допущено бездіяльність, які є ознаками об`єктивної сторони складу злочину.

Відповідно до формулювання обвинувачення останнє діяння, яке ставиться в вину ОСОБА_10 та ОСОБА_9 мало місце 30.09.2009 року. Постанова слідчого про зупинення досудового розслідування та оголошення в розшук щодо ОСОБА_10 та ОСОБА_9 була винесена 23.04.2013 року.

20.01.2015 року ОСОБА_10 та ОСОБА_9 були затримані правоохоронними органами Угорщини в рамках розшуку по даному кримінальному провадженні (дата відновлення строку перебігу притягнення до кримінальної відповідальності у відповідності до ч.2 ст.49 КК України).

Таким чином, станом на час розгляду справи (червень 2023 року), пройшло більше 13 років з моменту вчинення інкримінованих обвинуваченим діянь, а з урахуванням часу зупинки перебігу давності (з 23.04.2013 по 20.01.2015 1 рік 8 міс, 28 днів) такий період складає більше 11 років та 9 місяців, тобто станом на день розгляду даного клопотання щодо обвинувачених ОСОБА_10 та ОСОБА_9 сплив 10-ти річний термін давності притягнення до кримінальної відповідальності за ч.2 ст.209 КК України та 5-ти річний термін за ч.2 ст.177 КК України.

При вирішенні заявленого стороною захисту клопотання, колегія суддів бере до уваги правовому позицію викладену у постанові ВП ВС від 02.02.2023 року у справі № 735/1121/20, де зазначено, що у разі ухилення від досудового розслідування або суду особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності чи покарання за давністю після спливу диференційованого строку, передбаченого ч. 1 ст. 49 КК України, подовженого на період ухилення (п. 59). Закінчення загальних строків, установлених частиною другою цієї статті (п`ятнадцять років з моменту вчинення злочину і п`ять років проступку), є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності у випадках, коли цей строк спливає раніше за диференційований, подовжений на час ухилення (п.60).

Крім цього, Велика Палата Верховного Суду у п.47 вказаної постанови, звертає увагу на те, що на переконання Великої Палати, підхід, для якого ухилення підозрюваного, обвинуваченого від розслідування або суду безумовно виключає застосування диференційованих строків давності, є хибним і призводить до безпідставної заміни цих строків загальними, які встановлені частиною другою статті 49 КК і є значно тривалішими . Наслідком цього може бути притягнення до відповідальності та застосування заходів примусу за межами термінів, визначених відповідними кримінально-правовими нормами, що рівнозначно покаранню без закону всупереч забороні, встановленій статтею 7 Конвенції.

Крім цього встановлено, що обвинувачені ОСОБА_10 та ОСОБА_9 підтверджують добровільність власної згоди на звільнення їх від кримінальної відповідальності з заявлених у клопотанні підстав, вказавши у власноручно складених заявах, що наслідки прийняття такого рішення їм зрозумілі, а також їм зрозумілий та прийнятний нереабілітуючий характер закриття справи і вони з ним погоджуються.

При цьому, відповідно до правової позиції Верховного суду у справі № 730/67/16-к від 26.03.2020 р., визнання обвинуваченим своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення як обов`язкової умови звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України кримінальним процесуальним законом не передбачено.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що у даному випадку, диференційовані строки притягнення ОСОБА_10 та ОСОБА_9 до кримінальної відповідальності, на даний час, закінчилися, що є безумовною підставою для звільнення останніх від кримінальної відповідальності.

Згідно ст. 284 ч. 2 п. 1 КПК України, кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

З огляду на викладені фактичні обставини справи та зважаючи на те, що з часу вчинення інкримінованих ОСОБА_10 та ОСОБА_9 злочинів минуло більше одинадцяти років (з врахуванням часу зупинення), сторона захисту заявила суду клопотання про звільнення обвинувачених від кримінальної відповідальності у зв`язку зі спливом строків давності, колегія суддів дійшла висновку, що подане адвокатом ОСОБА_8 клопотання ґрунтується на нормах матеріального та процесуального права, є підставним, а тому підлягає до задоволення.

Водночас, слід зазначити, що закриття даного кримінального провадження у зв`язку із закінченням строків давності та звільнення від кримінальної відповідальності в порядку ст.49 КК України не відноситься до реабілітуючих підстав.

Щостосуєтьсяцивільногопозову,слідзазначититакож наступне.

Статтею 129 КПК України передбачено вирішення цивільного позову в кримінальному провадженні, а саме: ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому; у разі встановлення відсутності події кримінального правопорушення суд відмовляє в позові; у разі виправдання обвинуваченого за відсутності в його діях складу кримінального правопорушення або його непричетності до вчинення кримінального правопорушення, а також у випадках, передбачених ч. 1 ст.326 КПК України, суд залишає позов без розгляду.

Тобто КПКУкраїни непередбачено вирішенняцивільного позовуодночасно ізвирішенням питанняпро звільненняособи відкримінальної відповідальності,а відтакцивільний позов ТОВ«UKRBIOTAL»до ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_6 про відшкодуванняшкоди - слід залишити без розгляду, що не позбавляє позивача можливості і права звернутися до суду з аналогічним позовом в порядку цивільного судочинства.

Під час досудового розслідування в рамках даного кримінального провадження застосовані заходи забезпечення кримінального провадження.

Отже, вирішуючи питання щодо скасування заходів забезпечення кримінального провадження у вигляді арештів, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, не призначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

Таким чином, зважаючи на наведені вимоги кримінального процесуального закону, суд приходить до висновку про необхідність скасування арешту, накладеного в рамках даного кримінального провадження.

Питанняпросудовівитратисудомвирішуєтьсявідповіднодост.124КПКУкраїни.

Враховуючи, що процесуальні витрати стягуються з обвинуваченого у разі ухвалення обвинувального вироку, тому судові витрати у справі, пов`язані із залученням експертів в ході досудового розслідування, слід віднести за рахунок держави.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 12 49,106 КК України, ст.ст. 284,285,286,371,372 КПК України, колегія суддів ,

У Х В А Л И Л А :

Клопотання - задоволити.

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , звільнити від кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 2 ст. 177, ч.2 ст. 209 КК України, на підставі п.п.3,4 ч.1 ст. 49 КК України.

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , звільнити від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення (злочину) передбаченого ч. 2 ст. 177 КК України, на підставі п.3 ч.1 ст. 49 КК України.

Кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 177, ч.2 ст. 209 КК України, ОСОБА_10 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 177, ч.2 ст. 209 КК України та ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 177 КК України закрити, на підставі п.1 ч.2 ст. 284 КПК України.

Заходи забезпечення кримінального провадження №12013060010000076 від 15.04.2013 року скасувати.

Цивільний позов ТОВ «UKRBIOTAL» до ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_6 про відшкодування шкоди залишити без розгляду.

Судові витрати по справі віднести за рахунок держави.

Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду через суд першої інстанції, протягом семи днів з дня її оголошення.

Головуючий ОСОБА_1

Суддя ОСОБА_2

Суддя ОСОБА_3