Постанова

від 08.06.2023 по справі 140/6946/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2023 рокуЛьвівСправа № 140/6946/22 пров. № А/857/3428/23Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Матковської З.М.,

суддів: Кузьмича С.М., Улицького В.З.

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 17 січня 2023 року у справі №140/6946/22 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Веселе-Агро» до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії (головуючий суддя першої інстанції - Мачульський В.В., час ухвалення - за правилами спрощеного позовного провадження, місце ухвалення - м. Луцьк, дата складання повного тексту - 17.01.2023),-

В С Т А Н О В И В:

ТзОВ «ВЕСЕЛЕ-АГРО» звернулося з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 22.07.2022 №00221407101.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Головним управління ДПС у Волинській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ВЕСЕЛЕ-АГРО» з питань бюджетного відшкодування ПДВ за січень 2022 року та складено Акт перевірки від 05.07.2022 №2432/07-01/34973979 на підставі якого відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 22.07.2022 № 00221407101, яким позивачу зменшено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 21447,00 грн.

ТзОВ ВЕСЕЛЕ-АГРО не погоджується з вищевказаним податковим повідомленням-рішенням, вважає його протиправним та такими, що підлягає скасуванню, оскільки висновок контролюючого органу про заниження платником податку податкових зобов`язань з податку на додану вартість є безпідставним з огляду на таке.

Між ТзОВ «ВЕСЕЛЕ АГРО» та ТзОВ «КУРЛАНД» було укладено договори від 01.03.20 №31/03-20 та від 01.01.21 №28/01-21 оренди самохідного оприскувача CASE SPX-4430, що діяли у 2020 та 2021 роках. Оренда цього оприскувача продовжена і на 2022 рік.

Так, чинним законодавством передбачено, що орендар має вносити плату за весь період знаходження речі в його володінні і плата не залежить від результатів його діяльності. Те, що в певні місяці року оприскувач не може бути використаний через сезонність виробництва аж ніяк не звільняє орендаря від обов`язку вносити орендну плату і ніяк не означає, що ця оренда плата не пов`язана із господарською діяльністю підприємства.

Згідно із Розрахунком вартості оренди сільськогосподарської техніки, наданим орендодавцем ТзОВ «КУРЛАНД», розмір щомісячної орендної плати розрахований як амортизаційні відрахування за місяць (строк корисного використання 7 років) + покриття процентів по кредиту на придбання техніки + 5% маржа. Відтак просить позов задовільнити у повному обсязі.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 17 січня 2023 року позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Волинській області від 22.07.2022 №0022140701. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Волинській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕСЕЛЕ АГРО» судові витрати в сумі 2481,00 грн.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що ГУ ДІІС у Волинській області не погоджується з таким рішенням, та вважає його необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню, оскільки судом було прийнято рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Покликаючись на обставини справи, апелянт зазначає, що судом не було враховано, що згідно наданих дорожніх листків трактора за січень 2022 самохідний обприскувач CASE SPX-4430 №4 не використовувався для здійснення сільськогосподарської діяльності.

Апелянт зазначає. що ТзОВ «Веселе-Агро» у своєму позові підтвердили, що сільське господарство є сезонним і дійсно у січні місяці ніякі польові роботи з обприскування не проводяться і не можуть проводитися, тому так оприскувач не використовувався у сільськогосподарській діяльності у січні.

При цьому зазначає, що пунктом 4.2. договору було чітко визначено лише кінцевий строк оренди - 31.12.2022, натомість початок строку оренди пов`язаний саме з фактом отримання орендарем сільськогосподарської техніки за актом приймання-передачі.

Апелянт вважає, що позивач мав би бути зацікавленим підписати акт прийому передачі не у січні 2022 (коли самохідний обприскувач не використовувався та не планувався використовуватися), а у тому місяці коли самохідний обприскувач почав використовуватися у господарській діяльності та зайво не сплачувані орендну плату як мінімум за один місяць (січень 2022) в розмірі 21 446,70 гри, оскільки виходячи із умов договору товариство мало для цього об`єктивну можливість. З урахуванням наведеного вважає оскаржуване податкове повідомлення - рішення законним, тому просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів виходить з наступного.

Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що на підставі направлення виданого Головним управлінням ДПС у Волинській області від 17.06.2022 №1428 на підставі наказу від 01.06.2022 №618-п відповідно до п.п.191.1.6 п. 191.1 ст. 191, п.п.20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п.75.1.2 п. 75.1 ст.75, п.п.78.1.8, п.78.1 ст.78 та п.200.11 ст. 200 Податкового кодексу України, на підставі наказу ГУ ДПС у Волинській області від 15.12.2020 №2783, проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Веселе-Агро» (код ЄДРПОУ 34973979) щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за січень 2022 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету (декларація №9034960416 від 18.02.2022), про що складено акт перевірки №2432/07-01/34973979 від 05.07.2022 (а.с.27-32).

Проведеною перевіркою встановлено порушення ТзОВ «ВЕСЕЛЕ-АГРО», зокрема: п.п.187.1 ст.187, п.п.188.1 ст.188, п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, розділ V Порядок «Заповнення податкової декларації» Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість Наказу Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21 «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 січня 2016 року за №159/28289 (зі змінами та доповненнями) в результаті чого ТзОВ «ВЕСЕЛЕ-АГРО»: занижено податкових зобов`язань з ПДВ всього в сумі 21447 грн, в т. ч.: за січень 2022 року в сумі 21447 грн.; завищено податковий кредит з ПДВ всього в сумі 622339 грн., в т. ч.: за січень 2022 року в сумі 622339 грн.

На підставі вищевказаного акту перевірки та за результатами розгляду заперечення ТзОВ «ВЕСЕЛЕ-АГРО» Головним управлінням ДПС у Волинській області винесено податкове-повідомлення рішення №0022140701 від 22.07.2022, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 21447 грн (а.с.33-34).

Позивач не погодившись із прийнятим податковим повідомленням-рішенням від №0022140701 від 22.07.2022 оскаржив його в адміністративному порядку до ДПС України.

ДПС України, розглянувши скаргу ТзОВ «ВЕСЕЛЕ АГРО», своїм рішенням №10611/6/99-00-06-03-02-06 від 08.09.2022 оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0022140701 від 22.07.2022 залишила без змін, а скаргу без задоволення (а.с.16-17).

Суд першої інстанції позов задовольнив з тих підстав, що на підставі первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, позивачем правомірно сформовано податковий кредит, який задекларовано у податковій декларації за січень 2022 року, поданій до контролюючого органу 18.02.2022, а наявність зареєстрованих податкових накладних є підставою для віднесення зазначених у цих накладних сум ПДВ до складу податкового кредиту.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює ПК України.

Згідно п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 ПК України, об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 187.1 статті 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 198.1 ст. 198 ПК України передбачено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг ( п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Відповідно до п. 198.3 ст. ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з, у тому числі, придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звіз ного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України, платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов`язковим.

Згідно з п. 201.4 ст. 201 ПК України, податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов`язань продавця.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу (п.201.8 ст.201 Податкового кодексу України).

При цьому, п. 201.10 ст. 201 ПК України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Абзацом 5 статті І Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-X1V (далі - Закон №996-X1V) визначено, що господарська операція дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону № 996-XIV бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після п закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Частиною 2 ст. 9 Закону № 996-XIV передбачені обов`язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи ( ст. 9 Закону № 996-XIV).

Отже, право на формування податкового кредиту виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; придбання товарів/послуг з метою їх використання в господарській діяльності; наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам статті 201 Податкового кодексу України та підписана уповноваженою особою.

Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що 01.01.2022 між ТзОВ «ВЕСЕЛЕ-АГРО» (Орендар за умовами Договору) та ТзОВ «КУРЛАНД» (Орендодавець за умовами Договору) було укладено договір оренди сільськогосподарської техніки №28/01-22 (далі Договір оренди) (а.с. 60-62).

Предметом зазначеного договору є те, що Орендодавець зобов`язується передати орендареві в строкове платне користування сільськогосподарську техніку згідно Додатку №1 до даного Договору, а Орендар зобов`язується прийняти сільськогосподарську техніку та сплачувати Орендодавцеві орендну плату (далі орендна плата) за її використання (п. 1.1 Договору оренди).

Сільськогосподарська техніка повинна бути передана Орендодавцем та прийнята Орендарем в термін, додатково погоджений сторонами. Передача сільськогосподарської техніки здійснюється на умовах «DDP склад Орендаря за адресою: 45611, Волинська область, Луцький р-н., с. Веселе, вул. Торчинська,3 або інше місце в межах України, додатково вказане Орендарем» згідно «Інкотермс-2010»».

Передача сільськогосподарської техніки в оренду здійснюється сторонами за Актом приймання-передачі (п.п. 3.1-3.2 Договору оренди).

Сільськогосподарська техніка вважається переданою Орендодавцем Орендареві з дати підписання сторонами Акта приймання-передачі (п. 4.1 Договору оренди).

Строк оренди починає свій перебіг з дати отримання орендарем сільськогосподарської техніки за актом приймання-передачі і триватиме до 31.12.2022 включно (п. 4.2 Договору оренди).

Загальний розмір орендної плати, яку орендар повинен сплачувати на користь орендодавця за користування усією сільськогосподарською технікою, відображеною в Додатку №1 до цього Договору становить 128680,00 грн. за один повний календарний місяць, в тому числі ПДВ 21446,70 грн (п. 5.1 Договору оренди).

Відповідно до Додатку №1 до Договору оренди №28/01-22 від 01.01.2022 (а.с.65) орендодавець передає орендарю в оренду сільськогосподарську техніку, а саме: самохідний обприскувач CASE SPX-4430 №4.

На виконання вимог п. 3.2 та п.4.1 Договору оренди, між сторонами підписано Акт приймання-передачі техніки в оренду від 01.01.2022 (а.с. 64).

Згідно із Розрахунком вартості оренди сільськогосподарської техніки, наданим орендодавцем (ТзОВ «КУРЛАНД»), розмір щомісячної орендної плати розрахований як амортизаційні відрахування за місяць (72781,59 грн.) + проценти по кредиту (29345,54 грн.) + 5% маржа (5106,36), що в сукупності становить суму щомісячного платежу 128680,18 грн. (в т.ч. ПДВ 21446,70), як це передбачено п.5.1 Договору оренду (а.с. 25).

Відповідно до податкової накладної, виписаної орендодавцем ТзОВ «КУРЛАНД», віднесено до складу податкового кредиту у січні 2022 року ПДВ в сумі 21446,70 грн., який не пов`язані у даному звітному періоді із процесом здійснення сільськогосподарської діяльності.

Колегія суддів апеляційного суду вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що наведені обставини та первинні документи бухгалтерського та податкового обліку підтверджують правомірність складення ТзОВ «КУРЛАНД» податкової накладної від 31.01.2022 №44, з вказанням виду послуг «оренда самохідного обприскувача CASE SPX-4430 №4», оскільки така складена на підставі Договору оренди №28/01-22 від 01.01.2022, Акту приймання-передачі техніки в оренду від 01.01.2022, Додатку №1 до Договору оренди №28/01-22 від 01.01.2022.

Тобто саме на підставі первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, позивачем правомірно сформовано податковий кредит, який задекларовано у податковій декларації за січень 2022 року, поданій до контролюючого органу 18.02.2022.

Відповідно наявність у позивача зареєстрованих податкових накладних є підставою для віднесення зазначених у цих накладних сум ПДВ до складу податкового кредиту.

Як у суді першої інстанції так і у апеляційній скарзі, суть доводів та заперечень відповідача зводиться до того, що оскільки згідно наданих дорожніх листків трактора за січень 2022 року самохідний оприскувач CASE SPX-4430 №4 не використовувався для здійснення сільськогосподарської діяльності, то ТзОВ «ВЕСЕЛЕ-АГРО» не правомірно включило до складу податкового кредиту з ПДВ суми ПДВ по оренді даної сільськогосподарської техніки згідно податкової накладної №44 від 31.01.2022 та є нелогічною заява сплата орендної плати за один місяць.

З цього приводу апеляційний суд вважає невірними доводи апелянта та погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що Договором оренди №28/01-22 від 01.01.2022 встановлено помісячну оплату оренди сільськогосподарської техніки (самохідний оприскувач CASE SPX-4430 №4) за весь час використання (з моменту підписання акту приймання-передачі (01.01.2022) і по 31.12.2022 включно).

Згідно з п.п.14.1.36 ПКУ господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Тобто господарська діяльність має аналізуватися в цілому і визначатись чи призводить така діяльність в цілому до отримання доходу, а не лише окремі елементи такої діяльності. Інакше можна прийти висновку, що виплата, наприклад, зарплати бухгалтерії не є господарською діяльністю, адже цей підрозділ безпосередньо не задіяний у виробництві, не генерує прибуток, на нього лише несуться витрати. ПКУ не передбачено проведення помісячного (як і погодинного, поденного, потижневого тощо) аналізу, які саме основні засоби яку саме роботу виконували. Оприскувач використовується в ті періоди, на тих полях і в тій кількості, в якій необхідно унести ЗЗР, добрива тощо для отримання оптимального врожаю, який надалі буде проданий і принесе доходи. Тобто це і є господарською діяльністю.

Згідно з ч.1 ст.283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності. Згідно ч.1 ст.286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Отже чинним законодавством передбачено, що орендар має вносити плату за весь період знаходження речі в його володінні і плата не залежить від результатів його діяльності.

Те, що в певні місяці року оприскувач не може бути використаний через сезонність виробництва аж ніяк не звільняє орендаря від обов`язку вносити орендну плату і ніяк не означає, що ця оренда плата не пов`язана із господарською діяльністю Підприємства.

Згідно із Розрахунком вартості оренди с/г техніки, наданим орендодавцем (ТОВ «Курланд»), розмір щомісячної орендної плати розрахований як амортизаційні відрахування за місяць (строк корисного використання 7 років) + покриття процентів по кредиту на придбання техніки + 5% маржа.

Відповідно орендна плата не залежить від процесу здійснення сільськогосподарської діяльності.

Крім цього, податкове законодавство не містить положень, які б дозволяли контролюючому органу оцінювати витрати суб`єкта господарювання з точки зору їх доцільності, раціональності та ефективності, платник здійснює фінансово-господарську діяльність на власний ризик, а тому вправі самостійно оцінювати її ефективність та доцільність (постанова Верховного Суду від 20 березня 2020 року у справі №560/3956/18).

Таким чином, з урахуванням наведених вище обставин справи та норм чинного законодавства, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для задоволення позову.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Перевіривши правомірність прийнятого відповідачем рішення згідно до вимог ч.2 ст.2 вказаного Кодексу, суд приходить до висновку, що таке вказаним вище критеріям не відповідає, тому податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Волинській області від 22.07.2022 №0022140701 є протиправними та підлягають скасуванню.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Інші доводи апеляційної скарги зроблених висновків не спростовують, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними і трактуванні їх на власний розсуд.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.

Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають.

Керуючись статтями 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області - залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 17 січня 2023 року у справі №140/6946/22 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий суддя З. М. Матковська судді С. М. Кузьмич В. З. Улицький