Постанова

від 06.06.2023 по справі 358/681/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження

№ 22-ц/824/7699/2023

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 червня 2023року місто Київ

справа № 358/681/21

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Борисової О.В.

суддів: Левенця Б.Б., Ратнікової В.М.

за участю секретаря судового засідання - Савлук І.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою особи, яка не брала участь в справі ОСОБА_1 на рішення Богуславського районного суду Київської області від 24 листопада 2021 року, ухвалене під головуванням судді Кіхтенка С.О., у справі за позовом ОСОБА_2 до Богуславської міської ради Київської області про визнання права власності на спадкове нерухоме майно,-

В С Т А Н О В И В:

У червні 2021 року позивач звернувся до Богуславського районного суду Київської області з позовом до відповідача, в якому просив: визнати за ним в порядку спадкування за законом право власності на:

житловий будинок загальною площею 79,20 кв.м, житловою площею - 32,10 кв.м, допоміжною площею - 47,10 кв.м з господарськими будівлями: погріб, сарай-літня кухня, сарай, сарай, огорожа, що розташовані по АДРЕСА_1 ;

земельну ділянку площею 0,2500 га, кадастровий номер 3220687001:01:005:0028, для будівництва й обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що розташована по АДРЕСА_1 ;

земельну ділянку площею 0,6250 га, кадастровий номер 3220687001:01:005:0029, для ведення особистого селянського господарства, що розташована в с. Синиця Богуславського району Київської області;

земельну ділянку площею 0,3472 га, кадастровий номер 3220687000:01:005:0029, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Синицької сільської ради Обухівського (Богуславського) району Київської області.

В мотивування вимог посилався на те, що він є спадкоємцем за законом четвертої черги після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Вказував, що рішенням Богуславського районного суду Київської області від 12 травня 2021 року встановлено факт проживання його однією сім`єю із спадкодавцем ОСОБА_3 в період з 2006 року і до часу відкриття спадщини - ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Зазначав, що після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина на нерухоме майно, він звернувся до державного нотаріуса Богуславської районної державної нотаріальної контори з заявою про видачу йому свідоцтва про право на спадщину за законом, однак йому було відмовлено, у зв`язку з відсутністю оригіналів правовстановлюючих документів на майно.

Посилався на те, що після відкриття спадщини він як спадкоємець за законом четвертої черги, прийняв спадщину після смерті ОСОБА_3 , однак позбавлений можливості в нотаріальному порядку встановити за собою право власності за законом на вищевказане нерухоме майно у зв`язку із відсутністю оригіналів правовстановлюючих документів на спадковий будинок та спадкові земельні ділянки.

Рішенням Богуславського районного суду Київської області від 24 листопада 2021 року позов ОСОБА_2 задоволено.

Визнано за ОСОБА_2 у порядку спадкування за законом право власності на:

житловий будинок загальною площею 79,20 кв.м, житловою площею - 32,10 кв.м, допоміжною площею - 47,10 кв.м з господарськими будівлями: погріб, сарай-літня кухня, сарай, сарай, огорожа, що розташовані по АДРЕСА_1 ;

земельну ділянку площею 0,2500 га, кадастровий номер 3220687001:01:005:0028, для будівництва й обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що розташована по АДРЕСА_1 ;

земельну ділянку площею 0,6250 га, кадастровий номер 3220687001:01:005:0029, для ведення особистого селянського господарства, що розташована в с. Синиця Обухівського (Богуславського) району Київської області;

земельну ділянку площею 0,3472 га, кадастровий номер 3220687000:01:005:0029, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Синицької сільської ради Обухівського (Богуславського) району Київської області.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, особа, яка не брала участь в справі ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, просив рішення суду скасувати та постановити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги посилався на те, що в січні 2023 року він звернувся до державного реєстратора, щоб зареєструвати належну йому частину житлового будинку по АДРЕСА_2 ( АДРЕСА_1 до впорядкування нумерації житлових будинків на території Синицької сільської ради, згідно з рішенням №45 від 20 вересня 2012 року, виданого архівним витягом №05-02/115 від 18 липня 2022 року) в с. Синиця Обухівського (Богуславського) району Київської області, однак державним реєстратором було повідомлено, що даний житловий будинок повністю належить іншому власнику на праві власності, а саме: ОСОБА_2 за рішенням Богуславського районного суду Київської області від 24 листопада 2021 року по справі №358/681/21 та зареєструвати його частину житлового будинку не має можливості.

Вказував, що про розгляд справи №358/681/21 його повідомлено не було, а рішення по справі №358/681/21 вплинуло на його майнові права, а саме, позбавило його права власності на 1/2 частину житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 ( АДРЕСА_1 .

Зазначав, що згідно з виписок народного суду Богуславського району від 22 листопада 1978 року йому належить на праві власності 1/2 частина житлового будинку та погосподарських споруд за адресою: АДРЕСА_3 , а за рішенням Богуславського районного суду від 01 серпня 2007 року по справі №2-575/7р. ОСОБА_3 належала інша 1/2 частина житлового будинку та погосподарських споруд за цією ж адресою.

Посилався на те, що визнання за ОСОБА_2 всього житлового будинку та погосподарських споруд є незаконним.

Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.

В судовому засіданні апеляційного суду особа, яка не брала участь в справі ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити з вищевказаних підстав.

Позивач та його представник в судовому засіданні апеляційного суду не заперечували проти часткового задоволення апеляційної скарги та того, що ОСОБА_1 дійсно має право на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями: погріб, сарай-літня кухня, сарай, сарай, огорожа, що розташовані по АДРЕСА_1 та відповідну частину земельної ділянки, яка слідує за 1/2 частиною будинку.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

А відтак, колегія суддів вважає можливим розглядати справу у його відсутності на підставі ч.2 ст.372 ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з`явились у судове засідання, з`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п.8 ч.3 ст.129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Конституційний Суд України у Рішенні від 11 грудня 2007 року №11-рп/2007 зазначив, що реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).

Конституційні гарантії захисту прав і свобод людини і громадянина в апеляційній та касаційній інстанціях конкретизовано в главах 1, 2 розділу V ЦПК України, де врегульовано порядок і підстави для апеляційного та касаційного оскарження рішень і ухвал суду в цивільному судочинстві.

Відповідно до ч.1 ст.352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

З аналізу наведеної статті вбачається, що особи, які не брали участь у справі, мають право на апеляційне оскарження лише за умови, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи, інтереси та (або) обов'язки.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Богуславського районного суду Київської області від 12 травня 2021 року встановлено факт проживання ОСОБА_2 , однією сім`єю із спадкодавцем ОСОБА_3 в період з 2006 року і до часу відкриття спадщини, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Із постанови державного нотаріуса Богуславської районної державної нотаріальної контори Полковнікової Т.А. №02-31/465 від 16 червня 2021 року вбачається, що ОСОБА_2 звернувся про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, однак останньому було відмовлено у видачі вказаного свідоцтва на спадкове майно, що належало ОСОБА_3 , що складається із: житлового будинку загальною площею 79,20 кв.м, житловою площею - 32,10 кв.м, допоміжною площею - 47,10 кв.м з господарськими будівлями: погріб, сарай-літня кухня, сарай, сарай, огорожа, що розташовані по АДРЕСА_1 ; земельної ділянки площею 0,2500 га, кадастровий номер 3220687001:01:005:0028, для будівництва й обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що розташована по АДРЕСА_1 ;земельної ділянки площею 0,6250 га, кадастровий номер 3220687001:01:005:0029, для ведення особистого селянського господарства, що розташована по АДРЕСА_1 ; земельної ділянки площею 0,3472 га, кадастровий номер 3220687000:01:005:0029, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Синицької сільської ради Обухівського (Богуславського) району Київської області, у зв`язку з відсутністю оригіналів правовстановлюючих документів.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходячи з доведеності позовних вимог та того, що відповідач визнав заявлений до нього позов.

Проте, колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду з огляду на наступне.

Звертаючись з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції, ОСОБА_1 посилався на те, що рішення по справі №358/681/21 вплинуло на його майнові права, а саме, позбавило його права власності на 1/2 частину житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 ( АДРЕСА_1 .

Як вбачається з документів, які додані до апеляційної скарги, а саме виписки з ухвали народного суду Богуславського району від 22 листопада 1978 року по справі №2-426/1978 року: було затверджено мирову угоду між ОСОБА_4 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_1 і ОСОБА_5 згідно з яким, ОСОБА_1 визначається в с. Синиця Богуславського району у конкретне користування частина будинку, що складається з коридору 1-2 площею 6,30 кв.м, кухня 1-5 площею 6,20 кв.м, кімната 1-3 площею 11,60 кв.м, веранда 1-1 площею 8,80 кв.м, сарай. Вхід в бужинок до 01 травня 1979 року знаходиться в загальному користуванні сторін.

Ухвалою народного суду Богуславського району від 06 вересня 1978 року по справі №2-304/1978 року затверджено між сторонами мирову угоду, згідно з якою за ОСОБА_1 визнано право власності на 1/2 частину житлового будинку, розташованого в с. Синиця Богуславського району, що належить колгоспному двору, головою якого є ОСОБА_5 і виділити 1/2 частину сараю, 1/2 частину гаража із майна ОСОБА_1 , виділити телевізор «Весна», швейну машину « Орша », диван, пральну машину, два ліжка, шафу однодверну, стільці, буфет, шафу посудну. Визнано за ОСОБА_5 право власності на 1/2 частину цього ж будинку і виділити 1/2 частину сараю, 1/2 частину гаража, погріб. Колодязь залишити в загальному користуванні ОСОБА_1 та ОСОБА_5 .

Рішенням Богуславського районного суду від 01 серпня 2007 року по справі №2-575/7р. визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину житлового будинку площею 79,2 кв.м, інвентаризаційною вартістю 29687 грн., 1/2 частину погреба інвентаризаційною вартістю 1830 грн., 1/2 частину сараю інвентаризаційною вартістю 3151 грн., 1/2 частину сараю інвентаризаційною вартістю 5542 грн., 1/2 частину огорожі інвентаризаційною вартістю 1373 грн. та право власності на сарай-літню кухню інвентаризаційною вартістю 7737 грн., що розташовані в АДРЕСА_1 .

Відповідно до відповіді КП КОР «Київське обласне БТІ» №1457 від 30 вересня 2022 року, станом до 01 січня 2013 року, згідно відомостей що містяться в реєстрових книгах, державна реєстрація права власності на житловий будинок, що знаходиться в АДРЕСА_1 зареєстровано - 1/2 за ОСОБА_3 на підставі рішення Богуславського районного суду від 01 серпня 2007 року, про що внесено запис до реєстрової книги №1, реєстровий №230.

Згідно із частиною 1 статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

За загальним правилом чинного законодавства у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Таким чином, з наданих ОСОБА_1 документів вбачається, що останньому належить 1/2 частина житлового будинку з господарськими будівлями: погріб, сарай-літня кухня, сарай, сарай, огорожа, що розташовані по АДРЕСА_1 та відповідно частина земельної ділянки, яка слідує за будинком.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_2 , в червні 2021 року звертаючись до суду з позовом про визнання права власності на спадкове нерухоме майно, пред`явив вимоги до Богуславської міської ради Київської області.

Разом з тим, співвідповідачем у даній справі мав би бути ОСОБА_2 , як власник 1/2 частини житлового будинку з господарськими будівлями: погріб, сарай-літня кухня, сарай, сарай, огорожа, що розташовані по АДРЕСА_1 та відповідно частини земельної ділянки, яка слідує за будинком.

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі №523/9076/16-ц (пункт 41), від 20 червня 2018 року у справі №308/3162/15-ц (пункт 49), від 21 листопада 2018 року у справі №127/93/17-ц (пункт 50), від 12 грудня 2018 року у справі №372/51/16-ц (пункт 31.4), від 12 грудня 2018 року у справі №570/3439/16-ц (пункт 37, 54), від 30 січня 2019 року у справі №552/6381/17 (пункт 38), від 13 березня 2019 року у справі №757/39920/15-ц (пункт 31), від 27 березня 2019 року у справі №520/17304/15-ц (пункт 63), від 01 квітня 2020 року у справі №520/13067/17 (пункт 71)).

Якщо позивач не заявляє клопотання про залучення інших співвідповідачів у справах, в яких наявна обов'язкова співучасть, тобто коли неможливо вирішити питання про обов'язки відповідача, одночасно не вирішивши питання про обов'язки особи, не залученої до участі у справі в якості співвідповідача, суд відмовляє у задоволенні позову (постанови Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі №200/8461/15-ц, від 03 травня 2022 року у справі №711/3591/21).

Аналогічний висновок міститься і у постанові Верховного Суду від 03 травня 2023 року у справі №200/7595/18.

Оскільки предметом спору є вимога про визнання за позивачем права власності на спірне нерухоме майно, у тому числі і на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями: погріб, сарай-літня кухня, сарай, сарай, огорожа, що розташовані по АДРЕСА_1 та відповідно частину земельної ділянки, яка слідує за будинком, яка належить ОСОБА_1 , то співвідповідачем у даній справі повинен був бути залучений ОСОБА_1 .

Оскільки, суб'єктний склад учасників справи визначає суд першої інстанції, а в даній справі не залучено всіх осіб, які є учасниками спірних матеріальних правовідносин в якості відповідача, рішення суду підлягає скасуванню, оскільки в такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права особи, не залученої до участі у справі як відповідача, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків.

Отже, зазначене свідчить про істотне порушення судом першої інстанції норм процесуального права, яке потягло за собою ухвалення незаконного рішення.

А відтак рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2 до Богуславської міської ради Київської області про визнання права власності на спадкове нерухоме майно.

Колегія суддів звертає увагу на те, що вказане не призведе до порушення прав позивача, оскільки він може звернутися з позовом до належних відповідачів.

Згідно з ч.ч.1, 13 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Виходячи з положень ст.141 ЦПК України, колегія суддів вважає необхідним стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 1362 грн.

Керуючись ст.ст.268, 367, 368, 374, 376, 381-383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу особи, яка не брала участь в справі ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Богуславського районного суду Київської області від 24 листопада 2021 року - скасувати та ухвалити нове.

У задоволенні позову ОСОБА_2 до Богуславської міської ради Київської області про визнання права власності на спадкове нерухоме майно - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 , який зареєстрований за адресою:АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 витрати по сплаті судового збору у розмірі 1362 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 09 червня 2023 року.

Головуючий:

Судді: