Постанова

від 27.04.2023 по справі 755/19711/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер справи: 755/19711/20 Головуючий у суді першої інстанції: Марфіна Н.В.

Номер провадження: 22-ц/824/991/2023 Доповідач у суді апеляційної інстанції: Коцюрба О.П.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 квітня 2023 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Коцюрби О.П.,

суддів: Білич І.М., Слюсар Т.А.,

при секретарі - Качалабі О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою Дніпровської окружної прокуратури міста Києва, в інтересах держави в особі Київської міської ради на заочне рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 01 липня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання права власності на земельну ділянку, -

В С Т А Н О В И В:

В Дніпровський районний суд міста Києва звернувся ОСОБА_1 , в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 (далі - позивач) з позовом до ОСОБА_3 (далі - відповідач) у якому просив визнати право власності неповнолітньої дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на земельну ділянку площею 0,10 га. за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки: 8000000000:66:148:0066.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 20 жовтня 2015 року у цивільній справі № 755/16977/14-ц позов ОСОБА_1 , який діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , до Київської міської ради, треті особи: Головне управління держгеокадастру у м. Києві, Опікунська рада Деснянського району м. Києва, Дніпровська районна у м. Києві державна адміністрація, Реєстраційна служба головного управління юстиції у м. Києві, ОСОБА_3 , про визнання права власності на спадкове майно задоволено частково.

Визнано за неповнолітнім ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на 2/3 частини, що становить 0,12 га. земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . В іншій частині позову відмовлено. Позов третьої особи, що заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , який діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , до Київської міської ради, треті особи: Головне управління держгеокадастру у м. Києві, Опікунська рада Деснянського району м. Києва, Дніпровська районна у м. Києві державна адміністрація, Реєстраційна служба головного управління юстиції у м. Києві, ОСОБА_3 , про визнання права власності задоволено. Визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/3 частину земельної ділянки, що становить 0,06 га. земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Після набранням вказаним рішенням законної сили, ним, в інтересах свого сина - ОСОБА_2 було здійснено комплекс заходів, з метою подальшої реєстрації права власності його сина, на земельну ділянку.

Так, на підставі розпорядження Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації від 29 грудня 2017 року № 748, з метою покращення майнових прав сина, він подарував сину належний йому житловий будинок АДРЕСА_1 .

В подальшому, 24 липня 2019 року він, в інтересах неповнолітнього сина, звернувся до ТОВ «Ленд Ікс» із заявою про виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Проте, в результаті фактичного обміру Товариством спірної земельної ділянки, площа якої, відповідно до зазначеного вище судового рішення, становила 0,12 га., фактична площа спірної земельної ділянки становить 0,10 га.

Таким чином, враховуючи фактичні обставини справи, позивач вважає, що наявна невідповідність фактичної площі спірної земельної ділянки, порівняно з площею земельної ділянки, право власності на яку визнано за його сином рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 20 жовтня 2015 року у справі № 755/16977/14-ц, що позбавляє можливості зареєструвати за сином у встановленому законом порядку спірну земельну ділянку.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просив задовольнити позовні вимоги.

Заочним рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 01 липня 2021 року позов ОСОБА_1 , в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , задоволено.

Визнано право власності ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на земельну ділянку площею 0,10 га. за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки: 8000000000:66:148:0066.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Дніпровська окружна прокуратура міста Києва, в інтересах держави в особі Київської міської ради оскаржила його в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі, посилаючись на те, що оскаржуване заочне рішення суду порушує інтереси держави, а також на необґрунтованість рішення суду. невідповідність висновків суду обставинам справи, не повне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просила заочне рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 01 липня 2021 року скасувати, ухвалити у справі нове судове рішення про відмову ОСОБА_1 , який діє в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , у задоволенні позовних вимог. Вирішити питання розподілу судових витрат.

У відзиві на апеляційну скаргу, представник ОСОБА_1 - адвокат Мацко М.А. проти доводів апеляційної скарги заперечив, посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність.

Суд апеляційної інстанції, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга Дніпровської окружної прокуратури міста Києва, в інтересах держави в особі Київської міської ради підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що в провадженні Дніпровського районного суду міста Києва перебувала цивільна справа № 755/16977/14-ц за позовом ОСОБА_1 , який діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , до Київської міської ради, треті особи: Головне управління Держгеокадастру у м. Києві, Опікунська рада Деснянського району м. Києва, Дніпровська районна у м. Києві державна адміністрація, Реєстраційна служба головного управління юстиції у м. Києві, ОСОБА_3 , про визнання права власності на спадкове майно, та за позовом третьої особи, що заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , який діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , до Київської міської ради, треті особи: Головне управління Держгеокадастру у м. Києві, Опікунська рада Деснянського району м. Києва, Дніпровська районна у м. Києві державна адміністрація, Реєстраційна служба головного управління юстиції у м. Києві, ОСОБА_3 , про визнання права власності (том 1 а.с. 33-42, 204-213).

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 20 жовтня 2015 року у цивільній справі № 755/16977/14-ц позов ОСОБА_1 , який діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , до Київської міської ради, треті особи: Головне управління Держгеокадастру у м. Києві, Опікунська рада Деснянського району м. Києва, Дніпровська районна у м. Києві державна адміністрація, Реєстраційна служба головного управління юстиції у м. Києві, ОСОБА_3 , про визнання права власності на спадкове майно - задоволено частково. (том 1 а. с. 33-42, 204-213)

Визнано за неповнолітнім ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на 2/3 частини, що становить 0,12 га. земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

В іншій частині позову відмовлено.

Позов третьої особи, що заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , який діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , до Київської міської ради, треті особи: Головне управління Держгеокадастру у м. Києві, Опікунська рада Деснянського району м. Києва, Дніпровська районна у м. Києві державна адміністрація, Реєстраційна служба головного управління юстиції у м. Києві, ОСОБА_3 , про визнання права власності задоволено (том 1 а.с. 33-42, 204-213).

Визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/3 частину земельної ділянки, що становить 0,06 га. земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

З Договору дарування житлового будинку, укладеного 14 лютого 2019 року, та зареєстрованого в реєстрі за № 940 вбачається, що ОСОБА_1 подарував, а ОСОБА_2 прийняв у дар належний дарувальнику на праві приватної власності житловий будинок АДРЕСА_1 .

В подальшому, 24 липня 2019 року, ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 звернувся до ТОВ «Ленд Ікс» з заявою про виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) гр. ОСОБА_2 , площею 0,1000 га., для експлуатації та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що розташована по АДРЕСА_1 .

Підставою для звернення з даним позовом до суду є те, що у рішенні Дніпровського районного суду міста Києва від 20 жовтня 2015 року, визнано за неповнолітнім ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на 2/3 частини, що становить 0,12 га. земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що не відповідає реальним розмірам земельної ділянки, яка згідно технічної документації становить 0,10 га., що унеможливлює позивачу зареєструвати право власності на земельну ділянку у встановленому законом порядку на свого неповнолітнього сина.

Питання виникнення права власності або права користування земельними ділянками урегульовані Земельним кодексом України.

Так, згідно з частинами 1, 2 ст. 116 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи, набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону; Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.

Редакцією ч. 1 ст. 125 ЗК України встановлено, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Власники земельних ділянок та землекористувачі зобов`язані забезпечувати використання земельних ділянок за цільовим призначенням (ст.ст. 91, 96 ЗК України).

Положеннями ч. 1 ст. 20 ЗК України передбачено, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про землеустрій», цільове призначення земельної ділянки - використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

За правилами ч. 5 ст. 11 ЦК України, цивільні права можуть виникати з рішення суду лише у випадках, встановлених актами цивільного законодавства. Цивільний кодекс передбачає можливість виникнення права власності на підставі рішення суду у випадках, прямо передбачених статтями 335, 376, 392 цього Кодексу.

Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації (абз. 3 ч. 2 ст. 331 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені Законом (ст. 328 ЦК України).

Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованою Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, зокрема, ст. 1 Першого протоколу до неї передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

У ст. 14 Конституції України вказано, що право власності на землю набувається та реалізується його суб`єктами виключно відповідно до закону. Отже, суб`єктивне право власності на землю виникає на підставах та у порядку, визначеному Земельним кодексом та іншими законами України, що регулюють земельні відносини.

За положенням статті 181 ЦК України, до нерухомих речей належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Як вказано у ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності..

За змістом цієї норми, цивільне право підлягає захисту в разі, коли сторони не перебувають між собою в зобов`язальних відносинах, і при цьому має місце його реальне оспорювання учасником цивільних відносин, унаслідок чого власник майна (у цьому випадку позивачі) не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв`язку з існуванням сумнівів або претензій щодо спірного майна з боку третіх осіб.

Позов про визнання права власності - це позадоговірна вимога власника майна про констатацію перед третіми особами факту приналежності позивачу права власності на спірне майно.

Підтвердження в суді права власності на майно здійснюється шляхом підтвердження фактів, що свідчать про володіння спірним майном на праві власності або іншого речового права.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив, зокрема, з того, що рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 20 жовтня 2015 року у справі № 755/16977/14-д є правовстановлюючим документом по відношенню до спірної земельної ділянки та підтверджує право власності позивача на неї, однак, при виготовленні технічної документації на земельну ділянку було виявлено розбіжності у її розмірах, що унеможливлює виконання судового рішення у справі № 755/16977/14-ц.

Однак, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки Дніпровським районним судом міста Києва при розгляді справи не надано належної оцінки тому, що предметом розгляду Дніпровським районним судом міста Києва справи № 755/16977/14-ц було визнання права власності на частину земельної ділянки площею 0,12 га., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

В той час, як предметом розгляду даної справи є сформована земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:66:148:0066, площею 0.10 га., за адресою: АДРЕСА_1 , тобто, сформований об`єкт цивільних прав.

Вказаний об`єкт цивільних прав за ознаками формування, площі та розташування є відмінним від об`єкту, який був предметом спору у справі № 755/16977/14-ц, а відтак, рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 20 жовтня 2015 року у справі № 755/16977/14-ц помилково визнано правовстановлюючим до спірних правовідносин у даній справі.

Більш того, за інформацією Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 14 серпня 2022 року № 055-5458 в Реєстрі адрес міста Києва, відсутні відомості про документи щодо присвоєння поштової адреси АДРЕСА_1 .

Тобто, суд першої інстанції визнав право власності за позивачем на земельну ділянку за неіснуючою адресою.

Окрім того, судом першої інстанції не зазначено на підставі якої норми законодавства ним надано рішенню Дніпровського районного суду міста Києва від 20 жовтня 2015 року у справі № 755/16977/14-ц статус правовстановлюючого документа на спірну земельну ділянку, яка не була предметом розгляду у даній справі.

Слід зазначити, що за змістом ст.ст. 116, 124, 125, 126 ЗК України, право на землю реалізується шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Визначений законодавством порядок набуття права на землю передбачає, зокрема, рішення компетентного органу виконавчої влади або місцевого самоврядування про надання земельної ділянки у власність чи користування (оренду), отримання документів, що посвідчують право на земельну ділянку та державну реєстрацію відповідного права.

Таким чином, законодавець визначає непорушність права власності на землю, обов`язкову наявність волевиявлення власника на розпорядження своїм майном, а також особливий порядок набуття права власності та користування на комунальні земельні ділянки.

Згідно вимог ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказів того, що земельна ділянка, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельна ділянка за адресою: за адресою: АДРЕСА_1 є однією земельною ділянкою суду не надано.

3 огляду на викладене, судом першої інстанції всупереч вимог ст.ст. 89, 263 - 265 ЦПК України, надано невірну оцінку наявним в матеріалах справи доказам та помилково зроблено висновки про те, що рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 20 жовтня 2015 року у справі № 755/16977/14-ц є правовстановлюючим документом на спірну земельну ділянку, що також свідчить про неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

За таких обставин, заочне рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 01 липня 2021 року підлягає скасуванню з ухваленням у справі нового судового рішення, про відмову ОСОБА_1 , який діє в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог в зв`язку з їх необґрунтованістю.

За правилами ч.ч. 1, 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З огляду на те, що апеляційна скарга Дніпровської окружної прокуратури міста Києва, в інтересах держави в особі Київської міської радипідлягає задоволенню, а заочне рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 01 липня 2021 року скасуванню з ухваленням у справі нового судового рішення про відмову ОСОБА_1 , який діє в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог, з позивача на користь Київської міської прокуратури необхідно стягнути судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 15 765,60 Грн..

Керуючись статтями 141, 259, 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Дніпровської окружної прокуратури міста Києва, в інтересах держави в особі Київської міської ради задовольнити.

Заочне рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 01 липня 2021 року скасувати, ухвалити у справі нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання права власності на земельну ділянку - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Київської міської прокуратури судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі - 15 765 (п`ятнадцять тисяч сімсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: О.П. Коцюрба

Судді: І.М. Білич

Т.А. Слюсар