Ухвала

від 06.06.2023 по справі 308/16997/21

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 308/16997/21

Закарпатський апеляційний суд

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06.06.2023 м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі суддів: ОСОБА_1 (головуючого), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді матеріали судового провадження 11-сс/4806/205/22 за апеляційною скаргою захисника підозрюваного ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 28.04.2022.

Цією ухвалою задоволено клопотання старшого слідчого СУ ГУ НП в Закарпатській області про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 12020070000000265 та накладено арешт на нерухоме майно із забороною відчуження та розпорядження такого майна, яке перебуває на праві приватної власності ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Отиня, Коломийського району, Івано-Франківської області, громадянина України, українця, мешканця АДРЕСА_1 , а саме: квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 88,3 кв.м, житлова площа 59,5 кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 1520848021101; приміщення № 38 (аптека реконструйована з власного нежитлового приміщення), що знаходиться за адресою АДРЕСА_3 , загальною площею 35,8 кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 9295021101, номер об`єкта в РПВН № 19660208.

З клопотання слідчого про накладення арешту на майно вбачається, що починаючи з жовтня 2020 року ОСОБА_6 , будучи фізичною особою-підприємцем та засновником ТОВ «ВІТА ФАРМ», діяльність якого пов`язана із наданням фармацевтичних послуг, з метою незаконного збагачення шляхом вчинення злочинів з незаконного обігу психотропних речовин, будучи організатором злочинів, усвідомлюючи те, що шляхом проведення заборонених операцій у сфері незаконного обігу психотропних речовин є можливість швидко, незаконно збагатитись, а також знаючи про місце та особу у якої можна придбати психотропну речовину- альпразолам, яка міститься в лікарських препаратах «XANAX» та «Frontin», які в Україні не зареєстровані як лікарські засоби, зможе забезпечувати учасників групи цією речовиною для подальшого збуту, вирішив цим скористатись, після чого, діючи умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи незаконність та протиправність своїх дій, у період з жовтня 2020 року по лютий 2022 року, організував стійку злочинну групу, до складу якої залучив в якості виконавців ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .

Для вчинення злочинів у сфері незаконного обігу психотропних речовин, ОСОБА_6 , діючи як організатор злочинів, особисто розробив план вчинення злочинів і діяльності створеної ним організованої групи, який довів до відома всіх учасників, визначив та розподілив функції кожного з її учасників, а саме, ОСОБА_8 і ОСОБА_9 були безпосередніми виконавцями злочинів. Від вказаних осіб ОСОБА_6 вимагав чіткого виконання всіх його вказівок, контролював та

-2-

координував в залежності від обстановки діяльність групи, об`єднаних єдиним планом з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану, відомого та схваленого всіма учасниками організованої групи.

Організована злочинна група, очолювана ОСОБА_6 , характеризувалась попередньою зорганізованістю у спільне об`єднання осіб для вчинення злочинів у сфері незаконного обігу психотропних речовин, між членами якого підтримувалися тісні дружні стосунки; стабільністю і згуртованістю членів групи, що виразилось у незмінності складу учасників злочинної групи та тривалості їх дій у період із жовтня 2020 року по лютий 2022 року; детальною організацією функціонування групи у вигляді чіткого виконання кожним відведеної йому ролі та виконання вказівок організатора ОСОБА_6 ; обізнаністю всіх членів злочинної групи з планом злочинних дій, спрямованим на досягнення єдиної злочинної мети та свідомого виконання своїх функцій кожним із них.

Крім того, ОСОБА_6 , діяв як організатор та постачальник психотропних речовин, усвідомлюючи протиправність своїх злочинних дій, сприяв вчиненню злочинів іншим співучасникам, забезпечував їх психотропною речовиною, для її подальшого збуту, надавав поради та вказівки щодо способів вчинення злочинів, під час реалізації психотропних речовини певними заходами безпеки і конспірації, щодо нерозголошення дійсної незаконної діяльності, з метою недопущення виявлення злочинних дій групи сторонніми особами та працівниками правоохоронних органів, дотримуючись при цьому обумовлених правил поведінки при зустрічах із іншими членами групи та покупцями заборонених речовин з метою не викриття їх незаконної діяльності.

ОСОБА_6 , діючи у складі організованої злочинної групи, разом із ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , будучи зорганізованими з метою незаконного збагачення, з розподілом функцій кожного із учасників групи, згідно розробленого ОСОБА_6 злочинного плану при невстановлених розслідуванням обставинах місці та часі, в період з жовтня 2020 року по лютий 2022 року, умисно, незаконно, з корисливих мотивів, здійснювали придбання у невстановленої слідством особи для подальшого збуту невстановлену кількість психотропної речовини альпразолам, яка міститься в лікарських препаратах «XANAX» та «Frontin», які в Україні не зареєстровані як лікарські засоби.

Після придбання вказаної речовини, ОСОБА_6 на досягнення єдиного злочинного плану згідно розподілених функцій в складі організованої злочинної групи, разом з її учасниками ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , умисно, незаконно забезпечували зберігання з метою подальшого збуту вказаної забороненої в обігу психотропної речовини по місцю ведення своєї підприємницької діяльності, а саме ТОВ «ВІТАФАРМ», що розташовується за адресою: офіс АДРЕСА_4 , а також за місцями фактичного проживання учасників організованої групи, за адресами: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 .

11.02.2022 ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307 КК України.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307 КК України підтверджується комплексом зібраних у кримінальному провадженні доказів, зокрема: протоколами негласних слідчих (розшукових) дій, та висновками судових експертиз.

Необхідність накладення арешту на майно ОСОБА_6 , слідчий обгрунтував тим, що останній підозрюється у вчиненні злочинів, які відноситься до категорії особливо тяжких і за які йому може бути призначено покарання у виді позбавлення волі на строк від дев`яти до дванадцяти років з конфіскацією майна. А тому, орган досудового розслідування вважає за доцільне накласти арешт на майно підозрюваного ОСОБА_6 з метою забезпечення кримінального провадження, а саме: квартиру

АДРЕСА_7 , загальною площею 88,3 кв. м, житлова площа 59,5 кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 1520848021101; приміщення АДРЕСА_4 (аптека реконструйована з власного нежитлового приміщення) загальною площею 35,8 кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 9295021101, номер об`єкта в РПВН № 19660208.

Ухвала слідчого судді мотивована тим, що слідчим доведено наявність правових підстав для арешту майна підозрюваного ОСОБА_6 , зокрема з метою забезпечення можливої конфіскації майна як виду покарання. На думку слідчого судді, слідчим у клопотанні наведено достатньо підстав для застосування такого виду заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, а тому з метою уникнення втрати майна слідчий суддя задовольнила клопотання слідчого та наклала арешт на нерухоме майно підозрюваного. На думку слідчого судді, у разі не накладення арешту на майно, підозрюваний ОСОБА_6 усвідолюючи реальність та неминучисть покарання передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, що йому може загрожувати, в змозі відчужити належне йому на праві приватної власноті нерухоме майно квартиру АДРЕСА_2 , чи приміщення АДРЕСА_8 (аптека реконструйована з власного нежитлового приміщення), що знаходиться за адресою АДРЕСА_3 , на користь третіх осіб, з метою уникнення такого виду покарання, як конфіскація майна, що очевидно переважає над неможливістю власником (володільцем) тимчасово в повному обсязі розпоряджатися вказаним майном. Згідно долученої до матеріалів клопотання інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 03.12.2021, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за ОСОБА_6 зареєстровано наступне нерухоме майно, а саме: квартира АДРЕСА_2 , загальною площею 88,3 кв.м, житлова площа 59,5 кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 1520848021101; приміщення АДРЕСА_4 (аптека реконструйована з власного нежитлового приміщення) загальною площею 35,8 кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 9295021101, номер об`єкта в РПВН № 19660208. Враховуючи викладене, слідчий суддя прийшла до висновку про наявність достатніх правових підстав для арешту майна, врахувала можливість конфіскації його , як виду покарання, а тому, клопотання про арешт майна задовольнила.

В апеляційній скарзі захисник підозрюваного ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу слідчого судді про накладення арешту на майно. Вважає, що вказана ухвала є незаконною, необґрунтованою та підлягає скасуванню у зв`язку з невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам провадження.

Апеляційна скарга розглядається у відсутності підозрюваного та його захисника-адвоката ОСОБА_7 , неявка яких, з огляду на положення ст. 405 КПК України, не перешкоджає її розгляду. При цьому, береться до уваги те, що вказані особи належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, а апеляційний розгляд неодноразово відкладався за клопотаннями захисника-адвоката ОСОБА_7 , який подав апеляційну скаргу, а саме: 08.06.2022, 30.06.2022, 02.08.2022, 14.09.2022, 11.10.2022, 10.11.2022, 13.12.2022, 23.01.2023, 23.02.2023, 06.04.2023, 03.05.2023.

Апеляційний суд зауважує, що переважна більшість клопотань захисника-адвоката ОСОБА_7 про необхідність відкладення судового розгляду в провадженні щодо ОСОБА_6 , обґрунтовані його зайнятістю в інших судових процесах, при цьому, за винятком двох випадків, адвокат ОСОБА_7 не надав належних доказів, які б підтверджували вказані обставини. Також слід констатувати, що апеляційний розгляд

-4-

відкладався також із метою забезпечення реалізації права на внесення доповнень до апеляційної скарги, однак таким правом, всупереч поданим заявам, адвокат ОСОБА_7 не скористався, подавши до суду чергове клопотання про відкладення судового розгляду.

Колегія суддів вважає, що сторони кримінального провадження повинні добросовісно використовувати надані процесуальні права, не зловживати ними та зобов`язані демонструвати готовність брати участь у судовому розгляді і утримуватися від використання методів, які пов`язані зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби, передбачені законом для прискорення процедури слухання.

Приймаючи рішення про розгляд справи без участі підозрюваного ОСОБА_6 та захисника-адвоката ОСОБА_7 , враховуються і вимоги чинного законодавства щодо розгляду справи в розумні строки, передбачені ст. 28, 422 КПК України,а також рішення Європейського суду з прав людини «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07.07.1989 про те, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип - верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи, а тому апеляційний суд вважає за необхідне розглянути справу за відсутності підозрюваного ОСОБА_6 та його захисника-адвоката ОСОБА_7 , що не суперечитиме положенням ст. 405 КПК України.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який заперечив проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, віднесено і засади недоторканості права власності. Згідно з вимогами ст. 16 КПК України позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення ухваленого в порядку, передбаченому КПК України.

Відповідно до ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна (ч. 10 ст. 170 КПК України).

За приписами ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

-5-

У випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна (ч. 5 ст. 170 КПК України).

За вимогами п. 3 ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання слідчий суддя повинен враховувати наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, за вчинення якого, у разі визнання особи винуватою, суд може призначити покарання у виді конфіскації майна.

Відповідні дані мають міститися у клопотанні слідчого, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав і основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Крім того, для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя згідно з положеннями ст. 132, 173 КПК України також повинен врахувати правову підставу для арешту майна, розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Колегією суддів встановлено, що під час розгляду клопотання про арешт майна слідчий суддя у повному обсязі належним чином дотрималася вищевказаних вимог кримінального процесуального закону.

З наданих суду матеріалів судового провадження вбачається, що наведені у клопотанні слідчого підстави для застосування вказаного заходу забезпечення кримінального провадження слідчим суддею при розгляді клопотання належним чином перевірялись, при цьому у судовому засіданні заслухані доводи сторони обвинувачення, заперечення сторони захисту, досліджені письмові матеріали клопотання слідчого та з`ясовані всі необхідні обставини, які повинні бути встановлені та враховані для прийняття законного та справедливого рішення.

Як вбачається з клопотання слідчого, в провадженні ГУ НП в Закарпатській області знаходяться матеріали досудового розслідування кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, відомості про яке 05.10.2020 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020070000000265.

11.02.2022 у рамках даного кримінального провадження, ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України відносяться до категорії особливо тяжких злочинів, відповідальність за яке передбачена у виді позбавлення волі до дванадцяти років із конфіскацією майна.

07.04.2022 слідчий звернувся до слідчого судді з клопотанням про арешт нерухомого майна, яке належить на праві приватної власності підозрюваному ОСОБА_6 , а саме:квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 88,3 кв.м, житлова площа 59, 5 кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1520848021101; приміщення АДРЕСА_4 (аптека реконструйована з власного нежитлового приміщення) загальною площею 35,8 кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 9295021101, номер об`єкта в РПВН 19660208.

-6-

28.04.2022 ухвалою слідчого судді клопотання слідчого задоволено та накладено арешт на нерухоме майно, яке належить на праві приватної власності підозрюваному ОСОБА_6 .

На думку апеляційного суду, слідчий суддя дійшла правильних висновків про наявність обґрунтованої підозри про причетність ОСОБА_6 до кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, за викладених у клопотанні обставин та, що у разі доведення винуватості підозрюваному його майно за вироком суду може бути конфісковано.

Апеляційний суд переконаний, що незастосування обмежень до розпорядження таким майном може призвести до вжиття підозрюваним заходів до його відчуження чи перереєстрації, з метою уникнення його арешту та подальшої можливої конфіскації. Незастосування цього заходу зумовить труднощі чи неможливість виконання вироку в частині забезпечення конфіскації, а тому арешт майна на даному етапі є законним і необхідним для забезпечення кримінального провадження.

Щодо розумності та співмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження, наслідків арешту майна для підозрюваного, колегія звертає увагу на правову підставу накладення арешту на майно, встановлену ухвалою слідчого судді, - з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання.

Покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Якщо конфіскується частина майна, суд повинен зазначити, яка саме частина майна конфіскується, або перелічити предмети, що конфіскуються (частина 1 статті 59 КК України). Кримінальний закон не встановлює прямого співвідношення чи обмеження обсягу конфіскації майна як виду покарання із розміром шкоди, завданої кримінальним правопорушенням. Покарання у вигляді конфіскації майна, як і будь-яке інше покарання, встановлюється вироком суду. Оскільки на цьому етапі кримінальне провадження ще не розглянуто судом по суті та вирок не постановлений, слідчий суддя не має змоги передбачити ні сам факт його постановлення, ні можливий обсяг конфіскації майна як виду покарання, вказані події на цьому етапі повинні розглядатися лише як вірогідні.

Враховуючи обґрунтовану підозру вважати, що незастосування цього заходу зумовить труднощі чи унеможливить виконання вироку в частині конфіскації майна, арешт належного підозрюваному ОСОБА_6 нерухомого майна на даному етапі є законним і необхідним для забезпечення кримінального провадження.

Зважаючи на вищевикладене в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт на майно, діяла у спосіб та в межах діючого законодавства, арешт застосувала на засадах розумності та співмірності, а тому доводи стосовно незаконності та необґрунтованості ухвали слід визнати непереконливими, підстав для обґрунтованого сумніву в співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження при розгляді апеляційної скарги не встановлено.

У зв`язку з чим колегія суддів приходить до висновку, що слідчим суддею відповідно до ст. 132, 170, 173 КПК України дотримані принципи розумності та співрозмірності обмеження права власності осіб завданням кримінального провадження та враховані наслідки від вжиття такого тимчасового заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб, доказів негативних наслідків обраного заходу забезпечення особою, яка подала апеляційну скаргу, не надано та під час судового розгляду скарги не встановлено.

Відтак, під час постановлення оскаржуваної ухвали слідчим суддею дотримано вимоги кримінального процесуального закону, порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, в тому числі за вимогами та

-7-

обставинами, викладеними в апеляційній скарзі, колегією суддів не встановлено, у зв`язку з чим оскаржувана ухвала слідчого судді є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає залишенню без змін, а відтак вимоги апеляційної скарги підлягають залишенню без задоволення.

Порушень норм кримінального процесуального закону, невідповідності висновків слідчого судді фактичним обставинам кримінального провадження, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, апеляційний суд не вбачає, а тому доводи захисника ОСОБА_7 про незаконність та необґрунтованість ухвали слідчого судді слід визнати непереконливими та безпідставними.

Згідно з положеннями п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.

При розгляді апеляційної скарги колегія суддів, враховуючи положення кримінального процесуального закону, не перешкоджала учасникам судового розгляду в наданні ними доказів, можливостях доведення переконливості висунутих ними аргументів.

При прийнятті рішення колегія суддів враховує вимоги ст. 26 КПК України, зокрема те, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та в спосіб, передбачених цим Кодексом, ст. 404 цього Кодексу в частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги, положення ст. 220, 317 цього Кодексу про те, що саме за клопотанням учасників процесу сторони обвинувачення чи захисту апеляційний суд визначає необхідність дослідження тих чи інших доказів для з`ясування фактичних обставин справи, і те, що сторона захисту не довела обґрунтованість доводів апеляційної скарги про незаконність ухвали слідчого судді про накладення арешту на майно.

Керуючись ст. 404, 405, 407, 422 КПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 28.04.2022, якою накладено арешт на нерухоме майно підозрюваного ОСОБА_6 у кримінальному провадженні № 12020070000000265,- без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді