Рішення

від 09.06.2023 по справі 922/1276/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" червня 2023 р.м. ХарківСправа № 922/1276/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калантай М.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Практика Україна", м.Дніпро до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транссєрвіс", м.Харків про стягнення 170 928,15грн. без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Практика Україна" (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транссєрвіс" (надалі - відповідач) про стягнення 170928,15грн., з яких: 92179,96грн. основного боргу, 27424,70грн. індексу інфляції, 3592,00грн. 3% річних, 47731,49грн. пені.

На підтвердження позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань щодо оплати товару, отриманого за договором поставки №К-3845 від 05.07.2012.

Ухвалою від 10.04.2023 дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідно до частини 1 статті 252 ГПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Зокрема, частиною 5 статті 252 ГПК України встановлено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

У даному випадку клопотань про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи до суду не надходило. Однак 28.04.2023 від відповідача надійшла заява про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження. Дана заява мотивована тим, що відповідач має законне право на розгляд справи в судовому засіданні з судовими дебатами, на повне та всебічне встановлення обставин справи тощо, тобто є необхідність переходу розгляду справи за правилами загального позовного провадження. Ухвалою від 02.05.2023 у задоволенні даної заяви відповідача відмовлено.

Згідно з частиною 8 статті 252 ГПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Відповідач скористався своїм правом та 28.04.2023 від нього надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначив про свій неналежний фінансовий стан та звернув увагу на наявність у суду першої інстанції права на зменшення заявлених до стягнення штрафних санкцій у випадках передбачених процесуальним законодавством. Ухвалою від 02.05.2023 відзив ТОВ "Транссєрвіс" долучено до справи.

У строк встановлений судом в ухвалі від 10.04.2023 позивач не скористався правом на подання відповіді на відзив в порядку статті 167 ГПК України.

Згідно з частиною 2 статті 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (частина 1 статті 248 ГПК України).

Відповідно до частини 4 статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно і повно дослідивши надані до матеріалів справи докази, суд встановив наступне.

05 липня 2012 року між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як покупцем, укладено договір поставки №К-3845 від 05.07.2012 (надалі - Договір), за умовами якого постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупця товар, номенклатура, кількість та ціна визначаються згідно накладних, рахунків-фактур, які є невід`ємною частиною договору.

Пунктами 3.1 та 3.2 Договору врегульовано, що оплата за поставлений товар здійснюється в національній валюті України та здійснюється на умовах 100% оплати з відстроченням платежу протягом 20-ти банківських днів з моменту поставки товару покупцю.

Відповідно до пунктів 10.1, 10.2 Договору, він набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2012, а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання сторонами взятих зобов`язань. Якщо жодна з сторін за 20 днів до дати закінчення дії Договору не заявить про свій намір розірвати Договір, він пролонгується без додаткового погодження сторін на кожний наступний календарний рік на тих же умовах.

Оскільки в матеріалах справи відсутні докази виявлення сторонами наміру розірвати Договір у вищевказаному порядку, суд вважає Договір пролонгованим на кожний наступний календарний рік на тих же умовах.

На виконання умов Договору позивачем здійснені наступні поставки товару:

- згідно з видатковою накладною №УкП03916 від 20.10.2021 позивач поставив відповідачу товар на суму 8211,00грн. з ПДВ. Отримання товару підтверджується підписами уповноважених представників сторін на видатковій накладній та довіреністю відповідача №2087 від 20.10.2021. Позивачем було виставлено рахунок-фактуру №4266 від 18.10.2021 на суму 8211,00грн. Строк оплати даного товару відповідно до п.3.2 Договору - протягом 20-ти банківських днів з моменту поставки (20.10.2021), тобто не пізніше 17.11.2021 (включно);

- згідно з видатковою накладною №УкП04148 від 03.11.2021 позивач поставив відповідачу товар на суму 26568,36грн. з ПДВ. Отримання товару підтверджується підписами уповноважених представників сторін на видатковій накладній та довіреністю відповідача №2216 від 03.11.2021. Позивачем було виставлено рахунок-фактуру №4483 від 29.10.2021 на суму 26568,36грн. Строк оплати даного товару відповідно до п.3.2 Договору - протягом 20-ти банківських днів з моменту поставки 03.11.2021), тобто не пізніше 01.12.2021 (включно);

- згідно з видатковою накладною №УкП04802 від 15.12.2021 позивач поставив відповідачу товар на суму 26400,00грн. з ПДВ. Отримання товару підтверджується підписами уповноважених представників сторін на видатковій накладній та довіреністю відповідача №2723 від 15.12.2021. Позивачем було виставлено рахунок-фактуру №5103 від 08.12.2021 на суму 26400,00грн. Строк оплати даного товару відповідно до п.3.2 Договору - протягом 20-ти банківських днів з моменту поставки (15.12.2021), тобто не пізніше 17.01.2022 (включно);

- згідно з видатковою накладною №УкП00259 від 25.01.2022 позивач поставив відповідачу товар на суму 22170,00грн. з ПДВ. Отримання товару підтверджується підписами уповноважених представників сторін на видатковій накладній та довіреністю відповідача №235 від 25.01.2022. Позивачем було виставлено рахунок-фактуру №211 від 20.01.2022 на суму 22170,00грн. Строк оплати даного товару відповідно до п.3.2 Договору - протягом 20-ти банківських днів з моменту поставки (25.01.2022), тобто не пізніше 22.02.2022 (включно);

- згідно з видатковою накладною №580 від 16.02.2022 позивач поставив товар відповідачу на суму 14780,00грн. з ПДВ, у зв`язку із чим була виписана. Товар був отриманий відповідачем, але видаткова накладна, яка мала бути підписаною належним чином, відповідачем позивачу повернута не була. Фактична поставка товару підтверджується ТТН Нової пошти №590007954596 від 16.02.2022, відповідно до якої датою доставки товару відповідачу є 17.02.2022. Позивачем був виставлений рахунок-фактура №584 від 14.02.2022 на суму 14780,00грн. Строк оплати даного товару відповідно до п.3.2 Договору - протягом 20-ти банківських днів з моменту поставки (17.02.2022 згідно з ТТН №590007954596), тобто не пізніше 17.03.2022 (включно).

Відповідач у відзиві жодних заперечень щодо факту отримання вищевказаного товару за умовами Договору не навів та відповідних доказів не надав.

Отже, матеріалами справи підтверджується отримання відповідачем товару на загальну суму 98129,96грн.

Як зазначає позивач у позові, і це також не було спростовано відповідачем у відзиві на позовну заяву, відповідач оплатив товар лише частково, а саме: за платіжним дорученням №491 від 15.02.2022 сплатив грошові кошти в сумі 5950,00грн. з призначенням платежу: "оплата за товар, згідно видаткової накладної №УкП03916 від 20.10.2021". Інша частина отриманого товару на загальну суму 92179,96грн. відповідачем не оплачена.

Враховуючи невиконання відповідачем своїх договірних зобов`язань, позивач звернувся до Господарського суду Харківської області з даним позовом, у якому просить стягнути з відповідача на свою користь 92179,96грн. основного боргу, 27424,70грн. індексу інфляції, 3592,00грн. 3% річних, 47731,49грн. пені.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Так, згідно з частиною 1 статті 691 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Частинами 1, 2 статті 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За умовами статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що позивач поставив відповідачу товар за Договором на загальну суму 98129,96грн., який мав бути оплачений останнім протягом 20-ти банківських днів з моменту отримання відповідної партії товару. Відповідач свої зобов`язання виконав лише частково - на суму 5950,00грн., у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість за поставлений згідно умов Договору товар у розмірі 92179,96грн.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно статей 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідачем не надано суду та в матеріалах справи відсутні докази повної оплати отриманого за Договором товару.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

У зв`язку з цим, суд вважає позовні вимоги про стягнення 92179,96грн. основного боргу законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно зі статтею 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 статті 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

При цьому слід враховувати, що згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (зі змінами), було введено карантин на всій території України з 12 березня 2020 року.

Відповідно до частини 7 Розділу IX ГК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Отже, під час дії карантину строк нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання продовжується на строк дії такого карантину.

Пунктом 7.3 Договору встановлено, що за несвоєчасну оплату поставленого товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на період, за який нараховується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Крім того, частиною 2 статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищевказаних норм законодавства та умов Договору позивач станом на 27.03.2023 здійснив нарахування відповідачу 27424,70грн. індексу інфляції, 3592,00грн. 3% річних та 47731,49грн. пені.

Суд не погоджується із здійсненими позивачем розрахунками вказаних вимог, оскільки вони містять невірні періоди нарахування через помилкове визначення позивачем дати, з якої слід обчислювати початок періоду прострочення відповідача.

Так, положеннями пункту 3.2 Договору передбачено, що оплата за поставлений товар здійснюється з відстроченням платежу протягом 20-ти саме банківських, а не календарних днів з моменту поставки товару покупцю.

У зв`язку з цим, прострочення виконання відповідачем свого зобов`язання щодо оплати товару починається:

- за видатковою накладною №УкП03916 від 20.10.2021 з 18.11.2021;

- за видатковою накладною №УкП04148 від 03.11.2021 з 02.12.2021;

- за видатковою накладною №УкП04802 від 15.12.2021 з 18.01.2022;

- за видатковою накладною №УкП00259 від 25.01.2022 з 23.02.2022;

- за видатковою накладною №580 від 16.02.2022 з 18.03.2022.

Крім того, позивачем не враховано часткове погашення заборгованості за видатковою накладною №УкП03916 від 20.10.2021 згідно платіжного доручення №491 від 15.02.2022 на суму 5950,00грн. У зв`язку з цим, помилково здійснено нарахування за весь період прострочення, виходячи з повної вартості поставленого за даною видатковою накладною товару (8211,60грн.), хоча у період з 16.02.2022 розмір заборгованості за цією накладною складав 2261,60грн. (8211,60грн. - 5950,00грн.).

За розрахунком суду до стягнення підлягають вимоги про стягнення 44520,33грн. пені, 23981,32грн. індексу інфляції, 3308,89грн. 3% річних. У зв`язку з цим вищевказані вимоги підлягають частковому задоволенню саме у даних розмірах.

Щодо доводів відповідача, викладених у відзиві суд зазначає наступне.

Відповідач у відзиві зазначає, що у суду першої інстанції наявне право зменшити заявлені до стягнення штрафні санкції у випадках передбачених процесуальним законодавством. При цьому, відповідач вказує, що Договір було укладено у мірний час у 2012 році та впродовж десяти років відповідач співпрацював з позивачем та виконував свої обов`язки у повному обсязі. Проте, у зв`язку із введенням воєнного стану він немає можливості виконувати грошові зобов`язання. На даний час ТОВ "Транссервіс" майже банкрут, на період дії воєнного стану був вимушений призупинити дію трудових договорів з працівниками, а деякі робітники звільнилися.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Таким чином, при вирішенні судом питання про зменшення пені слід враховувати не самий лише розмір збитків, які були спричинені правопорушенням, але й "інші обставин, які мають істотне значення".

Зокрема, статтею 233 ГК України визначено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Отже, суду в обов`язковому порядку слід враховувати, зокрема, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Втім, відповідачем не надано будь-яких доказів на підтвердження існування вищевказаних обставин.

Зокрема, відповідачем не доведено факту знаходження підприємства у тяжкому фінансовому стані. У справі відсутні відповідні документи фінансової звітності ТОВ "Транссервіс", довідки банківських установ про відсутність коштів, відомості про наявність або відсутність інших активів підприємства тощо.

Самі лише посилання відповідача на існуванням воєнного стану в Україні не є належним та достатнім доказом того, що внаслідок вказаних подій відповідач об`єктивно був позбавлений можливості виконати свої зобов`язання за Договором. Відповідачем не надано жодних доказів зупинення його господарської діяльності внаслідок бойових дій. У справі відсутні докази неможливості здійснення перерахування грошових коштів за отриманий за Договором товар через введення воєнного стану, у тому числі до моменту звернення позивача з даним позовом до суду. Не надав відповідач і доказів призупинення дії трудових договорів з працівниками та звільнення його робітників.

Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є змагальність сторін.

Частиною 3 статті 13 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд наголошує, що відповідно до частини 4 статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У зв`язку з цим, у суду відсутні підстави для зменшення розміру штрафних санкцій.

Враховуючи часткове задоволення позову, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, позивач просить покласти на відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7500,00грн.

Так, статтею 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Пунктом 8 статті 129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7500,00грн. підтверджується Договором про надання юридичних послуг №19/05-22 від 01.12.2022, довіреністю від 01.12.2022, свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю №1975 від 16.02.2005, рахунком-фактурою №СФ-0000016 від 26.03.2023 на оплату юридичних послуг 7500,00грн., звітом (актом) виконаних робіт №1/23 від 26.03.2023 на суму 7500,00грн.

Слід зауважити, що в матеріалах справи відсутні докази фактичного здійснення позивачем оплати вищевказаних послуг адвоката.

Разом із тим, пунктом 1 абзацу 2 частини 2 статті 126 ГПК України визначено, що для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що:

- сплачена

- або підлягає сплаті стороною.

Отже, для вирішення питання щодо розподілу судових витрат судом може бути враховано не лише фактично сплачену вартість професійної правничої допомоги адвоката, а й вартість, що підлягає сплаті стороною згідно умов відповідного договору про надання правничої допомоги.

Також суд враховує позицію Верховного Суду, викладену в додатковій постанові від 24.01.2019 у справі №910/15944/17, якою було частково задоволено заяву про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу без встановлення факту оплати таких послуг.

Частиною 4 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд зауважує, що відповідачем, відповідно до приписів частин 5 та 6 статті 126 ГПК України, не заявлялось клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката або інших заперечень щодо неспівмірності заявлених витрат позивача, пов`язаних з розглядом справи.

Таким чином, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу також слід покласти на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 129, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Транссєрвіс" (61038, м.Харків, вул.Маршала Батицького, буд.4, код 30428944) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Практика Україна" (49000, м.Дніпро, вул.Академіка Белелюбського, буд.70, офіс 85, код 35544517) 92179,96грн. основного боргу, 44520,33грн. пені, 23981,32грн. індексу інфляції, 3308,89грн. 3% річних, 2575,06грн. судового збору, 7195,59грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено "09" червня 2023 р.

СуддяМ.В. Калантай