Постанова

від 08.06.2023 по справі 420/17256/22

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 червня 2023 р.м. ОдесаСправа № 420/17256/22

Перша інстанція: суддя Танцюра К.О.,

повний текст судового рішення

складено 15.03.2023, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача - судді Косцової І.П.,

суддів - Осіпова Ю.В., Скрипченка В.О.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 березня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 в особі командира полковника Збройних сил України ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування наказу в частинах, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог.

ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив:

визнати протиправним та скасувати наказ командира (з основної діяльності) військової частини НОМЕР_1 полковника ЗСУ ОСОБА_2 від 29.10.2022 р. № 501 "Про результати службового розслідування за фактом відмови військовослужбовців батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 виконувати бойовий наказ командира десантно-штурмової роти батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 " в частинах, що стосуються притягнення до дисциплінарного стягнення (п.3 зазначеного наказу), позбавлення щомісячної премії за жовтень 2022 р. (п.4 зазначеного наказу), позбавлення додаткової винагороди (п.5 зазначеного наказу) командира 3 десантно-штурмового взводу десантно-штурмової роти батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 молодшого лейтенанта ЗСУ ОСОБА_1 ;

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити грошові кошти в сумі, в якій не було здійснено виплати командиру 3 десантно-штурмового взводу десантно-штурмової роти батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 молодшому лейтенанту ЗСУ ОСОБА_1 на підставі наказу командира (з основної діяльності) військової частини НОМЕР_1 полковника ЗСУ ОСОБА_2 від 29.10.2022р. №501 "Про результати службового розслідування за фактом відмови військовослужбовців батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 виконувати бойовий наказ командира десантно-штурмової роти батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 ".

В обґрунтування позову зазначено, що спірний наказ відповідача від 29.10.2022р. №501 про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, позбавлення щомісячної премії за жовтень 2022р. та позбавлення «додаткової винагороди» є неправомірним та безпідставним, оскільки такий ґрунтується на необґрунтованих і помилкових висновках проведеного з порушенням встановленої процедури службового розслідування по факту відмови військовослужбовців батальйону морської піхоти Військової частини НОМЕР_1 виконувати бойовий наказ командира ДШР батальйону морської піхоти.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 15 березня 2023 року, ухваленим за правилами спрощеного позовного провадження, позов задоволений.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив із того, що службовим розслідуванням не було встановлено належним чином обставини вчиненого правопорушення позивача, його наслідки, ступень вини військовослужбовця, причини та умови, що сприяли вчиненню правопорушення, причинний зв`язок між неправомірними діями військовослужбовця та подією, що трапилась, а оскаржуваний наказ прийнятий за наслідками службового розслідування, яке не відповідає критеріям обґрунтованості та правомірності

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву (заперечень).

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального права, Військова частина НОМЕР_1 просить скасувати його та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначено, що судом першої інстанції не враховано, що невиконання наказу або непокора військовослужбовця наказу або розпорядженню командира (начальника), вчинена в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, здатна спричинити не тільки тяжкі наслідки, але і заподіяння смерті військовослужбовцям або інших особам і цивільному населенню, потраплянню їх у полон, або навіть заподіянню шкоди національним інтересам України.

На думку апелянта, суд першої інстанції, приймаючи рішення на користь позивача, дає прецедент для подальшого невиконання військовослужбовцями бойових наказів командирів та зрозуміння того, що за невиконання наказу не наступає відповідальність. Військова частина НОМЕР_1 наголосила, що згідно Окремого доручення Міністра оборони України від 23.06.2022 року №912/1/29 з метою врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168, відповідно до п.9 п.п.9.7. до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 та 30 000 не включаються військовослужбовці, які відмовилися виконувати бойові накази (розпорядження) за місяць, у якому здійснено таке правопорушення, оголошене наказом командира (начальника).

Також апелянт вказує на те, що 18.11.2022 року слідчим Територіального управління Державного бюро розслідувань розташоване у місті Мелітополь до ЄРДР внесене кримінальне правопорушення за №62022080030000199, передбачене ч.4 ст.402 КК України «Непокора» відносно позивача.

Представник позивача надав відзив на апеляційну скаргу, в якому вказує на законність та обґрунтованість рішення суду 1-ї інстанції, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Враховуючи, що апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції, відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України, розглянув справу в порядку письмового провадження.

Фактичні обставини справи.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, молодший лейтенант ОСОБА_1 проходить військову службу на посаді командира 3 десантно-штурмового взводу десантно-штурмової роти батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 .

Рапортом командира батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 майора ОСОБА_3 від 03.10.2022 за вх. №15415 повідомлено командира військової частини НОМЕР_1 про те, що 02 жовтня 2022 деякий склад десантно-штурмової роти батальйону морської піхоти відмовився виконувати бойовий наказ командира роти. У рапорті наведений перелік з 39 військовослужбовців ДШР БМП, до числа яких входить і позивач (а/с 54 зворот-55).

Будь-яких конкретних відомостей зазначений рапорт не містить.

25 жовтня 2022 року наказом командира військової частини НОМЕР_1 №1106 призначено службове розслідування за фактом відмови військовослужбовців батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 виконувати бойовий наказ командира (а/с 56).

Під час службового розслідування командир батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 майор ОСОБА_3 надав пояснення, що 02.10.2022 року 40 військовослужбовців з ДШР БМП військової частини НОМЕР_1 відмовилися виконувати бойовий наказ командира ДШР згідно бойового розпорядження командира БМП військової частини НОМЕР_1 від 04.10.2022 №640/281/178дск, який того дня доведено усно особовому складу ДШР БМП.

Військовослужбовці у своїх поясненнях факт невиконання наказу не підтвердили.

28 жовтня 2022 складено акт службового розслідування, затверджений 29.10.2022, за висновками якого підтверджено факт можливої протиправної діяльності і порушення вимог статей 4, 6 Закону України Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України, статей 11, 16 Закону України Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України деякими військовослужбовцями десантно-штурмової роти батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 . В Акті наведений перелік з 39 військовослужбовців ДШР БМП, до числа яких входить і ОСОБА_1 (а/с 57-90).

Докази ознайомлення позивача з вказаним вище актом в матеріалах справи відсутні.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 29.10.2022р. №501 «Про результати службового розслідування за фактом відмови військовослужбовців батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 виконувати бойовий наказ командира десантно -штурмової роти батальйону морської піхоти Військової частини НОМЕР_1 » завершено службове розслідування, п.3 зазначеного наказу притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено дисциплінарне стягнення «попередження про неповну службову відповідність» на командира 3 десантно-штурмового взводу молодшого лейтенанта ОСОБА_1 ; п.4 зазначеного наказу позбавлено щомісячної премії за жовтень 2022 року командира 3 десантно-штурмового взводу молодшого лейтенанта ОСОБА_1 ; п.5 зазначеного наказу позбавлено додаткової винагороди командира 3 десантно-штурмового взводу молодшого лейтенанта ОСОБА_1 (а/с 11-21).

Вважаючи спірний наказ протиправним в частині, яка стосується його особисто, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Джерела правового регулювання (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та позиція суду апеляційної інстанції щодо доводів апеляції та висновків суду першої інстанції.

Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення, з огляду на наступне.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України «Про військовий обов`язок та військову службу» (далі - Закон №2232) передбачено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України встановлені загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах.

За приписами ст. 16 Статуту внутрішньої служби ЗСУ кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

Статтею 35 Статуту визначено, що накази віддаються, як правило, в порядку підпорядкованості. За крайньої потреби командир (начальник), старший за службовим становищем, ніж безпосередній начальник, може віддати наказ підлеглому, минаючи його безпосереднього начальника, про що повідомляє безпосереднього начальника підлеглого чи наказує підлеглому особисто доповісти своєму безпосередньому начальникові.

Наказ можна віддавати одному чи групі військовослужбовців усно або письмово, у тому числі з використанням технічних засобів зв`язку.

Наказ повинен бути сформульований чітко і не може допускати подвійного тлумачення.

Сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців, а також військовозобов`язаних та резервістів під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначені Дисциплінарним статутом Збройних Сил України, затвердженим Законом України від 24 березня 1999 року №551-XIV.

Відповідно до ст.ст.4, 5 Дисциплінарного статуту військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів; бути пильним, зберігати державну таємницю; додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов`язків військової служби. За стан військової дисципліни у з`єднанні, військовій частині (підрозділі), закладі та установі відповідає командир. Інтереси захисту Вітчизни зобов`язують командира постійно підтримувати військову дисципліну, вимагати її додержання від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення.

Приписами ст.6 Дисциплінарного статуту встановлено право командира віддавати накази і розпорядження, а обов`язок підлеглого - їх виконувати, крім випадку віддання явно злочинного наказу чи розпорядження.

Наказ має бути виконаний сумлінно, точно та у встановлений строк.

Відповідальність за наказ несе командир, який його віддав.

У разі непокори чи опору підлеглого командир зобов`язаний для відновлення порядку вжити всіх передбачених статутами Збройних Сил України заходів примусу аж до притягнення його до кримінальної відповідальності.

За невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення, що передбачено ст. 45 Дисциплінарного статуту.

Статтею 48 Дисциплінарного статуту визначені дисциплінарні стягнення, які можуть бути накладені на військовослужбовців, зокрема, попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби, п. ґ).

Статтями 83-95 Дисциплінарного статуту встановлений порядок накладення дисциплінарних стягнень .

Так, за правилами ст.83 Дисциплінарного статуту на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.

Статтею 84 Дисциплінарного статуту визначено, що прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.

Згідно приписів ст.85 Дисциплінарного статуту службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу.

Якщо під час службового розслідування буде з`ясовано, що правопорушення військовослужбовця містить ознаки кримінального правопорушення, командир військової частини письмово повідомляє про це орган досудового розслідування.

Якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення. Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби (ст.86 Дисциплінарного статуту).

Підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України, а також військовозобов`язаних та резервістів, які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов`язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів), а також дії (бездіяльність) яких призвели до завдання шкоди державі визначені Порядком проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 року №608.

Службове розслідування - це комплекс заходів, які проводяться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення (абз.4 п.2 розділу І Порядку №608).

Порядок проведення службового розслідування визначений розділом ІІІ Порядку № 608, пунктом 9 якого встановлено, посадові (службові) особи Збройних Сил зобов`язані надавати письмові пояснення по суті предмета службового розслідування та поставлених їм питань, а за попередньою згодою керівника - документи чи матеріали відповідно до своїх службових обов`язків.

Повноваження осіб під час службового розслідування встановлені розділом ІV Порядку №608. Зокрема п.1 цього розділу визначено, що особи, які проводять службове розслідування, зобов`язані:

дотримуватися вимог законодавства України, вживати всіх передбачених законодавством заходів для всебічного, повного, своєчасного і об`єктивного розслідування обставин вчиненого правопорушення;

виявляти (з`ясовувати) обставини, які підтверджують або спростовують інформацію щодо скоєння правопорушення, а також встановлювати обставини, які пом`якшують або обтяжують відповідальність правопорушника;

розглядати заяви і клопотання військовослужбовця, правопорушення якого підлягає службовому розслідуванню, що були подані під час проведення службового розслідування та стосуються його проведення.

У разі відмови військовослужбовця надати письмові пояснення по суті службового розслідування особа, яка проводить службове розслідування, складає акт про відмову, який засвідчується підписами не менше двох присутніх осіб.

За приписами п.3 розділу ІV Порядку №608 військовослужбовець, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: знати підстави проведення службового розслідування; бути ознайомленим про свої права та обов`язки під час проведення службового розслідування; відмовитися давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім`ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом; давати усні, письмові або за допомогою технічних засобів пояснення, подавати документи, які стосуються службового розслідування, вимагати опитування (додаткового опитування) осіб, які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення; з дозволу командира (начальника) отримувати копії документів, які стосуються службового розслідування, та долучати їх до власних пояснень; порушувати клопотання про витребування та долучення нових документів, видань, інших матеріальних носіїв інформації; висловлювати письмові зауваження та пропозиції щодо проведення службового розслідування, дій або бездіяльності посадових (службових) осіб, які його проводять; ознайомлюватися з актом службового розслідування (у частині, що його стосується) після розгляду командиром (начальником); оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки та у порядку, визначені законодавством України.

Відповідно п. 1 розділу V Порядку №08 за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частину.

Приписами п. 1 розділу VІ Порядку № 608 визначено, що за результатами розгляду акту та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу.

Згідно вимог п. 2 розділу VІ Порядку № 608 дисциплінарне стягнення накладається у строки, визначені Дисциплінарним статутом Збройних Сил України. Наказ (витяг з наказу) про притягнення до відповідальності доводиться до військовослужбовця у частині, що його стосується, під підпис із зазначенням дати доведення. У разі відмови військовослужбовця поставити свій підпис про ознайомлення з наказом (витягом з наказу) про притягнення його до відповідальності складається акт про відмову. Зміст акту про відмову засвідчується підписами не менше двох свідків цього факту.

Якщо військовослужбовець вважає, що не вчинив правопорушення, він має право протягом місяця з дня накладення дисциплінарного стягнення подати скаргу старшому командиру (начальнику) або звернутися до суду у визначений законом строк (п.3 розділу VІ Порядку № 608).

Судом першої інстанції вірно встановлено, що під час проведення службового розслідування пояснення у позивача не відбирались, акт про відмову позивача від надання пояснень не складався, доказів ознайомлення позивача з оскаржуваним наказом відповідачем не надано і не зазначено причини, які б перешкоджали це зробити.

Пояснення деяких військовослужбовців наявні в матеріалах справи та відібрані до того, як було призначено службове розслідування, а отже саме при проведенні службового розслідування пояснення взагалі не відбирались. Так, письмові пояснення деяких військовослужбовців, у тому числі і позивача, датовані періодом часу з 19.10.2022 по 21.10.2022, а службове розслідування призначено наказом від 25.10.2022 №1106.

Крім того, будь-які пояснення осіб у період з 25.10.2022 по 29.10.2022, тобто в межах строку проведення службового розслідування, в матеріалах службового розслідування, а також в матеріалах адміністративної справи відсутні.

Доводи апеляційної скарги про те, що у ході проведення службового розслідування від позивача заперечень, заяв та клопотань, не надходило, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що позивач взагалі був обізнаний про факт проведення службового розслідування.

Разом з тим, у позовній заяві ОСОБА_1 наголошував, що командир ДШР БМП 02 жовтня 2022 року не віддавав жодного розпорядження у відповідності до ст.35 Статуту ВС ЗСУ, яке можливо було б сприйняти, як наказ, що підлягає виконанню. Під час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанції відповідачем не надано жодного належного доказу, що таки наказ дійсно видавався.

Апеляційний суд завертає увагу на те, що ані матеріали справи, ані матеріали службового розслідування, ані апеляційна скарга на містять відомостей щодо того, що бойовий наказ, за невиконання якого, у тому числі позивача, притягнуто до дисциплінарної відповідальності, видавався командиром та був доведений до всіх військовослужбовців батальйону морської піхоти Військової частини НОМЕР_1 .

Окрім того судом 1-ї інстанції вірно встановлено, що крім ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , за рапортами яких призначено службове розслідування, жодна інша особа з тих, у яких відібрали пояснення, не засвідчила видання наказу.

Апеляційний суд також відхиляє посилання апелянта на нібито виявлені порушення, оскільки, що з урахуванням того, що матеріали даної службової перевірки були передані на розгляд до ТУ ДБР, розташованим у м. Мелітополі, колегія суддів, у межах даної справи не надає оцінку наявності/відсутності допущеного кримінального порушення, адже його наявність/відсутність підлягає перевірці безпосередньо ТУ ДБР. Однак, як вбачається з матеріалів справи, на даний час рішення у кримінальному провадженні за №62022080030000199 ще не прийнято.

Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає обґрунтованим висновок суду 1-ї інстанції, що відповідачем не дотримана процедура проведення службового розслідування в частині, яка є предметом розгляду справи і стосується позивача, не вжито всіх заходів для всебічного, повного, своєчасного і об`єктивного розслідування обставин вчиненого правопорушення, у тому числі, наявності вини військовослужбовця, не вчинено дій, передбачених Порядком №608 та спрямованих на досягнення мети і завдань службового розслідування, а тому оскаржуваний наказ №501 від 29.10.2022 року стосовно позивача є протиправним та вірно скасований судом першої інстанції.

Стосовно частини позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 29.10.2022 р. №501 в частині позбавлення позивача додаткової винагороди та щомісячної премії за жовтень 2022 року, вказує на наступне.

Як вбачається з п.4 зазначеного наказу, позивача позбавлено щомісячної премії за жовтень 2022 року на підставі абзацу 3 пункту 5 розділу XVI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 р. №260 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 р. за №745/32197.

Так, згідно абзацу 3 пункту 5 розділу XVI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 року №260 військовослужбовцям щомісячні премії не виплачуються у разі накладення дисциплінарного стягнення у вигляді попередження про неповну службову відповідність, пониження в посаді, пониження у військовому званні на один ступінь, позбавлення військового звання - за місяць, у якому накладено дисциплінарне стягнення, або за місяць, у якому до військової частини надійшло повідомлення про накладення дисциплінарного стягнення вищим командиром.

Тобто, позбавлення позивача премії за жовтень 2022 є прямим наслідком притягнення його до дисциплінарної відповідальності згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 29.10.2022 року №501.

Зі змісту пункту 5 наказу №501 вбачається, що позивача позбавлено додаткової винагороди відповідно до підпункту 9.7 пункту 9 Окремого Міністра оборони України від 23.06.2022 р. №912/з/29.

В свою чергу, відповідно до пунктів 1, 2, 2-1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 р №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.

З метою врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої зазначеною постановою, Міністр оборони України видав Окреме доручення від 23.06.2022 р. № 912/з/29, підпунктом 9.7 пункту 9 якого установлено до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 та 30000 не включати військовослужбовців, які: відмовилися виконувати бойові накази (розпорядження) - за місяць, у якому здійснено таке правопорушення, оголошене наказом командира (начальника).

Таким чином, оскільки за результатами розгляду справи визнано протиправним наказ, в якому оголошено про вчинене позивачем правопорушення, то відсутні підстави для позбавлення позивача додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 р. №168 та премії, передбаченої Порядком №260.

На підставі вищевикладеного колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Оскільки судом першої інстанції встановлено всі обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги правильність висновків суду першої інстанції не спростовують, суд апеляційної інстанції, відповідно до ст.316 КАС України залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Зважаючи, що судом першої інстанції правомірно розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження, відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 березня 2023 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Суддя-доповідач І.П. КосцоваСудді Ю.В. Осіпов В.О.Скрипченко