Рішення

від 18.05.2023 по справі 757/66880/21-ц

ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Номер провадження 2/754/741/23

Справа №757/66880/21-ц

РІШЕННЯ

Іменем України

18 травня 2023 року Деснянський районний суд м.Києва у складі:

головуючого судді Зотько Т.А.

за участю секретаря судових засідань Нагорної М.В.,

представника позивачів ОСОБА_1. ,

відповідача ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Києва цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансматик», ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до ОСОБА_6 , ОСОБА_2 про захист честі, гідності, ділової репутації та спростування недостовірної інформації, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачі звернулись до Печерського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_6 , ОСОБА_2 про захист честі, гідності, ділової репутації та спростування недостовірної інформації. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 10.12.2020 на веб-сайті «Електронна книга скарг України» (https://reaction.org.ua) в мережі Інтернет було опубліковано для невизначеного кола осіб статтю ОСОБА_2 «ІНФОРМАЦІЯ_5: " ІНФОРМАЦІЯ_1 ». Відповідно до Довідки ДП «Центр компетенції адресного простору мережі Інтернет консорціуму "Український центр підтримки номерів і адрес» від 11.06.2021 № 207/2021-Д за результатами дослідження інформаційного наповнення веб-сайту https://reaction.org.ua встановлено, що останній позиціонує себе в якості веб-сайту Електронної книги скарг України, на якому розміщена, зокрема, інформація: Електронну книгу скарг України» заснував відповідач ОСОБА_7 . Родом з ОСОБА_8 , який приїхав вчитися журналістиці до Києва в Інститут кіно і телебачення». «На веб-сайті https://reaction.ors. розміщені, зокрема, наступні ідентифікатори - фізична особа, що збирає і обробляє дані - ОСОБА_9 . У статті «ІНФОРМАЦІЯ_5» наведена пряма мова ОСОБА_2 щодо СТО Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансматик» клієнтом якого він був. ТОВ «Трансматик» є зареєстрованою юридичною особою, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію та є спеціалізованим автоцентром з ремонту автоматичних коробок перемикання передач (АКПП) автомобілів. Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ «Трансматик» зареєстроване 08.08.2007. 26.10.2020 відповідач ОСОБА_2 звернувся до відповідача ТОВ «Трансматик» з ремонту автоматичних коробок перемикання передач (АКПП) автомобілів. Згідно акту приймання-передачі автомобіля від 26.10.2021 ОСОБА_2 передав ТОВ «Трансматик» ТЗ марки Volvo моделі «S 60», білого кольору, державний номерний знак НОМЕР_1 для діагностики, зняття та дефектування АКПП. Умовами акту прийому-передачі автомобіля, встановлено обов`язок оплати за виконання робіт, терміни виконання робіт та оплати послуг з парковки автомобіля на території СТО. Оскільки ОСОБА_2 не було своєчасно виконано зобов`язань щодо оплати робіт з ремонту АКПП автомобіль марки Volvo моделі «S 60», білого кольору, д.н.з. НОМЕР_1 було поміщено на платний охоронюваний майданчик на території СТО. (Києво-Святошинський р-н., с. Софіївська Борщагівка, вул. Пушкінська, 71). 10.12.2020 після сплати вартості наданих СТО ТОВ «Трансматик» послуг, транспортний засіб було повернуто ОСОБА_2 , що підтверджується актом виконаних робіт від 10.12.2020 та актом приймання-передачі автомобіля від 10.12.2020. Відповідач ОСОБА_2 звернувся на гарячу лінію «102», про яке зазначено у етапі від 10.12.2020, 04.12.2021 працівниками Бучанського РУП ГУНП в Київській області було внесено відомості в ЄРДР за № 12020115410000406. 28.12.2020 року дізнавачами Бучанського РУП ГУНП у м. Києві межах досудового розслідування кримінального провадження № 12020115410000406 від 04.12.2020 було проведено обшуки на території СТО ТОВ «Трансматик» та безпідставно вилучено транспортний засіб, який немає жодного відношення до ОСОБА_2 , чим було завдано також шкоду репутації підприємства та майнових збитків. В подальшому 11.10.2021 дізнавачем Бучанського РУП ГУНП в Київській області Здебським О.І. закрито кримінальне провадження № 12020115410000406 від 04.12.2020 у зв`язку з відсутністю складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, а саме відсутністю об`єктивної сторони, а також відсутністю будь-яких претензій у ОСОБА_2 до ТОВ «Трансматик». що також підтверджує неправдивість викладеної інформації. Зазначена стаття ОСОБА_2 розміщена на веб-сайті «Електронна книга скарг України» містить такі вердження щодо СТО ТОВ «Трансматик»: «ІНФОРМАЦІЯ_6». Внаслідок оприлюднення відповідачами невизначеному колу осіб інформації, яка не відповідає дійсності, завдано шкоди діловій репутації ТОВ «Трансматик», принижено авторитет підприємства в очах контрагентів та осіб, що користувалися чи мали намір скористатися його послугами, завдано шкоду честі, гідності та ділової репутації власникам ТОВ «Трансматик» позивачам ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , оскільки вказана стаття містить формацію негативного характеру щодо ТОВ «Трансматик» та є неправдивою. Основним видом економічної діяльності Товариства є технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів. ТОВ «Трансматик» виконує ремонти автоматичних коробок передач автомобілів будь-якої складності, а також інших вузлів та механізмів транспортних засобів. ТОВ «Трансматик» було визнано переможцем конкурсу інтернет-портала «Автобазар» на найкращу СТО (станцію технічного обслуговування) найкращим сервісом 2020 в номінації «Ремонт АКПП». Позивачі зазначають, що дбають про свою репутацію, яка напрацьовувалася роками та важкою працею, довірою оточуючих, розвивають своє підприємство, яке приносить їм дохід, а відтак необхідні для життя блага. Таким чином, поширення недостовірної інформації відповідачами принижує не тільки ділову репутацію ТОВ «Трансматик», а і наносить шкоди честі, гідності, ділової репутації його засновникам позивачам по справі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , а тому просять: визнати недостовірною і такою, що завдає шкоди діловій репутації Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансматик», інформацію, поширену ОСОБА_2 , яка опублікована на веб-сайті «Електронна книга скарг України» у мережі Інтернет за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2 у статті «ІНФОРМАЦІЯ_7", а саме твердження: -«ІНФОРМАЦІЯ_5»; - «ІНФОРМАЦІЯ_8».Зобов`язати ОСОБА_6 у строк 10 календарних днів з дня набрання законної сили судовим рішенням спростувати інформацію, поширену ІНФОРМАЦІЯ_3 на веб-сайті "Електронна книга скарг України" у мережі Інтернет за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_9 у статті «ІНФОРМАЦІЯ_5», а саме твердження;«ІНФОРМАЦІЯ_7».«ІНФОРМАЦІЯ_10» шляхом розміщення на веб-сайті «Електронна книга скарг України» повного тексту судового рішення, ухваленого у цій справі.Текст спростування повинен бути розміщений під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_11» у тому ж самому розділі і таким самим шрифтом, що спростовувана інформація, не допускаючи при цьому власних коментарів.Стягнути солідарно з ОСОБА_6 , ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 завдану моральну шкоду в розмірі 150 000 грн.. Стягнути солідарно з ОСОБА_6 та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 завдану моральну шкоду в розмірі 150 000 грн.. Стягнути з ОСОБА_6 , ОСОБА_2 на користь ТОВ «Трансматик», ОСОБА_4 та ОСОБА_5 понесені судові витрати.

Ухвалою судді Печерського районного суду м. Києва від 15.02.2022 року вищевказану позовну заяву передано на розгляд за територіальною підсудністю до Деснянського районного суду м. Києва.

01.08.2022 справа надійшла до Деснянського районного суду м. Києва.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.08.2022 розгляд даної судової справи визначено здійснювати судді Зотько Т.А.

Ухвалою судді від 09.08.2022 відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в підготовчому засіданні.

26.08.2022 на електронну адресу суду від представника відповідача ОСОБА_6 - адвоката Дригіної І.М. надійшов відзив на позовну заяву зі змісту якого представник відповідача просила відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що ОСОБА_6 є ініціатором створення сайту, але не є його власником, крім того доданий до матеріалів справи висновок експерта не підтверджує чи була інформація достовірною чи не була, оскільки відповідач не мав жодних правовідносин з позивачами, а тому підстави для пред`явлення вимог до ОСОБА_6 відсутні.

01.09.2022 на адресу суду від представника позивачів надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, в якому представник вказує, що відповідачем ОСОБА_6 не наведено та не надано жодних належних доказів на спростування обставин, викладених у позові.

02.09.2022 на адресу суду від відповідача ОСОБА_2 надійшлов відзив на позовну заяву, зі змісту якого вбачається, що написання статті є його власною думкою та надання ним оцінки діям СТО ТОВ «Трансматик», а отже, є його суб`єктивним баченням обставин, які мали місце після того, як він віддав автомобіль на ремонт, а тому на нього не може бути покладена відповідальність за допущені висловлення критики. Стосовно висновку спеціаліста, то вважає що даний висновок був проведений спеціалістом, а не атестованим судовим експертом. Щодо вимоги про відшкодування шкоди, зазначив, позивачами не доведено жодними підставами, що вказана ним інформація шкодить їх діловій репутації.

19.09.2022 від представника позивачів надійшла відповідь на відзив відповідача ОСОБА_2 на позовну заяву, в якому ввжають посилання на вказані обставини відповідачем необгрунтованими та нічим не доведеними, а тому просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою суду від 22.09.2022 було витребувано від ТОВ "Хостінг Україна" інформацію щодо реєстранта доменного імені ІНФОРМАЦІЯ_4 , зокрема станом на 10.12.2020, а саме: -найменування/прізвище, ім`я, по-батькові, адреса місцезнаходження, адреса електронної пошти, телефон, факс, номер платника податків або код ЄДРП0У;-копії замовлення про реєстрацію доменного імені reaction.org.ua;-копії договору про надання послуг з реєстрації доменного імені ІНФОРМАЦІЯ_4 ;-копії заяви або будь-якого іншого документа, що містить відомості про реєстранта доменного імені ІНФОРМАЦІЯ_4 ;-інформацію про володільця облікового запису (власника), що використовується для розміщення веб-сайту ІНФОРМАЦІЯ_4 у мережі Інтернет (найменування/прізвище, ім`я, по батькові, адреса місцезнаходження, адреса електронної пошти, телефон, факс, номер платника податків або код ЄДРП0У). Витребувати від ТОВ "Он- лайн" інформацію, а саме: -дані про отримувача послуг хостингу щодо розміщення програмного забезпечення веб-сайту https:reaction.org.ua на спеціалізованому вебсервері та забезпечення доступу до нього з мережі Інтернет, зокрема але не виключно: найменування/прізвище, ім`я, по-батькові, адреса місцезнаходження, адреса електронної пошти, телефон, факс, номер платника податків або код ЄДРПОУ.

Ухвалою судді, постановленої шляхом внесення до протоколу судового засідання від 22.02.2023 року було закрито підготовчий розгляд справи та призначено справу в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні.

В судовому засіданні представник позивачів - ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав, просив суд про їх задоволення, посилаючись на викладені обставини в позовній заяву, відповіді на відзив та письмових запереченнях.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник - ОСОБА_3 проти задоволення позовних вимог заперечували в повному обсязі, посилаючись на викладене у відзиві на позовну заяву та запереченнях.

Відповідач ОСОБА_6 та його представник в судове засідання не з`явилися, про розгляд справи сповіщені судом належним чином, в ході розгляду справи, представником було подано заяву про розгляд справи у відсутність сторони відповідача.

Заслухавши пояснення представника позивачаів - ОСОБА_1. , відповідача ОСОБА_2 та його представника - ОСОБА_3 , оцінивши зібрані по справі докази виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до вимог ст.ст. 2, 4 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року в справі № 372/51/16-ц (провадження № 14-511цс18) зроблено висновок, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (стаття 13 ЦПК України).

Відповідно до вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Нормами ч. 6 ст. 13 ЗУ "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Позивачі стверджують, що у тексті статті під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_7», розміщених у мережі Інтернет для невизначеного кола осіб за ІНФОРМАЦІЯ_12, які містять інформацію негативного характеру стосовно СТО «Транматик», включаючи і висловлювання «ІНФОРМАЦІЯ_13.», є фактичними твердженнями, а не оціночними судженнями.

На підтвердження поширення недостовірної інформації Позивачем було надано до суду:

-зображення сторінки веб сайту «Електронна книга скарг України» зі статтею «ІНФОРМАЦІЯ_7», зображення сторінки (а.с.19-23);

-зображення сторінки «Історія проекту» веб сайту «Електронна книга скарг України» (а.с.24-25);

-копію довідки ДП «Центр компетенції адресного простору мережі Інтернет консорціуму «Український центр підтримки номерів і адрес» від 11.06.2021 № 207/2021-Д (а.с.26);

-копію звіту ДП «Центр компетенції адресного простору мережі Інтернет консорціуму «Український центр підтримки номерів і адрес» від 19.10.2021 №421/2021ЗВ (а.с.33-40);

-копію висновку експерта №812/12/2021 від 09.12.2021 (а.с.41-57);

-копії висновків спеціаліста №36/2021, №36/2021 від 09.12.2021 (а.с.58-83).

Відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

Кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя (стаття 34). А також усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк (стаття 40)

Відповідно до ч.1 ст.91 ЦК України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.

Частиною першою ст.94 ЦК України визначено, що юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати.

За змістом статей 94, 277 ЦК України фізична чи юридична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Ст. 201 ЦК України передбачено, що честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.

Нормами ст.ст. 297, 299 ЦК України визначено, що кожен має право на повагу до його гідності та честі, на недоторканність своєї ділової репутації.

У пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» судам роз`яснено, що чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об`єктів судового захисту.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Під поняттям честі слід розуміти особисте немайнове благо, що є позитивною соціальною оцінкою особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності поведінки до загальноприйнятих уявлень про добро і зло та усвідомлення особою цієї оцінки.

Під поняттям гідності слід розуміти чинник моральної свідомості, який, водночас, відображає моральне ставлення індивіда до самого себе та суспільства до нього.

У свою чергу, діловою репутацією є усталена оцінка фізичної особи, що ґрунтується на наявній інформації про її позитивні та негативні суспільно значимі діяння у певній сфері, що відома оточуючим.

Так, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної істоти. З честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах суспільства, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло. А під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто, містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Зазначена правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду України від 29 листопада 2017 року у справі № 761/6866/16-ц.

Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації).

Згідно пункту 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» №1 від 27 лютого 2009 року вибір способу захисту особистого немайнового права, зокрема права на повагу до гідності та честі, права на недоторканість ділової репутації, належить позивачеві. Разом із тим, особа, право якої порушено, може обрати як загальний, так і спеціальний способи захисту свого права, визначені законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини. У зв`язку з цим суди повинні брати до уваги, що відповідно до статті 275 ЦК захист особистого немайнового права здійснюється у спосіб, встановлений главою 3 цього Кодексу, а також іншими способами відповідно до змісту цього права, способу його поширення та наслідків, що їх спричинило це порушення. До таких спеціальних способів захисту відносяться, наприклад, спростування недостовірної інформації та/або право на відповідь (стаття 277 ЦК), заборона поширення інформації, якою порушуються особисті немайнові права (стаття 278 ЦК) тощо.

Згідно частини 2 пункту 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» №1 від 27 лютого 2009 року, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків. Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб - підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

Відповідно до роз`яснень, що містяться в п.15 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» № 1 від 27.02.2009 при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто/або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати особисте немайнове право. Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо,телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації, поширення в мережі інтернет чи з використанням іншх засобів телекомунікаційного зв`язку, викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам, повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі. Поширенням інформації є також вивішування (демонстрація) в громадських місцях плакатів, гасел, інших товарів, а також розповсюдження серед людей листівок, що за своїм змістом або формою порочать честь, гідність фізичної особи або ділової репутації фізичної та юридичної особи.

Разом тим, вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи вона є фактичним твердженням чи оціночним судженням.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб`єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов`язок відшкодувати завдану моральну шкоду.

Отже, за своїм характером судження є розумовим актом, що має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки і напряму, що пов`язано з такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів. Судження є такою думкою, у якій при її висловлюванні дещо стверджується про предмет дійсності і яка об`єктивно є або істиною чи хибною і при цьому неодмінно однією із двох. Оцінити правдивість чи правильність судження будь-яким шляхом неможливо, а тому воно не входить до предмета судового доказування.

Фактичне твердження - це логічна побудова та викладення певного факту чи групи фактів. Факт - це явище об`єктивної дійсності, конкретні життєві обставини, які склалися у певному місці та часі за певних умов. Ураховуючи те, що факт, сам по собі, є категорією об`єктивною, незалежною від думок і поглядів сторонніх осіб, то його відповідність дійсності може бути перевірена та встановлена судом.

У пункті 45 рішення Європейського суду з прав людини у справі «ТОВ «Інститут економічних реформ» проти України» від 02.06.2016 зазначено, що суд у своїй практиці розрізняє твердження щодо фактів та оціночні судження. Існування фактів можна довести, тоді як правдивість оціночних суджень не піддається доведенню. Вимогу довести правдивість оціночних суджень неможливо виконати і вона порушує свободу вираження поглядів як таку, що є фундаментальною частиною права, що охороняється статтею 10 Конвенції (рішення у справі «Лінгенс проти Австрії», п. 46). Однак навіть у разі, якщо висловлення є оціночним судженням, пропорційність втручання може залежати від того, чи існує достатнє «фактологічне підґрунтя» для оспорюваного висловлювання, в іншому випадку воно буде надмірним (рішення у справі «Ліндон, Очаковський-Лоран та Жулі проти Франції», п. 55). Щоб розрізнити твердження щодо фактів та оціночні судження необхідно враховувати обставини справи та загальний тон висловлювань (рішення у справі «Бразільє проти Франції», заява № 71343/01, п. 37, від 11 квітня 2006 року), оскільки судження з питань, які становлять суспільний інтерес, можуть на цій підставі становити оціночні судження, а не твердження щодо фактів (рішення «Патурель проти Франції», заява № 54968/00, п. 37, від 22 грудня 2005 року).

Отже, чинним законодавством не передбачена можливість притягнення до відповідальності за висловлювання оціночних суджень, так як вони, як і думки, переконання, судження, критична оцінка певних фактів і недоліків не можуть бути предметом судового захисту, оскільки будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів не можуть бути перевірені на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів), а особи мають бути толерантними до різкої, навіть некоректної критики.

Оціночні судження не підлягають спростуванню. Позивач має можливість захистити свої права через надане йому законодавством право на відповідь. Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 18.09.2019 у справі № 359/8847/16-ц.

Таким чином, підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто, доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто, позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Згідно з висновком експерта №812/12/2021 за результатами семантико-текстуального дослідження за заявою ТОВ «Трансматик» від 09.12.2021, у тексті мтатті під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_7», розміщеної у мережі Інтернет для невизначеного кола осіб за ІНФОРМАЦІЯ_12, наявні висловлювання, які містять інформацію негативного характеру стосовно СТО «Транматик», включаючи і інформацію щодо пошкодження частин автомобіля, які працівники ТОВ «Трансматик» зламали через свою недосвідченість та замовчували про це, та про безпідставно виставлені (зайві) рахунки за ремонт автомобіля. (Самі висловлювання наведені у п. 1 дослідницької частини Висновку експерта).

Фрагменти тексту статті під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_14", розміщених у мережі Інтернет для невизначеного кола осіб за ІНФОРМАЦІЯ_12, які містять інформацію негативного характеру стосовно СТО «ТРАНСМАТІК», включаючи і висловлювання «ІНФОРМАЦІЯ_13.», є фактичними твердженнями, а не оціночними судженнями.

Разом з тим, заслухавши пояснення учасників справи та дослідивши письмові матеріали справи, суд не може дійти достеменного висновку, що вказана інформація є недостовірною, з тих підстав, що стороною позивача не надано суду належних та достовірних доказів щодо повного та належного обсягу проведених робіт по ремонту транспортного засобу відповідача ОСОБА_2 , а з досліджених судом наявних матеріалів, вбачаються розбіжності, як в обсягах здійснених робіт так і в їх вартості.

Крім того, відповідачем ОСОБА_2 надано суду докази щодо транспортування належного йому автомобіля з паркувального майданчика ТОВ "Трансматик" до іншої СТО за допомогою евакуатора, що в свою чергу ставить під сумнів інформацію належно здійснених послуг по ремонту транспортного засобу працівниками позивача.

Що стосується позовних вимог солідарного стягнення з відповідачів на користь позивачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 моральної шкоди у розмірі по 150 000 грн. кожному, суд зазначає наступне.

Згідно із вимогами ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров"я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім"ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішення, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Пунктом 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Отже, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається залежно від характеру правопорушення, глибини душевних страждань, ступеня вини відповідача, який завдав моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Згідно з п. 5 вказаної Постанови відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправними діяннями заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Як вбачається з висновку спеціаліста за результатами проведення психологічного дослідження №36/2021 від 09.12.2021 та №37/2021 від 09.12.2021, вказані дослідження були проведені 22.11.2021 на замовлення позивачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 при цьому при формуванні питань, було зазначено про поширення неправдивих, ганебних відомостей, які завдали шкоди честі, гідності та діловій репутаціїї даних позивачів.

Разом з тим, виксновок експерта №812/12/2021 за результатами семантико-текстуального дослідження за заявою ТОВ «Трансматик» був складеним тільки 09.12.2021, тобто на момент проведення психологічного дослідження спеціаліст роблячи свої висновки за результатами проведення психологічного дослідження керувалась виключно категоричністю тверджень безпосередньо самих позивачів щодо тлумачення ситуаціїї, що склалась, без підтвердження відповідними доказами.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що заключення про спричинення моральної шкоди позивачам ОСОБА_4 та ОСОБА_5 та обсяги її відшкодування, зроблені вищевказаним спеціалістом передчасно до моменту доведення і визнання поширених відомостей неправдивими та ганебними, а відтак не може бути прийнято судом в якості належного доказу спричинення моральної шкоди.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Згідно з вимогами статті 264 ЦПК під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; та докази на їх підтвердження.

Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як роз`яснено в п.27 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року за №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», виходячи з принципу процесуального рівноправ`я сторін та враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

Вирішальним фактором принципу змагальності сторін є обов`язок сторін у доказуванні, які користуються рівними правами щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом переконливості цих доказів.

Стаття 277 ЦК України та норми ЦПК України вказують, що обов`язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Підставою для задоволення позову у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи є сукупність усіх обставин юридичного складу правопорушення, а саме: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б однієї особи у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, що не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто завдає шкоди відповідним немайновим благам, чи перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

При цьому, за результатами розгляду такого спору має бути встановлено не лише наявність підстав визнання недостовірною та спростування інформації, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивачі звернулись до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.

Відсутність порушеного або оспорюваного права, є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин (Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду у справі № 910/1255/20 від 07.04.2021 р.).

Дослідивши матеріали справи з метою вирішення питання, чи поширення інформації, завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право суд приходить до висновку, що поширена відповідачем ОСОБА_2 на веб-сайті «Електронна книга скарг України», «ІНФОРМАЦІЯ_7»» інформація є його власним судженням, яке ґрунтується на його особистому трактуванні отриманих послуг, а не твердженням.

Крім того, доданий позивачами та досліджений судом висновок експерта не підтверджує факт чи була спірна інформація достовірною, чи вона була недостовірною. Зазначені висловлювання не мотивовані цілеспрямованими діями з метою приниження честі, гідності чи ділової репутації позивачів і не можуть бути розцінені як недостовірна інформація, яка б принижувала честь, гідність та ділову репутацію позивачів, а відтак суд дійшов висновку, що позивачі не довели що інформація, з приводу якої виник спір, є недостовірною інформацією, що принижує репутацію позивачів та не надали доказів того, що внаслідок її публікації відбулося зниження ділової активності товариства у сфері його діяльності, отже не довели негативного впливу інформації, яка містилася на веб сайті, на ділову репутацію ТОВ «Трансматик», тому підстав для задоволення вимог позивачів та зобов`язання відповідачів спростувати недостовірну інформацію суд не вбачає.

Враховуючи, що суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вимог про визнання недостовірною і такою, що завдає шкоди діловій репутації Товариства інформацію, поширену ОСОБА_2 , відповідно суд не вбачає підстав для відшкодування моральної шкоди позивачам ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ..

Оскільки суд відмовляє позивачам у задоволенні позовних вимог, відповідно до ст. 141 ЦПК України понесені позивачами витрати не підлягають задоволенню .

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32, 34, 68 Конституції України,, ст.ст. 16, 91, 94, 201, 277, 297, 299 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 81, 83, 141, 142, 259, 263-265, 280-283 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансматик», ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до ОСОБА_6 , ОСОБА_2 про захист честі, гідності, ділової репутації та спростування недостовірної інформації - залишити без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду виготовлено 09.06.2023.

Суддя: Т.А.Зотько