Рішення

від 30.05.2023 по справі 560/2028/23

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 560/2028/23

РІШЕННЯ

іменем України

30 травня 2023 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Матущака В.В.

за участю:секретаря судового засідання Голуб О.Р. представника позивача: Васильченка В.О., представників відповідача: Казарець О.А., Якимчук Ю.С. розглянувши адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "МВМ-13" до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

І. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ СТОРІН

ПП "МВМ-13" вернулося до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Хмельницькій області, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми "Н" №1312/2201-0714 від 15.02.2022, податкове повідомлення-рішення форми "Р" №1311/2201-0714 від 15.02.2022 та податкове повідомлення-рішення форми "Р" №1310/2201-0714 від 15.02.2022.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що платником податку з метою своєчасної реєстрації податкової накладної №24 від 14.11.2019 було вчинено всі необхідні та залежні від платника податків дії. Натомість її реєстрація була здійснена з порушенням граничного терміну з незалежних від платника податку причин, а саме через несвоєчасність зарахування на електронний рахунок позивача перерахованих коштів, що призвело до затримки коригування суми податку, на яку позивач має право зареєструвати податкові накладні, та унеможливило реєстрацію податкової накладної в межах встановленого законом граничного терміну її реєстрації. Разом з тим, зазначає, що висновки щодо завищення податкового кредиту на суму 375535,00 грн. в результаті віднесення до його складу податку на додану вартість по операціях з постачання продукції ТОВ "Ларгостарх", що фактично не здійснювались в межах господарської діяльності суб`єктів господарювання та завищення податкового кредиту в сумі 248600,00 грн. в результаті не проведення його коригування (зменшення), по отриманих на безоплатній основі товарах, при придбанні яких був сформований податковий кредит є безпідставними та неправомірними. Також вказує, що висновки щодо неправомірного не віднесення до складу доходів зобов`язання (кредиторську заборгованість) в сумі 1491600,00 грн., не віднесення до складу доходів доходу активів - матеріалів в сумі 1877674,00 грн., як безоплатно отриманих, а також завищення собівартості реалізованих товарів (робіт, послуг) витрат в сумі 2392883,00 грн. є безпідставними та неправомірними. Вказує, що висновки викладені в акті, є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, а податкові повідомлення-рішення форми "Н" №1312/2201-0714 від 15.02.2022, податкове повідомлення-рішення форми "Р" №1311/2201-0714 від 15.02.2022 та податкове повідомлення-рішення форми "Р" №1310/2201-0714 від 15.02.2022, складені на підставі акта перевірки, є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов в повному обсязі.

Представники відповідача в судовому засіданні позов не визнали, свою позицію виклали у відзиві на позов, в якому зазначили, що вважають позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Зазначають, що за наслідками проведеної перевірки прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, які за результатами адміністративного оскарження, рішенням ДПС України від 04.01.2023 були залишені без змін. Додатково зазначили, що перевіркою встановлено, що позивачем у періоді з 01.07.2019 по 30.09.2021 занижено фінансовий результат до оподаткування в загальній сумі 5762157,00 грн., що призвело до заниження податку на прибуток в сумі 1037188,00 грн. Позивачем не в повному обсязі надано первинні документи, які б підтверджували факт транспортування товарно-матеріальних цінностей, типові форми з обліку сировини та матеріалів; не надано документів, що посвідчують якість будівельних матеріалів, що не дає змоги встановити виробника продукції; не надано будь-яких документів, які ідентифікують виробників даних ТМЦ, що не дало змоги перевіркою дослідити джерело походження таких товарів їх виробників та підтвердити рух активів від виробника до кінцевого споживача. Сукупність вказаних обставин свідчить про нереальність господарських операцій позивача ТОВ "Ларгостарх". Ураховуючи вказане вище, в результаті віднесення до складу податкового кредиту податку на додану вартість по операціях, що фактично не здійснювалися (факт поставки товарів по яких відсутній), позивачем порушено пункт 44.1 статті 44, пункти 198.1, 198.3 статті 198 ПК України. Крім того, в межах визначених статтею 201 ПК України граничних строків реєстрації податкових накладних позивач мав ліміт на електронному рахунку в достатній сумі, щоб зареєструвати податкову накладну від 14.11.2019 № 24 в ЄРПН своєчасно.

Позивач скористався правом на подання відповіді на відзив, в якій позивач просить позов задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві. Зазначає, що у відзиві відповідачем не спростовуються фактичні обставини, наведені у позовній заяві.

ІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою суду від 16.02.2023 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання.

Ухвалою від 11.04.2023 суд продовжив Головному управлінню ДПС у Хмельницькій області строк для подання заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву у справі №560/2028/23 на 15 днів з дня отримання копії ухвали суду.

Ухвалою від 26.04.2023 суд закрив підготовче провадження по справі та призначив справу до судового розгляду.

ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Суд встановив, що у період з 22.11.2021 по 24.12.2021 Головним управлінням ДПС у Хмельницькій області проведена документальна планова виїзна перевірка ПП "МВМ-13" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2019 по 30.09.2021, валютного законодавства за період з 01.07.2019 по 30.09.2021, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкова державне соціальне страхування за період з 01.07.2019 по 30.09.2021, іншого законодавства за період з 01.07.2019 по 30.09.2021.

За результатами перевірки складений акт документальної планової виїзної перевірки від 04.01.2022 №8/22-01-07-14/14149378.

Перевіркою встановлено наступні порушення ПП "МВМ-13" вимог:

1) пункту 44.1 статті 44 підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, пункту 2.1, пункту 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, пункту 2 статті 3, пунктів 1, 2 статті 6 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-XІV, пункту 5П(С)БО 11 "Зобов`язання", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 №20, пункту 5, пункту 15 П(С)БО 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290, пунктів 3, 6, пункту 6 НП(С)БО 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Мінфіну від 07.02.2013, №73, пункту 6, 7, 11, 12 П(С)БО 16 "Витрати" затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318 (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок па прибуток, що підлягає сплаті до бюджету, в сумі 1037188,00 грн., в тому числі: за три квартали 2019 року в сумі 564494,00 грн., за 2019 рік в сумі 967680,00 грн., за 2020 рік в сумі 5930,00 грн, за три квартали 2021 в сумі 63578,00 грн.

2) пункту 44.1 статті 44, пункту "а" 192.1 статті 192, пунктів 198.1, 198.3 статті 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі 624135,00 грн., в тому числі в розрізі звітних податкових періодів за: липень 2019 року на суму 74146,00 грн., серпень 2019 року на суму 193125,00 грн., вересень 2019 року на суму 60044,00 грн., жовтень 2019 року на суму 6445,00 грн., листопад 2019 в сумі 165320,00 грн., грудень 2019 в сумі 83600,00 грн., липень 2020 року на суму 18697,00 грн., серпень 2020 року на суму 20058,00 грн., вересень 2020 року на суму 2700,00 грн.

3) пункт 201.10 статті 201 ПУ України платником несвоєчасно зареєстрована в ЄРПН податкова накладна на суму ПДБ 387188,40 грн.

4) підпункту 266.2.1 пункту 266.2., підпункту 266.3.3 пункту 266.3, підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України, в результаті чого занижено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в сумі 146218,88 грн., в тому числі: за друге півріччя 2019 року в сумі 24562,23грн. (Ш квартал 2019 - 6955,14 грн., IV квартал 2019- 17606,35грн.); за 2020 рік в сумі 75310,02 грн. (1 квартал 2020 - 18827,51 грн., ІІ квартал 2020 - 18827,51 грн., III квартал 2020 - 18827,51 грн., IV квартал 2020 - 18827,49 грн.); за три квартали 2021 рік в сумі 46346,63 грн. (І квартал 2021 - 15448,88 грн., II квартал 2021 - 15448,88 грн., ІІІ квартал 2021 - 15448,87 грн.).

5) пункту 46.1 статті 46, пункту 49,1 статті 49, абзацу 2 підпункту 266.7.5 пункту 266.7 статті 266 ПК України, в результаті чого не подано податкову декларацію податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2019 рік, та новостворений (нововведений) об`єкт нежитлової нерухомості в 2019 році, 2020 рік та 2021 рік;

6) підпункт 240.1.1 пункту 240.1 статті 240, підпункту 242.1.1 пункту 242.1 статті 242 ПК України, в результаті чого занижено податкове зобов`язання з екологічного податку на суму 10729,74 грн., в тому числі за 3 квартал 2019 в сумі 4155,96 грн., за 4 квартал 2019 в сумі 6573,78 грн.

7) пункту 46.1 статті 46, пункту 49.1 статті 49, пункту 250.2 статті 250 ПК України, в результаті чого не подано податкові декларації з екологічного податку за 3 квартал 2019 року та 4 квартал 2019 року та несвоєчасно подано податкову декларацію з екологічного податку за 3 квартал 2021 року.

8) статті 15 Закону України від 19 грудня 1995 року №481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального", проведення операцій по зберіганню пального при відсутності ліцензії на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання чи промислової переробка.

9) пункту 63.3 статті 63 ПК України та пункту 8.4 розділу VІІІ Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 №1588 (із змінами, які набрали чинності з 27.07.2020) ПП "МВМ-І3" не подано до контролюючого органу Повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність за (формою №20 ОПП, про первинне надання інформації про об`єкти оподаткування, які зазначені вище.

10) пункту 57.1 статті 57, підпунктів 168.1.2, 168.1.4, статті 168., абзацу а) пункту 176.2 статті 176 ПК України ПП "МВМ-13" не сплачено до бюджету до або під час виплати доходу податок на доходи фізичних осіб із заробітної плати працівників в сумі 419932,54 грн.

25.01.2022 підприємством було подано заперечення на Акт перевірки із долученими до нього копіями підтверджуючих документів та 15.02.2022 контролюючим органом на підставі Акту перевірки було винесено ряд податкових повідомлень-рішень:

1. Податкове повідомлення-рішення форми "Д" №00/1307/0712 від 15.02.2022, яким суму грошового зобов`язання за податком на доходи фізичних осіб збільшено на 419932,54 грн. за податковим зобов`язанням.

2. Податкове повідомлення-рішення форми "С" №1320/2201-0714 від 15.02.2022, яким до ПП "МВМ-13" застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у сумі 500000,00 грн. за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального.

3. Податкове повідомлення-рішення форми «ПС» № 1319/2201-0714 від 15.02.2022, яким до ПП "МВМ-13" застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у сумі 5100,00 грн.

4. Податкове повідомлення-рішення форми "ПС" №1318/2201-0714 від 15.02.2022, яким до ПП "МВМ-13" застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у сумі 680,00 грн.

5. Податкове повідомлення-рішення форми "Р" №1317/2201-0714 від 15.02.2022, яким суму грошового зобов`язання за екологічним податком, який справляється за викиди в атмосферне повітря двоокису вуглецю стаціонарними джерелами забруднення збільшено на 4757,04 грн. за податковим зобов`язанням та 475,70 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

6. Податкове повідомлення-рішення форми "Р" №1316/2201-0714 від 15.02.2022, яким суму грошового зобов`язання за екологічним податком, який справляється за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин (крім двоокису вуглецю) стаціонарними джерелами забруднення збільшено на 5972,70 грн. за податковим зобов`язанням та 597,27 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

7. Податкове повідомлення-рішення форми "ПС" №1315/2201-0714 від 15.02.2022, яким до ПП "МВМ-13" застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у сумі 680,00 грн.

8. Податкове повідомлення-рішення форми "Р" №1314/2201-0714 від 15.02.2022, яким суму грошового зобов`язання за податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується юридичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості збільшено на 91 607,44 грн. за податковим зобов`язанням та 1290,24 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

9. Податкове повідомлення-рішення форми "Р" №1313/2201-0714 від 15.02.2022, яким суму грошового зобов`язання за податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується юридичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості збільшено на 54611,44 грн. за податковим зобов`язанням та 1165,99 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

10. Податкове повідомлення-рішення форми "Н" №1312/2201-0714 від 15.02.2022, яким за порушення граничних строків реєстрації в ЄРПН податкових накладних/розрахунків коригувань до податкових накладних застосовано штраф у сумі 38718,84 грн.

11. Податкове повідомлення-рішення форми "Р №1311/2201-0714 від 15.02.2022, яким суму грошового зобов`язання за податком на додану вартість збільшено на 624135,00 грн. за податковим зобов`язанням та 118744,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

12. Податкове повідомлення-рішення форми "Р" №1310/2201-0714 від 15.02.2022, яким суму грошового зобов`язання за податком на прибуток приватних підприємств збільшено на 1037188,00 грн. за податковим зобов`язанням та 141869,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Зазначені податкові повідомлення-рішення були оскаржені позивачем та за результатом розгляду скарги 04.01.2023 Державною податковою службою України було прийнято Рішення про результати розгляду скарги №316/6/99-00-06-01-01-06, яким було частково скасовано ППР ГУ ДПС у Хмельницькій області від 15.02.2022 №1313/2201-0714 у частині нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у сумі 1833,11 грн. та №1314/2201-0714 у частині нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у сумі 4442,73 грн., а також збільшено ППР ГУ ДПС у Хмельницькій області від 15.02.2022 №1313/2201-0714 у частині застосування штрафу у сумі 366.62 грн. та №1314/2201-0714 у частині застосування штрафу у сумі 888,55 грн.

В іншій частині податкові повідомлення-рішення №1313/2201-0714, №1314/2201-0714, а також №1312/2201-0714,№1315/2201-0714,№1316/2201-0714,№1317/2201-0714, №1318/2201-0714, №00/1307/0712, №1320/2201-0714, №1319/2201-0714, №1311/2201-0714, №1310/2201-0714 залишено без змін.

Вважаючи податкові повідомлення-рішення форми "Н" №1312/2201-0714 від 15.02.2022, форми "Р" №1311/2201-0714 від 15.02.2022 та форми "Р" №1310/2201-0714 від 15.02.2022 протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

ІV. ЗАКОНОДАВСТВО ТА ОЦІНКА СУДУ

У статті 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

До податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг (підпункт "а" пункту 198.1 статті 198 ПК України).

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з, зокрема, придбанням товарів та послуг.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, здійснення господарської операції і її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку, а визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та / або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон № 996-ХІV.

Водночас, статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Згідно з частиною 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Наведені положення свідчать на користь висновку про те, що податкові наслідки у вигляді формування податкового кредиту є правомірними лише у випадку реального виконання господарської операції та її підтвердження належними первинними документами, що відповідають критерію повноти та достовірності представлення інформації про юридичний факт і дозволяють встановити дійсний рух активів у процесі виконання господарської операції.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що господарською діяльністю є діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Отже, будь-яка операція платника повинна бути спрямована на отримання позитивного економічного ефекту, тобто на приріст (збереження) активів платника (їх вартість), а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому.

Таким чином, у спірному випадку дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є визначальною для виникнення права на податковий кредит, добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит.

Перевіряючи правомірність податкового повідомлення-рішення №1311/2201-0714 від 15.02.2022, яким визначено податкове зобов`язання з ПДВ в сумі 624135,00 грн., штрафна санкція - 118744,00 грн., суд встановив наступне.

В обґрунтування прийнятого рішення контролюючий орган зазначає про те, що позивач порушив вимоги пункту 44.1 статті 44, пункту "а" пункту 192,1 статті 192, пункту 198.1, пункту 198.3 статті 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі 624135,00 грн. внаслідок допущених порушень:

- завищення податкового кредиту на суму 375535,00 грн. в результаті віднесення до його складу податку на додану вартість по операціях з постачання продукції ТОВ "Ларгостарх", що фактично не здійснювались в межах господарської діяльності суб`єктів господарювання;

- завищення податкового кредиту в сумі 248600,00 грн. в результаті не проведення його коригування (зменшення), по отриманих на безоплатній основі товарах, при придбанні яких був сформований податковий кредит.

Крім того, контролюючий орган зазначає про те, що письмових пояснень та додаткових документів щодо обставин виявлених порушень платником податків не надавалось, у зв`язку з чим збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 742879,00 грн., в тому числі 624135,00 грн. за податковим зобов`язанням та 118744,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Щодо віднесення до складу податкового кредиту податку на додану вартість на суму 375535,00 грн. по операціях з постачання продукції ТОВ "Ларгостарх".

Нормами чинного законодавства, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування та податкового кредиту наступають у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що в даному випадку, контролюючий орган мав достатньо фактичних даних та підтверджуючих документів для встановлення сукупності юридичних фактів, що безумовно свідчать не лише про фактичне здійснення господарських операцій (рух коштів та товарів) та складання саме за їх результатами первинних бухгалтерських документів, а й про наявність економічного змісту таких операцій, їх відповідність діяльності та профілю підприємства, а також про фактичне використання отриманих товарно-матеріальних цінностей у наступній господарській діяльності підприємства.

Позивачем було надано контролюючому органу також докази на підтвердження джерел та обставин придбання постачальником товарно-матеріальних цінностей, які в подальшому постачались ПП "МВМ-13".

Контрагент підприємства - ТОВ "Ларгостарх", як на момент укладання та виконання відповідних господарських операцій, так і на момент проведення перевірки, винесення рішення та протягом усієї процедури оскарження зареєстровано в єдиному державному реєстрі та знаходиться на податковому обліку в органах ДПС.

Фактичне отримання ПП "МВМ-13" товарно-матеріальних цінностей від ТОВ "Ларгостарх" підтверджується укладеними між суб`єктами господарювання договором №010720 від 01.07.2020, а також первинним бухгалтерськими документами.

Крім того відповідно до вимог закону, постачальником було зареєстровано відповідні податкові накладні в Єдиному реєстрі і їх реєстрація не зупинена та не скасована.

Окрім належних доказів, що підтверджують рух матеріальних активів, підтверджується також і рух коштів між контрагентами, оскільки усі розрахунки проводились безготівково на підставі проведених банком платіжних доручень, що відображено у банківських виписках підприємства.

Зазначені документи у сукупності не лише є достатньою підставою для віднесення відповідних сум до податкового кредиту в силу вимог пунктів 198.3, 198.6 статті 198 ПК України, а й цілком відображають зміни в структурі активів та зобов`язань суб`єктів господарювання, власному капіталі підприємства.

Разом із тим, контролюючому органу було надано додаткові відомості, що підтверджують рух активів та реальність здійснених операцій, а саме:

1) Інформацію щодо походження товару та документи, які підтверджують придбання товарів ТОВ "Ларгостарх".

2) належне та своєчасне відображення змін в структурі активів та зобов`язань підприємства, його власному капіталі згідно правил бухгалтерського обліку, а саме: на підставі застосування Положення (Стандарту) Бухгалтерського обліку 9 "Запаси", матеріали отримані від ТОВ "Ларгостарх" були обліковані Д-т 20 "Виробничі запаси" К-т 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками". Вище наведені операції відображено ПП "МВМ-13" в бухгалтерському обліку наступною кореспонденцією рахунків:

- придбання: Дт рах. 205 "Будівельні матеріали" Кт рах. 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" - на суму 1525671,45 грн.

- придбання: Дт рах. 201 "Сировина та матеріали" Кт рах. 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" - на суму 352000,00 грн.

- Дт рах, 644 "Податковий кредит" Кт рах. 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" - ПДВ в сумі 375534,82 грн.

- "оплата" Дт рах. 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" - Кт рах. 311 "Поточні рахунки в національній валюті" в сумі 2147611,19 грн.

3) Використання отриманих від ТОВ "Ларгостарх" товарно-матеріальних цінностей у звичайній господарській діяльності підприємства. Після постачання товарів, отримані від контрагента матеріали були фактично використані при виконанні робіт та надані послуг за господарськими договорами, укладеними із третіми особами, у виробництві, а також при благоустрої території.

Отже, віднесення податкового кредиту на суму 375535 грн. по операціях з постачання продукції ТОВ "Ларгостарх" є правомірним. В свою чергу, висновок про завищення податкового кредиту на вказану суму є необґрунтованим та неправомірним.

Щодо коригування (зменшення) податкового кредиту в сумі 248600 грн. по операціях із ФГ "Марія 2006" та ТОВ "Торгагро Сольюшн", суд зазначає наступне.

Врегулювання питань щодо віднесення сум безнадійної кредиторської заборгованості, як зобов`язань які не підлягають погашенню, до складу доходу платника податків, а також наступне коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку) з метою оподаткування податком на прибуток підприємств, здійснюється за положеннями, зокрема, пункту 44.1, пункту 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, пункту 7, 15 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", пункту 5 П(С)БО бухгалтерського обліку 11 "Зобов`язання" та ін.

Разом із тим, особливості визначення бази оподаткування в окремих випадках (порядок коригування податкових зобов`язань та податкового кредиту) передбачені статтею 192 ПК України. Зокрема, за правилами пункту 192.1 вказаної норми, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов`язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних. Якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то: а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов`язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок; б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв`язку з отриманням таких товарів/послуг. Якщо внаслідок такого перерахунку відбувається збільшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то: а) постачальник відповідно збільшує суму податкових зобов`язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок; б) отримувач відповідно збільшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення перерахунку.

Положення підпункту 14.1.13 пункту 14.1 статті 14 ПК України щодо безоплатно наданих товарів, підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 ПК України щодо кваліфікації як безповоротної фінансової допомоги суми заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності, а статті 605 ЦК України щодо припинення зобов`язання внаслідок звільнення (прощення боргу) не є релевантними і до спірних правовідносин не застосовуються.

У даному випадку, під час проведення перевірки встановлено факт укладення Договору поставки №30/12-2016 від 30.12.2016 між ТОВ "Торгагро Сольюшн" та ПП "МВМ-13".

Відповідно до підпункту 2.1 пункту 2 "Порядок розрахунків" цього Договору розрахунок за Товар здійснюється Покупцем до 30.12.2021. Оплата за товар здійснюється на підставі виставленого Постачальником рахунку.

Крім того, встановлено також укладення Договору №21/12/15 від 21.12.2015 між ФГ "Марія-2006" (ЄДРПОУ 34206276) та ПП "МВМ-13" та укладення 30.11.2016 р. додаткової угоди до вказаного Договору. Пунктом 2 Додаткової угоди передбачено, що за домовленістю сторін, щодо усіх вимог (як основних та і похідних), які виникнуть в зв`язку із незалежним виконанням Покупцем обов`язків із оплати за поставлену продукцію встановлюється строк позовної давності 7 (сім років).

Зважаючи на фактичні обставини та правове регулювання спірних правовідносин висновок наявність у платника податків обов`язку списати кредиторську заборгованість та провести коригування такого податкового кредиту в бік зменшення в зв`язку із закінченням терміну позовної давності є неправомірним з декількох самостійних підстав:

1) За вимогами пункту 192.1 статті 192 ПК України обов`язок по відповідному коригуванню суми податкових зобов`язань та податкового кредиту постачальника та отримувача виникає у разі, коли після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості.

Однак, обов`язок здійснити коригування суми податкового кредиту при списанні безнадійної кредиторської заборгованості у зв`язку із закінченням терміну позовної давності по отриманим та неоплаченим товарам/послугам, по яким раніше був сформований податковий кредит у платника податків відсутній, оскільки списання кредиторської заборгованості не є операцією зі зміни суми компенсації вартості товарів (послуг), а норми ПК України не встановлюють обов`язку по корегуванню податкових зобов`язань і податкового кредиту з ПДВ у разі проведення процедур з врегулювання сумнівної (безнадійної) заборгованості.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у Постанові від 09.02.2022 у справі №640/12697/19 із посиланням на позиції, викладені у постановах від 07.11.2019 у справі №2а-5959/12/1470 та від 18.02.2021 у справах №815/5277/16 та №804/3044/17.

2) Заборгованість перед ТОВ "Торгагро Сольюшн" та ФГ "Марія-2006" не є безнадійною заборгованістю в розумінні пункту 14.1.11 статті 14 ПК України, оскільки строк позовної давності за відповідними вимогами не минув на момент проведення перевірки.

Так, позовна давність по заборгованості перед ФГ "Марія-2006" згідно Додаткової угоди до Договору №21/12/15 від 21.12.2015 б/н від 30.11.2016 спливає 31.12.2022, а по ТОВ "Торгагро Сольюшн", згідно Договору поставки № 30/12-2016 від 30.12.2016 спливла лише 31.12.2021.

Таким чином, висновки щодо завищення податкового кредиту на суму 375535,00 грн. в результаті віднесення до його складу податку па додану вартість по операціях з постачання продукції ТОВ "Ларгостарх", що фактично не здійснювались в межах господарської діяльності суб`єктів господарювання та завищення податкового кредиту в сумі 248600,00 грн. в результаті не проведення його коригування (зменшення), по отриманих на безоплатній основі товарах, при придбанні яких був сформований податковий кредит є безпідставними та неправомірними.

Відтак, податкове повідомлення-рішення форми "Р" №1311/2201-0714 від 15.02.2022, яким суму грошового зобов`язання за податком на додану вартість збільшено на 624135,00 грн. за податковим зобов`язанням та 118744,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) суд визнає протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Перевіряючи правомірність податкового повідомлення-рішення №1310/2201-0714 від 15.02.2022, яким визначено податкове зобов`язання з податку на прибуток в сумі 1037188,00 грн. та штрафну санкцію в сумі 141869,00 грн., суд встановив наступне.

Підставою для його прийняття стали наступні порушення, встановлені перевіркою:

- заниження рядка 2120 "Інші операційні доходи" в сумі 1491600,00 грн., в тому числі за 2019 рік в сумі 1491600,00 грн.

- заниження рядка 2240 "Інші доходи" всього в сумі 1877674,00 грн., в тому числі за 9 місяців 2019 року в сумі 922076 грн., 2019 рік в сумі 1670400,00 грн., 1 квартал 2021 року в сумі 207274,00 грн.

- завищення рядка 2050 "Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)" всього в сумі 2392883,00 грн., в тому числі за 9 місяців 2019 року у сумі 2214000,00 грн., 2019 рік у сумі 2214000,00 грн., 2020 рік у сумі 32946,00 грн., 9 місяців 2021 року у сумі 145937,00 грн.

З врахуванням зазначеного перевіркою встановлено, що позивачем у періоді з 01.07.2019 по 30.09.2021 занижено фінансовий результат до оподаткування в загальній сумі 5762157,00 грн., що призвело до заниження податку на прибуток в сумі 1037188,00 грн.

Суд не погоджується з такими висновками контролюючого органу та зазначає наступне.

Щодо не віднесення до складу доходів зобов`язання (кредиторську заборгованість) в сумі 1491600,00 грн. що не підлягала погашенню на дату балансу.

Контролюючий орган в Акті перевірки робить висновок про заниження інших операційних доходів на 1491600,00 грн., оскільки до складу таких доходів не було віднесено у 2019 році кредиторську заборгованість в сумі 1491600 грн. (в тому числі, по ФГ "Марія-2006" в сумі 990000,00 грн. та по ТОВ "Торгагро Сольюшн" в сумі 501599,50 грн.).

Згідно положень законодавства, що регулюють питань віднесення сум безнадійної кредиторської заборгованості (як зобов`язань, які не підлягають погашенню), до складу доходу платника податків (в т.ч. підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14, пункту 44.1, пункту 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, пункту 7, 15 П(С)БО 15 "Дохід", п.5 П(С)БО 11 "Зобов`язання" та ін.) доходом визнається сума зобов`язання, яке не підлягає погашенню, зокрема і віднесена до безнадійної заборгованість за зобов`язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.

Виходячи із положень статей 207, 256, 259, 261 ЦК України та встановлених фактичних обставин, заборгованість перед ТОВ "Торгагро Сольюшн" та ФГ "Марія-2006" не є безнадійною заборгованістю в розумінні п.14.1.11. ст.14 ПК України, оскільки строк позовної давності за відповідними вимогами не минув на момент проведення перевірки.

Як зазначалося вище, позовна давність по заборгованості перед ФГ "Марія-2006" згідно Додаткової угоди до Договору №21/12/15 від 21.12.2015 б/н від 30.11.2016 спливає 31.12.2022, а по ТОВ "Торгагро Сольюшн", згідно Договору поставки №30/12-2016 від 30.12.2016 - спливла лише 31.12.2021.

Отже, у платника податків відсутній обов`язок віднесення до складу доходів у 2019 році кредиторської заборгованості в сумі 1491600,00 грн., як такої, що не підлягає погашенню на дату балансу, відтак висновок про заниження податку на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету в сумі 268488,00 грн. є необґрунтованим та неправомірним.

Щодо не віднесення до складу доходів отриманих від ТОВ "Ларгостарх" матеріалів в сумі 1877674,00 грн., суд зазначає.

Підтвердження реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів у ТОВ "Ларгостарх", принципу індивідуальної відповідальності платника податків, а також обґрунтування достатності у контролюючого органу фактичних даних та документів для встановлення сукупності юридичних фактів, що безумовно свідчать про фактичне здійснення господарських операцій (рух коштів та товарів), складання саме за їх результатами первинних бухгалтерських документів, наявність економічного змісту таких операцій, їх відповідність діяльності та профілю підприємства, фактичне використання отриманих матеріалів у діяльності підприємства та підтвердження джерел та обставин їх придбання Постачальником встановлено при дослідженні правомірності винесення податкового повідомлення-рішення №1311/2201-0714 від 15.02.2022.

Зазначеними твердженнями спростовуються неведені контролюючим органом доводи щодо того, що активи на суму 1877674,00 грн. фактично ТОВ "Ларгостарх" для ПП "МВМ-13" не постачались і отримані підприємством безоплатно, відтак, у платника податків відсутній обов`язок віднесення зазначених сум до складу інших доходів та відображення їх у рядку 2240 Звіту про фінансові результати.

Тому висновок про заниження податку на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету в сумі 337981,32 суд вважає необґрунтованим та неправомірним.

Щодо віднесення до складу собівартості реалізованих товарів (робіт, послуг) витрат в сумі 2392883,00 грн., то суд зазначає, що висновок контролюючого органу про завищення собівартості в загальній сумі 2392883,00 грн. ґрунтується на твердженнях контролюючого органу щодо:

- визнання Підприємством доходів в І-ІІ кварталі 2019 року для отримання яких здійснені витрати в сумі 2213999,96 грн., що акумулювалися на рах.39 "Витрати майбутнього періоду" та віднесені до складу витрат у III кварталі 2019 року;

- нарахування платником податків заробітної плати робітникам, які виконували роботи у періоді їх виконання, згідно наданих актів приймання виконаних будівельних робіт ф.КБ-2в та відображення кореспонденцією рахунків: Дт 231 "Виробництво" - Кт 661 "Розрахунки за заробітною платою", Кт651 "Розрахунки із загальнообов`язкового державного соціального страхування» всього в сумі 178883,00 грн., в т.ч. в листопаді 2020 року в сумі 32946,31 грн., серпні - вересні 2021 року в сумі 145936,99 грн.

Зазначені висновки контролюючого органу суд вважає безпідставними та зазначає наступне.

В ході проведення перевірки встановлено віднесення до складу витрат по рахунку 23.1 "Виробництво" витрат, понесених в попередніх звітних періодах та відображено кореспонденцією рахунків":

- Д-т 23.1 - К-т 39 "Витрати майбутніх періодів" в загальній сумі 2 213 999,96 грн.;

- Д-т 903 - К-т 23.1 в загальній сумі 2 213 999,96 грн.

Рахунок 39 "Витрати майбутніх періодів" призначено для узагальнення інформації щодо здійснених витрат у звітному періоді, які підлягають віднесенню на витрати в майбутніх звітних періодах. До витрат, облік яких ведеться на рахунку 39 "Витрати майбутніх періодів", відносяться витрати, пов`язані з підготовчими до виробництва роботами в сезонних галузях промисловості; з освоєнням нових виробництв та агрегатів тощо.

За дебетом рахунку 39 "Витрати майбутніх періодів" відображається накопичення витрат майбутніх періодів, за кредитом - їх списання (розподіл) та включення до складу витрат звітного періоду.

ПП "МВМ-13" відноситься до сезонних підприємств, основна робота підприємства залежить від погодних умов та пори року.

Для зменшення витрат у І кварталі та за півріччя 2019 року витрати були віднесені на Д-т 39 рахунку. Амортизація 03 на суму 978909,22 грн. була віднесена в Д-т 39 рахунку в І кварталі 2019 року, бухгалтерською проводкою К-т 131-Д-т 39 рахунків та прямих матеріальних затрат Д-т 39-К-т 20 рахунків - 1235090,74 грн. Зазначене було відображено і в рядку 1170 "Витрати майбутніх періодів" Баланс (Звіт про фінансовий стан) від 31.03.2019 в сумі 1979 тис.грн. та в рядку 1170 "Витрати майбутніх періодів" Баланс (Звіт про фінансовий стан) від 30.06.2019 в сумі 2214 тис.грн.

Витрати накопичені на Д-т 39 рахунку в першому півріччі 2019 року були списані в звітному періоді за 9 місяців 2019 року Д-т 231 - К-т 39 рахунків, рядок 2050 "Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) Звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) 9 місяців 2019.

Відповідно до Положення (Стандарт) Бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності" звітним періодом для складання фінансової звітності є календарний рік. Баланс підприємства складається на кінець останнього дня звітного періоду. Проміжна (місячна, квартальна) звітність, яка охоплює певний період, складається наростаючим підсумком з початку звітного року.

Оскільки підприємство здає звітність за І квартал, півріччя, 9 місяців та відповідно - за рік, то включення витрат накопичених на 39 рахунку на суму 2213999,96 грн., у звітності за 9 місяців 2019 року не суперечить вимогам бухгалтерського обліку, ці витрати є прямими і фактично понесеними Підприємством, а тому включені до витрат звітного періоду "Звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) за 9 місяців 2019 року".

Отже, собівартість реалізованих робіт, послуг на суму 2214000,00 грн. не є завищеною внаслідок віднесення до її складу витрат майбутніх періодів без визнання у такому періоді доходу, для отримання якого вони здійснені. Так, за п.7 П(С)БО 16 "Витрати", витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені, тобто за 9 місяців 2019 року, адже дохід за 9 місяців 2019 року включений до рядка 2000 "Чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), "Звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) за 9 місяців 2019 року" згідно П(С)БО 15 "Дохід" також з наростаючим підсумком з початку звітного року. Документальне підтвердження: Журнал-ордер і Відомість по рахунку 90 за 9 місяців 2019 року, Журнал-ордер і Відомість по рахунку 903 за 9 місяців 2019 року, Звіт про фінансовий результат (звіт про сукупний дохід) за 9 місяців 2019 року.

Стверджуючи про завищення підприємством показників у рядку 2050 "Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) Звіту про фінансові результати (Звіту про сукупний дохід) (форма №2) показників за період з 01.07.2019 по 30.09.2021 в загальній сумі 178883,00 грн. перевіряючими взято до уваги акти виконаних робіт, надані для підтвердження фактичного списання пального, в частині нарахування заробітної плати.

Разом із тим, Акти КБ-2в згідно з договором від 25.11.2020 №25-11/20-ОД1 між ТОВ "Енергетично-дорожнє будівництво" та ПП "МВМ-13" роботи по "Поточний дрібний ремонт автомобільної дороги державного значення Т-20-12 Ланівці-Лисогірка-Теофіполь км 6+677 - км 26+300 (окремими ділянками)" не відносяться до періоду перевірки з 01.07.2019 по 30.09.2021 років, а отже не можуть бути використані для визначення завищення показника 2050 "Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) Звіту про фінансові результати (форма № 2)".

Згідно Закону України "Про оплату праці" заробітна плата - це винагорода, обчислена як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Заробітна плата на ПП "МВМ-13" нараховується згідно штатного розпису та фактично відпрацьованого робочого часу.

Згідно пункту 16 П(с) БО № 16 "Витрати" загальновиробничі витрати поділяються на постійні і змінні. Постійні загальновиробничі витрати розподіляються на кожен об`єкт з використанням бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат тощо).

Нерозподілені постійні загальновиробничі витрати включаються до складу собівартості реалізованої продукції у періоді їх виникнення.

Працівниками підприємства під час відпрацювання робочого часу були проведені роботи з ремонту та обслуговування основних засобів, інших необоротних активів та доставку будівельних матеріалів (щебінь, пісок, відсів) від контрагентів.

Оскільки ці витрати неможливо розподілити за об`єктами будівництва, то заробітна плата була включена до собівартості у періоді їх виникнення.

Отже, витрати в сумі 178883,00 грн. не можуть рахуватися як неправомірно віднесені до складу витрат рядка 2050 "Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), відтак, платником податків правомірно віднесено до собівартості витрати в загальній сумі 2392883,00 грн.

В свою чергу, висновок про заниження в зв`язку із цим податку на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету в сумі 430718,94 грн. є необґрунтованим та неправомірним.

Таким чином, висновки щодо неправомірного не віднесення до складу доходів зобов`язання (кредиторську заборгованість) в сумі 1491600,00 грн., не віднесення до складу доходів доходу активів - матеріалів в сумі 1877674,00 грн., як безоплатно отриманих, а також завищення собівартості реалізованих товарів (робіт, послуг) витрат в сумі 2392883,00 грн. суд вважає безпідставними та неправомірними.

Враховуючи встановлене, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення форми "Р" №1310/2201-0714 від 15.02.2022, яким суму грошового зобов`язання за податком на прибуток приватних підприємств збільшено на 1037188,00 грн. за податковим зобов`язанням та 141869,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Щодо податкового повідомлення-рішення форми "Н" №1312/2201-0714, яким застосовано штрафну санкцію в сумі 38718,84 грн. за не своєчасну реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

На його прийняття вплинуло порушення, що полягає у несвоєчасній реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових рішень, яке перевіркою встановлено, а саме те, що податкову накладну від 14.11.2019 № 24, сума ПДВ за якою становить 387188,40 грн. зареєстровано в ЄРПН лише 02.12.2019.

Дослідивши матеріали справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції. Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Для податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця реєстрація у Єдиному реєстрі повинна здійснюватися до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені.

У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно ПК України.

Так, відповідно до пункту 120-1.1 статті 120 ПК України, порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 ПК України для реєстрації податкової накладної тягне за собою накладення штрафу у розмірі 10% суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів.

Порядок електронного адміністрування податку на додану вартість затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 №569.

Відповідно до пунктів 9, 13 зазначеного Порядку, платник податку має право зареєструвати податкові накладні в Єдиному реєстрі на суму податку, обчислену за викладеною у порядку формулою і така сума автоматично обчислюється ДФС.

Платник податку має право отримувати у ДФС інформацію про стан свого електронного рахунка, а також суму податку, на яку він має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Реєстрі.

Відповідно до пункту 12 Порядку, якщо сума, обчислена відповідно до пункту 9, є меншою, ніж сума податку в податковій накладній, яку платник податку повинен зареєструвати в Реєстрі, такий платник перераховує необхідну суму коштів з поточного рахунка на електронний рахунок.

В свою чергу, згідно пункту 14 зазначеного Порядку, обов`язок подання інформації про суми поповнення електронних рахунків та залишків на таких рахунках покладено на Державну казначейську службу, а пунктами 5, 12 Порядку казначейського обслуговування небюджетних рахунків клієнтів, який затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 21.07.2014 №770 на органи Казначейства покладено обов`язок зараховувати на небюджетні рахунки клієнтів кошти, що надійшли за електронними розрахунковими документами протягом операційного дня, у день їх отримання, а документи, що надійшли після операційного часу - опрацьовувати наступного операційного дня.

Отже, з аналізу вищевикладених норм вбачається, що у разі недостатності коштів на електронному рахунку платника податку для реєстрації податкової накладної, платник податку перераховує на електронний рахунок необхідні кошти з власного поточного рахунку і при цьому, зазначені кошти мають бути зараховані на рахунок платника або у день їх отримання (за електронними розрахунковими документами протягом операційного дня), або наступного операційного дня (за документами, що надійшли після операційного часу).

У даному випадку про проведенні перевірки головним бухгалтером ОСОБА_1 надавались пояснення, які також відображено у запереченнях на Акт перевірки та Скарзі щодо того, що несвоєчасна реєстрація податкової накладної №24 від 14.11.2019 на суму ПДВ 387188,40 грн. зумовлена неналежною роботою електронних систем ДКСУ.

Так, з метою реєстрації податкової накладної згідно платіжного доручення №935 від 29.11.2019 підприємством було здійснено перерахування коштів в сумі 380000,00 грн. (дата транзакції ДКСУ 29.11.2019 18:30 год.).

Натомість інформація про зарахування зазначеної суми коштів на відповідний електронний рахунок надійшла лише 02.12.2019 о 13:35 год., відтак, ПП "МВМ-13" не мало можливості зареєструвати вищезгадану податкову накладну раніше 13:35 02.12.2019.

Фактична реєстрація податкової накладної №24 від 14.11.2019 проведена 02.12.2019, тобто невідкладно після отримання інформації про зарахування коштів на електронний рахунок платника податків.

Таким чином, платником податку з метою своєчасної реєстрації податкової накладної №24 від 14.11.2019 було вчинено всі необхідні та залежні від платника податків дії.

Реєстрація податкової накладної була здійснена з порушенням граничного терміну з незалежних від платника податку причин, а саме через несвоєчасність зарахування на електронний рахунок позивача перерахованих коштів, що призвело до затримки коригування суми податку, на яку позивач має право зареєструвати податкові накладні, та унеможливило реєстрацію податкової накладної в межах встановленого законом граничного терміну її реєстрації.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду (Касаційний адміністративний суд) від 18.01.2018 у справі № 804/5153/17.

Враховуючи встановлені обставини, суд дійшов висновку, що застосування до платника податків штрафних санкцій за порушення строків реєстрації податкової накладної є неправомірним і рішення про застосування таких санкцій підлягає скасуванню, відтак, податкове повідомлення-рішення форми "Н" №1312/2201-0714 від 15.02.2022, яким застосовано штраф у сумі 38718,84 грн. підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Згідно з частинами 1 та 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, дійшов висновку, що позов ПП "МВМ-13" необхідно задовольнити в повному обсязі.

Під час судового розгляду спору відповідач не довів правомірність податкових повідомлень-рішень форми "Н" №1312/2201-0714 від 15.02.2022, форми "Р" №1311/2201-0714 від 15.02.2022, форми "Р" №1310/2201-0714 від 15.02.2022, тому позовні вимоги про їх скасування необхідно задовольнити.

Інші доводи та заперечення сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.

Наведене свідчить про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач згідно платіжного доручення №86 від 13.02.2023 сплатив судовий збір у розмірі 26840,00 грн. Інші докази документально підтверджених судових витрат, понесених позивачем у матеріалах справи відсутні.

Враховуючи задоволення позовних вимог в повному обсязі, на користь позивача необхідно стягнути судовий збір в розмірі 26840,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Хмельницькій області.

В судовому засіданні позивач зазначив, що докази по розмір витрат на правову допомогу у зв`язку з розглядом справи №560/2028/23 будуть подані до суду протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Суд зазначає, що відповідно до пункту 1 частини 3 статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами 1 - 4 статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною 7 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Отже, щодо вирішення питання про стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу позивач скористався своїм правом, визначеним частиною 7 статті 139 КАС України, подавши відповідну заяву, у якій просить відкласти вирішення питання про стягнення витрат на оплату правничої допомоги, оскільки надати усі докази понесених витрат буде можливим лише після вирішення справи по суті.

Враховуючи наведене, суд вважає за необхідне встановити позивачу строк для надання доказів розміру судових витрат на професійну правничу допомогу - 5 днів з дня ухвалення рішення по справі.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

адміністративний позов Приватного підприємства "МВМ-13" до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми "Н" №1312/2201-0714 від 15.02.2022.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми "Р" №1311/2201-0714 від 15.02.2022.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми "Р" №1310/2201-0714 від 15.02.2022.

Стягнути на користь Приватного підприємства "МВМ-13" судові витрати (судовий збір) в розмірі 26840 (двадцять шість тисяч вісімсот сорок) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Хмельницькій області.

Встановити Приватному підприємству "МВМ-13" строк для надання відповідної заяви та доказів про розмір судових витрат на професійну правничу допомогу - 5 днів з дня ухвалення цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 08 червня 2023 року

Позивач:Приватне підприємство "МВМ-13" (вул. Білокриницька, 4, с.Судилків, Шепетівський район, Хмельницька область, 30430 , код ЄДРПОУ - 14149378) Відповідач:Головне управління ДПС у Хмельницькій області (вул. Пилипчука, 17, м.Хмельницький, Хмельницька область, 29000 , код ЄДРПОУ - 44070171)

Головуючий суддя В.В. Матущак