Ухвала

від 08.06.2023 по справі 320/18407/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у відкритті провадження у справі

08 червня 2023 року м.Київ № 320/18407/23

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАРЛІТ ГРУП" до Акціонерного товариства "СЕНС БАНК" про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось ТОВ "СТАРЛІТ ГРУП" з позовом до акціонерного товариства "СЕНС БАНК", у кому просить суд:

- визнати протиправними дії АТ «СЕНС БАНК» щодо надання відмови, оформленої листом від 27.04.2023 №17297-17.5-б\б, у завершенні валютного нагляду за дотриманням Товариством з обмеженою відповідальністю «Старліт Груп» граничних строків розрахунків із компанією Pangeaa Laboratories LTD сплачених платіжним дорученням від 06.05.2021 №96, як оплата косметичних засобів за інвойсом №МЕ062845 згідно Контракту від 25.10.2018 №001 в сумі 194977 60 ОВ у зв`язку із крадіжкою товару на суму 106 227,70 фунтів стерлінгів;

- зобов`язати АТ «СЕНС БАНК» завершити валютний нагляд за дотриманням Товариством з обмеженою відповідальністю «Старліт Груп» граничних строків розрахунків із компанією Pangeaa Laboratories LTD, сплачених платіжним дорученням від 06.05.2021 №96, як оплата косметичних засобів за інвойсом №МЕВ62845, згідно Контракту від 25.10.2018 №001 в сумі 194977,60 ОВ у зв`язку із крадіжкою товару на суму 106 227,70 фунтів стерлінгів;

- зобов`язати АТ «СЕНС БАНК» не направляти повідомлення до Національного банку України про порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Старліт Груп» граничних строків розрахунків із компанією Pangeaa Laboratories LTD, сплачених платіжним дорученням від 06.05.2021 №96, як оплата косметичних засобів за інвойсом №МЕВ62845 згідно Контракту від 25.10.2018 №001 в сумі 194977,60 ОВ у зв`язку із крадіжкою товару на суму 106 227,70 фунтів стерлінгів.

29.05.2023 від позивача надійшла заява про сплату судового збору у розмірі 2684,00 грн.

31.05.2023 від позивача надійшли додаткові пояснення.

Дана позовна заява з подальшими долученими документами були переданні судді для розгляду 05.06.2023.

Відповідно до п. 4 та п. 6 ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності та чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Розглянувши матеріали позовної заяви, суд зазначає таке.

В обґрунтування поданого позову позивач вказує про те, що 16.11.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Старліт Груп» (далі - Позивач, ТОВ «Старліт Груп»), як клієнтом та ПАТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Сенс-Банк» (далі - Відповідач, АТ «Сенс-Банк») згідно заяв про відкриття банківського поточного рахунку було укладено договори банківських поточних рахунків, у тому числі рахунку в валюті фунт стерлінгів. Вказані обставини підтверджуються відповідними заявами про відкриття рахунків, довідкою ПАТ «Укрсоцбанк» від 16.11.2016 №048/124 та довідкою АТ «Сенс-Банк» від 03.05.2023- №17955-17.2/2023.

25.10.2018 між ТОВ «Старліт Груп», як покупцем та Pangeaa Laboratories LTD, як продавцем, укладено контракт №001 (далі - Контракт №001), за умовами якого покупець купує на умовах поставки EXW London відповідно до Інкотермс-2010 косметичні засоби. Товар підлягає ввезенню на територію України.

Згідно п. 3.1., п. 3.2. Контракту №001 платежі за товар здійснюються у фунтах стерлінгах в форматі прямого банківського переказу, форма оплати - 100% передплата.

З метою здійснення доставки придбаного товару за вказаним контрактом, 03.12.2020 між ТОВ «Старліт Груп», як клієнтом, та ТОВ «ЕФ ЕС МАККЕНЗІ-УКРАЇНА», як експедитором, укладено договір на транспортно-експедиторське обслуговування №3122020 (далі - Договір №3122020), за яким останній від свого імені та за рахунок клієнта зобов`язувався надати транспортно-експедиторські послуги з організації, здійснення та забезпечення перевезень експортних, імпортних транзитних, або інших вантажів клієнта автомобільним, морським та авіатранспортом на території України та / або за її межами, а клієнт зобов`язувався прийняти та оплатити надані послуги (п.1.1. Договору №3122020).

23.04.2021 Pangeaa Laboratories LTD виставило інвойс на оплату косметичних засобів №МЕВ62845 за Контрактом №001 в сумі 194977,60 ОВ, який платіжним дорученням від 06.05.2021 №96, через АТ «Сенс-Банк», як обслуговуючий банк, був повністю оплачений ТОВ «Старліт Груп».

10.03.2023 позивач звернувся до АТ «Сенс-Банк» засобами поштового зв`язку із повторною заявою про завершення здійснення валютного нагляду за дотриманням граничних строків розрахунків, сплачених платіжним дорученням від 06.05.2021 №96, як оплата косметичних засобів за інвойсом №МЕВ62845 згідно Контракту №001 в сумі 194977,60 ОВ у зв`язку із крадіжкою вантажу на суму 106 227,70 фунтів стерлінгів, у порядку п.п. З п. 12 Інструкції про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів затвердженої постановою НБУ від 02 січня 2019 року №7 із наданням підтверджуючих документів.

27.04.2023 АТ «Сенс-Банк» листом №17297-17.5-б\б фактично відмовив у задоволенні заяви позивача про завершення валютного нагляду, навівши цитування нормативно-правових актів та зазначивши, що банк діє в рамках дотримання положень чинного законодавства України.

ТОВ «Старліт Груп» вважає дії відповідача з відмови у задоволенні заяви оформлені листом від 27.04.2023 №17297-17.5-б\б такими, що порушують права позивача, а тому звернувся до суду з цим позовом.

Виходячи із вищевказаного та встановлених обставин та підстав заявлених позивачем позовних вимог, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.

Пунктом 4 частини першої статті 171 КАС України визначено, що суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.

Суд вважає необхідним зазначити, що ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 №ETS N005, ратифікованої Верховною Радою України 17.07.1997, проголошено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - Суд) від 20.07.2006 у справі "Сокуренко і Стригун проти України" (заяви №№29458/04, 29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики Суду термін "встановленим законом" у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом" [див. рішення у справі "Занд проти Австрії" (Zand v. Austria), заява № 7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, "встановленим законом", національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.

Отже, поняття "суд, встановлений законом" зводиться не лише до правової основи самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Статтею 55 Конституції України проголошено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до ч. 5 ст. 125 Конституції України, з метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин діють адміністративні суди.

Зокрема, юрисдикцію та повноваження адміністративних судів, порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає та встановлює Кодекс адміністративного судочинства України.

Пунктом першим частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суд повинен виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернувся позивач, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

З предмету заявлених позовних вимог позивача та обґрунтувань вказаних у позовній заяві вбачається, що спірні відносини стосується укладених між позивачем ТОВ "СТАРЛІТ ГРУП" та відповідачем АТ "СЕНС БАНК" договорів банківських поточних рахунків та Інструкції про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 № 7.

Зокрема, зазначена Інструкція розроблена відповідно до статей 6, 7, 15, 25, 44, 56 Закону України Про Національний банк України, статей 12, 13 Закону України Про валюту і валютні операції та встановлює порядок здійснення банком валютного нагляду за дотриманням його клієнтами-резидентами (крім банків) установлених Національним банком України (далі - Національний банк) граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів (далі - граничні строки розрахунків) та порядок інформування банком Національного банку про дотримання клієнтами-резидентами (крім банків) та банком граничних строків розрахунків .

Також, вимоги цієї Інструкції поширюються на операції з експорту та імпорту товарів, на які Національним банком встановлені граничні строки розрахунків, з урахуванням установлених Національним банком за поданням Кабінету Міністрів України винятків та (або) особливостей для окремих товарів, та (або) галузей економіки та мінімальних граничних сум операцій, на які поширюються встановлені Національним банком граничні строки розрахунків.

Згідно з п. 5 Інструкції Банк згідно з вимогами цієї Інструкції здійснює валютний нагляд за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів резидента, які передбачають розрахунки в грошовій формі (уключаючи розрахунки резидента з нерезидентом на території України), що здійснюються через цей банк.

Проте, позивач хибно вважає, що в межах спірних правовідносин АТ "Сенс-Банк" виконує делеговані повноваження та здійснює публічно владні управлінські функції, а тому цей спір підсудний адміністративному суду.

Суд наголошує, що під час визначення предметної юрисдикції справ, суд повинен виходити не тільки із суб`єктного складу спірних правовідносин, а і з суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Спір набуває ознак публічно-правового за умов не лише наявності серед суб`єктів спору публічного органу чи посадової особи, а й здійснення ним (ними) у цих відносинах владних управлінських функцій.

Оскільки у спірних правовідносинах владні управлінські функції відповідачем не здійснюються, то даний спір не має всіх необхідних ознак публічно-правового спору.

Протилежний за змістом (характером) публічно-правовому спору є приватноправовий спір. В основі розмежування спорів лежить поділ права на публічне та приватне.

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, спірні правовідносини у даному випадку обумовлені наявністю договірних відносин між позивачем та АТ "СЕНС БАНК", які виникли на підставі договорів банківських поточних рахунків.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що у межах спірних правовідносин АТ "СЕНС-БАНК" не є суб`єктом владних повноважень, що здійснює владні управлінські функції.

Також, позивач у додаткових поясненнях посилається на судову практику з розгляду подібних справ, зокрема на рішення Запорізького окружного адміністративного суду у справах №280/4839/19, 280/3902/21.

Однак, відповідно до вимог ч.5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відтак, посилання позивача на вищезазначені судові рішення є безпідставним та не приймається судом до уваги, оскільки Верховний Суд не надавав своїх висновків у вказаних справах.

Водночас, суд зазначає, що за ч. 2 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

За наведених обставин, суд вважає, що даний спір не належить до юрисдикції адміністративних судів, а повинен вирішуватися у порядку господарської юрисдикції.

Пунктом першим частини першої статті 170 КАС України визначено, що суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що позов не підсудний Київському окружному адміністративному суду, оскільки його не належить розглядати за правилами господарського судочинства, а тому у відкритті провадження необхідно відмовити.

Згідно з ч. 5 ст. 170 КАС України, повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

При звернення до суду з цим позовом позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 2684,00 грн.

Згідно з вимогами пункту другого частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" від 8 липня 2011 року № 3674-VI (далі - Закон № 3674-VI), сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду, зокрема, в разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі.

Враховуюче наведене, суд роз`яснює позивачеві про можливість повернення сплаченої суми судового збору за його відповідною заявою.

ри звернеКеруючись статтями 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

Відмовити у відкритті провадження за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАРЛІТ ГРУП" до Акціонерного товариства "СЕНС БАНК" про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Роз`яснити позивачу про можливість звернення з аналогічними позовними вимогами для вирішення спору до Господарського суду міста Києва в порядку господарського судочинства.

Роз`яснити позивачеві, що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Роз`яснити позивачу про можливість повернення позивачеві сплаченої суми судового збору на підставі поданої ним відповідної заяви.

Копію ухвали разом з матеріалами заяви надіслати заявнику.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти ухвали суду можуть бути наведені в апеляційній скарзі на судове рішення суду першої інстанції.

Суддя Лисенко В.І.